Рішення № 80058984, 25.02.2019, Білозерський районний суд Херсонської області

Справа № 648/622/18

Провадження № 2/648/33/19

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 лютого 2019 року Білозерський районний суд Херсонської області

в складі: головуючого - судді: Сокирко Л.М.,

секретаря судових засідань: Онофрійчук Л.О.,

з укчастю сторін: представника позивача Акціонерного товариства Комерційний банк «Приват Банк» Бідного Д.О.,

представника відповідача ОСОБА_4 - адвоката Панчук Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Білозерка Херсонської області в залі судових засідань Білозерського районного суду Херсонської області цивільну справу за позовною заявою Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості,

в с т а н о в и в :

14 березня 2018 року Публічне акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк» (далі ПАТ КБ «Приватбанк») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_4 зазначивши, що відповідно до укладеного договору без номера від 20 грудня 2013 року відповідач отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку в сумі 6 100 грн, на умовах сплати відсотків у розмірі 30% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом, з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. Разом із тим, скориставшись кредитними коштами, відповідач не виконує умови договору, кредитні кошти, проценти не повертає, у зв'язку з чим, станом на 15 січня 2018 року виникла заборгованість в сумі 114 159 грн 36 коп, яка складається із заборгованості за кредитом - 6 091 грн 82 коп, заборгованості по процентам за користування кредитом - 98 105 грн 19 коп, заборгованості за пенею та комісією - 4 050 грн, а також штрафів: 500 грн (фіксована складова), та 5 412 грн 35 коп (процентна складова). На підставі статтей 526, 530, 610-612, 629, 651, 1054 Цивільного Кодексу України, представник позивача просив стягнути з ОСОБА_4 на користь ПАТ КБ «Приватбанк» зазначену заборгованість та судові витрати за сплачений судовий збір в сумі 1 762 грн.

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав із підстав, викладених у позовній заяві. Крім того зазначив, що мало місце зміна найменування банку на Акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк».

У відзиві на позов представник відповідача зазначив, що підстав для задоволення вимог банку не має, оскільки ОСОБА_4 кредитний договір із позивачем не укладав, кошти не отримував. Паспорт останнього було втрачено в кінці 2013 року. Із наявних у матеріалах кредитної справи копій паспорту, виданого на ім'я відповідача, вбачаються ознаки підроблення, у зв'язку з чим за даним фактом відповідач звернувся із відповідною заявою до правоохоронних органів. Крім того, просила відмовити у задоволенні позові у зв'язку з пропуском строку позовної давності.

Представник відповідача в судове засідання не з'явилася, надала суду заяву про розгляд справи за її відсутності.

Відповідач в судове засідання не з'явився.

13 березня 2018 року відкрито провадження у справі.

Дослідивши подані сторонами докази та доводи сторін, суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до положень частини 1 статті 1054, частини 1 статті 1055 Цивільного Кодексу України за кредитним договором банк або фінансова установа зобов'язана надати грошові кошти позичальникові у розмірах та на умовах встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. Кредитний договір укладається у письмовій формі.

Суд встановив, що 20 грудня 2013 року між ПАТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_4 укладено кредитний договір, який складається з анкети-заяви, довідки про умови кредитування (тарифи), Умов та Правил надання банківських послуг в ПриватБанку (далі Умов та Правил). На підставі вказаного договору, відповідач отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку в розмірі 6 100 грн зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 30,00 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом, а за тратами здійсненими з 1 вересня 2014 року та з 1 квітня 2015 року розмір процентів становить - 34,8 % та 43,2% відповідно. Строк дії картки № 5168755372237749 - 31 жовтня 2017 року.

Пунктом 1.1.7.12 Умов та правил визначено, що договір діє протягом 12 місяців з моменту його підписання. Вразі, якщо протягом цього строку жодна з сторін не проінформувала іншу сторону про закінчення дії договору, він автоматично лонгується на той же строк.

Відповідно до п. 2.1.1.5.5. Умов та правил позичальник зобов'язувався погашати заборгованість за кредитом, відсотками за його користування, за перевитратами платіжного ліміту, а також оплачувати комісію відповідно до умов договору.

Пунктом 2.1.1.12.4 Умов та правил встановлено, що строки і порядок погашення по Кредиту (кредитний ліміт) за кредитними картками із встановленим мінімальним щомісячним платежем, а також овердрафту, що виникає по таким карткам, приведений у пам'ятці клієнта/довідці про умови кредитування, що є невід'ємною частиною договору, а також встановлюються даним пунктом. Платіж включає плату за користування кредитом, передбачену тарифами і частину заборгованості за кредитом. Згідно зі статтею 212 Цивільного Кодексу України, у випадку наявності простроченого кредиту (овердрафту) строком повернення кредиту (овердрафту) в повному обсязі є 211-й день з моменту виникнення такої заборгованості.

З умов кредитування вбачається, що позичальник зобов'язувався погашати заборгованість за кредитом щомісячними платежами, до 25 числа місяця, що слідує за обліковим, у розмірі 7 % від заборгованості, але не менше 50 грн, а з 1 квітня 2014 року в розмірі 5 % від заборгованості, але не менше 100 грн.

Згідно зі статтею .526 Цивільного Кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.

Відповідач порушив умови договору, останній платіж зробив 10 липня 2014 року в сумі 160 грн, що є меншим 5 % від наявної на той час заборгованості.

З наданого банком розрахунку заборгованості вбачається, що станом на 15 січня 2018 року заборгованість за кредитом становить 6 091 грн 82 коп, заборгованість по процентам за користування кредитом - 98 105 грн 19 коп, заборгованість за пенею та комісією - 4 050 грн.

Разом із цим, суд не погоджується із вказаним розрахунком у частині нарахованих процентів та пені з огляду на те, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти та пеню за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування.

Прострочення кредиту мало місце в липні місяці 2014 року, відповідно до пункту 2.1.1.12.4 Умов та правил, строк кредитування відповідача становив 211 днів після порушення зобов'язання (з 25 липня 2014 року), тобто до 20 лютого 2015 року.

Враховуючи, що строк кредитування відповідача сплив 20 лютого 2015 року, банк безпідставно продовжував нараховувати проценти за кредитом та пеню після 20 лютого 2015 року. За таких обставин, розмір процентів та пені, які мають бути стягнуті на користь позивача становлять 2791 грн 31 коп. (2 474 грн 86 коп. станом на 1 лютого 2015 року + 316 грн 45 коп. за період з 1 лютого 2015 року по 20 лютого 2015 року) та 650 грн відповідно. В задоволенні вимог про стягнення процентів та пені після 20 лютого 2015 року має бути відмовлено за безпідставністю.

Відповідно до частини 1 статті 546, статті 549 Цивільного Кодексу України, виконання зобов'язання може забезпечуватись, зокрема, неустойкою, яка визначається як пеня та штраф і є грошовою сумою або іншим майном, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення зобов'язання.

Умовами кредитування передбачено, що при порушенні боржником строків платежів за будь-яким із грошових зобов'язань, останній сплачує банку штраф 500 грн. + 5% від суми заборгованості.

Враховуючи, що ОСОБА_4 порушив встановлені строки платежів, банк відповідно до умов договору мав право нарахувати йому штраф.

Доводи представника відповідача, що кредитний договір підписано не ОСОБА_4, а іншою особою, суд вважає безпідставними.

Зі змісту частини 1 статті 626, частини 1 статті 627, частини 1 статті 628 Цивільного Кодексу України вбачається, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Сторони є вільними в укладенні договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно із частиною 2 статті 207 Цивільного Кодексу України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний стороною (сторонами).

Із заяви позичальника вбачається, що вона підписана відповідачем. Відповідно до змісту заяви, крім самої заяви, договір складається, з довідки про умови кредитування, Умов та Правил надання банківських послуг в ПриватБанку.

Згідно статті 204 Цивільного Кодексу України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Враховуючи, що вказаний кредитний договір недійсним не визнавався, суд вважає таке твердження необґрунтованим.

Що стосується клопотання представника відповідача про застосування позовної давності, суд вважає необхідним зазначити наступне.

Відповідно до статті 256 Цивільного Кодексу України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Зі змісту статті 257 Цивільного Кодексу України вбачається, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі (частина перша статті 259 Цивільного Кодексу України).

З пункту 1.1.7.31 Умов та Правил вбачається, що строк позовної давності за вимогою банку по поверненню кредиту, оплати процентів, винагороди, неустойки, становить 50 років.

Виходячи з правового аналізу статтей 207, 259 ЦК України, пункт 1.1.7.31 Умов та Правил не можна вважати складовою частиною укладеного між сторонами кредитного договору, оскільки Умови та Правила не містять підпису позичальника. Належних і допустимих доказів, які б підтверджували, що саме ці Умови та Правила розумів ОСОБА_4, підписуючи заяву позичальника, а також те, що Умови та Правила містили збільшений строк позовної давності в момент підписання такої заяви, або в подальшому такі Умови та Правила, зокрема щодо збільшення строку позовної давності, не змінювались, позивачем не надано. У заяві ж позичальника домовленості сторін щодо збільшення строку позовної давності немає.

За таких обставин, суд вважає, що застосуванню підлягає норма, яка встановлює загальний строк позовної давності.

Частиною першою статті 261 Цивільного Кодексу України передбачено, що перебіг позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Відповідно до статті 253 Цивільного Кодексу України, перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд. Таким чином, у разі неналежного виконання позичальником зобов'язань за кредитним договором, позовна давність за вимогами кредитора про повернення кредитних коштів та процентів за користування кредитом, повернення яких відповідно до умов договору визначено періодичними щомісячними платежами, повинна обчислюватися з моменту настання строку погашення чергового платежу.

Враховуючи, що за умовами договору погашення кредиту повинне здійснюватися позичальником частинами до 25 числа кожного місяця, суд вважає, що початок позовної давності для стягнення цих платежів необхідно обчислювати з дня невиконання позичальником цього зобов'язання - з 25 липня 2014 року та в подальшому щомісячно за кожним платежем окремо до 20 лютого 2015 року, відповідно до пункту 2.1.1.12.4 Умов та правил. За таких обставин твердження банку, що почато перебігу позовної давності необхідно рахувати з дня закінчення строку дії картки (31 жовтня 2017 року) є безпідставним.

З розрахунку заборгованості та довідки по рахунку вбачається, що відповідач порушив зобов'язання в липні 2014 року, після 10 липня 2014 року жодного платежу за кредитом не зробив. Таким чином, останній день строку, в межах якого позивач може звернутися до суду за захистом свої прав, 20 лютого 2018 року. Проте, з позовом до відповідача банк звернувся в березні місяці 2018 року, тобто поза межами строку позовної давності.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. (частина четверта статті 267 Цивільного Кодексу України).

Згідно зі статтею 266 Цивільного Кодексу України, зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги.

Враховуючи вище викладене, а також клопотання представника відповідача про застосування позовної давності, в задоволенні позову, в частині вимог по стягненню станом на 20 лютого 2015 року нарахованої заборгованості, з цих підстав необхідно відмовити.

Керуючись статтями 7-13, 19, 76, 81, 133, 141, 263-265, 273-279, 354-355 Цивільного процесуального Кодексу України, статтями 204, 207, 253, 256, 257, 261, 266, 267, 526, 626-628, 1049, 1054, 1055 Цивільного Кодексу України, суд

у х в а л и в :

У позові Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за договором кредиту відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Херсонського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів із дня його проголошення, з урахуванням Перехідних положень Цивільного процесуального Кодексу України.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя: Л.М. Сокирко