Рішення № 80026105, 13.02.2019, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 лютого 2019 року м.Київ справа № 810/5035/18

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кушнової А.О., за участю секретаря судового засідання Сакевич Ж.В., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Баришівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області про визнання протиправною відмови та зобов'язання вчинити певні дії,

Суть спору: до Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1.) з позовом до Баришівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області (далі - відповідач), у якому позивач просить суд:

- визнати протиправною відмову Баришівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області у призначенні позивачу пенсії із зниженням пенсійного віку відповідно до ч.1 ст.55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи";

- зобов'язати Баришівське об'єднане управління Пенсійного фонду України Київської області призначити позивачу пенсію із зниженням пенсійного віку відповідно до ч.1 ст.55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" з часу звернення за призначенням пенсії.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що у період служби, а саме: з 17.05.1986 по 04.07.1986, з 22.08.1986 по 14.09.1986, з 24.10.1986 по 06.11.1986, з 16.02.1987 по 07.03.1987 він був зайнятий на роботах по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильський АЕС, що підтверджується записами у військовому квитку серії НОМЕР_2 від 15.11.1985, довідкою військової частини 3217 від 19.08.1993 №339, наказами військової частини №3217 тощо. 10 вересня1993 року Київська обласна державна адміністрація видала позивачу посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1986 р. (Категорія 2), серії НОМЕР_1.

Досягнувши пенсійного віку, на підставі статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" та статті 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", в березні 2017 року позивач звернувся до відповідача із заявою про призначення йому пенсії за віком із зниженням пенсійного віку на 10 років.

Проте, в оформленні пенсії за віком на пільгових умовах йому було відмовлено у зв'язку з тим, що в первинних документах, які підтверджують період та місце виконання робіт з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, зазначене с. Ракітна Слобода, яке не відносяться до зони відчуження.

Позивач з відмовою Баришівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області не погоджується.

Позивач пояснює, що в первинних документах, які підтверджують його період та місце виконання робіт з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, допущена помилка в назві населеного пункту.

Так, населеного пункту с. Ракітна Слобода не існує та не існувало в межах адміністративно-територіальної одиниці Іванківського району Київської області, натомість, як станом на 1986 рік, так і на сьогоднішній день існує населений пункт с. Рокитна Слобода Іванківського району.

Відповідач позов не визнав та подав відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що при зверненні за призначенням пенсії, згідно з Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС", особи повинні надати документи відповідно до пункту 7 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1: посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та довідку форми 122, яка видається за формою, затвердженою постановою Державного Комітету СРСР по праці та соціальних питаннях від 09.03.1988, або довідку військової частини, в складі якої особа брала участь у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, або довідку архівної установи, або інші первинні документи, в яких зазначено період роботи, населений пункт чи об'єкт, де особою проводились роботи по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС.

На запит управління, Центральним архівним відділом Національної гвардії, надіслано копії документів, які виявлені в архівних документах, а саме: накази командира військової частини №114 від 17.05.1986, №116 від 20.05.1986, ксерокопію з книги "Облік радіоактивного опромінювання особового складу". Згідно наказу командира військової частини 3217 №114 від 17.05.1986 ОСОБА_1 17.05.1986 був направлений в селище Ракітна Слобода Іванківського району Київської області для виконання спецзавдання та 20.05.1986 згідно наказу військової частини 3217 №116 від 20.05.1986 прибув з району проходження служби по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС. Інші виїзди в район Чорнобильської АЕС в період з 17.05.1986 по 07.03.1987 в архівних документах не знайдено.

Відповідно до Переліку населених пунктів віднесених до зон радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів УРСР від 23.07.1991 №106, с. Ракітна Слобода не належить до зони відчуження.

На запит управління, Департаментом соціального захисту населення Київської обласної державної адміністрації, надано копію довідки №339 від 19.08.1993, видану військовою частиною 3217, в якій зазначено, що ОСОБА_1 в складі військової частини 4101 (3217) приймав участь в роботах у зоні відчуження в період з 17.05.1986 по 04.07.1986, населений пункт чи об'єкт, де особою проводились роботи по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС не зазначено, крім того, зазначена довідка не є первинним документом.

В зв'язку з відсутністю підтверджуючих документів про дні виїзду в зоні відчуження та населений пункт чи об'єкт, де особою проводились роботи по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, пенсію відповідно до ч.1 ст.55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" призначити неможливо.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 28.09.2018 відкрито спрощене провадження у справі № 810/5035/18 без проведення судового засідання.

Відповідно до частини п'ятої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Учасники справи з клопотанням про розгляд справи у судовому засіданні до суду не звертались.

З урахуванням викладеного, розгляд справи судом здійснено у порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами та доказами.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, є громадянином України, що підтверджується паспортом серії НОМЕР_3, виданим Баришівським РВ ГУ МВС України в Київській області 27 червня 2000 року (а.с. 8).

Відповідно до відомостей про роботу, які містяться у трудовій книжці позивача, ОСОБА_1 у період з 15.11.1985 по 02.12.1987 проходив службу в рядах Радянської армії (а.с. 10).

Так, позивач проходив військову службу в військовій частині 3217, у період з 17.05.1986 по 04.07.1986, з 22.08.1986 по 14.09.1986, з 24.10.1986 по 06.11.1986, з 16.02.1987 по 07.03.1987 виконував службові обов'язки по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та недопущення забруднення навколишнього середовища, що підтверджується відомостями військового квитка позивача серії НОМЕР_2 (а.с. 13-16).

Відповідно до довідки Військової частини 3217 від 19.08.1993 №339 ОСОБА_1 у складі Військової частини 4101 (3217) в зоні відчуження в період з 17 травня 1986 року по 04 липня 1986 року приймав участь в роботах по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС (а.с. 18).

Згідно наказу командира військової частини 3217 від 17.05.1986 №114 вирішено вважати такими, що відбули в район селища Ракітна Слобода (в наказі російською - «поселок Ракитная Слобода») Іванківського району Київської області для виконання спецзавдання військовослужбовців з 13.00 години 17 травня 1986 року, зокрема, рядового ОСОБА_1 (а.с. 23-24).

Згідно наказу командира військової частини 3217 від 20.05.1986 №116 вирішено вважати такими, що прибули з району несення служби по ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС з 2.00 години 20 травня 1986 року, зокрема, рядового ОСОБА_1 (а.с. 20-22).

Згідно витягу з книги "Облік радіоактивного опромінення особового складу" за травень 1986 року, ОСОБА_1 отримав дозу опромінення з 17.05.1986 по 20.05.1986 від 0,1 до 1,0 рентген (а.с. 25-26).

28 листопада 1987 року командир військової частини 3217 видав позивачу посвідчення №435, яким підтверджено участь позивача у виконанні урядового завдання по

ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС (а.с. 9).

10 вересня 1993 року Київська обласна державна адміністрація видала позивачу посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1986 р. (Категорія 2), серії НОМЕР_1 (а.с. 9), а тому позивач має право на пільги і компенсації, встановлені Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Судом встановлено, що 16 березня 2018 року позивач звернувся до Баришівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області із заявою встановленої форми про призначення пенсії із зменшенням пенсійного віку, відповідно до статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", як ліквідатору наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 2 категорії (а.с. 59).

За результатами розгляду заяви, Баришівське об'єднане управління Пенсійного фонду України Київської області рішенням від 15.06.2018 №416 відмовило позивачу у призначенні такої пенсії з тих підстав, що позивачем не подані підтверджуючі документи, про дні виїзду в зону відчуження та населений пункт чи об'єкт, де особою проводились роботи по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС.

Рішення вмотивоване тим, що відповідно до пп. 5 п. 2.1 розділу 2 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року №22-1 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 №1566/11846, зі змінами, до заяви про призначення (перерахунок пенсії) додається посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та довідка про період (періоди) участі в ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС за формою, затвердженою постановою Державного Комітету СРСР по праці та соціальних питаннях від 09.03.1988 №122, або довідка військової частини, у складі якої особа брала участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, або довідка архівної установи, або інші первинні документи, в яких зазначено період роботи, населений пункт чи об'єкт, де особою виконувались роботи з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.

Як вказано в рішенні Баришівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області від 15.06.2018 №416 на запит управління, Центральним архівним відділом Національної гвардії, надіслано копії документів, які виявлені в архівних документах, а саме: накази командира військової частини №114 від 17.05.1986, №116 від 20.05.1986, ксерокопію з книги "Облік радіоактивного опромінювання особового складу". Згідно наказу командира військової частини 3217 №114 від 17.05.1986 ОСОБА_1 17.05.1986 був направлений в селище Ракітна Слобода Іванківського району Київської області для виконання спецзавдання та 20.05.1986 згідно наказу військової частини 3217 №116 від 20.05.1986 прибув з району проходження служби по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС. Інші виїзди в район Чорнобильської АЕС в період з 17.05.1986 по 07.03.1987 в архівних документах не знайдено.

Відповідно до Переліку населених пунктів віднесених до зон радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів УРСР від 23.07.1991 №106, с. Ракітна Слобода не належить до зони відчуження.

На запит управління, Департаментом соціального захисту населення Київської обласної державної адміністрації, надано копію довідки №339 від 19.08.1993, видану військовою частиною 3217, в якій зазначено, що ОСОБА_1 в складі військової частини 4101 (3217) приймав участь в роботах у зоні відчуження в період з 17.05.1986 по 04.07.1986, населений пункт чи об'єкт, де особою проводились роботи по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС не зазначено, крім того, зазначена довідка не є первинним документом (а.с. 11).

Не погоджуючись з відмовою відповідача призначити пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Відповідно до частини першої статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Згідно з абзацом 22 статті першої Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 №1058-IV (далі - Закон №1058-IV, у редакції, чинній на момент звернення позивача із заявою про призначення пенсії - 15.06.2018) пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її інвалідом, або отримують члени її сім'ї у випадках, визначених цим Законом.

Абзацом 1 частини першої статті 26 Закону № 1058-IV передбачено, що особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років та наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.

Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року - не менше 25 років; з 1 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року - не менше 26 років; з 1 січня 2020 року по 31 грудня 2020 року - не менше 27 років; з 1 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року - не менше 28 років; з 1 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року - не менше 29 років; з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - не менше 30 років; з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - не менше 31 року; з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - не менше 32 років; з 1 січня 2026 року по 31 грудня 2026 року - не менше 33 років; з 1 січня 2027 року по 31 грудня 2027 року - не менше 34 років; починаючи з 1 січня 2028 року - не менше 35 років.

Відповідно до статті 15 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 №1788-XII (далі - Закон №1788-XII, у редакції, чинній на момент звернення позивача із заявою про призначення пенсії - 15.06.2018) умови, норми та порядок пенсійного забезпечення громадян, які постраждали від Чорнобильської катастрофи, визначаються Законом Української РСР "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" або їм надається право на одержання пенсій на підставах, передбачених цим Законом.

Так, основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їхнього життя і здоров'я, створення єдиного порядку визначення категорій зон радіоактивного забруднення територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення визначені Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28.02.1991 №796-XII (далі - Закон №796-XII, у редакції, чинній на момент звернення позивача із заявою про призначення пенсії - 15.06.2018).

Статтею 49 Закону №796-ХІІ передбачено, що пенсії особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4, встановлюються у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.

Суд зазначає, що відповідно до абзацу другого пункту 1 частини 1 статті 55 Закону №796-ХІІ особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" за наявності відповідного страхового стажу, зменшеного на кількість років зменшення пенсійного віку, але не менше 15 років страхового стажу, а саме: учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, зокрема особам, які працювали у зоні відчуження з моменту аварії до 1 липня 1986 року незалежно від кількості робочих днів, а з 1 липня 1986 року по 31 грудня 1986 року - не менше 5 календарних пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку на 10 років.

Згідно зі статтею 9 Закону №796-ХІІ особами, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, є: 1) учасники ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС - громадяни, які брали безпосередню участь у ліквідації аварії та її наслідків; 2) потерпілі від Чорнобильської катастрофи - громадяни, включаючи дітей, які зазнали впливу радіоактивного опромінення внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Відповідно до статті 10 Закону №796-XII учасниками ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС вважаються громадяни, які безпосередньо брали участь у будь-яких роботах, пов'язаних з усуненням самої аварії, її наслідків у зоні відчуження у 1986-1987 роках незалежно від кількості робочих днів, а у 1988-1990 роках - не менше 30 календарних днів, у тому числі проведенні евакуації людей і майна з цієї зони, а також тимчасово направлені або відряджені у зазначені строки для виконання робіт у зоні відчуження, включаючи військовослужбовців*, працівники державних, громадських, інших підприємств, установ і організацій незалежно від їх відомчої підпорядкованості, а також ті, хто працював не менше 14 календарних днів у 1986 році на діючих пунктах санітарної обробки населення і дезактивації техніки або їх будівництві. Перелік цих пунктів визначається Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до частини першої статті 15 Закону №796-ХІІ підставами для визначення статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС є період роботи (служби) у зоні відчуження, що підтверджено відповідними документами.

Згідно з приписами частини третьої статті 65 Закону №796-ХІІ посвідчення "Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС" та "Потерпілий від Чорнобильської катастрофи" є документами, що підтверджують статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надають право користування пільгами, встановленими цим Законом.

Пунктом 2 Порядку видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.01.1997 №51 (далі - Порядок №51, який був чинним на період відмови відповідачу у призначенні пенсії зі зниженням пенсійного віку) передбачено, що посвідчення є документом, що підтверджує статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надає право користуватися пільгами й компенсаціями, встановленими Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", іншими актами законодавства.

Відповідно до пункту 3 Порядку №51 учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які працювали у зоні відчуження з моменту аварії до 1 липня 1986 р. - незалежно від кількості робочих днів, з 1 липня 1986 р. до 31 грудня 1986 р. - не менше 5, а у 1987 році - не менше 14 календарних днів видаються відповідні посвідчення.

В пункті 10 Порядку №51 уточнюється, на підставі яких документів видається посвідчення. Зокрема, встановлено, що посвідчення видаються учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС на підставі одного з таких документів: а) посвідчення про відрядження в зону відчуження; б) військового квитка і довідки командира військової частини або архіву про участь у ліквідації наслідків аварії у зоні відчуження; в) довідки про підвищену оплату праці в зоні відчуження (із зазначенням кількості днів і населеного пункту).

Суд зазначає, що згідно із частиною першою статті 44 Закону №1058-IV заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.

Відповідно до абзацу 7 підпункту 5 пункту 2.1. Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1, зареєстрованою у Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 року за №1566/11846 (далі - Порядок №22-1), до заяви про призначення пенсії за віком додаються такі документи, зокрема, посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та довідка про період (періоди) участі в ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС за формою, затвердженою постановою Державного Комітету СРСР по праці та соціальних питаннях від 09 березня 1988 року №122, або довідка військової частини, у складі якої особа брала участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, або довідка архівної установи, або інші первинні документи, в яких зазначено період роботи, населений пункт чи об'єкт, де особою виконувались роботи з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС; посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи та довідка про період (періоди) проживання (роботи) на територіях радіоактивного забруднення, видана органами місцевого самоврядування (підприємствами, установами, організаціями) (при призначенні пенсії за віком із застосуванням норм статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи").

Зміст наведених норм дає підстави для висновку, що право на зменшення пенсійного віку мають особи, які в установленому законом порядку набули статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та працювали визначену кількість днів у зоні відчуження.

Водночас законодавець встановив перелік документів, що підтверджують участь особи у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, який не обмежується лише довідкою за формою, затвердженою постановою Державного Комітету СРСР по праці та соціальних питаннях від 09.03.1988 №122, а навпаки такий факт може бути підтверджений будь-якими первинними документами.

Суд звертає увагу, що у постанові Верховного Суду України від 21 листопада 2006 року у справі №21-1048во06 міститься правовий висновок про те, що єдиним документом, що підтверджує статус громадянина, який постраждав внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надають право користування пільгами, встановленими Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", у тому числі призначення пенсії зі зменшенням пенсійного віку, встановленого для одержання державних пенсій, є посвідчення "Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС" або "Потерпілий від Чорнобильської катастрофи". Різного роду довідки про період роботи (служби) у зоні відчуження, про евакуацію, відселення, самостійне переселення, про період проживання та роботи на забруднених територіях тощо є лише підставами для визначення в установленому порядку статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС або потерпілих від Чорнобильської катастрофи.

Також, аналогічний правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду від 20.02.2018 у справі №599/564/17 та постанові Верховного Суду від 27.02.2018 у справі №344/9789/17.

Судом встановлено, що 10 вересня 1993 року Київська обласна державна адміністрація видала ОСОБА_1 безстрокове посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1986 р. (Категорія 2), серії НОМЕР_1 (а.с. 9).

Суд наголошує, що Закон надає особам право на отримання пенсії зі зниженням віку на 10 років за умови роботи в зоні відчуження з моменту аварії до 1 липня 1986 року незалежно від кількості робочих днів.

Відповідно до відомостей військового квитка позивача серії НОМЕР_2, позивач у період з 17.05.1986 по 04.07.1986, з 22.08.1986 по 14.09.1986, з 24.10.1986 по 06.11.1986, з 16.02.1987 по 07.03.1987 виконував службові обов'язки по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та недопущення забруднення навколишнього середовища (а.с. 13-16, 18).

Відповідно до довідки військової частини 3217 від 19.08.1993 №339, ОСОБА_1 приймав участь в роботах по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС в складі військової частини 4101 (3217) в зоні відчуження з 17.05.1986 по 04.07.1986 (а.с. 72).

Згідно наказу командира військової частини 3217 від 17.05.1986 №114, ОСОБА_1 відбув в район селища Ракітна Слобода Іванківського району Київської області для виконання спецзавдання о 13.00 год. 17 травня 1986 року (а.с. 69).

Згідно наказу командира військової частини 3217 від 20.05.1986 №116, ОСОБА_1 прибув з району несення служби по ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС з 2.00 год. 20 травня 1986 року (а.с. 67).

Відповідно до витягу з книги "Облік радіоактивного опромінення особового складу" за травень 1986 року ОСОБА_1 отримав з 17.05.1986 по 20.05.1986 дозу опромінення з 0,1 до 1,0 рентген (а.с. 70).

Після досягнення 50 років (12.07.2017) позивач звернувся до відповідача із заявою від 16.03.2018 про призначення йому пенсії зі зниженням пенсійного віку на 10 років, відповідно до статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", як учаснику ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1986 році.

Проте, відповідачем відмовлено позивачу у призначенні вказаної пенсії, посилаючись на те, що на запит управління, Центральним архівним відділом Національної гвардії, надіслано копії документів, які виявлені в архівних документах, а саме: накази командира військової частини №114 від 17.05.1986, №116 від 20.05.1986, ксерокопію з книги "Облік радіоактивного опромінювання особового складу". Згідно наказу командира військової частини 3217 №114 від 17.05.1986 ОСОБА_1 17.05.1986 був направлений в селище Ракітна Слобода Іванківського району Київської області для виконання спецзавдання та 20.05.1986 згідно наказу військової частини 3217 №116 від 20.05.1986 прибув з району проходження служби по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС. Інші виїзди в район Чорнобильської АЕС в період з 17.05.1986 по 07.03.1987 в архівних документах не знайдено.

Відповідно до Переліку населених пунктів, віднесених до зон радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів УРСР від 23.07.1991 №106, с. Ракітна Слобода не належить до зони відчуження.

Як зазначено у рішенні на запит управління, Департаментом соціального захисту населення Київської обласної державної адміністрації, надано копію довідки №339 від 19.08.1993, виданої військовою частиною 3217, в якій зазначено, що ОСОБА_1 в складі військової частини 4101 (3217) приймав участь в роботах у зоні відчуження в період з 17.05.1986 по 04.07.1986, населений пункт чи об'єкт, де особою проводились роботи по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС не зазначено, крім того, зазначена довідка не є первинним документом.

Суд зазначає, що згідно листа Іванківської районної державної адміністрації Київської області від 12.09.2018 №07-31-4245, в історичній довідці архівного фонду "Шпилівська сільська рада Іванківського району Київської області" міститься інформація, що в 1960 році відновила свою роботу Шпилівська сільська рада. До її складу увійшла ліквідована Біло-Березька сільська рада з селом Рокитна Слобода. За період 1986-1988 років змін в назві, структурі сільської ради не було. Назва населеного пункту - с. Ракітна Слобода в документах архівного сектору не виявлено (а.с. 28).

Дійсно, відповідно до постанови Кабінету Міністрів УРСР "Про організацію виконання постанов Верховної Ради Української РСР про порядок введення в дію законів Української РСР "Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи" та "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" №106 від 23.07.1991 с. Рокитна Слобода Іванківського району Київської області віднесено до зони гарантованого добровільного відселення, а не до зони відчуження.

У той же час, позивачем надані письмові пояснення, згідно яких він був зайнятий охороною порядку (в т.ч. від мародерства) з 17.05.1986 по 26.05.1986 в смт. Вільча Поліського району Київської області, у період з 27.05.1986 по 04.07.1986 в смт. Поліське Поліського району Київської області. При цьому, оскільки він за спеціальністю електрик по ремонту електрообладнання автомобільної техніки, у вільний від охорони порядку час в зоні безумовного (обов'язкового відселення) займався ремонтом військової техніки (в т.ч. ЗІЛ-131). В поясненнях позивач також зазначив, що в період з 22.08.1986 по 14.09.1986 та з 24.10.1986 по 06.11.1986 був зайнятий в роботах по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС в смт. Поліське Поліського району Київської області, а з 16.02.1987 по 07.03.1987 проходив військові навчання, пов'язані із ліквідацією наслідків аварії на ЧАЕС у населеному пункті с.Рокитна Слобода Іванківського району Київської області (а.с.52).

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів УРСР "Про організацію виконання постанов Верховної Ради Української РСР про порядок введення в дію законів Української РСР "Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи" та "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" №106 від 23.07.1991 смт. Поліське та смт. Вільча Поліського району Київської області віднесено до зони безумовного (обов'язкового) відселення.

Вказані письмові пояснення та вищезазначені документи в поєднанні з наявністю у позивача статусу "Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС" (відповідно до зазначеного вище посвідчення) та враховуючи довідку Військової частини 3217 від 19.08.1993 №339 про те, що ОСОБА_1 у складі Військової частини 4101 (3217) в зоні відчуження в період з 17 травня 1986 року по 04 липня 1986 року приймав участь в роботах по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, дають змогу стверджувати, що з 17.05.1986 по 04.07.1986 позивач приймав участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС саме в зоні відчуження.

Отже, в ході розгляду справи судом підтверджено факт участі позивача у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, що дає йому право на призначення пенсії на пільгових умовах зі зниженням пенсійного віку на 10 років відповідно до абзацу другого пункту 1 частини 1 статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

При цьому щодо наявного у позивача страхового стажу для призначення пенсії, суд зазначає наступне.

В розумінні частини 1 статті 55 Закону №796-XII відповідним страховим стажем є стаж, визначений статті 26 Закону №1058-ІV, зменшений на кількість років зменшення пенсійного віку, але не менше 15 років.

Таким чином, обов'язковою умовою призначення пенсії позивача на пільгових умовах зі зниженням пенсійного віку на 10 років є наявність страхового стажу у розмірі не менше 15 років.

Відповідно до диплому серії НОМЕР_5 від 20.07.1985 ОСОБА_1 у період з 01.09.1982 по 16.05.1985 навчався у середньому професійно-технічному училищі за професією слюсар з ремонту автомобілів (а.с. 62).

Згідно з трудовою книжкою позивача серії НОМЕР_4 від 18.09.1985 (а.с. 60-61) ОСОБА_1 працював:

- у період з 18.09.1985 по 11.11.1985 в УПП НТІ Азот;

- у період з 15.11.1985 по 02.12.1987 проходив службу в Радянській армії;

- у період з 11.01.1988 по 30.06.1988 в УПП НТІ Азот;

- у період з 10.07.1988 по 12.05.1994 в МП "Арго".

ОСОБА_1 19.04.1995 зареєстрований як фізична особа-підприємець, про що свідчить свідоцтво про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця серії НОМЕР_6 (а.с. 77).

Відповідно до виписки з системи персоніфікованого обліку (форма ОК-5) щодо індивідуальних відомостей про застраховану особу ОСОБА_1 (а.с. 48-49) судом встановлено наступне:

- за звітний 2004 рік позивачем сплачено страхових внесків у розмірі 472,56 грн., з яких: 39,88 грн. за 31 день у січні 2004 року; 39,88 грн. за 29 днів у лютому 2004 року; 39,88 грн. за 31 день у березні 2004 року; 39,88 грн. за 30 днів у квітні 2004 року; 39,88 грн. за 31 день у травні 2004 року; 39,88 грн. за 30 днів у червні 2004 року; 39,88 грн. за 31 день у липні 2004 року; 39,88 грн. за 31 день у серпні 2004 року; 39,88 грн. за 30 днів у вересні 2004 року; 39,88 грн. за 31 день у жовтні 2004 року; 39,88 грн. за 30 днів у листопаді 2004 року; 39,88 грн. за 31 день у грудні 2004 року;

- за звітний 2005 рік позивачем сплачено страхових внесків у розмірі 1206,00 грн., з яких: 262,00 грн. у січні 2005 року; 262,00 грн. у лютому 2005 року; 262,00 грн. у березні 2005 року; 52,50 грн. у травні 2005 року; 52,50 грн. у червні 2005 року; 52,50 грн. у липні 2005 року; 52,50 грн. у серпні 2005 року; 52,50 грн. у вересні 2005 року; 52,50 грн. у жовтні 2005 року; 52,50 грн. у листопаді 2005 року; 52,50 грн. у грудні 2005 року;

- за звітний 2006 рік позивачем сплачено страхових внесків у розмірі 633,96 грн., з яких: 52,83 грн. у січні 2006 року; 52,83 грн. у лютому 2006 року; 52,83 грн. за у березні 2006 року; 52,83 грн. у квітні 2006 року; 52,83 грн. у травні 2006 року; 52,83 грн. у червні 2006 року; 52,83 грн. у липні 2006 року; 52,83 грн. у серпні 2006 року; 52,83 грн. у вересні 2006 року; 52,83 грн. у жовтні 2006 року; 52,83 грн. у листопаді 2006 року; 52,83 грн. у грудні 2006 року;

- за звітний 2007 рік позивачем сплачено страхових внесків у розмірі 910,80 грн., з яких: 75,90 грн. за 31 день у січні 2007 року; 75,90 грн. за 28 днів у лютому 2007 року; 75,90 грн. за 31 день у березні 2007 року; 75,90 грн. за 30 днів у квітні 2007 року; 75,90 грн. за 31 день у травні 2007 року; 75,90 грн. за 30 днів у червні 2007 року; 75,90 грн. за 31 день у липні 2007 року; 75,90 грн. за 31 день у серпні 2007 року; 75,90 грн. за 30 днів у вересні 2007 року; 75,90 грн. за 31 день у жовтні 2007 року; 75,90 грн. за 30 днів у листопаді 2007 року; 75,90 грн. за 31 день у грудні 2007 року;

- за звітний 2008 рік позивачем сплачено страхових внесків у розмірі 1518,12 грн., з яких: 126,51 грн. за 31 день у січні 2008 року; 126,51 грн. за 29 днів у лютому 2008 року; 126,51 грн. за 31 день у березні 2008 року; 126,51 грн. за 30 днів у квітні 2008 року; 126,51 грн. за 31 день у травні 2008 року; 126,51 грн. за 30 днів у червні 2008 року; 126,51 грн. за 31 день у липні 2008 року; 126,51 грн. за 31 день у серпні 2008 року; 126,51 грн. за 30 днів у вересні 2008 року; 126,51 грн. за 31 день у жовтні 2008 року; 126,51 грн. за 30 днів у листопаді 2008 року; 126,51 грн. за 31 день у грудні 2008 року;

- за звітний 2009 рік позивачем сплачено страхових внесків у розмірі 4534,08 грн., з яких: 253,01 грн. за 31 день у січні 2009 року; 253,01 грн. за 28 днів у лютому 2009 року; 253,01 грн. за 31 день у березні 2007 року; 253,01 грн. за 30 днів у квітні 2007 року; 253,01 грн. за 31 день у травні 2009 року; 253,01 грн. за 30 днів у червні 2009 року; 253,01 грн. за 31 день у липні 2009 року; 253,01 грн. за 31 день у серпні 2009 року; 253,01 грн. за 30 днів у вересні 2009 року; 253,01 грн. за 31 день у жовтні 2009 року; 253,01 грн. за 30 днів у листопаді 2009 року; 253,01 грн. за 31 день у грудні 2009 року;

- за звітний 2010 рік позивачем сплачено страхових внесків у розмірі 4534,08 грн., з яких: 253,01 грн. за 31 день у січні 2010 року; 253,01 грн. за 28 днів у лютому 2010 року; 253,01 грн. за 31 день у березні 2010 року; 253,01 грн. за 30 днів у квітні 2010 року; 253,01 грн. за 31 день у травні 2010 року; 253,01 грн. за 30 днів у червні 2010 року; 253,01 грн. за 31 день у липні 2010 року; 253,01 грн. за 31 день у серпні 2010 року; 253,01 грн. за 30 днів у вересні 2010 року; 253,01 грн. за 31 день у жовтні 2010 року; 253,01 грн. за 30 днів у листопаді 2010 року; 253,01 грн. за 31 день у грудні 2010 року;

- за звітний 2011 рік позивачем сплачено страхових внесків у розмірі 11557,00 грн., з яких: 941,00 грн. за 31 день у січні 2011 року; 941,00 грн. за 28 днів у лютому 2011 року; 941,00 грн. за 31 день у березні 2011 року; 960,00 грн. за 30 днів у квітні 2011 року; 960,00 грн. за 31 день у травні 2011 року; 960,00 грн. за 30 днів у червні 2011 року; 960,00 грн. за 31 день у липні 2011 року; 960,00 грн. за 31 день у серпні 2011 року; 960,00 грн. за 30 днів у вересні 2011 року; 985,00 грн. за 31 день у жовтні 2011 року; 985,00 грн. за 30 днів у листопаді 2011 року; 1004,00 грн. за 31 день у грудні 2011 року;

- за звітний 2012 рік позивачем сплачено страхових внесків у розмірі 13177 грн., з яких: 1073 грн. за 31 день у січні 2012 року; 1073,00 грн. за 29 днів у лютому 2012 року; 1073,00 грн. за 31 день у березні 2012 року; 1094,00 грн. за 30 днів у квітні 2012 року; 1094,00 грн. за 31 день у травні 2012 року; 1094,00 грн. за 30 днів у червні 2012 року; 1102,00 грн. за 31 день у липні 2012 року; 1102,00 грн. за 31 день у серпні 2012 року; 1102,00 грн. за 30 днів у вересні 2012 року; 1118,00 грн. за 31 день у жовтні 2012 року; 1118,00 грн. за 30 днів у листопаді 2012 року; 1134,00 грн. за 31 день у грудні 2012 року;

- за звітний 2013 рік позивачем сплачено страхових внесків у розмірі 13835,00 грн., з яких: 1147,00 грн. за 31 день у січні 2013 року; 1147,00 грн. за 28 днів у лютому 2013 року; 1147,00 грн. за 31 день у березні 2013 року; 1147,00 грн. за 30 днів у квітні 2013 року; 1147,00 грн. за 31 день у травні 2013 року; 1147,00 грн. за 30 днів у червні 2013 року; 1147,00 грн. за 31 день у липні 2013 року; 1147,00 грн. за 31 день у серпні 2013 року; 1147,00 грн. за 30 днів у вересні 2013 року; 1147,00 грн. за 31 день у жовтні 2013 року; 1147,00 грн. за 30 днів у листопаді 2013 року; 1218,00 грн. за 31 день у грудні 2013 року;

- за звітний 2014 рік позивачем сплачено страхових внесків у розмірі 14616,00 грн., з яких: 1218,00 грн. за 31 день у січні 2014 року; 1218,00 грн. за 28 днів у лютому 2014 року; 1218,00 грн. за 31 день у березні 2014 року; 1218,00 грн. за 30 днів у квітні 2014 року; 1218,00 грн. за 31 день у травні 2014 року; 1218,00 грн. за 30 днів у червні 2014 року; 1218,00 грн. за 31 день у липні 2014 року; 1218,00 грн. за 31 день у серпні 2014 року; 1218,00 грн. за 30 днів у вересні 2014 року; 1218,00 грн. за 31 день у жовтні 2014 року; 1218,00 грн. за 30 днів у листопаді 2014 року; 1218,00 грн. за 31 день у грудні 2014 року;

- за звітний 2015 рік позивачем сплачено страхових внесків у розмірі 15256,00 грн., з яких: 1218,00 грн. за 31 день у січні 2015 року; 1218,00 грн. за 28 днів у лютому 2015 року; 1218,00 грн. за 31 день у березні 2015 року; 1218,00 грн. за 30 днів у квітні 2015 року; 1218,00 грн. за 31 день у травні 2015 року; 1218,00 грн. за 30 днів у червні 2015 року; 1218,00 грн. за 31 день у липні 2015 року; 1218,00 грн. за 31 день у серпні 2015року; 1378,00 грн. за 30 днів у вересні 2015 року; 1378,00 грн. за 31 день у жовтні 2015 року; 1378,00 грн. за 30 днів у листопаді 2015 року; 1378,00 грн. за 31 день у грудні 2015 року;

- за звітний 2016 рік позивачем сплачено страхових внесків у розмірі 17262,00 грн., з яких: 1378,00 грн. за 31 день у січні 2016 року; 1378,00 грн. за 29 днів у лютому 2016 року; 1378,00 грн. за 31 день у березні 2016 року; 1378,00 грн. за 30 днів у квітні 2016 року; 1450,00 грн. за 31 день у травні 2016 року; 1450,00 грн. за 30 днів у червні 2016 року; 1450,00 грн. за 31 день у липні 2016 року; 1450,00 грн. за 31 день у серпні 2016 року; 1450,00 грн. за 30 днів у вересні 2016 року; 1450,00 грн. за 31 день у жовтні 2016 року; 1450,00 грн. за 30 днів у листопаді 2016 року; 1450,00 грн. за 31 день у грудні 2016 року;

- за звітний 2017 рік позивачем сплачено страхових внесків у розмірі 38400,00 грн., з яких: 3200,00 грн. за 31 день у січні 2017 року; 3200,00 грн. за 28 днів у лютому 2017 року; 3200,00 грн. за 31 день у березні 2017 року; 3200,00 грн. за 30 днів у квітні 2017 року; 3200,00 грн. за 31 день у травні 2017 року; 3200,00 грн. за 30 днів у червні 2017 року; 3200,00 грн. за 31 день у липні 2017 року; 3200,00 грн. за 31 день у серпні 2017 року; 3200,00 грн. за 30 днів у вересні 2017 року; 3200,00 грн. за 31 день у жовтні 2017 року; 3200,00 грн. за 30 днів у листопаді 2017 року; 3200,00 грн. за 31 день у грудні 2017 року.

Відповідно до частини 1 статті 24 Закону України від 09.07.2003 №1058-IV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон №1058-IV; у редакції, чинній на момент звернення позивача із заявою про призначення пенсії - 15.06.2018) страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом (ч. 2 ст. 24 - Закону №1058-IV).

Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом (ч. 4 ст. 24 - Закону №1058-IV).

У законодавстві, що діяло раніше (до 1 січня 2004 року), зокрема у Законі України від 5 листопада 1991 року №1788-XII "Про пенсійне забезпечення" (далі - Закон №1788-XII), йдеться про стаж роботи, що дає право на призначення трудових пенсій (загальний трудовий стаж).

Зміст поняття "загальний трудовий стаж" є ширшим, ніж поняття "страховий стаж", оскільки до першого включаються також періоди суспільно корисної діяльності, коли особа не підлягала загальнообов'язковому соціальному страхуванню.

Так, згідно зі статтею 56 Закону № 1788-XII до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.

Крім того, відповідно до частини третьої цієї ж статті до стажу роботи, що дає право на призначення трудових пенсій, зараховуються також періоди, коли особа не працювала, наприклад, військова служба та перебування в партизанських загонах і з'єднаннях, служба в органах державної безпеки внутрішніх справ та Національної поліції, незалежно від місця проходження служби; навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах по підготовці кадрів, підвищенню кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі.

Відповідно до статті 62 Закону Закон №1788-XII основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до пункту 1 Порядку підтвердження трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637 основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Згідно з п. 2.1 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України №22-1 від 25.11.2005, до заяви про призначення пенсії додаються документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637.

Період здійснення фізичною особою підприємницької діяльності, крім осіб, які здійснювали підприємницьку діяльність за спрощеною системою оподаткування, з 01 липня 2000 року підтверджується довідкою із бази даних реєстру застрахованих осіб за інформацією відділу персоніфікованого обліку. Період здійснення фізичною особою підприємницької діяльності за спрощеною системою оподаткування до 01 січня 2004 року підтверджується спеціальним торговим патентом, або свідоцтвом про сплату єдиного податку, або патентом про сплату фіксованого розміру прибуткового податку з громадян, або довідкою про сплату страхових внесків, а з 01 січня 2004 року - довідкою із бази даних реєстру застрахованих осіб за інформацією відділу персоніфікованого обліку. Для визначення права на призначення пенсії за віком згідно зі статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" за період ведення підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування, а також із застосуванням фіксованого податку з 01 січня 1998 року по 30 червня 2000 року включно надається довідка про реєстрацію як суб'єкта підприємницької діяльності.

Таким чином, страховий стаж позивача становить 25 років 3 місяців 21 день, який складається:

- з 01.09.1982 по 16.07.1985 - трудовий стаж, який становить 2 роки 10 місяців 16 днів;

- з 18.09.1985 по 11.11.1985 - трудовий стаж, який становить 1 місяць 24 дня;

- з 15.11.1985 по 02.12.1987 - трудовий стаж, який становить 2 роки 18 днів;

- з 11.01.1988 по 30.06.1988 - трудовий стаж, який становить 5 місяців 20 днів;

- з 10.07.1988 по 12.05.1994 - трудовий стаж, який становить 5 років 10 місяців 3 дня;

- з 01.01.2004 по 31.03.2005 - трудовий стаж, який становить 1 рік 3 місяці;

- з 01.05.2005 по 31.12.2017 - трудовий стаж, який становить 12 років 8 місяців.

Таким чином, у позивача наявний страховий стаж, необхідний для призначення пенсії на пільгових умовах зі зниженням пенсійного віку на 10 років відповідно до абзацу другого пункту 1 частини 1 статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

При цьому, суд звертає увагу, що відповідачем вказаний факт не заперечується.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Позивач у позовній заяві просить суд визнати протиправною відмову Баришівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області у призначенні позивачу пенсії із зниженням пенсійного віку відповідно до ч.1 ст.55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Суд зазначає, що відмова у призначенні позивачу пенсії на пільгових умовах оформлена відповідачем у вигляді рішення Баришівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області від 15.06.2018 №416.

Так, згідно з частини 1 статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом, зокрема, визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.

Частиною другою статті 245 КАС України закріплено, що у разі задоволення позову суд може прийняти рішення, зокрема, про визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.

Відповідно до пункту 19 частини 1 статті 4 КАС України індивідуальний акт - акт (рішення) суб'єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк.

Отже, оскільки рішення територіального органу Пенсійного фонду про відмову у призначенні пенсії стосується прав конкретної застрахованої особи, вказане рішення є індивідуальним актом та підлягає оскарженню шляхом подання позову про визнання його протиправним та скасування.

При цьому, неправильне словесне вираження позивачем способу захисту порушеного права не є підставою для відмови в його захисті, оскільки правомірність вимог позивача підтверджується матеріалами справи, а відповідно до частини першої статті 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Таким чином суд вважає за необхідне визнати протиправними та скасувати рішення Баришівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області від 15.06.2018 №416 про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1 як учаснику ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1986 році зі зменшенням пенсійного віку на 10 років відповідно до ст. 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Щодо позовних вимог про зобов'язання Баришівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області призначити позивачу пенсію із зниженням пенсійного віку відповідно до ч.1 ст.55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" з часу звернення за призначенням пенсії, суд зазначає таке.

Згідно з пунктом 4 частини 1 статті 5 КАС України адміністративний позов може містити вимогу про зобов'язання відповідача суб'єкта владних повноважень вчинити певні дії.

В силу положень частини 3 статті 245 КАС України у разі скасування нормативно-правового або індивідуального акта суд може зобов'язати суб'єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

Відповідно до частини 4 статті 245 КАС України у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті (визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії), суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

Згідно абзацу 2 частини 4 статті 245 КАС України у випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

У відповідності до Рекомендацій № К (80) 2 Комітету Міністрів Ради Європи, державам-членам стосовно реалізації адміністративними органами влади дискреційних повноважень від 11.03.1980 року, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган з кількох юридично допустимих рішень може обирати те, яке він вважає найкращим за даних обставин. Водночас, суд не вправі приймати рішення з питань, віднесених до виключної компетенції цих органів.

Суд не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, приймати замість рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб'єкта владних повноважень, оскільки такі дії виходять за межі визначених йому повноважень законодавцем.

Згідно з пунктом 1.6 Методології проведення антикорупційної експертизи, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 24.04.2017 № 1395/5, дискреційні повноваження - сукупність прав та обов'язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених нормативно-правовим актом, проектом нормативно-правового акта.

Таким чином, дискреція - це елемент управлінської діяльності. Вона пов'язана з владними повноваженнями і їх носіями - органами державної влади та місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами. Дискрецію не можна ототожнювати тільки з формалізованими повноваженнями - вона характеризується відсутністю однозначного нормативного регулювання дій суб'єкта. Він не може ухилятися від реалізації своєї компетенції, але і не має права виходити за її межі.

Тобто дискреційні повноваження - це законодавчо встановлена компетенція владних суб'єктів, яка визначає ступінь самостійності її реалізації з урахуванням принципу верховенства права; ці повноваження полягають в застосуванні суб'єктами адміністративного розсуду при здійсненні дій і прийнятті рішень.

Отже, у разі відсутності у суб'єкта владних повноважень законодавчо закріпленого права адміністративного розсуду при вчиненні дій/прийнятті рішення, та встановлення у судовому порядку факту протиправної поведінки відповідача, зобов'язання судом суб'єкта прийняти рішення конкретного змісту не можна вважати втручанням у дискреційні повноваження, адже саме такий спосіб захисту порушеного права є найбільш ефективним та направлений на недопущення свавілля в органах влади.

Так, Пленум Вищого адміністративного суду України в пункті 10.3 Постанови від 20 травня 2013 року №7 "Про судове рішення в адміністративній справі" зазначив, що суд може ухвалити постанову про зобов'язання відповідача прийняти рішення певного змісту, за винятком випадків, коли суб'єкт владних повноважень під час адміністративних процедур відповідно до закону приймає рішення на основі адміністративного розсуду.

Суд звертає увагу на те, що рішення суб'єкта владних повноважень про відмову у призначенні пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку має містити вичерпні підстави для такого рішення, з метою гарантування права особи на оскарження такого рішення та запобігання можливим подальшим діям, направленим на позбавлення статусу особи, яка має право на пенсію зі зниженням пенсійного віку та неодноразовому зверненню особи до суду за захистом своїх прав.

Суд зазначає, що дискреційні функції відповідача як суб'єкта владних повноважень стосовно відмови у призначенні пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку досить жорстко обмежені в законодавчому порядку, оскільки такі рішення мають відповідати положенням чинного законодавства та можуть бути оскаржені у судовому порядку.

З урахуванням тієї обставини, що під час розгляду справи у суді були встановлені факти неправомірної відмови позивачу у призначенні пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку та наявність підстав для призначення позивачу пенсії зі зниженням пенсійного віку на 10 років, суд вважає, що у даному випадку у відповідача відсутня дискреція як можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, у зв'язку з чим повний та ефективний захист порушеного права позивача потребує зобов'язання Баришівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком зі зниженням пенсійного віку на 10 років.

Щодо дати призначення пенсії позивачу, суд зазначає, що відповідно до пункту 1 частини першої статті 45 Закону №1058-IV пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку: пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.

У пункті 5 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України №22-1 від 25.11.2005, днем звернення за пенсією вважається день приймання органом, що призначає пенсію, заяви про призначення, перерахунок, відновлення або переведення з одного виду пенсії на інший.

З матеріалів справи слідує, що позивач досяг пенсійного віку згідно статті 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" на пільгових умовах зі зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" на 10 років - 12 липня 2017 року.

Натомість, заяву про призначення пенсії позивач подав 16.03.2018, звернувшись до Баришівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області, за місцем проживання (а.с. 59).

Отже, відповідно днем призначення позивачу пенсії є день, наступний за днем звернення за пенсією, тобто 17.03.2018.

Враховуючи те, що позивач із заявою про призначення пенсії звернувся у строк понад трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку, відсутні підстави для зобов'язання відповідача призначити пенсію за віком зі зниженням пенсійного віку на 10 років саме з часу звернення за призначенням пенсії.

Приймаючи до уваги встановлення судом протиправності відмови у призначенні пенсії ОСОБА_1 зі зменшенням пенсійного віку як учаснику ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1986 році 2 категорії, відповідно до ст. 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", суд вважає за необхідне задовольнити позовну вимогу про зобов'язання відповідача призначити ОСОБА_1 пенсію за віком зі зниженням пенсійного віку на 10 років, з 17 березня 2018 року.

Отже, позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Відповідно до частини третьої статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Під час звернення з даним позовом до суду, позивач судовий збір не сплачував, на підставі пункту 10 частини першої статті 5 Закону України "Про судовий збір". Таким чином, судовий збір за рахунок відповідача на користь позивача відшкодуванню не підлягає.

Відповідно до частини першої статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Отже, судовий контроль за виконанням судових рішень в адміністративних справах здійснюється з метою реалізації завдань адміністративного судочинства. Суд займає активну позицію не лише під час вирішення публічно-правового спору, але й після набрання судовим рішенням законної сили.

Приймаючи до уваги обставини справи, суд вважає за необхідне зобов'язати Комісію щодо розгляду заяв про виплату грошової компенсації за належні до отримання жилі приміщення окремим категоріям громадян Виконавчого комітету Білоцерківської міської ради, яка є суб'єктом владних повноважень, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення, з таким розрахунком, щоб суб'єкт владних повноважень мав реальну можливість виконати судове рішення у визначений законом і цим рішенням спосіб з урахуванням об'єктивних обставин.

На підставі викладеного, керуючись статтями 243-246, 250, 255, 382 КАС України, суд

в и р і ш и в:

1. Адміністративний позов задовольнити частково.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення Баришівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області від 15.06.2018 №416 про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1 як учаснику ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1986 році категорії 2 зі зменшенням пенсійного віку на 10 років відповідно до ст. 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

3. Зобов'язати Баришівське об'єднане управління Пенсійного фонду України Київської області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком зі зниженням пенсійного віку на 10 років відповідно до абзацу другого пункту першого частини першої статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", з 17 березня 2018 року.

4. В частині позовних вимог про зобов'язання Баришівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком зі зниженням пенсійного віку на 10 років з часу звернення за призначенням пенсії - у задоволенні позову відмовити.

5. Зобов'язати Баришівське об'єднане управління Пенсійного фонду України Київської області подати до суду звіт про виконання судового рішення протягом одного місяця з дати набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.

Повний текст рішення складено 13.02.2019 р.

Суддя Кушнова А.О.