Вирок № 80075197, 21.02.2019, Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області

Дата документу 21.02.2019

Справа № 320/74/19

(1-кп/320/524/19)

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

«21» лютого 2019 року м. Мелітополь

Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області у складі:

головуючого - судді Калугіної І.О.,

при секретарі - Горбань Н.А.,

розглянувши кримінальне провадження № 12018080140003253 за обвинуваченням ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Мелітополь Запорізької області, громадянина України, який має середню освіту, розлученого, який не працює, зареєстрованого та проживає за адресою: АДРЕСА_1, раніше судимого:

22 лютого 2012 року Мелітопольським міськрайонним судом Запорізької області за ст. 263 ч.2 КК України до 180 годин громадських робіт;

09 жовтня 2012 року Мелітопольським міськрайонним судом Запорізької області за ст.ст. 317 ч.1, 309 ч. 1 КК України до 4 (чотири) років позбавлення волі. На підставі ст.ст. 75, 76 КК України з іспитовим строком на 2 (два) роки;

13 червня 2013 року Мелітопольським міськрайонним судом Запорізької області за ст.ст. 309 ч. 2, 317 ч. 2, 70 ч. 1 КК України до 4 (чотири) років позбавлення волі з конфіскацією майна. На підставі ст. 71 ч. 1 КК України частково приєднано покарання за вироком Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 09 жовтня 2012 року та призначено покарання у вигляді 5 років позбавлення волі з конфіскацією майна. 08 листопада 2016 року звільнений умовно-достроково, не відбутий строк 1 рік 6 місяців 14 днів,

у вчиненні кримінальних правопорушень (злочинів), передбачених, ч.ч. 1, 2 ст. 185 КК України,

за участю учасників судового провадження:

прокурора - Демянчук Ю.Є.,

обвинуваченого - ОСОБА_1,

потерпілого - ОСОБА_2,

В С Т А Н О В И В:

Наприкінці вересня 2018, приблизно о 09 годині 00 хвилин, обвинувачений ОСОБА_1, маючи умисел на таємне викрадення чужого майна, діючи умисно, з корисливих мотивів, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їхні суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, перебуваючи біля будинку АДРЕСА_2, шляхом вільного доступу, переконавшись, що за його діями ніхто не спостерігає, шляхом вільного доступу, викрав металеві ворота вагою 105 кілограмів вартістю 735 гривень 00 копійок, чим спричинив потерпілій ОСОБА_3 матеріальну шкоду на зазначену суму.

Крім того, 05 жовтня 2018 року, в денний час, обвинувачений ОСОБА_1 маючи умисел на таємне викрадення чужого майна, з корисливих мотивів, діючи повторно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їхні суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, перебуваючи біля будинку АДРЕСА_3, шляхом вільного доступу, переконавшись, що за його діями ніхто не спостерігає, таємно викрав 4 (чотири) стовпчики виготовлені з нержавіючої сталі, висотою 190 см., вагою 28 кілограмів 1 стовпчик, загальною вагою 112 кілограмів, які належать ОСОБА_2, вартістю 2345 гривень, після чого, завантажив вказані металеві вироби на тачку та з викраденим майном покинув місце скоєння кримінального правопорушення, чим завдав ОСОБА_2 матеріальні збитки на суму 2 345 гривень.

Також, 21 грудня 2018 року, приблизно о 02 годині 00 хвилин, обвинувачений ОСОБА_1, маючи умисел на таємне викрадення чужого майна, діючи умисно, з корисливих мотивів, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, перебуваючи біля будинку АДРЕСА_4, використовуючи заздалегідь заготовлену викрутку, шляхом вільного доступу, переконавшись, що за його діями ніхто не спостерігає, зняв кришку чавунного люка, який належить ПАТ «Укртелеком», вартістю 2973 гривень, після чого, завантажив кришку вказаного люку на тачку та з викраденим майном покинув місце скоєння кримінального правопорушення, чим завдав ПАТ «Укртелеком» матеріальні збитки на суму 2973 гривень.

Дії обвинуваченого ОСОБА_1 кваліфікуються за ч. 1 ст.185 КК України, як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), за ч.2 ст.185 КК України як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене повторно.

Обвинувачений ОСОБА_1 у судовому засіданні свою вину у вчиненні кримінальних правопорушень за ч.ч. 1,2 ст.185 КК України визнав повністю, згоден з обсягом і кваліфікацією вчиненого, щиросердно розкаявся і пояснив, що восени 2018 року він йшов по вулиці, та побачив біля покинутого будинку металеві ворота. Демонтувавши, він поклав їх на тачку та здав на пункт прийому металобрухту . Крім того, приблизно у цей же період він демонтував металеві стовпчики на сусідній ділянці та здав на пункт прийому металобрухту. Також, восени 2018 року він зняв кришку чавунного люка за допомогою викрутки, яка кріпилась на зв'язці ключів. В подальшому він також здав даний люк до пункту прийому металобрухту. Отримані від реалізації даного майна кошти він витратив на власний розсуд.

Потерпілий ОСОБА_2 в судовому засіданні зазначив, що претензій до обвинуваченого ОСОБА_1 не має, при цьому просив призначити йому суворе покарання.

Представник потерпілої сторони Шевченко Л.О. та потерпіла ОСОБА_3 в судове засідання не з'явились, від них в матеріалах справи містяться заяви про розгляд кримінального провадження за їх відсутності, претензій морального та матеріального характеру до обвинуваченого ОСОБА_1 не мають.

Судом роз'яснене обвинуваченому ОСОБА_1 суть обвинувачення та з'ясовано, що обвинувачений ОСОБА_1 правильно розуміє зміст викладених обставин та у суду відсутні сумніви у добровільності його позиції. Судом роз'яснено обвинуваченому ОСОБА_1 положення ч. 3 ст. 349 КПК України, зокрема позбавлення права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

У зв'язку з тим, що обвинувачений повністю визнав свою провину, немає сумнівів у добровільності та істинності його позиції, суд вважає недоцільним дослідження доказів, щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, тому суд у відповідності до ч.3 ст.349 КПК України обмежився тільки допитом обвинуваченого та потерпілого, а також дослідженням матеріалів, які характеризують особу обвинуваченого. Інші докази по справі не досліджувалися.

Призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_1, суд враховує суспільну небезпеку скоєного діяння та особу винного, обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.

Згідно з ч. 2 ст. 65 КК України особі, яка здійснила злочин, повинно бути призначено покарання, необхідне та достатнє для його виправлення та попередження нових злочинів.

Обвинувачений ОСОБА_1 за місцем мешкання характеризується задовільно, щиросердно дієво розкаявся у скоєному, своїми правдивими і послідовними показаннями сприяв встановленню істини у справі, що судом визнається як пом'якшувальні обставини, однак обвинувачений ОСОБА_1 притягався до кримінальної відповідальності, за які його суд також на підставі ст. 75 КК України звільняв від відбування покарання з випробуванням, а також умовно-достроково, однак це не призвело до позитивних змін в його особистості і не створило у нього готовності до самокерованої правослухняної поведінки у суспільстві, знову вчинив умисний корисливий злочин, тому за таких обставин суд вважає, що виправлення і перевиховання обвинуваченого ОСОБА_1 можливе лише в умовах ізоляції від суспільства, призначивши йому покарання у межах санкції статті, за якою кваліфіковано його дії у вигляді реального відбуття покарання, із застосуванням ст. 70 КК України.

Процесуальні витрати по справі відсутні.

Долю речових доказів суд вирішує згідно ст. 100 КПК України.

Запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_1 не застосовувався.

Керуючись ст. ст. 349, 373, 374 КПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Визнати винним ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень (злочинів), передбачених ч. 1 ст. 185, ч.2 ст. 185 КК України та призначити йому покарання:

- за ч.1 ст. 185 КК України у вигляді 6 (шість) місяців арешту;

- за ч.2 ст. 185 КК України у вигляді 1 (один) рік обмеження волі.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим за сукупністю кримінальних правопорушень (злочинів), призначити ОСОБА_1 1 (один) рік обмеження волі.

Строк відбування призначеного покарання ОСОБА_1 вираховувати з дня його фактичного затримання після набрання вироком законної сили.

Речові докази по кримінальному провадженню:

2 (два) стовпчики з нержавіючої сталі, що передані на відповідальне зберігання потерпілому ОСОБА_2 згідно розписки від 08 грудня 2018 року, - передати за належністю потерпілому ОСОБА_2;

кришку чавунного люка, що передані на відповідальне зберігання представнику потерпілої сторони Шевченко Ларисі Олександрівні згідно розписки від 26 грудня 2018 року, - передати за належністю потерпілій стороні ПАТ «Укртелеком»;

тачку, що передана на відповідальне зберігання обвинуваченому ОСОБА_1 згідно розписки від 21 грудня 2018 року, - передати за належністю обвинуваченому ОСОБА_1.

Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку до Запорізького апеляційного суду через Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з моменту його проголошення.

Вирок суду першої інстанції, якщо інше не передбачено КПК України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого КПК України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Обвинуваченому та прокурору копію вироку вручити негайно після його проголошення.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Суддя: І.О.Калугіна