Рішення № 80026065, 15.02.2019, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 лютого 2019 року м.Київ справа № 320/5557/18

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кушнової А.О., за участю секретаря судового засідання Сакевич Ж.В., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами cпрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Києво-Святошинського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,

Суть спору: до Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_2 (далі - позивач, ОСОБА_1.) з позовом до Києво-Святошинського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області (далі - відповідач), в якому позивач, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог від 04.12.2018 (а.с. 75), просить суд:

- визнати протиправними дії Києво-Святошинського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області щодо відмови у призначенні ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, пенсії із зменшенням віку у відповідності до статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи";

- зобов'язати Києво-Святошинське об'єднане управління Пенсійного фонду України Київської області призначити та виплатити ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, пенсію із зменшенням віку на 10 років з 26 березня 2017 року - дати досягнення позивачем 50 років.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що у період з 30.08.1984 по 09.06.1986 працював в радгоспі "Володимирський" село Володимирівка Поліського району Київської області та обіймав посаду тракториста, даний факт підтверджується копією трудової книжки. Після подій на Чорнобильській АЕС, у період з 17.05.1986 по 09.06.1986 позивача було відряджено до зони відчуження для участі в роботах по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС. 24 грудня 1992 року Київська обласна державна адміністрація видала позивачу посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1986 р. (Категорія 2), серії НОМЕР_2.

Досягнувши пенсійного віку, на підставі статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" та статті 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", в березні 2017 року він звернувся до відповідача із заявою про призначення йому пенсії за віком із зниженням пенсійного віку на 10 років.

Проте, листом від 17.03.2017 №31/Ф-06 в оформленні пенсії за віком на пільгових умовах йому було відмовлено у зв'язку з тим, що ним не подано довідки Ф-122 про роботу в зоні відчуження.

Позивач вказує, що отримати зазначену довідку у нього не має можливості, оскільки відсутні первинні документи, а саме, табелі обліку робочого часу, маршрутні листи, розрахунково-платіжні відомості.

У зв'язку з відсутністю вказаних первинних документів, він звернувся до Макарівського районного суду Київської області про встановлення факту, що має юридичне значення, про встановлення факту участі в роботах, пов'язаних з ліквідацією аварії на Чорнобильській АЄС, в період з 17.05.1986 по 20.06.1986, а саме: здійснював вивіз великої рогатої худоби, сільгосптехніки із колгоспу "Володимирський" села Володимирівка Поліського району Київської області, в села Жовтневе, Тараси, Полісся Поліського району Київської області. Відповідно, рішенням Макарівського районного суду Київської області від 09.08.2017 у справі №370/1191/17, позовні вимоги задоволені. Відповідно до ухвали Апеляційного суду Київської області від 21.11.2017 рішення Макарівського районного суду Київської області від 09.08.2017 у справі №370/1191/17 було скасовано. Відповідно до постанови Верховного Суду від 06.03.2018 ухвалу Апеляційного суду Київської області залишено без змін. Як вбачається з ухвали Апеляційного суду Київської області, постанови Верховного Суду, посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС (категорія 2) серія НОМЕР_2, видане на ім'я позивача 24 грудня 1992 року та перереєстроване у відповідності до вимог чинного законодавства України, не оспорювалось відповідачем, а тому у встановленні факту не має необхідності.

12 червня 2018 року позивач повторно звернувся до відповідача із заявою про призначення йому пенсії за віком із зниженням пенсійного віку на 10 років.

Проте, листом від 18.06.2018 №226/К-01 відповідач повторно відмовив йому у призначенні пенсії із зниженням пенсійного віку.

Позивач з відмовою Києво-Святошинського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області не погоджується.

Вважає, що подані ним до Києво-Святошинського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області документи підтверджують його участь у роботах, пов'язаних з ліквідацією наслідків аварії на ЧАЕС, та свідчать про наявність у позивача права на призначення пенсії із зменшенням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Відповідач позов не визнав та подав відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що при зверненні за призначенням пенсії, згідно з Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС", особи повинні надати документи відповідно до пункту 7 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1: посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та довідку форми 122, яка видається за формою, затвердженою постановою Державного Комітету СРСР по праці та соціальних питаннях від 09.03.1988, або довідку військової частини, в складі якої особа брала участь у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, або довідку архівної установи, або інші первинні документи, в яких зазначено період роботи, населений пункт чи об'єкт, де особою проводились роботи по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС.

У разі неможливості подання довідки №122 внаслідок ліквідації підприємства, установи, організації, для визначення права на призначення пенсії надаються інші (первинні) документи, що підтверджують період роботи в зоні відчуження: первинні документи, що підтверджують періоди перебування в зоні відчуження: довідки про періоди роботи в зоні, табелі обліку робочого часу за період роботи в зоні, подорожні листи для водіїв, довідки про підвищену оплату праці в зоні відчуження (із зазначенням кількості днів і населеного пункту); посвідчення про відрядження в зону відчуження (з відміткою населених пунктів зони відчуження); копії відомостей особових рахунків на виплату заробітної плати, за умови, що в особовому рахунку зазначено кратність оплати праці або населений пункт та кількість днів, за які здійснено підвищену оплату.

Так як позивачем до Управління не надано жодного вищевказаного документу, то підстави для зменшення віку при виході на пенсію відсутні.

У судовому засіданні 04.12.2018 позивач підтримав адміністративний позов, просив суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Окрім того, 04.12.2018 позивач подав письмове клопотання про продовження розгляду справи №320/5557/18 у порядку письмового провадження.

Відповідач у судове засідання по справі 04.12.2018 не з'явився, про дату, час та місце судового розгляду справи був повідомлений належним чином.

Разом з цим, у матеріалах справи наявне клопотання відповідача від 04.12.2018 б/н про здійснення розгляду справи за відсутності представника Києво-Святошинського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області.

Відповідно до ч.9 ст. 205 Кодексу адміністративного судочинства України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи, що матеріали справи у достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін, відсутність потреби у заслуховуванні свідків чи експерта, суд ухвалив подальший розгляд справи здійснювати у порядку письмового провадження.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

в с т а н о в и в:

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, є громадянином України, що підтверджується паспортом серії НОМЕР_3, виданим Макарівським РВ ГУ МВС України в Київській області 02 червня 2003 року (а.с. 8-9).

Відповідно до відомостей про роботу, які містяться у трудовій книжці позивача, ОСОБА_1 у період з 30.08.1984 по 09.06.1986 працював трактористом в радгоспі "Володимирівський" (а.с. 11-13).

З архівної довідки Комунальної установи Подільської районної ради "Поліський районний Трудовий архів" від 24.03.2017 №2 слідує, що згідно архівних даних, дослідне господарство "Радіоеколог" Поліського району Київської області є правонаступником колгоспу "Зоря комунізму" та радгоспу "Володимирівський". На підставі Постанови Ради Міністрів і ЦК КПУ №126 від 9 березня 1976 року колгосп "Зоря комунізму" переведено в радгосп "Володимирівський". Радгосп "Володимирівський" переіменовано в "Дослідне господарство Українського філіалу ВНДІ сільськогосподарської радіології'" згідно наказу №102 від 3 квітня 1987 року Держагропрому УРСР. В 1992 році "Дослідне господарство Українського філіалу ВНДІ сільськогосподарської радіології" переіменовано в "Дослідне господарство "Радіоеколог", згідно наказу №174 від 23 липня 1992 року інституту агроекології та біотехнології УААН (а.с. 72).

Згідно довідки Дослідного господарства "Радіоеколог" від 24.12.1992 №242 ОСОБА_2 за період роботи в селі Володимирівка по місцю основної роботи тракториста в радгоспі "Володимирівський" приймав участь в евакуації людей і майна з с. Володимирівка у період з 17.05.1986 по 20.05.1986, у зв'язку з чим йому виплачена додаткова заробітна плата в підвищеному розмірі відповідно до Постанови Ради міністрів УРСР та Укрпрофради від 10.06.1986 №207 в сумі 41,76 крб. (а.с. 23).

Протоколом спільного засідання Ради трудового колективу та профспілкового засідання комітету дослідного господарства "Радіоеколог" від 22.01.1993 №1 та додатком №2 до вказаного протоколу підтверджено роботу ОСОБА_1 по евакуації людей, майна з с. Володимирівка у травні 1986 року (а.с. 19-22).

24 грудня 1992 року Київська обласна державна адміністрація видала позивачу посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1986 р. (Категорія 2), серії НОМЕР_2 (а.с. 10), а тому позивач має право на пільги і компенсації, встановлені Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Судом встановлено, що 15 березня 2017 року позивач звернувся до голови Комісії з припинення Управління Пенсійного фонду України у Макарівському районі Київської області із заявою про призначення пенсії із зменшенням пенсійного віку, відповідно до статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", як ліквідатору наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 2 категорії (а.с. 56).

За результатами розгляду заяви, Управління Пенсійного фонду України у Макарівському районі Київської області рішенням, викладеним у листі від 17.03.2017 №31/Ф-06, відмовило позивачу у призначенні такої пенсії з тих підстав, що позивачем не подані документи, що передбачені пунктом 7 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року №22-1.

При цьому у листі від 17.03.2017 №31/Ф-06 вказано, що протокол №1 від 22.01.1993 засідання Ради трудового колективу та профспілкового засідання комітету дослідного господарства "Радіоеколог" не є первинним документом, так як дата його складання 1993 рік (а.с. 63).

Рішенням Макарівського районного суду Київської області від 09.08.2017 у справі №370/1191/17 за заявою ОСОБА_2 про встановлення факту, що має юридичне значення, заяву задоволено. Встановлено факт участі ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2, в роботах, пов'язаних з ліквідацією наслідків аварії на Чорнобильській АЕС в період з 17.05.1986 року по 20.06.1986 року, а саме: здійснював вивіз великої рогатої худоби, сільгосптехніки із радгоспу "Володимирський" села Володимирка Поліського району Київської області, в села Жовтневе, Тараси, Полісся Поліського району Київської області (а.с. 28).

Натомість, ухвалою Апеляційного суду Київської області від 21.11.2017, яка залишена без змін постановою Верховного Суду від 06.03.2018, рішення Макарівського районного суду Київської області від 09.08.2017 у справі №370/1191/17 було скасовано та провадження у справі закрито з підстав, передбачених пунктом 1 частини першої статті 205 ЦПК України (в редакції, чинній на час розгляду справи у суді апеляційної інстанції) (а.с.30-36).

12 червня 2018 року позивач повторно звернувся до Києво-Святошинського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області із заявою про призначення пенсії із зменшенням пенсійного віку (а.с. 16-17).

Рішенням, викладеним у листі від 18.06.2018 №226/К-01, відповідач відмовив позивачу в призначенні пенсії зі зниженням пенсійного віку з тих підстав, що жодний з наданих позивачем до Управління документів неможливо взяти для призначення пенсії, оскільки вони не відповідають вимогам Постанови Правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1 "Про затвердження Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

При цьому у листі від 18.06.2018 №226/К-01 вказано, що позивачем до управління надано документи, а саме: копія довідки про заробітну плату, виданої Комунальною установою Поліської районної ради "Поліський Трудовий архів" за період з 01.01.1986 по 31.12.1991, в якій не визначено підвищеної заробітної плати за роботу в зоні відчуження по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, копія витягу з наказу дослідного господарства "Радіолог" від 22.01.1993, який виданий після 1990 року, до кінцевої дати після видачі первинних документів про участь у ліквідації аварії на ЧАЕС, копія довідки за період участі у ліквідації аварії на ЧАЕС, виданої за №242 від 24.12.1992 дослідним господарством "Радіолог", яка не відповідає довідці Ф-122, форма якої затверджена Постановою Державного Комітету СРСР по праці та соціальних питаннях №122 від 09.03.1988 та надається в оригіналі (а.с. 18).

Не погоджуючись з діями відповідача щодо відмови призначити пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Відповідно до частини першої статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Згідно із абзацом 22 статті першої Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 №1058-IV (далі - Закон №1058-IV, у редакції, чинній на момент звернення позивача із заявою про призначення пенсії - 15.03.2017) пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її інвалідом, або отримують члени її сім'ї у випадках, визначених цим Законом.

Абзацом 1 частини першої 26 Закону № 1058-IV передбачено, що особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років та наявності страхового стажу не менше 15 років.

Відповідно до статті 15 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 №1788-XII (далі - Закон №1788-XII, у редакції, чинній на момент звернення позивача із заявою про призначення пенсії - 15.03.2017) умови, норми та порядок пенсійного забезпечення громадян, які постраждали від Чорнобильської катастрофи, визначаються Законом Української РСР "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" або їм надається право на одержання пенсій на підставах, передбачених цим Законом.

Так, основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їхнього життя і здоров'я, створення єдиного порядку визначення категорій зон радіоактивного забруднення територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення визначені Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28.02.1991 №796-XII (далі - Закон №796-XII, у редакції, чинній на момент звернення позивача із заявою про призначення пенсії - 15.03.2017).

Статтею 49 Закону №796-ХІІ передбачено, що пенсії особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4, встановлюються у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.

Суд зазначає, що відповідно до абзацу другого пункту 1 частини 1 статті 55 Закону №796-ХІІ особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", а саме: учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, зокрема, особам, які працювали у зоні відчуження з моменту аварії до 1 липня 1986 року незалежно від кількості робочих днів, а з 1 липня 1986 року по 31 грудня 1986 року - не менше 5 календарних пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку на 10 років.

Згідно зі статтею 9 Закону №796-ХІІ особами, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, є: 1) учасники ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС - громадяни, які брали безпосередню участь у ліквідації аварії та її наслідків; 2) потерпілі від Чорнобильської катастрофи - громадяни, включаючи дітей, які зазнали впливу радіоактивного опромінення внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Відповідно до статті 10 Закону №796-XII учасниками ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС вважаються громадяни, які безпосередньо брали участь у будь-яких роботах, пов'язаних з усуненням самої аварії, її наслідків у зоні відчуження у 1986-1987 роках незалежно від кількості робочих днів, а у 1988-1990 роках - не менше 30 календарних днів, у тому числі проведенні евакуації людей і майна з цієї зони, а також тимчасово направлені або відряджені у зазначені строки для виконання робіт у зоні відчуження, включаючи військовослужбовців*, працівники державних, громадських, інших підприємств, установ і організацій незалежно від їх відомчої підпорядкованості, а також ті, хто працював не менше 14 календарних днів у 1986 році на діючих пунктах санітарної обробки населення і дезактивації техніки або їх будівництві. Перелік цих пунктів визначається Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до частини першої статті 15 Закону №796-ХІІ підставами для визначення статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС є період роботи (служби) у зоні відчуження, що підтверджено відповідними документами.

Згідно з приписами частини третьої статті 65 Закону №796-ХІІ посвідчення "Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС" та "Потерпілий від Чорнобильської катастрофи" є документами, що підтверджують статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надають право користування пільгами, встановленими цим Законом.

Пунктом 2 Порядку видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.01.1997 №51 (далі - Порядок №51, який був чинним на період відмови відповідачу у призначенні пенсії зі зниженням пенсійного віку) передбачено, що посвідчення є документом, що підтверджує статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надає право користуватися пільгами й компенсаціями, встановленими Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", іншими актами законодавства.

Відповідно до пункту 3 Порядку №51 учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які працювали у зоні відчуження з моменту аварії до 1 липня 1986 р. - незалежно від кількості робочих днів, з 1 липня 1986 р. до 31 грудня 1986 р. - не менше 5, а у 1987 році - не менше 14 календарних днів видаються відповідні посвідчення.

В пункті 10 Порядку №51 уточнюється, на підставі яких документів видається посвідчення. Зокрема, встановлено, що посвідчення видаються учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС на підставі одного з таких документів: а) посвідчення про відрядження в зону відчуження; б) військового квитка і довідки командира військової частини або архіву про участь у ліквідації наслідків аварії у зоні відчуження; в) довідки про підвищену оплату праці в зоні відчуження (із зазначенням кількості днів і населеного пункту).

Суд зазначає, що єдиним документом, що підтверджує статус учасника ліквідації наслідків на Чорнобильській АЕС та надає право користування пільгами, встановленими Законом №796-ХІІ, зокрема призначення пенсії зі зменшенням пенсійного віку, встановленого для одержання державних пенсій, є посвідчення "Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС" та "Потерпілий від Чорнобильської катастрофи".

Відповідно до абзацу 7 підпункту 5 пункту 2.1. Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1, зареєстрованою у Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 року за №1566/11846 (далі - Порядок №22-1), до заяви про призначення пенсії за віком додаються такі документи, зокрема, посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та довідка про період (періоди) участі в ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС за формою, затвердженою постановою Державного Комітету СРСР по праці та соціальних питаннях від 09 березня 1988 року №122, або довідка військової частини, у складі якої особа брала участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, або довідка архівної установи, або інші первинні документи, в яких зазначено період роботи, населений пункт чи об'єкт, де особою виконувались роботи з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС; посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи та довідка про період (періоди) проживання (роботи) на територіях радіоактивного забруднення, видана органами місцевого самоврядування (підприємствами, установами, організаціями) (при призначенні пенсії за віком із застосуванням норм статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи").

Зміст наведених норм дає підстави для висновку, що право на зменшення пенсійного віку мають особи, які в установленому законом порядку набули статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та працювали визначену кількість днів у зоні відчуження.

Водночас законодавець встановив перелік документів, що підтверджують участь особи у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, який не обмежується лише довідкою за формою, затвердженою постановою Державного Комітету СРСР по праці та соціальних питаннях від 09.03.1988 №122, а навпаки такий факт може бути підтверджений будь-якими первинними документами.

Позивач разом із заявою про призначення пенсії за віком подав до Києво-Святошинського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області наступні документи: копію посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1986 р. (Категорія 2) серії НОМЕР_2 від 24.12.1992, видане Київською обласною державною адміністрацією (а.с. 55); копію довідки дослідного господарства "Радіоеколог" від 24.12.1992 №242, виданої ОСОБА_1 в тому, що він дійсно приймав участь в евакуації людей і майна з с. Володимирівка у період з 17.05.1986 по 20.05.1986 (а.с. 53); витяг із протоколу засідання Ради трудового колективу і профспілкового комітету дослідного господарства "Радіоеколог" від 22.01.1993 №1, яким підтверджено роботу по евакуації людей, майна з с. Володимирівка працівниками дослідного господарства "Радіоеколог", зокрема ОСОБА_1 (а.с. 54); копію довідки Комунальної установи Подільської районної ради "Поліський районний Трудовий архів" від 24.03.2017 №26 про нараховану заробітну плату позивача у 1986-1991 роках (а.с. 52).

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів УРСР "Про організацію виконання постанов Верховної Ради Української РСР про порядок введення в дію законів Української РСР "Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи" та "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" №106 від 23.07.1991 с. Володимирівка Поліського району Київської області віднесено до зони відчуження.

Суд вважає, що позивачем було подано достатньо документів для підтвердження періоду його роботи по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС в зоні відчуження.

При цьому, посилання відповідача на дату первинних документів про участь позивача у ліквідації аварії на ЧАЕС є безпідставним, оскільки законодавством не передбачено вимог щодо дати складання або видачі таких документів.

Верховний Суд у постановах від 23.05.2018 у справі №398/3509/16-а та від 27.02.2018 у справі №344/9789/17 висловив правовий висновок щодо застосування положень ст. 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Верховний Суд вказав, що єдиним документом, що підтверджує статус учасника ліквідації наслідків на Чорнобильській АЕС та надає право користування пільгами, встановленими Законом №796-ХІІ, зокрема, призначення пенсії зі зменшенням пенсійного віку, встановленого для одержання державних пенсій, є посвідчення "Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС" та "Потерпілий від Чорнобильської катастрофи". Довідки про період роботи (служби) у зоні відчуження, про евакуацію, відселення, самостійне переселення, про період проживання та роботи на забруднених територіях тощо є лише підставами для визначення в установленому порядку статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС або потерпілих від Чорнобильської катастрофи.

Як вже було встановлено судом, позивач має посвідчення ліквідатора наслідків аварії на Чорнобильській АЕС (2 категорія), в період з 17.05.1986 по 20.05.1986 він приймав участь у роботах по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.

Суд наголошує, що Закон №796-ХІІ надає особам право на отримання пенсії зі зниженням віку на 10 років за умови роботи в зоні відчуження з моменту аварії до 1 липня 1986 року незалежно від кількості робочих днів.

Отже, в ході розгляду справи судом підтверджено факт участі позивача у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, що дає йому право на призначення пенсії на пільгових умовах зі зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

При цьому з матеріалів справи слідує, що першу заяву про призначення пенсії позивач подав 15.03.2017, звернувшись до Управління Пенсійного фонду України у Макарівському районі Київської області, за місцем проживання.

Пунктом 1 Постанови Кабінету Міністрів України від 21.12.2016 №988 "Деякі питання функціонування територіальних органів Пенсійного фонду України" вирішено реорганізувати деякі територіальні органи Пенсійного фонду України шляхом злиття окремих органів Пенсійного фонду України за переліком згідно з додатком 1.

Згідно додатку №1 до вказаної постанови Управління Пенсійного фонду України у Києво-Святошинському районі та Управління Пенсійного фонду України у Макарівському районі реорганізовані шляхом злиття у Києво-Святошинське об'єднане управління Пенсійного фонду України Київської області.

Отже, Києво-Святошинське об'єднане управління Пенсійного фонду України Київської області є належним відповідачем за позовною вимогою про визнання протиправною відмови у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком, як учаснику ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1986 році 2 категорії, зі зменшенням пенсійного віку згідно п. 1 ст. 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", викладеної у листі Управління Пенсійного фонду України у Макарівському районі від 17.03.2017 №31/Ф-06, оскільки Києво-Святошинське об'єднане управління Пенсійного фонду України Київської області є правонаступником Управління Пенсійного фонду України у Макарівському районі.

Згідно з частиною 2 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Відповідно до пункту 10 частини 2 статті 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.

У пункті 145 рішення від 15.11.1996 року у справі "Чахал проти Об'єднаного Королівства" Європейський суд з прав людини зазначив, що норма статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.

Отже, "ефективний засіб правого захисту" у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату.

Суд, з метою ефективного захисту прав та інтересів позивача у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єкта владних повноважень, приймаючи до уваги встановлення під час розгляду справи ознак протиправності відмов відповідача у призначенні позивачу пенсії за віком зі зменшенням пенсійного віку, вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та визнати протиправними та скасувати рішення Управління Пенсійного фонду України у Макарівському районі Київської області, викладене у листі від 17.03.2017 №31/Ф-06, та рішення Києво-Святошинського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області, викладене у листі від 18.06.2018 №226/К-01, про відмову ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком зі зменшенням пенсійного віку на 10 років відповідно до ст. 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Щодо позовних вимог про визнання протиправними дій Києво-Святошинського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області щодо відмови у призначенні ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, пенсії із зменшенням віку у відповідності до статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", суд зазначає таке.

Дія - активна поведінка суб'єкта владних повноважень (органу чи посадової особи). Об'єктом оскарження може бути як одноразова, так і триваюча дія, яка порушує права чи інтереси позивача.

Суд зазначає, що права позивача, порушені у зв'язку з прийняттям відповідачем рішень про відмову в призначенні пенсії, викладені у листах Управління Пенсійного фонду України у Макарівському районі Київської області від 17.03.2017 №31/Ф-06 та Києво-Святошинського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області від 18.06.2018 №226/К-01, підлягають захисту виключно шляхом оскарження таких актів індивідуальної дії, а окремих дій щодо відмови у перерахунку пенсії, окрім прийняття вказаних рішень, відповідач в даному випадку не вчиняв.

Зважаючи на те, що судом визнано протиправними та скасовано рішення Управління Пенсійного фонду України у Макарівському районі Київської області, викладене у листі від 17.03.2017 №31/Ф-06 та рішення Києво-Святошинського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області, викладене у листі від 18.06.2018 №226/К-01 про відмову в призначенні пенсії зі зменшенням пенсійного віку, у задоволенні позовних вимог в частині визнання протиправними дій Києво-Святошинського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області щодо відмови у призначенні ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, пенсії із зменшенням віку у відповідності до статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" слід відмовити.

Щодо позовних вимог про зобов'язання Києво-Святошинського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області призначити та виплатити ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, пенсію із зменшенням віку на 10 років з 26 березня 2017 року - дати досягнення ним 50 років, суд зазначає таке.

Відповідно до частини 1 статті 5 КАС України кожна особа має право звернутися до суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

Згідно з пункту 4 частини 1 статті 5 КАС України адміністративний позов може містити вимогу про зобов'язання відповідача суб'єкта владних повноважень вчинити певні дії.

Відповідно до пункту 2 частини 2 статті 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.

В силу положень частини третьої статті 245 КАС України у разі скасування нормативно-правового або індивідуального акта суд може зобов'язати суб'єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

Відповідно до частини 4 статті 245 КАС України у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті (визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії), суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

Згідно абзацу 2 частини 4 статті 245 КАС України у випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

У відповідності до Рекомендацій № К (80) 2 Комітету Міністрів Ради Європи, державам-членам стосовно реалізації адміністративними органами влади дискреційних повноважень від 11.03.1980 року, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган з кількох юридично допустимих рішень може обирати те, яке він вважає найкращим за даних обставин. Водночас, суд не вправі приймати рішення з питань, віднесених до виключної компетенції цих органів.

Суд не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, приймати замість рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб'єкта владних повноважень, оскільки такі дії виходять за межі визначених йому повноважень законодавцем.

Згідно з пунктом 1.6 Методології проведення антикорупційної експертизи, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 24.04.2017 № 1395/5, дискреційні повноваження - сукупність прав та обов'язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених нормативно-правовим актом, проектом нормативно-правового акта.

Таким чином, дискреція - це елемент управлінської діяльності. Вона пов'язана з владними повноваженнями і їх носіями - органами державної влади та місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами. Дискрецію не можна ототожнювати тільки з формалізованими повноваженнями - вона характеризується відсутністю однозначного нормативного регулювання дій суб'єкта. Він не може ухилятися від реалізації своєї компетенції, але і не має права виходити за її межі.

Тобто дискреційні повноваження - це законодавчо встановлена компетенція владних суб'єктів, яка визначає ступінь самостійності її реалізації з урахуванням принципу верховенства права; ці повноваження полягають в застосуванні суб'єктами адміністративного розсуду при здійсненні дій і прийнятті рішень.

Отже, у разі відсутності у суб'єкта владних повноважень законодавчо закріпленого права адміністративного розсуду при вчиненні дій/прийнятті рішення, та встановлення у судовому порядку факту протиправної поведінки відповідача, зобов'язання судом суб'єкта прийняти рішення конкретного змісту не можна вважати втручанням у дискреційні повноваження, адже саме такий спосіб захисту порушеного права є найбільш ефективним та направлений на недопущення свавілля в органах влади.

Так, Пленум Вищого адміністративного суду України в пункті 10.3 Постанови від 20 травня 2013 року №7 "Про судове рішення в адміністративній справі" зазначив, що суд може ухвалити постанову про зобов'язання відповідача прийняти рішення певного змісту, за винятком випадків, коли суб'єкт владних повноважень під час адміністративних процедур відповідно до закону приймає рішення на основі адміністративного розсуду.

Суд звертає увагу на те, що рішення суб'єкта владних повноважень про відмову у призначенні пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку має містити вичерпні підстави для такого рішення, з метою гарантування права особи на оскарження такого рішення та запобігання можливим подальшим діям, направленим на позбавлення статусу особи, яка має право на пенсію зі зниженням пенсійного віку та неодноразовому зверненню особи до суду за захистом своїх прав.

Суд зазначає, що дискреційні функції відповідача як суб'єкта владних повноважень стосовно відмови у призначенні пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку досить жорстко обмежені в законодавчому порядку, оскільки такі рішення мають відповідати положенням чинного законодавства та можуть бути оскаржені у судовому порядку.

З урахуванням тієї обставини, що під час розгляду справи у суді були встановлені факти неправомірної відмови позивачу у призначенні пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку та наявність підстав для призначення позивачу пенсії зі зниженням пенсійного віку на 10 років, суд вважає, що у даному випадку у відповідача відсутня дискреція як можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, у зв'язку з чим повний та ефективний захист порушеного права позивача потребує зобов'язання Києво-Святошинського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області призначити та виплатити ОСОБА_1 пенсію за віком зі зниженням пенсійного віку на 10 років.

Щодо дати призначення пенсії позивачу, суд зазначає, що відповідно до пункту 1 частини першої статті 45 Закону №1058-IV пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку: пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.

У пункті 5 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України № 22-1 від 25.11.2005, днем звернення за пенсією вважається день приймання органом, що призначає пенсію, заяви про призначення, перерахунок, відновлення або переведення з одного виду пенсії на інший.

З матеріалів справи слідує, що першу заяву про призначення пенсії позивач подав 15.03.2017, звернувшись до Управління Пенсійного фонду України у Макарівському районі Київської області, за місцем проживання (а.с. 56). Факт отримання пенсійним органом вказаної заяви підтверджується відтиском штампу про реєстрацію заяви 15.03.2017 за вхід.№31/К-06 та не заперечується відповідачем.

Отже, днем звернення позивача за пенсією вважається 15.03.2017, і ця дата передувала даті досягнення пенсійного віку з його зменшенням на 10 років.

Позивач 26.03.2017 досяг пенсійного віку згідно статті 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" на пільгових умовах зі зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" на 10 років.

Отже, відповідно днем призначення позивачу пенсії є день, наступний за днем досягнення пенсійного віку, тобто 27.03.2017.

Приймаючи до уваги встановлення судом протиправності відмови у призначенні пенсії ОСОБА_1 зі зменшенням пенсійного віку як учаснику ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1986 році 2 категорії, відповідно до ст. 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", суд вважає за необхідне задовольнити позовну вимогу про зобов'язання відповідача призначити та виплатити ОСОБА_1 пенсію за віком зі зниженням пенсійного віку на 10 років, з 27 березня 2017 року.

При цьому щодо наявного у позивача страхового стажу для призначення пенсії, суд зазначає, що станом на момент звернення із первинної заявою про призначення пенсії від 15.03.2017 у позивача був наявний страховий стаж, необхідний для призначення пенсії за віком (не менше 15 років), що не заперечувалось відповідачем під час розгляду справи, тому при вирішенні питання про наявність необхідного страхового стажу слід керуватися нормами абзацу 1 частини першої 26 Закону №1058-IV (в редакції на час виникнення спірних правовідносин), який передбачав, що особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років та наявності страхового стажу не менше 15 років.

Отже, позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Відповідно до частини третьої статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Під час звернення з даним позовом до суду, позивач судовий збір не сплачував, на підставі пункту 10 частини першої статті 5 Закону України "Про судовий збір". Таким чином, судовий збір за рахунок відповідача на користь позивача відшкодуванню не підлягає.

Відповідно до частини першої статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Отже, судовий контроль за виконанням судових рішень в адміністративних справах здійснюється з метою реалізації завдань адміністративного судочинства. Суд займає активну позицію не лише під час вирішення публічно-правового спору, але й після набрання судовим рішенням законної сили.

Приймаючи до уваги обставини справи, суд вважає за необхідне зобов'язати Києво-Святошинське об'єднане управління Пенсійного фонду України Київської області, яка є суб'єктом владних повноважень, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення, з таким розрахунком, щоб суб'єкт владних повноважень мав реальну можливість виконати судове рішення у визначений законом і цим рішенням спосіб з урахуванням об'єктивних обставин.

На підставі викладеного, керуючись статтями 243-246, 250, 255, 382 КАС України, суд

в и р і ш и в:

1. Адміністративний позов задовольнити частково.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення Управління Пенсійного фонду України у Макарівському районі Київської області, викладене у листі від 17.03.2017 №31/Ф-06 про відмову ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком зі зменшенням пенсійного віку на 10 років відповідно до ст. 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

3. Визнати протиправним та скасувати рішення Києво-Святошинського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області, викладене у листі від 18.06.2018 №226/К-01 про відмову ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком зі зменшенням пенсійного віку на 10 років відповідно до ст. 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

4. Зобов'язати Києво-Святошинське об'єднане управління Пенсійного фонду України Київської області призначити та виплатити ОСОБА_1 пенсію за віком зі зниженням пенсійного віку на 10 років відповідно до абзацу другого пункту першого частини першої статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", з 27 березня 2017 року.

5. В частині позовних вимог про визнання протиправними дій Києво-Святошинського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області щодо відмови у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку на 10 років - у задоволенні позову відмовити.

6. Зобов'язати Києво-Святошинське об'єднане управління Пенсійного фонду України Київської області подати до суду звіт про виконання судового рішення протягом одного місяця з дати набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.

Повний текст рішення складено 15.02.2019 р.

Суддя Кушнова А.О.