Ухвала суду № 80043071, 18.02.2019, Апеляційний суд Черкаської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 11/793/9/19 Справа № 711/4356/17 Категорія: ст.383 КПК України 1960 року Головуючий у І інстанції ОСОБА_1 Доповідач в апеляційній інстанції ОСОБА_2

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 лютого 2019 року Колегія суддів судової палати в кримінальних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:

головуючого Торопенка М.В.

суддів Соломки І.А., Ятченка М.О.

за участю прокурора Курила М.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси матеріали кримінальної справи за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на постанову Придніпровського районного суду м.Черкаси від 06 липня 2017 року, якою відмовлено в задоволенні клопотання ОСОБА_3 про відновлення строку на касаційне оскарження вироку військового суду Черкаського гарнізону від 10 лютого 2000 року, -

в с т а н о в и л а:

Вироком військового суду Черкаського гарнізону від 10 лютого 2000 року ОСОБА_3 засуджений за п.б ст.254-2 КК України (в редакції закону 1960 року) до покарання у вигляді позбавлення волі строком на 3 роки. Згідно зі ст. 46-1 цього кодексу виконання вироку відстрочено на 1 рік зі сплатою штрафу в розмірі 40 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 680 грн.

Ухвалою військового суду Центрального регіону України від 29 серпня 2000 року вирок залишено без змін, а касаційну скаргу ОСОБА_3 – без задоволення.

30 травня 2017 року ОСОБА_3 звернувся до Придніпровського районного суду м.Черкаси із клопотанням про поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження вироку військового суду Черкаського гарнізону від 10 лютого 2000 року та ухвали військового суду Центрального регіону України від 29 серпня 2000 року.

Вимоги клопотання мотивував, зокрема тим, що причини пропуску строку на касаційне оскарження є поважними з огляду на те, що обставини які перешкоджали йому подати раніше касаційну скаргу, стали відомі йому тільки у 2017 році, а саме, коли він отримав поштою копію ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 28.03.2017 р.

Постановою Придніпровського районного суду м. Черкаси від 06 липня 2017 року відмовлено у задоволенні клопотання ОСОБА_3 про відновлення строку на касаційне оскарження вироку військового суду Черкаського гарнізону від 10 лютого 2000 року.

Суд мотивував своє рішення тим, що ОСОБА_3 використав можливості оскарження винесеного відносно нього вироку згідно з діючим на той час законодавством, а у зв’язку зі зміною законодавства звернувся із касаційною скаргою через значний період часу після таких змін, що не дає підстав для відновлення пропущеного строку.

Не погоджуючись з таким рішенням суду, ОСОБА_3 звернувся із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Придніпровського районного суду м.Черкаси від 06.07.2017 р. і ухвалити нову, якою поновити пропущений ним з поважних причин строк на подання касаційної скарги на вирок військового суду Черкаського гарнізону від 10.02.2000 р. та ухвали військового суду Центрального регіону України від 29.08.2000 р., та визнати касаційну скаргу засудженого ОСОБА_3 від 24.05.2017 р. на вирок військового суду Черкаського гарнізону від 10.02.2000 та ухвалу військового суду Центрального регіону України від 29.08.2000 р. такою, що підлягає розгляду, і дати розпорядження суду першої інстанції щодо виконання ним вимог ст.387 КПК України (1960 р.)

Свої апеляційні вимоги мотивував тим, що суд першої інстанції в порушення ч.1 ст.275 КПК України (1960 р.) звузив межі судового розгляду, і незважаючи на те, що він у клопотанні просив поновити йому строк на подання касаційної скарги на вирок військового суду Черкаського гарнізону від 10.02.2000 року та ухвалу військового суду Центрального регіону України від 29.08.2000 р., суд прийняв рішення тільки щодо його клопотання про відновлення строку на касаційне оскарження вироку військового суду Черкаського гарнізону від 10.02.2000 р. Зазначає, що суд першої інстанції неправильно прийшов до висновку, що він міг у 2001 р. звернутися з касаційною скаргою на рішення військових судів, тому що касаційну скаргу він подав у 2000 р., а тільки у 2017 р. дізнався, що то був апеляційний розгляд. Вважає, що оскаржуваною постановою суд першої інстанції не дотримався принципу права, закріпленого ч.1 ст.8 Конституції України 1996 року, бо у п.8 ч.2 ст.129 Конституції України 1996 року, зазначено, що основними засадами судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках – на касаційне оскарження судового рішення.

Згідно матеріалів кримінальної справи вона розглядалась, судом апеляційної та касаційної інстанції.

Ухвалою Верховного Суду від 13.09.2018 р., касаційну скаргу ОСОБА_3 частково задоволено, скасовано ухвалу апеляційного суду Черкаської області від 15.09.2017 р. та направлено справу на новий апеляційний розгляд.

Скасовуючи ухвалу апеляційного суду Черкаської області від 15.09.2017 р. колегія суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду дійшла висновку, що звузивши межі судового розгляду, суд апеляційної інстанції допустив істотні порушення вимог кримінально-процесуального закону.

Апелянт ОСОБА_3 будучи належним чином повідомлений про місце, дату і час проведення судового засідання, не з'явився, надіслав суду заяву в якій повідомив про неможливість його прибуття в судове засідання у зв’язку з великою віддаленістю апеляційного суду від нього, та направити відповідне судове рішення апеляційної інстанції на його адресу проживання., а тому колегія суддів вважає за можливе провести апеляційний розгляд у відсутність апелянта.

Заслухавши доповідь судді доповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги ОСОБА_3, який просив апеляційну скаргу задовольнити, дослідивши матеріали справи та обміркувавши на доводами апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.

Судове рішення суду першої інстанції повинно бути законним і обґрунтованим.

Як вбачається із постанови суду першої інстанції, суд не дотримався вищевказаних вимог в повному обсязі.

Відповідно до вимог ст.365 КПК України (1960 р.) постанова суду першої інстанції перевіряється апеляційним судом в межах апеляції.

Із клопотання ОСОБА_3 до суду першої інстанції вбачається, що він просив поновити йому строк на подання касаційної скарги на вирок військового суду Черкаського гарнізону від 10.02.2000 року та ухвалу військового суду Центрального регіону України від 29.08.2000 р., суд прийняв рішення тільки щодо його клопотання про відновлення строку на касаційне оскарження вироку військового суду Черкаського гарнізону від 10.02.2000 р., тобто суд першої інстанції розглянув лише частину клопотання апелянта, а що стосується неприйняття процесуального рішення судом першої інстанції щодо оскарження ухвали суду Центрального регіону України від 29.08.2000 р., то колегія суддів не може надати оцінку таким обставинам, оскільки вони не були предметом дослідження та прийняття відповідного судового рушення судом першої інстанції.

Таким чином, суд першої інстанції допустив порушення права ОСОБА_3 на обґрунтоване судове рішення, що в свою чергу свідчить про порушення права на справедливий суд, гарантоване п.1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а тому колегія суддів приходить до висновку, що наявні підстави для скасування постанови суду першої інстанції, внаслідок неповноти судового слідства, передбачених ст.367 КПК України.

Враховуючи вищевикладене, відповідно до вимог ст.366 КПК України постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню з направленням справи на новий судовий розгляд в суд першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 362, 366, 367, 368, 378 КПК України ( в редакції 1960 року), колегія суддів судової палати, -

У х в а л и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити – частково.

Постанову Придніпровського районного суду м. Черкаси від 06.07.2018 року щодо ОСОБА_3 – скасувати, та призначити новий судовий розгляд в суді першої інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий :

Судді :