Постанова № 80064666, 25.02.2019, Апеляційний суд Черкаської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22-ц/793/251/19Головуючий по 1 інстанції - Свитка С.Л. Категорія: 310000000 Доповідач в апеляційній інстанції - Вініченко Б.Б.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 лютого 2019 року Апеляційний суд Черкаської області в складі:

суддів Вініченка Б.Б., Новікова О.М., Бондаренка С.І.

за участю секретаря Матюхи В.І.

розглянувши у письмовому провадженні в місті Черкаси апеляційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Корсунь-Шевченківського районного суду Черкаської області від 26 листопада 2018 року у справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про стягнення аліментів на утримання малолітньої дитини, -

в с т а н о в и в :

У серпні 2018 року ОСОБА_4 звернулася до суду з даним позовом.

В обґрунтування своїх позовних вимог вказувала, що 06 вересня 2005 року між нею та відповідачем був укладений шлюб.

Від шлюбу вони мають неповнолітню дитину - ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1.

Відділом реєстрації актів цивільного стану Корсунь-Шевченківського управління юстиції 21 жовтня 2009 року шлюб між позивачем та відповідачем був розірваний.

Вказує, що син знаходиться на повному її утриманні, оскільки відповідач кошти на утримання їхньої дитини надає періодично, тобто надання зазначених коштів залежить від його бажання. Водночас, дитині повинен бути забезпечений належний рівень життя, необхідний для її фізичного, розумового, духовного, морального та соціального розвитку.

На підставі викладеного, ОСОБА_4 просила суд стягнути з відповідача на її користь аліменти на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, у розмірі 1/3 частки з усіх видів його заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків мінімального прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісяця, починаючи стягувати від дня пред'явлення позову і до досягнення сином повноліття; стягнути з відповідача на її користь понесені судові витрати.

Рішенням Корсунь-Шевченківського районного суду Черкаської області від 26 листопада 2018 року задоволено позов ОСОБА_4

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 аліменти на утримання малолітнього сина ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2 в розмірі 1/3 частини всіх видів заробітку (доходу) відповідача щомісячно, але не менше, ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку до повноліття дитини та судові витрати у справі на загальну суму 3000 грн.

Стягнуто у дохід держави судові витрати по оплаті судового збору в сумі 704,80 грн.

Допущено до негайного виконання рішення суду в стягненні аліментів у межах суми платежу за один місяць в розмірі 1/3 частини всіх видів заробітку (доходу) відповідача щомісячно, але не менше ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Стягнення аліментів розпочати від дня пред'явлення позову, тобто з 28.08.2018 року.

Рішення суду мотивовано тим, що відповідач працює, фізично здоровий, інших утриманців немає, визнав повністю позов, а тому є підстави задовольнити позов повністю та стягнути аліменти на утримання дитини у частці в розмірі 1/3 частини від заробітку (доходу) щомісячно до досягнення дитиною повноліття. Крім того, враховуючи категорію справи, затрачений час, обсяг наданих послуг, суд вважав, що витрати на професійну правничу допомогу в сумі 3000 грн є співмірними, а тому підлягають стягненню з відповідача.

В поданій апеляційній скарзі ОСОБА_3 вказує, що висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, а тому просить рішення змінити в частині розміру стягнутих аліментів, встановивши його в розмірі 1/4 частини від усіх видів заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку до повноліття дитини, рішення в частині стягнення судових витрат на адвоката в розмірі 3000 грн скасувати, а в іншій частині рішення залишити без змін.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що стягнення з нього аліментів у частці 1/3, а не 1/4 частини від його заробітку (доходу) не ґрунтується на вимогах закону. При цьому, зазначає, що наразі він знаходиться в Польщі на заробітках та відсилає позивачу кошти на утримання сина. Вказує, що відзив на позовну заяву, в якому ним визнано позовні вимоги в повному обсязі, ним було підписано в результаті його обману представником позивача. До того ж, враховуючи складність справи, вважає, що розмір стягнутих витрат на правничу допомогу в розмірі 3000 грн. є занадто завищеним.

Відзиву на подану апеляційну скаргу до суду не надходило.

Частиною 1 ст. 367 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів приходить до наступного.

Частинами 1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України визначено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотримання норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оскаржуване рішення суду не в повній мірі відповідає даним вимогам закону.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 21 жовтня 2009 року шлюб між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 було розірвано, що підтверджується Свідоцтвом про розірвання шлюбу серії НОМЕР_1.

Від шлюбу мають неповнолітнього сина ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, що підтверджується Свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2.

Звертаючись до суду із позовом ОСОБА_4 вказувала, що відповідач надавав кошти на утримання сина, проте не систематично, а тому вважає, що є підстави для стягнення з нього аліментів на її користь на утримання сина.

Згідно з частинами першою, другою статті 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-XII та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Статтею 121 СК України визначено, що права та обов'язки матері, батька і дитини ґрунтуються на походженні дитини від них, засвідченому органом державної реєстрації актів цивільного стану в порядку, встановленому статтями 122 та 125 цього Кодексу.

Мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою (частина 1 статті 141 СК України).

Відповідно до вимог статті 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.

Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Відповідно до частини 1 статті 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Колегія суддів, вважає доводи ОСОБА_3 викладені ним в апеляційній скарзі обґрунтованими в частині неправомірного стягнення з нього аліментів в розмірі 1/3 частини від усіх видів його заробітку (доходу), а не 1/4 частини, враховуючи рівність в обов'язку батьків щодо утримання дитини та виходячи із засад розумності та справедливості.

Також відповідач вказував в апеляційній скарзі, що розмір витрат на правничу допомогу, є неспівмірним із складністю справи та обсягом наданої допомоги.

Відповідно до положень частини першої, пунктів 1, 4 частини третьої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу.

Згідно положень частин першої, четвертої статті 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до частини 5 статті 137 ЦПК України у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Колегія суддів звертає увагу, що в суді першої інстанції відповідачем не ставилося питання щодо неспівмірності витрат на правничу допомогу понесених позивачем, а тому колегія суддів не вбачає підстав для їх зменшення.

Відповідно до частини 1 статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленим; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального або неправильне застосування норм матеріального права.

З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку про необхідність часткового задоволення вимог апеляційної скарги та зміни рішення суду першої інстанції з підстав неповного з'ясування обставин у справі.

Керуючись ст. ст. 268, 374, 376, 381 - 384 ЦПК України, апеляційний суд, -

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 - задовольнити частково.

Рішення Корсунь-Шевченківського районного суду Черкаської області від 26 листопада 2018 року - змінити, зменшивши розмір стягнутих із ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 аліментів на утримання малолітнього сина ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, із 1/3 частини всіх видів заробітку (доходу) відповідача щомісячно, але не менше, ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку на 1/4 частини всіх видів заробітку (доходу) відповідача щомісячно, але не менше, ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

В решті рішення залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків встановлених ч. 3 ст. 389 ЦПК України.

Судді: