Рішення № 80071458, 20.02.2019, Шевченківський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Дзержинський районний суд м. Харкова)

Справа № 638/13921/15-ц

Провадження № 2/638/2155/19

РІШЕННЯ

іменем України

(заочне)

20.02.2019 Дзержинський районний суд м. Харковау складі:

головуючого-судді Штих Т.В.

секретаря Вакула І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за позовом Публічного Акціонерного товариства « Перший український міжнародний банк» у подальшому заміненому Товариством з обмеженою відповідальністю « Фінансова компанія « Браво» до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення суми за кредитним договором та договором поруки,-

встановив:

ПУБЛІЧНЕ АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО «ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ БАНК» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про солідарне стягнення заборгованості за кредитним договором та договором поруки.

Ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова від 23 жовтня 2018 року здійснено заміну сторони позивача на його правонаступника - ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «БРАВО».

В судове засідання сторони не з'явилися, від представника позивача надійшла заява про розгляд справи за його відсутності.

Суд дослідивши матеріали справи, що позовні вимоги обґрунтовані та підлягають задоволенню з наступних підстав.

Між Закритим акціонерним товариством "Перший Український Міжнародний банк" правонаступником всіх прав та зобов'язань якого стало ПУБЛІЧНЕ АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО «ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ БАНК», та ОСОБА_1 був укладений Кредитний договір №5693356 від 13.09.2007 року. Відповідно до умов Кредитного договору позивач зобов'язався надати боржнику кредит у розмірі 315 000,00 (триста п'ятнадцять тисяч) доларів США, а боржник, в свою чергу, зобов'язався використати його за цільовим призначенням, сплатити позивачу відсотки за користування кредитом та повернути кредит частинами в розмірах, в порядку та в строки, визначені Кредитним договором, але не пізніше 13.09.2022 року.

З метою забезпечення виконання зобов'язань боржника за Кредитним договором між банком та ОСОБА_2 був укладений Договір поруки № 5693357 від 13.09.2007 року, відповідно до якого ОСОБА_2 поручився за виконання зобов'язання боржника перед позивачем в повному об'ємі.

Кредитним договором встановлені взаємні права і обов'язки сторін.

Так, на позивача згідно пункту 1.1 Кредитного договору покладений обов'язок надати боржнику обумовлену Кредитним договором суму кредиту. Позивач належним чином виконав свої обов'язки за Кредитним договором, відкривши боржнику позичковий рахунок та надавши йому обумовлені Кредитним договором грошові кошти у повному обсязі.

Боржник, в свою чергу, зобов'язався використати кредит за цільовим призначенням, сплатити проценти за користування кредитом та повернути банку кредит в повному обсязі в порядку та у строки, обумовлені Кредитним договором. Вказані обов'язки закріплено, зокрема, у пунктах 1.1, 1.3., 3.1, 3.2 та інших пунктах Кредитного договору.

Умови нарахування та сплати процентів за користування кредитом встановлені пунктами 1.3, 3.1, 3.3 Кредитного договору.

Порушення ОСОБА_1 умов договору є цивільним правопорушенням, оскільки стаття 629 ЦК України встановлює принцип обов'язковості виконання договору.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема у вигляді сплати винною особою неустойки (штрафу, пені).

За змістом статті 549 ЦК України під пенею розуміється грошова сума, яка встановлюється у відсотковому відношенні до простроченої суми за кожен день прострочення виконання грошового зобов'язання.

Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» (стаття 3) передбачено, що розмір пені за прострочення платежу обмежений подвійною обліковою ставкою Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

В умовах Кредитного договору чітко дотримані вищевказані вимоги пункту Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань».

Так, пунктом 5.2. Кредитного договору встановлюється, що у разі порушення боржником зобов'язань з повернення кредиту та/ або сплати процентів за користування кредитом, Боржник зобов'язаний сплатити на користь Позивача пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, за кожен день прострочення. Нарахування пені здійснюється на суму простроченого виконанням боргового зобов'язання за весь час прострочення.

З урахування заяви про уточнення позовних вимог, поданої представником позивача 27.07.2016 року, заборгованість боржника складається із заборгованості за непогашеними відсотками за користування кредитом за період з 21.02.2015р. по 16.08.2015р. у розмірі 17 829,22 доларів США, заборгованості за сумами пені за період з 20.03.2015р. по 16.08.2015р. у розмірі еквіваленту 1 986,51 доларів США, що за офіційним курсом НБУ станом на дату розрахунку становить 42 503,86 гривень (сорок дві тисячі п'ятсот три гривні 86 коп.).

Пунктом 3.1.4 кредитного договору № 5693356 від 13.09.2007 року передбачено, що у випадку порушення зобов'язань з повернення кредиту нарахування процентів на заборгованість за основною сумою кредиту, яку не було своєчасно повернуто позичальником відповідно до графіку повернення кредиту та сплати процентів за користування кредитом, здійснюється щоденно на суму такої заборгованості за ставкою 12,50% річних.

У постанові Верховного Суду від 14 серпня 2018 року у справі № 913/377/17 зазначено наступне: «Зважаючи на правові позиції, викладені Великою Палатою Верховного Суду у постановах від 28.03.2018 у справі №444/9519/12 і від 23.05.2018 у справі №910/1238/17, та виходячи з системного аналізу наведених вище статей ЦК України і умов кредитного договору, колегія суддів вважає, що наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконане боржником, не припиняє зобов'язальних правовідносин сторін за цим договором, а саме не позбавляє Банк права на отримання належних йому процентів за неправомірне користування кредитом, нарахованих у зв'язку з простроченням виконання позичальником грошового зобов'язання, які (проценти) охоплюються диспозицією норми частини 2 статті 625 ЦК України».

Таким чином, відповідно до правової позиції Верховного Суду, нарахування процентів за користування кредитом після закінчення строку кредитування («неправомірне користування чужими грошовими коштами») можливе та регулюється положеннями ч. 2 ст. 625 ЦК України.

З аналізу положень вище зазначеного кредитного договору передбачено право банку нараховувати проценти за неправомірне користування кредитом за ставкою 12,50 % річних, що охоплюється диспозицією норми частини 2 статті 625 ЦК України. Згідно розрахунку заборгованості Боржника за період з 21.02.2015 р. по 16.08.2015 р. проценти нараховані за ставкою у розмірі 12,5 % річних, у зв'язку з чим наявні підстави для їх стягнення.

Відповідно до умов пп. 1.1, 1.2, ст. 2 Договору поруки ОСОБА_2 зобов'язався відповідати перед Позивачем за виконання Боржником зобов'язань, що випливають з Кредитного договору.

У разі порушення позичальником зобов'язань, що випливають з Кредитного договору, позичальник і поручитель відповідають перед позивачем як солідарні боржники, що означає право позивача, як кредитора, вимагати виконання зобов'язань в повному обсязі як від позичальника і поручителів разом, так і від кожного з них окремо (п. 1.3 Договору поруки).

Пунктом 2.1.1 договору поруки встановлено, що порукою за цим договором забезпечується виконання зобов'язань боржника перед кредитором, зокрема, щомісячно в строки, передбачені графіком повернення кредиту та сплати процентів за користування кредитом, сплачувати кредитору проценти за користування кредитом за ставкою 12,50% річних, а також сплатити проценти за вказаною в цьому пункті договору ставкою на суму простроченого основного боргу за весь час прострочення».

Таким чином, ОСОБА_2 є солідарним боржником зі сплати процентів, нарахованих за користування кредитом після закінчення строку кредитування («неправомірне користування чужими грошовими коштами»).

У постанові Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 619/1338/14-ц сформульована наступна правова позиція:

«У разі неналежного виконання боржником зобов'язань за договором, передбачений частиною четвертою статті 559 ЦК України строк пред'явлення кредитором вимог до поручителя про повернення боргових сум, погашення яких згідно з умовами договору визначено періодичними платежами, повинен обчислюватися з моменту настання строку погашення кожного чергового платежу.

У разі пред'явлення банком вимог до поручителя більше ніж через шість місяців після настання строку для виконання відповідної частини основного зобов'язання відповідно до положень частини четвертої статті 559 ЦК України порука припиняється в частині певних щомісячних зобов'язань щодо повернення грошових коштів поза межами цього строку.

Разом із тим, правовідносини поруки за договором не можна вважати припиненими в іншій частині, яка стосується відповідальності поручителя за невиконання боржником окремих зобов'язань за кредитним договором про погашення кредиту до збігу шестимісячного строку з моменту виникнення права вимоги про виконання відповідної частини зобов'язань.

Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 17 вересня 2014 року у справі № 6-53цс14. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 червня 2018 року у справі № 408/8040/12 (провадження № 14-145цс18) вказано, що Велика Палата Верховного Суду погоджується з висновком у справі № 6-53цс14 і не вбачає підстав для відступлення від нього».

Згідно позовних вимог стягується заборгованість за процентами за період з 21.02.2015 р. по 16.08.2015 р., тобто за шестимісячний період до подання позову (позовна заява була подана 21.08.2015 року). Таким чином, порука ОСОБА_2 не може вважатися припиненою в частині відповідальності поручителя за невиконання боржником зобов'язань за кредитним договором щодо сплати процентів протягом шестимісячного строку перед поданням позову.

За загальним правилом, на особу покладається обов'язок вжити всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання взятого на себе зобов'язання (абзац 2 пункту 1 статті 614 ЦК). Неналежне ставлення до виконання цього обов'язку свідчить про вину особи, яка є безумовною підставою для накладення відповідальності за порушення зобов'язання.

Так, статтею 629 ЦК зазначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами. Крім того, статтею 526 ЦК передбачено, що зобов'язання повинні виконуватися сторонами належним чином відповідно до умов договору.

11 жовтня 2017 року між ПАТ «ПУМБ» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Браво» був укладений договір про відступлення права вимоги № 5693356/1, згідно якого ПАТ «ПУМБ» відступив ТОВ «ФК «Браво» право грошової вимоги за кредитним договором № 5693356 від 13 вересня 2007 року.

Одночасно з відступленням права грошової вимоги за кредитним договором до ТОВ «ФК «Браво» перейшли усі права за договором поруки № 5693357 від 13 вересня 2007 року, укладеним між ПАТ «ПУМБ» та ОСОБА_2 в забезпечення зобов'язань по кредитному договору.

Відповідно до пункту 1 частини 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Частиною 1 ст. 514 ЦК України встановлено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 55 ЦПК України у разі смерті фізичної особи, припинення юридичної особи, заміни кредитора чи боржника у зобов'язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії судового процесу. Усі дії, вчинені в цивільному процесі до вступу правонаступника, обов'язкові для нього так само, як вони були обов'язкові для особи, яку він замінив.

Враховуючи все вищезазначене, суд вважає, що позовні вимоги ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «БРАВО», як правонаступника ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ БАНК», заявлені обґрунтовано, знайшли своє підтвердження в ході судового засідання, в зв'язку з чим підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 141 Цивільного процесуального кодексу України у разі задоволення позову судовий збір покладається на відповідачів.

На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 2, 5, 81, 89, 141, 263 Цивільного процесуального кодексу України, статтями 15, 16, 525, 526, 530, 549, 553, 554, 559, 610, 611, 625, 629, 1048, 1050, 1054 Цивільного кодексу України, -

вирішив :

Позовні вимоги Публічного Акціонерного товариства « Перший Український Міжнародний Банк» у подальшому заміненому Товариством з обмеженою відповідальністю « Фінансова компанія « Браво» до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення суми за кредитним договором та договором поруки -задовольнити.

Стягнути в солідарному порядку з ОСОБА_1 ( ідентифікаційний номер НОМЕР_1 та ОСОБА_2( ідентифікаційний номер НОМЕР_2) на користь Товариством з обмеженою відповідальністю « Фінансова компанія « Браво» заборгованість за кредитним договором № 5693356 від 13 вересня 2007 року, а саме заборгованість за непогашеним відсоткам за користування кредитом за період з 21 лютого 2015 року по 16 серпня 2015 року у розмірі 17829,22 доларів США ( сімнадцять тисяч вісімсот двадцять доларів США 22 центи), заборгованість за сумами пені за період з 20 березня 2015 року по 16 серпня 2015 року у розмірі 42503,86 гривен ( сорок дві тисячі п'ятсот три гривни 86 копійок).

Стягнути в пропорційному порядку з ОСОБА_1 ( ідентифікаційний номер НОМЕР_1 та ОСОБА_2( ідентифікаційний номер НОМЕР_2) судові витрати на користь Публічного Акціонерного товариства « Перший Український Міжнародний Банк» в сумі 3654 ( три тисячі шістсот п'ятдесят чотири) гривни, по 1827 ( одна тисяча вісімсот двадцять сім) гривен з кожного.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Роз'яснити сторонам у справі, що згідно з вимогами ч. 1 ст. 284 ЦПК України заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Тобто суб'єктом подання заяви про перегляд заочного рішення є виключно відповідач, а не інші особи, які беруть участь у справі. Повторне заочне рішення сторони можуть оскаржити в загальному порядку, встановленому ЦПК України.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано відповідачем протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в апеляційному порядку.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Позивачем апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя : Штих Т.В.