Вирок № 80014519, 14.02.2019, Рубіжанський міський суд Луганської області

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.02.2019 425/1486/18

1-кп/425/92/19

Рубіжанський міський суд Луганської області у складі:

головуючого судді Синянської Я.М.,

при секретарі судових засідань Брудницькій О.В.,

за участі прокурора Деркачової В.Ю., Зубрицької Н.Є.,

представника потерпілого ОСОБА_2,

обвинуваченого ОСОБА_3,

захисника Кузнєцова П.С., Притуленка К.В.,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні у залі суду м. Рубіжне Луганської області кримінальне провадження по обвинуваченню:

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця міста Рубіжне, Луганської області, громадянина України, який має середню освіту, не працює, РНОКПП НОМЕР_1, неодружений, неповнолітніх дітей на утриманні не має, зареєстрований за місцем проживання: АДРЕСА_1

- у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 190 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

23 березня 2016 року до Рубіжанського міського центру зайнятості населення звернувся ОСОБА_3 із заявою про надання останньому статусу безробітного та виплати допомоги по безробіттю.

З метою реалізації права на соціальний захист, передбаченого ст. 46 Конституції України, громадяни України мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом, працівниками Рубіжанського міського центру зайнятості населення у Луганській області, ОСОБА_3 був ознайомлений з правами та обов'язками зареєстрованого безробітного, що визначені ЗУ «Про зайнятість населення» та зі ст. 36 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» та з липня 2016 року, на підставі його заяви призначено виплату допомоги по безробіттю у відповідності із розмірами встановленими законодавством.

Відповідно до частини 2 ст. 36 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», встановлено, що застраховані особи, зареєстровані в установленому порядку як безробітні, зобов'язані своєчасно подавати відомості про обставини, що впливають на умови виплати їм забезпечення та надання соціальних послуг.

Згідно з п. 4 ч. 2 ст. 44 ЗУ «Про зайнятість населення» зареєстровані безробітні зобов'язані інформувати територіальний орган центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, протягом трьох робочих днів про обставини припинення реєстрації, визначені у частині першій статті 45 цього Закону.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 45 ЗУ «Про зайнятість населення» реєстрація безробітного в територіальному органі центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, припиняється у разі зайнятості особи та згідно п. 1 ч. 1 ст. 31 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» виплата допомоги по безробіттю припиняється у разі працевлаштування безробітного.

Згідно зі ст. 36 Порядку реєстрації, перереєстрації та ведення обліку громадян, які шукають роботу, і безробітних, особа знімається з реєстрації з дня укладання цивільно-правового договору, предметом якого є діяльність, спрямована на виконання власними силами робіт, надання послуг.

18 липня 2016 року ОСОБА_3, достовірно знаючи про необхідність повідомлення спеціаліста центру зайнятості про зміну даних внесених до персональної картки, у тому числі про наявність трудових відносин та зайняття індивідуальною трудовою діяльністю, вступив у трудові відносини з ФОП «ОСОБА_7» та, маючи на меті корисливий мотив, спрямований на одержання одночасно допомоги по безробіттю та винагороди від трудової діяльності за договорами цивільно-правового характеру, в порушення вимог вищезазначених статей, не повідомив Рубіжанський міський центр зайнятості населення про перебування у трудових відносинах з ФОП «ОСОБА_7» у період часу з 18.07.2016 по 31.12.2016, та у зазначений проміжок часу неправомірно одержував допомогу по безробіттю.

Своїми умисними діями, які виразились в умисному неповідомленні (не інформуванні) спеціалістів центру зайнятості, в порушення вимог ЗУ «Про зайнятість населення» та ст. 36 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», шляхом зловживанні довірою, ОСОБА_3 заволодів грошовими коштами Рубіжанського міського центру зайнятості населення на загальну суму 3898 гривень 25 копійок.

Таким чином, ОСОБА_3 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 190 КК України, а саме заволодіння чужим майном шляхом зловживання довірою (шахрайство).

Оскільки, відповідно до ст. 12 КК України, кримінальне правопорушення, передбачене ч.1 ст. 190 КК України є злочином невеликої тяжкості, на підставі абзацу 5 ч.4 ст. 469 КПК України представником потерпілого ОСОБА_2 прокурору надано письмову згоду на укладання між прокурором та обвинуваченим угоди по визнання винуватості. З умовами угоди представник потерпілого ознайомлений.

31 травня 2018 року у м. Рубіжне між прокурором Рубіжанського відділу Сєвєродонецької місцевої прокуратури Луганської області, Деркачовою В.Ю. та обвинуваченим ОСОБА_3, у присутності захисника Притуленка К.В., на підставі ст. ст. 468, 469, 472 КПК України було укладено угоду про визнання винуватості, що скріплена підписами сторін, відповідно до якої: ОСОБА_3 повністю визнав свою винуватість у зазначеному кримінальному правопорушенні; сторони погоджуються на призначення покарання ОСОБА_3: за ч.1 ст. 190 КК України у виді штрафу у розмірі 50 неоподаткованих мінімумів доходів громадян

В угоді зазначені наслідки укладення та затвердження угоди про визнання винуватості, передбачені ст. 473 КПК України, а також наслідки невиконання угоди, передбачені ст. 476 КПКУкраїни.

Згідно з ч.4 ст. 469 КПК України угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена у провадженні щодо злочинів невеликої чи середньої тяжкості, тяжких злочинів, внаслідок яких шкода завдана лише державним чи суспільним інтересам. Укладення угоди про визнання винуватості у кримінальному провадженні щодо уповноваженої особи юридичної особи, яка вчинила кримінальне правопорушення, у зв`язку з яким здійснюється провадження щодо юридичної особи, а також у кримінальному провадженні щодо кримінальних правопорушень, внаслідок яких шкода завдана державним чи суспільним інтересам або правам та інтересам окремих осіб, у яких беруть участь потерпілий або потерпілі, не допускається, крім випадків надання всіма потерпілими письмової згоди прокурору на укладення ними угоди.

Враховуючи ту обставину, що під час досудового слідства між обвинуваченим та прокурором було укладено угоду про визнання винуватості, суд вважає за можливе розглянути кримінальне провадження відповідно до положень ст. 474 КПК України.

Розглядаючи питання про затвердження угоди про визнання винуватості, судом встановлено, що ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 190 КК України, який згідно зі ст. 12 КК України є злочином невеликої тяжкості. Представник потерпілого надав письмову згоду прокурору на укладення угоди про визнання винуватості, та підтвердила надання згоди на укладання угоди про визнання винуватості у судовому засіданні.

У судовому засіданні прокурор Зубрицька Н.Є, обвинувачений ОСОБА_3, захисник Кузнєцов П.С., представник потерпілого ОСОБА_2 просили затвердити угоду про визнання винуватості.

Під час підготовчого судового засідання, на виконання вимог ст. 474 КПК України, судом з'ясовано обставини, які дають змогу впевнитися у тому, що обвинувачений ОСОБА_3 повністю розуміє: права, передбачені п.1 ч.4 ст. 474 КПК України; наслідки укладення та затвердження угоди про визнання винуватості, передбачені ч.2 ст. 473 КПК України; характер обвинувачення, щодо якого він повністю визнає себе винним; вид покарання, який буде застосований до нього у разі затвердження угоди судом; наслідки невиконання угоди, передбачені ст. 476 КПК України.

Суд переконався у судовому засіданні, що укладення сторонами угоди про визнання винуватості є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз, обіцянок чи дії будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді.

Згідно з п.1 ч.3 ст. 314 КПК України при прийнятті рішення у підготовчому судовому засіданні суд має право, зокрема, затвердити угоду.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що угода про визнання винуватості може бути затверджена судом, оскільки її зміст та порядок її укладання відповідають вимогам Кримінального процесуального кодексу України та Кримінального кодексу України, відповідають інтересам суспільства і не порушують права, свободи та інтереси сторін чи інших осіб, відсутні обґрунтовані підстави вважати, що укладення угоди не було добровільним, узгоджені сторонами вид та міра покарання відповідають ступеню тяжкості вчиненого ОСОБА_3 кримінального правопорушення, загальним правилам призначення покарань, передбаченим КК України, очевидна можливість виконання ним взятих на себе за угодою зобов'язань.

До обставин, що пом'якшують покарання, передбачені ст. 66 КК України, суд відносить щире каяття.

Обставини, що обтяжують покарання, передбачені ст. 67 КК України, судом не встановлені.

Відповідно до наданих суду квитанцій № 31 від 12.02.2019 (на суму 2894,03 грн), № 5 від 11.08.2018 (на суму 900 грн), від 22.06.2018 (на суму 100 грн), загальна сума - 3894 грн 03 коп, її ОСОБА_3 сплачено отримувачу: 37176974900071, код отримувача: 37904431, МФО отримувача: 804013.

Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлений

Процесуальні витрати у кримінальному провадженні відсутні.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 373, 374, 469, 475 КПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Затвердити угоду про визнання винуватості, укладену 31 травня 2018 року у місті Рубіжне між прокурором Рубіжанського відділу Сєвєродонецької місцевої прокуратури Луганської області Деркачовою Веронікою Юріївною та обвинуваченим ОСОБА_3, у присутності захисника Притуленка Костянтина Володимировича.

Визнати винним ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 190 КК України, та призначити йому узгоджене сторонами покарання у виді штрафу у розмірі 50 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 850 (вісімсот п'ятдесят) грн. 00 коп.

Вирок може бути оскаржений шляхом подання апеляційної скарги до Луганського апеляційного суду через Рубіжанський міський суд Луганської області протягом тридцяти днів з моменту його проголошення, а обвинуваченим в той же строк та в тому ж порядку з моменту вручення йому копії вироку,в порядку, передбаченому ч.4 ст. 394 КПК України.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору. учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду.

Суддя Я.М. Синянська