Постанова № 80064675, 20.02.2019, Апеляційний суд Черкаської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22-ц/793/381/19Головуючий по 1 інстанції Категорія: на ухвалу Льон О.М. Доповідач в апеляційній інстанції - Василенко Л.І.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 лютого 2019 року Апеляційний суд Черкаської області в складі колегії суддів:

головуючого Василенко Л.І.

суддів Бородійчука В.Г., Нерушак Л.В.

секретаря Анкудінова О.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного провадження апеляційну скаргу представника ОСОБА_3 - ОСОБА_4 на ухвалу Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 11 січня 2019 року (постановлену в приміщенні Канівського міськрайонного суду Черкаської області під головуванням судді Льон О.М.) у справі за позовом ОСОБА_4, який діє в інтересах ОСОБА_3 до Управління соціального захисту населення виконавчого комітету Канівської міської ради про встановлення факту перебування на роботах в зоні відчуження при ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС,:

в с т а н о в и в :

04 січня 2019 року ОСОБА_4, який діє в інтересах ОСОБА_3, звернувся в суд з позовом до Управління соціального захисту населення виконавчого комітету Канівської міської ради про встановлення факту перебування на роботах в зоні відчуження при ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС.

Позовні вимоги мотивував тим, що, відповідно до листів №178 від 12.03.2018, № 199 від 31.10.2018 та витягу з протоколу №7 засідання комісії Черкаської облдержадміністрації з питань видачі особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, ОСОБА_3 відмовлено у встановлені статусу учасника ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС категорії І та рекомендовано звернутися до суду про встановлення факту перебування (роботи) на роботах в зоні відчуження при ліквідації аварії на Чорнобильськів АЕС чотирнадцять днів з 1 липня 1986 року.

Підтвердженням того, що ОСОБА_3 є особою з числа учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які працювали в зоні відчуження з 01.07.1986 по 31.12.1986 від одного до п'яти календарних днів, є експертний висновок №4717 від 16.10.2015, довідка Канівського об'єднаного міського комісаріату №156 від 08.11.2017 про відрядження, нарахування йому заробітної плати збільшеної на 100%, що підтверджено довідкою №126 від 26.10.2017 про заробітну плату та покази свідків.

Просив встановити факт перебування (роботи) ОСОБА_3 на роботах в зоні відчуження в м. Прип'ять Київської області при ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС п'ять днів з 1 липня 1986 року.

Ухвалою Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 11 січня 2019 року відмовлено у відкритті провадження у даній справі та роз'яснено представнику позивача, що йому необхідно звернутися з вищевикладеним позовом в порядку адміністративного судочинства до Черкаського окружного адміністративного суду.

21 січня 2019 року представник ОСОБА_3 - ОСОБА_4, вважаючи, що ухвала суду постановлена при недосконалому дослідженні позовної заяви, винести постанову, якою скасувати ухвалу Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 11 січня 2019 року, а справу №697/2842/18 направити для продовження розгляду до Канівського міськрайонного суду Черкаської області.

Апеляційна скарга мотивована тим, що відмова суду у прийнятті позовних та інших заяв, скарг, оформлених відповідно до чинного законодавства, є порушенням права на судовий захист, яке згідно зі ст. 64 Конституції України не може бути обмежене.

ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» передбачає умови та порядок визначення статусу осіб, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи чи брали участь у її ліквідації. Вказаний статус надає особі право для реалізації інших прав, що передбачені законодавчими актами для відповідної категорії осіб.

Посилання суду першої інстанції на п. 11 та ч. 2 п. 13 «Порядку видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи та іншим категоріям громадян», затвердженого постановою КМУ від 11.07.2018 №551, не може тлумачитися як таке, що вказує на інший, на відміну від судового, порядок вирішення спору, тобто суд першої інстанції недосконало дослідив та проаналізував положення Порядку №551 та невірно розтлумачив розмежування предметної юрисдикції цивільних і адміністративних судів.

Позивач звернувся до суду саме для встановлення юридичного факту, підтвердження якого надавало б можливість для винесення комісією позитивного рішення для видачі ОСОБА_3 відповідного посвідчення.

Зазначав, що позовна заява подана за правилами позовного провадження, а не окремого провадження, тому взагалі не повинні застосовуватися вимоги ЦПК України та інших джерел права, які встановлюють порядок розгляду справ окремого провадження.

Відзив на апеляційну скаргу не надходив.

Відповідно до п. 8 розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.

Згідно до заяви, яка надійшла на електронну адресу апеляційного суду 19.02.2019, ОСОБА_3 просив провести розгляд апеляційної скарги без його участі.

Дослідивши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення.

Постановляючи ухвалу про відмову у відкритті провадження суд першої інстанції виходив з того, що законом визначено інший порядок, який дає змогу особі підтвердити факт своєї участі у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, тому дана справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновками суду першої інстанції виходячи з наступного.

Судом встановлено, що ОСОБА_3 відповідного до копії посвідчення Серія НОМЕР_1 виданого 17.03.2016 являвся особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи (категорія 1) (а.с.25).

Згідно витягу із протоколу №7 Засідання комісії Черкаської облдержадміністрації з питань видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи від 27.07.2017, слухаючи справу ОСОБА_3 щодо встановлення статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС категорії 1 вирішили відмовити у наданні такого статусу, у зв'язку з відсутністю будь-яких документів про участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та невідповідністю дійсності висновку Центральної міжвідомчої експертної комісії МОЗ та МНС України від 16.10.2015 №4717 (при надрукуванні допущено технічну помилку) (а.с. 15).

Листом Департаменту соціального захисту населення від 12.03.2018 №178 повернуті документи ОСОБА_3, надіслані до комісії Черкаської обласної державної адміністрації з питань видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, без розгляду та роз'яснено, що такі посвідчення видаються на підставі одного з таких документів, а саме: посвідчення про відрядження в зону відчуження, військового квитка і довідки командира військової частини або архіву про участь у ліквідації наслідків аварії у зоні відчуження, довідки про підвищену оплату праці в зоні відчуження (із зазначенням кількості днів і населеного пункту) (а.с. 13).

Згідно листа Департаменту соціального захисту населення від 31.10.2018 №199 заяву ОСОБА_3 до комісії Черкаської обласної державної адміністрації з питань видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи було розглянуто та зазначено, що вказані посвідчення видаються на підставі наступних документів: довідки про підвищену оплату праці в зоні відчуження із зазначенням кількості днів і населеного пункту, підтвердженої первинними документами, довідкою архівної установи про участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС в зоні відчуження із зазначенням періоду служби (виконання робіт), днів виїзду на об'єкти або населені пункти зони відчуження. Роз'яснено, що уразі надання необхідних документів, комісією буде прийняте відповідне рішення щодо статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС (а.с. 14).

Звертаючись до суду з даним позовом позивач вказував на те, що враховуючи відмови комісії Черкаської обласної державної адміністрації з питань видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, в нього є підстави для звернення до суду для встановлення факту перебування на роботах у зоні відчуження при ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС від одного до п'яти днів.

При цьому, позов про встановлення даного факту пред'явлено до Управління соціального захисту населення виконавчого комітету Канівської міської ради, як до особи, яка повинна відповідати за цим позовом.

В апеляційній скарзі також зазначено, що встановлення даного факту необхідне для винесення комісією позитивного рішення для видачі ОСОБА_3 відповідного посвідчення.

Частиною 1 ст. 5 ЦПК України визначено, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

У відповідності до ч. 1 ст. 19 ЦПК України, яка регламентує справи, що відносяться до юрисдикції загальних судів, суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Згідно ч. 2 ст. 19 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку: наказного провадження; позовного провадження (загального або спрощеного); окремого провадження.

Відповідно до ч. ч. 1 та 2 ст. 174 ЦПК України при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. Заявою по суті справи, зокрема, є позовна заява.

Частиною 1 ст. 293 ЦПК України визначено, що окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Відповідно до положень ч. 2 ст. 315 ЦПК України у судовому порядку можуть бути встановлені факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Пленумом Верховного Суду України у п. 1 Постанови від 31 березня 1995 року №5 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» роз'яснено, що суд розглядає справи про встановлення фактів, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення.

Частиною 6 ст. 294 ЦПК України встановлено, що якщо під час розгляду справи у порядку окремого провадження виникає спір про право, який вирішується в порядку позовного провадження, суд залишає заяву без розгляду і роз'яснює заінтересованим особам, що вони мають право подати позов на загальних підставах.

Судом встановлено, що до суду ОСОБА_4, який діє в інтересах ОСОБА_3 звернувся з позовною заявою.

Відповідачем, у даному позові, зазначене управління соціального захисту населення виконавчого комітету Канівської міської ради, тоді як в апеляційній скарзі зазначено, що судом зроблений невірний висновок про наявність спору із суб'єктом владних повноважень, тобто з єдиним вказаним відповідачем по справі.

Підставами для визначення статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС є період роботи (служби) у зоні відчуження, що підтверджено відповідними документами (ч.1 ст. 15 ЗУ «Про статус та соціальний захист громадян, які постаждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»).

Статтею 9 ЗУ «Про статус та соціальний захист громадян, які постаждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» встановлено, що особами, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань, військових навчань із застосуванням ядерної зброї, є, зокрема, учасники ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС - громадяни, які брали безпосередню участь у ліквідації аварії та її наслідків.

У цьому випадку законом визначено порядок підтвердження факту участі у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС для отримання відповідного статусу, а саме: згідно з п. 12 постанови Кабінету міністрів України від 20 січня 1997 року № 51 «Про затвердження Порядку видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (чинної на час розгляду заяви ОСОБА_3 у 2017 році), спірні питання визначення статусу осіб, які брали участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, вирішуються комісією при Мінпраці, до складу якої, крім спеціалістів зазначеного Міністерства включаються спеціалісти МОЗ, МНС, Мінюсту, Міноборони, Держкомгідромету та Київської облдержадміністрації за поданням Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій. Рішення зазначених комісій є підставою для видачі посвідчень відповідної категорії.

У разі незгоди з рішенням вказаної комісії, громадянин має право звернутись до суду.

Пунктом 1 Порядку видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та іншим категоріям громадян, затверджений постановою КМУ від 11 липня 2018 року визначено, що цей Порядок визначає процедуру видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та передбачає видачу посвідчень громадянам, які брали участь у ліквідації інших ядерних аварій, у ядерних випробуваннях, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, у складанні ядерних зарядів та проведенні на них регламентних робіт, громадянам, які постраждали від радіоактивного опромінення внаслідок будь-якої аварії, порушення правил експлуатації обладнання з радіоактивною речовиною, порушення правил зберігання і захоронення радіоактивних речовин, що сталося не з вини потерпілих.

Тобто, вказаний Порядок регулює порядок видачі посвідчень учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС - громадяни, які брали безпосередню участь у ліквідації аварії та її наслідків.

Пункт 11 вищевказаного Порядку містить перелік документів на підставі яких видається відповідне посвідчення, а спірні питання визначення статусу осіб, які брали участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, вирішуються комісією при Мінсоцполітики, до складу якої, крім його фахівців, входять представники МОЗ, ДАЗВ, МВС, Міноборони, Київської облдержадміністрації та громадських об'єднань, статутна діяльність яких пов'язана із соціальним захистом осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи (за згодою), за поданням уповноважених органів. Особові справи громадян надсилаються на розгляд комісій, зазначених в абзацах першому і другому цього пункту, за рішенням регіональних комісій. Рішення комісій, зазначених у пункті 13 цього Порядку, є підставою для видачі посвідчень відповідної категорії. У разі встановлення такими комісіями факту необґрунтованої видачі посвідчення відповідної категорії таке посвідчення на підставі рішення таких комісій підлягає вилученню уповноваженими органами (п.13, п. 14 Порядку видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та іншим категоріям громадян).

Пунктом 1 ч. 1 ст. 186 ЦПК України визначено, що суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Вищевикладене дає підстави для висновку, що оскаржувана ухвала суду першої інстанції, якою ОСОБА_3 відмовлено у відкритті провадження та роз'яснено право звернутись за вирішенням спору, у спосіб визначений законом до адміністративного суду, є законною та обґрунтованою, оскільки в порядку цивільного судочинства, за заявленими вимогами та за визначеного кола осіб, не може бути встановлений зазначений факт, законом визначено інший порядок його встановлення, а також передбачена можливість для заявника оскаржити прийняте рішення відповідної комісії у разі незгоди з ним в порядку, передбаченому КАС України.

Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, на законність судового рішення не впливають, а зводяться до незгоди скаржника із висновком суду, а також спростовуються встановленими вище обставинами.

У відповідності ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Європейський суд з прав людини вказав що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.

З огляду на викладене, підстави для скасування оскаржуваної ухвали, з мотивів наведених в апеляційній скарзі, відсутні.

Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України апеляційний суд,

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_3 - ОСОБА_4 залишити без задоволення.

Ухвалу Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 11 січня 2019 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом 30 днів з дня складання її повного тексту.

Повний текст постанови складено 25 лютого 2019 року.

Головуючий Л.І. Василенко

Судді: В.Г. Бородійчук

Л.В. Нерушак