Рішення № 80040893, 13.02.2019, Куп'янський міськрайонний суд Харківської області

Справа №628/3934/18

Провадження №2/628/238/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 лютого 2019 року Куп’янський міськрайонний суд Харківської області

у складі: головуючого – судді Литвинова А.В.

за участю секретаря судового засідання Борщовій О.Л.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Куп'янську Харківської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Куп’янської міської ради Харківської області про встановлення факту належності на праві спільної часткової власності житлового будинку з надвірними будівлями, про визнання права власності на 1\2 частину житлового будинку з надвірними будівлями в порядку спадкування за законом першої черги після смерті матері, визнання права на 1\2 частку житлового будинку з відповідною частиною надвірних будівель,

ВСТАНОВИВ:

17.12.2018 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовними вимогами, якими просить визнати за ним право власності в порядку спадкування за законом після смерті матері та встановити факт належності на праві спільної часткової власності житлового будинку з надвірними будівлями.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 16 листопада 2012 року померла його мати ОСОБА_2. Після її смерті залишилася спадщина на спадкове майно, до якої входить частина житлового будинку з відповідною частиною надвірних будівель, що розташований за адресою: Харківська область, м. Куп’янськ, вулиця Ананьїна, будинок №11. Позивач є спадкоємцем першої черги за законом та спадщину після матері прийняв в установлений законом шестимісячний строк надав заяву про прийняття спадщини до нотаріуса, але юридично не оформив своїх майнових прав. За життя спадкодавець ОСОБА_2 заповіту не залишила. Вказаний житловий будинкок з надвірними будівлями належав на підставі спільної часткової власності позивачеві у справі та його матері ОСОБА_2, кожному по Ѕ частині на підставі договору купівлі - продажу, посвідченого державним нотаріусом Куп’янської державної нотаріальної контори Харківської обаласті 04 лютого 1997 року за реєстровим №2-223. Таким чином, на кожного спадкоємця (він син ОСОБА_2, мати ОСОБА_1Л.) припадає по Ѕ частці спадкового майна. Державним нотаріусом йому відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом, у зв'язку з тим, що відсутній правовстановлюючий документ на спадковий житловий будинок на ім'я спадкодавця.

Позивач в судове засідання не з’явився, надав до суду заяву, в якому просив розглядати справу без його участі, позовні вимоги підтримав та наполягав на їх задоволенні.

Представник відповідача, сповіщений належним чином про час та місце розгляду справи, в судове засідання не з’явився, надав до суду письмову заяву в якій при винесенні рішення покладалися на розсуд суду та розгляд справи без його участі.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності, проаналізувавши положення чинного законодавства, суд дійшов наступного.

Судом встановлено, що відповідно до договору купівлі-продажу від 04.02.1997 ОСОБА_2 та ОСОБА_1 купили житловий будинок з надвірними спорудами, що розташований за адресою: Харківська область, м. Куп’янськ, вулиця Ананьїна, будинок, 11.

За адресою: Харківська область, м. Куп’янськ, вул. Ананьїна, 11 за рішенням виконкому Куп’янської міської ради Харківської області від 19 червня 1997 року №30/7 житловий будинок літ. «А» переобладнаний в літню кухню, на земельній ділянці побудований житловий будинок літ. «Д».

На тій же земельній ділянці побудовано новий житловий будинок літ. «Д», право власності на який не зареєстровано у встановленому порядку до дня смерті ОСОБА_2.

Так, згідно довідки КП «Куп’янське БТІ» власниками житлового будинку з надвірними будівлями за адресою: Харківська область, м. Куп’янськ, вулиця Ананьїна, будинок №11 являються ОСОБА_2 (1/2 частка) та ОСОБА_1 (1/2 частка) на підставі договору купівлі – продажу від 04 лютого 1997 року посвідчений державним нотаріусом Куп’янської державної нотаріальної контори в реєстрі №2-223.

Відповідно до свідоцтва про смерть серії 1-ВЛ №373451, виданого у 2012 р. відділом державної реєстрації актів цивільного стану по місту Куп’янську реєстраційної служби Куп’янського міськрайонного упарвління юстиції Харківської області, ОСОБА_2 померла 16 листопада 2012 року.

Після смерті ОСОБА_2 відкрилася спадщина на частину житлового будинку з надвірними будівлями, що розташований за адресою: Харківська область, м. Куп’янськ, вулиця Ананьїна, будинок №11 з яких: Ѕ частка була придбана ОСОБА_2 та Ѕ частка ОСОБА_1 на підставі договору купівлі- продажу від 04 лютого 1997 року посвідчений державним нотаріусом Куп’янської державної нотаріальної контори в реєстрі №2-223.

За життя спадкодавець ОСОБА_2 заповіт не залишала на випадок своєї смерті .

Так, спадкоємцям першої черги за законом після смерті матері ОСОБА_2 став: син ОСОБА_1, що підтверджено свідоцтвом про народження серії ІІІ- УР №312226 від 06.02.1962 р.

ОСОБА_1 спадщину прийняв шляхом подачі до нотаріуса заяви про прийняття спадщини, копія якої наявна у матеріалах справи.

Після смерті ОСОБА_2, згідно ст. 1220 ЦК України, відкрилася спадщина на спадкове майно, до якої входить частка житлового будинку з відповідною частиною надвірних будівель, розташованого по вул. Ананьїна, б.11 в м. Куп’янську, яку він фактично прийняв, але юридично не оформив після смерті матері.

На звернення позивача до державного нотаріуса Куп’янської державної нотаріальної контори Харківської області з метою отримання свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті матері ОСОБА_2, постановою від 06 листопада 2018 року йому було відмовлено у видачі свідоцтва, у звязку із тим, що відсутній правовстановлюючий документ на спадковий житловий будинок на ім'я спадкодавця.

Відповідно до ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Згідно із ст. 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Відповідно до ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Частиною 1 статті 1220 ЦК України встановлено, що спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою.

Відповідно до ст. 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261 - 1265 цього Кодексу.

Згідно ст. 1225 ЦК України право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення. До спадкоємців житлового будинку, інших будівель та споруд переходить право власності або право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені. До спадкоємців житлового будинку, інших будівель та споруд переходить право власності або право користування земельною ділянкою, яка необхідна для їх обслуговування, якщо інший її розмір не визначений заповітом.

Відповідно до ст. 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Згідно ч. 1 ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Згідно ч.3 ст.1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Відповідно до ч. 1 ст. 1269 ЦК України, спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.

Згідно із ч. 1 ст. 1270 ЦК України, для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Згідно із ч. 1 ст. 1273 ЦК України, спадкоємець за заповітом або за законом може відмовитися від прийняття спадщини протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу. Заява про відмову від прийняття спадщини подається нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини.

Згідно ч. 1 ст. 1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину.

Відповідно до п.п. 4.15 глави 10 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, видача свідоцтва про право на спадщину на майно, яке підлягає реєстрації, провадиться нотаріусом після подання правовстановлюючих документів. Спадкоємець повинен надати нотаріусу правовстановлюючий документ, що підтверджує право власності спадкодавця на нерухоме майно.

Згідно із п. 23 Постанови Пленуму Верховного суду України від 30.05.2008 року № 7 "Про судову практику у справах про спадкування", за наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутись до суду за правилами позовного провадження.

Згідно п. 3.1 Інформаційного листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16.05.2013 р. № 24-753/0/4-13 "Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування" умовою для переходу в порядку спадкування права власності на об'єкти нерухомості, в тому числі житловий будинок, інші споруди, земельну ділянку є набуття спадкодавцем зазначеного права у встановленому законодавством України порядку.

Відповідно до ст.316 Цивільного КодексуУкраїни, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Відповідно до ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до ч. 1 ст. 357 ЦК України частки у праві спільної часткової власності вважаються рівними, якщо інше не встановлено за домовленістю співвласників або законом.

Згідно ч. 1 ст. 368 ЦК України спільна власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності є спільною сумісною власністю.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 372 ЦК України майно, що є у спільній сумісній власності, може бути поділене між співвласниками за домовленістю між ними, крім випадків, установлених законом. У разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом.

Враховуючи викладене, на думку суду правомірними є вимоги ОСОБА_1 щодо визнання за ним права власності на вказане нерухоме майно.

У відповідності зі ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом.

Статтями 15 та 16 ЦК України передбачено право особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Стаття 76 ЦПК України, передбачає, що доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч.4 ст. 206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності до того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Відповідно до вимог ст.ст. 12, 13, 78, 81 ЦПК України суд розглядає цивільні справи в межах заявлених вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях, обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню, у тому числі, з огляду на те, що відповідач визнав позов і обставини визнані сторонами не підлягають доказуванню у відповідності до ст. 81 ч.1 ЦПК України. Судом не виявлено обставин, що суперечать закону або порушують права, свободи чи інтереси інших осіб.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 200, 259, 263-265, 315 ЦПК України, суд,

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Куп’янської міської ради Харківської області про встановлення факту належності на праві спільної часткової власності житлового будинку з надвірними будівлями, про визнання права власності на 1\2 частину житлового будинку з надвірними будівлями в порядку спадкування за законом першої черги після смерті матері, визнання права на 1\2 частку житлового будинку з відповідною частиною надвірних будівель - задовольнити.

Встановити ОСОБА_1 факт належності житлового будинку з надвірними будівлями, який складається з житлового будинку літ. „Д”, загальною площею 220,0 кв. метрів, житловою площею 113,9 кв. метрів , при якому є надвірні будівлі: літня кухня літ. «А», гараж літ. «Ж» , погріб літ. д 1, огорожа № 1,2, розташованого в місті Куп’янську Харківської області по вулиці Ананьїна № 11, на праві спільної часткової власності по 1\2 частині кожному ОСОБА_2 , яка померла 16 листопада 2012 року та ОСОБА_1 .

Визнати за ОСОБА_1 право особистої приватної власності на 1\2 частину житлового будинку з відповідною частиною надвірних будівель літ. „Д”, загальною площею 220,0 кв. метрів, житловою площею 113,9 кв. метрів , при якому є надвірні будівлі: літня кухня літ. «А», гараж літ. «Ж» , погріб літ. д1 , огорожа № 1,2, розташованого в місті Куп’янську Харківської області по вулиці Ананьїна № 11 в порядку спадкування за законом першої черги , після смерті матері ОСОБА_2, яка померла 16 листопада 2012 року.

Визнати за ОСОБА_1 право особистої приватної власності на 1\2 частину житлового будинку «Д», загальною площею 220,0 кв. метрів , житловою площею 113,9 кв. метрів, при якому є надвірні будівлі : літня кухня літ. «А» , гараж літ. «Ж» , погріб літ. д1, огорожа №1,2, розташованого в місті Куп’янську Харківської області по вул. Ананьїна №11 з відповідною частиною надвірних будівель.

Рішення може бути оскаржено повністю або частково учасниками справи, а також особами, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їх права, свободи, інтереси та (або) обов’язки до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Куп’янський міськрайонний суд Харківської області протягом 30 днів з дня його проголошення.

На виконання вимог ч. 10 ст. 272 ЦПК України суд повідомляє учасникам справи веб-адресу сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою вони можуть отримати інформацію по даній справі: http://kpm.hr.court.gov.ua/sud2023/gromadyanam/csz/.

Повний текст рішення складено та підписано 22 лютого 2019 року.

Головуючий А.В.Литвинов