Вирок № 80018817, 21.02.2019, Київський районний суд м. Полтави

КИЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД м. ПОЛТАВИ

Справа №552/5889/18

Провадження № 1-кп/552/49/19

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21.02.2019 року Київський районний суд м. Полтави у складi:

головуючого - Шияна В.М.,

при секретарi - Кулинич Ю.С.,

за участі прокурора - Петруні В.С.,

потерпілого - ОСОБА_2,

обвинуваченого - ОСОБА_3 та його захисника - адвоката Панченка М.В.,

обвинуваченого ОСОБА_5 та його захисника - адвоката Стороженко С.В.,

перекладача - Скоробогатової М.Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві кримінальне провадження № 12018170020001899 від 04.08.2018 року по обвинуваченню:

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Полтави, громадянина України, освіта середня, не працюючого, не одруженого, проживаючого в АДРЕСА_1, в силу ст. 89 КК України раніше не судимого, у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.187 КК України, та

ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_5, уродженця м. Алма-Ата Казахстан, особи без громадянства, освіта середня, не працюючого, перебуває у фактичних шлюбних відносинах, проживаючого в АДРЕСА_2, раніше не судимого, у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.187 КК України, -

встановив:

03 серпня 2018 року близько 23 години ОСОБА_3 та ОСОБА_5, перебуваючи неподалік будинку № 34, що по вул. Зигіна в м. Полтава, за попередньою змовою між собою, вчинили напад з метою заволодінням чужим майном, поєднаним із насильством, небезпечним для життя та здоров'я на гр. ОСОБА_2

Так, ОСОБА_3, з метою подолання опору потерпілого та подальшого безперешкодного заволодіння майном останнього, завдав не менше одного удару рукою стиснутою в кулак в обличчя потерпілого ОСОБА_2, після чого схопив останнього за шию та, притиснувши до бетонного столу, завдав не менше одного удару ліктем правої руки в обличчя потерпілого. При цьому, ОСОБА_5 утримував потерпілого ОСОБА_2 за ноги, а коли останній перебував в положенні лежачи на бетонному столі, завдав ОСОБА_2 не менше одного удару каменем по обличчю та в ділянку вушної раковини, після чого потерпілий ОСОБА_2 втратив свідомість.

В результаті чого, ОСОБА_3 та ОСОБА_5 спричинивши потерпілому ОСОБА_2 тілесні ушкодження у вигляді: закритого перелому суглобового відростка нижньої щелепи справа, забійно-рваної рани правої вушної раковини, гематоми м'яких тканин з субкон'юктивальним крововиливом правого ока та закритої черепно-мозкової травми струсу головного мозку, які кваліфікуються тільки у своїй сукупності, як ушкодження середнього ступеню тяжкості, за ознакою тривалого розладу здоров'я, синців шкіри та тулубу, які кваліфікуються, як у своїй сукупності, так кожний окремо, як легкі тілесні ушкодження.

Після нанесення тілесних ушкоджень потерпілому, ОСОБА_3 та ОСОБА_5, заволоділи майном ОСОБА_2, а саме: мобільним телефоном марки «Philips» модель Е106 вартістю 500 грн., банківською карткою ПАТ «Державний ощадний банк України» НОМЕР_1, срібним хрестиком вагою близько 2 г вартістю 80 грн. та грошовими коштам в сумі 70 грн. та з місця вчинення кримінального правопорушення зникли, спричинивши потерпілому ОСОБА_2 матеріального збитку на суму 650 грн.

Дії ОСОБА_3 та ОСОБА_5 судом кваліфіковано за ч.2 ст.187 КК України, як напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаний із застосуванням насильства, небезпечного для життя та здоров'я особи, яка зазнала нападу (розбій), вчиненому за попередньою змовою групою осіб.

Так, допитаний в суді потерпілий ОСОБА_2 розповів, що 03.08.2018 року ввечері він разом із своїм знайомим на ім'я ОСОБА_8 сидів за столиком у кофе «Каштан» неподалік автостанції, що по вул. Шевченка в м. Полтаві. До них підійшов та підсів раніше незнайомий хлопець (як потім з'ясувалося ОСОБА_3), який представився ОСОБА_3. ОСОБА_8 запропонував незнайомцю випити з ними горілки і той погодився. Потім ОСОБА_8 кудись пішов, при цьому залишив за столиком свій пакет з продуктами. ОСОБА_8 так і не повернувся, то ОСОБА_3 взяв його пакет і кудись вийшов, а через кілька хвилин повернувся та пояснив, що продукти віддав дітям. Коли через кілька хвилин ОСОБА_2 разом із ОСОБА_3 вийшов з кафе, то побачив трьох дітей, жінку та чоловіка циганської національності. Чоловік назвався ОСОБА_9 (як потім було встановлено - ОСОБА_5.) , а жінка ОСОБА_10. ОСОБА_10 попросила ОСОБА_2 придбати щось поїсти її дітям. Він погодився і вони всі разом пішли в напрямку магазину «АТБ-Маркет», що по вул. Соборності в м. Полтаві. Там він разом із жінкою на ім'я ОСОБА_10 купив продукти харчування дітям та дві пляшки слабоалкогольного напою «Ромкола». Потім вони всі разом пішли до бетонного столику, що у дворі буд. АДРЕСА_3. Коли вони стояли вже біля столику, ОСОБА_3 раптово наніс йому сильний удар кулаком по обличчю, від чого ОСОБА_2 завалився на стіл. Після чого ОСОБА_3 притиснув його до столу, схопив за шию та почав душити, а ОСОБА_5 тим часом схопив та утримував його за ноги. Потім ОСОБА_3 наніс йому ще один сильний удар по обличчю ліктем. Від удару у ОСОБА_2 запаморочилося і він вже не міг чинити опір. В цей момент ОСОБА_5 якимось камінням наніс йому сильні удари по голові і він втратив свідомість. Коли через кілька хвилин він отямився, то поряд вже нікого не було і він виявив, що у нього зник мобільний телефон марки «Philips» вартістю близько 500 грн., срібний хрестик з ланцюжком вартістю близько 80 грн., картка «Ощадбанку» та близько 70 грн. За допомогою сторонніх людей він добрався до відділку поліції № 1, де розповів про все, що сталося та написав відповідну заяву. Свої позовні вимоги підтримує в повному обсязі.

Допитаний в суді обвинувачений ОСОБА_5 винним себе у вчиненні злочину, передбаченому ч.2 ст.187 КК України не визнав та дав наступні покази. Ввечері 03 серпня 2018 року він разом із співмешканкою та трьома малолітніми дітьми перебував поблизу автостанції № 2 в м. Полтави, коли до нього підійшов раніше незнайомий ОСОБА_3 та віддав йому пакет з продуктами харчування для дітей. Потім пішов, а через кілька хвилин повернувся разом із раніше незнайомим потерпілим ОСОБА_2 Вони почали розмовляти, познайомилися та ОСОБА_2 запропонував щось купити дітям у магазині. Тоді вони всі разом пішли до магазину «АТБ», що поряд із центральним відділенням АТ «Приватбанк» по вул. Соборності. ОСОБА_2 та його співмешканка ОСОБА_9 пішли до магазину, де по карточці потерпілого купили продукти харчування для дітей та три пляшки слабоалкогольного напою. Після чого вони всі разом пішли в один із дворів по вул. Зигіна в м. Полтаві, де продовжили спілкування. Потерпілий був на сильному підпитку, почав брутально лаятися та висловлювати образи на його адресу. Почувши таке, його співмешканка разом із дітьми пішли від них. Тоді ОСОБА_5 обурився за вислови на ОСОБА_2 і, вдаривши його долонею в область голови, побіг за співмешканкою, а ОСОБА_11 залишився із потерпілим. Чи наносив ОСОБА_3 ОСОБА_2 удари він не бачив. Хвилин через п'ять-десять їх наздогнав ОСОБА_3 та запропонував зайти у магазин «Вогник», що біля зупинки «5 школа», щоб скупитися. При цьому він дав якусь платіжну картку його співмешканці ОСОБА_9, сказав їй пінкод та попросив, щоб вони самі сходили скупилися. Оскільки коштів на картці було мало, то вони купили лише цигарки та ще якісь незначні дрібниці. Потім вони пішли додому. Зазначив, що того вечора спиртні напої не вживав. Наполягає на тому, що не знав про те, що картка належить ОСОБА_2 Також пояснив, що під час досудового слідства оговорив себе під тиском працівників поліції. Все що він казав під час проведення з ним слідчого експерименту не відповідає дійсності. Він все розповідав та робив так як йому говорили працівники поліції, оскільки боявся за своїх дітей. Винним себе визнає лише у тому, що наніс один удар потерпілому долонею по голові. Позов прокурора та потерпілого в частині відшкодування витрат визнає, оскільки можливо і через його удар потерпілому були завдані якісь тілесні ушкодження. Позов потерпілого в частині відшкодування моральної шкоди не визнає в повному обсязі.

Допитаний у суді обвинувачений ОСОБА_3 також себе винним у вчиненні злочину, передбаченому ч.2 ст.187 КК України не визнав та надав наступні покази. Так ввечері 03.08.2018 року він зайшов до кофе «Каштан», що біля Автостанції по вул. Шевченка в м. Полтаві, де познайомився з ОСОБА_2 ОСОБА_2 сидів за столиком разом із якимсь хлопцем, який пішов та забув пакет з продуктами харчування. ОСОБА_3 спробував його наздогнати, щоб віддати пакет, але хлопця вже не було. Тоді він побачив біля кафе родину циган з трьома маленькими дітьми та віддав їм пакет з продуктами харчування. Повернувшись до кафе він ще трохи посидів із ОСОБА_2, а потім вони разом вийшли з кафе та знову побачили родину циган. ОСОБА_2 запропонував щось купити дітям і вони всі разом пішли до магазину «АТБ» по вул. Соборності, де циганка, мати дітей, разом із ОСОБА_2 купили продукти харчування та якісь слабоалкогольні напої. Після чого, вони всі разом пішли у двір одного з будинків по вул. Зигіна, щоб продовжити спілкування. Оскільки у ОСОБА_3 сіла батарея у його мобільному телефоні, то він попросив телефон у потерпілого щоб зателефонувати у справах. Коли він, відійшовши у сторону, порозмовляв по телефону, то побачив, як між потерпілим ОСОБА_2 та обвинуваченим ОСОБА_5 виникла бійка. Побачивши це він поклав телефон до кишені своїх шортів та почав розбороняти ОСОБА_2 та ОСОБА_5 Потім бійка припинилася та ОСОБА_5 побіг наздоганяти свою родину, а він пішов додому.. Що далі робив потерпілий він не знає. Також зазначив, що того вечора був у тверезому стані. Наступного ранку вдома він знайшов телефон потерпілого у кишені своїх шортів та вирішив залишити його собі. Тоді він його відключив та продав малознайомому хлопцю на Центральному ринку як свій. Визнає себе винним лише у тому, що забрав телефон потерпілого. Покази які давав під час досудового слідства не підтримує, оскільки оговорив себе під тиском працівників поліції. Також заперечує, що передавав розрахункову картку потерпілому ОСОБА_5 Де її взяв останній йому не відомо. Також пояснив, що його мати перерахувала потерпілому 2000 грн., що становить вартість телефону та відшкодування незручностей, що виникли у потерпілого через його відсутність. В іншій частині позов потерпілого не визнає.

Не зважаючи на невизнання своєї вини обвинуваченими ОСОБА_5 та ОСОБА_3, їх вина крім показань потерпілого ОСОБА_2 повністю доводиться показаннями допитаних в суді свідків та дослідженими матеріалами кримінального провадження.

Так, допитана в суді в якості свідка мати потерпілого ОСОБА_12, розповіла, що в ніч з 3 на 4 серпня 2018 року її син прийшов додому у супроводі поліції. При цьому він був дуже побитий, обличчя у крові та саднах. Вони одразу ж викликали швидку допомогу, яка забрала його до лікарні, де йому надавали медичну допомогу. Син розповів їй, що його побили незнайомі, один з яких був циганом, у дворах по вул. Зигіна, та забрали його речі, а саме: мобільний телефон срібний хрестик з ланцюжком, гроші та картку «Ощадбанку».

Допитаний в суді свідок ОСОБА_13 розповів, що він працює у Відділенні поліції № 1 м. Полтави старший інспектор-черговий. Так на початку серпня 2018 року, точної дати не пам'ятає, ближче до опівночі з явними ознаками тілесних ушкоджень у відділенні поліції № 1 з'явився ОСОБА_2 та розповів, що його побили у дворах по вул.. Зигіна та забрали його особисті речі та кошти. Також він розповів, що на нього вчинили напад двоє осіб, один з яких був циганської національності. Потім потерпілий разом зі слідчо-оперативною групою проїхав на місце вчинення на нього нападу.

Допитаний в суді свідок ОСОБА_14 розповів що на початку серпня 2018 року на Центральному колгоспному ринку м. Полтави, де він працює вантажником, до нього підійшов незнайомий чоловік, та запропонував купити у нього мобільний телефон марки «Philips» модель Е106, пояснивши, що це його телефон і йому дуже потрібні гроші. Він погодився і придбав телефон за 100 грн. Через кілька днів він заклав зазначений телефон до ломбарду, оскільки йому були потрібні гроші. А ще через кілька днів до нього приїхали працівники поліції, яким він розповів обставини, за яких придбав зазначений телефон. В подальшому під час впізнання він чітко вказав на особу, яка продала йому телефон, а саме ОСОБА_3

Допитаний у суді свідок ОСОБА_15, який є співробітником поліції, розповів, що під час спілкування із працівниками магазину «Вогник» йому стало відомо, що в ніч з 3 та 4 серпня 2018 року до магазину заходили особи циганської національності та намагалися за допомогою розрахункової картки придбати продукти харчування, але через брак коштів на ній, операції по розрахунку не пройшли. Покази ОСОБА_15 є показами з чужих слів, але в той же час факт користування розрахунковою карткою потерпілого підтвердив в суді і сам обвинувачений ОСОБА_5, крім того цей факт підтверджується даними по картці розрахунку, отриманих з філії Полтавського обласного управління АТ «Ощадбанк», згідно яких 03.08.2018 року о 23 год. 34 хв. зафіксовано операції розрахунку в торгово-сервісній мережі «Полтава Вогник» з картки потерпілого ОСОБА_2

Допитані в суді в якості свідків ОСОБА_16 та ОСОБА_11, які були запрошені працівниками поліції в якості понятих під час проведення слідчого експерименту з підозрюваним ОСОБА_3 24.08.2018 року, розповіли, що під час слідчого експерименту ОСОБА_3 розповідав та показував на місці обставини вчинення кримінального правопорушення добровільно. Будь-якого тиску на нього з боку працівників поліції не було. Скарг та зауважень від нього не надходило.

Вина обвинувачених ОСОБА_3 та ОСОБА_5 також підтверджується дослідженими та оголошеними в суді:

даними протоколу прийняття заяви про вчинення кримінального правопорушення від 04.08.2018, згідно яких ОСОБА_2 звернувся до поліції із заявою, де зазначив, що 03.08.2018 року близько 22 години біля зупинки громадського транспорту «Площа Зигіна» в м. Полтаві невідома особа із застосуванням насильства заволоділи його майном;

даними протоколів огляду місця події від 04.08.2018 з фототаблицями до них, згідно яких було оглянуто місце біля будинку АДРЕСА_3 в м. Полтаві, де невідомі особи спричинили тілесні ушкодження ОСОБА_2 та відкрито заволоділи його речами;

даними протоколу пред'явлення особи для впізнання від 23.08.2018 з фототаблицею до нього, згідно яких свідок ОСОБА_14 серед пред'явлених для впізнання осіб вказав на ОСОБА_3, як на особу, яка продала йому мобільний телефон марки «Philips» за 100 грн.;

даними протоколу пред'явлення особи для впізнання від 23.08.2018 з фото таблицею до нього, згідно яких потерпілий ОСОБА_2 серед пред'явлених для впізнання осіб вказав на ОСОБА_3, як на особу, яка вчинила на нього напад 03.08.2018 року;

даними протоколу проведення слідчого експерименту з ОСОБА_3 від 24.08.2018 з фототаблицею до нього, згідно яких останній розповіли та показали на місці як наносив удари потерпілому ОСОБА_2 та заволодів його мобільним телефоном та срібним хрестиком;

даними протоколу проведення слідчого експерименту з потерпілим ОСОБА_2 від 30.08.2018 з фототаблицєю до нього, згідно яких ОСОБА_2 розповів та показав на місці обставини нанесення йому тілесних ушкоджень 03.08.2018 ОСОБА_3 та ОСОБА_5;

даними протоколу пред'явлення особи для впізнання від 14.09.2018, згідно яких потерпілий ОСОБА_2 серед пред'явлених для впізнання осіб вказав на ОСОБА_5, як на особу, яка разом із ОСОБА_3 вчинила на нього напад 03.08.2018;

даними протоколу проведення слідчого експерименту з ОСОБА_5 від 14.09.2018 з фототаблицею до нього, згідно яких останній розповів та показав на місці як він та ОСОБА_3 наносили удари потерпілому ОСОБА_2;

висновком судово-медичної експертизи № 838 від 10.09.2018, згідно якого у потерпілого ОСОБА_2 встановлені тілесні ушкодження у вигляді: закритого перелому суглобового відростка нижньої щелепи справа, забійно-рваної рани правої вушної раковини, гематоми м'яких тканин з субкон'юктивальним крововиливом правого ока та закритої черепно-мозкової травми струсу головного мозку, які кваліфікуються тільки у своїй сукупності, як ушкодження середнього ступеню тяжкості, за ознакою тривалого розладу здоров'я; синців шкіри та тулубу, які кваліфікуються, як у своїй сукупності, так кожний окремо, як легкі тілесні ушкодження. Дані тілесні ушкодження утворилися від дії тупих предметів з обмеженими контактуючими поверхнями, якими могли бути пальці рук у тому числі і стиснуті в кулак чи будь-який інший предмет з подібними характеристиками, тобто не характерні для утворення при падінні та з достатньою силою і можливо в строк та за обставин на які посилається ОСОБА_2;

додатковим висновком експерта № 933 від 14.09.2018, згідно якого покази потерпілого ОСОБА_2, отримані в ході проведення слідчого експерименту 30.08.2018 за його участю, не протирічать об'єктивним даним СМЕ ОСОБА_2;

додатковим висновком експерта № 934 від 14.09.2018, згідно якого покази підозрюваного ОСОБА_3, отримані в ході проведення слідчого експерименту 24.08.2018 року за його участю, не протирічать об'єктивним даним СМЕ ОСОБА_2 в пунктах давності, локалізації і механізму утворення тілесних ушкоджень групи «легкіх тілесних ушкоджень» та протирічять в пункті механізму утворення тілесних ушкоджень групи «середніх тілесних ушкоджень»;

додатковим висновком експерта № 1003 від 28.09.2018, згідно якого покази підозрюваного ОСОБА_5, дані ним в ході проведення слідчого експерименту 14.09.2018 за його участю, не протирічать об'єктивним даним СМЕ ОСОБА_2 в пунктах давності, локалізації і механізму та частково протирічать в пункті кількості встановлених тілесних ушкоджень у гр.. ОСОБА_2, а саме останній не розповів і не відобразив про тілесні ушкодження у потерпілого в ділянці передньої поверхні грудної клітини, які були встановленні судово-медичним експертом у гр. ОСОБА_2, при проведенні йому судово-медичної експертизи;

даними протоколу огляду місця події від 27.08.2018, згідно якого у приміщенні службового кабінету № 45 відділення поліції № 1 Полтавського ВП ГУНП в Полтавській області потерпілий ОСОБА_2 надав на огляд власний одяг, а саме: чоловічі шорти сірого кольору та чоловічу футболку синього кольору зі слідами РБК;

висновком судово-імунологічної експертизи № 1180 від 14.09.2018, згідно якого на футболці та шортах гр. ОСОБА_2, наданих на дослідження, знайдена кров людини, де виявлені антигени А і В. Кров у цих слідах може походити від гр. ОСОБА_2

Дослідивши всі обставини справи, оцінюючи кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного рішення, суд дійшов висновку, що вина обвинувачених ОСОБА_5 та ОСОБА_3, у скоєнні злочину, передбаченого ч.2 ст.187 КК України, доведена повністю поза розумним сумнівом. У суду не має сумнів щодо об'єктивності та правдивості показань потерпілого, оскільки ці покази підтверджені дослідженими безпосередньо в судовому засіданні доказами в їх сукупності.

При цьому, суд оцінює критично покази обвинувачених ОСОБА_5 та ОСОБА_3, як спосіб захисту від пред'явленого обвинувачення та спробу уникнути кримінальної відповідальності за більш тяжкий злочин, оскільки їх покази не знайшли свого підтвердження в ході судового розгляду даного кримінального провадження, а зібрані у справі докази, що були досліджені судом, суд вважає послідовними, логічними, такими, що узгоджуються між собою та відповідають фактичним обставинам справи, тому покладає їх в основу обвинувального вироку. При цьому, в судовому засіданні встановлено, що обвинувачені під час нападу на потерпілого діяли узгоджено, знаходились в безпосередній близькості один від одного, чули один одного і бачили дії один одного, що свідчить про вчинення ними інкримінованого злочину за попередньою змовою групою осіб.

При призначені обвинуваченим міри покарання суд, керуючись положеннями статей 65-67 КК України, враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, який відповідно до ст. 12 КК України відноситься до тяжких злочинів, особу винних та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.

Так, обставини, що пом'якшують покарання ОСОБА_5 та ОСОБА_3 відсутні.

Обставини, що обтяжує покарання обвинувачених також відсутні, оскільки суд вважає не доведеним факт вчинення злочину обвинуваченими у стані алкогольного сп'яніння.

Як ОСОБА_3 так і ОСОБА_5 офіційно ніде не працюють, характеризуються посередньо.

Згідно медичного висновку обвинувачені працездатні, лікування в примусовому порядку не потребують.

З урахуванням викладених вище обставин, характеру вчиненого кримінального правопорушення, його наслідків, особи обвинувачених, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, суд вважає, що відповідно до вимог ст. 50 КК України, виправлення та перевиховання обвинувачених можливо лише в умовах ізоляції від суспільства, призначивши покарання у вигляді позбавлення волі, так як тільки таке покарання зможе попередити вчинення ними нових кримінальних правопорушень. Підстав для застосування ст.ст.69,75 КК України, суд не вбачає.

Позов прокурора в інтересах Департаменту фінансів Полтавської обласної державної адміністрації, щодо відшкодування вартості витрат на стаціонарне лікування потерпілого ОСОБА_2, підлягає задоволенню в повному обсязі в розмірі 4036,12 грн.

Потерпілим ОСОБА_2 було заявлено цивільний позов про відшкодування матеріальної шкоди в розмірі 2389,9 грн., моральної шкоди в розмірі по 50000 грн. з кожного обвинуваченого.

Суд вважає, що внаслідок дій обвинувачених ОСОБА_5 та ОСОБА_3 потерпілому заподіяно як матеріальну, так і моральну шкоду, оскільки він поніс витрати на лікування, переніс моральні страждання.

Так, заявлений потерпілим позов в частині відшкодування матеріальних збитків підтверджується долученими до нього товарними чеками про придбання ліків, а тому підлягає задоволенню в повному обсязі за виключенням 2000 грн. відшкодованих ОСОБА_3 потерпілому в ході судового слідства.

Щодо відшкодування моральної шкоди, то суд, з врахуванням, характеру та глибини завданих потерпілому фізичних та душевних страждань, тривалості його лікування, порушення нормального перебігу його життя, а також матеріального становища винних осіб, приходить до висновку, що вона підлягає задоволенню частково на суму 40000 грн. з обох обвинувачених солідарно.

Долю речових доказів необхідно вирішити у відповідності до ст..100 КПК України.

З метою забезпечення виконання вироку суду до набрання ним законної сили запобіжний захід обвинуваченим необхідно залишити у виді тримання під вартою.

Керуючись ст.ст. 368, 370,374 КПК України, суд -

ухвалив:

ОСОБА_3 визнати винним у скоєнні злочину, передбаченого ч.2 ст.187 КК України i призначити йому покарання сім років шість місяців позбавлення волі з конфіскацією всього майна.

ОСОБА_5 визнати винним у скоєнні злочину, передбаченого ч.2 ст.187 КК України i призначити йому покарання сім років шість місяців позбавлення волі з конфіскацією всього майна.

До набрання вироком законної сили запобіжний захід ОСОБА_3 та ОСОБА_5 залишити у вигляді тримання під вартою.

Початок строку відбування покарання ОСОБА_3 рахувати з 21.08.2018 року.

Початок строку відбування покарання ОСОБА_5 рахувати з 12.09.2018 року.

Речові докази: шорти та футболка - повернути ОСОБА_2

Речові докази: шкребок зі змивами РБК, контрольний шкребок зі столу, які містяться в двох паперових конвертах білого кольору; зразок крові потерпілого ОСОБА_2, який міститься в паперовому конверті білого кольору; дактилокарта на ім'я ОСОБА_5, - знищити.

Позов прокурора задовольнити. Стягнути з ОСОБА_3 та ОСОБА_5 солідарно на користь Департаменту фінансів Полтавської обласної державної адміністрації - 4036,12 грн.

Позов ОСОБА_2 задовольнити частково. Стягнути з ОСОБА_3 та ОСОБА_5 солідарно на користь ОСОБА_2 - 40389,9 грн, з яких в рахунок відшкодування матеріальної шкоди - 389,9 грн., в рахунок відшкодування моральної шкоди - 40000 грн. В іншій частині позовних вимог ОСОБА_2 відмовити.

Вирок може бути оскаржений до Полтавського апеляцiйного суду протягом 30 днів з моменту його проголошення, а засудженим, який перебуває пiд вартою, - в той же строк з моменту вручення йому копiї вироку.

Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченим та прокурору.

Головуючий В.М. Шиян