Ухвала суду № 80037076, 18.02.2019, Баштанський районний суд Миколаївської області

Справа № 468/999/18-ц

4-с/468/2/19

БАШТАНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД

56100 Миколаївська область м. Баштанка вул. Полтавська 43

УХВАЛА

18.02.2019 року Баштанський районний суд Миколаївської області в складі головуючого по справі судді Янчук С.В., при секретарі Хижняк К.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Баштанка скаргу Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» на дії та рішення головного державного виконавця Центрального відділу державної виконавчої служби міста ОСОБА_1 територіального управління юстиції у Миколаївській області ОСОБА_2 щодо повернення виконавчого документу,

ВСТАНОВИВ:

До суду надійшла скарга Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» на дії та рішення головного державного виконавця Центрального відділу державної виконавчої служби міста ОСОБА_1 територіального управління юстиції у Миколаївській області ОСОБА_2 щодо повернення виконавчого документу. В обґрунтування заявленої скарги представник стягувача в скарзі зазначив, що 16.07.2018 року на адресу стягувача надійшла постанова головного державного виконавця Центрального відділу державної виконавчої служби міста ОСОБА_1 територіального управління юстиції у Миколаївській області ОСОБА_2 про повернення виконавчого документа, а саме виконавчого листа, виданого Баштанським районним судом Миколаївської області 09.09.2015 року у справі №1402/650/12 про стягнення з ОСОБА_3 на користь Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» заборгованості у розмірі 1602 грн. 87 коп. по причині відсутності майна, на яке може бути звернуто стягнення.

Просить визнати неправомірними дії державного виконавця щодо повернення виконавчого документу та скасувати вищевказану постанову державного виконавця про повернення виконавчого документу стягувачу від 23.06.2018 року, посилаючись на те, що боржнику на праві власності належить та перебуває в іпотеці Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» квартира, що розташована за адресою: АДРЕСА_1. Крім того, боржнику належить інше майна, наявність якого державним виконавцем належним чином не перевірена. Також представник стягувача зазначив, що при винесенні постанови про повернення виконавчого документа державним виконавцем не була врахована правова позиція Верховного Суду України по справі №6-238цс14, а відтак постанова державного виконавця є передчасною та незаконною.

В судове засідання представник стягувача не з’явився, надавши заяву про підтримання скарги та розгляд справи в його відсутність.

Боржник в судове засідання не з’явився, про час та місце розгляду справи повідомлений.

В судове засідання державний виконавець або інша посадова особи органу державної виконавчої служби не з’явилися, про час та місце розгляду справи повідомлені, від них не надійшло заперечень по розгляду скарги.

Дослідивши письмові докази скарги, суд приходить до висновку про необхідність часткового задоволення скарги.

Згідно вимог статті 447 ЦПК України, сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

В судовому засіданні встановлено, що 09.09.2015 року Баштанським районним судом Миколаївської області було видано виконавчий лист про стягнення з ОСОБА_3 на користь Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» 1602 грн. 87 коп. судових витрат (а.с.6).

23.06.2018 року головним державним виконавцем Центрального відділу державної виконавчої служби міста ОСОБА_1 територіального управління юстиції у Миколаївській області ОСОБА_2 було винесено постанову по ВП №48774678 про повернення виконавчого документа стягувачу по причині відсутності у боржника майна, на яке можливо звернути стягнення (а.с. 9). 21.11.2007 року боржником ОСОБА_3 було укладено договір купівлі-продажу, згідно умов якого останній придбав у власність квартиру №72, що розташована за адресою: м. Миколаїв, вул. Поперечна друга, будинок 32 (а.с.10-11). 23.11.2007 року в забезпечення виконання грошових зобов’язань за договором про надання споживчого кредиту № 11255880000 від 21.11.2007 року, між боржником та Публічним акціонерним товариством «УкрСиббанк» було укладено договір іпотеки, згідно умов якого боржник передав в іпотеку Іпотекодержателю (стягувачу) вищевказану квартиру (а.с. 12-15). Копію постанови про повернення виконавчого документу стягувачем було отримано 16.07.2018 року (а.с. 8).

З наявних в матеріалах справи вищевказаних копій договору купівлі-продажу, (а.с.10-11), договору іпотеки (а.с.12-15) та Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (а.с.16-27) вбачається, що боржнику ОСОБА_3, серед іншого, належить на праві приватної власності квартира №72, що розташована за адресою: м. Миколаїв, вул. Поперечна друга, будинок 32 та перебуває в іпотеці у стягувача ПАТ «УкрСиббанк».

Разом з тим, згідно з ч.7 ст. 51 Закону України «Про виконавче провадження» примусове звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється виконавцем з урахуванням положень Закону України «Про іпотеку».

Отже, норми Закону України «Про виконавче провадження» допускають звернення стягнення на предмет іпотеки під час процедури виконавчого провадження без наявності відповідного рішення, в межах процедури стягнення коштів з іпотекодавця на користь іпотекодержателя.

У зв'язку з цим, норми Закону України «Про виконавче провадження» дозволяють державному виконавця передавати на реалізацію предмет іпотеки в ході примусового виконання рішень судів про стягнення на користь іпотекодержателя заборгованості, яка випливає із забезпечених іпотекою зобов'язань, за таких умов: відсутність у боржника будь-якого іншого майна, на яке можна першочергово звернути стягнення; наявність заборгованості виключно перед іпотекодержателем; дотримання порядку реалізації майна, визначеного Законом України «Про іпотеку».

Вказане підтверджено і правовими висновками Верховного Суду України у справах: № 6-3004цс15 від 30.03.2016 року; № 6-349цс16 від 13.04.2016 року; № 6-54цс16 від 20.04.2016 року; № 6-103цс16 від 27.04.2016 року, № 6-1680цс16 від 28.09.2016 року.

Аналізуючи наведене суд приходить до висновку, що перебування вищевказаного нерухомого майна боржника в іпотеці в даному випадку не є перешкодою для здійснення державним виконавцем виконавчих дій з приводу звернення стягнення на предмет іпотеки під час процедури виконавчого провадження з метою виконання рішення суду та задоволення вимог стягувача відповідно, а тому винесення державним виконавцем постанови про повернення виконавчого документа по причині відсутності майна, на яке може бути звернуто стягнення, є неправомірним.

Згідно з ч.ч.1, 2 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов'язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Відповідно до п.18 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07.02.2014 року № 6 «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах» за результатами розгляду скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби суд постановляє ухвалу, яка має відповідати вимогам статей 210, 213, 387 ЦПК України.

Згідно зі ст. 451 ЦПК України, за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу. У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов’язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника). Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Комплексний аналіз вказаних положень нормативних актів та фактичних обставин, встановлених судом, дає змогу зробити висновок про те, що державний виконавець не мав достатніх правових підстав для повернення виконавчого документа стягувачу та повинен був здійснювати подальші виконавчі дії з метою виконання вищевказаного судового рішення.

Таким чином, дії державного виконавця щодо повернення виконавчого документа стягувачу є неправомірними, та такими, що порушують права стягувача.

За такого, вимога стягувача щодо визнання неправомірними дій державного виконавця щодо повернення виконавчого документу підлягає задоволенню.

Разом з тим, вимога щодо скасування постанови державного виконавця про повернення виконавчого документа стягувачу не підлягає задоволенню, оскільки не ґрунтується на законі.

В свою чергу виходячи з системного аналізу ч.2 ст. 451 ЦПК України та ч.1 ст. 41 Закону України «Про виконавче провадження» вбачається можливість оскарження рішень державного виконавця під час виконання судових рішень саме шляхом визнання незаконними постанов останнього.

Наведе свідчить про необхідність часткового задоволення скарги.

Керуючись ст.ст. 260,447-453 ЦПК України, Законом України «Про виконавче провадження», суд

УХВАЛИВ:

Скаргу задовольнити частково.

Визнати неправомірними дії головного державного виконавця Центрального відділу державної виконавчої служби міста ОСОБА_1 територіального управління юстиції у Миколаївській області ОСОБА_2 щодо повернення 23.06.2018 року виконавчого документу (ВП №48774678) стягувачу, а саме виконавчого листа №1402/650/12, виданого 09.09.2015 року Баштанським районним судом Миколаївської області про стягнення з ОСОБА_3 на користь Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» заборгованості в розмірі 1602 грн. 87 коп.

Постанову головного державного виконавця Центрального відділу державної виконавчої служби міста ОСОБА_1 територіального управління юстиції у Миколаївській області ОСОБА_2 від 23.06.2018 року (ВП №48774678) про повернення виконавчого документа стягувачу - визнати незаконною.

В частині скасування постанови державного виконавця - відмовити.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п’ятнадцяти днів з дня її проголошення. Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п’ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя