Постанова № 8003958, 12.02.2010, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 лютого 2010 року <ЧАС >м.ПолтаваСправа № 2а-46342/09/1670 Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді –Єресько Л.О.,

при секретарі –Кузьменко М.В.,

за участю:

представника позивача - Харченко О.В.,

представників відповідача - Сухомлин Ю.В., Бритавченко В.А., Сластьоненко С.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробниче підприємство "Атол"до Полтавської міжрайонної державної податкової інспекціїпро скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

05 серпня 2009 року Товариство з обмеженою відповідальністю науково-виробниче підприємство "Атол" (надалі - позивач) звернулося до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Полтавської міжрайонної державної податкової інспекціїпро скасування податкового повідомлення-рішення №0001052301/0 від 03.07.2009 року, яким зменшено суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з податку на додану вартість у розмірі 105 367 грн. 74 копійок.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилався на необґрунтованість висновків планової виїзної перевірки в акті № 426/23/30296771 від 19.06.2009 року про порушення позивачем пп. 7.4.1. п. 7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» у зв'язку з віднесенням до складу податкового кредиту сум ПДВ з вартості придбаних матеріалів та послуг при бурінні свердловин № 2 Шкурупіївська Любочевсько-Щербаківської площі та капітального ремонту свердловини № 455 Тищенківська Гречано-Горошківської площі, а також отриманні послуг від ТОВ «Айренг».

Зазначав, що свердловини № 2 Шкурупіївська та № 455 Тищенківська, які були ліквідовані згідно наказів Виробничого об'єднання «Укрнафта» Міністерства нафтової промисловості № 667 від 18.12.1981 року та № 303 від 27.05.1981 року, знаходяться в межах ділянок Любочевсько-Щербаківської площі та Гречано-Горошківської площі, щодо яких позивачем отримано спеціальні дозволи на користування надрами № 1705 від 20.06.2001 року та № 2632 від 02.12.2004 року, тому відновлення робіт на свердловинах здійснювалося правомірно. Крім того, на відновлення робіт позивачем було отримано позитивні висновки територіального управління Держнаглядохоронпраці України по Полтавській області № 1110 від 12.11.2004 року щодо свердловини № 2 Шкурупіївська та № 236 від 10.03.2005 року щодо свердловини № 455 Тищенківська. Посилання перевіряючих на відсутність у позивача погодження на відновлення свердловин їх власника (ВАТ «БК «Букрос»), обов'язковість якого передбачена п. 1.10. наказу Державного комітету України з промислової безпеки, охорони праці та гірничого нагляду № 95 від 06.05.2008 року «Про затвердження Правил безпеки в нафтогазовидобувній промисловості України», п. 2.14. постанови Державного комітету СРСР по нагляду за безпечним веденням робіт в промисловості гірничого нагляду № 19 від 27.12.1989 року, вважає неправомірним, оскільки право власності на свердловини ВАТ «БК «Букрос» не підтверджено правовстановлюючими документами, а вимоги наказу Державного комітету України з промислової безпеки, охорони праці та гірничого нагляду № 95 від 06.05.2008 року не можуть поширюватися на господарську діяльність позивача у зв'язку з тим, що роботи з відновлення свердловин розпочато раніше, ніж прийнято вказаний нормативно-правовий акт. Крім того, вважає, що контроль за дотриманням вимог порядку реліквідації свердловин повинен здійснюватися Міністерством охорони навколишнього природного середовища, а не органами державної податкової служби. Зазначав також, що виконання робіт на свердловинах № 2 Шкурупіївська Любочевсько-Щербаківської площі та № 455 Тищенківська Гречано-Горошківської площі було прямо пов'язано з господарською діяльністю позивача, з огляду на що суми ПДВ з їхньої вартості правомірно було віднесено до податкового кредиту відповідних звітних періодів.

Вказував, що формування складу податкового кредиту за результатами отримання послуг від ТОВ «Айренг» здійснено також згідно вимог Закону України «Про податок на додану вартість» на підставі податкових накладних № 29 від 03.10.2007 року, № 22 від 16.07.2008 року, виданих на виконання договору № 80/06 від 28.12.2006 року, за яким ТОВ «Айренг» надано послуги із здійснення авторського нагляду за будівництвом об'єкту та розробки проекту «Облаштування Кільцівського ГКР» «Підключення свердловини № 102 до ТДУПГ Кільцівка». Проектна документація пройшла державну експертизу Держгірпромнагляду, яким надано висновок № 26-05-25-2568.08 від 15.09.2008 року. За таких обставин позивач вважає, що висновок перевірки про відсутність фактичного надання послуг, неправомірне віднесення у зв'язку з цим до податкового кредиту сум ПДВ з їх вартості, є безпідставним.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги, просив їх задовольнити.

Представники відповідача проти позову заперечували, просили відмовити у його задоволенні.

У запереченнях посилалися на те, що за наслідками проведення планової виїзної документальної перевірки ТОВ НВП «Атол» за період з 01.10.2007 року по 31.12.2008 року встановлено порушення позивачем пп. 7.4.1. п. 7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» у зв'язку з включенням до складу податкового кредиту сум ПДВ, сплачених під час придбання матеріальних та нематеріальних активів, які не призначались для їх використання у господарській діяльності, а саме, витрат, пов'язаних з відновлювальними роботами на Шкурупіївській свердловині № 2 Любачевсько-Щербаківської площі та Тищенківській свердловині № 455 Гречано-Горошківської площі, оскільки у період проведення позивачем робіт з відновлення свердловин останні перебували на позабалансовому рахунку у ВАТ БК «Букрос», який є їхнім власником, що підтверджується листом ДНВП «Геоінформ України» № 03/303-2911 від 30.10.2009 року, натомість в порушення п. 2.14. постанови Державного комітету СРСР по нагляду за безпечним веденням робіт в промисловості гірничого нагляду № 19 від 27.12.1989 року позивач не отримав позитивне рішення на відновлення свердловин у зазначеного підприємства. Крім того, актом перевірки Полтавської територіальної інспекції державного геологічного контролю за веденням робіт по геологічному вивченню та використанню надр № 36-09 від 10.04.2009 року встановлено, що свердловина № 2 Шкурупіївська була введена в пробну дослідно-промислову експлуатацію з недотриманням Положення про порядок розпорядження геологічною інформацією, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 423 від 13.06.1995 року. Що стосується Тищенківської свердловини № 455 Гречано-Горошківської площі, то спеціальний дозвіл № 2632 на геологічне вивчення Гречано-Горошківської площі був анульований 24.11.2006 року у зв'язку з приписом Генеральної прокуратури від 04.11.2006 року, який був скасований лише 15.01.2008 року ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду, тому в період з 24.11.2006 року по 15.01.2008 року позивач не мав права на користування надрами цієї ділянки.

Зазначали, що позивачем в порушення пп. 7.4.4. п. 7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» включено до складу податкового кредиту суми ПДВ з витрат на придбання послуг з розроблення робочих проектів ТОВ «Айренг» згідно податкових накладних від 03.10.2007 року № 29 та від 16.07.2008 року № 22, оскільки перевіркою встановлено, що у вказаного підприємства відсутні трудові ресурси та необхідні основні фонди і обладнання для виконання договірних зобов'язань, а фінансово-господарські відносини його з ТОВ «Сьомий будтрест» та ТОВ «Універсал-Стиль» по виконанню проектних робіт є нікчемними.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, вивчивши та дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що у термін з 28.04.2009 року по 12.06.2009 року державними податковими ревізорами - інспекторами Горошко О.О., Журавльовою О.А., Бритавченком В.А., Гончаренко Н.І., Михайликом Г.М. проведено планову виїзну перевірку ТОВ НВП «Атол» (код ЄДРПОУ 30296771) з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2007 року по 31.12.2008 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2007 року по 31.12.2008 року.

Перевірку здійснено згідно плану-графіку проведення комплексних документальних перевірок СПД на 2 квартал 2009 року на підставі направлень від 27.04.2009 року № 000175 та від 28.05.2009 року № 000236.

За результатами перевірки складено акт від 19.06.2009 р. № 436/23/30296771, в якому зафіксовано, зокрема, порушення позивачем пп. 7.4.1., 7.4.4. п. 7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого завищено суму податку на додану вартість, яка підлягає бюджетному відшкодуванню в періоді, що перевірявся, на загальну суму 105368,10 грн., в тому числі:

за листопад 2007 року – 29524,02 грн.;

за січень 2008 року – 11784,38 грн.;

за лютий 2008 року – 258,69 грн.;

за березень 2008 року – 258,69 грн.;

за квітень 2008 року – 258,69 грн.;

за травень 2008 року – 258,69 грн.;

за червень 2008 року – 1105,31 грн.;

за липень 2008 року – 35631,87 грн.;

за серпень 2008 року – 258,69 грн.;

за вересень 2008 року – 15505,10 грн.;

за жовтень 2008 року – 9962,89 грн.;

за листопад 2008 року – 280,36 грн.;

за грудень 2008 року – 280,36 грн.

За висновками перевірки порушення податкового законодавства виникло у зв'язку із віднесенням позивачем до складу податкового кредиту сум ПДВ з вартості робіт по відновленню свердловин № 2 Шкурупіївська Любочевсько-Щербаківської площі та № 455 Тищенківська Гречано-Горошківської площі, в загальній сумі 100443,16 грн., при тому, що вказані витрати не є витратами, використаними у господарській діяльності позивача, оскільки ТОВ НВП «Атол» не має необхідного погодження власника свердловин (ВАТ БК «Букрос») на їх відновлення, отримання якого передбачено п. 1.10. ст. 4 наказу Державного комітету України з промислової безпеки, охорони праці та гірничого нагляду № 95 від 06.05.2008 року «Про затвердження Правил безпеки в нафтогазовидобувній промисловості України», п. 2.14. постанови Державного комітету СРСР по нагляду за безпечним веденням робіт в промисловості гірничого нагляду № 19 від 27.12.1989 року «Про затвердження положень про порядок ліквідації нафтових, газових і інших свердловин та списання витрат на їх спорудження, та не є фактичним власником зазначених свердловин, що підтверджується листом ДНВП «Геоінформ України» Міністерства охорони навколишнього природного середовища в№ 03/303-2911 від 30.10.2008 року.

Крім того, позивачем включено до складу податкового кредиту ПДВ з придбання послуг від ТОВ «Айренг» на суму 6770,34 грн., тоді як в ході проведення перевірки податкової звітності, реєстраційних документів, звітів та інших документів встановлено, що у ТОВ «Айренг» відсутні необхідні умови для здійснення господарської діяльності, а саме, відсутні трудові ресурси та необхідні основні фонди та обладнання для виконання укладених угод протягом перевіряємого періоду ( відповідно до штатного розкладу на підприємстві рахувався 1 штатний працівник – директор та 1 сумісник). Крім того, ТОВ «Айренг» мало фінансово-господарські відносини з ТОВ «Сьомий буд трест» (договір на виконання проектно-вишукувальних робіт від 26.05.2008 року № 44) та ТОВ «Універсал-Стіль» (договір на виконання проектно-вишукувальних робіт від 04.01.2008 року № 02), в яких фактичне проведення проектних робіт не підтверджено документально, тому зроблено висновок, що договори, укладені між ТОВ «Айренг» та постачальниками ТОВ «Сьомий будтрест», ТОВ «Універсал-Стіль» та покупцем ТОВ НВП «Атол» не спричиняють реального настання наслідків, є нікчемними.

На підставі акту перевірки винесено податкове повідомлення – рішення № 0001052301/0 від 03.07.2009 року, яким ТОВ НВП «Атол» зменшено суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з податку на додану вартість у розмірі 105 367 грн. 74 копійок.

Позивач не згоден із зазначеним податковим повідомленням-рішенням, у зв'язку з чим оскаржив його до суду.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Надаючи оцінку оскаржуваному податковому повідомленню – рішенню № 0001052301/0 від 03.07.2009 року, суд виходить з наступного.

Судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю науково-виробниче підприємство «Атол» зареєстроване Машівською районною державною адміністрацією 05.10.2000 року, його основними видами діяльності за КВЕД є : 11.10.2. добування природного газу, 45.12.0 розвідувальне буріння, 51.51.0 – оптова торгівля паливом, 40.22.0 – розподілення та постачання газу, 11.20.0 – надання послуг, пов'язаних з добуванням нафти і газу, 45.21.1 – будівництво будівель, що підтверджується довідкою АА № 103585 з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України від 16.03.2009 року.

У періоді, за який проводилася перевірка, ТОВ НВП «Атол» було зареєстроване платником податку на додану вартість (індивідуальний податковий номер 302967716240), що зазначено в акті перевірки від 19.06.2009 року та не заперечується сторонами.

Законом України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 № 168/97-ВР (надалі – Закон України «Про ПДВ») визначено коло платників податку на додану вартість, об’єкти, база, ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету.

Відповідно до пп. 7.7.1. п. 7.7. ст. 7 Закону України «Про ПДВ» сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Пп. 7.7.2. п. 7.7. ст. 7 Закону передбачено, якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг); б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Згідно пп.7.7.4. п. 7.7. ст. 7 Закону платник податку, який має право на одержання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування, подає відповідному податковому органу податкову декларацію та заяву про повернення такої повної суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.

Як встановлено перевіркою та підтверджується матеріалами справи, позивачем протягом перевіряє мого періоду заявлялися до повернення відповідні суми ПДВ, відображені у декларації з ПДВ за 11 місяців 2007 року, щомісячних деклараціях за 2008 рік та заявах про повернення суми бюджетного відшкодування.

Підставою для зменшення суми бюджетного відшкодування за вказані звітні періоди на 105367, 74 грн. став висновок перевірки про завищення позивачем податкового кредиту на зазначену суму, надаючи оцінку якому суд виходить з наступного.

Податковим кредитом згідно п. 1.7 ст. 1 Закону України «Про ПДВ» є сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов’язання звітного періоду.

Відповідно до пп. 7.4.1. п. 7.4. ст. 7 Закону України «Про ПДВ» податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку із придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно пп. 7.2.6. п. 7.2. ст. 7 Закону підставою для нарахування податкового кредиту є податкова накладна, яка видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача.

Відповідно до пп. 7.4.5. п. 7.4. ст. 7 Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв’язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пп. 7.2.6.).

При цьому пп. 7.5.1. п. 7.5. ст. 7 Закону України «Про ПДВ» передбачено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається: дата здійснення першої з подій:

-          або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

-           або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

З огляду на викладені положення Закону, для отримання права сформувати податковий кредит із сум ПДВ, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), платник ПДВ повинен мати податкові накладні, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначений для використання в господарській діяльності.

Судом встановлено, що позивач має спеціальний дозвіл на користування надрами № 1705 від 20.06.2001 року, виданий на геологічне вивчення, у тому числі дослідно-промислову розробку Любачевсько-Щербаківської площі (термін дії продовжено до 20.06.2011 року) та спеціальний дозвіл на користування надрами № 2632 від 02.12.2004 року, виданий на геологічне вивчення, у тому числі дослідно-промислову розробку Гречано-Горошківської площі (терміном на 5 років), який був продовжений до 31.12.2014 року, що підтверджується листом Міністерства охорони навколишнього природного середовища від 11.02.2010 року № 2514/26/10-10.

Згідно ст. 1 Закону України «Про нафту і газ» від 12.07.2001 року № 2665-ІІІ, геологічним вивченням нафтогазоносності надр є комплекс робіт (геологічне знімання, геофізичні, геохімічні, аерокосмогеологічні дослідження, прямі пошуки, буріння і випробування свердловин, дослідно-промислова розробка, науково-дослідні і тематичні роботи, їх аналіз та узагальнення), що проводяться з метою вивчення геологічної будови і нафтогазоносності надр на певній території; а дослідно-промисловою розробкою родовища нафти і газу є стадія геологічного вивчення родовища, на якій здійснюється видобуток з родовища обмеженої кількості нафти і газу з метою визначення його промислової цінності, уточнення гірничо-геологічних та технологічних параметрів, необхідних для підрахунку запасів нафти, газу і супутніх компонентів та обгрунтування вибору раціонального методу (технології) промислової розробки родовища.

Статтею 20 Закону України «Про нафту і газ» передбачено, що власник спеціального дозволу на користування нафтогазоносними надрами має право: використовувати надану йому ділянку нафтогазоносних надр для здійснення виключно того виду діяльності, що зазначений у спеціальному дозволі на користування нафтогазоносними надрами; залучати на підрядних умовах виконавців окремих видів робіт, пов'язаних з користуванням нафтогазоносними надрами, які мають технічні можливості, що відповідають вимогам чинного законодавства, за умови прийняття ними відповідальності за порушення екологічних стандартів і вимог; вести, припиняти свою діяльність на ділянці нафтогазоносних надр на умовах, визначених цим Законом та угодою про умови користування нафтогазоносними надрами.

Як встановлено судом, в межах ліцензійних ділянок позивача знаходяться свердловини № 2 Шкурупіївська (Любочевсько-Щербаківська площа) та № 455 Тищенківська (Гречано-Горошківська площа), що не заперечується сторонами та підтверджено листом Державного науково-виробничого підприємства «Державний інформаційний геологічний фонд України «Геоінформ України» (надалі – ДНВП «Геоінформ України») від 29.12.2009 року вих. № 03/303-3435.

Свердловина № 2 Шкурупіївська була ліквідована наказом Виробничого об'єднання «Укрнафта» Міністерства нафтової промисловості № 667 від 18.12.1981 року, свердловина № 455 Тищенківська – наказом № 303 від 27.05.1981 року.

Відповідно до п. 2.14. Положення про порядок ліквідації нафтових, газових та інших свердловин і списання витрат на їх спорудження, затвердженого постановою Державного комітету СРСР по нагляду за безпечним веденням робіт в промисловості гірничого нагляду № 19 від 27.12.1989 року, відновлення ліквідованих свердловин здійснюється за позитивним рішенням виробничого об'єднання, на обліку якого знаходяться ці свердловини; ремонтно-відновлювальні роботи здійснюються за планом, який забезпечує безпеку цих робіт. Копія плану подається до органів держгіртехнагляду.

Позивачем було погоджено відновлення ліквідованих свердловин № 2 Шкурупіївська та № 455 Тищенківська з органом державного гірничого нагляду, а саме, отримано позитивні висновки Територіального управління Державного комітету України з нагляду за охороною праці по Полтавській області № 1110 від 12.11.2004 року щодо відновлення робіт на свердловині № 2 Шкурупіївська та № 236 від 10.03.2005 року щодо відновлення свердловини № 455 Тищенківська.

Рішення виробничого об'єднання, на обліку якого знаходилися ці свердловини, позивачем не було отримано. Разом з тим, суд враховує наступне.

Пунктом 1.2. Порядку ведення обліку нафтових і газових свердловин, затвердженого наказом Державного комітету природних ресурсів України від 20.04.2005 року № 76, встановлено, що під нафтовою чи газовою свердловиною розуміється спеціально обладнана гірнича виробка (разом з комплексом технологічного обладнання) у земній корі круглого січення з великим співвідношенням глибини до діаметру, яка створюється послідовним руйнуванням (бурінням) гірничих порід, видаленням зруйнованої породи і, при необхідності, кріпленням стінок свердловини.

Відповідно до ч. 3 ст. 10 Закону України «Про нафту і газ» після закінчення строку дії спеціального дозволу державне майно, що було надане у користування власнику цього дозволу, повертається державі. При цьому надра як об'єкт матеріального світу, щодо якого виникають цивільні права та обов'язки, є нерухомою річчю, нафтогазова свердловина є річчю, призначеною для обслуговування головної речі (ділянки нафтогазоносних надр), є її приналежністю. Згідно ч. 2 ст. 186 Цивільного кодексу України приналежність слідує за головною річчю, тому як визначено ч. 3 ст. 10 Закону України «Про нафту і газ» ділянка надр разом із свердловинами як державне майно (майно українського народу) після закінчення строку дії спеціального дозволу підлягає поверненню державі. Натомість отримання суб'єктом господарювання спеціального дозволу на користування надрами надає йому право здійснювати відповідний вид користування надрами на усій площі земельної ділянки, визначеній у дозволі.

Частиною 3 ст. 10 Закону України «Про нафту і газ» також передбачено, що споруди, обладнання та інші активи, що були створені власником спеціального дозволу на користування нафтогазоносними надрами в процесі здійснення підприємницької діяльності в нафтогазовій галузі, є його власністю і після закінчення строку дії спеціального дозволу на користування нафтогазоносними надрами можуть використовуватися ним на власний розсуд. Разом з тим, враховуючи вимоги Кодексу України про надра, Закону України «Про нафту і газ», право власника щодо користування створених в процесі підприємницької діяльності в нафтогазовій галузі споруд і обладнання є обмеженим з огляду на необхідність отримання спеціального дозволу на користування нафтогазоносними надрами.

Беручи до уваги наведене, висновок перевірки про те, що роботи з відновлення свердловин не були пов'язані з господарською діяльністю позивача у зв'язку з відсутністю рішення на відновлення свердловин виробничого об'єднання, на обліку якого знаходилися ці свердловини, є необґрунтованим, оскільки свердловини знаходилися в межах ділянок, на користування надрами яких позивачем були отримані спеціальні дозволи. Крім того, твердження перевіряючих про необхідність отримання позивачем рішення саме ВАТ «БК Букрос», як власника свердловин, є недоведеними.

Згідно п. 1.4. Порядку ведення обліку нафтових і газових свердловин облік нафтових та газових свердловин ведеться на підставі паспортів свердловин, що складаються підприємствами незалежно від форм власності та відомчого підпорядкування, які мають на обліку, або орендують нафтогазові свердловини, проводять роботи з буріння, здійснюють спостереження за станом свердловин та видобутком вуглеводнів. Пунктом 2.4. Порядку передбачено, що розділ 3 паспорту "Відомості про власника свердловини" заповнюється у разі наявності оформленого права власності на свердловину. У ньому наводиться інформація про власника свердловини: назва підприємства-власника; форма власності (державна, комунальна, колективна, приватна, власність організацій-нерезидентів); та відомості про документ, що підтверджує право власності (номер; дата видачі; форма власності).

У листі ДНВП «Геоінформ України» від 30.10.2009 року № 03/303-2784, надісланому Полтавській міжрайонній державній податковій інспекції, вказано, що ВАТ БК «Букрос» було надано паспорти по 97 ліквідованих свердловинах, в тому числі по свердловинах Шкурупіївська № 2 та Тищенківська № 455, які товариство отримало в процесі корпоратизації та використовувало у своїй діяльності; ТОВ НВП «Атол» надано паспорти по свердловинах Шкурупіївська № 2 та Тищенківська № 455 пізніше, тому до Реєстру вони внесені не були. Разом з тим, у листі від 29.12.2009 року № 03/303-3435 ДНВП «Геоінформ України» на запит суду повідомило, що офіційні документи стосовно беззаперечного права власності на свердловини ВАТ БК «Букрос» або ТОВ НВП «Атол» відсутні, в тому числі і документ №09/2-1593 від 10.07.2006 року (зазначений у паспортах ВАТ БК «Букрос»), а за достовірність інформації, яка внесена до паспорту свердловини відповідальність несе підприємство, яке заповнює паспорт.

З огляду на викладене, відповідачем не доведено, що ВАТ «БК Букрос» є власником свердловин або правонаступником виробничого об'єднання, яке здійснило ліквідацію свердловин, і рішення якого повинен був отримати позивач на відновлення свердловин.

Суд вважає також необґрунтованими посилання в акті перевірки на недотримання позивачем п. 1.10. наказу Державного комітету України з промислової безпеки, охорони праці та гірничого нагляду № 95 від 06.05.2008 року «Про затвердження Правил безпеки в нафтогазовидобувній промисловості України», яким встановлено, що повернення ліквідованих нафтових і газових свердловин в експлуатаційний фонд здійснюється у разі виконання таких заходів: а) отримання погодження у розробника проекту розробки або дослідно-промислової розробки даного родовища про доцільність повернення свердловин з ліквідаційного фонду в експлуатацію; б) погодження з територіальним органом Держгірпромнагляду. Вказаний нормативно-правовий акт не діяв на момент відновлення позивачем свердловин, а жодні застереження щодо його зворотної дії в часі відсутні. Крім того, відповідачем не доведено, що розробником проекту розробки родовища, погодження якого необхідне у такому випадку, є ВАТ БК «Букрос».

Перевіркою встановлено, що позивачем до податкового кредиту за період з 01.10.2007 року по 31.12.2008 року включено суми ПДВ, сплачені під час придбання матеріальних та нематеріальних активів, пов'язаних з відновлювальними роботами на Шкурупіївській свердловині № 2 та Тищенківській свердловині № 455, в загальному розмірі 100443,16 грн. на підставі наступних податкових накладних, виданих: ТОВ «Айренг» № 29 від 03.10.2007 року; ДП СВАРЧ ДСВАРС МНС України № 126 від 31.10.2007 року, № 397 від 03.12.2007 року, № 430 від 29.12.2007 року, № 58 від 31.01.2008 року, № 207 від 29.02.2008 року, № 587 від 31.03.2008 року, № 757 від 30.04.2008 року, № 1057 від 31.05.2008 року, № 1183 від 30.06.2008 року, № 1436 від 31.07.2008 року, № 2054 від 31.08.2008 року, № 2304 від 30.09.2008 року, № 2576 від 31.10.2008 року, № 2688 від 30.11.2008 року, № 2870 від 31.12.2008 року, ДП Полтавське УГР № 365 від 25.12.2007 року, № 176 від 14.08.2008 року, № 178 від 19.08.2008 року, ПП «Земпроект» № 476 від 19.05.2008 року, № 564 від 11.06.2008 року, ТОВ «Голден Дерік» № 454 від 30.06.2008 року, ТОВ НВП «Технотерра» № 32 від 18.06.2008 року, № 56 від 30.09.2008 року (щодо робіт на 2 Шкурупіївській свердловині) та виданих ДП СВАРЧ ДСВАРС МНС України № 126 від 31.10.2007 року, № 397 від 03.12.2007 року, № 430 від 29.12.2007 року, № 58 від 31.01.2008 року, № 207 від 29.02.2008 року, № 587 від 31.03.2008 року, № 757 від 30.04.2008 року, № 1057 від 31.05.2008 року, № 1183 від 30.06.2008 року, № 1436 від 31.07.2008 року, № 2054 від 31.08.2008 року, № 2304 від 30.09.2008 року, № 2576 від 31.10.2008 року, № 2688 від 30.11.2008 року, № 2870 від 31.12.2008 року, ДП «Полтавське УГР № 301 від 31.10.2007 року, № 333 від 30.11.2007 року, № 370 від 26.12.2007 року, ЗАТ «Укрнадрасервіс» № 1 від 25.09.2007 року, ТОВ «Енерком» № 794 від 31.08.2008 року, № 794 від 30.09.2008 року, № 987 від 31.10.2008 року, № 1085 від 30.11.2008 року, № 1169 від 31.12.2008 року (щодо робіт на 455 Тищенківській свердловині).

Порушень в оформленні вищезазначених податкових накладних або факту видання їх суб'єктом, який не є платником ПДВ, перевіркою не встановлено.

Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку, що суми ПДВ, сплачені у зв'язку з відновлювальними роботами на Шкурупіївській свердловині № 2 та Тищенківській свердловині № 455 позивачем правомірно, згідно положень пп. 7.4.1. п. 7.4. ст. 7 Закону України «Про ПДВ», включено до податкового кредиту відповідних звітних періодів, підтверджено належно оформленими податковими накладними, виданими у зв'язку з придбанням товарів (послуг), призначених для використання в господарській діяльності позивача. Натомість, висновок перевірки про завищення позивачем податкового кредиту на зазначену суму є необґрунтованим.

Суд не бере до уваги посилання відповідача на те, що свердловина № 2 Шкурупіївська була введена в пробну дослідно-промислову експлуатацію з недотриманням Положення про порядок розпорядження геологічною інформацією, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 423 від 13.06.1995 року, що встановлено актом перевірки Полтавської територіальної інспекції державного геологічного контролю за веденням робіт по геологічному вивченню та використанню надр № 36-09 від 10.04.2009 року, оскільки встановлення вказаного порушення не стало підставою для анулювання спеціального дозволу позивача № 1705 від 20.06.2001 року на користування надрами Любачевсько-Щербаківської площі, на якій знаходилася свердловина. Крім того, порушення вимог законодавства про надрокористування тягне відповідальність, передбачену нормами цього законодавства, а не податкового законодавства.

Посилання відповідача на те, що в період з 24.11.2006 року по 15.01.2008 року позивач не мав права на користування надрами Гречано-Горошківської площі, на якій розташована Тищенківська свердловина № 455, суд оцінює критично.

Судом встановлено, що спеціальний дозвіл № 2632 на геологічне вивчення Гречано-Горошківської площі був анульований 24.11.2006 року у зв'язку з приписом Генеральної прокуратури від 04.11.2006 року. Постановою Господарського суду Полтавської області від 11.07.2007 року було визнано нечинним наказ Міністерства охорони навколишнього природного середовища від 24.11.2006 року № 514 в частині анулювання спеціального дозволу № 2632 від 02.12.2004 року. Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 15.01.2008 року постанову Господарського суду Полтавської області залишено без змін. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 07.10.2009 року рішення судів першої та апеляційної інстанції було скасовано, справу направлено на новий розгляд.

Враховуючи те, що позивачем віднесено до податкового кредиту суми ПДВ з вартості відновлювальних робіт на Тищенківській свердловині № 455 з жовтня 2007 року і в 2008 р., тобто після прийняття постанови Господарського суду Полтавської області, залишеної без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 15.01.2008 року, якими визнано нечинним наказ Міністерства охорони навколишнього природного середовища від 24.11.2006 року про анулювання дозволу, і на даний час спеціальний дозвіл на користування надрами Гречано-Горошківської площі № 2632 від 02.12.2004 року продовжений до 31.12.2014 року, що підтверджується листом Міністерства охорони навколишнього природного середовища від 11.02.2010 року № 2514/26/10-10, дії позивача не суперечили вимогам Закону України «Про ПДВ».

Що стосується висновку перевірки про те, що позивачем завищено податковий кредит у зв'язку з віднесенням до його складу ПДВ з придбання послуг від ТОВ «Айренг» на суму 6770,34 грн., суд виходить з наступного.

Як встановлено судом, ТОВ «Айренг» зареєстроване 24.04.2003 року, ідентифікаційний код 32166174, свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи серії А00 № 189054, мало статус платника ПДВ з 21.05.2003 року по 03.03.2009 року, індивідуальний податковий номер – 321661716249, свідоцтво про реєстрацію платника ПДВ від 21.05.2003 року № 23791756, що зафіксовано в акті перевірки товариства від 11.03.2009 року № 208/23-32166174.

Згідно п. 3.1. Статуту ТОВ «Айренг» одним із видів діяльності товариства є проектування у галузі паливно-енергетичного комплексу.

ТОВ «Айренг» має ліцензію серії АВ № 331637 на здійснення будівельної діяльності, видану за рішенням Полтавської обласної державної адміністрації від 14.06.2007 року № 232, строком дії з 20.05.2007 року по 30.05.2012 року.

Судом встановлено, що господарсько-правові відносини позивача з ТОВ «Айренг» виникли у зв'язку з виконанням ТОВ «Айренг» на підставі договору підряду від 26.12.2006 року № 80/06 робіт з авторського нагляду за будівництвом «Облаштування Любачевсько-Щербаківського ГКР. Тимчасова дослідна установка підготовки газу; підключення свердловини № 2 до ТДУПГ; газопровід-відвід від ТДУПГ до газопроводу «УКПГ – Потічанка – МГ «Диканька – Кременчук», що оформлено актом виконаних робіт від 03.10.2007 року, а також виконанням робіт на підставі договору підряду від 12.06.2008 року № 31/08 по проектуванню «Розробка проекту «Облаштування Кільцівського ГКР. Підключення свердловини № 102 до ТДУПГ Кільцівка», що оформлено актом виконаних робіт від 22.08.2008 року.

На виконання вказаних договірних зобов'язань ТОВ «Айренг» видано податкові накладні від 03.10.2007 року № 29 на суму 9392,40 грн., в тому числі ПДВ – 1565,40 грн., та від 16.07.2008 року № 22 на суму 31229,64 грн., в тому числі ПДВ – 5204,94 грн. (включена до податкового кредиту у серпні 2008 року).

Перерахування позивачем коштів на рахунок ТОВ «Айренг» підтверджується банківськими виписками ВАТ «Банк «Фінанси та кредит» від 03.10.2007 року та 16.07.2008 року.

Таким чином, податковий кредит в сумі 6770,34 грн. за результатами господарських операцій з ТОВ «Айренг» позивачем сформовано на підставі податкових накладних, оформлених згідно вимог пп. 7.2.1. п. 7.2. ст. 7 Закону України «Про ПДВ», підписаних та скріплених печаткою ТОВ «Айренг», яке на момент їх видачі знаходилося в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та було зареєстровано платником ПДВ, підтверджено первинними документами (акти виконаних робіт), що ґрунтується на вимогах Закону України «Про ПДВ».

Реальність господарських операцій позивача з ТОВ «Айренг» підтверджується висновком експертизи № 26-05-25-2568.08 від 15.09.2008 року, проведеної Державним підприємством «Карпатський експертно-технічний центр» щодо відповідності проектної документації вимогам законів та інших нормативно-правових актів з питань охорони праці, промислової безпеки та охорони надр по робочому проекту 36-08 «Облаштування Кільцівського ГКР. Підключення свердловини № 102 до ТДУПГ», яким проект, опрацьований ТОВ «Айренг», визнано таким, що відповідає вимогам законодавства.

Отже, висновок перевірки про завищення позивачем податкового кредиту на суму 6770,34 грн. за результатами господарських операцій з ТОВ «Айренг» є необґрунтованим.

Суд оцінює критично доводи перевірки про те, що ТОВ «Айренг» мало фінансово-господарські відносини з ТОВ «Сьомий буд трест» (договір на виконання проектно-вишукувальних робіт від 26.05.2008 року № 44) та ТОВ «Універсал-Стіль» (договір на виконання проектно-вишукувальних робіт від 04.01.2008 року № 02), в яких фактичне проведення проектних робіт не підтверджено документально, у зв'язку з чим договори, укладені між ТОВ «Айренг» та постачальниками ТОВ «Сьомий будтрест», ТОВ «Універсал-Стіль» та покупцем ТОВ НВП «Атол» не спричиняють реального настання наслідків, є нікчемними.

Відповідно до ч. 2 ст. 215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Статтею 228 Цивільного кодексу України передбачено, що правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним. Правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Відповідачем не доведено, що договори підряду позивача з ТОВ «Айренг» були спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним, не надано доказів про наявність умислу сторін, тобто, що вони усвідомлювали або повинні були усвідомлювати протиправність укладеного правочину і суперечність його мети інтересам держави та суспільства, прагнули або свідомо допускали настання протиправних наслідків.

Посилання відповідача на те, що у ТОВ «Айренг» відсутні необхідні умови для здійснення господарської діяльності, а саме, відсутні трудові ресурси та необхідні основні фонди та обладнання для виконання укладених угод протягом перевіряємого періоду, не є підтвердженням нікчемності укладених ним угод, оскільки товариство могло використовувати залучені трудові ресурси, орендоване обладнання або основні засоби позивача.

З огляду на вищенаведене, суд вважає необґрунтованим висновок перевірки про завищення позивачем податкового кредиту на загальну суму 105368,10 грн., та беручи до уваги, що відповідачем не заперечується фактична сплата позивачем зазначеної суми ПДВ постачальникам товарів (послуг), зменшення суми бюджетного відшкодування є безпідставним.

Враховуючи вищевикладене, податкове повідомлення-рішення Полтавської міжрайонної державної податкової інспекції № 0001052301/0 від 03 липня 2009 року, яким Товариству з обмеженою відповідальністю науково-виробничому підприємству "Атол" зменшено суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з податку на додану вартість у розмірі 105 367 грн. 74 копійок, винесено Полтавською міжрайонною державною податковою інспекцією необґрунтовано, без урахування усіх обставин, встановлених під час перевірки, та всупереч положенням Закону України «Про ПДВ».

Зважаючи на те, що податкове повідомлення-рішення є правовим актом індивідуальної дії, та згідно ч. 2 ст. 162 КАС України, у разі його неправомірності, визнається судом протиправним і скасовується, суд вважає за необхідне згідно ч. 2 ст. 11 КАС України вийти за межі позовних вимог про скасування податкового повідомлення-рішення № 0001052301/0 від 03 липня 2009 року, та визнати його протиправним і скасувати.

Отже, позов підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

На підставі наведеного, керуючись пп. 7.4.1. п. 7.4. ст. 7, пп. 7.2.6. п. 7.2. ст. 7, пп. 7.5.1. п. 7.5. ст. 7, пп. 7.7.1., 7.7.2., 7.7.4. п. 7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 року № 168/97-ВР, статтями 2, 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробничого підприємства "Атол" до Полтавської міжрайонної державної податкової інспекції про скасування податкового повідомлення-рішення задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Полтавської міжрайонної державної податкової інспекції № 0001052301/0 від 03 липня 2009 року, яким Товариству з обмеженою відповідальністю науково-виробничому підприємству "Атол" зменшено суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з податку на додану вартість у розмірі 105 367 грн. 74 копійок.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробничого підприємства "Атол" витрати зі сплати судового збору у розмірі 3 грн. 40 коп.

          Постанова відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений Кодексом адміністративного судочинства України, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови. Апеляційна скарга може бути подана у 20-денний строк після подачі заяви про апеляційне оскарження в порядку, визначеному статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст постанови виготовлено 17 лютого 2010 року.

          Суддя                                                                                Л.О. Єресько