Ухвала суду № 80050078, 22.02.2019, Рахівський районний суд Закарпатської області

Справа № 305/2409/18

Номер провадження 1-кс/305/112/19

УХВАЛА

22.02.2019. Слідчий суддя Рахівського районного суду Закарпатської області Марусяк М.О.,

з участю секретаря судового засідання Біроваш О.О.

прокурора Сідея В.В.,

підозрюваного ОСОБА_1

захисника Сойми І.Ю.,

розглянувши клопотання заступника начальника СВ Рахівського ВП Тячівського ВП ГУНП в Закарпатській області капітана поліції Жигуца Р.М. про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.307, ч.2 ст.307 КК України

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1,

уродженця та мешканця АДРЕСА_2, зареєстрованого та мешканця АДРЕСА_1,

кв.61, Закарпатської області, українця, громадянина України, з

неповною середньою освітою, неодруженого, непрацюючого,

раніше судимого,-

ВСТАНОВИВ:

Заступник начальника СВ Рахівського ВП Тячівського ВП ГУНП в Закарпатській області капітан поліції Жигуц Р.М. звернувся до Рахівського районного суду Закарпатської області з клопотанням, погодженим прокурором Рахівського відділу Тячівської місцевої прокуратури Сідеєм В.В. про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_1.

Клопотання мотивує тим, що ОСОБА_1, 22.12.2018, знаходячись по вул. Вербник, в м. Рахів, Закарпатської області, маючи порошкоподібну речовину рожевого кольору, отриману з невстановленого джерела, вагою 0,4890 г, яка містить психотропну речовину амфетамін, обіг якої обмежено, діючи з метою збуту, того ж дня близько 20 год. 35 хв. збув (продав) зазначену психотропну речовину особі під вигаданими анкетними даними ОСОБА_5 за ціною 500 гривень. Отримавши обумовлену психотропну речовину, ОСОБА_5, у свою чергу, 22.12.2018, близько 20 год. 55 хв., добровільно видав зазначену психотропну речовину працівникам Рахівського ВП Тячівського ВП ГУНП в Закарпатській області.

Згідно висновку судово-хімічної експертизи № 6/15 від 23.01.2019, надана на дослідження вилучена у ОСОБА_5 порошкоподібна речовина рожевого кольору в своєму складі містить психотропну речовину, обіг якої обмежено - амфетамін. Маса порошкоподібної речовини, рожевого кольору становить 0,4890 г, містить 46,85 ваг.% - 0,2291 г амфетаміну (у перерахунку на амфетамін основу).

23.12.2018, відомості за даним фактом внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за правовою кваліфікацією кримінального правопорушення передбаченого ч.1 ст.307 КК України.

Крім того, 20.02.2019, ОСОБА_1, продовжуючи свою злочинну діяльність, повторно збув (продав) психотропну речовину особі під вигаданими анкетними даними, ОСОБА_5 на загальну суму 1000 гривень при наступних обставинах.

Так, 20.02.2019, знаходячись в м. Рахів, по вул. Партизанська, маючи психотропну речовину, отриману з невстановленого джерела, вагою близько 1 г, діючи з метою збуту, того ж дня в 23 год. 00 хв. збув (продав) зазначену психотропну речовину особі під вигаданими анкетними даними ОСОБА_5 за ціною 1000 гривень.

Отримавши обумовлену психотропну речовину, ОСОБА_5, у свою чергу 20.02.2019, близько 23 год. 30 хв. добровільно видав зазначену психотропну речовину працівникам Рахівського ВП Тячівського ВП ГУНП в Закарпатській області.

21.02.2019, відомості за даним фактом внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за правовою кваліфікацією кримінального правопорушення передбаченого ч.2 ст.307 КК України.

У подальшому вказані кримінальні правопорушення об'єднані в одне провадження.

21.02.2019 в 9.00 годині ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець с. Сватки, Гадяцького району, Полтаської області, зареєстрований та проживаючий в АДРЕСА_1, українець, громадянин України, з неповною середньою освітою, неодружений, непрацюючий, раніше судимий був затриманий в порядку ст.208 КПК України.

21.02.2019, ОСОБА_1 повідомлено обґрунтовану підозру у скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.307, ч.2 ст.307 КК України.

Показань з приводу повідомленої йому підозри ОСОБА_1 не надав.

Обґрунтованість підозри у вчиненні ОСОБА_1 підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами, а саме: рапортами про проведення оперативних закупок; протоколом про результати оперативної закупки; висновком експерта №6/15 від 23.01.2019, а також іншими матеріалами кримінального провадження, які в сукупності вказують, що саме ця особа вчинила кримінальні правопорушення.

За вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.307 КК України, передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк від шести до десяти років з конфіскацією майна, яке згідно ст.12 КК України відноситься до категорії тяжких злочинів.

Відповідно до вимог п.4 ч.1 ст.184 КПК України, під час досудового слідства встановлено наявність ризику, передбаченого у пунктах 1, 2, 3, 4, 5 ч.1 ст.177 КПК України, а саме підозрюваний може переховуватися від органів досудового розслідування або суду, знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, незаконно впливати на свідків, у цьому ж кримінальному провадженні, вчинити інше кримінальне правопорушення, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.

Наявність ризиків у вказаному кримінальному провадженні підтверджуються тим, що на даний час залишається не встановленим джерело отримання ОСОБА_1 психотропних речовин, тим самим невстановлені інші особи, які можуть бути підозрюваними та співучасниками ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень у сфері незаконного обігу наркотичних та психотропних речовин, зокрема в якому він підозрюється, тому перебуваючи на волі будь яким чином може перешкоджати встановленню всіх обставин, які ще не встановлені з метою не доведення його вини, а також впливати на свідків у даному кримінальному провадженні.

Розуміючи можливе покарання у вигляді позбавлення волі на тривалий строк, підозрюваний може переховуватись від органів досудового розслідування або суду.

Також слід врахувати, що ОСОБА_1 раніше судимий і вже був засуджений до покарання у вигляді позбавлення волі за вчинення злочинів передбачених ч.3 ст.185 КК України. Однак після відбуття реального покарання на шлях виправлення не став та продовжив злочинну діяльність.

За цих обставин ОСОБА_1 перебуваючи на волі може надалі вчиняти інші кримінальні правопорушення, зокрема у сфері незаконного обігу наркотичних та психотропних речовин.

Застосування більш м'якого запобіжного заходу, таких як особисте зобов'язання, особиста порука, застава або домашній арешт не дадуть змогу органу досудового розслідування всебічно, повно і неупереджено дослідити всі обставини кримінального правопорушення, у розумні строки провести необхідні слідчі дії, забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного, в тому числі забезпечити його явку до слідчого, прокурора чи слідчого судді, а також попередити можливий незаконний вплив на свідків, вчинення ним нових кримінальних правопорушень.

Таким чином, застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою забезпечить виконання ОСОБА_1 покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання ризикам, передбачених пунктами 1-5 частини 1 статті 177 КПК України.

Одночасно із цим, згідно вимог ч.3 ст.183 КПК України, в разі застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя зобов'язаний визначити розмір застави достатньої для забезпечення виконання підозрюваним процесуальних обов'язків, тому орган досудового розслідування вважає, що розмір застави з урахуванням обставин кримінального провадження, повинен бути визначений у максимальному розмірі, визначеному п.2 ч.5 ст.182 КПК України, тобто у розмірі 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, оскільки у іншому випадку мета запобіжного заходу не буде досягнута.

Приймаючи до уваги вище викладене просить задовольнити клопотання.

Прокурор Сідей В.В. в судовому засіданні просить задовольнити клопотання. На його думку, в даному випадку обрання найсуворішого запобіжного заходу мотивоване наявними ризиками, а саме: ОСОБА_1, обгрунтовано підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, усвідомлює, що за вчинене ним кримінальне правопорушення йому може бути призначене покарання у виді позбавлення волі, перебуваючи на волі може ухилитися від досудового розслідування, негативно впливати на свідків, що перешкоджатиме встановленню об'єктивних даних в кримінальному провадженні. Як особа, яка немає міцних соціальних зв'язків, не одружений, ніде не працює, може виїхати за межі України, ухилятися від явки на виклики прокурора та слідчого до органу досудового розслідування. Отже, на його думку, застосування інших більш м'яких запобіжних заходів не забезпечить належної процесуальної поведінки підозрюваного, не дасть змогу запобігти зазначеним ризикам та виконання покладених на нього процесуальних обов'язків. Просить обрати щодо ОСОБА_1 запобіжний захід у виді тримання під вартою з визначенням максимального розміру застави.

Захисник Сойма І.Ю. просить відмовити у задоволенні клопотання про обрання щодо підозрюваного ОСОБА_1 найсуворішого запобіжного заходу, застосувавши до підозрюваного цілодобовий домашній арешт, оскільки його підзахисний позитивно характеризується за місцем проживання, має визначене місце проживання та міцні соціальні зв'язки, наміру ухилятися від слідства та суду немає.

Підозрюваний ОСОБА_1 підтримує свого захисника, просить відмовити у задоволенні клопотання, не обирати запобіжний захід, пов'язаний з його ізоляцією від суспільства, наміру ухилятися від слідства і суду він не має, впливати насвідків не буде.

Заслухавши висновок прокурора, перевіривши надані матеріали клопотання та дослідивши докази, думку підозрюваного ОСОБА_1, його захисника Сойми І.Ю. слідчий суддя приходить до наступного висновку.

У відповідності до вимог ст.177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним чи обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування або суду; знищення, схову або спотворення будь-яких речей чи документів, що мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконного впливу на потерпілого, свідків, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином та вчинити інше кримінальне правопорушення або продовжити правопорушення, в якому підозрюється чи обвинувачується.

Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обгрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений може здійснити дії, передбачені частиною першої цієї статті.

При вирішенні питання про застосування запобіжного заходу враховуються обставини, передбачені ст.178 КПК України.

У відповідності до ст.194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу, слідчий суддя зобов'язаний встановити чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про наявність обгрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення, наявність достатніх підстав, вважати, що існує хоча б один із ризиків передбачених статтею 177 цього кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор, недостатність застосування більш м'ягких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам зазначеним у клопотанні.

Відповідно до ч.1, п.4 ч.2 ст.183 Кримінального процесуального кодексу України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу. Запобіжний захід у виді тримання під вартою може бути застосований до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років.

Вирішуючи питання про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою, слідчий суддя враховує вимоги п.п.3, 4 ст.5 Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. При цьому, ризик переховування обвинуваченого (підозрюваного) від правосуддя не може оцінюватися виключно на підставі суворості можливого судового рішення, а це слід робити з урахуванням низки відповідних фактів, які можуть підтверджувати існування такого ризику, або свідчити про такий його незначний ступінь, який не може служити підставою для запобіжного ув'язнення.

Європейський суд з прав людини в своєму рішенні у справі «Летельє проти Франції» від 26 червня 1991 року зазначив, що особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув'язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу.

Тобто, із зазначеного рішення Європейського суду з прав людини, вбачається, що у справах, де особа обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, виходячи з самої тяжкості обвинувачення, попереднє ув'язнення може бути застосоване. Суд, зобов'язаний врахувати всі дійсні обставини справи і за наявності підстав, вичерпний перелік яких визначений в ст.183 КПК України, застосувати винятковий вид запобіжного заходу.

Відповідно до п.«с» ч.1 ст.5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на свободу та особисту недоторканість. Нікого не може бути позбавлено свободи, крім таких випадків і відповідно до процедури, встановленої законом: законний арешт або затримання особи, здійснене з метою до провадження її до компетентного судового органу за наявності обґрунтованої підозри у вчиненні нею правопорушення або якщо обґрунтовано вважається необхідним запобігти вчиненню нею правопорушення чи її втечі після його вчинення.

Відповідно до правової позиції ЄСПЛ у справі Мюррей проти Сполученого Королівства (п.55 рішення) факти, що викликають підозру, не обов'язково мають бути встановлені до ступеня, необхідного для засудження чи навіть для пред'явлення обвинувачення, що є задачею наступних етапів кримінального процесу.

Затримання та тримання особи під вартою, безумовно, можливе не лише у випадку доведеності факту вчинення злочину та його характеру, оскільки така доведеність сама по собі і є метою досудового розслідування, досягненню цілей якого є тримання під вартою, що визначено в рішенні ЄСПЛ за скаргою «Феррарі-Браво проти Італії».

З витягу з єдиного реєстру досудових розслідувань, вбачається, що ОСОБА_1, 22.12.2018, знаходячись по вул. Вербник, в м. Рахів, Закарпатської області, маючи порошкоподібну речовину рожевого кольору, отриману з невстановленого джерела, вагою 0,4890 г, яка містить психотропну речовину амфетамін, обіг якої обмежено, діючи з метою збуту, того ж дня близько 20 год. 35 хв. збув (продав) зазначену психотропну речовину особі під вигаданими анкетними даними ОСОБА_5 за ціною 500 гривень. Отримавши обумовлену психотропну речовину, ОСОБА_5, у свою чергу, 22.12.2018, близько 20 год. 55 хв., добровільно видав зазначену психотропну речовину працівникам Рахівського ВП Тячівського ВП ГУНП в Закарпатській області.

23 грудня 2018 року до ЄРДР внесені відомості про злочин правова клаліфікація ч.1 ст.307 КК України, за №12018070140001141.

Крім того, 20.02.2019, ОСОБА_1, продовжуючи свою злочинну діяльність, повторно збув (продав) психотропну речовину особі під вигаданими анкетними даними, ОСОБА_5 на загальну суму 1000 гривень при наступних обставинах. Так, 20.02.2019, знаходячись в м. Рахів, по вул. Партизанська, маючи психотропну речовину, отриману з невстановленого джерела, вагою близько 1 г, діючи з метою збуту, того ж дня в 23 год. 00 хв. збув (продав) зазначену психотропну речовину особі під вигаданими анкетними даними ОСОБА_5 за ціною 1000 гривень. Отримавши обумовлену психотропну речовину, ОСОБА_5, у свою чергу 20.02.2019 близько 23 год. 30 хв. добровільно видав зазначену психотропну речовину працівникам Рахівського ВП Тячівського ВП ГУНП в Закарпатській області.

21.02.2019, відомості за даним фактом внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за правовою кваліфікацією кримінального правопорушення передбаченого ч.2 ст.307 КК України.

У подальшому вказані кримінальні правопорушення об'єднані в одне провадження.

21 лютого 2019 року підозрюваному ОСОБА_1 було повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.307, ч.2 ст.307 КК України, а саме незаконному придбанні, зберіганні з метою збуту, а також незаконному збуті психотропної речовини, вчиненому повторно.

Матеріалами клопотання, зокрема, рапортами про проведення оперативних закупок; протоколом про результати оперативної закупки; висновком експерта №6/15 від 23.01.2019, дослідженими в ході розгляду клопотання, доводиться обгрунтована підозра у вчиненні підозрюваним ОСОБА_1 кримінальних правопорушень передбачених ч.1 ст.307, ч.2 ст.307 КК України за які може понести покарання у виді позбавлення волі на строк від шести до десяти років.

Як на докази про наявність ризиків передбачених ст.177 цього кодексу, прокурор посилається на те, що підозрюваний ОСОБА_1 може переховуватися від органів досудового розслідування або суду, знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, незаконно впливати на свідків, у цьому ж кримінальному провадженні, вчинити інше кримінальне правопорушення, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.

До того ж, крім наявності вказаних ризиків, також слідчий суддя враховує особу підозрюваного, зокрема те, що ОСОБА_1 раніше судимий і вже був засуджений до покарання у вигляді позбавлення волі за вчинення злочинів передбачених ч.3 ст.185 КК України, однак після відбуття реального покарання на шлях виправлення не став та продовжив злочинну діяльність.

Разом з тим, ОСОБА_1 має постійне місце проживання, зареєстрований за адресою АДРЕСА_1, за місцем проживання характеризується посередньо.

Таким чином, наявність обґрунтованої підозри ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.307, ч.2 ст.307 КК України, а також наявність достатніх підстав вважати, що існують ризики, передбачені ст.177 КПК України та недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризикам, зазначеним у клопотанні, дає підстави для обрання запобіжного заходу стосовно ОСОБА_1 у вигляді тримання під вартою.

Крім цього, за допомогою застосування до ОСОБА_1 заходу забезпечення кримінального провадження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, може бути виконане завдання досудового розслідування щодо встановлення джерел отримання ОСОБА_1 психотропних речовин, тим самим встановленням інших осіб, які можуть бути підозрюваними та співучасниками у вчиненні кримінальних правопорушень у сфері незаконного обігу наркотичних та психотропних речовин.

Відповідно до вимог ч.3 ст.183 КПК України суддя при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання обвинуваченим обов'язків, передбачених названим Кодексом. Застава полягає у внесенні коштів у грошовій одиниці України на спеціальний рахунок, визначений в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, з метою забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків, під умовою звернення внесених коштів у дохід держави в разі невиконання цих обов'язків; розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

Для того, щоб розмір застави можна було вважати таким, що здатен забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного, слідчий суддя, з урахуванням положень ст.ст.177, 178 КПК України, повинен раціонально співставити його з доведеними у справі ризиками, даними про особу підозрюваного, тяжкістю злочину у вчиненні якого він підозрюється. При цьому, необхідно мати на увазі, що розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави, буде достатнім стримуючим засобом, щоб у особи, щодо якої застосовано заставу, не виникло бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні.

При цьому, розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього, що узгоджується з роз'ясненнями викладеними у листі ВССУ 04.04.2013 № 511-550/0/4-13, а саме, «Слідчому судді необхідно враховувати майновий стан підозрюваного, обвинуваченого та не допускати встановлення такого розміру застави як альтернативи триманню під вартою, що є завідомо непомірним для цієї особи та призводить до неможливості виконання застави.»

У справі «Бакланов проти Росії» (рішення суду від 09 червня 2005 року), так і в справі «Фрізен проти Росії» (рішення від 24 березня 2005 року) Європейський суд з прав людини зазначив, що «досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значимим, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу «законності» і воно не було свавільним». У справі «Ізмайлов проти Росії» (п. 38 рішення від 16 жовтня 2008 року) Європейський суд вказав, що «для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити «особистий надмірний тягар для особи».

При постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, відповідно до ч.3 ст.183 КПК України, визначаючи розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним обов'язків, передбачених цим Кодексом, слідчий суддя виходить з вимог ч.5 ст.182 КПК України, і вважає, що розмір застави, враховуючи його майновий та сімейний стан, обставини вчинення кримінального правопорушення в якому підозрюється ОСОБА_1, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним обов'язків, та який є помірним для нього, передбачений цим Кодексом, - становить 40 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тобто 76840 гривень.

Керуючись ст. ст. 176, 177, 183, 193, 194, 196, 197, 395 КПК України, слідчий суддя,-

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання задовольнити частково.

Застосувати щодо підозрюваного ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Сватки, Гадяцького району, Полтавської області, зареєстрованого та мешканця в АДРЕСА_1, українця, громадянина України, з неповною середньою освітою, неодруженого, непрацюючого, раніше судимого, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Рахувати ОСОБА_1 строк тримання під вартою з моменту фактичного затримання, а саме з 09 години 00 хвилин, 21 лютого 2019 року.

Визначити дату закінчення дії обраного ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою - 24 год. 00 хв. 19 квітня 2019 року.

Встановити ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженцю с. Сватки, Гадяцького району, Полтавської області, зареєстрованому та мешканцю в АДРЕСА_1, заставу, в розмірі 40 (сорок) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 76840 (сімдесят шість тисяч вісімсот сорок) гривень, які необхідно внести у грошовій одиниці України на спеціальний рахунок, визначений в порядку, встановленому КМУ, а саме: отримувач коштів: ТУ ДСА в Закарпатській області, ЄДРПОУ 26213408, р/р 37313002018501, банк отримувача ДКСУ м. Київ, код банку отримувача МФО 820172.

В разі внесення застави уповноваженій службовій особі місця ув`язнення необхідно негайно звільнити ОСОБА_1, з під варти та повідомити про це суд.

З моменту звільнення ОСОБА_1 з-під варти у зв'язку з внесенням застави він буде вважатися таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.

В разі внесення застави покласти на ОСОБА_1, наступні обов'язки:

1) прибувати до слідчого чи суду за першою вимогою;

2) не відлучатися за межі населеного пункту за місцем фактичного проживання АДРЕСА_1 без дозволу слідчого, прокурора або суду;

3) повідомляти орган досудового розслідування чи суд про зміну свого місця проживання.

Вказані обов'язки в разі внесення застави покладаються на ОСОБА_1 на строк не більше двох місяців.

В разі невиконання вище перелічених обов'язків, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору. У разі звернення застави в дохід держави слідчий суддя, суд вирішує питання про застосування запобіжного заходу у вигляді застави у більшому розмірі або іншого запобіжного заходу з урахуванням положень ч.7 ст.194 КПК України.

На ухвалу може бути подано апеляційну скаргу безпосередньо до Закарпатського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її проголошення.

Слідчий суддя Рахівського районного суду: М.О. Марусяк