Рішення № 80024111, 14.02.2019, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 лютого 2019 року Справа № 160/415/19 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Захарчук-Борисенко Н.В.,

при секретарі судового засідання - Музиці Я.І.

за участю:

позивача - ОСОБА_1

представника відповідача - Малишевої А.Є.

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) учасників справи в місті Дніпрі адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень,-

ВСТАНОВИВ:

15.01.2019 ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області, в якому позивач просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення Головного управління ДФС у Дніпропетровській області №1048330-1315-0417 від 05.09.2018р., №1048327-1315-0417 від 05.09.2018р., №1048326-1315-0417 від 05.09.2018 р.

В обґрунтування позову позивач посилається на те, що він є власником земельної ділянки площею 8,5115 га, кадастровий номер НОМЕР_2, розташованої на території Новомар'ївської сільської ради Солонянського району Дніпропетровської області на підставі Свідоцтва про право на спадщину за заповітом № 339 від 12.03.2014 року видане приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Гуніною І.О. не Позивач не погоджується з податковими повідомленнями-рішеннями Головного управління ДФС у Дніпропетровській області № 1048330-1315-0417 від 05.09.2018 року, № 1048326-1315-0417 від 05.09.2018 року, № 1048327-1315-0417 від 05.09.2018 року та вважає їх протиправними та такими, що підлягають скасуванню, оскільки відповідач безпідставно порушив норми діючого законодавства України, а також права позивача оскільки не враховано зручності виконання платником податкового обов'язку у передбачені строки.

Ухвалою суду від 18.01.2019 року позовну заяву було прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) учасників справи.

Від відповідача надійшов відзив проти позову, в якому відповідач просив у задоволенні позову відмовити та зазначив, що у зв'язку з технічними недоліками АІС «Податковий блок», під час винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень від №1048327-1315-0417 про сплату земельного податку з фізичних осіб за 2016 рік, від 05.09.2018 року №1048326-1315-0417 про сплату земельного податку з фізичних осіб за 2017 рік, відповідно, в графі податковий період, замість податкового періоду 2016 рік та 2017 рік, зазначено 2018 рік. Проте зазначені обставини не звільняють платника від обов'язку сплати земельного податку, тому не може бути підставою для скасування оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

08.02.2019 року позивач подав відповідь на відзив, в якій зазначив про те, що в позові вказував, що під час винесення податкових повідомлень-рішень ГУ ДФС у Дніпропетровській області №1048326-1315-0417 від 05.09.2018 року (відповідно до Відзиву нараховано Земельний податок за 2017 рік), №1048327-1315-0417 від 05.09.2018 року (відповідно до Відзиву нараховано Земельний податок за 2016 рік), не був врахований той факт, що дія п. 287.10 ст. 287 ПК України прийнята відповідно до Закону України № 2245-VІІІ від 07.12.2017р. "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2018 році", набула чинності з 01.01.2018 року. На думку позивача, для вирішення справи це має першочергове значення, адже відповідно до ч. 1 ст. 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи. Крім того, відповідачем не надано доказів використання даних державного земельного кадастру під час нарахування суми земельного податку позивачу.

Позивач у судове засідання з'явився, позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив задовольнити.

Представник відповідача у судове засідання з'явилась, проти задоволення позовних вимог заперечувала в повному обсязі.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення позивача та представника відповідача, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов таких висновків.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, ОСОБА_1 є власником земельної ділянки площею 8,5115 га, кадастровий номер НОМЕР_2, розташованої на території Новомар'ївської сільської ради Солонянського району Дніпропетровської області на підставі Свідоцтва про право на спадщину за заповітом № 339 від 12.03.2014р. видане приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Гуніною І.О.

Право власності на вказану земельну ділянку зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 12.03.2014 року, номер запису про право власності 4943978, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 311302512250.

11.10.2018 року за місцем фактичного проживання позивач отримав податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Дніпропетровській області № 1048330-1315-0417 від 05.09.2018 року про сплату 2063,19 грн. земельного податку з фізичних осіб за податковий період 2018 рік, податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Дніпропетровській області № 1048326-1315-0417 від 05.09.2018 року про сплату 2063,19 грн. земельного податку з фізичних осіб за податковий період 2018 року, податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Дніпропетровській області № 1048327-1315-0417 від 05.09.2018 року про сплату 2063,19 грн. земельного податку з фізичних осіб за податковий період 2018 року.

Не погоджуючись із вказаними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся із цим позовом до суду.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає про таке.

Правові засади застосування земельного податку регламентовані розділом XII "Податок на майно" Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VІ (далі - ПК України).

У відповідності до вимог п.п. 54.3.3 п. 54.3 ст. 54 Податкового кодексу України, контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо, зокрема, згідно з податковим та іншим законодавством особою, відповідальною за нарахування сум податкових зобов'язань з окремого податку або збору, застосування штрафних (фінансових) санкцій та пені, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, є контролюючий орган.

Якщо згідно з нормами цієї статті сума грошового зобов'язання розраховується контролюючим органом, платник податків не несе відповідальності за своєчасність, достовірність і повноту нарахування такої суми, проте несе відповідальність за своєчасне та повне погашення нарахованого узгодженого грошового зобов'язання і має право оскаржити зазначену суму в порядку, встановленому цим Кодексом. (пункту 54.5 ст. 54 Податкового кодексу України).

Статтею 67 Конституції України передбачено, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Суд зазначає, що положеннями ст. 206 Земельного кодексу України передбачено, що використання землі в Україні є платним.

При цьому, положеннями п.269.1 ст.269 Податкового кодексу України визначено, що платниками земельного податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі.

Як передбачено п. 270.1 ст.270 Податкового кодексу України об'єктами оподаткування є земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні.

Відповідно до ст. 271 Податкового кодексу України базою оподаткування є: нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого цим розділом, площа земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких не проведено.

Відповідно до положень п.п.14.1.42 п.14.1 ст.14 ПК України визначено, що дані державного земельного кадастру - сукупність відомостей і документів про місце розташування та правовий режим земельних ділянок, їх оцінку, класифікацію земель, кількісну та якісну характеристики, розподіл серед власників землі та землекористувачів, підготовлених відповідно до закону.

Згідно із п. 286.1 ст.286 Податкового кодексу України підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру. Центральні органи виконавчої влади, що реалізують державну політику у сфері земельних відносин та у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, у сфері будівництва щомісяця, але не пізніше 10 числа наступного місяця, а також за запитом відповідного контролюючого органу за місцезнаходженням земельної ділянки подають інформацію, необхідну для обчислення і справляння плати за землю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Пункт 287.1 статті 287 Податкового кодексу України встановлює, що власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою.

Частинами 1 та 2 статті 116 Земельного кодексу України визначено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Відповідно до ч. 5 ст. 116 Земельного кодексу України земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом.

Однак, надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд звертає увагу на особливості розрахунку земельного податку, який було проведено контролюючим органом за 2016-2018 роки.

Згідно з п.п.14.1.72 п. 14.1 ст. 14 ПК України, земельний податок - обов'язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів.

Підпунктом 14.1.73 п. 14.1 ст. 14 ПК України визначено, що землекористувачами є юридичні та фізичні особи (резиденти і нерезиденти), яким відповідно до закону надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності.

Відповідно до пп. 271.1.1 п. 271.1 ст. 271 ПК України, базою оподаткування є нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого цим розділом.

Згідно зі ст. 289 ПК України встановлено, що для визначення розміру податку використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, здійснює управління у сфері оцінки земель та земельних ділянок.

Відповідно до п. 285.1 ст. 285 ПК України, базовим податковим (звітним) періодом для плати за землю є календарний рік.

Положеннями ст. 286 ПК України передбачено, що нарахування фізичним особам сум податку проводиться контролюючими органами, які видають платникові до 1 липня поточного року податкове повідомлення-рішення про внесення податку за формою, встановленою у порядку визначеному статтею 58 цього Кодексу (п.286.5 ст. 286 ПК України).

За земельну ділянку, на якій розташована будівля, що перебуває у спільній власності кількох юридичних або фізичних осіб, податок нараховується з урахуванням прибудинкової території кожному з таких осіб:

1) у рівних частинах якщо будівля перебуває у спільній сумісній власності кількох осіб, але не поділена в натурі, або одній з таких осіб-власників, визначеній за їх згодою, якщо інше не встановлено судом;

2) пропорційно належній частці кожної особи - якщо будівля перебуває у спільній частковій власності;

3) пропорційно належній частці кожної особи якщо будівля перебуває у спільній сумісній власності і поділена в натурі.

Суд зазначає, що відповідачем проведено нарахування позивачу земельного податку з фізичних осіб за 2016-2018 роки та винесені податкові повідомлення-рішення від 05.09.2018 року, № 1048330-1315-0417 про сплату земельного податку з фізичних осіб за 2018 рік у сумі 2063,19 грн., № 1048327-1315-0417 про сплату земельного податку з фізичних осіб за 2018 рік у сумі 2063,19 грн., № 1048326-1315-0417 про сплату земельного податку з фізичних осіб за 2018 рік у сумі 2063,19 грн., та, як зазначив представник відповідача, у зв'язку з технічними недоліками АІС "Податковий блок", під час винесення оскаржуваних повідомлень-рішень від 05.09.2018 року № 1048327-1315-0417 та № 1048326-1315-0417 про визначення податкового зобов'язання з земельного податку з фізичних осіб у розмірах 2063,19 грн. та 2063,19 грн., відповідно, в графі податковий період, замість податкового періоду 2016 рік та 2017 рік зазначено 2018 рік.

Суд зазначає, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення винесені на підставі п. 287.10 ст. 287 ПК України, податкове зобов'язання з земельного податку може бути нараховано за податкові (звітні) періоди (роки) в межах строків, визначених п. 102.1 ст.102 ПК України.

Проте під час винесення податкових повідомлень - рішень Головного управління ДФС у Дніпропетровській області № 1048326-1315-0417 від 05.09.2018 року (відповідно до Рішення про результати розгляду скарги нараховано Земельний податок за 2017 рік), № 1048327-1315-0417 від 05.09.2018 року (відповідно до Рішення про результати розгляду скарги нараховано Земельний податок за 2016 рік) відповідачем замість періодів 2016-2018 роки було зазначено один і то же період, а саме 2018 рік, що є недопустимим.

Частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Всупереч наведеним вимогам, відповідач, як суб'єкт владних повноважень не довів правомірності прийнятих ним податкових повідомлень-рішень.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до вимог статті 139 КАС України, суд стягує з Головного управління ДФС у Дніпропетровській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_1) судові витрати з оплати судового збору у розмірі 768,40 грн. відповідно до квитанції №0.0.1234735792.1 від 11.01.2019 року.

Керуючись статтями 9, 73-77, 86, 139, 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (АДРЕСА_1) до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області (49005, м.Дніпро, вул.Сімферопольська, б.17-А) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень - задовольнити в повному обсязі.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення Головного управління ДФС у Дніпропетровській області №1048330-1315-0417 від 05.09.2018 року, №1048327-1315-0417 від 05.09.2018 року, №1048326-1315-0417 від 05.09.2018 року.

Стягнути з Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_1) судові витрати з оплати судового збору у розмірі 768,40 грн. відповідно до квитанції №0.0.1234735792.1 від 11.01.2019 року.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення суду складений 22 лютого 2019 року.

Суддя Н.В. Захарчук-Борисенко