Рішення № 80039543, 22.02.2019, Кілійський районний суд Одеської області

Справа № 502/2189/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 лютого 2019 року м. Кілія

Кілійський районний суд Одеської області

у складі:

головуючого судді – Масленикова О.А.

за участю секретаря судового засідання – Скрипкіної А.Ю.

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження

за наявними у справі матеріалами

цивільну справу за позовом

за позовом

акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк»

до

ОСОБА_1 - ОСОБА_2

про

стягнення заборгованості за кредитним договором

В С Т А Н О В И В:

Акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» 27.11.2018 року звернулося до Кілійського районного суду Одеської області з позовною заявою до ОСОБА_1 - ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором № б/н 06.06.2008 року у розмірі 12124,34 гривень, а також про стягнення судових витрат у вигляді судового збору у розмірі 1762 гривні, сплачених позивачем при зверненні до суду.

Позивач зазначив, що 06.06.2008 року уклав з відповідачем договір № б/н, на підставі якого відповідач отримав кредит у розмірі 5000,00 гривень у виді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок.

Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг» та «Тарифами банку», які викладені на банківському сайті, складає між ним та банком договір про надання банківських послуг, що підтверджується підписом у заяві. Щодо встановлення та зміни кредитного ліміту Банк керувався п.п.2.1.1.2.3, 2.1.1.2.4 Договору, на підставі яких відповідач при укладенні договору дав свою згоду, щодо прийняття будь-якого розміру кредитного ліміту та його зміну за рішенням та ініціативою Банку.

АТ КБ «Приватбанк» свої зобов’язання за Договором виконав в повному обсязі, а саме надав відповідачу кредит у розмірі та на умовах, встановлених договором.

Однак позичальник належним чином не виконав зобов’язання, покладені на нього відповідно до вищезазначеного договору, у зв'язку з чим станом на 23.10.2018 року має заборгованість – 12124 гривень 34 копійок, яка складається з наступного:

- 5027 гривень 86 копійок – заборгованість по відсоткам за користуванням кредитом;

- 6042 гривень 94 копійок – заборгованість за пенею;

а також штрафи відповідно до п.2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг:

-500 гривень – штраф (фіксована частина);

-553 гривень 54 копійок – штраф (процентна складова).

Ухвалою судді від 12 грудня 2018 року відкрито провадження у справі призначено розгляд у порядку спрощеного позовного провадження, про що повідомлені сторони.

Відповідач на адресу суду надала відзив на позов, де зазначає, що вважає, що позовна заява подана безпідставно та необґрунтовано, а позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних причин: позивач вказує, що 06.06.2008року уклав зі нею кредитний договір № б/н на підставі Заяви № б/н від 06.06.2008 року та надав їй кредит у розмірі 5 000.00грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. Свої позовні вимоги позивач підтвердив долучивши до позовної заяви копію моєї заяви та розрахунку заборгованості. Однак це ствердження відповідач вважає такими , що не відповідають дійсності з наступних причин: У тексті позовної заяви не вказано тіло кредиту або заборгованість по тілу кредиту на яке нараховане: нарахування відсотків за користування кредитом; нарахування пені; нарахування штрафу (процентна складова) так як ці нарахування проводяться від суми заборгованості від тіла кредиту (це зазначено у довідки про умови кредитування з використуванням кредитки «універсальна, 55 днів пільгового періоду». У наданій позовній заяві не зазначено з якого часу виник борг, тобто не зрозуміло, коли вона порушила умови кредитного договору та почав перебігати строк прострочення договірних зобов’язань. Це є важливим фактором, для об’єктивного розгляду справи по суті, встановлення відповідності нарахувань процентів та штрафних санкцій, так як, у Довідки про надання послуг банком зазначаються розрахунки від суми кредитування та днів прострочення кредиту. Крім того визначення з якого часу вона порушила умови кредитування, вважаю, що це є важливою інформацією, так як від часу порушення зобов’язань починають перебігати строки давності для подачі позову як це передбачено відповідно ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Згідно ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. На підставі викладеного відповідач просить відмовити позивачу у позові про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Представник позивача 06.02.2019 року на електронну адресу суду надав відповідь на відзив за вх. № ЕП-130/19, з якого вбачається, що стосовно наданих банком доказів укладення кредитного договору надані такі докази, які підтверджують факт укладання кредитного договору та наявність не виконаних кредитних зобов'язань: копія кредитного договору; розрахунок заборгованості; копія паспорта Відповідача, за яким був оформлений кредитний договір; виписка по рахунку; фото клієнта з карткою. Позивач також зазначає, що розрахунок заборгованості не є первинним документом за своєю природою, а є інформаційним документом по факту обробки фактичного операційного руху грошових коштів по рахунках кредитної угоди, а також відображує стан нарахувань в певні періоди часу. Та надав виписку по рахунку. Банківська виписка має статус первинного документу, що підтверджено Переліком типових документів, затвердженого наказом Мін’юсту від 12.04.12 р. № 578/5 (далі - Перелік № 578/5), згідно якого до первинних документів, які фіксують факт виконання госоперації та служать підставою для записів у регістрах бухобліку і в податкових документах, віднесені: касові, банківські документи; повідомлення банків; виписки банків; корінці квитанцій і касових чекових книжок. Із виписки вбачається, що відповідач знімав кредитні кошти, потім частково погашав заборгованість за договором і знову користувався кредитними коштами. Користуючись кредитними коштами, відповідачу були добре відомі і зрозумілі умови договору, а тому його твердження щодо не знання тарифів, умов та правил не відповідають дійсним обставинам справи.

Відповідач 21 лютого 2019 року надала до канцелярії суду заперечення за вх..№ 2087/19, де зазначила, що позивач надав відповідь на відзив, де жодним чином не надав обґрунтованих доводів на підтвердження позовних вимог, а саме не вказав: тіло кредиту, дату з якого часу Відповідач почав порушати умови кредиту, так як це є важливим фактором, для об’єктивного розгляду справи по суті, встановлення відповідності нарахувань процентів та штрафних санкцій. На цей факт особлива увага звертається у Постанові № 5 від 30.03.2012 року «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають з кредитних правовідносин» Пленуму Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.З отриманої відповіді на відзив не вбачається обґрунтованості позовних вимог, а навпаки маються суттєві розбіжності з позовною заявою та наданими до позовної заяви копіями документів. Позивач не зазначив тіло кредиту та які в нього проводились розрахунки по пені та по відсоткам за користуванням кредитом.

З досліджених доказів суд встановив наступні фактичні обставини:

06.06.2008 року ОСОБА_1 – ОСОБА_2, ознайомившись з Умовами та Правилами надання банківських послуг, тарифами Приват Банку на підставі Заяви просила відкрити та надати послуги. На підставі чого банком було видано кредитну картку універсальна з кредитним лімітом 1100 гривень, строк дії картки – 05/12. Базовою процентною ставкою по кредитному ліміту на момент підписання договору становив 1,9% у місяць.

Своїм підписом у заяві ОСОБА_1 – ОСОБА_2 підтвердила свою згоду на те, що ця заява разом із Пам'яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами становить між нею та банком Договір про надання банківських послуг. Вона ознайомилася і згодна з Умовами та Правилами надання банківських послуг, Правилами надання послуг і Тарифами банку, які були надані їй для ознайомлення в письмовому виді, а також підтвердила факт отримання повної інформації про умови кредитування в ПриватБанку. Та погодилась з тим, що банк має право у любий момент збільшити, зменшити або анулювати кредитний ліміт.

Умовами та правилами надання банківських послуг, витяги з яких надані позивачем, передбачено терміни і поняття, права і обов'язки клієнта, права та обов'язки банку, запевнення клієнта, відповідальність сторін, правила зміни умов та правил, додаткові положення, які включають строки та застереження, місце виконання та інші положення.

Так, відповідно до п.2.1.1.2.1 Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку для надання послуг Банк видає Клієнту картку, її вид визначений у пам'ятці клієнта/ довідці про умови кредитування і заяві, підписанням якого клієнт і банк укладають договір про надання банківських послуг. Датою укладання договору є дата отримання картки, зазначена в Заяві. договір укладається терміном на п'ять років. Якщо за місяць до закінчення терміну дії договору жодна із сторін письмово не відмовилася від договору, він продовжується на такий же термін.

Згідно п.2.1.2.11, 2.1.2.12 Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку банк не несе відповідальності за несвоєчасне отримання Держателем картки, випущеної на новий термін. Після настання зазначеного на картці останнього місяця терміну її дії банком випускається картка на новий термін. Закінчення терміну дії картки, її втрата або пошкодження не спричиняє припинення договірних відносин між банком і клієнтом та/або закриття пов'язаного з нею поточного рахунку клієнта.

Відповідно до довідки, виданої АТ КБ «Приватбанк» 25.01.2019 року за № 30.1.0.0/2-20181113/256, клієнт ОСОБА_1 – ОСОБА_2 згідно кредитного договору б/н від 06.06.2008 року, отримала картки № 5457082984269469, № 5577212303398484, № 5168742341628778, зі строком дії пере випущеної картки до останнього дня 01.2018 року.

Як вбачається з п.2.1.1.12.2 Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку за користування кредиту протягом Пільгового періоду Клієнт сплачує банку відсотки розмірі 0,01% від суми операції за рахунок Кредиту. В разі погашення клієнтом боргових зобов'язань за кредитом до 25 числа місяця, що слідує за місяцем, в якому були здійснені трати, за користування кредитом клієнт сплачує банку відсотки в розмірі, зазначеному в Тарифах, що діють на дату нарахування. Сплату відсотків за користування кредиту клієнт здійснює шляхом надання доручення банку про списання грошей з його поточного рахунку в розмірі нарахованих відсотків(договірне списання).

Згідно п. 2.1.1.7.6. Умов – при порушенні клієтом строків платежів по кожному з грошових зобов'язань, передбачених цим договором, більш ніж на 30 днів, Клієнт зобов’язаний сплатити Банку штраф, розмір якого встановлено тарифами договору.

З наданого позивачем ОСОБА_3 заборгованості за договором б/н від 06.06.2008 року, укладеного між ПАТ КБ «Приватбанк» та клієнтом ОСОБА_1 – ОСОБА_2 станом на 23.10.2018 року вбачається, що зобов'язання за кредитним договором відповідачем виконувались неналежно, наслідком чого є заборгованість на загальну суму – 12124 гривень 34 копійки, яка складається з наступного: 5027 гривень 86 копійок – заборгованість по відсоткам за користування кредитом; 6042 гривень 94 копійок – заборгованість за пенею; 1053,54 гривень – заборгованість по судовим штрафам.

Також, позивачем надана до суду виписка з рахунку, з якої вбачається, що відповідач ОСОБА_1 – ОСОБА_2 за період з 01.06.2008 по 25.01.2019 року користувалась послугами банку, отримувала кредитні кошти, та до певного часу належним чином виконувала свої зобов'язання за кредитом.

При ухваленні рішення судом застосовано наступні норми права:

Як зазначено в п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов’язків є, серед іншого, договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з ч. 2 ст. 1054 ЦК України до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 «Позика» глави 71 «Позика. Кредит. Банківський вклад», якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов’язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Згідно з ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюється договором.

Частиною 1 статті 1049 ЦК України визначено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з’ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України №5 від 30.05.2012 року «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» договір про відкриття кредитної лінії є одним із видів кредитного договору, а кредитна лінія - однією із форм її кредитування, в якій у межах встановленого ліміту здійснюється видача і погашення кредиту кількома частинами (траншами). Оскільки в цьому договорі передбачено всі істотні умови, необхідні для кредитного договору, то зобов'язання з надання кредиту є дійсним із моменту укладення кредитного договору - договору про відкриття кредитної лінії.

Згідно з ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Так, судом достовірно встановлено, що відповідач ОСОБА_1 – ОСОБА_2 дійсно отримувала від позивача послуги, шляхом зняття з кредитної картки кредитних коштів та неналежно виконувала Умови та правила надання банківських послуг, що призвело до виникнення заборгованості.

Встановивши з наданих позивачем та досліджених і оцінених в порядку ст. 89 ЦПК України доказів фактичні обставини та беручи до наведені норми права, суд вважає достовірно встановленим існування обов’язку відповідача повернути позивачу кредитні кошти відповідно до умов укладеного між ними договору, а порушене право позивача внаслідок невиконання відповідачем даного обов’язку таким, що підлягає захисту згідно ст. ст. 15, 16, 1048-1049 ЦК України.

Судові витрати по справі підлягають стягненню з відповідача на користь позивача згідно ст. 141 ЦПК України.

Керуючись ст.ст. 12, 81, 89, 141, 259, 263-265, 279, 280-282 ЦПК, ст. ст. 526, 530, 1046, 1048, 1049, 1050, 1054 ЦК України, суд –

В И Р І Ш И В:

Позов акціонерного товариства Комерційний банк «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1 – ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором – задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 – ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКПП НОМЕР_1, паспорт серії КК № 497774, виданий Кілійським РВ УВМС України в Одеській області від 15.08.2000 р., що зареєстрована в ІНФОРМАЦІЯ_2 на користь акціонерного товариства Комерційний банк «ПРИВАТБАНК» м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 50/, код ЄДРПОУ 14360570, МФО № 305299, на рахунок 29092829003111, – 12124,34 гривень заборгованості за кредитним договором та 1 762 гривень судових витрат, всього 13886,34 гривень.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Одеської області шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня проголошення рішення.

Суддя Кілійського районного суду ОСОБА_4