Рішення № 80082235, 20.02.2019, Богунський районний суд м. Житомира

Справа №295/5199/17

Категорія 32

2/295/864/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.02.2019 року м. Житомир

Богунський районний суд міста Житомира у складі:

Головуючого – судді: Ведмідь Н.В.,

за участю секретаря судового засідання: Бойченко Т.М.,

учасників справи:

позивача – ОСОБА_1

представника відповідача ОСОБА_2,

представника третьої особи – ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Державної казначейської служби України, третя особа Новоград-Волинська місцева прокуратура про відшкодування моральної шкоди, -

ВСТАНОВИВ:

16.05.2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду із указаним позовом, в якому просив, з урахуванням уточненого розміру моральної шкоди (а.с. 49-51), стягнути з Державної казначейської служби України за рахунок коштів Державного бюджету України шляхом списання коштів з Єдиного казначейського рахунку на користь ОСОБА_1 278675,27 грн. в якості відшкодування моральної шкоди.

Мотивуючи позовні вимоги тим, що постановою слідчого прокуратури Романівського району Житомирської області від 11 вересня 2009 року його притягнено як обвинуваченого, пред’явивши йому обвинувачення у вчиненні злочинів, передбачених частиною другою статті 191, частиною першою статті 358 Кримінального кодексу України.

Постановою слідчого прокуратури Романівського району Житомирської області від 24 вересня 2009 року відсторонено позивача від виконання обов’язків розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора по всіх справах, які знаходяться у його провадженні на час проведення досудового слідства. 09 вересня 2009 року у кримінальній справі №057009/09 обрано позивачу запобіжний захід у вигляді підписки про невиїзд.

Вироком Чуднівського районного суду Житомирської області від 29 квітня 2015 року у справі №1-21/2011 позивача визнано невинним у вчинені злочину, передбаченого частиною першою статті 357 Кримінального кодексу України, виправдано його по суду за відсутністю в діянні складу даного злочину, скасовано обраний запобіжний захід у вигляді підписки про невиїзд.

Ухвалою Апеляційного суду Житомирської області від 04 травня 2016 року апеляцію прокурора Романівського району Житомирської області залишено без задоволення, а вирок Чуднівського районного суду Житомирської області від 29 квітня 2015 року у справі №1-21/2011 - без змін.

Ухвалою колегії суддів судової палати у кримінальних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 13 грудня 2016 року вирок Чуднівського районного суду Житомирської області від 29 квітня 2015 року та ухвалу Апеляційного суду Житомирської області від 04 травня 2016 року щодо позивача залишено без зміни, а касаційну скаргу прокурора - без задоволення.

Позивач вважає, що на підставі вимог Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завдане громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури суду» у нього виникло право на відшкодування моральної шкоди.

Незаконні дії органів досудового слідства у зв’язку із порушенням кримінальної справи, пред’явленням обвинувачення у вчиненні злочину, обранням запобіжного заходу, завдали позивачу моральних страждань. Щодо нього відбувалось незаконне кримінальне переслідування, що в свою чергу призвело до порушення його нормальних життєвих зв’язків.

Позивач страждав через приниження його честі, а з честю пов'язується позитивна соціальна оцінка особи в очах оточуючих, яка ґрунтуються на відповідності її діянь (поведінки) загальноприйнятим уявленням про добро і зло. Порушенням кримінальної справи відносно позивача було сформовано негативну суспільну оцінку його ділових і професійних якостей, що призвело до ускладнення при виконанні повноважень арбітражного керуючого (розпорядника, мана, керуючого санацією, ліквідатора).

Позивач через притягнення до кримінальної відповідальності деякий час не працював, отже не мав доходів. За час перебування під підпискою про невиїзд позивач був позбавлений конституційного права громадянина України вільно та безперешкодно за своїм бажанням переміщатися по території України у будь-якому напрямку, у будь-який спосіб, у будь-який час.

Вважає, що при прийнятті рішення, суд має врахувати тривалість, характер, глибину та обсяг страждань позивача, характер немайнових витрат, можливості відновлення попереднього стану, те, що позивач за час перебуванням під слідством і судом був обмежений в здійсненні нормальних життєвих зв'язків, були порушені при цьому його трудові права та право власності.

Позивач зазначає, що у результаті незаконного порушення відносно нього кримінальної справи, йому обрано з 09 вересня 2009 року запобіжний захід у вигляді підписки про невиїзд, а з 24 вересня 2009 року відсторонено його від виконання обов’язків розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора по всіх справах, які знаходяться у його провадженні на час проведення досудового слідства, що призвело до тимчасової непрацездатності позивача з 23 вересня 2009 року по 02 жовтня 2009 року (перебування на денному стаціонарі з діагнозом - нестабільна стенокардія ФК II).

Моральна шкода за своєю суттю це категорія, яка не завжди пов'язана з фінансовими наслідками, тому не завжди можливо повернути потерпілій особі втрачене ним, розмір відшкодування є мірою шкоди та відновленого стану потерпілого.

Законом України "Про державний бюджет України на 2017 рік" з 01.01.2017 року встановлено мінімальну заробітну плату в розмірі 3200 грн. Позивач перебував під слідством і судом 7 років 4 місяці 3 дні (88 повних місяців), а пізніше уточнив 7 років 3 місяці та 3 дні (а.с. 49-51), таким чином, розмір моральної шкоди позивач визначає виходячи з мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством і судом та завданої моральної шкоди, що становить 278675,27 грн.

12.10.2017 року представником відповідача ОСОБА_2 направлено до суду заперечення на позовну заяву, в якому він просив відмовити у задоволенні позову, посилаючись на те, що у позовній заяві не обґрунтовано жодного фізичного чи психічного впливу, з боку правоохоронних органів, який міг би призвести до негативних наслідків морального характеру, захворювання позивача з 23.09.2009 року по 02.10.2009 року з діагнозом нестабільна стенокарді ФК ІІ ст. не дають можливості пов’язати захворювання позивача з кримінальним провадженням. Казначейство не вступало у правовідносини з позивачем, а тому не може нести будь які зобов’язання перед останнім та бути відповідачем у даній справі. Казначейство немає жодних повноважень щодо втручання у діяльність органів дізнання, досудового слідства, прокуратури, а тому не може судити про правильність і законність дій представників влади, а отже нести відповідальність. (а.с. 65-67)

20.07.2017 року від третьої особи Новоград-Волинська місцевої прокуратури надійшло до суду заперечення на позовну заяву та доповнення до заперечення, в яких третя особа вважає позовні вимоги позивача безпідставними, необґрунтованим та такими що не підлягають задоволенню, виходячи з того, що серед випадків, коли підлягає відшкодування шкоди визначеного Законом України «Про порядок відшкодування шкоди, завдане громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури суду» відсутня така підстава як незаконне притягнення до кримінальної відповідальності та перебування під слідством та судом, крім того позивач не обґрунтував з яких міркувань він виходив визначаючи розмір шкоди та якими доказам це підтверджено. Позивачем не підтверджено належними доказами і не зазначено про це у позовній заяві, що органом досудового розслідування вчинено дії, які відповідно до Законом України «Про порядок відшкодування шкоди, завдане громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури суду» є підставою для відшкодування йому шкоди та не надано доказів, що свідчать про незаконність дій органів досудового розслідування. (а.с. 30-32)

14.08.2017 року від третьої особи надійшло до суду доповнення до заперечення на позовну заяву, в яких третя особа вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню у частині відшкодування моральної шкоди у результаті незаконного перебування під слідством та судом, а саме в розмірі 214400,00 грн., виходячи з того, що позивач перебував під слідством та судом у період часу 11.09.2009 року по 04.05.2016 року, що становить 63 місяці, а тому 67 місяців х 3200,00 грн. = 214400,00 грн. (а.с. 45-47)

В судовому засіданні позивач підтримав позовні вимоги з підстав викладених у позовній заяві та письмово викладеного нормативно-правового обґрунтування, яке він також вважає уточненими позовними вимогами, оскільки ним була уточнена сума маральної шкоди та проведено новий розрахунок, просив задовольнити позов.

В судовому засіданні представник відповідача просив відмовити у задоволенні позовних вимог, з підстав викладених ним в запереченнях на позовну заяву.

Представник третьої особи заперечував проти задоволення позову з підстав викладених у заперечення на позовну заяву та доповненнях до заперечення, крім того вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню у частині відшкодування моральної шкоди у результаті незаконного перебування під слідством та судом, а саме в розмірі 214400,00 грн., тобто з 11.09.2009 року та по день винесення ухвали апеляційним судом, також вказав, що позивачем не обґрунтований розмір моральної шкоди.

Суд, заслухавши пояснення учасників судового розгляду, вивчивши й дослідивши матеріали справи, матеріали кримінальної справи 1-117/10 в 2-х томах, дійшов висновків.

Судом встановлено та не заперечувалася учасниками судового розгляду наступне.

Постановою слідчого прокуратури Романівського району Житомирської області від 11 вересня 2009 року притягнено ОСОБА_1 як обвинуваченого, пред’явивши йому обвинувачення у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 191, ч.1 ст. 357 КК України, про що йому оголошено та роз’яснено суть обвинувачення та вручено копію постанови. (а.с. 9)

Постановою слідчого прокуратури Романівського району Житомирської області від 24 вересня 2009 року відсторонено ОСОБА_1 від виконання обов’язків розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора по всіх справах, які знаходяться у його провадженні на час проведення досудового слідства. (а.с. 10)

09 вересня 2009 року у кримінальній справі №057009/09 обрано позивачу запобіжний захід у вигляді підписки про невиїзд. (а.с. 7)

Згідно повідомлення лікаря ОСОБА_4 Черняхівського ТМО від 07.10.2009 року ОСОБА_1 з 23.09.2009 року по 02.10.2009 року знаходився на денному стаціонарі з діагнозом нестабільна стенокардія ФК ІІ ст. Проведення слідчих дій протипоказано.(а.с. 11)

Обвинувальний висновок стосовно позивача у кримінальній справі складено 26 жовтня 2009 року та надіслано до Романівського районного суду Житомирської області 28 жовтня 2009 року.

В порядку статті 232 Кримінального процесуального кодексу України 1960 року 06 листопада 2009 року кримінальну справу повернуто до Прокуратури Романівського району Житомирської області.

Постановою слідчого прокуратури Романівського району Житомирської області від 16 листопада 2009 року порушено кримінальну справу стосовно позивача за ознаками складу злочину, передбаченого частиною першою статті 357 Кримінального кодексу України.

В ході судового розгляду прокуратура Романівського району відмовилась від підтримки обвинувачення позивача у вчиненні ним злочинів, передбачених ч. 2 статті 191, частиною першою статті 358 Кримінального кодексу України, клопотала про направлення справи №057009/09 на додаткове розслідування, яке було задоволено судом (постанова від 13 жовтня 2010 року).

В подальшому кримінальна справа №057009/09 розглядалась Чуднівським районним судом Житомирської області в рамках справи №1-21/2011.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.

Вказане вище не заперечувалося сторонами по справі, що в розумінні до ч. 1 ст. 81 ЦПК України не підлягають доказуванню.

Вироком Чуднівського районного суду Житомирської області від 29 квітня 2015 року у справі №1-21/2011 позивача визнано невинним у вчинені злочину, передбаченого частиною першою статті 357 Кримінального кодексу України, виправдано його по суду за відсутністю в діянні складу даного злочину, скасовано обраний запобіжний захід у вигляді підписки про невиїзд. (а.с. 17-18)

Ухвалою Апеляційного суду Житомирської області від 04 травня 2016 року апеляцію прокурора Романівського району Житомирської області залишено без задоволення, а вирок Чуднівського районного суду Житомирської області від 29 квітня 2015 року у справі №1-21/2011 - без змін.(19-21)

Ухвалою колегії суддів судової палати у кримінальних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 13 грудня 2016 року вирок Чуднівського районного суду Житомирської області від 29 квітня 2015 року та ухвалу Апеляційного суд) Житомирської області від 04 травня 2016 року щодо Позивача залишено без зміни, а касаційну скаргу прокурора - без задоволення. (22-23)

Відповідно до ч. 1 ст. 401 КПК України в редакції 1960 року вирок місцевого суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляцій, а вирок апеляційного суду - після закінчення строку на подання касаційної скарги, якщо його не було оскаржено. У разі подачі апеляцій, касаційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи відповідно апеляційною чи касаційною інстанцією, якщо інше не передбачено цим Кодексом.

Відповідно до ч. 6 ст. 82 ЦПК України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов’язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

У статтях 55, 56 Конституції України закріплено, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Частиною першою статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція), яка з огляду на приписи частини першої статті 9 Конституції України, статті 10 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) є частиною національного законодавства, встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Стосовно питання доступу до суду ЄСПЛ в ухвалі щодо прийнятності заяви № 6778/05 у справі «МПП «Голуб» проти України» від 18 жовтня 2005 року зазначив, що процедурні гарантії, закріплені статтею 6 Конвенції, гарантують кожному право подання скарги щодо його прав та обов'язків цивільного характеру до суду чи органу правосуддя. Таким чином, втілюється право на звернення до суду, одним із аспектів якого є право доступу, тобто право розпочати провадження у судах з цивільних питань (справа «Ґолдер проти Сполученого Королівства», рішення від 21 лютого 1975 року). Суд наголошує, що право на звернення до суду, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним; воно може бути обмеженим, особливо щодо умов прийнятності скарги, оскільки за своєю природою це право вимагає регулювання з боку держави, яка щодо цього користується певними межами самостійного оцінювання. Проте право доступу до суду не може бути обмежене таким чином або такою мірою, що буде порушена сама його сутність. Ці обмеження не будуть сумісними з пунктом 1 статті 6 Конвенції, якщо вони не мають легітимної мети та не є пропорційними між використаними засобами та досягнутими цілями (рішення від 19 грудня 1997 року у справі «ОСОБА_5 де ла Торре проти Іспанії»).

Для того, щоб право на доступ до суду було ефективним, особа повинна мати чітку фактичну можливість оскаржити діяння, що становить втручання у її права (рішення від 04 грудня 1995 року у справі «Беллет проти Франції»).

Кримінальне провадження - досудове розслідування і судове провадження, процесуальні дії у зв'язку із вчиненням діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (пункт 10 частини першої статті 3 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК України)).

Відповідно до частини першої статті 43 КПК України виправданим у кримінальному провадженні є обвинувачений, виправдувальний вирок суду щодо якого набрав законної сили.

Надання особі статусу виправданого зумовлює появу у такої особи певних прав. Ні в КПК України 1960 року, ні в чинному КПК України немає окремої статті, яка б безпосередньо була присвячена правам виправданого.

Проте частина третя статті 43 КПК України передбачає, що виправданий має права обвинуваченого, передбачені статтею 42 цього Кодексу, в обсязі, необхідному для захисту на відповідній стадії судового провадження.

У статті 42 КПК України міститься широке коло прав, одним із яких є право вимагати відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду, в порядку, визначеному законом, а також відновлення репутації, якщо підозра, обвинувачення не виправдалися. У чинному КПК України це право закріплене вперше.

У КПК України 1960 року у статті 53-1 передбачалося лише те, що у разі постановлення виправдувального вироку орган дізнання, слідчий, прокурор і суд зобов'язані роз'яснити особі порядок поновлення її порушених прав і вжити необхідних заходів для відшкодування шкоди, завданої особі внаслідок незаконних притягнення як обвинуваченого, затримання, застосування запобіжного заходу.

Також однією з новел чинного КПК України є глава під назвою «Відшкодування (компенсація) шкоди у кримінальному провадженні, цивільний позов», згідно зі статтею 130 якої шкода, завдана незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується державою за рахунок Державного бюджету України у випадках та в порядку, передбачених законом.

На теперішній час єдиним таким законом є Закон № 266/94-ВР, прийнятий ще у 1994 році, сфера дії якого поширюється на широке коло суб'єктів, у тому числі на виправданих.

Отже, внаслідок незаконного засудження, ухвалення судом виправдувального вироку, позивач має право на відшкодування майнової та моральної шкоди, і право на таке відшкодування виникає в силу прямої вказівки закону, а саме: статті 1176 ЦК України, Закону № 266/94-ВР.

Статтею 1176 ЦК України встановлено, що шкода, завдана фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт, відшкодовується державою у повному обсязі незалежно від вини посадових і службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду. Право на відшкодування шкоди, завданої фізичній особі незаконними діями органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду, виникає у випадках, передбачених законом. Порядок відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органу досудового розслідування, прокуратури або суду, встановлюється законом.

Пунктом 1 частини першої статті 1 Закону України від 01 грудня 1994 року № 266/94-ВР «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» (далі - Закон № 266/94-ВР) передбачено, що відповідно до положень цього Закону підлягає відшкодуванню шкода, завдана громадянинові внаслідок: незаконного засудження, незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян.

Частиною другою статті 1 вказаного Закону встановлено, що у випадках, зазначених у частині першій цієї статті, завдана шкода відшкодовується в повному обсязі незалежно від вини посадових осіб органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду.

Частиною п'ятою статті 4 згаданого Закону визначено, що відшкодування моральної шкоди провадиться у разі, коли незаконні дії органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури і суду завдали моральної втрати громадянинові, призвели до порушення його нормальних життєвих зв'язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 2 Закону право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом, виникає у випадку постановлення виправдувального вироку суду.

Кримінальне провадження - досудове розслідування і судове провадження, процесуальні дії у зв'язку із вчиненням діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (пункт 10 частини першої статті 3 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК України)).

Статтею 4 Закону № 266/94-ВР встановлено, що відшкодування шкоди у випадках, передбачених пунктами 1, 3, 4 і 5 статті 3 цього Закону, провадиться за рахунок коштів державного бюджету. Відшкодування моральної шкоди провадиться у разі, коли незаконні дії органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури і суду завдали моральної втрати громадянинові, призвели до порушення його нормальних життєвих зв'язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного та психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру.

Пункт 2 частини другої статті 1167 ЦК України передбачає, що моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала, якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт.

Разом з тим згідно з частиною другою статті 23 ЦК України моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із протиправною поведінкою щодо неї самої та у зв'язку із приниженням її честі, гідності а також ділової репутації; моральна шкода відшкодовується грішми, а розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом з урахуванням вимог розумності і справедливості.

Відповідно до частини першої статті 1173 ЦК України шкода, завдана фізичній особі незаконними рішеннями чи дією органу державної влади відшкодовується державою незалежно від вини цього органу.

Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Саме подібного змісту правові позиції були викладені Верховним Судом України у постанові від 02.12.2015 по справі № 6-2203цс15, у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 22.11.2018 року по справі № 158/2689/16-ц, у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 28.11.2018 року по справі № 461/14688/14-ц, у постанові ОСОБА_6 Верховного Суду від 31 жовтня 2018 року по справі № 383/596/15, які мають враховуватися судом.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про те, що у позивача виникло право на відшкодування моральної шкоди на підставі пункту 1 частини першої статті 2 цього Закону, оскільки щодо нього постановлено виправдувальний вирок.

Таж судом встановлено, що позивач незаконно перебував під слідством та судом з 11 вересня 2009 року, тобто з дати винесення постанови слідчого прокуратури Романівського району Житомирської області про притягнення позивача як обвинуваченого та до проголошення ухвали колегії суддів судової палати у кримінальних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 13 грудня 2016 року, тобто повних 87 місяців.

Відповідно до частин другої та третьої статті 13 Закону № 266/94-ВР розмір моральної шкоди визначається з урахуванням обставин справи в межах, встановлених цивільним законодавством. Відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом проводиться виходячи з розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом.

Зазначена норма Закону не зобов'язує суд визначати розмір відшкодування моральної шкоди в межах мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом, а лише встановлює найнижчу межу розміру такого відшкодування. Тобто розмір відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом може бути визначений у сумі більшій, ніж один мінімальний розмір заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом.

Таким чином, законом визначений мінімальний розмір моральної шкоди, яка відшкодовується, та не встановлено граничний розмір такої шкоди, а визначення розміру моральної шкоди не в мінімальному розмірі є правом суду.

Отже, межі відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом визначаються судом у розмірі співмірному з мінімальним розміром заробітної плати, визначеної законодавством за кожен місяць перебування під слідством чи судом, виходячи з мінімальної заробітної плати, встановленої законодавством на момент відшкодування, при цьому розміром заробітної плати, визначеної законодавством за кожен місяць перебування під слідством чи судом це – гарантована законом України сума відшкодування, тобто законодавець визначив мінімальний розмір моральної шкоди та цей розмір у будь-якому випадку не може бути зменшено, оскільки він є гарантованим мінімумом.

У випадках, коли межі відшкодування моральної шкоди визначаються у кратному співвідношенні з мінімальним розміром заробітної плати чи неоподатковуваним мінімумом доходів громадян, суд при вирішенні цього питання має виходити з такого розміру мінімальної заробітної плати чи неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, що діють на час розгляду справи.

Відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України на 2017 рік» установлено у 2017 році мінімальну заробітну плату у місячному розмірі складає 3200,00 грн, і саме з цієї суми позивач просив розраховувати розмір моральної шкоди.

Однак визначення розміру відшкодування залежить також від таких чинників, як характер і обсяг страждань яких зазнав позивач, можливості відновлення немайнових втрат, їх тривалість, тяжкість вимушених змін у його життєвих і суспільних стосунках, ступінь зниження престижу, репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, і сама можливість такого відновлення у необхідному чи повному обсязі та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я позивача, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану.

Судом враховано та приймаються твердження позивача, про те, що незаконні дії органів досудового слідства у зв’язку із порушенням кримінальної справи, пред’явленням обвинувачення у вчиненні злочину, обранням запобіжного заходу, завдали позивачу моральних страждань. Щодо нього відбувалось незаконне кримінальне переслідування, що в свою чергу призвело до порушення його нормальних життєвих зв’язків. Позивач страждав через приниження його честі, а з честю пов'язується позитивна соціальна оцінка особи в очах оточуючих, яка ґрунтуються на відповідності її діянь (поведінки) загальноприйнятим уявленням про добро і зло. Порушенням кримінальної справи відносно позивача було сформовано негативну суспільну оцінку його ділових і професійних якостей, що призвело до ускладнення при виконанні повноважень арбітражного керуючого. Позивач через притягнення до кримінальної відповідальності деякий час не працював, отже не мав доходів. За час перебування під підпискою про невиїзд позивач був позбавлений конституційного права громадянина України вільно та безперешкодно за своїм бажанням переміщатися по території України у будь-якому напрямку, у будь-який спосіб, у будь-який час.

Крім того, судом враховується норма ч. 1 ст. 13 ЦПК України, за якою суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках та ч. 2 ст. 264 ЦПК України в якій визначено, що при ухваленні рішення суд не може виходити за межі позовних вимог.

Відповідно до ч. 5,6 ст. 263 ЦПК України обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Якщо одна із сторін визнала пред'явлену до неї позовну вимогу під час судового розгляду повністю або частково, рішення щодо цієї сторони ухвалюється судом згідно з таким визнанням, якщо це не суперечить вимогам статті 206 цього Кодексу.

Задовольняючи позовні вимоги в частині відшкодування моральної шкоди, суд виходить з того, що позивач незаконно перебував під слідством та судом 87 повних місяці, такими діями йому заподіяна моральна шкода, яка полягає у душевних та психологічних стражданнях, яких він зазнав у зв'язку з незаконними діями органів досудового розслідування та суду, що призвело до погіршення можливостей реалізації своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, порушення нормальних життєвих зв'язків та вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя. При цьому суд, виходячи із засад розумності, поміркованості і справедливості, враховуючи, що позивач самостійно обрав межі позовних вимог, вважає, що розмір відшкодування моральної шкоди повинен становити 278675,27 грн. виходячи із розрахунку гарантованої суми визначеної Законом № 266/94-ВР (мінімальна заробітна плата з 01.01.2017 х кількість місяців перебування під слідством та судом) та суми моральної шкоди, яку позивач зазнав у зв'язку з незаконними діями органів досудового розслідування на момент розгляду справи судом.

Згідно зі статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Механізм виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів, прийнятих судами, а також іншими державними органами (посадовими особами), які відповідно до закону мають право приймати такі рішення, визначено Порядком виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 03 серпня 2011 року № 845 (далі - Порядок).

Відповідно до пунктів 35, 38 цього Порядку Казначейство здійснює безспірне списання коштів державного бюджету для відшкодування (компенсації) шкоди, заподіяної громадянинові незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що провадить оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, органу прокуратури або суду.

Безспірне списання коштів державного бюджету здійснюється Казначейством за рахунок і в межах бюджетних призначень, передбачених у державному бюджеті на зазначену мету.

За приписами статті 176 ЦК України юридичні особи, створені державою, не відповідають за зобов'язаннями держави.

Відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду, провадиться з Державного казначейства України за рахунок Державного бюджету України.

Отже суму відшкодування моральної шкоди на користь позивача необхідно стягнути з державного бюджету шляхом списання в безспірному порядку з єдиного казначейського рахунку Державної казначейської служби України.

Отже, оцінивши належність, допустимість, достовірність та достатність доказів, повно і всебічно з'ясувавши обставини справи, суд приходить до висновку, по позовні вимоги ОСОБА_1 до Державної казначейської служби України, третя особа Новоград-Волинська місцева прокуратура про відшкодування моральної шкоди є обґрунтованими та підлягають до задоволення.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 19, 55, 56 Конституції України, Законом України від 01 грудня 1994 року № 266/94-ВР «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду», ст.ст. 53-1, 401 КПК України в редакції 1960 року, ст. 42, 43 КПК України, ст.ст. 23, 1167, 1173, 1176 Цивільного кодексу України, ст.ст. 6, 7, 10-13, 18, 76-81, 82, 89, 258, 259, 263-265, 268, 273, 274, 279, 352-353 Цивільного процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до Державної казначейської служби України, третя особа Новоград-Волинська місцева прокуратура про відшкодування моральної шкоди – задовольнити.

Стягнути з Державної казначейської служби України за рахунок коштів Державного бюджету України шляхом списання коштів з Єдиного казначейського рахунку на користь ОСОБА_1 278675,27 грн. в якості відшкодування моральної шкоди.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відомості про учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, місце проживання та місце реєстрації: м. Житомир, пров. Пограничний, 14, РНОКПП НОМЕР_1.

Відповідач: Державна казначейська служба України, місце знаходження: м. Київ, вул. Бастіонна, 6.

Третя особа: Новоград-Волинська місцева прокуратура., місце знаходження:. м. Новоград-Волинський, вул. Косачів, 6-а

Повний текст рішення складено 25.02.2019 року.

Суддя Н.В. Ведмідь