Рішення № 80031452, 05.02.2019, Василівський районний суд Запорізької області

311/3646/18

2/311/155/2019

05.02.2019

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 лютого 2019 року м. Василівка

Василівський районний суд Запорізької області в складі: головуючого - судді Нікандрової С.О., секретар судового засідання Гончарова К.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Василівка в спрощеному провадженні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

В С Т А Н О В И В:

В жовтні 2018 року ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Позов мотивувало тим, що 25 червня 2014р. між первісним кредитором ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Центр фінансових рішень" (далі ТОВ «ФК «ЦФР») та відповідачем ОСОБА_2 було укладено кредитний договір №495568378. 14 липня 2017 року між ТОВ "ФК "ЦФР" та ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія "Європейська агенція з повернення боргів" (далі - ТОВ "ФК "ЄАПБ") укладено Договір відступлення права вимоги №20170714, за умовами якого, ТОВ "ФК "ЦФР" передає (відступає) ТОВ "ФК "ЄАПБ" за плату, а ТОВ "ФК "ЄАПБ" приймає належні ТОВ "ФК "ЦФР" права грошової вимоги (права вимоги) до Боржників за кредитними договорами вказаними у Реєстрі Боржників, укладеними між Кредитором і Боржниками (Портфель заборгованості). Відповідно до Реєстру Боржників - Додатку №1 до Договору відступлення права вимоги №20170714 від 14.07.2017 року ТОВ "ФК "ЄАПБ" набув права грошової вимоги до відповідача в сумі 46365,6 грн., з яких: 16731,37 грн. сума заборгованості за основною сумою боргу; 5984,44 грн. сума заборгованості за відсотками; 15090,31 грн. сума заборгованості за платою за управління кредитом; 8559,48 грн. сума заборгованості за пенею. На виконання п. 6.6. Договору відступлення права вимоги, згідно вимог ст.ст.512-514, 516 ЦК України, на адресу відповідача простою кореспонденцією через відділення Укрпошти від імені ТОВ "ФК "ЦФР" направлено повідомлення про відступлення права вимоги ТОВ"ФК"ЄАПБ". Відповідач не виконав свого обов’язку за договором та припинив повертати наданий йому кредит в строки, передбачені Кредитним договором. У зв'язку з істотними порушеннями відповідачем умов Кредитного договору, позивачем на адресу відповідача було направлено повідомлення про порядок погашення заборгованості по Кредитному договору та включення персональних даних відповідача до бази персональних даних разом з вимогою про погашення загальної суми боргу. Всупереч умовам Кредитного договору, відповідач не виконав свого зобов’язання. Після відступлення позивачу права грошової вимоги до відповідача, останній не здійснив жодного платежу для погашення кредитної заборгованості ні на рахунки ТОВ "ФК"ЄАПБ", ні на рахунки попереднього кредитора. Після отримання права вимоги до відповідача, а саме з 14.07.2017 року, позивачем не здійснювалося нарахування жодних штрафних санкцій. За таких обставин, позивач просить стягнути заборгованість за Кредитним договором №495568378 від 25 червня 2014р. в розмірі 46365.6 грн., з яких:

16731,37 грн. сума заборгованості за основною сумою боргу; 5984,44 грн. сума заборгованості за відсотками; 15090,31 грн. сума заборгованості за платою за управління кредитом; 8559,48 грн. сума заборгованості за пенею.

Ухвалою Василівського районного суду Запорізької області від 30 жовтня 2018 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

08 січня 2019 року від представника відповідача ОСОБА_2 – адвоката ОСОБА_3 надійшов відзив на позовну заяву, у якому він проси визнати поважними причини пропуску подачі відзиву на позов, застосувати наслідки пропуску позивачем строку позовної давності щодо основних вимог і додаткових вимог, відмовити в задоволенні позовної заяви в частині стягнення з позивача основної суми боргу, процентів, пені, штрафів, строк позовної давності для стягнення яких пропущено позивачем, а також відмовити в задоволенні позовної заяви в частині стягнення з плати за кредитом відповідно до п.4.8. Кредитного договору №495568378 від 25.06.2014 року, яким встановлено щомісячну плату за кредитом 2.69% від суми кредиту, у зв'язку з нікчемністю цих положень. Відзив на позов обґрунтований тим, що відповідно до п.4.8. Кредитного договору №495568378 від 25.06.2014 року встановлено щомісячну плату за кредитом 2,69% від суми кредиту, що становить 460, 51 гривень, при цьому в договорі не конкретизовано за які саме послуги стягується вказана щомісячна плата, не уточнено яким чином вказані послуги будуть надаватися. Позовна заява також не містить даних про надання додаткових послуг кредитодавцем, пов’язаних з обслуговуванням кредиту. Згідно з абз.2,3 ч.4 ст.11 Закону України «Про захист прав споживачів» споживач не зобов’язаний сплачувати кредитодавцеві будь-які збори, відсотки, комісії або інші вартісні елементи кредиту, що не були зазначені у договорі. Кредитодавцю забороняється встановлювати у договорі про надання споживчого кредиту будь-які збори, відсотки, комісії, платежі тощо за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону. Умова договору про надання споживчого кредиту, яка передбачає здійснення будь-яких платежів за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону, є нікчемною. Верховний Суд України у постанові від 16 листопада 2016 року у справі №6-1746цс16 висловив правову позицію, що відповідно до пункту 3.6 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених постановою правління Національного банку України від 10 травня 2007 року № 168, банки не мають права встановлювати платежі, які споживач має сплатити на користь банку за дії, які банк здійснює на власну користь (ведення справи, договору, облік заборгованості споживача тощо), або за дії, які споживач здійснює на користь банку (прийняття платежу від споживача, тощо), або що їх вчиняє банк або споживач з метою встановлення, зміни або припинення правовідносин (укладення кредитного договору, внесення змін до нього, прийняття усвідомлення споживача про відкликання згоди на кредитного договору тощо). За таких обставин, встановлення кредитором будь-яких зборів, відсотків, комісій, платежів за інші дії, ніж надання коштів на придбання продукції, є незаконним, а такі умови споживчого кредиту є нікчемними і не потребують визнання недійсними. Такий правовий висновок викладений Верховним Судом України у постанові від 06 вересня 2017 року у справі №6-2071 цс 16.

Крім того, відповідач вважає, що позивачем пропущено строк позовної давності щодо частини основного боргу, пені і штрафів. Так, за загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч.1 ст.261 ЦК України). За зобов'язаннями з визначеним строком виконання, перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (ч.5 цієї статті). Оскільки кредитний договір встановлює окремі зобов'язання, які деталізують обов'язок відповідача повернути борг частинами та передбачають самостійну відповідальність за невиконання цього

обов'язку, то незалежно від визначення у договорі строку кредитування, право позивача вважається порушеним з моменту невнесення відповідачем чергового платежу. Отже, перебіг позовної давності стосовно кожного щомісячного платежу починається після невиконання чи неналежного виконання відповідачем обов'язку з внесення чергового платежу й обчислюється окремо щодо кожного простроченого платежу. Аналогічні висновки сформульовані Верховним Судом України у постановах від 06 листопада 2013 року у справі №6-116цс13, від 19 березня 2014 року у справі №6-20цс14, від 12 листопада 2014 року у справі №6-167цс14, від 03 червня 2015 року у справі №6-31 цс 15, від 30 вересня 2015 року у справі №6-154цс15, від 29 червня 2016 року у справі №6-272цс16, від 23 листопада 2016 року у справі №6-2104цс16 і від 14 грудня 2016 року у справі №6-2462цс16. ОСОБА_4 Верховного Суду у постанові від 28 березня 2018 року у справі №444/9519/12 не встановила підстав для відступлення від наведених висновків, а тому вони підлягають застосуванню до спірних правовідносин.

24 січня 2019 року від позивача надійшла відповідь на відзив, у якій позивач щодо нарахування плати за управління кредитом по кредитному договору №495568378 від 25.06.2014 р. додатково зазначив наступне. Відповідно до п.7 кредитного договору №495568378 від 25.06.2014 р. загальні умови ТОВ «ФК «ЦФР» з надання фізичним особам кредитів засвідчуються наказом керівника ТОВ «ФК «ЦФР» та оприлюднюються на веб-сайті. Відповідно до п.10 Кредитного договору передбачено, що підписанням цього договору позичальник засвідчує, що він повідомлений кредитодавцем у встановленій законом формі про всі умови, передбачені ч.2 ст.12 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» від 12.07.2001 №2664-111, ч.2 ст.11 ЗУ «Про захист прав споживачів» від 12.05.1991р. №1023-ХІІ, та їх змістом, а також про всі інші умови, повідомлення про які є необхідним відповідно до вимог чинного законодавства України, підписанням цього договору відповідач підтверджує, що він попередньо ознайомлений у письмовій формі з умовами надання кредиту, в тому числі вартістю кредиту, його особливостями, перевагами та недоліками, інформацією про сукупну вартість кредиту з урахуванням реальної процентної ставки та значення абсолютного подорожчання Кредиту, вартості, видів та предметів супутніх послуг, а також будь-якою іншою інформацією, надання якої вимагає законодавство України, в тому числі інформацією надання якої передбачене нормами Закону України «Про захист прав споживачів» та нормативними документами НБУ. Умови Кредитного договору щодо встановлення щомісячної плати за управління кредитом в розмірі 2,69 % від початкової суми Кредиту не суперечить ні вимогам статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів», ні затвердженому сторонами Графіку платежів. Крім того, Кредитний договір містить інформацію як суму кредиту, детальний розпис його сукупної вартості, дату укладення правочину та процентну ставку, окрім того містить всі істотні умови передбачені законодавством України, відповідач був ознайомлений зі всіма істотними умовами кредитного договору, що підтверджується його підписом в договорі. Отже, Кредитний договір №495568378 від 25.06.2014 р. підписаний сторонами, які досягли згоди з усіх істотних умов договору, мали необхідний обсяг цивільної дієздатності, а їх волевиявлення було вільним і відповідало їхній внутрішній волі; відповідач на момент укладення договору не заявляв додаткових вимог щодо умов кредитного договору та в подальшому прийняв надані Кредитором кредитні кошти. Щодо заяви відповідача про пропуск строку позовної давності за кредитним договором зазначено наступне. Відповідно до п.4.3 Кредитного договору строк на який надається кредит - 48 місяців та керуючись Графіком платежів остаточною датою повернення кредиту є 25.08.2016 року. Таким чином, здійснивши подання позовної заяви до суду у вересні 2018 року, ТОВ «ФК «ЄАПБ» не пропустив строк позовної давності. Факт закінчення строку дії двостороннього правочину, виконання якого здійснено тільки однією стороною, не припиняє

зобов'язальних правовідносин сторін та не звільняє другу сторону такого правочину від відповідальності за невиконання нею свого обов'язку. Крім того, позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Відповідно до п. 24 загальних умов ТОВ «ФК»ЦФР» з надання фізичним особам кредитів (редакція від 18 червні 2013 року): «Сторони досягли згоди про те, що позовна давність за спорами, які виникають з кредитного договору, включаючи з відшкодування збитків, сплати неустойки (штрафу, пені) тощо, становить 50 років. Зазначене застереження до кредитного договору є договором про збільшення строку позовної давності. Дані умови були погоджені між ТОВ «ФК»ЦФР» та відповідачем, що підтверджується особистим підписом відповідача. Отже, заперечення представника відповідача про пропуск позивачем строків позовної давності щодо зверненні до суду про стягнення заборгованості по кредитному договору не відповідає матеріалам справи та дійсним обставинам справи. Позивач вважає, що надані ним докази є належними та достатніми для підтвердження позовних вимог.

В судові засідання представник позивача ОСОБА_5 не з`явився, надав клопотання про розгляд справи за відсутністю представника позивача у зв’язку із зайнятістю, просив задовольнити позовні вимоги та вирішити позов на підставі наявних в справі доказів, не заперечує проти ухвалення заочного рішення у справі.

Відповідач ОСОБА_2 та його представник – адвокат ОСОБА_3 в судове засідання не з`явився, надав клопотання про розгляд справи за відсутністю відповідача та представника відповідача.

У відповідності до вимог ч.2 ст.247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Розглянувши надані позивачем документи і матеріали, відповідача, з’ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

До спірних правовідносин підлягають застосуванню такі норми права.

Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частиною першою статті 1054 ЦК України визначено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Судом встановлено, що 25 червня 2014р. між первісним кредитором ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Центр фінансових рішень" (далі ТОВ «ФК «ЦФР») та відповідачем ОСОБА_2 було укладено кредитний договір №495568378.

Згідно із пунктом 3 кредитного договору до складу умов цього договору входять загальні умови ТОВ «Фінансова компанія «Центр фінансових послуг» з надання фізичним особам кредитів. Всі умови цього договору є істотними.

Відповідно до пункту 4 кредитного договору ОСОБА_2 надано кредит у розмірі 17118,96 грн. строком на 48 місяців із сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 14,99 % річних, встановлено щомісячної плати за кредитом у розмірі 2,69 % від суми кредиту, що становить 460,51 грн.

Додатком до договору №495568378 від 25 червня 2014 рокує графік платежів, в якому сторони погодили, що загальна сума щомісячного платежу складає 936,96 грн., яка

складається з частини кредиту, що підлягає поверненню, плати за річною відсотковою ставкою, щомісячної плати за кредитом.

У пункті 6 кредитного договору сторони погодили, що відповідно до цього договору до складу плати за кредитом (сукупної вартості кредиту) входять плата за річною відсотковою ставкою, разова плата кредитом та щомісячна плата за кредитом. Плата за кредитом нараховується з моменту надання кредиту. Щомісячна плата за кредитом входить до складу щомісячного платежу відповідно до графіка платежів (додаток до договору). Разова плата за кредитом справляється за рахунок наданого кредиту, одразу після його надання. У разі укладення позичальником договору страхування або договору про надання інших послуг, пов'язаних з наданням кредиту, позичальник несе відповідно до графіка платежів (додаток до договору) витрати на надання зазначених послуг, які справляються за рахунок наданого кредиту, відразу після його надання.

Загальні умови з надання кредитів затверджуються наказом керівника ТОВ «Фінансова компанія «Центр фінансових послуг». Підписанням цього договору позичальник засвідчив (підтвердив) прийняття загальних умов з надання кредитів, як невід'ємні умови цього договору. Підписанням цього договору позичальник засвідчує (підтверджує), що один з оригінальних примірників цього договору, включно із загальними умовами з надання кредитів, переданий кредитодавцем позичальникові в день підписання цього договору позичальником (пункти 7, 12 кредитного договору).

Крім того, згідно із пунктом 10 кредитного договору підписанням цього договору позичальник засвідчує (підтверджує), що він повідомлений кредитодавцем у встановленій законом формі про всі умови, передбачені частиною другою статті 12 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», частиною 2 статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів», та їх зміст, а також про всі інші умови, повідомлення про які є необхідним відповідно до вимог чинного законодавства України.

14 липня 2017 року між ТОВ "ФК "ЦФР" та ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія "Європейська агенція з повернення боргів" (далі - ТОВ "ФК "ЄАПБ") укладено Договір відступлення права вимоги №20170714, за умовами якого, ТОВ "ФК "ЦФР" передає (відступає) ТОВ "ФК "ЄАПБ" за плату, а ТОВ "ФК "ЄАПБ" приймає належні ТОВ "ФК "ЦФР" права грошової вимоги (права вимоги) до Боржників за кредитними договорами вказаними у Реєстрі Боржників, укладеними між Кредитором і Боржниками (Портфель заборгованості).

Згідно п.1.2. Договору відступлення права вимоги, внаслідок передачі (відступлення) Портфель Заборгованості за цим Договором, ТОВ "ФК "ЄАПБ" заміняє ТОВ "ФК "ЦФР" у Кредитних Договорах, що входять до Портфеля Заборгованості та відповідно вказані у Реєстрі Боржників, та набуває прав грошових вимог ТОВ "ФК "ЦФР" за цими Кредитними договорами, включаючи право вимагати від Боржників належного виконання всіх грошових та інших зобов'язань Боржників за Кредитними договорами.

Відповідно до Реєстру Боржників - Додатку №1 до Договору відступлення права вимоги №20170714 від 14.07.2017 року ТОВ "ФК "ЄАПБ" набув права грошової вимоги до відповідача в сумі 46365,6 грн., з яких: 16731,37 грн. сума заборгованості за основною сумою боргу; 5984,44 грн. сума заборгованості за відсотками; 15090,31 грн. сума заборгованості за платою за управління кредитом; 8559,48 грн. сума заборгованості за пенею.

Згідно ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до ст. 514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Згідно п. 6.2.3. Договору відступлення права вимоги, Права Вимоги переходять до ТОВ "ФК "СР моменту підписання сторонами цього Договору, після чого ТОВ "ФК "ЄАПБ" стає кредитором по відношенню до Боржників стосовно їх заборгованості. При цьому виконання ТОВ "ФК "ЄАПБ" та ТОВ "ФК "ЦФР" умов, що визначені цим пунктом, є необхідною та достатньою підставою для оформлення відступлення права вимоги додаткового оформлення відступлення права вимоги у цих випадках не вимагається.

На виконання п. 6.6. Договору відступлення права вимоги, згідно вимог ст.ст.512-514, 516 ЦК України, на адресу Відповідача простою кореспонденцією через відділення Укрпошти від імені ТОВ "ФК "ЦФР" направлено повідомлення про відступлення права вимоги ТОВ"ФК"ЄАПБ". Відповідач не виконав свого обов’язку за договором та припинив повертати наданий йому кредит в строки, передбачені Кредитним договором.

Згідно розрахунку заборгованості за кредитним договором станом на 19.07.2017 року заборгованість відповідача ОСОБА_2 за Кредитним договором №495568378 від 25 червня 2014р. складає 46365,60 грн., з яких: 16731,37 грн. сума заборгованості за основною сумою боргу; 5984,44 грн. сума заборгованості за відсотками; 15090,31 грн. сума заборгованості за платою за управління кредитом; 8559,48 грн. сума заборгованості за пенею, які пред’явлені позивачем до стягнення.

Оцінюючи заперечення відповідача, викладені у відзиві на позов, щодо нікчемності положень п.4.8. Кредитного договору №495568378 від 25.06.2014 року, якими встановлено щомісячну плату за кредитом 2.69% від суми кредиту, суд виходить з наступного.

Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом.

Оскільки споживач є вразливою стороною договірних відносин, законодавець визначився з посиленим захистом споживачів шляхом прийняття Закону України «Про захист прав споживачів».

За положеннями абз.2 ч.4 ст.11 Закону України «Про захист прав споживачів» кредитодавцю забороняється встановлювати в договорі про надання споживчого кредиту будь-які збори, відсотки, комісії, платежі тощо за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону. Умова договору про надання споживчого кредиту, яка передбачає здійснення будь-яких платежів за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону, є нікчемною.

Згідно із цим Законом послуга - це діяльність виконавця з надання (передачі) споживачеві певного визначеного договором матеріального чи нематеріального блага, що здійснюється за індивідуальним замовленням споживача для задоволення його особистих потреб; споживчий кредит - це кошти, що надаються кредитодавцем (банком або іншою фінансовою установою) споживачеві на придбання продукції (пункти 17 і 23 статті 1).

Отже, послугою з надання споживчого кредиту є діяльність банку або іншої фінансової установи з передачі споживачу коштів на придбання продукції для його особистих потреб, а тому встановлення кредитором будь-яких зборів, відсотків, комісій, платежів за інші дії, ніж надання коштів на придбання продукції, є незаконним, а такі умови споживчого кредиту є нікчемними і не потребують визнання недійсними.

Крім того, за змістом статей 11, 18 Закону України «Про захист прав споживачів», до договорів зі споживачами про надання споживчого кредиту застосовуються положення цього Закону про несправедливі умови в договорах, зокрема про встановлення обов'язкових для споживача умов, з якими він не мав реальної можливості ознайомитися перед укладенням договору; надання продавцю (виконавцю, виробнику) права в

односторонньому порядку змінювати умови договору на власний розсуд або на підставах, не зазначених у договорі; передбачення зміни в будь-яких витратах за договором, крім відсоткової ставки. Продавець (виконавець, виробник) не повинен включати в договори зі споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінене або визнане недійсним. Положення, що було визнане недійсним, вважається таким з моменту укладення договору.

Аналогічна правова позиція була сформульована в постановах ВСУ у справі №6-1746цс16 від 16 листопада 2016 року, у справі №6-2071цс16 від 16.09.2017 року, постанові Верховного Суду у справі №695/3474/17 від 27 грудня 2018 року.

Таким чином, суд приходить до висновку, що встановлення в п.4.8. Кредитного договору №495568378 від 25.06.2014 року, крім відсотків за користування кредитом, щомісячної плати за кредитом 2,69% від суми кредиту, в сумі 460,51 гривень, при цьому ТОВ «ФК «ЦФР» в договорі не зазначив, які саме послуги за вказану плату надаються відповідачу, а тому зазначена умова Кредитного договору є нікчемною і не потребує визнання її недійсною.

Відповідно, вимоги позивача в частині стягнення суми заборгованості за платою за управління кредитом в сумі 15090,31 грн. задоволенню не підлягають як необґрунтовані.

Розглядаючи доводи відповідача, викладені у відзиві на позов, про застосування позовної давності в частині стягнення основної суми боргу і в частині стягнення відсотків і пені, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч.1 ст.612 ЦК України).

Поняття «строк договору», «строк виконання зобов'язання» та «термін виконання зобов'язання» згідно з приписами ЦК України мають різний зміст.

Відповідно до ч.1 ст. 251 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Згідно з частиною другою цієї статті терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами, а термін - календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати (стаття 252 ЦК України).

Строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору (ч.1 ст.631 ЦК України). Цей строк починає спливати з моменту укладення договору (частина друга вказаної статті), хоча сторони можуть встановити, що його умови застосовуються до відносин між ними, які виникли до укладення цього договору (частина третя цієї статті). Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору (ч.4 ст. 631 ЦК України).

Закінчення строку договору, який був належно виконаний лише однією стороною, не звільняє другу сторону від відповідальності за невиконання чи неналежне виконання нею її обов'язків під час дії договору.

Поняття «строк виконання зобов'язання» і «термін виконання зобов'язання» охарактеризовані у статті 530 ЦК України. Згідно з приписами її частини першої якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Загальна позовна давність (зокрема, до вимог про стягнення заборгованості за

кредитом і процентів) встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України), а спеціальна позовна давність до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) - тривалістю в один рік (пункт 1 частини другої статті 258 ЦК України).

Відповідно до ст.253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Початок перебігу позовної давності визначається статтею 261 ЦК України. Так, за загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч.1 ст.261 ЦК України). А за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (частина п'ята цієї статті).

Оскільки договір встановлює окремі зобов'язання, які деталізують обов'язок відповідача повернути борг частинами та передбачають самостійну відповідальність за невиконання цього обов'язку, то незалежно від визначення у договорі строку кредитування право позивача вважається порушеним з моменту порушення відповідачем терміну внесення чергового платежу. Отже, перебіг позовної давності стосовно кожного щомісячного платежу починається після невиконання чи неналежного виконання (зокрема прострочення виконання) відповідачем обов'язку з внесення чергового платежу й обчислюється окремо щодо кожного простроченого платежу.

У разі порушення позичальником терміну внесення чергового платежу, передбаченого договором (прострочення боржника), відповідно до частини другої статті 1050 ЦК України кредитодавець до спливу визначеного договором строку кредитування вправі заявити вимоги про дострокове повернення тієї частини кредиту, що залишилася, і нарахованих згідно зі статтею 1048 ЦК України, але не сплачених до моменту звернення кредитодавця до суду, процентів, а також попередніх невнесених до такого моменту щомісячних платежів у межах позовної давності щодо кожного із цих платежів. Невнесені до моменту звернення кредитора до суду щомісячні платежі підлягають стягненню у межах позовної давності, перебіг якої визначається за кожним з платежів окремо залежно від настання терміну сплати кожного з цих платежів.

Аналогічні висновки сформульовані Верховним Судом України, зокрема, у постановах від 06 листопада 2013 року у справі № 6-116цс13, від 19 березня 2014 року у справі № 6-20цс14, від 12 листопада 2014 року у справі № 6-167цс14, від 03 червня 2015 року у справі № 6-31цс15, від 30 вересня 2015 року у справі № 6-154цс15, від 29 червня 2016 року у справі № 6-272цс16, від 23 листопада 2016 року у справі № 6-2104цс16 і від 14 грудня 2016 року у справі № 6-2462цс16.

Судом встановлено, згідно п.4 Кредитного договору, надання кредиту за договором здійснюється на умовах сплати відсотків в розмірі 14,99 % річних, строк надання кредиту 48 місяців, повернення кредиту – щомісячно за графіком платежів (додаток до договору). Згідно Додатку до кредитного договору датою остаточного повернення кредиту є 25.06.2018 року.

Оскільки кредитним договором (графіком платежів) передбачено, що чергові платежі боржник повинен був здійснювати щомісячно в термін до 25 числа кожного місяця, тому з часу несплати кожного з платежів відповідно до статті 261 ЦК України починається перебіг трьохрічного строку позовної давності.

Останній платіж за кредитним договором відповідачем ОСОБА_2 здійснено 27 лютого 2015 року.

Право позивача вважається порушеним з моменту порушення відповідачем строку внесення чергового платежу, а з урахуванням Додатку до кредитного договору та пункту 4.6. Кредитного договору - з 25 березня 2015 року (дата внесення чергового платежу), після якого починає перебіг позовна давність щодо вимог про стягнення кожного такого щомісячного платежу.

Із позовом ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» звернулася у 16 жовтня 2018 року, тобто після спливу трирічного строку позовної давності, встановленої ст. 256 ЦК України.

Разом з тим, строк позовної давності обраховується та спливає стосовно кожного щомісячного платежу й обчислюється окремо щодо кожного простроченого платежу, а не стосовно заборгованості за кредитом в цілому. В такому разі кредитна заборгованість підлягає стягненню в межах строку позовної давності, на застосування якого наполягав відповідач у відзиві на позов.

Відтак, на підставі розрахунку заборгованості за кредитним договором №495568378 від 25 червня 2014 року та Додатку до кредитного договору у межах строку позовної давності заборгованість відповідача становить 17340 гривень 26 копійок, в тому числі: сума заборгованості за основаною сумою боргу - 12818,84 грн. (сума щомісячних платежів за графіком платежів згідно Додатку до Кредитного договору з 26.10.2015 року по 25.06.2018 року включно); сума заборгованості за відсотками 4521,42 грн. (сума нарахованих відсотків за користування кредитом з 26.10.2015 року по 19.07.2017 року згідно з розрахунком заборгованості).

Згідно п.1 ч.2 ст.258 ЦК України позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Позивачем заявлено вимоги до відповідача станом на день відступленні права вимоги - 19.07.2017 року.

Враховуючи дату звернення до суду, до вимог про стягнення пені та штрафу підлягають застосуванню наслідки визначеного п.1 ч.2 ст.258 ЦК України спливу спеціального строку позовної давності, в один рік, позовні вимоги в частині стягнення з ОСОБА_2 на користь ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» пені не підлягають задоволенню.

Доводи ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів», викладені у відповіді на відзив про те, що відповідно до п. 24 загальних умов ТОВ «ФК»ЦФР» з надання фізичним особам кредитів, сторони досягли згоди про те, що позовна давність за спорами, які виникають з кредитного договору, включаючи з відшкодування збитків, сплати неустойки (штрафу, пені) тощо, становить 50 років, і дані умови були погоджені між ТОВ «ФК»ЦФР» та відповідачемсуд відхиляє, з огляду на наступне.

За висновками Верховного Суду України, які викладені у постановах № 6-16цс15 від 11 березня 2015 року, № 6-240цс14 від 11 лютого 2015 року, № 6-698цс15 від 10 червня 2015 року та № 6-757цс15 від 1 липня 2015 року, умови, в яких встановлено збільшену позовну давність, що не містять підпису позичальника, не можна вважати складовою частиною укладеного між сторонами договору та відповідною письмовою угодою сторін про збільшення позовної давності.

Таким чином, приймаючи до уваги, що долучені позивачем до відповіді на відзив Загальні умови ТОВ «ФК «ЦФР» з надання фізичним особам кредитів, затверджені наказом Ген.директора ТОВ «ФК «ЦФР» від 18 червня 2013 року №14, не містять підпису відповідача, суд приходить до висновку, що не надано належних і допустимих доказів, які б підтверджували, що Загальні умови ТОВ «ФК «ЦФР» з надання фізичним особам кредитів були складовою частиною укладеного між сторонами кредитного договору і що саме ці Загальні умови, які містять умову про збільшення строку позовної давності до 50 років, приймав відповідач, підписуючи Кредитний договір, а відповідно не доведено, що відповідно до ст.259 ЦК України між сторонами мав місце договір про збільшення тривалості позовної давності.

Таким чином, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» підлягають частковому задоволенню, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за Кредитним договором №495568378 від 25 червня 2014р. в межах строку позовної давності в сумі

17340 гривень 26 копійок, в тому числі: 12818,84 грн. сума заборгованості за основаною сумою боргу; 4521,42 грн. сума заборгованості за відсотками.

Керуючись ст.ст. 263-265, 268, 273, 274, 354, 355 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_1, ІПН НОМЕР_1, зареєстрований за адресою: 71635, Запорізька область, Василівський район, с. Балки, пров. Затишний (Радгоспний) буд. 5) на користь ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (місцезнаходження: 01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, буд.30, код ЄДРПОУ 35625014, р/р 26500000127001 в ПАТ "ТАС Комбанк", МФО 339500) заборгованість за кредитним договором №495568378 від 25 червня 2014 року в розмірі 17340 (сімнадцять тисяч триста сорок) гривень 26 копійок, в тому числі: 12818,84 грн. сума заборгованості за основаною сумою боргу; 4521,42 грн. сума заборгованості за відсотками.

В іншій частині позову ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено в день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду – якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

У відповідності до п.п. 15.5) п.п.15 п.1 Розділу ХШ Перехідних положень ЦПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст судового рішення складений і підписаний 11 лютого 2019 року.

Суддя Василівського районного суду

Запорізької області ОСОБА_6