Рішення № 80060143, 11.02.2019, Бобровицький районний суд Чернігівської області

Справа № 729/115/18

2/729/4/19 р.

Р І Ш Е Н Н Я

І м е н е м У к р а ї н и

11 лютого 2019 р. Бобровицький районний суд Чернігівської області в складі:

судді Бойко В.І., за участю секретаря судового засідання Шлапак Н.А.,

позивача ОСОБА_1,

представника позивача - ОСОБА_2,

представників відповідачки - ОСОБА_3, ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Бобровиця цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_5 про поділ майна, що є у спільній частковій власності з виділом часток в натурі,-

в с т а н о в и в :

Позивач звернувся до суду із позовною заявою до ОСОБА_5 про поділ житлового будинку, з надвірними будівлями та спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 між співвласниками: виділивши йому у власність 1/2 частку в натурі: в житловому будинку А: кухню 1-1 площею 15,9 кв.м., житлову кімнату 1-2 площею 17,1 кв.м.; веранду а1 площею 7,4 кв.м.; в веранді-прибудові а: коридор 1-II площею 6,8 кв.м., кладову 1-ІІІ площею 5,6 кв.м.; сарай Б, погріб П, вбиральню У, а також виділивши ОСОБА_5 у власність 1/2 частку в натурі: в житловому будинку А: кухню 2-1 площею 16,1 кв.м., житлову кімнату 2-2 площею 17,5 кв.м.; веранду а4 площею 8,2 кв.м.; в веранді-прибудові а: кладову 2-ІV площею 5,6 кв.м.; коридор 2-V площею 6,7 кв.м; сарай В, погріб П1, вбиральню У 1.

Свої вимоги обгрунтовує тим, що він є власником 1/2 частини житлового будинку з надвірними будівлями та спорудами за адресою: АДРЕСА_1, що підтверджується договором дарування 1/2 частини житлового будинку, посвідченим 10.07.2017 приватним нотаріусом Бобровицького районного нотаріального округу Чернігівської області Андрюхіною Л.М., та витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав та їх обтяжень. Власником іншої 1/2 частини є ОСОБА_5, якій належить вищезазначена частина будинку на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого 08.10.1987 державним нотаріусом Бобровицької державної нотаріальної контори Куліш Н.П. Згідно даних технічного паспорту, виданого 29.06.2017 р. Ніжинським міжміським бюро технічної інвентаризації, будинковолодіння по АДРЕСА_1 складається з таких будівель та споруд: А- житловий будинок, а - веранда-прибудова, а1 - веранда, а4 - веранда, Б - сарай, В - сарай, П - погріб, П1 - погріб, У - вбиральня, У1 - вбиральня. Житловий будинок має два окремих входи.

Відповідач надав відзив на позовну заяву, у якому просив повністю відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що дійсно є власником 1/2 частини житлового будинку з надвірними будівлями та спорудами за адресою: АДРЕСА_1. Вважає, що позивачем не надано належних документів , які підтверджують його право власності на 1/2 частини житлового будинку з надвірними будівлями та спорудами за адресою: АДРЕСА_1. З копій документів, які надані позивачем, видно, що десятого липня 2017 року ОСОБА_8 передала безоплатно у власність ОСОБА_1 (договір дарування) 1/2 частину житлового будинку з відповідною частиною господарських будівель та споруд, що знаходяться за адресою - АДРЕСА_1. В п.13. цього договору дарування чітко зазначено, що «право власності у обдарованого на подарунок виникає з моменту його прийняття та державної реєстрації цього права». З копії витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, про реєстрацію прав та їх обтяжень, які надані позивачем до матеріалів справи (індексовий номер витягу - 91725667), в розділі «Актуальна інформація про державну реєстрацію права власності» чітко видно, що підстави виникнення права власності - це договір купівлі - продажу, власник - ОСОБА_1. З наведеного взагалі не зрозуміло, чи придбав ОСОБА_1 1/2 частини житлового будинку з надвірними будівлями та спорудами або прийняв у дар це майно.

Якщо позивач прийняв в дар 1/2 частини житлового будинку, то в нього, в силу приписів статті 334 ЦК України, так й умов наданого ним договору дарування, право власності на подарунок не виникло - не здійснена реєстрація права власності на нерухоме майно на підставі договору дарування. Якщо, відповідно до наданого також позивачем витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, про реєстрацію прав та їх обтяжень, він є власником 1/2 частини житлового будинку - не наданий правовстановлюючий документ, на підставі якого проводилася реєстрація права власності. Тобто позивачем не наданий документ, який підтверджує реєстрацію права власності за ним на 1/2 частини житлового будинку з надвірними будівлями та спорудами на підставі договору дарування та докази, що він на теперішній час є власником 1/2 частини житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 на підставі договору дарування відсутні. За таких обставин, ставити питання про поділ майна, що є у спільній частковій власності, з виділом часток в натурі, ОСОБА_1 не має права - не має доказів по справі, що він став власником 1/2 частини житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 на підставі договору дарування (державна реєстрація здійснена відносно договору купівлі - продажу). Крім цього, з аналізу тексту ксерокопії договору дарування 1/2 частини житлового будинку від 10 липня 2017 року наданого позивачем видно, що «цей житловий будинок загальною площею 66,6 кв.м., житловою площею 34,6 кв.м.». В той же час, з витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, про реєстрацію прав та їх обтяжень, який наданий позивачем до матеріалів справи (індексовий номер витягу - 91725667) в розділі «Актуальна інформація про об'єкт нерухомого майна» зазначається зовсім інша загальна площа об'єкта - 106,9 кв.м. Тобто, в ксерокопіях наданих позивачем договору дарування та витягу з реєстру речових прав зазначаються не тільки різні правовстановлюючі документи (договір дарування та договір купівлі - продажу), так і різна загальна площа житлового будинку по АДРЕСА_1. Отже, 1/2 загальної площі будинку по договору дарування складає 33,3 кв.м., а позивач фактично претендує на 52,8 кв.м. загальної площі будинку, що є значно більшою (це вже не 1/2 від загальної площі будинку по договору дарування, а більше ніж 2/3 від загальної площі будинку по договору дарування). З наведеного видно, що вимоги Позивача є необгрунтованими та безпідставними, оскільки наданий договір дарування (ксерокопія) не є підставою для виділення йому в натурі близько 2/3 загальної площі житлового будинку. У матеріалах справи відсутній договір купівлі - продажу, на який є посилання в витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, про реєстрацію прав та їх обтяжень, який наданий позивачем до матеріалів справи (індексовий номер витягу - 91725667). Звідси, витяг з реєстру від 11.07.2017 без зазначеного договору купівлі - продажу також не є підставою для виділення позивачу в натурі більше ніж 2/3 загальної площі житлового будинку. При цьому в зазначеному договору купівлі - продажу повинна бути вказана загальна площа житлового будинку у 106,9 кв. м., як про це йдеться у рядку «загальна площа» на 1 сторінці витягу з реєстру від 11.07.2017. Тобто без додавання до позовної заяви договору купівлі - продажу, де зазначена загальна площа житлового будинку у 106,9 кв. м., витяг з реєстру речових прав від 11.07.2017 не є підставою для виділення позивачу в натурі більше ніж 2/3 загальної площі житлового будинку. Окремо звертає увагу суду на те, що позивачем в додатках до позовної заяви зазначено про надання до суду копії свідоцтва про право на спадщину від 08.10.1987 та копії паспорта та ідентифікаційного номеру відповідача, однак вона не надавала позивачу будь - яких копій своїх документів та не надавала йому прав на отримання таких копій, в тому числі копій з паспорту та ідентифікаційного коду. При таких обставинах надані позивачем зазначені нібито копії документів не є допустимими доказами по справі в порядку статті 78 ЦПК України та свідчать про неналежну поведінку позивача. Стосовно технічного паспорту на житловий будинок, то оскільки цей документ не є правовстановлюючим документом та не є підставою для підтвердження (набуття) права власності на нерухоме майно (частку нерухомого майна, майна), то далі цей технічний паспорт не розглядається. Статті 367 ЦК України встановлює можливість припинення права спільної часткової власності на майно внаслідок його поділу за домовленістю між співвласниками. Однак, всупереч зазначеному, докази відмови відповідача від укладання з позивачем договору про розподіл житлового будинку позивачем суду не надані.

Позивач надав відповідь на відзив, якій вказує, що є власником 1/2 частини житлового будинку з надвірними будівлями та спорудами за адресою: АДРЕСА_1, що підтверджується договором дарування 1/2 частини житлового будинку, посвідченим 10.07.2017 приватним нотаріусом Бобровицького районного нотаріального округу Чернігівської області Андрюхіною Л.М., та витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності. Розмір частки у майні чітко вказаний в правовстановлюючому документі на майно - договорі дарування. Приватним нотаріусом Андрюхіною Л.М. 03.04.2018 видано йому повторно Витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, в якому в графі підстава виникнення права власності зазначено «договір дарування, серія та номер: 545, виданий 10.07.2017, видавник: приватний нотаріус Андрюхіна Л.М.». Щодо визначення розміру площі, що складає нібито 2/3 від загальної площі будинку, на яку він претендую, відповідач має хибне припущення. Житловий будинок «А» має загальну площу 66,6 кв.м., прибудова «а» має загальну площу 24,7 кв.м., веранда «а1» має загальну площу 7,4 кв.м., веранда «а4» має загальну площу 8,2 кв.м., всього загальна площа житлового будинку з прибудовами та верандами складає 106,9 кв.м. У витягу з реєстру вказана загальна площа об'єкта нерухомого майна - 106,9 кв.м., а у договорі дарування вказана загальна площа житлового будинку «А» - 66,6 кв.м., прибудова а - 24,7 кв.м., веранда а1 - 7,4 кв.м., веранда а4 - 8,2 кв.м., що в сумі складає 106,9 кв.м. У позовній заяві він просить виділити йому в натурі ту частину будинку, якою він користуюся, всього загальною площею 52,8 кв.м., а відповідачу виділити ту частину будинку, якою користується вона, всього 54,1 кв.м. Він змешений звернутися до суду з позовною заявою про поділ будинку з виділом часток в натурі, так як спільної згоди про поділ даного будинку немає, та на даний час не вдалося досягнути згоди про укладення мирової угоди по справі з представниками відповідача, що підтверджує наявність спору.

Відповідачем надано заперечення щодо наведених позивачем у відповіді на відзив пояснень, у яких зазначає, що позивач у позовній заяві та відповіді на відзив по справі №729/115/18 стверджує, що він є власником 1/2 частини житлового будинку з надвірними будівлями та спорудами за адресою: АДРЕСА_1, що підтверджується договором дарування Ѕ частини житлового будинку та витягом з Державного реєстру речових прав. Але при цьому склалася ситуація, коли позивач при подані позову до суду спочатку подає копію витягу з Державного реєстру речових прав - дата, час формування 11.07.2017 (індексовий номер витягу - 91725667), де в розділі «Актуальна інформація про державну реєстрацію права власності» чітко видно, що підстави виникнення права власності - це договір купівлі - продажу, дата та час державної реєстрації 10.07.2017 18:12:28; підставою внесення запису є рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 36094321 від 11.07.2017 17:47:10.

Вже при поданні відповіді на відзив позивач подає копію витягу з Державного реєстру речових прав - дата, час формування 03.04.2018 року (індексовий номер витягу - 119451086), де в розділі «Актуальна інформація про державну реєстрацію права власності» чітко видно, що підстави виникнення права власності - це договір дарування, дата та час державної реєстрації 10.07.2017

18:12:28; підставою внесення запису є рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 36094321 від 11.07.2017 17:47:10.

У даному випадку видно, що були внесенні зміни до записів Державного реєстру прав, на наш погляд суттєві зміни - замість підстави виникнення права власності - договору купівлі - продажу, вже зазначено іншу підставу виникнення права власності - договір дарування.

Крім цього, такі зміни впливають на права третіх осіб. Однак, з наданої копії витягу з Державного реєстру речових прав - дата, час формування (індексовий номер витягу - 119451086) не зазначена взагалі причина внесення змін та ніяким чином не знайшло свого відображення те, що можлива помилка в реєстрі впливає на права третіх осіб. При таких обставинах, вважає, що відсутня інформація щодо підстав внесення змін до записів Державного реєстру прав, що в свою чергу не дає можливість з'ясування всіх обставин по справі, з'ясування підстав та правильності внесення таких змін, вплив змін на права інших осіб.

З аналізу тексту ксерокопії договору дарування 1/2 частини житлового будинку від 10 липня 2017 року наданого позивачем видно, що «цей житловий будинок загальною площею 66,6 кв.м., житловою площею 34,6 кв.м.».

З аналізу копії технічного паспорту, наданого позивачем, видно, що по АДРЕСА_1 - загальна площа 52,8 кв.м., що складається з кухні - 15,9 кв.м., житлової кімнати - 17,1 кв.м., веранди -1,4 кв.м., коридора - 6.8. кв.м. та кладової - 5.6. кв.м.; по кв.2. - загальна площа 54,1кв.м., що складається з кухні - 16,1 кв.м., житлової кімнати - 17,5 кв.м., кладової - 5,6 кв.м., коридору - 6,7 кв.м. та веранди - 8,2 кв.м., а всього по будинку - 106,9 кв.м. При цьому, в площу 106,9 кв.м. не входить площа сараїв, погребів, вбиралень.

Тобто, по технічному паспорту (журналу внутрішніх обмірів та розрахунків площ приміщень житлового будинку) загальна площа по будинку - 106,9 кв.м., а в договорі дарування, який наданий позивачем, загальна площа зазначена - 66,6 кв.м.

У той же час, з витягів з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, про реєстрацію прав та їх обтяжень, які надані позивачем до матеріалів справи (індексовий номер витягу - 91725667 та індексовий номер 11941086) в розділі «Актуальна інформація про об'єкт нерухомого майна» зазначається загальна площа об'єкта - 106,9 кв.м. При цьому, в опису об'єкта зазначений як житловий будинок, так й господарські будівлі та споруди.

Тобто, наявність істотних суперечностей між істотними умовами договору дарування та суттєвими умовами двох вищезазначених витягів з Державного реєстру речових права.

1/2 загальної площі житлового будинку складає 33,3 кв. м., а позивач претендує на 52,8 кв. м. загальної площі, що є більшою ніж 33,3 кв. м. Тобто, позивач претендує не на 1/2 загальної площі житлового будинку, а на більше, ніж 2/3 площі.

Докази відмови відповідача від укладання з позивачем договору про розподіл житлового будинку позивачем суду не надані до цього часу.

Позивач, його представник у судовому засіданні підтримали уточнені позовні вимоги, просили їх задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві.

Представник відповідача у судовому засіданні просили відмовити у задоволенні позову в повному обсязі з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву.

Суд, вислухавши сторони, дослідивши матеріали справи, оцінюючи наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному і об'єктивному дослідженні, та керуючись законом, суд приходить до такого висновку.

Зміст права власності, яке полягає у праві володіння, користування та розпорядження своїм майном визначено у ст. 317 ЦК України.

Стаття 321 ЦК України закріплює конституційний принцип непорушності права власності, передбачений ст. 41 Конституції України. Він означає, що право власності є недоторканим, власник може бути позбавлений або обмежений у його здійсненні лише відповідно і в порядку, встановлених законом.

Як встановлено в судовому засіданні сторони є співвласниками житлового будинку, з надвірними будівлями та спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, а саме: кожному належить на праві власності по 1/2 частині вказаного будинку, що підтверджується договором дарування житлового будинку, посвідченим 10.07.2017 приватним нотаріусом Бобровицького районного нотаріального округу Чернігівської області Андрюхіною Л.М., та витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності (а.с.15-16).

Згідно висновку експерта за результатами проведення судової будівельно-технічної експертизи №3353-3355/18-24 від 29.08.2018, можливий варіант розподілу житлового будинку з надвірними будівлями та спорудами відповідно до частин співвласників на Ѕ та Ѕ з урахуванням встановленого співвласниками порядку користування: позивачу 1/2 частину, а саме: в житловому будинку А: кухню 1-1 площею 15,9 кв.м., житлову кімнату 1-2 площею 17,1 кв.м.; веранду а1 площею 7,4 кв.м.; в веранді-прибудові а: коридор 1-II площею 6,8 кв.м., кладову 1-ІІІ площею 5,6 кв.м.; сарай Б, погріб П, вбиральню У; відповідачу 1/2 частину, а саме: в житловому будинку А: кухню 2-1 площею 16,1 кв.м., житлову кімнату 2-2 площею 17,5 кв.м.; веранду а4 площею 8,2 кв.м.; в веранді-прибудові а: кладову 2-ІV площею 5,6 кв.м.; коридор 2-V площею 6,7 кв.м; сарай В, погріб П1, вбиральню У1.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 355 ЦК України майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно).

Майно може належати особам на праві спільної часткової або на праві спільної сумісної власності.

Поняття спільної часткової власності викладено в ч. 1 ст. 356 ЦК України як власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності. Отже, право спільної часткової власності це право двох або більше осіб за своїм розсудом володіти, користуватися і розпоряджатися належним їм у певних частках майном, яке складає єдине ціле. Кожен учасник спільної часткової власності володіє не часткою майна в натурі, а часткою в праві власності на спільне майно у цілому. Ці частки є ідеальними й визначаються відповідними відсотками від цілого чи у дробному виразі.

Відповідно до ст. 358 ЦК України право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю. Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 364 ЦК України співвласник має право на виділ у натурі частки з майна, що є у спільній частковій власності. У разі виділу співвласник отримує свою частку у майні в натурі і вибуває зі складу учасників спільної власності. За всіма іншими співвласниками спільна власність при виділі частки зберігається.

Відповідно до ч. 1 та ч. 3 ст. 367 ЦК України, поділ в натурі майна, яке перебуває у спільній частковій власності, може бути здійснено за домовленістю між співвласниками, шляхом укладання договору про поділ нерухомого майна, який повинен бути вчинений у письмовій формі з обов'язковим його нотаріальним посвідченням учасниками правочину.

Проте, в тому випадку, якщо один із співвласників виявив бажання, не залежно від його мотивів, здійснити поділ у натурі майна, що перебуває у спільній частковій власності, однак інший співвласник перешкоджає йому в реалізації такого права будь-яким чином, що унеможливлює досягнення домовленості між ними щодо укладення договору про поділ нерухомого майна, такий співвласник має право на звернення до суду з відповідним позовом про поділ (виділ) спільного майна в натурі і таке право підлягає судовому захисту.

Враховуючи стосунки сторін та фактичне користування домоволодінням, на теперішній час між сторонами існує спір про порядок користування спірним домоволодінням, що викликає потребу у виділі в натурі домоволодіння між співвласниками.

Відповідно до п. 7 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 04 жовтня 1991 року №7 «Про практику застосування судами законодавства, що регулює право приватної власності громадян на жилий будинок» в спорах про поділ будинку в натурі учасникам спільної часткової власності на будинок може бути виділено відокремлену частину будинку, яка відповідає розміру їх часток у праві власності.

Згідно п. 1.2 Інструкції щодо проведення поділу, виділу та розрахунку часток об'єктів нерухомого майна, затвердженої Наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 18.06.2007 року № 55, поділ та виділ частки в натурі здійснюється відповідно до законодавства з наданням висновку щодо технічної можливості поділу об'єкта нерухомого майна або висновку щодо технічної можливості виділу в натурі частки з об'єкта нерухомого майна.

Відповідно до п.6 Постанови Пленуму Верховного суду України №7від 04.10.91 року «Про практику застосування судами законодавства,що регулює право приватної власності громадян на жилий будинок», при вирішенні справ про виділ в натурі часток жилого будинку, що є спільною частковою власністю, судам належить мати на увазі, що, виходячи зі змістуст.115 ЦК, це можливо, якщо кожній із сторін може бути виділено відокремлену частину будинку з самостійним виходом (квартиру). Виділ також може мати місце при наявності технічної можливості переобладнати приміщення в ізольовані квартири. Порядок користування жилим будинком може бути встановлено також і між учасниками спільної сумісної власності. При неможливості виділу частки будинку в натурі або встановлення порядку користування ним, власнику, що виділяється, за його згодою присуджується грошова компенсація.

Відповідно до ч. 2 ст. 367 ЦК України у разі поділу спільного майна між співвласниками право спільної часткової власності на нього припиняється.

Таким чином, поділ спільного майна тягне за собою, як правовий наслідок, припинення права спільної часткової власності і створення окремих, незалежних один від одного об'єктів нерухомого майна.

З аналізу положень зазначеної статті необхідно дійти висновку, що в разі виділення співвласникам у натурі частки із спільного майна, право спільної часткової власності на майно припиняється й співвласники набувають право власності на виділене їм в натурі майно.

Предметом спору є виділення майна в натурі зі спільної часткової власності, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1. В судовому засіданні встановлено факт належності сторонам вищезазначеного нерухомого майна, яке відповідно до висновків щодо технічної можливості такого поділу (виділу) з дотриманням чинних будівельних норм може бути виділено в натурі в самостійний об'єкт нерухомості кожному із співласників.

Відповідно до ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. ст. 12, 81 ЦПК Україницивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи в межах заявлених вимог і на підставі доказів сторін, при цьому кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст .76 цього Кодексудоказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі письмових, речових та електронних доказів, висновків експертів та показаннями свідків.

Відповідно до ч. ч. 1, 5, 6 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Враховуючи зазначені обставини і доводи сторін, суд приходить до висновку, що вимоги позивача підтверджені належними доказами, які були перевірені в ході судового розгляду справи і не спростовані представником відповідача ,є такими, що підлягають до задоволення і у суду є всі законні підстави для виділення сторонам у натурі належних їм частин житлових приміщень із господарськими будівлями та спорудами відповідно до варіату 1 висновку експерта: позивачу виділити 1/2 частину, а саме: в житловому будинку А: кухню 1-1 площею 15,9 кв.м., житлову кімнату 1-2 площею 17,1 кв.м.; веранду а1 площею 7,4 кв.м.; в веранді-прибудові а: коридор 1-II площею 6,8 кв.м., кладову 1-ІІІ площею 5,6 кв.м.; сарай Б, погріб П, вбиральню У; відповідачу - 1/2 частину, а саме: в житловому будинку А: кухню 2-1 площею 16,1 кв.м., житлову кімнату 2-2 площею 17,5 кв.м.; веранду а4 площею 8,2 кв.м.; в веранді-прибудові а: кладову 2-ІV площею 5,6 кв.м.; коридор 2-V площею 6,7 кв.м; сарай В, погріб П1, вбиральню У1,, припинивши право спільної часткової власності на це майно.

Суд не бере до уваги заперечення відповідача щодо зменшення судових витрат по справі з підстав, вказаних у клопотанні, оскільки, понесені позивачем судові витрати повністю підтверджені наданим у судовому засіданні розрахунком та квитанціями, тому з відповідача на користь позивача необхідно в силу ст. 141 ЦПК України, стягнути понесені і документально підтверджені судові витрати, а саме: 704,80 грн. сплаченого судового збору; 8580,00 грн. витрат на проведення експертизи; 5000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

Керуючись ст. 41 Конституції України,ст.ст.317,321,356,358,364,367 ЦК України, ст.ст. 4,19,76,81,200, 247, 258-259, 263-265, 354 ЦПК України, суд, -

в и р і ш и в :

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_5 про поділ майна, що є у спільній частковій власності з виділом часток в натурі задовольнити.

Виділити в натурі у приватну власність ОСОБА_1 1/2 частку житлового будинку з надвірними будівлями та спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1: в житловому будинку А: кухню 1-1 площею 15,9 кв.м., житлову кімнату 1-2 площею 17,1 кв.м.; веранду а1 площею 7,4 кв.м.; в веранді-прибудові а: коридор 1-II площею 6,8 кв.м., кладову 1-ІІІ площею 5,6 кв.м.; сарай Б, погріб П, вбиральню У.

Виділити в натурі у приватну власність ОСОБА_5 1/2 частку житлового будинку з надвірними будівлями та спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1: в житловому будинку А: кухню 2-1 площею 16,1 кв.м., житлову кімнату 2-2 площею 17,5 кв.м.; веранду а4 площею 8,2 кв.м.; в веранді-прибудові а: кладову 2-ІV площею 5,6 кв.м.; коридор 2-V площею 6,7 кв.м; сарай В, погріб П1, вбиральню У1.

Стягнути з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_1 судові витрати в розмірі 14284 (чотирнадцять тисяч двісті вісімдесят чотири) гривні 80 копійок.

Рішення може бути оскаржене до Чернігівського апеляційного суду через Бобровицький районний суд протягом 30 днів з дня його проголошення.

Суддя В.І. Бойко