Рішення № 80042094, 15.02.2019, Харківський районний суд Харківської області

Справа 635/5377/18

Провадження 2/635/875/2019

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 лютого 2019 року сел. Покотилівка Харківського району Харківської області

Харківський районний суд Харківської області у складі:

Головуючого судді Бобко Т.В.,

секретар судового засідання – Грищук Р.Р.,

учасники справи:

позивач – Акціонерне товариство «ПриватБанк»,

представник позивача – ОСОБА_1,

відповідач – ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «ПриватБанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

В С Т А Н О В И В:

АТ КБ «ПриватБанк» пред'явило до суду позов шляхом подання позовної заяви до відповідача ОСОБА_2, яким просить стягнути з останнього суму заборгованості за кредитним договором б/н від 22 червня 2011 року у розмірі 116926,38 гривень та судові витрати у розмірі 1762 гривень.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідач звернувся до ПАТ КБ «ПриватБанк» з метою отримання банківських послуг та 22 червня 2011 року підписав заяву, згідно якої отримав кредит у розмірі 8000 гривень у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг» затверджених наказом №СП-2010-256 від 06 березня 2010 року та «Тарифами банку», які викладені на банківському сайті www.privatbank.ua, складає між ним та банком Договір про надання банківських послуг. У порушення умов вказаного договору відповідач не виконав належним чином свої зобов’язання за договором, у зв’язку з чим станом на 31 травня 2018 року за ним утворилась заборгованість у розмірі 116926,38 гривень, яка складається з заборгованості за кредитом у розмірі 6172,98 гривень, заборгованості за відсотками за період з 22 червня 2011 року по 30 листопада 2017 року у розмірі 110753,40 гривень.

Ухвалою Харківського районного суду Харківської області від 06 серпня 2018 року вищевказану позовну заяву було залишено без руху, позивачу наданий строк для усунення недоліків – 10 днів з дня вручення копії ухвали. В установлені судом строки позивач усунув зазначені в ухвалі суду недоліки.

Ухвалою Харківського районного суду Харківської області від 05 вересня 2018 року провадження по справі відкрито та призначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

Представник позивача ОСОБА_1, який діє на підставі довіреності, у судове засідання не з’явився, надав суду заяву про розгляд справи за його відсутності.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з’явився, 04 жовтня 2018 року надав до суду відзив на позовну заяву в якому зазначив, що 22 червня 2011 року в ПАТ КБ «ПриватБанк» він отримав кредитну карту зі встановленим кредитним лімітом 1000 гривень, якою користувався до 04 січня 2014 року шляхом зняття готівки в банкоматах ПАТ КБ «ПриватБанк» та розрахунках в магазинах. На виконання зобов'язань за кредитним договором ОСОБА_2 погашав усі необхідні суми. Починаючи з 04 січня 2014 року відповідач кредитною картою не користувався, не здійснюючи за допомогою карти жодного платежу та розрахунку. Отже, відповідач вважає, що строк позовної давності в даному випадку сплив, що є підставою для відмови в задоволенні позову у повному обсязі. Також ОСОБА_2 зазначив, що оскільки договір встановлює окремі зобов'язання, які деталізують обов'язок відповідача повернути борг частинами та передбачають самостійну відповідальність за невиконання цього обов'язку, то незалежно від визначення у договорі строку кредитування, право позивача вважається порушеним з моменту порушення відповідачем терміну внесення чергового платежу, а відтак перебіг позовної давності стосовно кожного щомісячного платежу починається після невиконання чи неналежного виконання (зокрема, прострочення виконання) відповідачем обов'язку з внесення чергового платежу й обчислюється окремо щодо кожного простроченого платежу. Оскільки за умовами договору відповідач мав виконувати зобов'язання, зокрема, з повернення кредиту та зі сплати процентів кожного місяця, перебіг позовної давності для стягнення заборгованості за кожним з цих щомісячних платежів починається з наступного дня після настання терміну внесення чергового платежу. Враховуючи викладене, початок перебігу позовної давності для погашення щомісячних платежів за договором визначається за кожним таким черговим платежем з моменту його прострочення. Вказані обставини унеможливлюють визначення початку перебігу позовної давності для погашення всієї заборгованості за договором з моменту спливу строку кредитування. Позивач звернувся до суду 02 серпня 2018 року, тобто після спливу строку позовної давності, оскільки останній платіж за кредитним договором було здійснено 04 січня 2014 року, тобто строк позовної давності сплив 04 січня 2017 року щодо суми тіла кредиту і щодо відсотків.

28 листопада 2018 року від представника позивача АТ КБ «ПриватБанк» - ОСОБА_3, яка діє на підставі довіреності, до суду надійшла відповідь на вищевказаний відзив відповідача, в якому представник позивача зазначила, що відповідач звернувся до ПАТ КБ «ПриватБанк» з метою отримання банківських послуг та 22 червня 2011 року підписав заяву, згідно якої отримав кредит у розмірі 8000 гривень у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. Щодо строку позовної давності представник позивача зазначила, що виданий відповідачу кредитний продукт має певні особливості та відмінності від інших кредитних договорів. Безпосередньо в загальноприйнятих договорах істотні умови мають чіткий строк виконання та точний щомісячний платіж визначений чітко в грошових одиницях – ануітет, тощо. По вказаному в позові кредитному договору відкрито картковий рахунок, встановлено кредитний ліміт на картку, а сума обов'язкового мінімального щомісячного платежу залежить від суми використаного кредитного ліміту. Кредитна картка є поновлювальною кредитною лінією, тобто це кредит, що надається банком клієнту в межах встановленого ліміту заборгованості, який використовується повністю або частинами і поновлюється в міру погашення раніше виданого кредиту. Клієнт, використавши та погасивши заборгованість за кредитною лінією, може знову користуватися нею у межах строку дії картки. Верховний суд України неодноразово висловлювався відносно строку виконання зобов'язань по кредитам, що надаються у вигляді встановленого кредитного ліміту на кредитні картки, а саме 19 березня 2014 року у справі №6-14цс14 та 18 червня 2014 року у справі №6-61цс14. Відповідно до Правил користування карткою, строк дії картки вказано на лицевій стороні картки (місяць та рік). Картка діє до останнього календарного дня вказаного місяця, в даному випадку - до липня 2017 року. Позивач звернувся до суду з позовом 30 липня 2018 року, тобто до спливу строку позовної давності. У зв'язку з цим, обставини на які посилається відповідач не відповідають дійсності, позивачем при звернення до суду дотримано строк позовної давності. З приводу строків позовної давності по пені представник позивача зазначила, що підстав для застосування позовної давності до позовних вимог про стягнення пені немає, оскільки порушення зобов'язання триває, відсутня можливість встановити початок перебігу позовної давності, тому позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Суд, на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин та досліджених в судовому засіданні наданих доказів, прийшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог, виходячи з наступних підстав.

Як вбачається зі змісту анкети-заяви ОСОБА_2 про приєднання до умов та Правил надання банківських послуг в ПриватБанку, довідки про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна, 55 днів льотного періоду», Умов та правил надання банківських послуг, між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_4 був укладений кредитний договір №б/н від 22 червня 2011 року, за умовами якого банк надає відповідачу кредит у розмірі 8000 гривень зі сплатою відсотків за користування кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.

Згідно зі ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Положенням ч. 1 ст. 634 ЦК України передбачено, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний стороною (сторонами).

Відповідно до ст.638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

За приписами ч.ч.1,2 ст.640 ЦК України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії.

Відповідно до Розділу 1 Загальних положень Умов та Правил надання банківських послуг, які розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) ПАТ КБ «ПриватБанк», керуючись законодавством України, публічно пропонує невизначеному колу осіб можливість отримання банківських послуг, для чого публікує Умови та Правила надання банківських послуг.

Тобто Правила та Умови надання банківських послуг є публічною офертою, що містять умови та правила надання послуг банком його клієнтам.

Підписавши заяву клієнт приєднується і зобов’язуються виконувати умови, викладені в Умовах та Правилах надання банківських послуг, Тарифах банку - Договорі банківського обслуговування в цілому.

Враховуючи вищевикладене, заява про приєднання до Умов та Правил з Умовами та Правилами надання банківських послуг, Тарифами, що розташовані на офіційному сайті Банку (www.privatbank.ua) складають Договір про надання банківських послуг.

Отже, заява ОСОБА_5 про приєднання до умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку, Умови та правила надання банківських послуг, Правила користування платіжною карткою та тарифи банку, які викладені на банківському сайті є по суті кредитним договором, укладеним між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_5

Вказані обставини свідчать про дотримання письмової форми правочину та укладення кредитного договору, відповідно до якого відповідач отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у погодженому сторонами розмірі.

Аналогічний правовий висновок щодо можливості укладення кредитного договору в такий спосіб, висловлено в постанові Верховного Суду від 04 квітня 2018 року по справі № 357/12292/16-ц, стороною у якій був ПАТ КБ «Приватбанк».

В зазначеному Договорі про надання банківських послуг визначені всі суттєві умови кредитного договору щодо виду банківських послуг, строку дії договору, валюти, процентної ставки, умов повернення кредиту, відповідальності за порушення зобов'язань та інші.

В ході судового розгляду відповідач не заперечував отримання ним кредиту 22 червня 2011 року у зазначеному вище розмірі.

Згідно вказаного договору відповідачу було відкрито картковий рахунок та видано кредитну картку «Універсальна, 55 днів пільгового періоду», тобто свої зобов'язання банк перед відповідачем виконав. Відповідач в письмовому відзиві визнав факт отримання ним кредитної картки.

Відповідно до п.2.1.1.2.1 та 2.1.1.2.3, 2.1.1.2.4 Договору, датою укладення договору є дата отримання карти, яка зазначена у заяві. Клієнт надає свою згоду на те, щоб кредитний ліміт встановлювався за рішенням банку та Клієнт дає право банку в будь-який момент змінити (зменшити, збільшити та анулювати) кредитний ліміт. Підписання даного договору є прямою та безумовною згодою клієнта відносно будь-якого розміру кредитного ліміту та його зміну за рішення банку.

Погашення кредиту передбачено п. 2.1.1.12.3 Договору, а саме поповнення карткового рахунку клієнтом в розмірі мінімального обов'язкового платежу шляхом внесення коштів у готівковому або безготівковому порядку, а так само шляхом договірного списання коштів з інших рахунків Клієнта на підставі договору.

Згідно до п. 2.1.1.5.5 Договору Позичальник зобов'язується погашати заборгованість за кредитом, відсотками за його використання, за перевитрати платіжного ліміту, а також оплачувати комісію на умовах, передбачених цим договором.

Як вбачається з банківської виписки по корковому рахунку ОСОБА_5 та розрахунку заборгованості, наданого ПАТ КБ «ПриватБанк», відповідачем за кредитним договором №б/н від 22 червня 2011 року відповідачем не в повному обсязі сплачувалися сума кредиту та проценти за користування кредитом, у зв'язку з чим, станом на 31 травня 2018 року за ним утворилася заборгованість по тілу кредиту у розмірі 6172,98 гривень та заборгованість по відсоткам за користування кредитом у розмірі 110753,40 гривень.

Із вищевказаних документів, крім іншого, вбачається порядок нарахування заборгованості дати та суми погашення відсотків, тіла кредиту, комісії та пені, тобто міститься повна інформація про рух коштів на рахунку відповідача, відображення всіх операцій за кредитним договором за даними балансу, суми надходжень та їх розподілення на погашення складових заборгованостей за договором.

Отже позивачем доведений факт наявності заборгованості за кредитним договором б/н від 22 червня 2011 року.

Судом встановлено, що на час розгляду справи у суді відповідачем не була погашена вказана сума заборгованості.

На час розгляду справи судом, відповідачем не надано даних, що свідчать про погашення заборгованості та про причини несвоєчасного погашення заборгованості за кредитним договором у добровільному порядку.

Крім того, суду не надано беззаперечних, належних та допустимих доказів, які свідчать про наявність підстав звільнення відповідача від відповідальності за порушення зобов'язання, відповідно до ст. 617 ЦК України.

21 травня 2018 року Публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» змінило назву на Акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк». Враховуючи ту обставину, що зміна типу товариства в розумінні ч. 2 ст. 5 Закону України «Про акціонерне товариство» не є його перетворенням, а зміна назви юридичної особи не тягне за собою правонаступництва, зазначені зміни зареєстровані в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань, суд вважає можливим стягнути вищевказану заборгованість за користь АТ КБ «ПриватБанк».

Разом з тим, відповідно до ч.3 ст.267 ЦК України в зв'язку з наявністю заяви відповідача про застосування трирічного строку позовної давності до вимог про стягнення кредиту та процентів, суд розглядає питання про застосування строку позовної давності до таких вимог.

Згідно ст. 256 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Частиною першою статті 530 ЦК Українивстановлено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Позовна давність обчислюється за загальними правилами обчислення цивільно-правових строків. Позовна давність установлюється в законі з метою упорядкування цивільного обороту за допомогою стимулювання суб'єктів, права чи законні інтереси яких порушені, до реалізації права на їх позовний захист протягом установленого строку.

Згідно з частиною першою статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Позовна давність відноситься до строків захисту цивільних прав; при цьому поняття «позовна» має на увазі форму захисту - шляхом пред'явлення позову, необхідною умовою реалізації якої є виникнення права на позов, що розглядається у двох аспектах - процесуальному (право на пред'явлення позивачем позову і розгляд його судом) і матеріальному (право на задоволення позову, на отримання судового захисту). Питання про об'єкт дії позовної давності виникає через відмінності в розумінні категорії «право на позов у матеріальному сенсі» (право на захист) у контексті її співвідношення із суб'єктивним матеріальним цивільним правом як одним з елементів змісту цивільних правовідносин. Набуття права на захист, для здійснення якого встановлена позовна давність, завжди пов'язане з порушенням суб'єктивного матеріального цивільного права. Суб'єктивне матеріальне цивільне право і право на позов відносяться до різних видів матеріального права: перше - регулятивне, друге - охоронне. Змістом права на позов є правомочність, що включає одну або декілька передбачених законом можливостей для припинення порушення, відновлення права або захисту права іншими способами, які можуть реалізовуватись тільки за допомогою звернення до суду.

Ураховуючи, що метою встановлення у законі позовної давності є забезпечення захисту порушеного суб'єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу в межах певного періоду часу, тобто тимчасове обмеження отримати захист за допомогою звернення до суду, слід дійти висновку, що об'єктом дії позовної давності є право на позовний захист (право на позов у матеріальному сенсі), що є самостійним правом (не ототожнюється із суб'єктивним матеріальним правом і реалізується в межах охоронних правовідносин), яким наділяється особа, право якої порушене.

Відповідно до статті 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Зазначений трирічний строк діє після порушення суб'єктивного матеріального цивільного права (регулятивного), тобто після виникнення права на захист (охоронного).

У правовідносинах, в яких використовуються платіжні картки як спосіб надання/отримання кредитних коштів, якщо умовами договору визначено щомісячні платежі погашення кредиту та кінцевий строк повного погашення кредиту, перебіг позовної давності щодо місячних платежів починається після несплати чергового платежу, а щодо повернення кредиту у повному обсязі - зі спливом останнього дня місяця дії картки.

Саме така правова позиція викладена Великою палатою Верховного Суду в постанові №14-10цс18 від 28 березня 2018 року.

Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Згідно п. 2.1.1.2.11. Умов та правил надання банківських послуг, затверджених наказом від 06 березня 2010 року № СП-2010-256, які були додані банком до позовної заяви, картка діє до останнього дня місяця, зазначеного на лицевому боці картки, включно. Забороняється використання картки зі строком дії, що сплив.

Відповідно до п. 2.1.1.2.12. вказаних Умов та правил надання банківських послуг, по закінченню строку дії відповідна кредитна картка продовжується банком на новий строк (шляхом надання клієнту картки з новим строком дії), за зверненням клієнта.

Як вбачається зі змісту довідки АТ КБ «ПриватБанк» №30.1.0.0/2-20180801/135 від 28 листопада 2018 року, ОСОБА_5 за кредитним договором б/н від 22 червня 2011 року отримував дві кредитні картки - №5577212710032304 та №5168755331895603 зі строком дії перевипущеної картки до липня 2017 року. Зазначені обставини жодним чином не спростовані відповідачем по справі.

Враховуючи наведене, суд вважає доведеним, що строк дії кредитної картки відповідача був встановлений до 31 липня 2017 року.

Оскільки позивач звернувся до суду із даним позовом 02 серпня 2018 року, та виходячи зі змісту норм матеріального права, наведених вище та висновків Верховного суду з приводу тих обставин, що строк погашення кредиту в повному обсязі визначається останнім днем місяця, указаного на картці, суд вважає, що вимоги позивача щодо стягнення заборгованості за тілом кредиту у повному обсязі підлягає задоволенню, оскільки позивачем в цій частині не пропущений трирічний строк позовної давності для звернення до суду з такою вимогою.

Щодо застосування ст. 267 ЦК України до вимог про стягнення процентів за кредитом, суд зазначає наступне.

Поняття «строк договору», «строк виконання зобов'язання» та «термін виконання зобов'язання» згідно з приписами ЦК України мають різний зміст.

Відповідно до частини першої статті 251 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. А згідно з частиною другою цієї статті терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами, а термін - календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати (стаття 252 ЦК України).

Строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору (частина перша статті 631 ЦК України). Цей строк починає спливати з моменту укладення договору (частина друга вказаної статті), хоча сторони можуть встановити, що його умови застосовуються до відносин між ними, які виникли до укладення цього договору (частина третя цієї статті). Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору (частина четверта статті 631 ЦК України).

Відтак, закінчення строку договору, який був належно виконаний лише однією стороною, не звільняє другу сторону від відповідальності за невиконання чи неналежне виконання нею її обов'язків під час дії договору.

Поняття «строк виконання зобов'язання» і «термін виконання зобов'язання» охарактеризовані у статті 530 ЦК України. Згідно з приписами її частини першої, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

З огляду на викладене строк (термін) виконання зобов'язання може збігатися зі строком договору, а може бути відмінним від нього, зокрема коли сторони погодили строк (термін) виконання ними зобов'язання за договором і визначили строк останнього, зазначивши, що він діє до повного виконання вказаного зобов'язання.

У даному випадку сторони строк договору окремо не визначили, а погодили строк кредитування, термін закінчення кредитування, а також термін щомісячного виконання зобов'язання, зокрема сплату відсотків відповідач мав здійснювати щомісячними платежами.

Порядок нарахування та оплати процентів встановлений п. 2.1.1.12 Умов та правил надання банківських послуг. Відповідно до вимог п. 2.1.1.12.4, п. 2.1.1.12.5, строк погашення кредиту визначений щомісячно до 25 числа за попередній місяць, що підтверджується довідкою про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна, 55 днів пільгового періоду», яка є невід’ємною частиною кредитного договору.

Початок перебігу позовної давності визначається статтею 261 ЦК України. Так, за загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила(частина перша статті 261 ЦК України). А за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (частина п'ята цієї статті).

Оскільки договір встановлює окремі зобов'язання, які деталізують обов'язок відповідача повернути борг частинами та передбачають самостійну відповідальність за невиконання цього обов'язку, то незалежно від визначення у договорі строку кредитування право позивача вважається порушеним з моменту порушення відповідачем терміну внесення чергового платежу. А відтак, перебіг позовної давності стосовно кожного щомісячного платежу починається після невиконання чи неналежного виконання (зокрема, прострочення виконання) відповідачем обов'язку з внесення чергового платежу й обчислюється окремо щодо кожного простроченого платежу.

У разі порушення позичальником терміну внесення чергового платежу, передбаченого договором (прострочення боржника), відповідно до частини другої статті 1050 ЦК України кредитодавець до спливу визначеного договором строку кредитування вправі заявити вимоги про дострокове повернення тієї частини кредиту, що залишилася, і нарахованих згідно зі статтею 1048 ЦК України, але не сплачених до моменту звернення кредитодавця до суду, процентів, а також попередніх невнесених до такого моменту щомісячних платежів у межах позовної давності щодо кожного із цих платежів. Невнесені до моменту звернення кредитора до суду щомісячні платежі підлягають стягненню у межах позовної давності, перебіг якої визначається за кожним з платежів окремо залежно від настання терміну сплати кожного з цих платежів.

Оскільки за умовами договору відповідач мав виконувати зобов'язання, зокрема, зі сплати процентів до 25 числа кожного місяця, перебіг позовної давності для стягнення заборгованості за кожним з цих щомісячних платежів починається з наступного дня після настання терміну внесення чергового платежу.

Відтак, за наведених умов початок перебігу позовної давності для погашення щомісячних платежів за договором визначається за кожним таким черговим платежем з моменту його прострочення. Вказане унеможливлює визначення початку перебігу позовної давності для погашення всієї заборгованості за договором з моменту спливу строку кредитування.

Саме така правова позиція була висловлена Великою палатою Верховного суду в постанові №14-10цс18 від 28 березня 2018 року, та узгоджується з висновками Верховного суду в постановах №61-20340св18 від 18 жовтня 2018 року та №61-22726св18 від 26 грудня 2018 року.

Відповідно до ст. 261 ЦК України, початок перебігу позовної давності пов'язується не стільки зі строком дії (припинення дії) договору, як з певними моментами (фактами), які свідчать про порушення прав особи.

За змістом цієї норми початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Разом з тим, згідно ч. 1 ст. 264 КК України, перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку та відповідно до ч. 3 вказаної статті після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

Як вбачається з банківської виписки по рахункам відповідача, ОСОБА_2 з 17 березня 2014 року (поповнення картки в терміналі обслуговування на суму 2040 гривень) не здійснювалося жодної банківської операції з картками, виданими йому ПриватБанком в межах кредитного договору б/н від 22 червня 2011 року, в тому числі зняття готівки, розрахунків в касах та поповнення будь-яких платежів за кредитом

Банківська виписка має статус первинного документу, що підтверджено Переліком типових документів, затвердженого наказом Мінюсту від 12 квітня 2012 року №578/5, згідно якого до первинних документів, які фіксують факт виконання господарських операцій та служать підставою для записів у регістрах бухобліку і в податкових документах, віднесені: касові, банківські документи, повідомлення банків, виписки банків, корінці квитанції і касових чекових книжок.

Оскільки відповідач здійснив останню операцію з кредитною карткою 17 березня 2014 року, а АТ КБ «ПриватБанк» звернувся до суду з позовом про стягнення процентів за користвання кредитом лише 02 серпня 2018 року, строк позовної давності сплив.

Матеріали справи не містять доказів про наявність у позивача поважних причин пропущення позовної давності у три роки для звернення до суду.

Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції прав людини і основоположних свобод (п. 1 ст. 32 Конвенції) наголошує, що позовна давність – це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення періоду після скоєння правопорушення. Застосування строків позовної власності має кілька важливих цілей, а саме: забезпечувати юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів, та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, які мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу ( п. 51 рішення віл 22 жовтня 1996 року за заявами №22083/93, 22095/93 у справі «Стаббінгс» та ніші проти Сполученого Королівства , п. 570 рішення від 20 вересня 2011 року за заявою у справі «ВАТ «Нафтова компанія «Юкос» проти Росії»).

Згідно зі статтею 266 ЦК України зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги.

Матеріали справи не містять доказів про наявність у позивача поважних причин пропущення позовної давності (загальної та спеціальної) для звернення до суду.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові згідно до ч.4 ст. 267 ЦК України.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає що є підстави для застосування позовної давності та ухвалення рішення про відмову в задоволенні позовних вимог в частині стягнення процентів за користування кредитом.

Згідно платіжного доручення №IHB90B1TYW від 20 червня 2018 року при пред'явленні позову до суду були понесені витрати по сплаті судового збору у розмірі 1762 гривень.

Питання про розподіл судових витрат суд вирішує відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України, а саме судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки суд прийшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог на суму 6172,98 гривень, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати по сплаті судового збору в розмірі 93,03 гривень.

На підставі викладеного і керуючись ст.ст. 12, 81, 141, 247, 263-265 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Позов Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором №б/н від 22 червня 2011 року в сумі 6172 (шість тисяч сто сімдесят дві) гривні 98 (дев’яносто вісім) копійок.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» витрати по сплаті судового збору в сумі 93,03 гривні.

В задоволенні позову в частині стягнення заборгованості за відсотками по кредитному договору №б/н від 22 червня 2011 року в сумі 110753,40 гривень - відмовити.

Рішення може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення або з дня складення повного судового рішення у разі оголошення вступної та резолютивної частини рішення або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Харківський районний суд Харківської області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач - Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк» (Код ЄДРПОУ 14360570, рах. № 29092829003111, МФО № 305299), місцезнаходження: м. Київ вул. Грушевського, 1Д.

Відповідач – ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, реєстраційний номер облікової карти платника податків НОМЕР_1, зареєстроване місце проживання (перебування): Харківська область, Харківський район, сел. Високий, вул. Підлісна, 10.

Повне рішення складено 20 лютого 2019 року.

Суддя Т.В. Бобко