Рішення № 80049885, 21.01.2019, Костянтинівський міськрайонний суд Донецької області

233 № 233/1027/17

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 січня 2019 року Костянтинівський міськрайонний суд Донецької області у складі:

головуючого судді Малінова О.С.,

за участю секретаря Аллік Ю.М.,

представника відповідача ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Костянтинівка цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

В С Т А Н О В И В:

28 лютого 2017 року до суду надійшла позовна заява ПАТ КБ «Приватбанк» до відповідача ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором в розмірі 59015 грн. 42 коп., в якій зазначено, що відповідно до договору № б/н, укладеного 21 лютого 2007 року відповідач отримав від позивача кредит у розмірі 6500,00 гривень у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 36.00% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом. ОСОБА_2 неналежним чином виконував взяті на себе зобов’язання з повернення кредиту, у зв’язку з чим виникла заборгованість. Позивач просить стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором, укладеним 21 лютого 2007 року, станом на 31 січня 2017 року, яка складається із заборгованості за кредитом у розмірі 6490 грн. 97 коп., заборгованості по процентам за користування кредитом у розмірі 46188 грн. 00 коп., заборгованості за пенею та комісією у розмірі 3050 грн., фіксованої частини штрафу у розмірі 500 грн. та процентної складової штрафу у розмірі 2786 грн. 45 коп., а всього 59015 грн. 42 коп., а також відшкодувати витрати, пов’язані зі сплатою судового збору, в сумі 1600 грн.

У судове засідання представник позивача не з’явився, надав відповідь на відзив відповідача (т.2,а.с.2-47).

Представник відповідача адвокат ОСОБА_1 у судовому засіданні підтримав позицію, наведену у відзиві на позов (т.1,а.с.164-165), в якому зауважив на те, що за Умовами та правилами надання банківських послуг позивачем проценти нараховуються на тіло кредиту. Заявлена ж позивачем сума процентів понад 46 тис. грн. нарахована на 6490 грн. 97 коп. тіла кредиту, тоді як при максимальній відсотковій ставці в 36,00% сума процентів за три роки складає лише 108% від цієї суми.

Неправомірним вважає і нарахування пені та штрафів, оскільки проживає в зоні проведення АТО.

Крім того, останній платіж по кредиту відповідач здійснив 11.02.2014 р. З цієї дати почався перебіг строку позовної давності щодо вимог позивача.

Просить відмовити у задоволенні позову у повному обсязі у зв’язку зі спливом строку позовної давності.

Позивачем надана відповідь на відзив (т.2,а.с.2-47), в якій позивач виклав свої пояснення, міркування і аргументи щодо наведених відповідачем у відзиві заперечень.

Зокрема, зазначив, що з 01.04.2015 р. відповідачу була змінена відсоткова ставка відповідно до Умов і Правил надання банківських послуг. Щодо несписання штрафів та пені, позивач керувався тією обставиною, що остання звірка паспортних даних здійснювалася саме при укладенні договору, тому при подачі позову до суду у позивача була відсутня достовірна інформація про адресу, за якою на час початку проведення АТО проживав відповідач. Вважає, вимоги стягнення пені та штрафів мають бути задоволені, а приписи ст.2 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» будуть позивачем виконані після отримання достовірної інформації про адресу реєстрації, проживання/перебування Боржника. Також вважає, що позивачам при зверненні до суду дотриманий строк позовної давності, виходячи з тієї обставини, що строк випущеної платіжної картки до останнього дня 08.2017 р., а із позовом до суду позивач звернуся 22.02.2017 р. до спливу строку позовної давності.

З’ясувавши всі обставини справи та перевіривши їх доказами, суд дістає таких висновків.

Відповідно до ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов’язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Судовим розглядом встановлено, що між позивачем та відповідачем ОСОБА_2 був укладений кредитний договір, який складається з анкети-заяви від 21 лютого 2007 року (т.1, а.с.7) та Умов і правил надання банківських послуг (т.1,а.с.8-13), відповідно до умов якого відповідач отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту у розмірі 2000 грн. у подальшому збільшеного банком, на кредитну картку зі сплатою відсотків у розмірі 36% за користування кредитом з розрахунку 360 днів на рік (т.1,а.с.7 зворот).

Сторони узгодили розмір щомісячних платежів, які включають плату за використання кредитних засобів в обліковому періоді, складає 7% від заборгованості (т.1,а.с.7 зворот).

Відповідно до п.п.3.2, 3.3 Умов та правил надання банківських послуг клієнт надає свою згоду, що кредитний ліміт встановлюється за рішенням банку, та клієнт надає право банку у будь-який момент змінити (зменшити чи збільшити) кредитний ліміт; підписання договору є прямою та безумовною згодою клієнта відносно прийняття будь-якого розміру кредитного ліміту, встановленого банком.

Відповідно до умов укладеного договору він складається з «Анкети-Заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у Приватбанку», Довідки про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна», Умов і Правил надання банківських послуг, затверджених наказом від 06.03.2010 р. № СП2010-256. Відповідач підтвердила свою згоду на це підписом у заяві.

При укладенні Договору сторони керувалися ч.1 ст.634 ЦК України, згідно з якою договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Відповідно до п.2.1.1.12.6 «Умов і Правил надання банківських послуг» позивач нараховує відсотки за користування кредитом в розмірі, встановленому Тарифами Банку з розрахунку 360 календарних днів на рік.

Відповідно до Умов та правил надання банківських послуг у разі невиконання зобов’язань за Договором, на вимогу Банку виконати зобов’язання з повернення кредиту (у тому числі простроченого кредиту та Овердрафту), оплати винагороди Банку (п.2.1.1.5.6), при порушенні позичальником строків платежів по якомусь з грошових зобов’язань, передбачених цим Договором, більш ніж на 30 днів, позичальник зобов’язаний сплатити Банку штраф в розмірі 500 грн. + 5% від суми позову (п.2.1.1.7.6).

Відповідно до п.2.1.1.5.5 Умов та Правил надання банківських послуг позичальник зобов’язується погашати заборгованість за кредитом, відсотками за його використання, за перевитрати платіжного ліміту, а також оплачувати комісії на умовах, передбачених Договором.

Згідно зі ст.ст.526,527,530 ЦК України зобов’язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог закону.

Позивач свої зобов’язання за Договором виконав у повному обсязі, а саме надав відповідачу кредит у розмірі, встановленому Договором, що стороною відповідача не спростовано.

Згідно зі статтею 629 ЦК України договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.610 ЦК України порушення зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст.611 ЦК України у разі порушення зобов’язань настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

В порушення умов Кредитного договору, ст.ст. 509,526,1054 ЦК України відповідач кредитні зобов’язання за Договором не виконав, у зв’язку з чим станом на 31 січня 2017 року заборгованість ОСОБА_2 за кредитним договором складається із: заборгованості за кредитом у розмірі 6490 грн. 97 коп., заборгованості по процентам за користування кредитом у розмірі 46188 грн. 00 коп., заборгованості за пенею та комісією у розмірі 3050 грн., фіксованої частини штрафу у розмірі 500 грн. та процентної складової штрафу у розмірі 2786 грн. 45 коп., а всього 59015 грн. 42 коп. (т.1,а.с.4-6)

Суд, вирішуючи питання обґрунтованості наведеного розрахунку, приходить до такого:

Виходячи зі змісту наданого позивачем розрахунку, а також виписки з карткового рахунку відповідача (т.1,а.с.69-82), суд вважає доведеним факт наявності заборгованості за кредитом у визначеному позивачем розмірі 6490,97 грн., що стороною відповідача не оспорюється.

Щодо нарахування процентів:

Згідно з умовами укладеного між сторонами кредитного договору, процентна ставка за користування кредитом погоджена сторонами у розмірі 36,00% річних, про що зазначено у наданому позивачем розрахунку заборгованості за договором № б/н від 21.02.2007 р. станом на 31.01.2017 року.

З наданого позивачем розрахунку заборгованості вбачається, що з 01.04.2015 р. проценти за користування кредитними коштами у розмірі 43,20% нараховувалися позивачем, виходячи з процентної ставки, що не була погоджена сторонами при підписанні Договору.

У відповідності до ч.1 ст.651 ЦК України в редакції, що діяла на час укладення сторонами договору, зміна договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 1056-1ЦК України (в редакції чинній на момент укладення кредитного договору) встановлено, що розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів (ч.1). Встановлений договором розмір процентів не може бути збільшений банком, іншою фінансовою установою в односторонньому порядку (ч.2). Умова договору щодо права банку, іншої фінансової установи змінювати розмір процентів в односторонньому порядку є нікчемною (ч.3).

Факт погодження з відповідачем як позичальником збільшення розміру процентів, позивачем не доведений.

З огляду на наведене, розмір заборгованості за цією складовою визначений судом в розмірі 6965,46 грн., виходячи з такого розрахунку: (6490,97грн. (тіло кредиту) х 0,098% в день (36% на рік) х 1095 днів (три роки).

Суд також вважає неправомірним нарахування позивачем за даним Договором пені та комісії, а також штрафів, виходячи з такого:

Позивач ані в позовній заяві, ані в розрахунку заборгованості за Договором не зазначив, яку суму з нарахованої заборгованості за «пенею та комісією» в розмірі 3050,00 грн. складає «пеня», а яку - «комісія», які за своєю правовою природою є різними складовими. Відсутність окремого розрахунку за цими складовими та відсутність розмежування позовних вимог в цій частині позбавляє суд можливості зробити висновок щодо правильності нарахування пені та комісії та наявності підстав для стягнення зазначеної суми з відповідача.

Також, 02 вересня 2014 року Верховною Радою України прийнято Закон України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», який набув чинності з 15 жовтня 2014 року (далі - Закон № 1669-VII).

Відповідно до ст.2 Закону № 1669-VII на час проведення антитерористичної операції забороняється нарахування пені та/або штрафів на основну суму заборгованості із зобов’язань за кредитними договорами та договорами позики з 14 квітня 2014 року громадянам України, які зареєстровані та постійно проживають або переселилися у період з 14 квітня 2014 року з населених пунктів, визначених у затвердженому КМУ переліку, де проводилася антитерористична операція, а також юридичним особам та фізичним особа підприємцям, що провадять (провадили) свою господарську діяльність на території населених пунктів, визначених у затвердженому КМУ переліку, де проводилася антитерористична операція (ч.1). банки та інші фінансові установи, а також кредитори зобов’язані скасувати зазначеним у цій статті особам пеню та/або штрафи, нараховані на основну суму заборгованості із зобов’язань за кредитними договорами і договорами позики у період проведення антитерористичної операції (ч.2).

Відповідно до ч.ч.1,2,3 ст.11 «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1669-VII цей Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування і втрачає чинність через шість місяців з дня завершення антитерористичної операції, крім пункту 4 ст.11 «Прикінцеві та перехідні положення» цього Закону.

На виконання абзацу 3 п.5 ст.11 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» розпорядженням Кабінету Міністрів України від 30.10.2014 р. № 1053-р затверджено перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 05.11.2014 р. № 1079-р зупинено дію розпорядження Кабінету Міністрів України від 30.10.2014 р. у № 1053 «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція».

02 грудня 2015 року Кабінетом Міністрів України прийнято розпорядження № 1275-р «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, та визнання такими, що втратили чинність, деяких розпоряджень Кабінету Міністрів України».

Пунктом 1 та 3 вказаного Розпорядження, затверджено перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, згідно з додатком та визнано такими, що втратили чинність: розпорядження Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2014 року №1053 «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція»; розпорядження Кабінету Міністрів України від 5 листопада 2014 року № 1079 «Про зупинення дії розпорядження Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2014 року № 1053».

Як встановлено судом, останнім місцем проживання ОСОБА_2 за реєстрацією є м.Костянтинівка, Донецької області.

Місто Костянтинівка та Костянтинівський район Донецької області відповідно до розпоряджень КМУ від 30.10.2014 р. та від 02.12.2015 р. входить до переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція.

За наведених підстав суд вважає вимоги стягнення пені та комісії, а також штрафів необґрунтованими.

Загальний розмір заборгованості ОСОБА_2 за Кредитним договором станом на 31.01.2017 р. визначений судом в розмірі 13456,43 грн.:

- 6490,97 грн. заборгованість за кредитом,

- 6965,46 грн. заборгованість по процентам за користування кредитом.

Таким чином, суд прийшов до висновку, що оскільки зобов’язання по поверненню заборгованості за кредитом та відсотків відповідач не виконав належним чином, то має місце порушення зобов’язання, а отже й прав позивача.

Водночас, за приписами діючого цивільного законодавства порушене право підлягає судовому захисту протягом встановленого законом строку.

Так, відповідно до вимогст.256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Стаття 257 ЦК України передбачає, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

За ч.5ст.261 ЦК України за зобов’язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Відповідно до статті 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов’язано його початок.

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України).

Початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

За договором про надання банківських послуг (при отриманні позичальником кредиту у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку), яким установлено не тільки щомісячні платежі погашення кредиту, а й кінцевий строк повного погашення кредиту, перебіг трирічного строку позовної давності (стаття 257 ЦК України) стосовно щомісячних платежів починається зі закінчення строку дії картки..

Зазначена правова позиція зазначена в постанові Верховного суду України від 04 листопада 2015 року №6-1926цс15, постанові Верховного Суду від 11.03.2015 року по справі №6-16цс15, а також постанові 19 березня 2014 року №6-14цс14.

Таким чином відповідно до Умов договору, укладеного між ПАТ КБ «Приват Банк» і ОСОБА_2, кінцевий термін виконання кредитного зобов’язання відповідає строку дії картки. ПАТ КБ «ПриватБанк» звернулись в суд з позовною заявою про захист порушеного права 28.02.2017 року. Згідно довідки, наданої позивачем, строк дії перевипущеної картки закінчився у останній день серпня 2017 року (т.2,а.с.10,35). Тобто, як вбачається з правової позиції зазначеної в постанові Верховного суду України від 19 березня 2014 року №6-14цс14, саме з цієї дати починається перебіг строку позовної давності тривалістю у три роки, який позивачем не пропущено. Факт отримання відповідачем цієї картки ним та його представником не спростовано. Тобто позивач звернувся до суду в межах строку позовної давності.

Відповідно до правил користування платіжною карткою, які є складовою кредитного договору, картка діє в межах визначеного нею строку. За таким договором, що визначає щомісячні платежі погашення кредиту та кінцевий строк повного погашення кредиту перебіг позовної давності (ст. 257 ЦК України) щодо місячних платежів починається після несплати чергового платежу, а щодо повернення кредиту в повному обсязі зі спливом останнього дня місяця дії картки (ст. 261 ЦК України). Зазначені правила використані судом при визначенні розміру заборгованості відповідача за несплаченими процентами.

В силу ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача слід стягнути витрати, пов’язані із сплатою судового збору, пропорційно задоволених вимог (т.1,а.с.1).

Керуючись ст. ст. 10, 12, 76-82, 258, 259, 263-265 Цивільного процесуального кодексу України, -

В И Р І Ш И В :

Позовну заяву акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1, на користь акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» (р/р № 29092829003111, МФО № 305299, код ЄДРПОУ 14360570, юридична адреса: 01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд.1Д) заборгованість за кредитним договором № б/н від 21.02.2007 року в сумі 13456 (тринадцять тисяч чотириста п’ятдесят шість) гривень 43 копійки, з яких 6490,97 гривень - тіло кредиту, 6965,46 гривень – заборгованість про процентам за користування кредитом.

Стягнути з ОСОБА_2, на користь акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» судовий збір пропорційно задоволених вимог в сумі 364 (триста шістдесят чотири) гривні 82 копійки.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законно сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку учасниками справи, а також особами, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов’язки, повністю або частково до Донецького апеляційного суду через Костянтинівський міськрайонний суд Донецької області, або безпосередньо до суду апеляційної інстанції, протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або в разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя