Ухвала суду № 80023891, 22.02.2019, Амур-Нижньодніпровський районний суд міста Дніпра (до 25.04.2025 - Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська)

Справа № 199/4585/18

(2/199/1198/19)

УХВАЛА

22.02.2019 року Амур-Нижньодніпровський районний суд м.Дніпропетровська

У складі: головуючого судді Якименко Л.Г.

за участю секретаря Гасанової М.Ю.,

представників позивача ОСОБА_1 та ОСОБА_2, відповідача ОСОБА_3 та його представника ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Дніпрі цивільну справу за позовом Приватного науково-виробничого підприємства фірми «Алтей», в особі власника і директора ОСОБА_5, до ОСОБА_3 про повернення в натурі безпідставно набутого майна,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_6 науково-виробниче підприємство фірми «Алтей», в особі власника і директора ОСОБА_5, звернулося до суду з позовом до ОСОБА_3 про повернення в натурі безпідставно набутого майна.

В обґрунтування своїх позовних вимог посилався на те, що 24 лютого 1993 року було засноване ОСОБА_6 науково-виробниче підприємство фірма «Алтей», Свідоцтво про Державну реєстрацію юридичної особи серії АОО № 768100, дата проведення державної реєстрації 24 лютого 1993 року, номер запису про включення відомостей про юридичну особу до ЄДР -1 224 120 00С0 030429. Єдиним власником та директором є ОСОБА_5.

На балансі підприємства було нежитлове приміщення № 37, яке знаходиться у м.Дніпрі по вул. Желваківського, 4 (Полонської-Василенко). Згідно з рішенням виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради № 7 від 19 квітня 2001 року та №1340 від 21 червня 2001 року вказане приміщення №37 було зареєстровано за ОСОБА_6 науково-виробничим підприємством фірмою «Алтей» та видано свідоцтво про право власності.

Рішенням Індустріального районного суду м.Дніпропетровська від 7 червня 2002 року ОСОБА_7 незаконно були передані корпоративні права підприємства, та ухвалою Апеляційного суду Полтавської області від 22 травня 2003 року виключено ОСОБА_5 із числа засновників ПНВП фірма «Алтей».

Рішенням Верховного Суду України від 5 квітня 2006 року рішення Індустріального районного суду м.Дніпропетровська від 07.06.2002 року та ухвала Апеляційного суду Полтавської області від 22.05.2003 року були скасовані, набуття корпоративних прав підприємства ПНВП фірма «Алтей» ОСОБА_7 визнано за межами чинного законодавства. Згідно з рішенням Верховного Суду України дії ОСОБА_7 не породжують юридичних наслідків і всі угоди щодо цього підприємства будь-якими особами є незаконними.

Права ОСОБА_5 на ПНВП фірма «Алтей» поновлені у повному обсязі.

Протягом усього періоду розгляду цивільних справ щодо спору з приводу відчуження майна ПНВП фірми «Алтей», особи, які не мали на це законного права, розпоряджалися та реалізували майно підприємства для свого збагачення.

30 вересня 2004 року ПНВП фірма «Алтей» в особі ОСОБА_8 незаконно уклала договір купівлі-продажу приміщення №37 по вул.Желваківського (Полонської- Василенко), 4 у м.Дніпрі з приватним підприємством «Технологія», а вже 24 травня 2006 року приватне підприємство «Технологія» уклало договір купівлі-продажу вказаного приміщення з ОСОБА_9.

На теперішній час власником вищевказаного нежитлового приміщення є відповідач по справі ОСОБА_3 на підставі договору купівлі-продажу, укладеного з ОСОБА_9.

У зв'язку з тим, що невідомими особами неодноразово вказане приміщення продавалося, тому позивач неодноразово звертався до суду з позовами про визнання договорів купівлі-продажу недійсними та повернення приміщення дійсному власнику - ПНВП фірми «Алтей».

Рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду від 6 жовтня 2010 року позов Приватного науково-виробничого підприємства фірма «Алтей» до ОСОБА_8, приватного нотаріуса Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_10, приватного підприємства «Технологія», ОСОБА_9, приватного нотаріуса Дніпропетровського нотаріального округу ОСОБА_11, ОСОБА_3, приватного нотаріуса Дніпропетровського нотаріального округу ОСОБА_12 про встановлення наслідків нікчемного правочину та витребування майна з чужого незаконного володіння, задоволено.

Визнані всі дії вказаних осіб недійсними і витребувано приміщення у ОСОБА_3.

При розгляді справи в Апеляційному суді Дніпропетровської області стало відомо, що ОСОБА_3 уклав договір іпотеки з АКІБ «УкрСиббанком», а тому рішенням Колегії суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Дніпропетровської області від 16 грудня 2010 року вказане рішення скасоване, та в позові відмовлено.

Незважаючи на те, що 05.04.2006 року були поновлені права ПНВП фірми «Алтей», в тому числі на приміщенні №37 по вул.Желваківського (Полонської-Василенко), 4 у м. Дніпрі, однак ОСОБА_3 продовжує укладати угоди та користуватися майном підприємства.

Згідно з вимогами ч.1 ст.1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Згідно з ч.2 ст.1212 ЦК України положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком подій.

На підставі ст.1213 ЦК України набувач зобов'язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі.

Посилаючись на вказані підстави позову та норми ЦК України, позивач просив суд повернути Приватному науково-виробничому підприємству фірми «Алтей», в особі власника і директора підприємства ОСОБА_5, в натурі приміщення №37 по вул.Полонської-Василенко, 4 у м.Дніпрі.

Окрім цього, зважаючи на тривалість спору з приводу неправомірно відчуженого майна Приватного науково-виробничого підприємства фірми «Алтей», та приймаючи до уваги, що єдиним власником та директором ОСОБА_5 подавалися позови до різних судових інстанцій щодо повернення майна дійсному власнику, тому позивач просив поновити пропущений строк позовної давності для звернення до суду.

У судовому засіданні ОСОБА_5 та його представник ОСОБА_2 позовні вимоги підтримали у повному обсязі та просили їх задовольнити.

ОСОБА_5 додатково пояснив, що рішенням Верховного Суду України від 5 квітня 2006 року рішення Індустріального районного суду м.Дніпропетровська від 07.06.2002 року та ухвала Апеляційного суду Полтавської області від 22.05.2003 року були скасовані, набуття корпоративних прав підприємства ПНВП фірма «Алтей» ОСОБА_7 визнано за межами чинного законодавства. Як випливає зі змісту рішенням Верховного Суду України, дії ОСОБА_7 не породжують юридичних наслідків і всі угоди щодо усього майна підприємства усіма особами є незаконними. Окрім цього, звернув увагу, що раніше він звертався з позовом до Амур-Нижньодніпровського районного суду м.Дніпропетровська про визнання угод недійсними та про витребування майна із володіння ОСОБА_3 на підставі ст.388 ЦК України, тому даний позов містить інші правові підстави повернення майна власнику ПНВП фірма «Алтей». Незважаючи на те, що 05.10.2006 року були поновлені права ПНВП фірми «Алтей», в тому числі і на приміщенні №37 по вул.Желваківського (Полонської-Василенко), 4 у м.Дніпрі, однак ОСОБА_3 продовжує укладати користуватися майном підприємства. Посилаючись на дані обставини ОСОБА_5 просив суд повернути Приватному науково-виробничому підприємству фірми «Алтей», в особі власника і директора підприємства ОСОБА_5, в натурі приміщення № 7 по вул.Полонської-Василенко, 4 у м.Дніпрі.

Представник ОСОБА_2 додатково зазначила, що ОСОБА_5 не має юридичної освіти, тому позовні вимоги по справі, яка раніше розглядалася, були сформульовані некоректно, та мова йшла виключно про витребування майна із володіння ОСОБА_3 на підставі ст.388 ЦК України. На теперішній час Верховний Суд України надав чітке розмежування підстав повернення майна власнику у разі його неправомірного вибуття поза його волею, відповідно до ст.388 та ст.1212 ЦК України, а тому із рішення суду від 04.07.2011 року вбачається, що розглядалися позовні вимоги ОСОБА_5, як єдиного власника та директора ПНВП фірма «Алтей», виключно в межах заявлених позовних вимог та з посиланням на ст.388 ЦК України. Окрім цього, ОСОБА_5 ніколи не втрачав інтересу до вказаного спору з приводу повернення майна ПНВП фірма «Алтей», та у зв’язку з тим, що справи переглядалися Вищим спеціалізованим Судом України, тому строк позовної давності треба вважати не пропущеним.

Відповідач ОСОБА_3 проти позову заперечував та зазначив, що він є добросовісним набувачем приміщення №37 по вул.Желваківського (Полонської-Василенко), 4 у м. Дніпрі, яке він придбав у попереднього власника ОСОБА_9 за договором купівлі-продажу від 04.12.2006 року, з цього часу він користується даним приміщенням, здійснив там ремонт, перекрив дах, та здійснює свою підприємницьку діяльність. Окрім цього, для придбання даного приміщення він брав кредит в АКІБ «УкрСиббанк» в сумі 150 000 доларів США, та приміщення перебувало в іпотеці, і лише після того, як він виплатив кредит, ОСОБА_5 звернувся зараз до нього з позовом про повернення йому приміщення. Стосовно визнання усіх договорів купівлі-продажу недійсними, а також і договору купівлі-продажу приміщення №37 по вул.Желваківського (Полонської-Василенко), 4 у м.Дніпрі, укладеного 04.12.2006 року між ним та ОСОБА_9, уже надавалася оцінка у рішенні АНД районного суду від 04.07.2011 року, яке залишене без змін ухвалою апеляційного суду від 08.09.2011 року.

Представник відповідача ОСОБА_4 просив закрити провадження по даній справі з огляду на те, що 21.01.2011 року ОСОБА_6 науково-виробниче підприємство фірми «Алтей», в особі власника і директора ОСОБА_5, звернулося до суду з позовом до ОСОБА_9 та ОСОБА_3, треті особи приватний нотаріус ДМНО ОСОБА_12, КП «ДМБТІ» та АКІБ «УкрСиббанк», про відшкодування майнової шкоди, завданої злочином, визнання договорів купівлі-продажу недійсними, витребування безпідставно набутого майна із чужого незаконного володіння. 30.03.2011 року позивач подав уточнений позов, де підставою позовних вимог зазначено саме ст.ст. 1212, 1213 ЦК України, тобто ті ж самі підстави, на які посилається позивач по даній справі. Не заперечував, що окрім цього, позивач посилався і на вимоги ст.388 ЦК України.

Прохальна частина позову по вищевказаній цивільній справі містила вимоги, одними з яких були: про визнання недійсним договору купівлі - продажу нежитлового приміщення №37 за адресо: м.Дніпропетровськ, вулиця Желваківського, 4, укладеного 4 грудня 2006 року між ОСОБА_9 та ОСОБА_3, посвідченого приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_12, що зареєстровано в реєстрі за №10523. Також позивач просив застосувати наслідки його недійсності, та витребувати у ОСОБА_3 нежитлове приміщення №37 за адресою: м.Дніпропетровськ, вул.Желваківського, 4, та передати його Приватному науково-виробничому підприємству фірми «Алтей», в особі ОСОБА_5.

Рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду м.Дніпропетровська від 04.07.2011 року, яке залишене без змін ухвалою апеляційного суду від 08.09.2011 року, Приватному науково-виробничому підприємству фірми «Алтей», в особі власника і директора ОСОБА_5, у позові до ОСОБА_9 та ОСОБА_3, було відмовлено, рішення набрало законної сили. Договір купівлі-продажу, за яким ОСОБА_3 набув право власності на вказане приміщення, судом не визнаний недійсним, безпосередньо із ПНВП фірмою «Алтей» відповідач жодних договорів не укладав. Оскільки вказаний спір між тими самими сторонами та з тих самих підстав уже розглядався судом, за даним позовом постановлене рішення, яке набрало законної сили, тому просив провадження по справі закрити. У разі відмови у закритті провадження, просив застосувати до даного позову строк позовної давності, оскільки попередній спір між сторонами був розглянутий судом ще у 2011 році.

Вислухавши пояснення представників сторін та відповідача, дослідивши матеріали даної цивільної справи та цивільної справи №2-3139/11, суд вважає закрити провадження по справі з підстав, передбачених ч.1 п.3 ст.255 ЦПК України, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_6 науково-виробниче підприємство фірми «Алтей», в особі власника і директора ОСОБА_5, звернулося до суду з позовом до ОСОБА_3 про повернення в натурі безпідставно набутого майна, посилаючись на вимоги ст.ст. 1212, 1213 ЦК України. В обґрунтування своїх позовних вимог посилався на те, що 24 лютого 1993 року було засноване ОСОБА_6 науково-виробниче підприємство фірма «Алтей», Свідоцтво про Державну реєстрацію юридичної особи серії АОО № 768100, дата проведення державної реєстрації 24 лютого 1993 року, номер запису про включення відомостей про юридичну особу до ЄДР-1 224 120 00С0 030429. Єдиним власником та директором є ОСОБА_5.

На балансі підприємства було нежитлове приміщення №37, яке знаходиться у м.Дніпрі по вул. Желваківського, 4 (Полонської-Василенко). Згідно з рішенням виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради № 7 від 19 квітня 2001 року та №1340 від 21 червня 2001 року вказане приміщення №37 було зареєстровано за ОСОБА_6 науково-виробничим підприємством фірмою «Алтей» та видано свідоцтво про право власності.

Рішенням Індустріального районного суду м.Дніпропетровська від 7 червня 2002 року ОСОБА_7 незаконно були передані корпоративні права підприємства, та ухвалою Апеляційного суду Полтавської області від 22 травня 2003 року виключено ОСОБА_5 із числа засновників ПНВП фірма «Алтей».

Рішенням Верховного Суду України від 5 квітня 2006 року рішення Індустріального районного суду м.Дніпропетровська від 07.06.2002 року та ухвала Апеляційного суду Полтавської області від 22.05.2003 року були скасовані, набуття корпоративних прав підприємства ПНВП фірма «Алтей» ОСОБА_7 визнано за межами чинного законодавства. Згідно з рішенням Верховного Суду України дії ОСОБА_7 не породжують юридичних наслідків і всі угоди щодо цього підприємства будь-якими особами є незаконними.

Корпоративні права ОСОБА_5 на ПНВП фірма «Алтей» поновлені у повному обсязі.

30 вересня 2004 року ПНВП фірма «Алтей» в особі ОСОБА_8 уклала договір купівлі-продажу приміщення №37 по вул.Желваківського (Полонської- Василенко), 4 у м.Дніпрі з приватним підприємством «Технологія»,

24 травня 2006 року приватне підприємство «Технологія» уклало договір купівлі-продажу вказаного приміщення з ОСОБА_9, та на теперішній час власником вищевказаного нежитлового приміщення є відповідач по справі ОСОБА_3 на підставі договору купівлі-продажу від 04.12.2006 року, укладеного з ОСОБА_9.

При ознайомленні з матеріалами справи №2-3139/11 судом встановлено, що 21.01.2011 року ОСОБА_6 науково-виробниче підприємство фірми «Алтей», в особі власника і директора ОСОБА_5, звернулося до Амур-Нижньодніпровського районного суду м.Дніпропетровська із позовом до ОСОБА_9 та ОСОБА_3, треті особи приватний нотаріус ДМНО ОСОБА_12, КП «ДМБТІ» та АКІБ «УкрСиббанк», про відшкодування майнової шкоди, завданої злочином, визнання договорів купівлі-продажу недійсними, витребування безпідставно набутого майна із чужого незаконного володіння. Як на підставу позовних вимог позивач посилався на ст.ст. 203, 215, 230, 321, 387, 388, 1212, 1213 ЦК України.

Вимогами ст.1212 ЦК України зазначено: ч.1 - Особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Ч.2 - Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб, чи наслідком події. Ч.3 - Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним договором; 2) витребування власником майна із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов’язанні; 4) відшкодування шкоди, особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

30.03.2011 року позивач подав уточнений позов, де у тексті позову посилання йдеться, як на підставу позову, на вимоги ст.ст. 1212, 1213 ЦК України, тобто ті ж самі підстави, на які посилається позивач по даній справі. З позову також вбачається, що позивач посилався і на вимоги ст.388 ЦК України (справа №2-3139/11, а.с. 51-54).

По даній справі 04.07.2011 року було постановлено рішення, яким у позові було відмовлено (а.с.94-95). Ухвалою Колегії суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Дніпропетровської області від 08.09.2011 року вказане рішення залишене без змін, рішення набрало законної сили.

Відповідно до ч.1 п.3 ст.255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо: набрали законної сили рішення суду або ухвала суду про закриття провадження у справі, ухвалені або постановленні з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, або є судовий наказ, що набрав законної сили за тими самими вимогами.

Таким чином, суд вважає, що спір між ОСОБА_6 науково-виробничим підприємством фірмою «Алтей», в особі власника і директора ОСОБА_5, та ОСОБА_3, з приводу витребування у ОСОБА_3 та повернення і передачі Приватному науково-виробничому підприємству фірми «Алтей» на підставі вимог ст. 1212, 1213 ЦК України нежитлового приміщення №37 за адресою: м.Дніпро, вулиця Желваківського (Полонської-Василенко), 4, що належить ОСОБА_3 на підставі договору купівлі-продажу, укладеного 04.12.2006 року, укладеного між ним та ОСОБА_9, посвідченого приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_12, що зареєстровано в реєстрі за №10523, уже розглядався судом, усім обставинам справи була надана оцінка, та рішення набрало законної сили.

До посилань представників позивача ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з приводу того, що текст рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м.Дніпропетровська від 04.07.2011 року та ухвала Колегії суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Дніпропетровської області від 08.09.2011 року, не містять посилань на вимоги ст.ст. 1212 та 1213 ЦК України, суд ставиться критично та вважає за необхідне зазначити, що відповідно до ст.11 ЦПК України, який діяв на час розгляду вказаної справи, суд розглядає справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених позовних вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Позов від 30.03.2011 року у справі №2-3139/11 позивачем не уточнювався, позовні вимоги з посиланням на підстави ст.ст.1212, 1213 ЦК України, позивачем не виключалися, в цій частині вимоги за заявою позивача не залишалися без розгляду. Окрім цього, у разі незгоди з прийнятим судом рішення з приводу неправильності чи неповноти, та ненаданням оцінки певним обставинам, які не знайшли свого відображення у мотивувальній чи резолютивній частині рішення, позивач не звертався до суду із заявою про постановлення додаткового рішення. В апеляційній скарзі на вказане рішення позивач також не посилався на те, що судом не розглядалися підстави позову відповідно до вимог ст.ст. 1212, 1213 ЦК України, та даним обставинам не була надана оцінка.

Таким чином, суд дійшов висновку, що цивільна справа №2-3139/11 за позовом Приватного науково-виробничого підприємства фірми «Алтей», в особі власника і директора ОСОБА_5, до ОСОБА_9 та ОСОБА_3, треті особи приватний нотаріус ДМНО ОСОБА_12, КП «ДМБТІ» та АКІБ «УкрСиббанк», про відшкодування майнової шкоди, завданої злочином, визнання договорів купівлі-продажу недійсними, витребування безпідставно набутого майна із чужого незаконного володіння, з посиланням на вимоги ст.ст. 203, 215. 230, 321, 387, 388, 1212, 1213 ЦК України, була розглянута судом в межах заявлених позовних вимог, з урахуванням та з’ясуванням усіх обставин справи, узагальнюючи які у своїй сукупності суд дійшов певного висновку про відмову у задоволенні позову, а відсутність перелічених обґрунтувань з посиланням на ст.ст. 1212, 1213 ЦК України свідчить лише про стислий виклад тексту судового рішення.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ч.1 п.3 ст.255 ЦПК України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Провадження по справі за позовом Приватного науково-виробничого підприємства фірми «Алтей», в особі власника і директора ОСОБА_5, до ОСОБА_3 про повернення в натурі безпідставно набутого майна, - закрити.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги до суду першої інстанції протягом п'ятнадцяти днів з дня проголошення ухвали. Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя