Рішення № 80039715, 22.02.2019, Київський районний суд м. Одеси

______________________

Справа № 520/11041/17

Провадження № 2/520/1066/19

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.02.2019 року

Київський районний суд м. Одеси

в складі: головуючого судді Калашнікової О.І.

при секретарі Шеховцевій О.В.

За участю представника відповідача адвоката ОСОБА_1,

розглянув у відкритому судовому засіданні заяву про ухвалення додаткового рішення про стягнення судових витрат по цивільної справі за позовом

ОСОБА_2 і ОСОБА_3 до ОСОБА_4, треті особи без самостійних вимог на стороні відповідача ОСОБА_5 державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради, ОСОБА_5 архітектури та містобудування Одеської міської ради про усунення перешкод в користуванні власністю та зобов’язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Київського райсуду м.Одеси від 12.02.2019 року частково задоволені позовні вимоги ОСОБА_2 і ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про усунення перешкод в користуванні власністю та зобов’язання вчинити певні дії.

14.02.2019 року до суду від ОСОБА_2 і ОСОБА_3 надійшла заява про стягнення з відповідача судових витрат в загальній сумі 19080 грн, посилаючись на те, що суд при ухваленні рішення не вирішив питання щодо розподілу судових витрат між сторонами.

До судового засідання сторона позивача не з’явилась, представник позивачів про час і місце розгляду справи сповіщений, причини неявки суду не повідомив.

Представник відповідача адвокат ОСОБА_1 заперечувала проти задоволення заяви ОСОБА_3 і надала письмові заперечення.

Частина 4 ст.270 ЦПК України визначає, що неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.

Суд дослідив надані докази і наведені сторонами доводи і дійшов висновку, що заява про компенсування судових витрат підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов’язаних з розглядом справи. До витрат, пов’язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу.

Зі змісту ст.58 ЦПК України слідує, що сторона, третя особа, а також особа, якій за законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника.

Відповідно до ст.60 ЦПК України представником у суді може бути адвокат або законний представник. Згідно ст.15 ЦПК України представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом. Частиною четвертою ст.62 ЦПК визначено, що повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до ЗУ «Про адвокатуру та адвокатську діяльність».

Так, у відповідності до ст.1 ЗУ «Про адвокату ру та адвокатську діяльність» адвокатська діяльність – це незалежна професійна діяльність адвоката щодо здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Договір про надання правової допомоги – домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об’єднання) зобов’язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов’язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Ст.137 ЦПК України передбачено, що витрати, пов’язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов’язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Судом встановлено, що 15.09.2017 року ОСОБА_2 і ОСОБА_3 уклали договір про надання юридичних послуг з ОСОБА_6 Романівною, яка не є адвокатом. ОСОБА_7 здійснювала представництво інтересів позивачів в судових засіданнях на підставі довіреності до грудня 2018 року.

До договорів про надання юридичних послуг додані квитанції до прибуткового касового ордеру від 15.09.2017 року на 6500 грн і на 6500 грн. Зазначені квитанції не містить номеру, назви установи (організації), печатки (штампу). До договору і квитанцій не надані належні докази того, що ОСОБА_7 є фізичною особою –підприємцем.

З огляду на викладене правові підстави для стягнення з відповідача на користь позивачів витрат на професійну правничу допомогу – відсутні.

Відповідно до положень ст..141 ЦК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог. ОСОБА_3 сплатили судовий збір за дві вимоги в сумі 1280 грн (а.с.26), позов задоволено частково (суд задовольнив одну вимогу позивачів), відповідно відповідач зобов’язана сплатити позивача 640 грн на відшкодування витрат по сплаті судового збору.

Витрати на підготовку експертного висновку ст.133 і ст..139 ЦПК України відносяться до судових витрат. Сторона позивача сплатила за виготовлення технічного звіту з геодезичних робіт 4000 грн (т.2 а.с.9а). Проти замовлення цього технічного звіту ОСОБА_4 11.07.2018 року не заперечувала. Надалі сторони вимоги щодо усунення перешкод у користуванні земельними ділянками не заявляли (технічний звіт свідчить, що сторони користуються земельними ділянками, площа і конфігурація яких відповідає правовстановлюючим документам на ці ділянки). З огляду на викладене суд розподіляє витрати на геодезичне дослідження порівну і стягує з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 2000 грн.

Таким чином, з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 підлягають стягненню судові витрати в загальній сумі 2640 грн.

Керуючись п.3 ч.1ст.270 ЦПК України, суд

Вирішив:

Заяву ОСОБА_2 і ОСОБА_3 про ухвалення додаткового рішення задовольнити.

Ухвалити додаткове рішення по справі за позовом ОСОБА_2 і ОСОБА_3 до ОСОБА_4, треті особи без самостійних вимог на стороні відповідача ОСОБА_5 державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради, ОСОБА_5 архітектури та містобудування Одеської міської ради про усунення перешкод в користуванні власністю та зобов’язання вчинити певні дії і стягнути з

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, ІПН НОМЕР_1 на користь ОСОБА_2 ( ІПН НОМЕР_2) і ОСОБА_3 (ІПН НОМЕР_3 ) судові витрати в сумі 2640 грн.

У задоволенні іншої частини вимог про стягнення судових витрат ОСОБА_2 і ОСОБА_3 відмовити.

Додаткове рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Одеської області через Київський райсуд м.Одеси протягом 30 днів з дня його проголошення.

Дата складання повного тексту додаткового судового рішення 22.02.2019 року.

Суддя Калашнікова О. І.