Рішення № 80048168, 18.02.2019, Новозаводський районний суд м. Чернігова

Справа №751/8156/18

Провадження №2/751/85/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 лютого 2019 року місто Чернігів

Н о в о з а в о д с ь к и й р а й о н н и й с у д м і с т а Ч е р н і г о в а

в складі: головуючого - судді Яременко І. В.

за участю секретаря судового засідання Клименко К.Є.,

представників відповідачів ОСОБА_1, ОСОБА_2, представника третьої особи ОСОБА_3, розглянувши у загальному позовному провадженні у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до Управління праці та соціального захисту населення Новозаводської районної у м. Чернігові ради, Державної казначейської служби України, третя особа Головне територіальне управління юстиції у Чернігівській області, про стягнення моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_4 звернулась до суду з позовом до УПСЗН Новозаводської районної у м. Чернігові ради та Державної казначейської служби України про стягнення моральної шкоди в сумі 60 000 грн.

Позов мотивовано тим, що рішенням Новозаводського районного суду м. Чернігова від 26.09.2012 року, яке залишено без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 27.03.2014 року Управління праці та соціального захисту населення Новозаводської районної у м. Чернігові ради зобов’язано нарахувати та виплатити ОСОБА_4 щорічну допомогу на оздоровлення за 2012 рік відповідно до ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» у розмірі п’яти мінімальних заробітних плат незалежно від інших виплат з урахуванням виплаченої суми. Управлінням праці та соціального захисту населення було здійснено перерахунок, сума боргу складає 5350 грн., проте вказана сума не виплачена. Станом на 20.11.2018 року постанова суду не виконана. Вказує на те, що внаслідок невиконання рішення їй була завдана моральна шкода, яка полягає у душевних стражданнях, руйнуванні життєвих планів, проведенням необхідних витрат у зв’язку з відновленням здоров’я, почуття розпачу, душевними стражданнями.

Ухвалою судді від 04.12.2018 року дана позовна заява прийнята до розгляду, відкрито загальне позовне провадження у справі й призначено підготовче судове засідання.

Ухвалою суду від 27.12.2018 року за клопотанням представника третьої особи підготовче судове засідання було відкладено до 09.01.2019 року.

Ухвалою суду від 09.01.2019 року підготовче судове засідання було відкладено до 28.01.2019 року в зв’язку з неявкою позивача.

Ухвалою Новозаводського районного суду м. Чернігова від 28.01.2019 року закрито підготовче провадження і справу призначено до судового розгляду.

Представниками Управління праці та соціального захисту населення Новозаводської районної у м. Чернігові ради, Державної казначейської служби України та Головного територіального управління юстиції у Чернігівській області подано відзиви на позовну заяву (а.с. 34-37, 122-123, 125-129), в яких просять відмовити в задоволенні позовної заяві, вказуючи на відсутність підстав для її задоволення та недоведеність завдання позивачу моральної шкоди.

В судове засідання позивач не з’явилась, надала заяву в якій просить розглянути справу без її присутності, у зв’язку зі станом здоров’я, позов підтримує в повному обсязі.

В судовому засіданні представники відповідачів та представник третьої особи просили відмовити в задоволенні позовних вимог, посилаючись на обставини, викладені у відзивах на позовну заяву.

Вислухавши учасників судового розгляду, дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступного висновку.

Постановою Новозаводського районного суду м. Чернігова від 26.09.2012 року (а.с.7), яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 27.03.2014 року (а.с.8) Управління праці та соціального захисту населення Новозаводської районної у м.Чернігові ради зобов’язано донарахувати та здійснити виплату ОСОБА_4 щорічної допомоги на оздоровлення за 2012 рік в розмірі п’яти мінімальних заробітних плат відповідно ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з урахуванням проведеної виплати.

За вказаним судовим рішенням позивачу 08.05.2014 року видано виконавчий лист №2515/11440/2012, який перебуває на виконанні у відділі примусового виконання рішень управління ДВС ГУЮ у Чернігівській області.

Згідно листа від 02.06.2014 року № 4657/14 Управлінням праці та соціальної захисту населення Новозаводської районної у м. Чернігові ради виконало рішення суду в частині зобов'язання здійснити ОСОБА_4 перерахунок щорічної допомоги на оздоровлення за 2012 рік та не має можливості виконати рішення суду про зобов'язання здійснити виплату допомоги у зв'язку з тим, що бюджетні призначення на забезпечення виконання судових рішень за програмами соціального захисту учасників ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи у Державному бюджеті на 2014 рік не передбачені, видатки на зазначені цілі не затверджувались у кошторисах розпорядників бюджетних коштів та у відповідних паспортах бюджетних програм (а.с. 10).

Отже, станом на 20.11.2018 року постанова Новозаводського районного суду м. Чернігова від 26.09.2012 року в частині здійснення виплати ОСОБА_4 щорічної грошової допомоги на оздоровлення за 2012 рік відповідно ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» виконано не було.

ОСОБА_4 13.06.2018 року звернулась до Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Чернігівській області з заявою про виконання рішення суду згідно Порядку погашення заборгованості за рішеннями суду, виконання яких гарантується державою, затвердженого постановою КМУ від 03.09.2014 № 440 (а.с.131).

Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Чернігівській області 09.01.2019 року на підставі п. 13 Порядку погашення заборгованості за рішеннями суду, виконання яких гарантується державою, затвердженого постановою КМУ від 03.09.2014 № 440, передало ГУ ДКС в Чернігівській області для подальшого виконання рішення суду з додатками, в тому числі і рішення №2515/11440/2012 відносно ОСОБА_4 (а.с.132-135).

Відповідно до частини першої статті 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно зі статтею 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Відповідно до частини п'ятої статті 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Пунктом 9 частини третьої статті 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов'язковість рішень суду.

Гарантоване особі у статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод право на справедливий суд розповсюджує дію і на стадію виконання судового рішення. Право на судовий розгляд було б примарним, якщо б внутрішня судова система Договірної Держави дозволила б, щоб остаточне та обов'язкове судове рішення залишалось невиконаним відносно однієї із сторін, і що виконання рішення або постанови будь-якого органу судової влади повинно розглядатися як невід'ємна частина "процесу" в розумінні статті 6 Конвенції ("Іммобільяре Саффі" проти Італії", заява 22774/93, 28.07.1999, § 63; "Горнсбі проти Греції" від 19.03.1997, § 40).

У пілотному рішенні «ОСОБА_5 проти України» Суд визначив системні проблеми (тривале невиконання остаточних рішень національних судів та відсутність на національному рівні ефективного засобу юридичного захисту у зв’язку з цим), указав на наявність порушення Конвенції в силу цих проблем та надав вказівки щодо заходів загального характеру, які слід вжити відповідно до статті 46 Конвенції з метою належного виконання пілотного рішення. У зв’язку з цим ЄСПЛ дійшов висновку, що він фактично виконав свою функцію за статтею 19 Конвенції. Відповідно до принципу субсидіарності, який лежить в основі всієї Конвенції, питання, що розглянуте в пілотному рішенні у справі «ОСОБА_5 проти України», у тому числі забезпечення відшкодування потерпілим від системного порушення Конвенції, констатованого в цій справі, є питанням виконання відповідно до статті 46 Конвенції (пункт 197 Рішення).

Крім того, Суд зазначив: "...що від особи, яка домоглася винесення остаточного судового рішення проти держави, не можна вимагати ініціювання окремого провадження з його примусового виконання. У п. 54 звернув увагу, що держава несе відповідальність за виконання остаточних рішень, якщо чинники, які затримують чи перешкоджають їх повному й вчасному виконанню, перебувають у межах контролю органів влади (рішення у справі "Сокур проти України" (Sokur v. Ukraine), N 29439/02, від 26 квітня 2005 року, і у справі "Крищук проти України" (Kryshchuk v .Ukraine), N1811/06, від 19 лютого 2009 року).

У пунктах 35, 38, 82 справи "Бурмич та інші проти України" Європейський суд вказує на справу "Бурдов проти Росіїї" (№2), в якій зокрема вказано: "У випадку надмірної затримки у виконанні державою винесеного проти неї судового рішення, враховуючи те, що недотримання державою свого зобов'язання з повернення боргу після того, як заявник, пройшовши через судовий процес, домігся успіху, неминуче викликатиме у нього почуття розпачу".

Як наголосив Європейський суд з прав людини у рішенні, ухваленому 7 травня 2002 року у справі "Бурдов проти Росії", для держави є неприпустимим виправдання неможливості виконання судового рішення відсутністю належного фінансування.

Практика Європейського суду з прав людини визнає не отримані за рішенням суду кошти саме порушенням Протоколу 1 ("Бурдов проти Росії", "ОСОБА_5 проти України", "Агрокомплекс проти України").

Згідно рекомендацій, викладених у Висновку Консультативної ради Європейських суддів №13 (2010) "Щодо ролі суддів у виконанні судових рішень" КРЄС вважає, що в державі, яка керується верховенством права, державні органи, насамперед, зобов'язані поважати судові рішення і якнайшвидше реалізувати їх "ex-officio". Виконання рішення повинно бути справедливим, швидким, ефективним і пропорційним. Тому для цього мають бути забезпечені необхідні кошти. Чіткі правові норми повинні визначати доступні ресурси, відповідальні органи та відповідну процедуру їх розподілу.

Статтею 23 ЦК України передбачено право особи на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав та законних інтересів. Відповідно до частин другої-п’ятої цієї статті моральна шкода полягає, зокрема у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Загальні підстави відповідальності за завдану моральну шкоду визначені нормами статті 1167 ЦК України, відповідно до якої моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності вини.

Згідно зі статтею 1173 ЦК України, шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

Як роз'яснено у пунктах 3, 5 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" ( далі Постанова), під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Моральна шкода може полягати у порушенні права власності, у порушені нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми при настанні інших негативних наслідків. Обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправними діяннями заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Положеннями п. 9 Постанови роз'яснено, що розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань з урахуванням у кожному конкретному випадку вини відповідача та інших обставин. Зокрема, ураховується характер і тривалість страждань, стан здоров'я потерпілого, тяжкість завданої травми, наслідки тілесних ушкоджень, істотних вимушених змін у його життєвих та виробничих стосунках.

В пункті № 10 Постанови зазначено, що при заподіянні особі моральної шкоди, обов'язок по її відшкодуванню покладається на винних осіб незалежно від того, чи була заподіяна потерпілому майнова шкода та чи відшкодована вона.

Суд дійшов висновку, що постановою Новозаводського районного суду м. Чернігова від 26.09.2012 року, яка набрала законної сили, було встановлено, що відповідачем протиправно не сплачувалась і не сплачується щорічна грошова допомога на оздоровлення за 2012 рік відповідно до ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», а отже протиправними діями відповідач безсумнівно завдав позивачеві моральної шкоди.

Позивач є особою з інвалідністю 2-ї групи, захворювання пов’язаного з ліквідацією аварії на ЧАЕС, потребує постійного лікування та оздоровлення, за час невиконання рішення суду неодноразово проходила стаціонарне лікування, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями медичних документів, протягом тривалого часу позбавлена законно очікуваних доходів, що безумовно, не могло не спричинити негативні наслідки для морального та психологічного стану позивача. Моральна шкода, завдана позивачеві невиконанням рішення суду, зокрема виразилась у душевних стражданнях, руйнуванні її життєвих планів, проведенням необхідних витрат у зв’язку з відновленням здоров’я.

Згідно з пунктом 1 Положення про Державну казначейську службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 квітня 2015 року № 215, Державна казначейська служба України (Казначейство) реалізує державну політику у сферах казначейського обслуговування бюджетних коштів, бухгалтерського обліку виконання бюджетів.

Відповідно до покладених завдань Казначейство здійснює безспірне списання коштів державного та місцевих бюджетів або боржників на підставі рішення суду (підпункт 3 пункту 4 цього Положення).

Механізм виконання рішень про стягнення коштів з державного та місцевих бюджетів або боржників, прийнятих судами, а також іншими державними органами (посадовими особами), які відповідно до закону мають право приймати такі рішення, визначено Порядком виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 03 серпня 2011 року № 845 (далі – Порядок).

Згідно з пунктом 3 Порядку рішення про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників виконуються на підставі виконавчих документів виключно органами Казначейства у порядку черговості надходження таких документів (про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів – з попереднім інформуванням Мінфіну, про стягнення коштів боржників – у межах відповідних бюджетних призначень, наданих бюджетних асигнувань (залишків коштів на рахунках підприємств, установ, організацій).

Законом України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" встановлені гарантії держави щодо виконання судових рішень та виконавчих документів, визначених Законом України "Про виконавче провадження", а також особливості їх виконання.

За таких обставин, навіть за відсутності бездіяльності Державної казначейської служби України щодо виконання рішень суду, ухвалених на користь позивача, наявні підстави для стягнення з держави, як гаранта виконання судових рішень та виконавчих документів, заподіяної позивачу тривалим невиконанням судових рішень моральної шкоди.

Виходячи з принципу виваженості, розумності та справедливості, з урахуванням обставин даної справи, тривалістю не виконання судового рішення (рішення не виконано з 2014 року і по теперішній час), а також глибину завданих позивачеві душевних страждань, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню частково та вважає достатньою компенсацією відшкодування моральної шкоди буде стягнення на користь позивача 3000 грн. шляхом безспірного списання коштів з єдиного казначейського рахунку Державної казначейської служби України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 13, 76-89, 258, 259, 263-265, 268, 271-273, 354-355 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_4 (місце проживання 14000, АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_1) до Управління праці та соціального захисту населення Новозаводської районної у м. Чернігові ради (місце знаходження: 14017, м. Чернігів, вул. І.Мазепи, буд. 19, код ЄДРПОУ 03196208), Державної казначейської служби України (місце знаходження: 01601, м. Київ, вул. Бастіонна, буд. 6, код ЄДРПОУ 37567646), третя особа Головне територіальне управління юстиції у Чернігівській області ( місце знаходження: 14000, м. Чернігів, пр-т Миру, 43, код ЄДРПОУ 34924518), про стягнення моральної шкоди - задовольнити частково.

Стягнути на користь ОСОБА_4 у відшкодування моральної шкоди за рахунок Державного бюджету України 3 000 грн. (три тисячі гривень) шляхом безспірного списання коштів з єдиного казначейського рахунку Державної казначейської служби України.

В задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_4 - відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Чернігівської апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення, а у разі проголошення лише вступної та резолютивної частини рішення, протягом того ж строку з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Повний текст рішення складено 22 лютого 2019 року.

Головуючий - суддя І. В. Яременко