Ухвала суду № 80042093, 22.02.2019, Немишлянський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Фрунзенський районний суд м. Харкова)

Справа № 645/914/19

Провадження № 1-кс/645/602/19

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 лютого 2019 року Фрунзенський районний суд м. Харкова у складі:

слідчого судді Горпинич О.В.,

секретар судового засідання – Кривеженко М.М.,

за участю слідчого – Голозубова В.В.,

розглянувши у судовому засіданні у залі суду в м. Харкові клопотання слідчого СВ Немишлянського ВП ГУ НП в Харківській області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 про арешт майна по кримінальному провадженню № 12018220460001051 від 15 травня 2018 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 358 КК України,

в с т а н о в и в:

Слідчий Голозубов В.В., за погодженням з прокурором Довгаль О.В., звернувся до суду з клопотанням про накладення арешту на нерухоме майно (квартиру) за адресою: м. Харків, вул. Амосова (Корчагінців), 1, кв. 598, та направити для виконання ухвалу суду до Департаменту реєстрації Харківської міської ради за адресою: м. Харків, м-н Конституції, 7.

В обґрунтування клопотання слідчий зазначав, що 15.05.2018 надійшла заява ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_3 про те, що невстановлена особа підробила офіційні документи, які в подальшому використала для здійснення юридичних операцій.

За даним фактом відомості про зазначене кримінальне правопорушення внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12018220460001051 від 15.05.2018 року за ознаками складу злочину, передбаченого ч. 1 ст. 358 КК України.

Під час досудового розслідування в якості потерпілого допитано ОСОБА_3, який пояснив, що 08.09.2008 року між Відкритим акціонерним товариством «Кредобанк», який змінив назву на Публічне акціонерне товариство «Кредобанк» (далі - Банк), в особі Харківського відділення Центральної філії ПАТ «Кредобанк» та ОСОБА_3 укладено кредитний договір № Ф79/09-08/В5, за яким банк надав останньому кредит в сумі 82000,00 доларів США на строк до 07.09.2023 року. В якості забезпечення своїх зобов’язань за зазначеним вище договором між ОСОБА_3 та банком був укладений договір іпотеки від 08.09.2008 р. предметом якого було нерухоме майно – трикімнатна квартира № 598, загальною площею 63,8 кв.м., що розташована за адресою: м. Харків вул. Корчагінців, 1. (нова назва – вул. Амосова), яка належить ОСОБА_3 та в якій він ще мешкає на теперішній час.

29.09.2011 року між Банком та ТОВ «Фінансова компанія «Приватні інвестиції» було укладено Договір Факторингу, відповідно до умов якого Банк продає та відступає новому кредитору права вимоги, а новий кредитор купує та приймає від банку зазначені права вимоги, визначені у Додатку №1, в тому числі права грошової вимоги до ОСОБА_3. 26.11.2016 року приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_4 на підставі договору іпотеки від 08.09.2008 року було зареєстровано право власності на належну ОСОБА_3 квартиру за адресою: м. Харків, вул. Корчагінців (Амосова), 1, кв. 598 за ТОВ «Фінансова компанія «Приватні інвестиції». 09.12.2016 року між ТОВ «Фінансова компанія «Приватні інвестиції» та ОСОБА_5 був укладений договір купівлі-продажу належної ОСОБА_3 квартири за адресою: м. Харків вул. Корчагінців (Амосова), 1, кв. 598.

Вважаючи, що право власності ТОВ «Фінансова компанія «Приватні інвестиції» на належну ОСОБА_3 житлову квартиру було зареєстровано незаконно, останній звернувся до Фрунзенського районного суду м. Харкова із позовом про скасування рішення про державну реєстрацію та витребування майна з чужого незаконного володіння.

Відповідно до п. 61 Постанови Кабінету міністрів України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 25.12.2015 р. № 1127, для державної реєстрації права власності на підставі договору іпотеки, що містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя шляхом набуття права власності на предмет іпотеки, зокрема також подаються: документ, що підтверджує наявність факту завершення 30-денного строку з моменту отримання іпотекодавцем та боржником, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмової вимоги іпотекодержателя у разі, коли більш тривалий строк не зазначений у відповідній письмовій вимозі.

Так, представником ТОВ «Фінансова компанія «Приватні інвестиції» ОСОБА_6 надані до Фрунзенського районного суду м. Харкова засвідчені копії документів, а саме: повідомлення-вимога від 01.06.2016 за вих. № 787/І/2012, копія опису вкладення поштової кореспонденції та докази отримання кореспонденції (роздруківка з сайту ПАТ «УКРПОШТА») та одночасно повідомлено, що оригінали зазначених документів не можуть бути подані до суду у зв’язку із тим, що вони не були повернуті ТОВ «ФК «Приватні інвестиції» після реєстрації права власності на квартиру приватним нотаріусом ХМНО ОСОБА_4 При детальному досліджені наданих представником відповідача ТОВ «ФК «Приватні інвестиції» ОСОБА_6 документів, ОСОБА_3 та його представником ОСОБА_2 встановлено, що такі документи фактично не існували, були підроблені та у подальшому використані для протиправного позбавлення ОСОБА_3 права власності на житлову квартиру №598 за адресою: м. Харків вул. Корчагінців (Амосова), 1.

Так, опис вкладення відповідно до якого 01.06.2016 року на адресу ОСОБА_3 було нібито відправлено повідомлення-вимогу від 01.06.2016р. за вих. № 787/І/2012 та копію довіреності, має 13 значний штрихкодовий ідентифікатор - 6243300991418, що використовуються ПАТ «Укрпошта» для відстеження конкретної рекомендованої кореспонденції. Також разом із зазначеним описом представником відповідача ТОВ «ФК «Приватні інвестиції» було надано роздруківку про отримання поштового відправлення за номером 6243300991418, відповідно до якої зазначене поштове відправлення було вручене адресату (одержувачу) особисто 07.06.2016 року об’єктом поштового зв’язку ХАРКІВ 19 з індексом 61019. Проте ОСОБА_3 вищевказані документи особисто не отримував, на жодному повідомленні не розписувався. Поштове відправлення з штрих кодовим ідентифікатором 6243300991418 було адресовано не ОСОБА_3, а іншій особі, яка його і отримала саме у об’єкті поштового зв’язку ХАРКІВ 19 з індексом 61019, що обслуговує територію Ново-Баварського району м. Харкова, а сам опис вкладення у зазначене поштове відправлення має ознаки підробки. 06.06.2018 року начальником поштового відділення 61019 надано довідку згідно із якою поштове відправлення за №6243300991418 вручено 07.06.2016 особі з прізвищем Панченко, що мешкає: АДРЕСА_1.

З метою забезпечення недопущення продажу та зміни власника нерухомого майна, яке набуте в результаті вчинення кримінального правопорушення, а саме квартири за адресою: за адресою: м. Харків, вул. Амосова (Корчагінців)АДРЕСА_2, до моменту закінчення досудового розслідування та прийняття остаточного рішення по кримінальному провадженню, необхідно накласти арешт на квартиру за адресою: за адресою: м. Харків, вул. Амосова (Корчагінців)АДРЕСА_2, яка належить на даний час на праві власності, на підставі договору купівлі-продажу №6549 від 09.12.2016 року, ОСОБА_5.

Слідчий в судовому засіданні клопотання підтримав та просив суд про його задоволення.

Слідчий суддя, вислухавши слідчого, вивчивши матеріали, якими слідчий обґрунтовує доводи клопотання, а також витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань щодо кримінального провадження, в рамках якого воно подається, приходить до наступного.

Згідно з п. 7 ч. 2 ст. 131 КПК України, заходом забезпечення кримінального провадження є арешт майна. Відповідно до ч. 5 ст. 132 КПК України, під час розгляду питання про застосування заходів забезпечення кримінального провадження сторони кримінального провадження повинні подати слідчому судді докази обставин, на які вони посилаються.

За положеннями ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.

Відповідно до ч. 2 ст. 173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати:1) правову підставу для арешту майна;2) достатність доказів, що вказують на вчинення особою кримінального правопорушення; 3) розмір можливої конфіскації майна, можливий розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, та цивільного позову; 4) наслідки арешту майна для інших осіб; 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.

За змістом ч. 3 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому п. 1 ч. 2 цього Кодексу, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 цього Кодексу.

Згідно з ч. 1 ст. 98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 цього Кодексу (ч. 1 ст. 173 КПК України).

Відповідно до положень закону об'єкт злочину, передбаченого ст. 358 КК України є: 1) посвідчення або інший документ, який видається чи посвідчується підприємством, установою, організацією незалежно від форми власності, громадянином-підприємцем, приватним: нотаріусом, аудитором чи .іншою особою, яка має право видавати чи посвідчувати такі документи, і який надає права або звільняє від обов'язків; 2) печатки, штампи, бланки підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності, інші офіційні печатки, штампи, бланки.

Разом з цим, в клопотанні не вказується і до нього не долучено належних та допустимих доказів того, що майно на яке слід накласти арешт належало чи належить підозрюваному по кримінальному провадженню або особам, які в силу Закону повинні нести за нього цивільну відповідальність. Конкретні факти і докази, що свідчать про володіння, користування чи розпорядження підозрюваним цим майном не наведені.

Метою застосування арешту майна є забезпечення можливості конфіскації майна або цивільного позову. При цьому сторона кримінального провадження, яка подає клопотання про арешт майна зобов'язана навести підстави, у зв'язку з якими потрібно здійснити арешт майна (правову кваліфікацію правопорушення, яке передбачає покарання у вигляді конфіскації майна, докази факту завдання шкоди і розміру цієї шкоди).

Слід зазначити, що щодо осіб, які не є підозрюваними, обвинуваченими або особами, які в силу закону несуть цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, не може бути прийнято рішення про арешт майна.

Таким чином, в ході розгляду клопотання про арешт майна прокурором та слідчим не доведено, що вказане нерухоме майно має значення для забезпечення даного кримінального провадження та можливість його використання в якості доказу у даному кримінальному провадженні, не наведені наслідки арешту майна для інших осіб; розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, не наведені факти та не надано доказів, що свідчать про володіння, користування чи розпорядження підозрюваним, обвинуваченим, засудженим, третіми особами таким майном, а також враховуючи, що об'єктом злочину, передбаченого ст. 358 КК України є: 1) посвідчення або інший документ, який видається чи посвідчується підприємством, установою, організацією незалежно від форми власності, громадянином-підприємцем, приватним: нотаріусом, аудитором чи .іншою особою, яка має право видавати чи посвідчувати такі документи, і який надає права або звільняє від обов'язків; 2) печатки, штампи, бланки підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності, інші офіційні печатки, штампи, бланки, клопотання слідчого не ґрунтується на вимогах закону, у зв’язку з чим, задоволенню не підлягає.

На підставі викладеного і керуючись ст.ст. 131, 132, 170-173, 309, 372 КПК України, слідчий суддя –

п о с т а н о в и в:

В задоволенні клопотання слідчого СВ Немишлянського ВП ГУ НП в Харківській області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 про арешт майна по кримінальному провадженню № 12018220460001051 від 15 травня 2018 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 358 КК України – відмовити в повному обсязі.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Харківського апеляційного суду протягом п’яти днів з дня її оголошення.

Повний текст ухвали складено 22 лютого 2019 року.

Слідчий суддя О.В. Горпинич