Рішення № 80036504, 14.02.2019, Південноукраїнський міський суд Миколаївської області (до 25.04.2025 - Южноукраїнський міський суд Миколаївської області)

Справа № 486/1833/18

Провадження № 2/486/170/2019

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 лютого 2019 року Южноукраїнський міський суд Миколаївської області

у складі: головуючого – судді Франчук О.Д.

секретаря — ОСОБА_1

розглянувши у підготовчому судовому засіданні в залі суду в м. Южноукраїнську Миколаївської області цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, третя особа Служба у справах дітей Южноукраїнської міської ради про розірвання шлюбу та визначення місця проживання дитини,

В С Т А Н О В И В

ОСОБА_4 виклад позиції позивача та відповідача.

ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_3 з вимогою про розірвання шлюбу зареєстрованого 03 жовтня 2014 року у Відділі державної реєстрації актів цивільного стану Печерського районного управління юстиції у м. Києві, актовий запис № 2427 та визначення місця проживання малолітньої ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, разом з її матір'ю ОСОБА_2

Свої вимоги мотивує тим, що 03 жовтня 2014 року вони з ОСОБА_3 уклали шлюб. Від шлюбу мають малолітню дочку — ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1. З початку 2018 року їхнє подружнє життя почало погіршуватись. Причиною цього стало конфікти та сварки, які виникали через різні погляди на сімейне життя та ведення спільного господарства. У квітні 2018 року вони остаточно припинили шлюбні відносини та з того часу проживають окремо. Вважає подальше збереження сім'ї з відповідачем неможливим. Оскільки, їх шлюб існує лише формально, зберігати сім’ю наміру не має, просить суд його розірвати. В зв'язку з тим, що після фактичного припинення шлюбних відносин дочка проживає з нею, однак залишається зареєстрованою за місцем мешкання відповідача. Відповідач добровільно відмовляється зняти її з реєстраційного обліку в м. Києві. Посилаючись на те, що дівчинку необхідно влаштувати до дошкілького навчального закладу, укласти декларацію з лікарем для медичного обслуговування та облаштувати побут, просила суд визначити місцем проживання їх спільної дочки за її місцем проживання.

04 лютого 2019 року до суду, надійшов відзив від відповідача ОСОБА_3, в якому він позовні вимоги визнав у повному обсязі, не заперечував проти розірвання шлюбу з відповідачем та визначення місця проживання їх спільної дочки – ОСОБА_5, за місцем проживання позивача.

ІІ. Заяви та клопотання учасників справи.

В своїй заяві від 04 лютого 2019 року відповідач просив проводити розгляд справи без його участі.

13 лютого 2019 року на адресу суду надійшла заява від позивача, в якій вона також просила суд проводити розгляд справи без її участі.

14 лютого 2019 року до суду надійшло клопотання від представника третьої особи, про розгляд справи без участі їх представника. Не заперечували проти визначення місця проживання маолітньої ОСОБА_5 з її матір'ю – ОСОБА_2

ІІІ. Процесуальні дії у справі.

Ухвалою суду від 22 грудня 2018 року було відкрито провадження у даній справі та призначено її до підготовчого розгляду за правилами загального позовного провадження.

З урахуванням вимог ст. ст. 200, 223, 247 ЦПК України та заяв сторін про визнання позову, суд вважає за можливе розглянути справу у підготовчому засіданні за відсутності позивача і відповідача, без фіксування судового процесу за допомогою звуко-записувального технічного засобу.

За правилами ч.3,4 ст. 200 ЦПК України за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.

Ухвалення в підготовчому засіданні судового рішення у разі відмови від позову, визнання позову, укладення мирової угоди проводиться в порядку, встановленому ст.ст. 206, 207 цього Кодексу.

Згідно з ч.4 ст. 206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

ІV. Фактичні обставини встановлені судом.

З досліджених письмових доказів судом встановлено, що 03 жовтня 2014 року ОСОБА_3 та ОСОБА_6 у Відділі державної реєстрації актів цивільного стану Печерського районного управління юстиції у м. Києві, зареєстрували шлюб, про що складено відповідний актовий запис № 2427.

Згідно копії свідоцтва про народження, сторони мають малолітню дочку — ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2. (а.с. 14).

Згідно довідки виписки про склад сім'ї № 0001/2018 від 08.11.2018 року, виданої ОСББ «Шевченко/6», малолітня ОСОБА_5 не зареєстрована, але проживає спільно з матір'ю (а.с.18).

Як вбачається з довідки-характеристики № 34 від 10.12.2018 року, малолітня ОСОБА_5, відвідує ЦРД «Гармонія» з 19.11.2018 року (а.с. 20).

Відповідно до Трудового договору між працівником та фізичною особою, яка використовує найману працю від 06 листопада 2018 року ОСОБА_2 виконує перекладацькі роботи. Розмір її заробітної плати становить 5000 грн. (а.с. 15 – 17).

Відповідно до висновку № 364 від 19.12.2018 року, орган опіки та піклування Южноукраїнської міської ради Миколаївської області вважає за доцільне визначити місце проживання малолітньої ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2.

V. Оцінка суду.

Суд, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатній і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, прийшов до наступного висновку.

При з'ясуванні фактичних взаємин подружжя, судом встановлено, що сторони тривалий час не підтримують шлюбних відносин і зберігати сім'ю наміру не мають, а тому суд вважає, що подальше їх спільне життя і збереження шлюбу суперечило б їх інтересам. За таких обставин, на підставі вимог ст.ст. 105, 110, 112 Сімейного Кодексу України, позов про розірвання шлюбу між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 113 СК України, суд вважає за можливе позивачу ОСОБА_2 залишити прізвище, яке вона отримала під час державної реєстрації шлюбу, що розривається.

Відповідно до ч. 2 ст. 114 Сімейного кодексу України - у разі розірвання шлюбу судом шлюб припиняється у день набрання чинності рішення суду про розірвання шлюбу.

Згідно з ч. 3 ст. 115 Сімейного кодексу України - документом, що засвідчує факт розірвання шлюбу судом, є рішення суду про розірвання шлюбу, яке набрало законної сили.

Що стосується вимоги про визначення місця проживання малолітньої ОСОБА_5, суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до ст. 141 СК України мати і батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини.

Якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов'язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення (ч. 1 ст. 161 СК України).

Згідно з п. 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 12 червня 1998 р. № 16 «Про застосування судами деяких норм Кодексу про шлюб та сім'ю України», вирішуючи спори між батьками, які проживають окремо (в тому числі в одній квартирі), про те, з ким із них і хто саме з дітей залишається, суд виходячи із рівності прав та обов'язків батька й матері щодо своїх дітей повинен постановити рішення, яке відповідало б інтересам неповнолітніх. При цьому суд враховує, хто з батьків виявляє більшу увагу до дітей і турботу про них, їхній вік і прихильність до кожного з батьків, особисті якості батьків, можливість створення належних умов для виховання, маючи на увазі, що перевага в матеріально-побутовому стані одного з батьків сама по собі не є вирішальною умовою для передачі йому дітей.

Декларацією прав дитини, прийнятою Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 р., у принципі 6 проголошено, що дитина для повного і гармонійного розвитку її особистості потребує любові і розуміння. Вона повинна, коли це можливо, рости під опікою і відповідальністю своїх батьків і в усякому випадку в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості; малолітня дитина не повинна, крім тих випадків, коли є виняткові обставини, бути розлучена зі своєю матір'ю.

Як встановлено з досліджених в судовому засіданні письмових матеріалів малолітня ОСОБА_5 проживає разом зі своєю матір'ю – ОСОБА_2 в квартирі АДРЕСА_1, та відвідує в м. Южноукраїнську Миколаївської області дошкільний навчальний заклад. Як вбачається з висновку Органу опіки та піклування ОСОБА_2 створені належні умови для проживання, виховання та розвитку дівчинки. Відповідач ОСОБА_3 не заперечує проти визначення місця проживання його малолітньої дочки ОСОБА_7 разом з її матір'ю, а тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

VІ. Розподіл судових витрат.

Приписами ч.1 ст.142 ЦПК України встановлено, що у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

За таких обставин, на користь позивача підлягає стягненню 50 відсотків судового збору в сумі 704,80 грн. з відповідача, а 50 відсотків судового збору в сумі 704,8 грн. - з державного бюджету.

Керуючись ст. ст. 82, 200, 206, 258, 263-265, 268, 273, 354, ЦПК України, суд,

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3, третя особа Служба у справах дітей Южноукраїнської міської ради про розірвання шлюбу та визначення місця проживання дитини, задовольнити повністю.

Розірвати шлюб між ОСОБА_3 та ОСОБА_2, зареєстрований 03 жовтня 2014 року у Відділі державної реєстрації актів цивільного стану Печерського районного управління юстиції у м. Києві, актовий запис № 2427.

ОСОБА_2 залишити прізвище – ОСОБА_2.

Визначити місце проживання дитини – ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_3 за місцем проживання матері – ОСОБА_2 в квартирі АДРЕСА_2.

Стягнути з ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_4, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_5, зареєстрованого та проживаючого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_6, РНОКПП НОМЕР_1, на користь ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_7 уродженки ІНФОРМАЦІЯ_8 Росії, проживаючої: б-р. Шевченка, 6 АДРЕСА_3, РНОКПП НОМЕР_2 судовий збір в розмірі 704,80 гривень (сімсот чотири гривні 80 коп.).

Зобов'язати відділення Управління Державної казначейської служби України у м. Южноукраїнську Миколаївської області повернути ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_7 уродженки ІНФОРМАЦІЯ_8 Росії, проживаючої: б-р. Шевченка, 6 АДРЕСА_3, РНОКПП НОМЕР_2 половину сплаченого судового збору в суми 704,80 грн. на користь держави (р/р 31216206700010, код КЕКД 22030101, "Судовий збір (Державна судова адміністрація України, 050)", отримувач державний бюджет м. Южноукраїнська, код 37753202, банк одержувача - ГУДСКУ в Миколаївській області, МФО банку 826013) за квитанцією МР_АВО40865 КLА_4542291 від 13.12.2018 року в сумі 704,80 гривень (сімсот чотири гривні 80 коп.).

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення. Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Южноукраїнського

міського суду ОСОБА_8