Ухвала суду № 80039776, 21.02.2019, Київський районний суд м. Одеси

_____________________

Справа № 1512/5921/2012

Провадження № 4-с/520/42/19

УХВАЛА

21.02.2019 року

Київський районний суд м. Одеси в складі:

головуючого - судді Маломуж А.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі скаргу ОСОБА_1 (зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1) на дії державного виконавця Другого Київського відділу державної виконавчої служби м. Одеси Головного територіального управління юстиції в Одеській області Кісс Крістіни Вячеславівни (адреса: 65065, м. Одеса, вул. Ген. Петрова, 1), за участю стягувача - ОСОБА_3 (зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2) про визнання не чинним та сасування розрахунку та зобов'язання здійснити перерахунок заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

08.02.2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду із скаргою в якій просить визнати не чинним та скасувати розрахунок заборгованості по аліментах від 31.01.2019 року, виконаний державним виконавцем Кісс К.В. Другого Київського ВДВС Головного територіального управління юстиції в Одеській області у межах виконавчого провадження ВП № 38925442 та зобов'язати державного виконавця Кісс К.В. Другого Київського ВДВС Головного територіального управління юстиції в Одеській області провести перерахунок заборгованості на аліментах у межах виконавчого провадження ВП № 38925442 з урахуванням грошових коштів у розмірі 13 675,26 (тринадцяти тисяч шістсот семи десяти п'яти) гривень 26 копійок, що надійшли від мого імені, ОСОБА_1, на банківські рахунки ОСОБА_3 ІПН НОМЕР_1. Свої вимоги обґрунтовує тим, що заборгованість по аліментам ним була сплачена, проте державний виконавець здійснила розрахунок заборгованості не включивши суми сплачених коштів.

Ухвалою судді Київського районного суду м. Одеси від 12.02.2019 року скаргу прийнято до провадження.

Учасники процесу у судове засідання не з'явились, причини неявки суду не повідомили, про день та час розгляду справи повідомлені своєчасно та належним чином, їх неявка відповідно до ч.2 ст.450 ЦПК України не перешкоджає розгляду скарги.

Представник скаржника надав заяву про відкладення розгляду справи, посилаючись на те, що відповіді на запити державного виконавця не надійшли. Вказані підстави для неявки представника в судове засідання суд, вважає неповажними, тому суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності представника скаржника.

Частинами 1 та 2 статті 450 ЦПК України, передбачено, що скарга розглядається у судовому засіданні за участю стягувача, боржника і державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, рішення, дія чи бездіяльність яких оскаржується. Їх неявка, у разі належного повідомлення про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду.

Суд дослідивши матеріали справи, вважає, що скарга не підлягає задоволенню за наступних підстав.

Статтею 74 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.

Відповідно до статті 447 ЦПК України, сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Згідно з частиною п'ятою статті 124 Конституції України, судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України. У пункті 9 частини третьої статті 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов'язковість рішень суду.

Судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, і за її межами.

Відповідно до ст. 80 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

За ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню..

За ст. 5 Закону України «Про виконавче провадження» примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".

В судовому засіданні встановлено, що в провадженні державного виконавця Кісс К.В. Другого Київського ВДВС Головного територіального управління юстиції в Одеській області перебувають матеріали виконавчого провадження ВП № 38925442 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 аліментів на утримання нашого неповнолітнього сина ІНФОРМАЦІЯ_3, у розмірі 1000 гривень, починаючи з 25.04.2012 року до його повноліття, а саме: 21.09.2029 року.

30.10.2018 року державним виконавцем Кісс К.В. було зроблено розрахунок по аліментам в якому встановлюється відсутність заборгованості та наявна переплата у розмірі 13965,54 грн. станом на 30.10.2018 року.

31.10.2018 року стягувачем ОСОБА_3 надано заяву на ім'я начальника Другого Київського ВДВС м. Одеси ГТУЮ в Одеській області, про те що кошти вона не отримувала та хоче стягнути борг в повному об'ємі.

31.01.2019 року державним виконавцем Кісс К.В. було зроблено другий розрахунок по аліментам в якому встановлюється відсутність заборгованості та явна переплата в 290,28 грн., в якої вона не зарахувала 13675,26 грн., посилаючись на заяву відповідача ОСОБА_3 від 31.10.2018 року.

З вказаним розрахунком заборгованості заявник не погоджується, оскільки державним виконавцем не було вчинено дії щодо перевірки факту надходження коштів на рахунок стягувача.

Частиною третьою ст..71 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що визначення суми заборгованості із сплати аліментів, присуджених як частка від заробітку (доходу), визначається виконавцем у порядку, встановленому Сімейним кодексом України.

Відповідно до частини четвертої та частини восьмої ст..71 Закону України «Про виконавче провадження», державний виконавець обчислює розмір заборгованості зі сплати аліментів, складає відповідний розрахунок та повідомляє про нього стягувачу і боржнику, зокрема за заявою сторін виконавчого провадження; спір щодо розміру заборгованості зі сплати аліментів вирішується судом за заявою заінтересованої особи в порядку, встановленому законом.

В той же час суд зазначає, що відповідно до вимог ч.8 ст. 71 ЗУ «Про виконавче провадження», спори щодо розміру заборгованості із сплати аліментів вирішуються судом за заявою заінтересованої особи у порядку, встановленому законом. Вказана норма статті узгоджується з положеннями ч.3 ст. 195 СК України, відповідно до якої розмір заборгованості за аліментами обчислюється державним виконавцем, приватним виконавцем, а в разі виникнення спору - судом.

Виходячи зі змісту вищенаведених законодавчих норм, спір щодо розміру заборгованості за аліментами виникає між стороною виконавчого провадження (стягувачем та/чи боржником) і державним виконавцем, до компетенції якого законодавець відніс обчислення розміру заборгованості за аліментами.

Цивільний процесуальний кодекс України визначає юрисдикцію та повноваження загальних судів щодо цивільних спорів та інших визначених цим Кодексом справ, встановлює порядок здійснення цивільного судочинства (стаття 1 ЦПК України).

Згідно з частиною першою статті 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Ураховуючи те, що спір виник щодо розміру заборгованості за аліментами, такий спір відповідно до закону підлягає вирішенню судом у порядку позовного провадження.

Окрім того, відповідно до ч. 2 ст. 16 ЦК України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути:

1) визнання права;

2) визнання правочину недійсним;

3) припинення дії, яка порушує право;

4) відновлення становища, яке існувало до порушення;

5) примусове виконання обов'язку в натурі;

6) зміна правовідношення;

7) припинення правовідношення;

8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди;

9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди;

10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Скаржник не скористався вказаним правом та не оспорив розмір заборгованості зі сплати аліментів у позовному провадженні, а лише просить скасувати розрахунок державного виконавця та зобов'язати державного виконавця перерахувати розрахунок заборгованості, що не передбачено законодавством, як спосіб захисту цивільного права шляхом подання скарги на дії державного виконавця.

Відповідно до ч. 2,3 ЦПК України, у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника). Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

Суд вказує на те, що розрахунок заборгованості по аліментам не є рішенням державного виконавця, тому не підлягає скасуванню.

Відповідно до вимог ст. 18 ч. 1 цього Закону виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Таким чином, суд не в праві втручатись в діяльність державного виконавця при здійсненні ним виконавчого провадження, та зобов'язувати його вчиняти ті чи інші дії, спрямовані на примусове виконання судових рішень.

Оцінюючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що вимоги скаржника є не обгрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Керуючись Законом України «Про виконавче провадження», ст.ст. 447-450, 451 ЦПК України, суд

У ХВАЛИВ:

У задоволені скарги ОСОБА_1 (зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1) на дії державного виконавця Другого Київського відділу державної виконавчої служби м. Одеси Головного територіального управління юстиції в Одеській області Кісс Крістіни Вячеславівни (адреса: 65065, м. Одеса, вул. Ген. Петрова, 1), за участю стягувача - ОСОБА_3 (зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2) про визнання не чинним та сасування розрахунку та зобов'язання здійснити перерахунок заборгованості відмовити повністю.

Ухвала може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду шляхом подання до Київського районного суду м. Одеси апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, апеляційна скарга подається протягом п'ятнадцяти днів з дня складення повного тексту ухвали суду.

Повний текст ухвали виготовлено 22.02.2019 року.

Суддя Маломуж А. І.