Рішення № 80026103, 21.02.2019, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 лютого 2019 року м. Київ Справа № 320/316/19

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Харченко С.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження в порядку письмового провадження адміністративну справуза позовомОСОБА_1доКиєво-Святошинського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській областіпровизнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Києво-Святошинського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області, в якому просить суд: визнати протиправним та скасувати повідомлення посадової особи відповідача від 13.12.2018 про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання; зобов'язати посадову особу відповідача відкрити виконавче провадження з примусового виконання постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 01.08.2018 в адміністративній справі № 810/1044/18.

В обґрунтування позовних вимог позивач стверджує, що виконавчий документ - постанова Київського апеляційного адміністративного суду від 01.08.2018 в адміністративній справі № 810/1044/18 - містить усі обов'язкові реквізити, передбачені статтею 4 Закону України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 № 1404-VIII для виконавчого документа, а відтак відповідачем протиправно повернуто виконавчий документ стягувачу без прийняття його до виконання на підставі пункту 6 частини четвертої цієї ж статті.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 18.02.2019 відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі № 320/316/19 та призначено судове засідання на 21.02.2019 об 11 год. 00 хв.

У судове засідання, призначене на 21.02.2019, сторони (їх представники) не з'явились, були своєчасно та належним чином повідомлені про дату, час та місце судового розгляду справи у відповідності до приписів статті 268 Кодексу адміністративного судочинства.

Від представника позивача до суду надійшло клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Причини неявки представника відповідача у судове засідання суду невідомі. Письмових клопотань про розгляд справи за відсутності представника відповідача або про відкладення судового засідання із повідомленням причин неявки до суду не надходило. Крім того, правом на подання відзиву на позовну заяву відповідач не скористався, жодних доказів поважності причин його неподання суду не надав.

Зважаючи на те, що в силу приписів частини третьої статті 268 Кодексу адміністративного судочинства України неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи, судом прийнято рішення про розгляд справи за відсутності сторін (їх представників) за наявними у справі матеріалами та доказами.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

В провадженні Київського окружного адміністративного суду перебуває адміністративна справа № 810/1044/18 за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 до Крюківщинської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання утриматися від вчинення певних дій.

30.03.2018 позивачами подано до суду заяву про забезпечення позову шляхом: зупинення дії рішення Крюківщинської сільської ради від 07.09.2017 № 9 "Про затвердження містобудівної документації "Проект внесення змін до генерального плану села Крюківщина Києво-Святошинського району Київської області поєднаного з детальним планом території" до вирішення справи по суті; заборони Крюківщинській сільській раді вчиняти певні дії, а саме: здійснювати розробку та затвердження детальних планів села Крюківщина, проектувати каналізації та кладовища в с. Крюківщина до ухвалення судом рішення у даній справі.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 05.04.2018 у задоволенні вказаної вище заяви відмовлено.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 01.08.2018 зазначену вище ухвалу скасовано та прийнято нове рішення, яким заяву позивачів задоволено; зупинено дію рішення Крюківщинської сільської ради від 07.09.2017 № 9 "Про затвердження містобудівної документації "Проект внесення змін до генерального плану села Крюківщина Києво-Святошинського району Київської області поєднаного з детальним планом території" до вирішення справи по суті; заборонено Крюківщинській сільській раді вчиняти певні дії, а саме: здійснювати розробку та затвердження детальних планів села Крюківщина, проектувати каналізації та кладовища в с. Крюківщина до ухвалення судом рішення у даній справі.

29.11.2018 ОСОБА_1 звернулась до Києво-Святошинського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області із заявою про відкриття виконавчого провадження на підставі вказаного вище виконавчого документа.

Повідомленням Києво-Святошинського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області від 13.12.2018 постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 01.08.2018 повернуто стягувачу без прийняття до виконання на підставі пункту 6 частини четвертої статті 4 Закону України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 № 1404-VIII.

Позивач вважає, що у Києво-Святошинського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області відсутні законодавчі підстави для неприйняття до примусового виконання наведеного вище судового рішення, оскільки воно містить усі обов'язкові реквізити виконавчого документа, передбачені статтею 4 Закону України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 № 1404-VIII.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Відповідно до приписів статті 150 Кодексу адміністративного суду України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:

1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або

2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Ухвалу про забезпечення позову постановляє суд першої інстанції, а якщо розпочато апеляційне провадження, то таку ухвалу може постановити суд апеляційної інстанції.

При цьому в силу положень частини першої статті 156 Кодексу адміністративного суду України ухвала суду про забезпечення позову має відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим законом.

У свою чергу умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначені Законом України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 № 1404-VIII (далі - Закон № 1404-VIII).

В силу приписів статті 1 Закону № 1404-VIII виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до положень частини першої статті 3 Закону № 1404-VIII відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі, зокрема, таких виконавчих документів як ухвали, постанови судів у цивільних, господарських, адміністративних справах.

Частиною першою статті 5 Закону № 1404-VIII передбачено, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".

Відповідно до частини першої статті 26 Закону № 1404-VIII виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

Статтею 4 Закону № 1404-VIII передбачений вичерпний перелік підстав, за яких органом державної виконавчої служби виконавчий документ повертається стягувачу без прийняття до виконання, серед яких, зокрема, невідповідність виконавчого документа вимогам, передбаченим цією статтею.

У свою чергу вимоги до виконавчого документа (його обов`язкові реквізити) визначені частиною першою цієї ж статті.

Так, у виконавчому документі зазначаються:

1) назва і дата видачі документа, найменування органу, прізвище, ім'я, по батькові та посада посадової особи, яка його видала;

2) дата прийняття і номер рішення, згідно з яким видано документ;

3) повне найменування (для юридичних осіб) або прізвище, ім'я та, за наявності, по батькові (для фізичних осіб) стягувача та боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або адреса місця проживання чи перебування (для фізичних осіб), дата народження боржника - фізичної особи;

4) ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань стягувача та боржника (для юридичних осіб - за наявності);

реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання в установленому порядку відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті) боржника (для фізичних осіб - платників податків);

5) резолютивна частина рішення, що передбачає заходи примусового виконання рішень;

6) дата набрання рішенням законної сили (крім рішень, що підлягають негайному виконанню);

7) строк пред'явлення рішення до виконання.

У виконавчому документі можуть зазначатися інші дані (якщо вони відомі суду чи іншому органу (посадовій особі), що видав виконавчий документ), які ідентифікують стягувача та боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню рішення, зокрема місце роботи боржника - фізичної особи, місцезнаходження майна боржника, реквізити рахунків стягувача і боржника, номери їх засобів зв'язку та адреси електронної пошти.

В силу приписів частин другої та третьої статті 4 Закону № 1404-VIII у разі, якщо рішення ухвалено на користь кількох позивачів або проти кількох відповідачів, а також якщо належить передати майно, що перебуває в кількох місцях, чи резолютивною частиною рішення передбачено вчинення кількох дій, у виконавчому документі зазначаються один боржник та один стягувач, а також визначається, в якій частині необхідно виконати таке рішення, або зазначається, що обов'язок чи право стягнення є солідарним.

Виконавчий документ підписується уповноваженою посадовою особою із зазначенням її прізвища та ініціалів і скріплюється печаткою. Скріплення виконавчого документа печаткою із зображенням Державного Герба України є обов'язковим, якщо орган (посадова особа), який видав виконавчий документ, згідно із законом зобов'язаний мати таку печатку.

Аналізуючи наведені вище норми, суд дійшов висновку, що судове рішення, на підставі якого судом вживаються заходи забезпечення позову, є виконавчим документом, який повинен містити усі визначені статтею 4 Закону № 1404-VIII реквізити.

Під час розгляду даної адміністративної справи судом встановлено, що судове рішення від 01.08.2018 в адміністративній справі № 810/1044/18 не містить всіх визначених частиною першою статті 4 Закону № 1404-VIII обов'язкових відомостей, а саме: місцезнаходження боржника та адресу місця проживання чи перебування стягувача; ідентифікаційного коду юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань боржника та строку пред'явлення рішення до виконання.

За наведених обставин суд дійшов висновку, що державний виконавець, повертаючи виконавчий документ - судове рішення про забезпечення позову - стягувачу без прийняття до виконання, діяв правомірно, у спосіб та у відповідності до вимог чинного законодавства.

Водночас суд констатує, що вимога посадової особи відповідача, викладена в оскаржуваному рішенні, щодо необхідності подання стягувачем виконавчого документа - судового рішення від 01.08.2018 в адміністративній справі № 810/1044/18 - в оригіналі є безпідставною та такою, що не ґрунтується на вимогах чинного законодавства, оскільки відповідно до положень Інструкції з діловодства в адміністративних судах, затвердженої наказом Державної судової адміністрації України від 17.12.2013 № 174, оригінали судових рішень зберігаються в матеріалах адміністративних справ, а особам, які відповідно до законодавства мають право на одержання цих рішень, видаються лише їх копії.

Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

При цьому суд вважає за необхідне звернути увагу позивача на те, що в силу положень частини четвертої статті 4 Закону № 1404-VIII у разі невідповідності виконавчого документа вимогам, передбаченим цією статтею, він не позбавлений права звернутися до суду, що видав виконавчий документ, щодо приведення його у відповідність із зазначеними вимогами.

Оскільки спір вирішено на користь суб'єкта владних повноважень, а доказів понесення ним витрат, пов'язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, суду не надано, судові витрати стягненню з позивача не підлягають.

Керуючись статтями 9, 14, 72-77, 90, 139, 143, 194, 242-246, 250, 255, 268, 287 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано в установлені строки.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги на рішення суду першої інстанції подаються учасниками справи через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня його проголошення (складання).

Суддя Харченко С.В.