Рішення № 80066249, 16.11.2018, Солом'янський районний суд міста Києва

Справа № 760/190/17

Провадження № 2-а/760/641/18

РІШЕННЯ

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 листопада 2018 року Солом'янський районний суд м. Києва

в складі:головуючого судді- Лазаренко В.В. за участю секретаря позивача представника відповідача - Каліщук М.В. - ОСОБА_3. - Остапенко В.В.

розглянувши в відкритому судовому засіданні в залі сулу у місті Києві за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_3 до Міністерства оборони України про визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними, скасування рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом, в якому з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог просить:

- визнати протиправними дії Міністерства оброни України щодо відмови здійснити йому доплати одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням вищої групи інвалідності з урахуванням раніше виплаченої суми відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 №499;

- скасувати як незаконний пункт 22 Протоколу засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 25.11.2016 №105 щодо відмови здійснити йому доплату одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням вищої групи інвалідності з посиланням на пункт 8 Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 №975.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначає, що відповідно до наказу Міністерства оборони України (по особовому складу) від 24.03.2011 №287 його звільнено з військової служби у запас (за станом здоров'я) та виключено зі списків особового складу військової частини згідно з наказом командира військової частини А2516 (по стройовій частині) від 31.03.2011 №61. 21.06.2011 йому було встановлено 3 групу інвалідності, пов'язану з проходженням обов'язків військової служби. У зв'язку з встановленням йому інвалідності, у 2011 йому було виплачено одноразову грошову допомогу відповідно до Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 № 499 (далі - Порядок №499). У квітні 2016 року йому було встановлено вищу групу інвалідності - інвалід війни 2 групи довічно, що відповідно до п.п. 4 п. 2 Порядку №499 надавало йому право на отримання грошової допомоги у більшому розмірі з урахуванням раніше виплаченої суми.

Згідно з його заявою від 14.10.2016 Київський міський військовий комісаріат направ 19.10.2016 за №ВСЗ/2578 за належністю відповідачеві документи відповідно до Порядку №499 для виплати долати одноразової грошової допомоги в більшому розмірі, у зв'язку із встановленням вищої групи інвалідності та з урахуванням раніше виплаченої суми, виходячи із розміру грошового забезпечення за березень 2011 року в сумі 9859,15 грн.

Протокольними рішення відповідача від 25.11.2016 №105 у виплаті доплати одноразової грошової допомоги в більшому розмірі йому було відмовлено з посиланням на положення ч. 4 ст. 16-3 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та пункт 8 Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 № 975 (далі Порядок №975), у зв'язку з тим, що групу інвалідності йому змінено понад дворічний термін після первинного встановлення інвалідності.

Дії відповідача щодо відмови здійснити йому доплати одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням вищої групи інвалідності з урахуванням раніше виплаченої суми відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 №499 він вважає протиправними, оскільки зазначені вище норми законодавства, яким відповідач обґрунтував свою відмову, не підлягають застосуванню до правовідносин, пов'язаних з призначенням та виплатою одноразової грошової допомоги, які склались між ним та відповідачем, т.я. на момент первинного встановлення йому інвалідності та відповідно набуття ним права на отримання такої допомоги зазначені нормативно-правові акти не діяли.

З огляду на вказані аргументи позивач зазначає, що при вирішенні питання про здійснити йому доплати одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням вищої групи інвалідності відповідач мав керуватися нормами законодавства чинними на 21.06.2011, зокрема, Порядком №499, тому рішення відповідача про відмову здійснити йому доплату одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням вищої групи інвалідності з урахуванням раніше виплаченої суми, оформлене пунктом 22 протоколу засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 25.11.2016 №105 вважає незаконним.

В судовому засіданні позивач підтримав позовні вимоги в повному обсязі, просив їх задовольнити.

Представник відповідача проти задоволення позову заперечував, посилаючись на його необґрунтованість та вказуючи, що при прийнятті оскаржуваного рішення було вірно застосовано норми законодавства, які регулюють спірні правовідносини.

Заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши надані у справі письмові матеріали, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що відповідно до наказу Міністерства оборони України (по особовому складу) від 24.03.2011 №287 ОСОБА_3 звільнений з військової служби у запас (за станом здоров'я) та виключений зі списків особового складу військової частини згідно з наказом командира військової частини А2516 (по стройовій частині) від 31.03.2011 №61.

21.06.2011 ОСОБА_3 встановлено 3 групу інвалідності, пов'язану з проходженням обов'язків військової служби.

У грудні 2011 року ОСОБА_3 виплачено одноразову грошову допомогу, як інваліду 3 групи, в розмірі 27-місячного грошового забезпечення, а саме 184 558, 50 гр., відповідно до Порядку №499 (зі змінами, внесеними згідно з постановою Кабінету Міністрів України №815 від 25 липня 2011 року).

У квітні 2016 ОСОБА_3 встановлено вищу групу інвалідності - інвалід війни 2 групи довічно.

Для отримання доплати одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням вищої групи інвалідності ОСОБА_3 звернувся із заявою до Київського міського військового комісаріату.

Київський міський військовий комісаріат листом від 19.10.2016 за №ВСЗ/2578 направив заяву ОСОБА_3 з доданими до неї документами до Департаменту фінансів Міністерства оборони України.

Розглянувши подані документи, Міністерство оборони України прийняло рішення, оформлене п. 22 протоколу засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 25.11.2016 №105, затвердженим Міністром оборони України, яким ОСОБА_3 у призначенні доплати одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням вищої групи інвалідності відмовило, з тієї підстави, що заявнику групу інвалідності змінено понад дворічний термін від первинного встановлення групи інвалідності.

Позивачем оспорюється правомірність дій відповідача щодо прийняття вищевказаного рішення відповідача, а також законність самого рішення.

Надаючи оцінку обставинам справи та відповідним правовідносинам сторін, суд виходить з такого.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку із виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни здійснюється відповідно до Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» № 2232-ХІІІ від 25.03.1992.

Відповідно до статті 41 цього Закону (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) або каліцтва військовослужбовців, військовозобов'язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов'язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України « Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» № 2011-ХІІ від 20.12.1991 (далі - Закон № 2011-ХІІ) визначені основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців.

Розділом ІІ цього Закону встановлені права військовослужбовців, зокрема, щодо грошового забезпечення.

Відповідно до частини другої статті 16 Закону № 2011-ХІІ (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) у разі поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного військовослужбовцю під час виконання ним обов'язків військової служби, а також інвалідності, що настала в період проходження військової служби або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження військової служби, залежно від ступеня втрати працездатності йому виплачується одноразова грошова допомога в розмірі до п'ятирічного грошового забезпечення за останньою посадою в порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України № 975 від 25.12.2013 затверджено Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві.

Відповідно до пункту 2 Порядку №975 особам, які до набрання чинності Порядком, затвердженим цією постановою, мають право на отримання одноразової грошової допомоги: допомога, що не була призначена, призначається і виплачується в установленому законодавством порядку, що діяло на день виникнення права на отримання такої допомоги.

Пунктом 3 Порядку № 975 передбачено, що днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги є у разі встановлення інвалідності - дата, що зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії.

Як свідчать матеріали справи, право на отримання одноразової грошової допомоги позивач набув 21.06.2011.

Станом на 21.06.2011 порядок та умови призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб, встановлені постановою Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 №499.

Згідно п.п. 2 п. 2 Порядку №499 одноразова грошова допомога виплачується: військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової служби) у разі настання інвалідності внаслідок виконання обов'язків військової служби - у розмірі: 60-місячного грошового забезпечення - інвалідам I групи; 54-місячного грошового забезпечення - інвалідам II групи; 48-місячного грошового забезпечення - інвалідам III групи.

Згідно п.п. 4 п. 2 Порядку №499, у разі встановлення більшого відсотка втрати працездатності або в разі встановлення групи інвалідності, яка дає право на отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі, виплата провадиться з урахуванням раніше виплаченої суми.

Отже, на час подання позивачем заяви про доплату одноразової грошової допомоги було визначено, що моментом виникнення права є дата встановлення інвалідності, а тому застосуванню до спірних правовідносин підлягає законодавство, яке діяло на момент встановлення позивачу ІІІ групи інвалідності, а саме Закон № 2011-ХІІ, в редакції від 10.03.2010 та Порядок № 499 в редакції від 22.10.2009.

Відповідачем не визнається право позивача на отримання доплати одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням вищої групи інвалідності з урахування раніше виплаченої суми відповідно до положень Порядку №499.

В обґрунтування своєї позиції, відповідач посилається на положення п. 8 Порядку №975 та ч. 4 ст. 16-3 Закону №2011-ХІІ.

Частина четверта ст. 16-3 Закону №2011-ХІІ передбачає: «Якщо протягом двох років військовослужбовцю, військовозобов'язаному або резервісту після первинного встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності під час повторного огляду буде встановлено вищу групу інвалідності або більший відсоток втрати працездатності, що дає їм право на отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі, виплата провадиться з урахуванням раніше виплаченої суми.

У разі зміни групи інвалідності, її причини або ступеня втрати працездатності понад дворічний термін після первинного встановлення інвалідності виплата одноразової грошової допомоги у зв'язку із змінами, що відбулися, не здійснюється.»

Аналогічні положення закріплені у п. 8 Порядку №975.

Положеннями частини першої ст. 58 Конституції України передбачено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Конституційний Суд України у рішенні від 09 лютого 1999 року у справі №1-рп/99 зазначив, що за загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип, закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Таким чином, в силу статті 58 Конституції України, норма Закону України від 06.12.2016 № 1774-VІІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» не може розповсюджуватись на спірні правовідносини.

При цьому стаття 16 Закону України № 2011-ХІІ та Порядок №499 у відповідних редакціях не містили часових обмежень на виплату одноразової грошової допомоги у разі встановлення групи інвалідності, яка дає право на отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі.

Оскільки, на момент виникнення спірних правовідносин, строків реалізації права на одноразову грошову допомогу законодавством передбачено не було, позивач має право на отримання вказаної допомоги без обмеження дворічним терміном після первинного встановлення групи інвалідності.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 10 березня 2015 року у справі № 21-563а14, постановах Верховного Суду від 28 лютого 2018 року у справі № 806/694/16 та від 21 серпня 2018 року у справі № 760/11440/17.

У зв'язку з зазначеним, доводи відповідача про те, що позивач не набув права на отримання одноразової грошової допомоги з посиланням на положення ч. 4 ст. 16-3 Закону №2011-ХІІ , п. 8 Порядку суд визнає безпідставними та необґрунтованими.

Разом з цим, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень (ч. 1 ст. 2 КАС України).

Відповідно до частини другої статті 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч. 1, 2 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Крім того, Європейський суд з прав людини неодноразово у своїх рішеннях зазначав, що предмет і мета Конвенції як інструменту захисту прав людини потребують такого тлумачення і застосування її положень, завдяки яким гарантовані нею права були б не теоретичними чи ілюзорними, а практичними та ефективними (п.53 рішення у справі «Ковач проти України», п. 59 рішення у справі «Мельниченко проти України», п.50 рішення у справі «Чуйкіна проти України» тощо).

З матеріалів справи вбачається, що право позивача на отримання доплати одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням вищої групи інвалідності було предметом судового розгляду в межах провадження у справі №760/11122/17.

У даній справі позивач оспорював відмову відповідача у призначенні доплати одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням вищої групи інвалідності оформлену листом Департаменту фінансів МОУ від 31.05.2016 №248/3/6/2841/2505.

Рішенням Солом'янського районного суду м. Києва від 04.01.2018 встановлено, що позивач у зв'язку із встановленням йому 2 групи інвалідності набув право на отримання одноразової грошової допомоги у більшому розмірі відповідно пп. 4 пункту 2 Порядку №499.

За наслідками розгляду справи №760/11122/17 суд зобов'язав відповідача перерахувати та виплатити позивачу як інваліду 2 групи станом на 26.04.2016 одноразову грошову допомогу у розмірі 54-місячного грошового забезпечення відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 499 від 28 травня 2008 року /у редакції станом на 21 червня 2011 року/, виходячи з розміру грошового забезпечення в розмірі 9 859, 15 гр. з урахуванням раніше виплаченої суми.

На час розгляду даної справи рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 04.01.2018 у зазначеній частині набрало законної сили.

З урахуванням вищевикладеного, суд приходить до висновку про те, що захист прав позивача у обраний ним спосіб за фактичних обставин справи не буде ефективним, т.я. само по собі визнання дій відповідача протиправними та скасування рішення не призведе до поновлення його права на отримання доплати одноразової грошової допомоги, а задоволення позовних вимог в цій частині не є передумовою для застосування іншого способу захисту права.

Окрім цього, рішенням Солом'янського районного суду м. Києва від 04.01.2018 застосовано спосіб захисту, який на думку суду є ефективним і повністю усуває порушення прав позивача, яке полягало у незаконній відмові у виплаті доплати одноразової грошової допомоги, право на отримання якої набуте позивачем у зв'язку із зміною групи інвалідності.

За таких обставин, з огляду на предмет та підстави позову, з урахуванням фактичних обставин справи, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позову, оскільки обраний позивачем спосіб захисту прав не є ефективним, т.я. не призводить до поновлення його права на отримання доплати одноразової грошової допомоги, і на час розгляду справи зазначене право позивача захищене судом у інший спосіб.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 6-9, 19-20, 72-78, 90, 241-246, п. 10 Перехідних положень КАС України, суд

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_3 до Міністерства оборони України про визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними, скасування рішення - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного адміністративного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя В.В. Лазаренко