Рішення № 80040931, 21.02.2019, Куп'янський міськрайонний суд Харківської області

Справа №628/3993/18

Провадження №2/628/258/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 лютого 2019 року Куп’янський міськрайонний суд Харківської області

у складі: головуючого – судді Скородєлової В.В.

за участю секретаря судового засідання Буткової В.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження в місті Куп'янськуХарківської області цивільну справу за позовомАкціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, ціна позову 32617,37 грн., –

встановив:

Позивач – Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк» звернулося до суду з позовом до відповідачаОСОБА_1 вказавши, що останній звернувся до АТ КБ «ПриватБанк» з метою отримання банківських послуг, у зв’язку з чим підписав заяву б/н від 18.04.2014 року, згідно якої він отримав кредит у розмірі 500,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок.

ВідповідачОСОБА_1 підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг» та «Тарифами банку», які викладені на банківському сайті www.privatbank.ua, складає укладений між ним та банком договір про надання банківських послуг, що підтверджується підписом у заяві.

АТ КБ «ПриватБанк» свої зобов'язання за договором про надання банківських послуг виконав в повному обсязі, а саме: надав відповідачу можливість розпоряджатись кредитними коштами на умовах, передбачених договором та в межах встановленого кредитного ліміту. Відповідач у порушення умов кредитного договору, а також ст.ст. 509, 526, 1054 ЦК України зобов'язання за вказаним договором не виконав, оскільки не надавав своєчасно банку грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотками, а також іншими витратами відповідно до умов договору, у зв'язку з чим АТ КБ «ПриватБанк» просить стягнути з відповідача заборгованість, яка утворилася станом на 25.11.2018 року у розмірі 32617,37 грн.,яка складається з: 11421,68 грн. – тіло кредиту; 7962,93 грн. – нараховано відсотків за користування кредитом; 11203,36 грн. – нараховано пені; а також штрафи відповідно до пункту 2.1.1.7.6 умов та правил надання банківських послуг: 500,00 грн. – штраф (фіксована частина); 1529,40 грн. – штраф (процентна складова). Крім того, АТ КБ «ПриватБанк» просить стягнути з відповідача на їх користь понесені судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 1762,00 грн..

Ухвалою судді від 03.01.2019 року у справі відкрито провадження і справа призначена до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження.

25.01.2019 р. до суду надійшла письмова заява від ОСОБА_1, згідно якої він не згоден з відсотками, пенею та штрафами, нарахованими АТ КБ «ПриватБанк», оскільки він неодноразово особисто телефонував на гарячу лінію АТ КБ «ПриватБанк» з поясненнями свого скрутного фінансового стану, у зв’язку з тим, що у нього довгий час хворіла дружина ОСОБА_2. Усі гроші і кредитні йшли на лікування дружини. 12.10.2017 року дружина померла, приблизно в той же час ОСОБА_1 втратив роботу, оскільки за станом здоров’я не міг більше працювати по спеціальності (автомаляр). ОСОБА_1, вказує, що до цих подій він справно сплачував Приватбанку все, що було необхідно.

ОСОБА_1, не відмовляється сплатити суму тіла кредиту кількома платежами.

В судове засідання представник позивача не з’явився, в матеріалах справи міститься письмова заява про розгляд справи в його відсутність, позовні вимоги підтримує в повному обсязі і просить задовольнити.

Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання не з'явився, в матеріалах справи міститься письмова заява про розгляд справи без його участі. Позов визнає частково лише в частині тіла кредиту – 11421,68 грн., та в іншій частині позовних вимог заперечує та просить взяти до уваги його письмові заперечення надані ним до суду раніше.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Перевіривши письмові докази по справі, судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено та підтверджено наявними у справі доказами, що ОСОБА_1 звернувся до АТ КБ «ПриватБанк» з метою отримання банківських послуг, у зв’язку з чим підписав заяву б/н від 18.04.2014 року, згідно якої він отримав кредит у розмірі 500,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. (а.с. 9-25)

18.04.2014 р. ОСОБА_1 у анкеті-заяві про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг, з тексту якої вбачається, що він висловив свою згоду на те, що ця анкета-заява разом з Умовами та Правилами надання банківських послуг і тарифами, правилами користування, основними умовами обслуговування та кредитування, складають між ним і банком договір про надання банківських послуг.

Також в анкеті-заяві зазначено, що відповідач ознайомився та погоджується з Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами банку, які були надані йому для ознайомлення в письмовому вигляді. Крім того, відповідачем було зазначено, що він зобов'язується виконувати вимоги Умов та правил надання банківських послуг, а також регулярно ознайомлюватися з їх змінами на сайті АТ КБ «ПриватБанк».

Належність підпису на вказаній анкеті-заяві саме відповідачу, останнім не заперечувалась, як і укладення самого договору.

Згідно ч. 1 ст. 207 ЦК України договір вважається вчиненим у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Тобто, в даному випадку, зміст кредитного договору зафіксовано в декількох документах: в заяві позичальника, Умовах надання банківських послуг, Правилах користування платіжною карткою та тарифах. Таким чином, між банком та позичальником укладається договір у письмовій формі.

Укладення кредитного договору таким чином чинному законодавству України не суперечить. Між сторонами були здійснені всі необхідні дії для придбання, припинення або зміна цивільних прав та обов'язків, що за змістом ч. 1 ст. 202 ЦК України вказує на вчинення двостороннього кредитного договору, складовими якого виступають заяви, Умови, Правила та тарифи, з якими позичальник ознайомлений, про що свідчить підпис в заяві.

Відповідно до підписаної заяви, клієнт виявив бажання на отримання послуги від банку у вигляді оформлення платіжної карти.

Встановлено, що дані умови регулюють відносини між банком та клієнтом з відкриття та обслуговування карткового рахунку клієнта, а так само інших банківських послуг, зазначених у заяві.

Крім того, банком на виконання відповідних положень Закону України «Про захист прав споживачів» надано всю необхідну інформацію в письмовому вигляді, результатом чого є факт підписання сторонами кредитного договору. Враховуючи, що законодавчо не встановлений обов'язок кредитора на відібрання підпису позичальника під наданою інформацією, доказом наявності факту виконання вимог Закону України «Про захист прав споживачів» є положення ч. 2 ст. 638, ч. 2 ст. 642 ЦК України, тобто фактичне прийняття пропозиції до укладання договору дією (отримання кредиту боржником та сплата ним періодичних платежів).

Таким чином, кредитний договір укладений відповідно до норм чинного законодавства та є чинним.

Статтею 634 ЦК України передбачена можливість укладення договору приєднання, тобто договору, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Суд також враховує правові висновки Верховного Суду, викладені в постанові від 04 квітня 2018 року по справі № 357/12292/16-ц, в якій зазначено, що неоспорювання кредитного договору, часткове його виконання відповідно до ст. 204 ЦК України свідчить про правомірність цього правочину. Підписання даного договору є прямою та безумовною згодою позичальника щодо прийняття умов цього договору.

Згідно ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідач, хоча і не визнає позовні вимоги АТ КБ «ПриватБанк» в частині нарахування позивачем відсотків, пені та штрафів, фактично визнає отримання кредитних коштів, адже погоджується з нарахованою сумою заборгованості за тілом кредиту.

Вказані обставини свідчать про дотримання письмової форми правочину та укладення кредитного договору, відповідно до якого відповідач отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у погодженому сторонами розмірі.

Відповідач покладені на нього зобов’язання належним чином не виконував, у зв’язку з чим у нього утворилась заборгованість, яка згідно розрахунку складає 32617,37 грн..

Як вбачається з п. 1.1.7.31 кредитного договору б/н від 18.04.2014 року строк позовної давності щодо вимог банку по поверненню кредиту, сплати відсотків за користування кредитом, винагороди, неустойки, пені, штрафів, витрат банку складає 50 років.

Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно дост.526 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За положеннями ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо в зобов’язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк.

Відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов’язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилась, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 ЦК.

Статтею 1054 ЦК України передбачено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфу, які регулюють відносини позики, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає з суті кредитного договору.

Частиною першою статі 1050 ЦК України встановлено, що якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 ЦК України. Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов'язаний сплатити неустойку відповідно до статей 549-552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Статтею 549 ЦК України передбачено обов’язок боржника сплатити кредитору неустойку (штраф, пеню) в разі порушення ним зобов’язання. Відповідно до ч. 1 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Згідно ч. 2 ст. 551 ЦК України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Згідно ч. 2 вказаної статті боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За таких обставин суд приходить до висновку щодо обґрунтованості вимог банку про стягнення заборгованості за тілом кредиту у розмірі 11421,68 грн.

Відповідно до п. 2.1.1.5.5 Умов та правил надання банківських послуг позичальник зобов'язується погашати заборгованість за кредитом, відсотками за його використання, за перевитрати платіжного ліміту, а також сплачувати комісії на умовах, передбачених цим договором.

Згідно наявних у справі доказів, на сьогоднішній день заяв про розірвання кредитного договору від відповідача до банку не надходило, більше того відповідач користувався карткою, в тому числі неодноразово здійснював погашення заборгованості, зокрема останнього разу 11.11.2018 року в розмірі 50,00 грн..

Ч.ч. 2, 3 ст. 205, ч. 2 ст. 642 ЦК України встановлено, що (навіть за відсутності доказів належного повідомлення боржника) якщо боржник сплачує відсотки та комісію, то пропозицію слід вважати прийнятою і угоду досконалою, так як фактичні дії вказують на прийняття пропозиції.

У разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом відповідно до вимог частини 1 статті 611, частини 1 статті 612 ЦК України.

Щодо позовних вимог про стягнення штрафу (фіксованої частини в розмірі 500,00 грн. та процентної складової в розмірі 1529,40 грн.), то суд відмовляє у задоволенні цих вимог з наступних підстав.

Як вбачається з правових позицій, викладених в постановах Верховного суду України від 21 жовтня 2015 року у справі № 6-2003цс15 та від 11 жовтня 2017 року у справі №6-1374цс17, цивільно-правова відповідальність – це покладення на правопорушника основаних на законі невигідних правових наслідків, які полягають у позбавленні його певних прав або в заміні невиконання обов’язку новим, або у приєднанні до невиконаного обов’язку нового додаткового.

Покладення на боржника нових додаткових обов’язків як заходу цивільно-правової відповідальності має місце, зокрема, у випадку стягнення неустойки (пені, штрафу).

Відповідно до статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання (частина друга статті 549 ЦК України). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання (частина третя статті 549 ЦК України).

За положеннями статті 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнутий до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Враховуючи вищевикладене та відповідно до статті 549 ЦК України штраф і пеня є одним видом цивільно-правової відповідальності, а тому їх одночасне застосування за одне й те саме порушення строків виконання грошових зобов’язань за кредитним договором свідчить про недотримання положень, закріплених у статті 61 Конституції України щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме порушення.

За таких обставин, суд приходить до висновку щодо обґрунтованості позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за кредитом в розмірі 11421,68 грн. – тіло кредиту; 7962,93 грн. – заборгованості по процентам за користування кредитом; 11203,36 грн. – заборгованості за пенею, а всього заборгованості в розмірі 30587,97 грн..

Таким чином, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, дослідивши всебічно, повно, безпосередньо та об'єктивно наявні у справі докази, оцінив їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв'язок у сукупності, з'ясувавши усі обставини справи, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, з урахуванням того, що відповідно до ст.2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичної особи, суд дійшов висновку що позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню.

Банком під час пред’явлення позову було сплачено судовий збір в розмірі 1762 грн. (а.с.1). Відповідно до ст. 141 ЦПК України суд розподіляє судові витрати на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Так, позивачем було пред’явлено позовні вимоги в розмірі 32617,37 грн., судом задоволені позовні вимоги в розмірі 30587,94 грн. Пропорційно розміру задоволених позовних вимог суд стягує з відповідача на користь позивача понесені останнім судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 1662,26 грн..

Керуючись ст. ст. 12, 13, 81, 89, 141, 259, 264-265, ЦПК України, ст. ст. 526, 527, 530, 598, 599, 610, ч. 2 ст.1050,1054 ЦК України, суд –

УХВАЛИВ:

Позов Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, ціна позову 32617,37 грн. – задовольнити частково.

Стягнути зОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1, на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк», юридична адреса: місто Київ, вулиця Грушевського, 1Д, код ЄДРПОУ 14360570, заборгованість за договором кредиту № б/н від 18.04.2014 року у розмірі 30587,97 грн., яка складається з наступного:11421,68 грн. – тіло кредиту; 7962,93 грн. – заборгованості по процентам за користування кредитом; 11203,36 грн. – заборгованості за пенею, а також 1662,26 грн. – судовий збір, сплачений позивачем при подачі позову до суду.

В іншій частині позовних вимог – відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не буде подано.

Учасники справи мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Харківського апеляційного суду через Куп’янський міськрайонний суд Харківської області протягом тридцяти днів з дня складання повного рішення суду.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

На виконання вимог ч. 10 ст. 272 ЦПК України суд повідомляє учасникам справи веб-адресу сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою вони можуть отримати інформацію по даній справі: http://kpm.hr.court.gov.ua/sud2023/gromadyanam/csz/.

Суддя: В.В. Скородєлова