Рішення № 80070240, 15.02.2019, Дружківський міський суд Донецької області

Справа № 229/3826/18

Провадження №2/229/53/2019

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 лютого 2019 р. м.Дружківка

Дружківський міський суд Донецької області у складі:

головуючого судді Панової Т.Л.

за участю секретаря

судового засідання ОСОБА_1

позивача ОСОБА_2

представників відповідача ОСОБА_3 ОСОБА_4

третьої особи ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Дружківка цивільну справу за позовом ОСОБА_2, ОСОБА_6 до ОСОБА_7 міської ради про визнання рішення протиправним, його скасування, відшкодування моральної шкоди,

треті особи - ОСОБА_8, ОСОБА_5 ,

ВСТАНОВИВ:

позивачі звернулися до суду з позовом до виконавчого комітету ОСОБА_7 міської ради, в якому просили рішення ОСОБА_7 міської ради від 16 червня 2010року № 5/46-38 визнати протиправним та скасувати. Обґрунтовують вимоги таким. ОСОБА_6 рішенням виконкому ОСОБА_7 міської ради депутатів трудящих від 27.11.1968року № 144-6 надано право індивідуального будівництва на земельній ділянці №101 А ( на сьогодні № 115) по вул.Одеській. Площа зазначеної у рішенні земельної ділянки – 600м?, але по факту вона становила 610м?, про що зазначено у викопіюванні з плану обміру будівельного плану.

Зазначена земельна ділянка виділялася з земельної ділянки площею 1400 м?, розташованої за адресою вул.Одеська,101а, (на сьогодні№113), шляхом укладення договору з ОСОБА_9 – власницею (на момент укладення договору) зазначеної земельної ділянки.

Згідно з матеріалами технічної інвентаризації домоволодіння КП МБТІ від 20.04.1971р межа земельних ділянок між домоволодінням за адресою вул.Одеська,113 та 115 була: довжина з боку домоволодіння за адресою вул.. Одеська, 113 – 18м, потім поворот у бік домоволодіння за адресою вул. Одеська,113 – 2м, потім довжина -20м. Так і було встановлено паркан.

Після смерті ОСОБА_9 за заявою спадкоємиці – ОСОБА_8 було розроблено нову проектну земельну документацію, після чого вона звернулася до комісії по вирішенню земельних спорів виконавчого комітету ОСОБА_7 міської ради з проханням відновити межи земельних ділянок, так як у її документації було вказано, що межа земельних ділянок між домоволодіннями № 113 та 115 стала: довжина з боку домоволодіння за адресою вул.. Одеська, 113 – 23,10м, потім поворот у бік домоволодіння за адресою вул. Одеська, 113 – 2м, потім довжина – 15м.

Рішенням комісії № 5/46/38 від 16.06.2010року було встановлено межу земельних ділянок між домоволодіннями за адресою вул. Одеська, 113 та 115 стала: довжина з боку домоволодіння за адресою вул. Одеська, 113 – 23,10м, потім поворот у бік домоволодіння за адресою вул.Одеська, 113 – 2м, потім довжина -15 м. Вважає таке рішення виконкому ОСОБА_7 міської ради незаконним та таким, що порушує цивільні права.

04.09.2018року позивачі надали заяву, в якій обґрунтували позовні вимоги щодо визнання рішення міської ради протиправним, зазначивши, що 02.06.2010року комісія вирішила питання про встановлення меж без їх участі. Цей протокол затверджено міською радою також без їх участі. Протягом 2014-2015року вони неодноразово зверталася до міської ради, міського голови з приводу правильності встановлення меж між земельними ділянками по вул.Одеська, 113 та 115, проте все марно. (а.с.40-43).

Ухвалою суду від 10 вересня 2018року відкрито провадження у даній цивільній справі, визначено розгляд справи проводити в загальному порядку позовного провадження, призначено підготовче засідання. (а.с.72)

Ухвалою суду від 09 листопада 2018року замінено неналежного відповідача у справі виконавчий комітет ОСОБА_7 міської ради на належного відповідача ОСОБА_7 міську раду, залучено ОСОБА_8 до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору (а.с.108-110)

05 листопада 2018року позивачі надали заяву про збільшення позовних вимог і просять стягнути з відповідача на відшкодування моральної шкоди 50 000грн, оскільки внаслідок рішення від 16 червня 2010року № 5/46-38 вони отримали погіршення стану здоров’я. ОСОБА_6 є прикутим до ліжка, пересуватися не може. ОСОБА_2 дуже хворіє, має високий тиск. Багато втрат понесли на копії , на проїзди, ідучи до суду з 27.02.2018року, а для того , щоб вижити, потрібно багато коштів. (а.с.105)

Ухвалою суду від 26 листопада 2018року закрито підготовче провадження та призначено цивільну справу за позовом ОСОБА_2 та ОСОБА_6П до ОСОБА_7 міської ради до судового розгляду по суті (а.с.140)

В судовому засіданні позивач ОСОБА_2 підтримала позовні вимоги і просить їх задовольнити з підстав, викладених в заяві.

Відповідач ОСОБА_6 в судове засідання не з’явився. Надав суду заяву про розгляд справи у його відсутність.

Представники відповідача в судовому засіданні ОСОБА_3 та ОСОБА_4 позовні вимоги не визнали. Пояснили, що відповідно до матеріалів, що містяться в архівних справах КП «ОСОБА_7 МБТІ», рішенням виконкому ОСОБА_7 міської ради від 27.11.1968року № 144-б ОСОБА_6 надано право індивідуального будівництва на земельній ділянці № 101А по вул. Одеській площею 600кв.м. Згідно з планом земельної ділянки відведеної ОСОБА_6 на підставі зазначеного рішення розміри земельної ділянки становили : ширина з боку вул. Одеська ,15м, з протилежного боку – 17м, довжина справа 38м, довжина зліва – 23м. , потім поворот наліво – 2м, далі довжина 15м.

Спірне питання про встановлення межі земельної ділянки між будинками №113 та № 115 по вул.Одеській було розглянуто на засіданнях комісії ради по вирішенню земельних спорів у відповідності до норм ст. 158 Земельного кодексу України.

Оскільки ОСОБА_6 , як власник домоволодіння за адресою вул. Одеська, 115, не з’явився, комісія перенесла розгляд питання на 02.06.2010року. Проте , незважаючи на запрошення від 25.05.2010року, яке було вручене ОСОБА_6 особисто, на засідання комісії він знову не з’явився, пояснень не надав. Тому вирішення земельного спору відбулося за його відсутності. Комісія вирішила встановити межу ділянок між домоволодіннями відповідно до рішення міської ради від 27.11.1968р № 144-6. 16.06.2010року ОСОБА_7 міська рада своїм рішенням № 5/46-38 затвердила протокол комісії по вирішенню земельних спорів. На засідання ОСОБА_7 міської ради по затвердженню вказаного протоколу учасники земельного спору не викликаються.

Враховуючи чисельні звернення ОСОБА_6 та ОСОБА_2, спірне питання було вдруге розглянуте за участю ОСОБА_2 на комісії з вирішення земельних спорів 30.12.2014року. Оскільки нових обставин щодо встановлення меж земельних ділянок не було виявлено, комісія залишила рішення комісії від 02.06.2010року без змін.

Крім того, просять застосувати строк позовної давності при розгляді справи, оскільки оскаржуване рішення від 16.06.2010року було отримано позивачами у 2010році. Вони неодноразово подавали до міської ради скарги, отримували відповіді на свої скарги. У 2013році позивачі виступали відповідачами у цивільній справі № 229/3707/13-ц за позовом ОСОБА_5 яка зверталася до суду за захистом своїх прав на користування земельною ділянкою, відновлення меж. Свої позовні вимоги ОСОБА_5 обґрунтовувала саме рішенням ОСОБА_7 міської ради від 16.06.2010року № 5/46/38. Тому позивам було відомо про спірне рішення, але про його оскарження позивачі звернулися лише у 2018році. Доказів , які б свідчили про поважність причин пропуску звернення до суду за захистом своїх прав, позивачами не надано.

Доказів, які б свідчили про завдання моральної шкоди позивачам міською радою внаслідок прийняття рішення №5/46-38 від 16.06.2010року , суду не надано. Вважають, що права ОСОБА_2 не порушені, вимоги позивачів є такими, що не підлягають задоволенню, а тому просять в позові відмовити в повному обсязі.

Третя особа ОСОБА_5 також вважає, що позов не підлягає задоволенню, оскільки відповідач, приймаючи рішення від 16.06.2010року № 5/46-38 не порушував вимоги законодавства, а комісія по вирішенню земельних спорів, прийняла рішення у відповідності до первинних документів по виділенню земельної ділянки позивачу ОСОБА_6 у 1968році. Просить в позові відмовити.

Суд, дослідивши докази по справі, вважає позов таким, що не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Відповідно до положень ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Збирання доказів у цивільних справах не є обов’язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. (ст. 81 ЦПК України)

Судом встановлено, що згідно рішення №144-6 виконавчого комітету ОСОБА_7 міської ради від 27.11.1968року ОСОБА_6 із садиби ОСОБА_9 виконавчий комітет вирішив надати право індивідуального будівництва на земельній ділянці під № 101а по вул.Одеська, площею 600кв.м. На сьогодні це № 115 по вул.Одеська (а.с.16)

23 грудня 1968року, згідно рішення від 27.11.1968року за № 144-6 проведено відвід в натурі земельної ділянки загальною площею 600кв.м., розташованій в м.Дружківка по вул..Одеська,101а, ОСОБА_6 Вказана земельна ділянка, разом із закріпленими на ній геотехнічними знаками, передана присутньому при відводі ОСОБА_6 (а.с.18).

Згідно договору про надання в безстрокове користування земельною ділянкою для будівництва індивідуального житлового будинку на праві особистої власності від 30.12.1968року , ОСОБА_6 надана на праві безстрокового користування земельна ділянка по вул..Одеській, 101а, площею 600кв.м (а.с.19-20).

Відповідно до плану земельної ділянки № 101а по вул. Одеська в м. Дружківка, яка відведена ОСОБА_6 на підставі рішення виконкому ОСОБА_7 міської ради від 27.11.1968року № 144-6 площею 600кв.м. , її розміри складають: ширина з боку вул.Одеська – 15м, з протилежного боку – 17м., довжина з боку домоволодіння за адресою вул.. Одеська 113 – 23м, потім поворот у бік домоволодіння за адресою вул..Одеська, 113 – 2м, потім довжина – 15м, довжина з боку за адресою вул..Одеська, 117 – 38м. (а.с.21) .

Судом встановлено, що позивачі у справі перебувають у шлюбі та проживають за адресою ІНФОРМАЦІЯ_1. (раніше 101а) ОСОБА_6 є власником будинку за вказаною адресою.

Судом встановлено, що станом на 20 квітня 1971року розміри земельної ділянки, яка була виділена ОСОБА_6 під індивідуальне будівництво за адресою вул..Одеська, 115 м. Дружківка змінилися, а саме з боку домоволодіння № 113 довжина склала 18 м., замість 23м., потім поворот у бік домоволодіння №113 – 2м., потім довжина 20м, замість 15м. , надлишок земельної ділянки склав 10кв.м., про що зазначено у викопіюванні з плану обміру будівельного кварталу (а.с.14).

Судом встановлено, що в травні 2010року ОСОБА_8 звернулася до ОСОБА_7 міської ради з проханням відновити межу земельних ділянок за адресою вул..Одеська, 113 та 115.

25 травня 2010року ОСОБА_6 особисто отримав повідомлення секретаря ради ОСОБА_10 про розгляд 02.06.2010р о 10год спірного питання через межу земельної ділянки. (а.с.121).

Із змісту протоколу №1 від 25.05.2010року вбачається, що незважаючи на запрошення від 19.05.2010року №76 на засідання комісії власник домоволодіння за адресою ОСОБА_6 не з’явився, у зв’язку з чим розгляд питання перенесено на 02.06.2010року. (а.с.122)

02 червня 2010року комісія ОСОБА_7 міської ради по вирішенню земельних спорів розглянула звернення ОСОБА_8 у відсутність ОСОБА_6, оскільки останній не з’явився на засідання. Комісія вирішила встановити межу земельної ділянки між домоволодіннями за адресою вул. Одеська, 113 та 115 відповідно до рішення виконкому ОСОБА_7 міської ради від 27.11.1968року № 144-6: довжина з боку домоволодіння за адресою вул..Одеська, 113 -23м, потім поворот у бік домоволодіння за адресою вул..Одеська, 113 – 2м, потім довжина – 15м. (а.с.123).

Статтею 159 Земельного кодексу України визначено порядок розгляду земельних спорів органами місцевого самоврядування та центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин

Земельні спори розглядаються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, та органами місцевого самоврядування на підставі заяви однієї із сторін у тижневий строк з дня подання заяви.

Земельні спори розглядаються за участю зацікавлених сторін, які повинні бути завчасно повідомлені про час і місце розгляду спору. У разі відсутності однієї із сторін при першому вирішенні питання і відсутності офіційної згоди на розгляд питання розгляд спору переноситься. Повторне відкладання розгляду спору може мати місце лише з поважних причин.

Відсутність однієї із сторін без поважних причин при повторному розгляді земельного спору не зупиняє його розгляд і прийняття рішення.

Отже, оскільки ОСОБА_6 повторно не з’явився на засідання комісії по вирішенню земельних спорів комісія мала право на розгляд питання за заявою ОСОБА_8 у відсутність власника будинку № 115 по вул.Одеській ОСОБА_6

16.06.2010року ОСОБА_7 міська рада прийняла рішення № 5/46-38 , яким затвердила протоколи комісії по вирішенню земельних спорів від 25.05.2010р №1 та від 02.06.2010р №1 за зверненням ОСОБА_8 (а.с.125)

Спір у справі, що розглядається , виник щодо законності рішення відповідача, яким, затверджено протокол №1 комісії по вирішенню земельних спорів щодо встановлення меж земельних ділянок між домоволодінням позивачів та ОСОБА_8, тобто фактично існує спір щодо меж земельної ділянки.

Під час підготовчого засідання судом було звернуто увагу позивачам на те, що фактично спір існує щодо меж земельної ділянки і позивачі мають пред’являти позовні вимоги до власника будинку № 113 по вул. Одеській.

Проте, позивач ОСОБА_2 пояснила , що вони не мають ніяких претензій до ОСОБА_8, і наполягають на вимогах саме до ОСОБА_7 міської ради, оскільки міська рада прийняла рішення від 02.06.2010року, не запросивши їх на засідання, прийняла рішення всупереч тому, що в 1971році в їх володінні була ділянка розміром 610кв.м., на неодноразові їхні звернення до міської ради для вирішення спору, міська рада не надала жодної конкретної відповіді.

Також судом встановлено, що 30 грудня 2014року комісія ОСОБА_7 міської ради з вирішення земельних спорів за зверненням ОСОБА_6 та ОСОБА_2 про перегляд рішення комісії від 02.06.2010року щодо встановлення межі земельної ділянки між домоволодінням за адресою вул.Одеська, 113 та 115 , встановила, що під час прийняття рішення від 02.06.2010 комісією було розглянуто всі наявні архівні матеріали стосовно земельних ділянок за адресою вул.Одеська, 113 та 115. На теперішній час нових обставин , щодо встановлення меж земельних ділянок не виявлено., тому вирішила рішення комісії від 02.06.2010року залишити без змін. (а.с.127)

Аналізуючи встановлені в судовому засіданні обставини, суд приходить до висновку, що комісією ОСОБА_7 міської ради з вирішення земельних спорів 02 червня 2010року прийнято рішення відповідно до первинних документів щодо виділення земельної ділянки в користування позивачу ОСОБА_6 , а ствердження позивачів, що їхня ділянка має бути в розмірах відповідно до викопіювання з плану обміру будівельного кварталу від 20 квітня 1971року в розмірі 610кв.м, не може братися до уваги, оскільки викопіювання з плану не є документом, який підтверджує право користування земельною ділянкою.

Як вже зазначав суд, рішення ОСОБА_7 міської ради від 16.06.010року № 5/46-38 затверджує протоколи комісії по вирішення земельних спорів від 25.05.2010року та від 02.06.2010року , не вирішує земельний спір .

Суд не погоджується з доводами позивачів, щодо обов’язку ОСОБА_7 міської ради запросити ОСОБА_6 на засідання ради з розгляду питання про затвердження протоколів комісії по вирішенню земельних спорів, оскільки такого обов’язку законом України «Про місцеве самоврядування в Україні» не передбачено.

Позивачі на підтвердження своїх доводів для скасування спірного рішення, надають копії звернення, скарг на адресу відповідача, та відповіді на їх звернення, (а.с.22-24,44-58), а також скаргу до прокуратури м.Дружківки (а.с.63-67). Проте зі змісту цих документів вбачається, що вони датовані починаючи з 2014року. Тобто ці звернення, скарги виникли після прийняття рішення від 16 червня 2010року, а тому не можуть розглядатися як підстава протиправності спірного рішення.

При таких обставинах, суд не вбачає підстав для скасування рішення ОСОБА_7 міської ради від 16.06.2010року № 5/46-38.

Щодо вимог позивачів про стягнення з відповідача моральної шкоди суд зазначає про таке.

Відповідно до ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Згідно ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Відповідно до загальних підстав цивільно-правової

відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

В обґрунтування моральної шкоди позивачі посилаються на те, що в наслідок рішення від 16 червня 2010року № 5/46-38 вони отримали погіршений стан здоров’я. ОСОБА_6 є прикутим до ліжка, ОСОБА_2 дуже хворіє. (а.с.105)

Суд зауважує на те, що в судовому засіданні не встановлено порушення прав позивачів внаслідок прийняття зазначеного рішення відповідачем.

Під час розгляду справи не доведено позивачами, що погіршення їх стану здоров’я трапилося саме внаслідок прийняття рішення від 16 червня 2010року.

З огляду на викладене, суд вважає, що вимога позивачів щодо відшкодування моральної шкоди задоволенню не підлягає.

Оскільки суд прийшов до висновку про відмову в задоволенні позовних вимог, відповідно до ст. 141 ЦПК України , не підлягають задоволенню вимоги щодо стягнення з відповідача на користь позивачів судових витрат.

Керуючись ст.ст. 2,4,5,10-13,76-81,89,141,258-259,263-265,268,273 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

в задоволенні позову ОСОБА_2, ОСОБА_6 до ОСОБА_7 міської ради про визнання рішення протиправним, його скасування, відшкодування моральної шкоди відмовити в повному обсязі.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено до Донецького апеляційного суду шляхом подання в 30денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Вступна та резолютивна частини рішення складені в нарадчій кімнаті та проголошені в судовому засіданні 15 лютого 2019року.

Суддя: Т.Л.Панова

повне судове рішення складено 25 лютого 2019року

Суддя: Т.Л. Панова

,