Рішення № 80061700, 07.02.2019, Корольовський районний суд м. Житомира

Справа № 296/2190/17

2/296/2355/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"07" лютого 2019 р. м.Житомир

Корольовський районний суд м. Житомира в складі:

головуючого-судді Галасюка Р.А.,

секретаря Могилевець В.С.,

за участю позивача ОСОБА_1,

представника позивача ОСОБА_2,

представника відповідача Воховської В.М.,

прокурора Ільченко П.Л.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду № 327 цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Державної казначейської служби України про відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органами дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з вимогами до Державної казначейської служби України і просить стягнути з відповідача на його користь 1 мн. грн. моральної шкоди у зв'язку із незаконним притягненням його до кримінальної відповідальності.

В обгрунтування позовних вимог зазначає, що 24 вересня 2013 року старшим слідчим ВР ДТП СУ УМВС України у Житомирській області, капітаном міліції Левицьким О.О., було повідомлено його про вчинення злочину, передбаченого статтею 288 Кримінального кодексу України.

На початку жовтня 2013 року Ухвалою Корольовського районного суду було визначено йому міру запобіжного заходу особисте зобов'язання на 2 місяці. Ухвалою Житомирського районного суду від 22.01.2014 року суд ухвалив запобіжний захід обвинуваченим залишити попередній - особисте зобов'язання.

Протягом майже двох років тривало досудове розслідування та розгляд справи в суді першої інстанції, та 6 травня 2015 року Житомирським районним судом було винесено виправдувальний вирок, визнанойого не винним у вчиненні злочину, передбаченого ст. 288 КК України за відсутністю в його діях складу кримінального правопорушення.

Однак, не погоджуючись з вироком Житомирського районного суду прокуратурою Житомирської області було подано апеляційну скаргу. 28 вересня 2015 року Ухвалою Апеляційного суду Житомирської області апеляційні скарги залишенні без задоволення, вирок Житомирського районного суду без змін.

В черговий раз, не погоджуючись з висновками суду апеляційної інстанції, прокуратурою Житомирської області було подано касаційну скаргу.

24 листопада 2016 року Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України було прийняте остаточне рішення по справі та касаційна скарга залишена без задоволення, Вирок Житомирського районного суду від 06.05.2015 року та Ухвала Апеляційного суду Житомирської області від 28.09.2015 року залишенні без змін (копія ухвали додається).

Починаючи з вересня 2013 року та по листопад 2016 року тривали незаконні дії органу дізнання досунового слідства, це становить 38 місяців.

Зазначені незаконні дії зі сторони органів досудового слідства зганьбили його честь і гідність, завдали непоправної шкоди його престижу та діловій репутації, він змушений був звільнитися з займаної посади, оскільки мав постійні нарікання та тиск зі сторони працівників підприємства, постійний тиск органів досудового слідства та прокуратури, призвели до суттєвого порушення його нормальних життєвих зв'язків і погіршення відносин з рідними та друзями, що потребувало додаткових зусиль для відновлення стосунків з оточуючими, чим спричинено йому непоправної моральної шкоди, розмір якої він оцінює в 1 млн. грн..

Представник позивача у судовому засіданні даний позов підтримав повністю і просила його задовольнити з наведених підстав.

Представник відповідача у судовому засіданні даний позов не визнала повністю і просила у його задоволенні відмовити з тих підстав, що він заявлений до не належного відповідача, оскільки жодними діями Державного казначейства України ніякі права позивача порушені не були.

Представник третьої особи - прокуратури Житомирської області у судовому засіданні зазначив, що даний позов підлягає частковому задоволенню виходячи із розміру однієї мінімальної заробітної плати за кожен місяць незаконного перебування позивача під слідством та судом, а саме: ОСОБА_1 перебував під слідством та судом у період часу 24.09.2013 року по 28.09.2015 рік, що становить 24 місяці 4 дні х 3723 грн. = 88848,40 грн., оскільки останній дійсно незаконно був притягнутий до кримінальної відповідальності, і кримінальна справа відносно останнього закрита з реабілітуючих підстав.

Заслухавши пояснень представників сторін, дослідивши та оцінивши письмові докази у справі в їх сукупності, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 24 вересня 2013 року слідчим ВР ДТП СУ УМВС України в Житомирській області позивача було повідомлено про підозру про вичинення злочину, передбаченого ст. 288 КК України.

На початку жовтня 2013 року Ухвалою Корольовського районного суду було визначено йому міру запобіжного заходу особисте зобов'язання на 2 місяці. Ухвалою Житомирського районного суду від 22.01.2014 року суд ухвалив запобіжний захід обвинуваченим залишити попередній - особисте зобов'язання.

Майже двох років тривало досудове розслідування та розгляд справи в суді першої інстанції. 06 травня 2015 року Житомирським районним судом було винесено виправдувальний вирок, визнано ОСОБА_1 не винним у вчиненні злочину, передбаченого ст. 288 КК України за відсутністю в його діях складу кримінального правопорушення.

Однак, не погоджуючись з вироком Житомирського районного суду прокуратурою Житомирської області було подано апеляційну скаргу. 28 вересня 2015 року Ухвалою Апеляційного суду Житомирської області апеляційні скарги залишенні без задоволення, вирок Житомирського районного суду без змін (а.с. 16-24).

В черговий раз, не погоджуючись з висновками суду апеляційної інстанції, прокуратурою Житомирської області було подано касаційну скаргу.

24 листопада 2016 року Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України було прийняте остаточне рішення по справі та касаційна скарга залишена без задоволення, Вирок Житомирського районного суду від 06.05.2015 року та Ухвала Апеляційного суду Житомирської області від 28.09.2015 року залишенні без змін (а.с. 26-33).

Таким чином, є підстави дійти висновку про те, що в результаті незаконних дій органу досудового слідства та працівників прокуратури Житомирської області позивач на протязі 24 місяців та 4 днів (у період часу з 24.09.2013 року по 28.09.2015 р.) незаконно перебував під слідством та судом.

Згідно зі ст.3 Конституції України людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканість і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Згідно Закону України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції» від 17 липня 1997 року №475/97-ВР, який набрав законної сили 11 вересня 1997 року, зазначена Конвенція та відповідні протоколи до неї були ратифіковані, тобто з часу набрання законної сили норми Конвенції повинні застосовуватися також при вирішенні спорів судами України, оскільки Україна визнала її чинність у національній правовій системі та обов'язковість рішень Європейського Суду з прав людини з усіх питань, що стосуються тлумачення і застосування Конвенції.

Відповідно до ч. 5 ст. 9, ч. 6 ст. 14 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права, ч. 5 ст. 5 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, кожен, хто став жертвою арешту, затримання, засудження, має право на відшкодування шкоди.

Застосування положень Європейської конвенції та прецедентної практики Європейського Суду з прав людини національними судами при вирішенні справ про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок незаконного притягнення до кримінальної чи адміністративної відповідальності, є необхідним, оскільки відповідно до ст. 9 Конституції України, чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства.

Статтею 13 Європейської Конвенції з прав людини 04 листопада 1950 року передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснили свої офіційні повноваження.

Відповідно до ст.5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на свободу та особисту недоторканність. Нікого не може бути позбавлено або обмежено свободи, крім таких випадків і відповідно до процедури, встановленої законом.

Європейський Суд з прав людини в рішенні по справах «Світлорусов проти України», «Нечипорук і Йонкало проти України», «Корнейкова проти України», «Мироненко і Мартенко проти України» констатував порушення пункту 5 статті 5 Конвенції з огляду на неможливість для заявників отримати відшкодування шкоди, завданої національними органами у контексті провадження в їхніх кримінальних справах.

Згідно з ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Відповідно до ч.5 ст.9, ч.6 ст.14 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права, ст.30 Декларації прав і свобод людини та громадянина, ч.5 ст.5 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, кожен, хто став жертвою арешту, затримання, незаконного засудження або незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, має право на відшкодування заподіяної шкоди.

Право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень встановлено ст.56 Конституції України.

Згідно із ч.ч.1,2 ст.1176 ЦК України шкода, завдана фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт, відшкодовується державою у повному обсязі незалежно від вини посадових і службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду.

Право на відшкодування шкоди, завданої фізичній особі незаконними діями органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду, виникає у випадках, передбачених законом.

Згідно з п.1 ч.1 ст.1 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» відповідно до положень цього Закону підлягає відшкодуванню шкода, завдана громадянинові внаслідок: незаконного засудження, незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян. У випадках, зазначених у частині першій цієї статті, завдана шкода відшкодовується в повному обсязі незалежно від вини посадових осіб органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури і суду.

Згідно з п.2 ст.2 цього ж самого Закону право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом, виникає у випадках закриття кримінальної справи за відсутністю події злочину, відсутністю у діяннях складу злочину або недоведеністю участі обвинуваченого у вчиненні злочину. Статтею 3 зазначеного Закону встановлено, що у наведених в ст.1 цього Закону випадках громадянинові, відшкодовуються (повертаються), зокрема: 4) суми, сплачені громадянином у зв'язку з поданням йому юридичної допомоги; 5) моральна шкода.

Відповідно до ст.4 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» відшкодування шкоди у випадках, передбачених пунктами 1, 3, 4 і 5 ст. ст. 3 цього Закону, провадиться за рахунок коштів державного бюджету.

За вимог ст. 4 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» відшкодування моральної шкоди провадиться у разі, коли незаконні дії органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури і суду завдали моральної втрати громадянинові, призвели до порушення його нормальних життєвих зв'язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру.

Згідно з ст.13 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» питання про відшкодування моральної шкоди за заявою громадянина вирішується судом відповідно до чинного законодавства в ухвалі, що приймається згідно з частиною першою статті 12. Розмір моральної шкоди визначається з урахуванням обставин справи в межах, встановлених цивільним законодавством. Відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом провадиться виходячи з розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом.

Частинами 2, 3 ст. 23 ЦК України передбачено, що моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із протиправною поведінкою щодо неї самої та у зв'язку із приниженням її честі, гідності, а також ділової репутації; моральна шкода відшкодовується грішми, а розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом з урахуванням вимог розумності і справедливості.

Частиною 2 ст. 1167 ЦК України встановлено, що моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, якщо шкоду завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування, як запобіжного заходу, тримання під вартою.

Як роз'яснено в п.п.9, 14 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31 березня 1995 року за №4, відповідно до ст. 13 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду» питання про відшкодування шкоди у зазначених випадках та її розмір визначається з урахуванням обставин справи, але за час незаконного перебування громадянина під слідством чи судом він має бути не меншим однієї мінімальної заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством або судом. У випадках, коли межі відшкодування визначаються у кратному співвідношенні з мінімальним розміром заробітної плати чи неоподаткованого мінімумом доходів громадян, суд при вирішенні цього питання має виходити з такого розміру мінімальної заробітної плати чи неоподаткованого мінімуму доходів громадян, що діють на час розгляду справи.

При цьому, згідно правової позиції Верховного Суду України, викладеній в постанові від 02 грудня 2015 року в справі №6-2203цс15, яка відповідно до ст. 360-7 ЦПК України має враховуватись усіма судами України, відповідно до ч. 3 ст. 13 Закону відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом проводиться виходячи з розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць на момент перебування під слідством чи судом, при цьому суд при вирішенні цього питання має виходити з такого розміру мінімальної заробітної плати чи неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, що діють на час розгляду справи.

Розмір моральної шкоди в цих випадках визначається з урахуванням обставин справи, але за час незаконного перебування громадянина під слідством чи судом він має бути не меншим однієї мінімальної заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством або судом. Відшкодування моральної шкоди в цих випадках провадиться за рахунок коштів державного бюджету, незалежно від вини посадових осіб органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду.

Отже, межі відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом визначаються судом у розмірі співмірному з мінімальним розміром заробітної плати, визначеної законодавством за кожен місяць перебування під слідством чи судом, виходячи з мінімальної заробітної плати, встановленої законодавством на момент відшкодування.

Згідно зі ст.8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2019 рік» розмір мінімальної щомісячної заробітної плати з 01.01.2019 року установлено в сумі 4173 грн.

Таким чином, з огляду на період перебування позивача під слідством і судом на протязі 24 місяців та 4 днів (з 24.09.2013 року по 28.09.2015 рік) розмір відшкодування моральної шкоди, який підлягає стягненню на його користь, не може бути меншим 100708,40 грн. (4173 грн. х 24 міс. = 100152 грн., 4173:30 = 139,10 х 4 = 556,40 грн.; 100152 грн. +556,40 = 100708,40 грн.

Визначаючи розмір моральної шкоди, який підлягає стягненню на користь позивача з Державного бюджету України, суд виходить із того, що незаконне притягнення ОСОБА_1 до кримінальної відповідальності за злочин, який він не скоював, незаконне застосування запобіжного заходу у виді підписки про невиїзд, внаслідок чого він на протязі 24 місяців 4 днів був позбавлений можливості вільно пересуватись по території України та за її межами, завдало непоправної шкоди його престижу та діловій репутації, обмежило його конституційні права на вільне пересування та користування своїм майном, та завдало моральної шкоди, яка полягає в тому, що він на протязі всього цього часу перебував у стані постійного страху і стресу, суттєво були порушені його нормальні життєві зв'язки і погіршились відносини з оточуючими людьми, він постійно вимушений був виправдовуватись перед рідними, знайомими і друзями, та переконувати їх у своїй невинуватості. Також був вимушений захищатись від незаконних звинувачень, звертатись з неодноразовими скаргами до прокурорів різних рівнів на незаконні дії слідчого, які залишались без належного реагування. Вищевказані незаконні дії правоохоронних органів призвели до втрати авторитету та ділової репутації позивача, в наслідок чого він був змушений докладати додаткових зусиль для підтвердження та доведеності своєї невинуватості у вчиненні інкримінованого йому злочину, що потребувало від нього прикладення додаткових зусиль і для організації свого життя та відновлення ділової репутації. При цьому, суд враховує і те, що позивач не перебував під вартою, а йому було обрано запобіжний захід лише у виді підписки про невиїзд.

Враховуючи наведені фактичні обставини справи, суд вважає, що визначений законодавством мінімальний розмір на відшкодування шкоди, завданої позивачу незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду має бути збільшений.

А тому, враховуючи ступінь та глибину душевних страждань позивача, завданих йому незаконним притягненням до кримінальної відповідальності, тривалий період часу перебування його під слідством і судом, що призвело до істотності вимушених змін у його житті, характер перенесених ним моральних страждань, враховуючи вимоги розумності та справедливості, суд вважає за необхідне визначити розмір відшкодування моральної шкоди, завданої йому, в сумі 300 000 грн.

При цьому, на думку суду, безпідставними являються посилання представника відповідача на те, що Державна казначейська служба України не є належним відповідачем у цій справі, оскільки не здійснювала будь-яких протиправних дій відносно позивача, виходячи із наступного.

Відповідно до ч.2 ст.25 Бюджетного Кодексу України відшкодування відповідно до закону шкоди, завданої фізичній чи юридичній особі внаслідок незаконно прийнятих рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади (органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування), а також їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень, здійснюється державою (Автономною Республікою Крим, органами місцевого самоврядування) у порядку, визначеному законом.

Згідно зі ст.48 Бюджетного кодексу України в Україні застосовується казначейська форма обслуговування Державного бюджету України, яка передбачає здійснення Державним казначейством України операцій з коштами державного бюджету. Проте Державне казначейство України не є розпорядником бюджетних коштів та не уособлює державу в бюджетних відносинах.

Відповідно до п. 8 ст. 7, п. п. 1, 2 ст. 23 БК України бюджетні кошти використовуються тільки на цілі, визначені бюджетними призначеннями, які встановлюються Законом України «Про Державний бюджет України».

Отже, стягнення шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду, провадиться з Державного казначейства України за рахунок Державного бюджету України, шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку.

Кошти на відшкодування позивачу моральної шкоди, як це передбачено чинним законодавством, підлягають стягненню з Державного бюджету України шляхом їх списання ДКСУ з Єдиного казначейського рахунку, спеціально визначеного для відшкодування шкоди, завданої незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і судуяка являється їх розпорядником. При цьому будь-яких обов'язків на відповідача, як на самостійну юридичну особу, судом не покладається.

Здійснення такого безспірного списання коштів казначейством передбачено п. 35 Постанови Кабінету Міністрів України від 03 серпня 2011 року № 845 «Про затвердження Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників». Згідно із пп.3 п.4 Положення про Державну казначейську службу України, затвердженого постановою Кабінету міністрів України №215 від 15.04.2015 року, Казначейство України відповідно до покладених завдань здійснює безспірне списання коштів державного бюджету та місцевих бюджетів на підставі рішення суду.

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що доводи представника відповідача про те, що ДКСУ є неналежним відповідачем по справі, і при вирішенні питання про стягнення моральної шкоди на користь позивача з Єдиного казначейського рахунку Державної казначейської служби України будуть порушені права останнього, являються безпідставними.

На підставі викладеного, керуючись ст. 56 Конституції України, ст. ст. 5, 6 Конвеції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом № 475/97-ВР від 17.07.1997 р., ст. ст. 9, 14 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права, ратифікованого Указом Президії Верховної Ради УРСР №2148-VIII від 19.10.1973 р., ст. 30 Загальної декларації прав людини, прийнятої і проголошеної резолюції 217 A (III) Генеральної Асамблеї ООН від 10 грудня 1948 року, ст.ст. 23, 1167, 1176 ЦК України, постановою Пленуму ВСУ «Про Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» № 4 від 31.03.1995 року, ст. ст. 1-4, 12, 13 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду», ст.ст. 23, 25, 48 БК України, Постановою КМУ від 03.08.2011 року № 845 «Про затвердження Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників», Положенням про Державну казначейську службу України, затвердженим постановою КМУ №215 від 15.04.2015 року, ст. ст. 12, 13, 811, 1411, 259, 263-265 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 до Державної казначейської служби України про відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органами дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду - задовольнити частково.

Стягнути з Державного бюджету України, шляхом списання в безспірному порядку з Єдиного казначейського рахунку Державної казначейської служби України, спеціально визначеного для відшкодування шкоди, завданої незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду, на користь ОСОБА_1 (р/р НОМЕР_1, код ЄДРПОУ банку 14360570, МФО банку 305299, код ЄДРПОУ одержувача 14360570 відкритий в відділенні ПАТ КБ «ПриватБанк») - 300 000 (триста тисяч) грн. моральної шкоди у зв'язку із незаконним притягненням до кримінальної відповідальності.

В задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_1 - відмовити.

Судові витрати віднести на рахунок Держави.

Рішення може бути оскаржене до Житомирського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги через Корольовський районний суд м. Житомира протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення суду.

Cуддя Р. А. Галасюк