Ухвала суду № 80074861, 22.02.2019, Олександрівський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Жовтневий районний суд м. Запоріжжя)

Провадження № 2/331/131/2019

Справа № 331/4079/18

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 лютого 2019 року місто Запоріжжя

Жовтневий районний суд міста Запоріжжя у складі :

головуючого судді - Скользнєвої Н.Г.,

за участю: секретаря - Постарнак М.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Запоріжжя цивільну справу за позовом ОСОБА_1 ( зареєстроване місце проживання : ІНФОРМАЦІЯ_1) до публічного акціонерного товариства « Альфа –Банк» ( місцезнаходження : м. Київ, вул.. Десятинна, б.4/6) про захист прав споживача, -

В С Т А Н О В И В:

3.07.2018 р. ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ПАТ « Альфа-Банк» про : визнання дій протиправними ; зобов»язання здійснити виплату коштів на загальну суму 1 982, 70 грн. з зарплатного рахунку № 26256005486310 та закрити зазначений рахунок.

Ухвалою Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 06 липня 2018 року позов прийнято до розгляду та відкрито провадження у цій справі. Вирішено розгляд справи проводити за правилами загального позовного провадження. (а.с. 8-9)

Ухвалою суду від 23 серпня 2018 року закрито підготовче провадження по зазначеній та призначено розгляд справи по суті у відкритому судовому засіданні. (а.с. 25)

Ухвалою суду від 05 грудня 2018 року зобов»язано ПАТ «Альфа Банк» ( 01001, м. Київ, вул.. Десятинна, буд. 4/6) у строк до 10 січня 2019 року надати суду належним чином засвідчені копії: ? договору від 02 серпня 2017 року № 615500911 про банківське обслуговування фізичних осіб, укладеного між ОСОБА_1 та ПАТ « Альфа-Банк», на підставі якого було відкрито зарплатний рахунок № 26256005486310 та випущено картку № 5168**** ****8192 ; ? кредитного договору № 501009854 від 02 березня 2018 року, укладеного між ОСОБА_1 та ПАТ « Альфа-Банк».

В судове засідання, призначене на 17 січня 2019 року, позивач або її повноважний представник не з’явилися, хоча про час, день і місце розгляду справи повідомлялися належним чином, про що свідчать матеріали справи (розписка адвоката ОСОБА_2 від 05.12.2018р. про отримання судової повістки в судове засідання – 17.01.19р.)

17 січня 2019 року на адресу суду від адвоката ОСОБА_2 надійшла заява про відкладення розгляду справи з посиланням на його зайнятість – участь у розгляді справи у Господарському суді Донецької області. (а.с. 78)

У відповідності до ст.. 223 ЦПК України судом на підставі заяви адвоката ОСОБА_2 про відкладення розгляду справи судом було відкладено розгляд справи до 22 лютого 2019 року – 10 годин 45 хвилин.

22 лютого 2019 року позивач або її повноважний представник повторно не з’явилися у судове засідання, хоча про час, день і місце розгляду справи повідомлялися належним чином, про що свідчать матеріали справи (поштове відправлення № 69063 0054343 0)

22 лютого 2019 року на адресу суду від адвоката ОСОБА_2 надійшла заява про відкладення розгляду справи з посиланням на його погане самопочуття.

Крім того, матеріалами встановлено, що на підтвердження поважності неможливості явки у судові засідання, призначені на 17 січня 2019 року та 22 лютого 2019 року, представником позивача не надано належних та допустимих доказів (судова повістка, лікарняний, тощо).

В матеріалах справи відсутні заяви або клопотання про розгляд справи за відсутності позивача або його представника.

Представник відповідача у судове засідання не з’явився, але в матеріалах справи наявна його заява про розгляд справи за його відсутності.

Статтею 210 ЦПК України визначено, що суд має розпочати розгляд справи по суті не пізніше ніж через шістдесят днів з дня відкриття провадження у справі, а у випадку продовження строку підготовчого провадження – не пізніше наступного дня з дня закінчення такого строку. Суд розглядає справу по суті протягом тридцяти днів з дня початку розгляду справи по суті.

Крім того, однією з основних вимог до поведінки судді, закріплених у ст. 6 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» : - суди здійснюють правосуддя на основі Конституції і законів України та на засадах верховенства права.

Відповідно до ст.ст. 128, 130 ЦПК України, які встановлюють порядок виклику сторін у судове засідання, судова повістка, разом із розпискою надсилається поштою рекомендованим листом із повідомленням або через кур’єрів за адресою, зазначеною стороною чи іншою особою, яка бере участь у справі і вручається службовій особі, яка розписується про одержання повістки, у разі, якщо сторона у справі є юридичною особою (ч. 6 ст. 128). Розписки про одержання судової повістки з поміткою про дату вручення в той самий день, особами, які її вручили повертається до суду (ч. 2 ст. 130).

Виходячи з системного аналізу норм процесуального права, слід вважати, що повторною неявкою є друга поспіль неявка позивача або його представника, якщо він обидва рази був належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи. Крім того, причини повторної неявки значення не мають.

Таким чином, в силу ч.3 ст. 131 ЦПК України, суд визнає, що позивач та її повноважний представник вдруге поспіль не з’явилися до суду.

Відповідно до вимог ч. 5 ст. 223, п.3 ч.1 ст. 257 ЦПК України, суд постановляє ухвалу про залишення заяви без розгляду, якщо належним чином повідомлений представник позивача або позивач повторно не з’явилися в судове засідання без поважних причин або повторно не повідомили про причини неявки, якщо від них не надійшла заява про розгляд справи за її відсутності.

Згідно ч.4 ст.10 ЦПК України та ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006 року, суди застосовують рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

У рішенні у справі «Калашников проти Росії», Європейський суд з прав людини зазначив, що розумність тривалості провадження визначається залежно від конкретних обставин справи, враховуючи критерії, визначені у прецедентній практиці Суду, зокрема складність справи, поведінка заявника та поведінка компетентних органів влади.

Рішенням Європейського суду з прав людини від 03.04.2008 року у справі «Пономарьов проти України» наголошено, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких не допустити судовий процес у безладний рух.

З цього приводу прецедентним є рішення Європейського суду з прав людини у справі «Круз проти Польщі» від 19.06.2001 року. У вказаному Рішенні зазначено, що право на суд не є абсолютним. Воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави.

З аналізу зазначених норм Конвенції та практики ЄСПЛ вбачається, що питання про порушення ст.17 Конвенції, яка закріплює один із основоположних принципів Конвенції принцип неприпустимості зловживання правами, може поставати лише у сукупності з іншою статтею Конвенції, положення якої у конкретному випадку дають підстави для висновку про зловживання особою наданим їй правом та потребою з боку держави регулювання доступу до суду.

Вищевказані норми процесуального права мають сприяти розглядові цивільних справ у розумні строки, оскільки неявка до суду позивача може свідчити про втрату ним інтересу до вирішення справи, а вирішення спору у такому випадку було б порушенням принципу диспозитивності.

Відповідно до ч. 2 ст. 43 ЦПК України особи, які беруть участь у справі, зобов”язані добросовісно здійснювати права і виконувати процесуальні обов’язки.

В порушення зазначеної норми процесуального права та не зважаючи на прийняті судом заходи для сприяння здійсненню позивачем або її повноважним представником своїх прав, останні не виконали покладені не них процесуальні обов’язки та двічі поспіль у судове засідання не з’явилися.

Зазначені обставини свідчать про те, що неявки позивача або його повноважного представника у судові засідання є наміром затягнути розгляд справи по суті, яке в свою чергу суперечить вимогам ст. 210 ЦПК України та ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, учасником якої є Україна, стосовно права кожного на розгляд справи судом упродовж розумного строку.

У зв’язку з тим, що в матеріалах справи відсутні заяви позивача або його повноважного представника про розгляд справи за їх відсутності, суд вбачає законні підстави для залишення заяви ОСОБА_1 без розгляду.

Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких є не допустити судовий процес у безладний рух.

З рішення Європейського суду з прав людини у справах «Осман проти Сполученого королівства» від 28.10.1998р. та «Креуз проти Польщі» від 19.06.2001р. вбачається, що право на суд не є абсолютним та воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави.

Із зазначеного слідує, що залишення позовної заяви без розгляду у відповідності до ст. 257 ЦПК України не є порушенням права на справедливий захист та не може вважатися обмеженням права доступу до суду, а відповідно і не позбавляє права позивача на повторне звернення до суду із позовом.

Керуючись ч. 3 ст. 131, ч.5 ст.223, п.3 ч.1 ст. 257 ЦПК України,

У Х В А Л И В :

Позовну заяву ОСОБА_1 ( зареєстроване місце проживання : ІНФОРМАЦІЯ_1) до публічного акціонерного товариства « Альфа –Банк» ( місцезнаходження : м. Київ, вул.. Десятинна, б.4/6) про захист прав споживача, залишити без розгляду.

Роз’яснити позивачу її право на повторне звернення до суду після усунення умов, що були підставою для залишення заяви без розгляду.

Повний текст ухвали складено 22 лютого 2019 року.

Особам, які не були присутні в судовому засіданні, направляється копія ухвали в порядку, передбаченому статтею 272 ЦПК України.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Запорізького апеляційного суду в 15-денний строк з дня складення повного тексту ухвали суду.

У відповідності до п.п. 15.5) п.п.15 п. 1 Розділу ХІІІ Перехідних Положень ЦПК України в новій редакції, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди.

Суддя: Н.Г.Скользнєва

22.02.2019