Рішення № 80032223, 13.02.2019, Господарський суд Тернопільської області

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

13 лютого 2019 рокуСправа № 921/290/18

Господарський суд Тернопільської області

у складі судді Чопка Ю.О.

при секретарі судового засідання Коник М.М.

розглянувши розглянув заяву Відкритого акціонерного товариства "Тернопільобленерго" в особі Тернопільського міського району електромереж №636/25 від 18.01.2019 (вх.№1131) від 21.01.2019) про ухвалення додаткового рішення по справі №921/290/18

за позовом: Відкритого акціонерного товариства "Тернопільобленерго", вул.Енергетична, 2, м. Тернопіль, Тернопільська область, 46010 в особі Тернопільського міського району електричних мереж, вул. І. Франка, 18, м.Тернопіль,46000

до відповідача: Комунального підприємства "Тернопільводоканал", вул. Танцорова, 7, м.Тернопіль,46008

про стягнення 8 637 720,21 грн.

За участю представників сторін:

позивача: адвокат ОСОБА_1, довіреність №8104/25 від 18.12.2018

відповідача: адвокат ОСОБА_2, довіреність №4247/18 від 29.01.2018

Суть справи:

Рішенням господарського суду Тернопільської області від 03 грудня 2018 року позовні вимоги Відкритого акціонерного товариства "Тернопільобленерго" в особі Тернопільського міського району електромереж задоволено частково та стягнуто з Комунального підприємства "Тернопільводоканал", м.Тернопіль, вул. Танцорова, 7 – 35 951 (тридцять п’ять тисяч дев’ятсот п’ятдесят одну) грн. 12 коп. 3% річних. В задоволенні позову в частині стягнення основної суми боргу відмовлено.

Відкрите акціонерне товариство "Тернопільобленерго" в особі Тернопільського міського району електромереж звернулося з заявою про ухвалення додаткового рішення №636/25 від 18.01.2019 (вх.№1131) у якій просить суд ухвалити додаткове рішення, яким вирішити питання щодо стягнення пені, інфляційних нарахувань та судових витрат.

Як зазначає позивач у заяві судом залишилися невирішеними заявлені ВАТ "Тернопільоблненерго" позовні вимоги про стягнення пені в сумі 1 145 565,30 грн та інфляційних нарахувань в сумі 76 245,91 грн (з врахуванням заяви про збільшення позовних вимог №5316/25 від 18.09.2018).

Визнання судом факту неналежного виконання договірних зобов'язань встановлено рішенням суду від 03.12.2018 у зв'язку з чим стягнуто з відповідача 35951,12 грн 3% річних, як відповідальність за порушення грошового зобов'язання.

З врахуванням позиції суду, викладеній в рішенні суду від 03.12.2018, та проведених КП "Тернопільводоканал" оплат викладених в запереченні від 28.11.2018, позивачем зроблено перерахунок пені та інфляційних, розрахунки яких долучені до заяви. Розмір пені на думку позивача становить 552 755,70 грн.

Щодо інфляційних представниця позивача зазначила, що право їх вимоги є способом захисту кредитора свого майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, просить суд стягнути нараховану суму інфляційних в сумі 53 262,11 грн.

При вирішенні питання про розподіл судового збору просить суд врахувати, що, згідно наданої відповідачем в поясненнях від 28.11.2018 інформації про оплату заборгованості, остання сплачена вже після подання позовної заяви до суду.

Представниця відповідача у поданих запереченнях від 12.02.2019 (вх.№2562 від 13.02.2019) просить суд врахувати, що за підрахунками КП "Тернопільводоканал" розмір інфляційних за період березень - червень 2018 є меншим та становить 8 560,84 грн, а не 20 426,16.

Щодо стягнення пені, заявила клопотання про зменшення заявленої до стягнення пені на 90%. В обґрунтування заявленого клопотання посилається на значне погіршення фінансового-економічного становища підприємства, на підтвердження чого надала суду Звіт про фінансові результати за 2018 рік, з якого вбачається, що збитковість підприємства складає 15 161 000, 00 грн. Така збитковість виникла в результаті економічно необґрунтованого тарифу на послуги підприємства. Також зазначила, що Головним управлінням ДФС проведено опис майна у податкову заставу у зв’язку з невиконанням підприємством податкових зобов’язань. Також зазначила, що у зв’язку з укладенням договору на постачання електричної енергії з новим постачальником виникла необхідність попередньої оплати за електроенергію, без здійснення якої підприємство не буде забезпечене електроенергією, що унеможливить надання послуг з водопостачання та водовідведення.

Представниця позивача проти доводів відповідача заперечила, посилаючись на те, що нарахування інфляційних здійснено правильно. Щодо зменшення пені зазначила, що товариство перебуває у таких же умовах як і відповідач. На підтвердження чого у разі необхідності можуть бути подані відповідні докази.

Відповідно до п. 1, 2, 3 ч. 1, ч. ч. 2, 3 ст. 244 ГПК України, суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо, зокрема, судом стосовно якої-небудь позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення, суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що потрібно виконати, не вирішено питання про судові витрати.

Заяву про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення.

Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.

Ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставі наведеної норми позивачем нараховано та заявлено до стягнення 53262,11 грн. інфляційних нарахувань. З наданого позивачем розрахунку інфляційних вбачається, що останні нараховані за період березень – червень 2018

З огляду на встановлений судом та не заперечений відповідачем факт неналежного виконання останнім взятих на себе зобов'язань щодо своєчасної оплати наданих послуг з постачання електроенергії згідно договору №934 від 07.09.2007, суд прийшов до висновку, що вимоги позивача в частині стягнення 53 262,11 грн інфляційних нарахувань є обґрунтованими, правомірними та такими, що підлягають задоволенню.

При цьому суд вважає за доцільне зазначити, що за змістом ч. 2 ст. 625 ЦК України, нарахування інфляційних витрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові (постанова Верховного Суду від 31 січня 2018 у справі № 915/14/17).

Окрім того, в силу приписів ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом (ст. 611 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Ст. 209 ЦК України встановлено, що особа, яка не виконала зобов’язання або виконала його неналежним чином несе майнову відповідальність на умовах, передбачених законом або договором.

Отже, порушення відповідачем строків оплати вартості отриманого природного газу є порушенням зобов'язання, що відповідно до ст. 611 ЦК України тягне за собою правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплату неустойки.

Згідно ст. ст. 546-551 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Виконання зобов’язання (основного зобов’язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. При цьому, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання. Пенею, є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконання грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання і її розмір (ч.2 ст. 551 ЦК України) встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Окрім того, Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачено, що пеня нараховується в розмірі, встановленому умовами договору, але не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період за який стягується пеня.

Згідно вимог ст. 547 ЦК України правочин щодо забезпечення виконання зобов’язання вчиняється в письмовій формі.

Відповідно до п. 12. додатку №2 "Порядок розрахунків", у разі несвоєчасної оплати обумовлених Договором платежів Постачальник електричної енергії проводить споживачу нарахування пені у розмірі 0,2% розміру платежу за кожен день прострочки платежу, враховуючи день фактичної оплати. Сума боргу сплачується з врахуванням 3% річних та встановленого індексу інфляції за час прострочення.

За внесення платежів, передбачених п.п. 2.2.3-2.2.4 з порушенням термінів, визначених додатками №2 "Порядок розрахунків" та №6 "Порядок розрахунків за перетікання реактивної електроенергії" Споживач сплачує Постачальнику пеню у розмірі 0,2% за кожний день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати, інфляційну суму за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань у відповідності до чинного законодавства та 3% річних з простроченої суми (п.п. 4.2.1 договору).

На підставі наведених вище норм чинного законодавства та умов Договору, зважаючи на допущене відповідачем порушення щодо строків оплати вартості електричної енергії, позивачем нараховано та заявлено до стягнення пеню в загальній сумі 552 755,70 грн.

З огляду на встановлений судом та не заперечений відповідачем факт неналежного виконання останнім взятих на себе зобов'язань щодо своєчасної оплати наданих послуг з постачання електричної енергії згідно договору №934 від 07.09.2007, суд прийшов до висновку, що нарахування 552 755,70 грн пені є правомірним.

Водночас, як вже зазначалось вище, відповідач у відзиві на позовну заяву підтриманому його повноважним представником у судових засіданнях, просив суд на підставі ст.ст. 551 ЦК України, 233 ГК України зменшити розмір нарахованих позивачем штрафних санкцій до 10%.

Ч. 3 ст. 551 ЦК України передбачає можливість зменшення за рішенням суду розміру неустойки, що стягується з боржника за порушення зобов'язання, якщо розмір неустойки значно перевищує розмір збитків та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Положеннями п. 1 ст. 233 ГК України також встановлено право суду на зменшення розміру санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому, повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Поряд із цим, зазначені норми ставлять право суду на зменшення неустойки також в залежність і від співвідношення її розміру і збитків.

Правила ч. 3 ст. 551 ЦК України та статті 233 ГК України направлені на запобігання збагаченню кредитора за рахунок боржника, недопущення заінтересованості кредитора у порушенні зобов'язання боржником.

У постанові пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" також визначено, що: "вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо".

Висновок суду щодо необхідності зменшення розміру пені, який підлягає стягненню з відповідача, повинен ґрунтуватися, крім викладеного, також на загальних засадах цивільного законодавства, якими є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність (п.6 ст. 3 ЦК України).

В судовому засіданні встановлено, що заборгованість з оплати наданих послуг постачання електричної енергії згідно договору №934 від 07.09.2007 виникла через відсутність обігових коштів. Так, з долученого КП "Тернопільводоканал" до матеріалів справи звіту про фінансовий стан та звіту про фінансові результати за звіти про фінансові результати за 2018 випливає, що останнє є збитковим підприємством.

Разом з тим, та обставина, що мешканці (кінцеві споживачі) сплачують за воду впродовж року і мають реструктуризовану заборгованість, не впливає на обов'язок відповідача виконувати свої договірні зобов’язання перед позивачем та, відповідно не виключає цілком його вини у виникненні заборгованості.

Аналогічну правову позицію викладено в постанові Вищого господарського України від 20.09.2011 №47/523.

Беручи до уваги наведене, дотримуючись принципу збалансованості інтересів сторін, розглянувши клопотання відповідача про зменшення розміру заявлених до стягнення сум штрафних санкцій, оцінивши надані сторонами докази, зважаючи на те, що пеня - це фінансова санкція, спрямована на спонукання сторони, винної у порушенні зобов'язання, до його виконання та дотримання в подальшому, а не засіб безпідставного збагачення, суд прийшов до висновку про винятковість даного випадку та вважає за доцільне скористатися повноваженнями, наданими йому чинним законодавством, а саме: ст. 233 ГК України та ст. 551 ЦК України, та зменшити розмір заявлених до стягнення штрафних санкцій (пені) до 50 % від правомірно нарахованої та стягнути з Комунального підприємства "Тернопільводоканал" на користь Відкритого акціонерного товариства "Тернопільобленерго" в особі Тернопільського міського району електромереж 276 377,85 грн. пені (50% від 552 755,70 грн.) за неналежне виконання умов Договору про постачання електричної енергії №934 від 07.09.2007.

Аналогічну правову позицію викладено і у постанові Верховного суду №911/3165/16 від 25.01.2018р.

У позовній заяві позивач просив суд стягнути 129 565,80 грн судового збору.

Згідно з платіжним дорученням №4 від 19.07.2018 судовий збір у сумі 129 565,80 грн за подання позовної заяви був сплачений позивачем.

За приписами п.2 ч.1 ст. 129 ГПК України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи, що під час розгляду справи № 921/290/18 суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог понесені позивачем судові витрати, на підставі ст. 129 ГПК України покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст. 244 Господарського кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити.

2.Зменшити розмір належної пені на 50 відсотків.

3.Стягнути з Комунального підприємства "Тернопільводоканал", м.Тернопіль, вул. Танцорова, 7, код 03353845, на користь Відкритого акціонерного товариства "Тернопільобленерго", м.Тернопіль, вул. Енергентична, 2, код 00130725 – 53262 (п’ятдесят три тисячі двісті шістдесят дві) грн 11 коп. інфляційних втрат, 276377 (двісті сімдесят шість тисяч триста сімдесят сім) грн. 85 коп. пені і 52707 (п’ятдесят дві тисячі сімсот сім) грн. 36 коп. судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Сторони мають право оскаржити це додаткове рішення до Західного апеляційного господарського суду через господарський суд Тернопільської області протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 22 лютого 2019 року.

Суддя Ю.О. Чопко