Рішення № 80074532, 08.02.2019, Хустський районний суд Закарпатської області

Справа № 309/2872/17

Провадження № 2/309/281/19

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 лютого 2019 року м. Хуст

Хустський районний суд Закарпатської області

в складі: головуючого-судді Кемінь В.Д.

з участю секретаря судових засідань ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Хуст справу за позовом ОСОБА_2 до Хустської міської ради про визнання права власності на житлову квартиру, -

В С Т А Н О В И В:

Позивачка ОСОБА_2 звернулася до суду з даним позовом, посилаючись на те, що вона проживає у квартирі за адресою м. Хуст, вул. Репіна №7, яку приватизувала у 1996 році, що підтверджується свідоцтвом про право власності на житло № 682 від 28.02.1996 р. та технічним паспортом на квартиру. Під час оформлення деяких платіжних документів пов’язаних з експлуатацією своєї квартири, з’ясувалося що у свідоцтві про право на власність на житло та в технічному паспорті на це житло вказане її подвійне прізвище – «Дідух-Рокосовик» і фактично такі правовстановлюючі документи є недійсними. В позовній заяві позивачка також вказує нате що, у свідоцтві про право власності на житло зазначено, що дана квартира належить їй та членам її сім’ї, а саме – покійній бабусі ОСОБА_3 та дядькові ОСОБА_4, які ніколи не були зареєстровані у цій квартирі і не вважалися членами її сім’ї. ОСОБА_3 яка була її бабусею та дядько ОСОБА_4 виїхали до ОСОБА_5 у 1995 році, до початку приватизації житла, особами які користувалися державним житловим фондом. На території ОСОБА_5 бабуся померла в 2006 році. На час розгляду справи дядько – ОСОБА_4 подав до суду нотаріально посвідчену заяву про те, що він дійсно виїхав з своєю мамою - ОСОБА_3 до ОСОБА_5, на постійне місце проживання, де його мама ОСОБА_6 померла ще у 2006 році. З приводу реєстрації права власності на вказану квартиру жодних претензій до позивачки заявник ОСОБА_4 не має і не заперечує щодо оформлення такого права позивачкою. Враховуючи фактичне володіння квартирою на правах власника та неможливість належним чином її оформити через вказані відомостей у правовстановлюючих документа вона змушена звернутися до суду і просить відповідно до підстав передбачених в ст. 328,316,392 ЦК України визнати за нею право власності на її квартиру.

В судове засідання позивачка ОСОБА_2 не з'явилася, її представник ОСОБА_7 подала заяву про розгляд справи без їхньої участі. Повністю підтримує позовні вимоги та просила суд ухвалити рішення про задоволення позову.

Представник Хустської міської ради ОСОБА_8 в судове засідання не з’явилася. До суду надійшло заперечення на позов, в якому представник відповідача висловила думку про наявність прав відповідно до положень визначених ст.369 ЦК України на спільну сумісну власність разом з позивачкою громадянами ОСОБА_3 та ОСОБА_4, що вказані у свідоцтві про право власності на житло № 682 від 28.02.1996 р. та технічним паспортом на квартиру. Не дивлячись на те, що вказані особи зазначені у свідоцтві як члени сім’ї позивачки і на час завершення приватизації виїхали на постійне місце проживання до ОСОБА_5, вони не втратили права на оформлення частки у спільній сумісній власності з позивачкою. Крім цього, факт смерті ОСОБА_3 в 2006 році на території ОСОБА_5 дає право спадкування її частки сином – ОСОБА_4 в порядку визначеному ст.1216 ЦК України. Тому вважає вимогу позивачки про оформлення на неї права власності на квартиру в цілому необґрунтованою і такою що порушить інтереси іншого члена її родини – ОСОБА_4, який зазначений у свідоцтві житло №682 від 28.02.1996

Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

З’ясувавши обставини даної справи та дослідивши докази наявні в матеріалах справи суд вважає, що позов слід задовольнити з наступних підстав.

В судовому засіданні встановлено, що позивачка набула права власності на квартиру №7 по вул. Репіна в м. Хуст на підставі свідоцтва про право власності на житло № 682 від 28.02.1996 р. зареєстрованого в книзі реєстрів №24 під №4162 Хустським ММВПТУ. У вказаному свідоцтві зазначено що власником квартири є позивачка ОСОБА_2 прізвище якої записано у подвійному варіанті «Дідух –ОСОБА_2». Крім неї вказано що членами її сім’ї є бабуся - ОСОБА_3 та дядько – ОСОБА_4.

Доказами наявними в матеріалах справи встановлено, що громадянка ОСОБА_3 та її син ОСОБА_4 в 1995 році виїхали з України до ОСОБА_5 на постійне місце проживання, залишивши неприватизовану квартири племінниці – ОСОБА_2, яка в свою чергу завершила приватизацію в 1996 році отримавши відповідне свідоцтво про право власності на житло.

До матеріалів справи подано нотаріально посвідчену заяву від громадянина ОСОБА_5 ОСОБА_4, зареєстровану в реєстрі за № 6969 приватним нотаріусом Хустського нотаріального округу ОСОБА_9 Вказаною заявою ОСОБА_4 повідомив про те, що він дійсно з своєю мамою ОСОБА_3 в 1995 році вихав на постійне місце проживання до ОСОБА_5, де набув статус громадянина цієї країни. Його мама –ОСОБА_3 померла 01.10.2006 року в ОСОБА_5. При житті матері вони ніколи не мали намір та бажання брати участь у приватизації квартири де проживали як члени однієї родини до 1995 року. Зазаначена квартира перейшла за правом власника до ОСОБА_2 , він не має жодних претензій до цієї квартири і вважає що позов має бути задоволений повністю на користь позивачки.

Крім цього, судом під час розгляду справи не встановлено доказів про те, на яких правових підставах в свідоцтві про право власності на житло № 682 від 28.02.1996 р. що видане на ім’я позивачки внесено відомості про інших осіб – ОСОБА_3, ОСОБА_4, які фактично з 1995 року виїхали з України на постійне місце проживання до ОСОБА_5 і не брали участі разом з ОСОБА_2 у приватизації житла. При цьому, в матеріалах справи наявна заява від ОСОБА_4 посвідчена в нотаріальній формі, якою фактично з’ясовано позицію останнього щодо можливих претензій на квартиру, а саме відсутність у нього будь-яких намірів на її приватизацію та прохання про задоволення позову в повному обсязі повністю спростовують заперечення відповідача про можливе порушення права на спадкування збоку родини ОСОБА_4

Згідно ч.1,2 ст.328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

За змістом ч.1 ст.316 Цивільного кодексу України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

У відповідності до ч.1 ст.321 Цивільного кодексу України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до ст. 392 ЦК України в разі відсутності документів на право власності, власник може вимагати визнання права власності в судовому порядку.

Враховуючи, фактичні обставини справи, які підтверджені належними та допустимими доказами і свідчать про правомірне набуття права власності позивачкою на житло, суд вважає, вважає позовні вимоги ОСОБА_2 обґрунтованими та доведеними в судовому засіданні, а тому їх слід задовольнити в повному об’ємі.

На підставі наведеного, та беручи до уваги докази надані до матеріалів справи та керуючись ст.ст. 2,4,12,13,76-78,142,247,258-268 ЦПК України, ст.ст.316,321,392 ЦК України, суд -

У Х В А Л И В:

Позов задовольнити.

Визнати за ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 право власності на квартиру за адресою м. Хуст, вул. Репіна №7 Закарпатської області, загальною площею 36,5 кв.м.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку безпосередньо до Закарпатського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у ч. 2 ст. 358 ЦПК України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя Хустського

районного суду: підпис ОСОБА_10

З оригіналом вірно:

Суддя Хустського

районного суду ОСОБА_10