Рішення № 80091414, 25.02.2019, Сватівський районний суд Луганської області

Справа № 426/8670/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 лютого 2019 року , м.Сватове

Сватівський районний суд Луганської області у складі:

головуючого судді - Осіпенко Л.М.,

за участю секретаря судового засідання - Тиріної В.С.,

представника позивача - адвоката ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Сватове цивільну справу за позовом адвоката ОСОБА_1, яка діє в інтересах ОСОБА_2 до Сватівської міської ради Луганської області про визнання права власності на квартиру житлового будинку за набувальною давністю,

ВСТАНОВИВ:

29 березня 2018 року адвокат ОСОБА_1, яка діє в інтересах ОСОБА_2 звернулась до суду з зазначеним позовом, просить суд визнати за позивачем право власності на квартиру за набувальною давністю, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 27,7 кв.м. та складається з: тамбуру І площею 8,6 кв.м., коридору 1 площею 4,6 кв.м., кухні 2 площею 6,7 кв.м., житлової кімнати площею 5,8 кв.м., житлової кімнати площею 8,8 кв.м., житлової кімнати площею 13,1 кв.м. В обґрунтування своїх вимог представник позивача посилається на те, що позивач ОСОБА_2 з 09.09.1980 року проживала у квартирі за адресою: АДРЕСА_1 разом зі своїми батьками, ОСОБА_4, який помер ІНФОРМАЦІЯ_4 року та ОСОБА_5, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 року. З 30.12.1986 року по 02.08.1994 рік позивач перебувала на навчанні у Гірській допоміжній школі-інтернаті, а з 1994 року вона зареєстрована та безперервно проживає за вищезазначеною адресою одна, самостійно сплачує рахунки за комунальні послуги, підтримує будинок в належному стані, здійснювала поточні ремонти в квартирі, отримала технічний паспорт на будинок як користувач. Спір про право відсутній. Претензій і скарг щодо використання вказаного приміщення, ні від сусідів, ні від органів місцевого самоврядування на адресу позивача протягом усього часу користування приміщенням не надходило. Вищезазначений будинок був побудований на дві квартири, що мають свої власні виходи, право власності на квартиру №1 зареєстровано за іншим власником, батьки позивача на квартиру №2 у вказаному будинку не мали правовстановлюючих документів і право власності не було зареєстровано у встановленому законом порядку. Так як позивач вказаним житловим приміщенням вільно та безперервно користується вже більше десяти років, вважає, що набула право власності на зазначену квартиру, з урахуванням положень ст. 344 ЦК України просить визнати за позивачем право власності на зазначене приміщення за набувальною давністю.

16.07.2018 року від відповідача по справі надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого, відповідач заперечує проти задоволення позову, посилаючись на те, що відповідно до судової практики застосування судами законодавства про право власності при розгляді цивільних справ Верховний Суд, зазначив, що відповідачами у справах зазначеної категорії повинні бути володільці чужого майна (попередній власник майна або особа, яка вважає себе власником майна), у більшості випадків відповідачами зазначаються органи місцевого самоврядування. Крім того, в матеріалах справи позивачем не надано доказів, які б свідчили про добросовісність володіння, відкритість володіння майном, безперервність володіння майном, володіння протягом встановленого строку. Жоден з наданих позивачем документів до позову не підтверджує зазначені факти. У зв'язку з цим, просить відмовити у задоволенні позову за безпідставністю. (а.с. 63-66).,

18.09.2018 року від представника позивача - адвоката ОСОБА_1 до суду надійшла відповідь на відзив, в якій зазначено, що доводи відповідача, викладені у відзиві не заслуговують на увагу, оскільки житлове приміщення, на яке позивач просить визнати право власності ні за ким не зареєстроване, відповідач не вказує у своєму відзиві, що вищезазначена квартира належить якійсь конкретній особі або організації, яка здійснює за ним дії, що свідчать про володіння ним. Позивач зареєстрована у спірній квартирі та проживає у ній протягом 10 років, сплачує комунальні платежі. Відповідачем не спростовано, що позивачка є добросовісним володільцем. Просить позов задовольнити в повному обсязі. (а.с. 82-83).,

Позивач ОСОБА_2 в судовому засіданні, яке відбулося 12.02.2019 року підтримала заявлений позов та просила його задовольнити.

Представник позивача - адвокат ОСОБА_1 в судовому засіданні підтримала заявлені вимоги та надала пояснення аналогічні позову, просила визнати за позивачем право власності на квартиру за набувальною давністю.

Представник відповідача Сватівської міської ради Луганської області - Ачкасова С.О. в судове засідання, яке було призначено на 22.02.2019 рік не з'явилась, надала заяву про розгляд справи без її участі, та зазначила, що раніше вона позовні вимоги не визнавала, але враховуючи те, що в судових засіданнях були встановлені всі фактичні обставини справи, проти задоволення позовних вимог на даний час не заперечує. (а.с. 127).,

Згідно ч.4 ст.206 ЦПК України, у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Суд, заслухавши пояснення учасників судового процесу, свідків, повно, обґрунтовано, всебічно та безпосередньо дослідивши всі наявні докази у справі, з'ясувавши всі обставини, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог та заперечень, приходить до наступних висновків:

Судом встановлено, що житловий будинок, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 фактично розділений на дві окремі частини (квартири). Згідно рішення Сватівської міської ради від 08 липня 2010 року присвоєно квартирі №1 в житловому будинку АДРЕСА_1 яка належить ОСОБА_7 (згідно договору купівлі-продажу від 04.08.2010 року р№1481 ОСОБА_8). В другій частині житлового будинку АДРЕСА_1 та на яку право власності не встановлено з 02.08.1994 року по теперішній час проживає ОСОБА_2.

Згідно експлікації приміщень до плану житлового будинку садибного типу входять такі приміщення та надвірні побудови: тамбур площею 8,6 кв.м., коридор площею 4,6 кв.м., кухня площею 6,7 кв.м., житлові кімнати площами 5,8 кв.м., 8,8 кв.м., 13,1 кв.м., що підтверджується інформацією Сватівської міської ради Луганської області № К-252/5 від 28.03.2018 року.(а.с. 6-8).,

Позивач ОСОБА_2 проживала у вищезазначеному будинку разом з батьками - ОСОБА_4, який помер ІНФОРМАЦІЯ_4 року та ОСОБА_5, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 року, що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_2, копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_4, копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_3. (а.с. 10, 11, 12).,

Як вбачається з копії будинкової книги, ОСОБА_2 зареєстрована у спірному будинку з 1994 року та відповідно до довідки №605 від 05.02.2018 року виданої Сватівською міською радою Луганської області проживає одна і на теперішній час проживає у будинку одна. (а.с. 9, 26-32).,

Згідно довідки №297 від 15.12.2017 року виданої КП Сватівське бюро технічної інвентаризації домоволодіння, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1 зареєстровано квартиру №1 за ОСОБА_8 згідно договору купівлі-продажу р№1481 від 04.08.2010 року. Право власності на квартиру №2 в даному будинку відсутнє. (а.с. 13).,

Відповідно до технічного паспорту на садибний (індивідуальний) житловий будинок АДРЕСА_1 складається з тамбуру площею 8,6 кв.м., коридору площею 4,6 кв.м., кухні площею 6,7 кв.м., житлових кімнат площами 5,8 кв.м., 8,8 кв.м., 13,1 кв.м. (а.с. 15-17).,

Згідно оцінки майна від 14.02.2018 року, вартість квартири за адресою АДРЕСА_2 становить 27 473,00 грн. (а.с. 18-25).,

Свідок ОСОБА_9 в судовому засіданні, яке відбулося 12.02.2019 року суду пояснила, що вона є рідною тіткою позивача ОСОБА_2 Спірну квартиру мати позивача отримала від райбиткомбінату міста Сватове в 1980 році, де вся родина ОСОБА_2 проживали разом. Весь час позивач ОСОБА_2, крім періоду навчання, постійно проживала в спірній квартирі. Після смерті батьків, позивач залишилась проживати у вищезазначеній квартирі сама, самостійно сплачує комунальні платежі, слідкує за прибудинковою територією.

Свідок ОСОБА_10 в судовому засіданні, яке відбулося 12.02.2019 року суду пояснила, що батьки позивача разом з позивачем проживали у вищезазначеній квартирі протягом 30 років. Після смерті батьків, позивач залишилась проживати одна у квартирі, комунальні платежі сплачує самостійно, за весь період часу своє місце проживання не змінювала. По домогосподарству позивачу допомагає її тітка ОСОБА_9

Свідок ОСОБА_11 в судовому засіданні, яке відбулося 12.02.2019 року суду пояснив, що він є сусідом позивача та проживає за адресою: АДРЕСА_1. Позивач проживала у вищезазначеній квартирі разом з батьками. На даний час батьки позивача померли. Останні 10 років позивач постійно проживає за зазначено адресою, після смерті батьків самостійно сплачує комунальні платежі та піклується за квартирою.

Крім того, як було встановлено в судовому засіданні, відповідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна, на будинок АДРЕСА_1 було накладено арешт на підставі ухвали Сватівського районного народного суду. (а.с. 84).,

За клопотанням представника позивача - адвоката ОСОБА_1 з приводу накладення арешту на спірний будинок в судовому засіданні була допитана свідок ОСОБА_12, яка суду пояснила, що вона проживає за адресою: АДРЕСА_1. Крім того вона зазначила, що до будинку за № АДРЕСА_1 вона не має жодного відношення. Але у 1998 році між нею та її ОСОБА_13 з приводу будинку, який належить їй на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом. При прийнятті рішення Сватівським районним народним судом було допущено описку, а саме замість вірного номеру будинку «24», було невірно зазначено номер будинку «26». Відповідно до рішення Сватівського районного суду Луганської області від 23 листопада 1998 року арешт на вищезазначений будинок було скасовано, що підтверджується копією рішення. (а.с. 116).,

Право власності на нерухоме майно, що підлягає державній реєстрації, виникає за набувальною давністю з моменту державної реєстрації.

Право власності за набувальною давністю на нерухоме майно, транспортні засоби, цінні папери набувається за рішенням суду.

Згідно Постанови пленуму ВССУ з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07.02.2014 № 5 «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» відповідно до частини першої статті 344 ЦК особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п'яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом.

При вирішенні спорів, пов'язаних із набуттям права власності за набувальною давністю, суди повинні враховувати, зокрема, таке:

- володіння є добросовісним, якщо особа при заволодінні чужим майном не знала і не могла знати про відсутність у неї підстав для набуття права власності;

- володіння визнається відкритим, якщо особа не приховувала факт знаходження майна в її володінні. Вжиття звичайних заходів щодо забезпечення охорони майна не свідчить про приховування цього майна;

- володіння визнається безперервним, якщо воно не переривалось протягом всього строку набувальної давності. У разі втрати не із своєї волі майна його давнісним володільцем та повернення цього майна протягом одного року або пред'явлення протягом цього строку позову про його витребування набувальна давність не переривається (частина третя статті 344 ЦК).

Не переривається набувальна давність, якщо особа, яка заявляє про давність володіння, є сингулярним чи універсальним правонаступником, оскільки в цьому разі вона може приєднати до часу свого володіння увесь час, протягом якого цим майном володіла особа, чиїм спадкоємцем (правонаступником) вона є (частина друга статті 344 ЦК) (п. 9 Постанови).

Враховуючи положення статей 335 і 344 ЦК, право власності за набувальною давністю може бути набуто на майно, яке належить на праві власності іншій особі (а не особі, яка заявляє про давність володіння), а також на безхазяйну річ. Отже, встановлення власника майна або безхазяйності речі є однією з обставин, що має юридичне значення, і підлягає доведенню під час ухвалення рішення суду.

Враховуючи положення пункту 8 Прикінцевих та перехідних положень ЦК про те, що правила статті 344 ЦК про набувальну давність поширюються також на випадки, коли володіння майном почалося за три роки до набрання чинності цим Кодексом, та беручи до уваги, що ЦК набрав чинності з 1 січня 2004 року, положення статті 344 ЦК поширюються на правовідносини, що виникли з 1 січня 2001 року. Отже, визнання судом права власності на нерухоме майно за набувальною давністю може мати місце не раніше 1 січня 2011 року.

При цьому суди мають виходити з того, що коли строк давнісного володіння почався раніше 1 січня 2001 року, то до строку, який дає право на набуття права власності за набувальною давністю, зараховується лише строк з 1 січня 2001 року. Разом із тим, якщо перебіг строку володіння за давністю почався після цієї дати, то до строку набувальної давності цей період зараховується повністю. (п. 11 Постанови)

Можливість пред'явлення до суду позову про визнання права власності за набувальною давністю випливає з положень статей 15,16 ЦК, а також частини четвертої статті 344 ЦК, згідно з якими захист цивільних прав здійснюється судом шляхом визнання права. У зв'язку з цим особа, яка заявляє про давність володіння і вважає, що у неї є всі законні підстави бути визнаною власником майна за набувальною давністю, має право звернутися до суду з позовом про визнання за нею права власності.

Відповідачем за позовом про визнання права власності за набувальною давністю є попередній власник майна або його правонаступник. У разі якщо попередній власник нерухомого майна не був і не міг бути відомим давнісному володільцю, то відповідачем є орган, уповноважений управляти майном відповідної територіальної громади. (п. 13 Постанови)

Виходячи зі змісту частини першої статті 344 ЦК, відсутність державної реєстрації права власності на нерухоме майно не є перешкодою для визнання права власності на це майно у зв'язку зі спливом строку набувальної давності, оскільки така державна реєстрація може бути здійснена після визнання права власності за набувальною давністю.

Рішення суду, що набрало законної сили, про задоволення позову про визнання права власності за набувальною давністю є підставою для реєстрації права власності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (пункт 5 частини першої статті 19Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень") (п. 14 Постанови).

З наведеного суд приходить до висновку, що позивач більше 10 років відкрито, безперервно володіє вищевказаним нерухомим майном, після того добросовісно ним заволодів, відповідачем по справі спростувань вказаних обставин та вимог про повернення цього нерухомого майна не заявлено, а тому вона після більш 10 років такого володіння набула право власності за набувальною давністю на квартиру АДРЕСА_3.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 15, 16, 344 ЦК України, 10, 12, 77-81, 197-198, 200, 206, 259, 263-265, 279 ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги адвоката ОСОБА_1, яка діє в інтересах ОСОБА_2 до Сватівської міської ради Луганської області про визнання права власності на квартиру житлового будинку за набувальною давністю - задовольнити.

Визнати за ОСОБА_2,ІНФОРМАЦІЯ_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 право власності за набувальною давністю на квартиру №2 житлового будинку АДРЕСА_1 загальною площею 27,7 квадратних метрів.

Рішення вступає в законну силу після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не буде подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Луганського апеляційного суду через Сватівський районний суд Луганської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя: Л.М. Осіпенко