Рішення № 80013747, 11.02.2019, Фортечний районний суд міста Кропивницького (до 25.04.2025 - Кіровський районний суд м. Кіровограда)

Справа № 404/4068/18

Номер провадження 2/404/2664/18

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 лютого 2019 року м. Кропивницький

Кіровський районний суд м.Кіровограда в складі:

головуючої судді -Панфілової А.В.

при секретарі - Проскурні О. О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Кропивницькому цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства акціонерний банк «УкргазБанк» третя особа ОСОБА_2 про захист прав споживачів та визнання недійсним кредитного договору,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся з позовом до відповідача про захист його прав як споживача та визнання недійсним Кредитного договіру № 05-10254307-Ф від 25 грудня 2007 року, укладений між Відкритим акціонерним товариством акціонерний Банк «Укргазбанк», нині Публічне акціонерне товариство акціонерний банк «Укргазбанк» та ОСОБА_1 з моменту його укладення, визнати недійсним Іпотечний договір від 28 березня 2008 року укладений між Відкритим акціонерним товариством акціонерний банк «Укргазбанк», нині Публічне акціонерне товариство акціонерний банк «Укргазбанк» та ОСОБА_1 з моменту його укладення та визнати недійсним Договір поруки № 05-10254307-Ф від 25 грудня 2007 року, укладений між Відкритим акціонерним товариством акціонерний банк «Укргазбанк», нині Публічне акціонерне товариство акціонерний банк «Укргазбанк» та ОСОБА_1 і ОСОБА_2 з моменту його укладення.

В обґрунтування позову зазначено, що 25 грудня 2007 року між ОСОБА_1 та Відкритим акціонерним товариством акціонерний банк «Укргазбанк», який змінив назву на Публічне акціонерне товариство акціонерний банк "Укргазбанк" було укладено кредитний договір № 05-10254307-Ф від 25 грудня 2007 року. Відповідно до пункту 1.1. даного договору Банк надає позичальнику кредит в сумі 21 000,00 дол. США (двадцять одна тисяча доларів США 00 цент), на строк з 25 грудня 2007 року по 24 грудня 2027 року або по день визначений в п. 3.3.11 цього Договору, зі сплатою процентів за користування кредитом, виходячи із 13 % річних. Відповідно до п. 1.4 кредитного договору кредит надається на задоволення споживчих потреб позичальника.

У забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором 25 грудня 2007 року між ВАТ АБ «Укргазбанк» ( іпотекодержатель ), правонаступником якого є ПАТ АБ «Укргазбанк» та ОСОБА_1 ( іпотекодавець ) було укладено іпотечний договір, відповідно до умов якого дійсний договір забезпечує всі вимоги іпотекодержателя, які випливають з договору № 05-10254307-Ф від 25 грудня 2007 року, ( а також будь - якими додатковими угодами до нього ), укладеного між іпотекодержателем та позичальником, за умовами якого позичальник зобов'язаний іпотекодержателю не пізніше 24 грудня 2027 року повернути кредит у розмірі 21 000 доларів США, сплатити проценти за користування кредитом в розмірі 13 % річних та штрафні санкції у розмірі і випадках, передбачених кредитним та цим договором. Згідно п. п. 2.1. іпотечного договору предметом іпотеки є квартира, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 і належить іпотекодавцю на підставі договору купівлі-продажу від 23.11.2005 року.

Крім того, 25 грудня 2007 року між ВАТ АБ «Укргазбанк» (кредитор) та ОСОБА_2 (поручитель) і ОСОБА_1 (позичальник) укладено договір поруки Лк 05-10254307-Ф, відповідно до умов якого поручитель зобов'язується перед кредитором відповідати за виконання позичальником зобов'язань по кредитному договору № 05-10254307-Ф від 25 грудня 2007 року, укладеному кредитором з позичальником, згідно з яким позичальнику надасться кредит в сумі 21000 доларів США на строк з 25 грудня 2007 року по 24 грудня 2027 року або по день визначений в п. 3.3.11 цього Договору, зі сплатою процентів за користування кредитом, виходячи із 13% річних з врахуванням змін та доповнень, якщо такі будуть прийняті сторонами кредитного договору.

Згідно розділу 3 «Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту», затверджених Постановою Правління НБУ №168 від 10.05.2007р. банки зобов'язані в кредитному договорі або додатку до нього надавати детальний розпис сукупної вартості кредиту з урахуванням процентної ставки за ним, вартості всіх супутніх послуг, а також інших фінансових зобов'язань споживача, зазначивши таке: значення процентної ставки та порядок обчислення процентних доходів відповідно до вибраного банком методу згідно з вимогами нормативно-правових актів Національного банку»; перелік, розмір і базу розрахунку всіх комісій (тарифів) банку, що пов'язані з наданням, обслуговування і погашенням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, здійснення валютно-обмінних операцій, юридичне оформлення тощо; перелік і розмір інших фінансових зобов'язань споживача, які виникають на користь третіх осіб згідно з вимогами законодавства України та/або умовами кредитного договору (страхові платежі під час страхування предмета застави, життя та працездатності споживача, розмір зборів до Пенсійного фонду України, комісії під час купівлі-продажу іноземної валюти для погашення кредиту та процентів за користування ним, біржові збори, послуги реєстраторів, нотаріусів, інших осіб тощо) (п.3.1).

П. 3.2. Кредитний договір має містити графік платежів (згідно зі строковістю, зазначеною у договорі, - щомісяця, щокварталу тощо) у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартості всіх супутніх послуг, а також інших фінансових зобов'язань споживача за кожним платіжним періодом з урахуванням даних, передбачених у додатку до цих Правил. У графіку платежів має бути докладно розписана сукупна вартість кредиту за кожним платіжним періодом.

П. 3.3. Банки зобов'язані в кредитному договорі зазначати сукупну вартість кредиту з урахуванням процентної ставки за ним, вартості всіх супутніх послуг та інших фінансових зобов'язань споживача, які пов'язані з отриманням, обслуговуванням і погашенням кредиту, а також: зазначити її в процентному значенні та в грошовому виразі у валюті платежу за кредитним договором, у вигляді:

а) реальної процентної ставки (у процентах річних), яка точно дисконтує всі майбутні

грошові платежі споживача за кредитом до чистої суми виданого кредиту. Розрахунок значення

реальної процентної ставки здійснюється з використанням формули (наведена в правилах):

б) абсолютного значення подорожчання кредиту (у грошовому виразі), розрахунок якого здійснюється шляхом підсумовування всіх платежів (проценти за користування кредитом, усі платежі за супутні послуги, пов'язані з наданням кредиту, його обслуговуванням і погашенням), здійснених споживачем як на користь банку, так і на користь третіх осіб під час отримання, обслуговування та погашення кредиту.

П. 3.8. У разі надання кредиту в іноземній валюті банки зобов'язані під час укладення кредитного договору: попередити споживача, що валютні ризики під час виконання зобов'язань за кредитним договором несе споживач; надати інформацію щодо методики, яка використовується банком для визначення валютного курсу, строків і комісій, пов'язаних з конвертацією валюти платежу у валюту зобов'язання під час погашення заборгованості за кредитом та процентами за користування ним.

У Додатку до "Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту" (затверджених Постановою Правління НБУ № 168 від 10.05.2007 р.) надається зразок таблиці "Визначення сукупної вартості споживчого кредиту та реальної процентної ставки", у якій вказується, які саме дані повинні бути вказані у таблиці та роз'яснення щодо її заповнення.

Стверджується, що відповідно до ст. 11 Закону України "Про захист прав споживачів" (у редакції від 13.01.2006 р., чинній на час укладення договору № 05-10254307-Ф від 25 грудня 2007 року ) передбачено, що перед укладенням договору про надання споживчого кредиту кредитодавець зобов'язаний повідомити споживача у письмовій формі, в тому числі про: 2) кредитні умови, зокрема: д) орієнтовну сукупну вартість кредиту та вартість послуги з оформлення договору про надання кредиту (перелік усіх витрат, пов'язаних з одержанням кредиту, його обслуговуванням та поверненням, зокрема таких, як адміністративні витрати, витрати на страхування, юридичне оформлення тощо); є) варіанти повернення кредиту, включаючи кількість платежів, їх частоту та обсяги. У договорі про надання споживчого кредиту зазначаються, в тому числі - 2) детальний розпис загальної вартості кредиту для споживача.

Зазначається, що повної інформації не було надано позичальнику перед укладанням кредитного договору № 05-10254307-Ф від 25 грудня 2007 року стосовно орієнтовної сукупної вартості кредиту та вартості послуги з оформлення договору про надання кредиту для споживача, як передбачено п. 2 ст. 11 Закону України "Про захист прав споживачів".

Також встановлено невідповідність між строками погашення кредиту, що зазначені в умовах кредитного договору № 05-10254307-Ф від 25 грудня 2007 року, а саме п. 1.1. (1.1. Кредит надається на строк з "25" грудня 2007 р. по "24" грудня 2027 р.) та п.6.4. (6.4. Строк дії договору з моменту набрання ним юридичної сили по "24" грудня 2028 року.) договору.

У додатку № 1 до кредитного договору № 05-10254307-Ф від 25 грудня 2007 року зазначено: реальна процентна ставка складає 16,35%, абсолютне значення подорожчання кредиту складає 32 028,05 грн.. Також у вказаному додатку №1 до кредитного договору відображено інформацію щодо тарифів, діючих на момент укладення кредитного договору, умов надання кредиту, вартості супутніх послуг та інших фінансових зобов'язань за кожним платіжним періодом. Проте, деякі дані є суперечливими та неузгодженими з іншими умовами, а саме: при арифметичному розрахунку процентів зазначених Банком у додатку №1 договору при нарахуванні застосовано метод нарахування «30/360», що не узгоджуються з методом, визначеним умовами договору - "факт/факт" (згідно п.3.1.6. договору - фактична кількість днів у місяці та у році); абсолютне значення подорожчання кредиту визначено у національній валюті (гривні), що не відповідає валюті платежу за договором.

Крім того, для договорів про надання споживчого кредиту у іноземній валюті, зокрема забезпечених іпотекою, існують особливі істотні умови, встановлених: Конституцією України, Цивільним кодексом України, Законом України «Про захист прав споживачів», Законом України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», Законом України «Про іпотечне кредитування, операції з консолідованим іпотечним боргом та іпотечні сертифікати».

Сам кредитний договір розроблявся банком, а тому відповідальність щодо змісту договору покладається повністю на банк, та що всі зазначені розбіжності у розрахунках здійснені виключно на користь банку, можна зробити переконливий висновок про те, що підписання оспорюваного кредитного договору позичальником ОСОБА_1 було здійснено під впливом обману з боку банку. Факти приховування важливої інформації перед підписанням кредитного договору та невідповідність встановленим між сторонами у договорі умовам до фактично встановлених, з метою отримання прихованого прибутку і є умислом у діях банку у даному випадку.

Окрім того, приховання під час укладання кредитного договору банком від позичальника ОСОБА_1 повної та об'єктивної інформації щодо реальної відсоткової ставки, що призводить до збільшення абсолютного значення подорожчання кредиту та кінцевої загальної суми кредиту, яку позичальник сплатив би банку, є беззаперечним обманом з боку банку.

Оскільки наявні правові підстави для визнання недійсним кредитного договору, вважає необхідним визнати недійсними з моменту вчинення оспорювані договір іпотеки на підставі ст. 17 Закону України «Про іпотеку» та договір поруки на підставі ч. 2 ст. 548 ЦК України відповідно, як наслідок, оскільки ці договори є похідними від головного, а тому просить задовольнити позов повністю.

До судового засідання представником відповідача надано відзив на позовну заяву з посиланням, що ще перед підписанням Кредитного договору, 13.12.2007 року Позичальнику було надано повну та достовірну інформацію яка вимагається ЗУ «Про захист прав споживачів», вказане підтверджується та відображено в «Заяві позичальника-фізичної особи на отримання кредиту» від 13.12.2007 року, яку позивач власноруч підписав перед укладенням кредитного договору. У даній заяві Позичальник: «Підписання цієї заяви підтверджую, що Банк надав мені в письмовій формі та в повному об'ємі інформацію передбачену п.2. ст. 11 «Про захист прав споживачів». Зокрема, Позичальника повідомлено про можливі варіанти отримання кредитних коштів, а саме - валюту кредитування, строк кредитування, наявні варіанти програм кредитування їх переваги та відмінність, варіанти погашення кредиту, можливість дострокового погашення кредиту, а також орієнтовні додаткові витрати позичальника, які необхідно сплатити на користь третіх осіб під час оформлення кредиту.

Інформація була надана банком у чіткій та зрозумілій формі, яка необхідна позичальнику як споживачу фінансових послуг, для здійснення свідомого вибору.

Взаємні права та обов'язки сторін детально визначені у підписаному сторонами кредитному договорі. Вибір умов кредитування з боку позичальника був добровільним.

Згідно п.1.1. Кредитного договору, Банк надав Позичальнику кредит в сумі 21 000 (двадцять одна тисяча) доларів СІША на строк з 25.12.2007 року по 24.12.2027 року, або по день визначений в п.3.3.11. цього Договору, зі сплатою процентів за користування кредитом, виходячи із 13,00% річних. Відповідно до Додатку №1 до Кредитного договору Позичальника повідомлено про вартість всіх супутній послуг, реальну процентну ставку та абсолютне значення подорожчання кредиту.

В розділі III даного Додатку №1 до Кредитного договору визначені основні Умови кредитування, а саме: Цільове призначення кредиту - споживчі цілі; вартість предмету застави (доларів США) - 33723,00; сума кредиту (доларів США) - 21 000,00; строк кредитування, місяців - 240; процентна ставка - 13,00% Схема погашення кредиту - 1; Одноразова комісія за відкриття позичкового рахунку, (% від початкової суми кредиту) -1,00%; Комерційний курс гривні по відношенню до валюти кредиту (дол..США) - 5,04 Супутні витрати: послуги нотаріуса, грн. - 1200,00, Оцінка предмету застави, грн.. - 300, Страхування предмету застави (щорічно), від вартості предмету застави - 0,40%, Страхування життя Позичальника (щорічно), від суми заборгованості - 0,60%.

Далі на сторінці 1 вказаного Додатку №1, в нижньому правому куті вказано валюту кредитування - (доларів США) та на сторінці 2-3 викладено Таблицю визначення сукупної вартості споживчого кредиту та реальної процентної ставки, яка містить в собі вихідні дані з врахуванням процентної ставки по кредиту, вартості всіх супутніх послуг, а також інших фінансових зобов'язань споживача, які пов'язані з отриманням, обслуговуванням і погашенням кредиту, із зазначенням іі у процентному значенні та в грошовому виразі у валюті платежу - доларах США.

Вказана таблиця за своєю формою повністю відповідає Додатку до «Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту», затверджених постановою правління НБУ 10.05.2007р. за №168.

Всі вихідні дані вказані у валюті кредитування - доларах США, в тому числі і абсолютне значення подорожчання кредиту - 32 028,05 доларів США.

Таким чином, при укладенні Кредитного договору Банк і Позичальник досягли згоди з усіх істотних умов договору, а саме: визначили суму кредиту, плату за кредит, строки погашення кредиту, процедуру видачі кредиту і тому Кредитний договір вважається укладеним.

Позивач підтвердив свою згоду на укладення договору своїм підписом, що є повним дотриманням положень ЗУ «Про захист прав споживачів». Ніяких застережень або зауважень з боку Позичальника, щодо неповного розуміння або незгоди з умовами Кредитного договору під час його підписання, не надано.

З вищевикладеного вбачається, що оспорюваний кредитний договір був спрямований на реальне набуття сторонами цивільних прав та обов'язків та його зміст не суперечить актам цивільного законодавства, моральним засадам суспільства, при укладанні договору волевиявлення сторін було вільним та відповідало їх внутрішній волі, правочин було вчинено в формі, встановленій законом та він був спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним, а саме - отримання позивачем кредитних коштів, що і було здійснено сторонами. При цьому конституційні права та свободи позивача, як людини і громадянина, а також права позивача як споживача відповідачем не були порушені.

Крім того, відповідно до пункту 6 статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів», в редакції що діяла на момент підписання договору, споживач має право протягом чотирнадцяти календарних днів відкликати свою згоду на укладення договору про надання споживчого кредиту без пояснення причин. Перебіг цього строку розпочинається з моменту передачі споживачеві примірника укладеного договору.

Відкликання згоди оформлюється письмовим повідомленням, яке споживач зобов'язаний подати особисто чи через уповноваженого представника або надіслати кредитодавцю до закінчення строку, зазначеного в абзаці першому цієї частини.

Аналогічні положення містяться в пункті 3.4.3., 3.4.4. Кредитного договору.

Стверджується, що позичальник не скористався своїм правом, передбаченим вищезазначеною нормою, чим підтвердив, що погоджується із умовами Кредитного договору та на момент підписання договору, вони його влаштовували повністю.

В подальшому Позичальник протягом 4х років належним чином виконував умови укладеного Кредитного договору та не допускав порушень взятих на себе зобов'язань.

Проте, починаючи з 2010 року, позичальник почав порушувати умови кредитного договору щодо вчасної сплати заборгованості за кредитним договором, в зв'язку з чим Банк був змушений звернутися до суду, за захистом своїх прав кредитора.

16.06.2011 року Кіровським районним судом м. Кіровограда винесено заочне

рішення по справі №2-2343/11, за позовом АБ «УКРГАЗБАНК» до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про солідарне стягнення заборгованості за кредитним

договором. Вказаним рішенням суду, яке набрало законної сили 14.10.2011 року, стягнуто солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь

ПАТ АБ «УКРГАЗБАНК» заборгованість за кредитним договором №05-10254307-Ф від

25.12.2007р., в загальному розмірі 20 018,17 доларів США та 712,58 гривень.

Банком були отримані виконавчі листи, які передані на виконання.

19.03.2012 року державним виконавцем Кіровського відділу ДВС Кіровоградського МУЮ винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №31677742, з примусового виконання виконавчого листа №2-2343/11 від 02.02.2012 року.

Позивач відмовився виконати рішення суду в добровільному порядку та всебічно ухилявся від виконавчих дій.

В зв'язку з цим, Банк був змушений знову звернутися з позовною заявою про звернення стягнення на предмет іпотеки.

28.01.2015 року Кіровським районним судом винесено ухвалу про відкриття провадження у цивільній справі №404/10802/14-ц, за позовом АБ «УКРГАЗБАНК» до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про звернення стягнення на предмет іпотеки.

16.02.2015 року, на вказану позовну заяву Банку, Позивачем та іншими відповідачами були подані Заперечення на позов Банку.

При цьому, вказані заперечення не містили жодних посилань позичальника на порушення його прав споживача при укладанні Кредитного договору, або ж введення його в оману чи ненадання йому якої-небудь інформації.

30.09.2015 року Кіровським районним судом винесено рішення по справі №404/10802/14-ц, згідно якого позов Банку задоволено частково - вирішено звернути на предмет іпотеки та відстрочено виконання рішення суду в цій частині до строку дії мораторію, встановленого ЗУ «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті». У задоволенні позовних вимог про виселення відмовлено.

Згідно тексту вказаного рішення суду (яке набрало законної сили 01.12.2015р.), ОСОБА_1 приймав участь через свого представника, який в судових засіданнях 25.02.2015 року, 19.03.2015 року, 16.04.2015р., 18.08.2015 року та 30.09.2015 року проти задоволення позовних вимог заперечив та просив відмовити у їх задоволенні.

В ході розгляду вказаної справи, судом встановлено та перевірено правомірність укладення Кредитного договору. Крім того, рішенням суду встановлено що: «Позивач виконав свої зобов'язання за договором кредиту в повному обсязі, що підтверджується матеріалами справи та не заперечується відповідачем (с.а.28-31). З матеріалів справи вбачається, що позивач повідомляв ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про заборгованість та направляв вимоги про усунення порушень від 16.06.2014року (а.с. 25), які останніми залишені без відповіді та реагування», а тому просить відмовити в задоволенні позову повністю.

Зазначається, що оскільки, щодо захисту прав позичальника та визнання кредитного договору недійсним, не встановлена спеціальна позовна давність, то для вирішення даного спору застосовується загальна позовна давність тривалістю у три роки, що передбачена ст.257 ЦК України.

Перебіг строку позовної давності у даній справі починається від дати укладення Кредитного договору - 25.12.2007р., позивач взагалі не зазначає про причини пропуску ним строку позовної давності та не ставить питання про їх поновлення, а тому просить відмовити в задоволенні позову повністю.

Судом встановлено наступні факти.

25 грудня 2007 року між ОСОБА_1 та Відкритим акціонерним товариством акціонерний банк «Укргазбанк», який змінив назву на Публічне акціонерне товариство акціонерний банк "Укргазбанк" було укладено кредитний договір № 05-10254307-Ф від 25 грудня 2007 року. Відповідно до пункту 1.1. даного договору Банк надає Позичальнику кредит в сумі 21 000,00 дол. США (двадцять одна тисяча доларів США 00 цент), на строк з 25 грудня 2007 року по 24 грудня 2027 року або по день визначений в п. 3.3.11 цього Договору, зі сплатою процентів за користування кредитом, виходячи із 13 % річних. Відповідно до п. 1.4 кредитного договору кредит надається на задоволення споживчих потреб позичальника.

У забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором 25 грудня 2007 року між ВАТ АБ «Укргазбанк» ( іпотекодержатель ) та ОСОБА_1 ( іпотекодавець ) було укладено іпотечний договір, відповідно до умов якого дійсний договір забезпечує всі вимоги іпотекодержателя, які випливають з договору № 05-10254307-Ф від 25 грудня 2007 року, ( а також будь - якими додатковими угодами до нього ), укладеного між іпотекодержателем та позичальником, за умовами якого позичальник зобов'язаний іпотекодержателю не пізніше 24 грудня 2027 року повернути кредит у розмірі 21 000 доларів США, сплатити проценти за користування кредитом в розмірі 13 % річних та штрафні санкції у розмірі і випадках, передбачених кредитним та цим договором. Згідно п. п. 2.1. іпотечного договору предметом іпотеки є квартира, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 і належить іпотекодавцю на підставі договору купівлі-продажу від 23.11.2005 року.

Крім того, 25 грудня 2007 року між ВАТ АБ «Укргазбанк» (кредитор) та ОСОБА_2 (поручитель) і ОСОБА_1 (позичальник) укладено договір поруки Лк 05-10254307-Ф, відповідно до умов якого поручитель зобов'язується перед кредитором відповідати за виконання позичальником зобов'язань по кредитному договору № 05-10254307-Ф від 25 грудня 2007 року, укладеному кредитором з позичальником, згідно з яким позичальнику надасться кредит в сумі 21 000 доларів США на строк з 25 грудня 2007 року по 24 грудня 202" року або по день визначений в п. 3.3.11 цього Договору, зі сплатою процентів за користування кредитом, виходячи із 13% річних з врахуванням змін та доповнень, якщо такі будуть прийняті сторонами кредитного договору.

Згідно розділу 3 «Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту», затверджених Постановою Правління НБУ №168 від 10.05.2007р. банки зобов'язані в кредитному договорі або додатку до нього надавати детальний розпис сукупної вартості кредиту з урахуванням процентної ставки за ним, вартості всіх супутніх послуг, а також інших фінансових зобов'язань споживача, зазначивши таке: значення процентної ставки та порядок обчислення процентних доходів відповідно до вибраного банком методу згідно з вимогами нормативно-правових актів Національного банку»; перелік, розмір і базу розрахунку всіх комісій (тарифів) банку, що пов'язані з наданням. обслуговування і погашенням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, здійснення валютно-обмінних операцій, юридичне оформлення тощо; перелік і розмір інших фінансових зобов'язань споживача, які виникають на користь третіх осіб згідно з вимогами законодавства України та/або умовами кредитного договору (страхові платежі під час страхування предмета застави, життя та працездатності споживача, розмір зборів до Пенсійного фонду України, комісії під час купівлі-продажу іноземної валюти для погашення кредиту та процентів за користування ним, біржові збори, послуги реєстраторів, нотаріусів, інших осіб тощо) (п.3.1).

У Додатку до "Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту" (затверджених Постановою Правління НБУ № 168 від 10.05.2007 р.) надається зразок таблиці "Визначення сукупної вартості споживчого кредиту та реальної процентної ставки", у якій вказується які саме дані повинні бути вказані у таблиці та роз'яснення щодо її заповнення.

За правилами ч. 2 ст. 11 Закону України "Про захист прав споживачів" (чинної на час виникнення спірних правовідносин) перед укладенням договору про надання споживчого кредиту кредитодавець зобов'язаний повідомити споживача у письмовій формі про: 1) особу та місцезнаходження кредитодавця; 2) кредитні умови, зокрема: а) мету, для якої споживчий кредит може бути витрачений; б) форми його забезпечення; в) наявні форми кредитування з коротким описом відмінностей між ними, в тому числі між зобов'язаннями споживача; г) тип відсоткової ставки; ґ) суму, на яку кредит може бути виданий; д) орієнтовну сукупну вартість кредиту та вартість послуги з оформлення договору про надання кредиту (перелік усіх витрат, пов'язаних з одержанням кредиту, його обслуговуванням та поверненням, зокрема таких, як адміністративні витрати, витрати на страхування, юридичне оформлення тощо); є) строк, на який кредит може бути одержаний; є) варіанти повернення кредиту, включаючи кількість платежів, їх частоту та обсяги; ж) можливість дострокового повернення кредиту та його умови; з) необхідність здійснення оцінки майна та, якщо така оцінка є необхідною, ким вона здійснюється; и) податковий режим сплати відсотків та про державні субсидії, на які споживач має право, або відомості про те, від кого споживач може одержати докладнішу інформацію; і) переваги та недоліки пропонованих схем кредитування.

У разі ненадання зазначеної інформації суб'єкт господарювання, який повинен її надати, несе відповідальність, встановлену ст. ст. 15 і 23 цього Закону.

Стаття 18 Закону України "Про захист прав споживачів" передбачає визнання недійсними умов договорів, що обмежують права споживача. Відповідно до положень вказаної статті, продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача.

Несправедливими є, зокрема, умови договору про установлення обов'язкових для споживача умов, з якими він не мав реальної можливості ознайомитися перед укладенням договору.

За змістом ст. 19 Закону України "Про захист прав споживачів" нечесна підприємницька практика забороняється. Нечесна підприємницька практика включає: 1) вчинення дій, що кваліфікуються законодавством як прояв недобросовісної конкуренції; 2) будь-яку діяльність (дії або бездіяльність), що вводить споживача в оману або є агресивною. Підприємницька практика є такою, що вводить в оману, якщо під час пропонування продукції споживачу не надається або надається у нечіткий, незрозумілий або двозначний спосіб інформація, необхідна для здійснення свідомого вибору.

З роз'яснень, викладених у п. 19 постанови Пленуму Верховного суду України № 9 від 06 листопада 2009 року "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними", обставини, щодо яких помилилася сторона правочину, мають існувати саме на момент вчинення правочину. Особа на підтвердження своїх вимог про визнання правочину недійсним повинна довести, що така помилка дійсно мала місце, а також що вона має істотне значення. Не є помилкою щодо якості речі неможливість її використання або виникнення труднощів у її використанні, що сталося після виконання хоча б однією зі сторін зобов'язань, які виникли з правочину, і не пов'язане з поведінкою іншої сторони правочину. Не має правового значення помилка щодо розрахунку одержання користі від вчиненого правочину. Помилка внаслідок власного недбальства, незнання закону чи неправильного його тлумачення однією зі сторін не є підставою для визнання правочину недійсним.

Верховний Суд України у справах № 6-69цс14 та 6-202цс15 зазначив, що особа на підтвердження своїх вимог про визнання правочину недійсним повинна довести на підставі належних і допустимих доказів, у тому числі пояснень сторін і письмових доказів, наявність обставин, які вказують на помилку - неправильне сприйняття нею фактичних обставин правочину, що вплинуло на її волевиявлення, дійсно було і має істотне значення.

Як визначено у рішенні Конституційного Суду України від 10 листопада 2011 року у справі № 15-рп/2011, держава сприяє забезпеченню споживання населенням якісних товарів (робіт, послуг), зростанню добробуту громадян та загального рівня довіри в суспільстві. Разом з тим, споживачу, як правило, об'єктивно бракує знань, необхідних для здійснення правильного вибору товарів (робіт, послуг) із запропонованих на ринку, а також для оцінки договорів щодо їх придбання, які нерідко мають вид формуляра або іншу стандартну форму (ч. 1 ст. 634 ЦК України). Отже, для споживача існує ризик помилково чи навіть унаслідок уведення його в оману придбати не потрібні йому кредитні послуги. Тому держава забезпечує особливий захист більш слабкого суб'єкта економічних відносин, а також фактичну, а не формальну рівність сторін у цивільно-правових відносинах, шляхом визначення особливостей договірних правовідносин у сфері споживчого кредитування та обмеження дії принципу свободи цивільного договору. Це здійснюється через встановлення особливого порядку укладення цивільних договорів споживчого кредиту, їх оспорювання, контролю за змістом та розподілу відповідальності між сторонами договору. Тим самим держава одночасно убезпечує добросовісного продавця товарів (робіт, послуг) від можливих зловживань з боку споживачів.

За змістом Директиви 2008/48/ЄС Європейського Парламенту та Ради від 23 квітня 2008 року (далі - Директива) про кредитні угоди для споживачів важливим для забезпечення довіри споживачів є пропонування ринком достатнього ступеня їх захисту. При цьому в зазначеній Директиві відповідні права споживачів регламентуються на доконтрактній стадії, а також на стадії виконання кредитної угоди.

Зокрема в п. 22 Директиви визначено, що Держави - члени ЄС повинні мати право приймати або вводити в дію національні положення, які забороняють кредитору вимагати від споживача відповідно до кредитного договору відкривати рахунок у банку, або укладати договір у відношенні іншої додаткової послуги, або виконувати платежі або сплачувати комісію для таких банківських рахунків або інших додаткових послуг. У Державах - членах ЄС, в яких подібні комбіновані пропозиції дозволені, споживачі повинні бути проінформовані до закінчення строку дії кредитного договору про будь-які додаткові послуги, які є обов'язковими для кредиту, який може бути отриманий одночасно або відповідно до умов ринку. Платежі, які підлягають оплаті у зв'язку з цими додатковими послугами, повинні бути включені в загальний розмір кредиту, або, якщо розмір цих платежів не може бути визначений раніше, споживачі повинні отримати достатню інформацію про наявні платежі на попередній стадії укладення договору. Кредитор має бути обізнаний про платежі на додаткові послуги, коли він сам пропонує їх споживачу або діє від імені третьої особи, якщо ціна цього залежить від конкретних особливостей або матеріального становища споживача.

Перед підписанням Кредитного договору, 13.12.2007 року позичальнику було надано повну та достовірну інформацію яка вимагається ЗУ «Про захист прав споживачів».

Вказане підтверджується та відображено в «Заяві позичальника-фізичної особи на отримання кредиту» від 13.12.2007 року, яку позивач власноруч підписав перед укладенням кредитного договору ( а.с. 29).

У даній заяві позичальник підтвердив, що Банк надав йому в письмовій формі та в повному об'ємі інформацію передбачену п.2. ст. 11 «Про захист прав споживачів».

Зокрема, позичальника повідомлено про можливі варіанти отримання кредитних коштів, а саме - валюту кредитування, строк кредитування, наявні варіанти програм кредитування їх переваги та відмінність, варіанти погашення кредиту, можливість дострокового погашення кредиту, а також орієнтовні додаткові витрати Позичальника, які необхідно сплатити на користь третіх осіб під час оформлення кредиту.

Взаємні права та обов'язки сторін детально визначені у підписаному сторонами кредитному договорі. Вибір умов кредитування з боку Позичальника був добровільним.

Згідно п.1.1. Кредитного договору, Банк надав Позичальнику кредит в сумі 21 000 (двадцять одна тисяча) доларів СІША на строк з 25.12.2007 року по 24.12.2027 року, або по день визначений в п.3.3.11. цього Договору, зі сплатою процентів за користування кредитом, виходячи із 13,00% річних.

Відповідно до Додатку №1 до Кредитного договору Позичальника повідомлено про вартість всіх супутній послуг, реальну процентну ставку та абсолютне значення подорожчання кредиту .

В розділ III даного Додатку №1 до Кредитного договору визначені основні Умови кредитування, а саме: Цільове призначення кредиту - споживчі цілі; Вартість предмету застави (доларів США) - 33723,00; Сума кредиту (доларів США) - 21 000,00; Строк кредитування, місяців - 240; Процентна ставка - 13,00% Схема погашення кредиту - 1; Одноразова комісія за відкриття позичкового рахунку, (% від початкової суми кредиту) -1,00%; Комерційний курс гривні по відношенню до валюти кредиту (дол..США) - 5,04 Супутні витрати: послуги нотаріуса, грн. - 1200,00 Оцінка предмету застави, грн.. - 300. Страхування предмету застави (щорічно), від вартості предмету застави - 0,40% Страхування життя Позичальника (щорічно), від суми заборгованості - 0,60%.

Далі на сторінці 1 вказаного Додатку №1, в нижньому правому куті вказано валюту кредитування - (доларів США) та на сторінці 2-3 викладено Таблицю визначення сукупної вартості споживчого кредиту та реальної процентної ставки, яка містить в собі вихідні дані з врахуванням процентної ставки по кредиту, вартості всіх супутніх послуг, а також інших фінансових зобов'язань споживача, які пов'язані з отриманням, обслуговуванням і погашенням кредиту, із зазначенням іі у процентному значенні та в грошовому виразі у валюті платежу - доларах США.

Вказана таблиця за своєю формою повністю відповідає Додатку

до «Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту», затверджених постановою правління НБУ 10.05.2007р. за №168.

Всі вихідні дані вказані у валюті кредитування - доларах США, в тому числі і абсолютне значення подорожчання кредиту - 32 028,05 доларів США.

Таким чином, при укладенні Кредитного договору Банк і Позичальник досягли згоди з усіх істотних умов договору, а саме: визначили суму кредиту, плату за кредит, строки погашення кредиту, процедуру видачі кредиту і тому Кредитний договір вважається укладеним.

Позивач підтвердив свою згоду на укладення договору своїм підписом, що є повним дотриманням положень ЗУ «Про захист прав споживачів». Ніяких застережень або зауважень з боку Позичальника, щодо неповного розуміння або незгоди з умовами Кредитного договору під час його підписання, не надано.

З вищевикладеного вбачається, що оспорюваний кредитний договір був спрямований на реальне набуття сторонами цивільних прав та обов'язків та його зміст не суперечить актам цивільного законодавства, моральним засадам суспільства, при укладанні договору волевиявлення сторін було вільним та відповідало їх внутрішній волі, правочин було вчинено в формі, встановленій законом та він був спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним, а саме - отримання позивачем кредитних коштів, що і було здійснено сторонами. При цьому конституційні права та свободи позивача, як людини і громадянина, а також права позивача як споживача відповідачем не були порушені.

Крім того, 16.06.2011 року Кіровським районним судом м. Кіровограда винесено заочне рішення по справі №2-2343/11, за позовом АБ «УКРГАЗБАНК» до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про солідарне стягнення заборгованості за кредитним

договором. Вказаним рішенням суду, яке набрало законної сили 14.10.2011 року, стягнуто солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь

ПАТ АБ «УКРГАЗБАНК» заборгованість за кредитним договором №05-10254307-Ф від

25.12.2007р., в загальному розмірі 20 018,17 доларів США та 712,58 гривень.

Банком були отримані виконавчі листи, які передані на виконання.

19.03.2012 року державним виконавцем Кіровського відділу ДВС Кіровоградського МУЮ винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №31677742, з примусового виконання виконавчого листа №2-2343/11 від 02.02.2012 року.

30.09.2015 року Кіровським районним судом винесено рішення по справі №404/10802/14-ц, згідно якого позов Банку задоволено частково - вирішено звернути на предмет іпотеки та відстрочено виконання рішення суду в цій частині до строку дії мораторію, встановленого ЗУ «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті». У задоволенні позовних вимог про виселення відмовлено.

Згідно тексту вказаного рішення суду (яке набрало законної сили 01.12.2015р.), ОСОБА_1 приймав участь через свого представника. В ході розгляду вказаної справи, судом встановлено та перевірено правомірність укладення Кредитного договору. Крім того, рішенням суду встановлено що банк виконав свої зобов'язання за договором кредиту в повному обсязі, що підтверджується матеріалами справи та не заперечується відповідачем.

Згідно ч.4 ст.82 ЦПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Пунктом 1 ч. 2 ст. 92 Конституції України, зазначено, що статус національної валюти та статус іноземних валют на території України встановлюється виключно законами України.

Статтею 99 Конституції визначено, що грошовою одиницею України є гривня. При цьому Основний Закон держави не встановлює обмежень щодо можливості використання в Україні грошових одиниць іноземних держав.

Вищезазначеною статтею визначено правовий статус грошової одиниці України, але не встановлено сферу її обігу та будь-яких обмежень щодо можливості використання в Україні грошових одиниць іноземних держав.

Згідно з ч. 1 ст. 192 ЦК законним платіжним засобом, обов'язковим до приймання за номінальною вартістю на всій території України, є грошова одиниця України - гривня.

Тобто відповідно до законодавства гривня має статус універсального платіжного засобу, який без обмежень приймається на всій території України, проте водночас обіг іноземної валюти також обумовлений чинним законодавством.

Відповідно до ч. 2 ст. 198 ЦК України виконання зобов'язань, виражених у національній валюті, здійснюється відповідно до закону.

Положеннями ч. 1 ст. 3 Декрету Кабінету Міністрів України № 15-93 від 19.02.1993 року "Про систему валютного регулювання і валютного контролю" визначено, що валюта України є єдиним законним засобом платежу на території України, який приймається без обмежень для оплати будь-яких вимог та зобов'язань.

Отже, чинні законодавчі акти передбачають обов'язковість застосування валюти України при здійсненні розрахунків, проте не містять заборони встановлення грошових зобов'язань у іноземній валюті.

Тобто, у випадках, прямо передбачених законом, резиденти мають право здійснювати валютні операції та використовувати іноземну валюту як засіб платежу.

Відповідно до ст. 5 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» від 19 лютого 1993 року №15-93 операції з валютними цінностями здійснюються на підставі генеральних та індивідуальних ліцензій, що видаються Національним Банком України. Операції з валютними цінностями банки мають право здійснювати на підставі письмового дозволу (генеральна ліцензія) на здійснення операцій з валютними цінностями відповідно до п.2 ст. 5 Декрету.

Пунктом 1 ст. 626 ЦК України встановлено, що договір - це домовленість двох або більше сторін, направлена на встановлення, зміну чи припинення цивільних прав та обов'язків.

Пунктом 1 статті 627 ЦК України, також встановлено свободу договору, з посиланням на статтю 6 зазначеного Кодексу із зазначенням того, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Тобто, свобода договору означає право громадян та інших суб'єктів цивільного права вступати чи утримуватися від вступу у будь-які договірні відносини. Свобода договору проявляється також у можливості наданій сторонам визначати умови такого договору. Однак під час укладання договору, визначаючи його умови, сторони повинні дотримуватись нормативно-правових актів.

Стаття 629 ЦК України встановлює, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Частина 1 ст. 638 Цивільного кодексу України передбачає, що договір вважається укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. До істотних умов відносяться умови про предмет договору, умови, які визначені істотними законом, а також ті умови, щодо яких сторонами обов'язково повинна бути досягнута згода.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Виходячи з положень ст. 1054, ст. 1048 ЦК України істотними умовами кредитного договору є умови про предмет, ціну та строк його дії, порядок одержання і розмір процентів, який визначається договором.

Відповідно до частини 1 статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Отже, правочин може бути визнана недійсним, якщо: його зміст суперечить законодавству, а також моральним засадам суспільства; при укладенні договорів у сторін не було необхідного обсягу дієздатності; волевиявлення учасника договору не було вільним і не відповідало його внутрішній правочин не спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ) ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами) суперечать правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Положення правочину, що оспорюються (та й всі інші його положення) повністю відповідають вимогам законодавства, жодної з наведених обставин немає, а отже відсутні підстави для визнання їх недійсними.

Статтею 203 ЦК України встановлено вичерпний перелік підстав, яз яких правочин може бути визнаний недійсним. Зокрема, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав і з наслідками, передбаченими законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 ЦК України якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (частина перша статті 229 цього Кодексу), такий правочин визнається судом недійсним. Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування.

Пленум Верховного Cуду України у своїй постанові № 9 від 06.11.2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» у пунктах 19, 20 роз'яснив, що відповідно до статей 229-233 ЦК правочин, вчинений під впливом помилки, обману, насильства, зловмисної домовленості представника однієї сторони з другою стороною або внаслідок впливу тяжкої обставини, є оспорюваним. Правочин визнається вчиненим під впливом обману у випадку навмисного введення іншої сторони в оману щодо обставин, які впливають на вчинення правочину. На відміну від помилки, ознакою обману є умисел у діях однієї зі сторін правочину. Наявність умислу в діях відповідача, істотність значення обставин, щодо яких особу введено в оману, і сам факт обману повинна довести особа, яка діяла під впливом обману. Обман щодо мотивів правочину немає істотного значення.

Згідно положень ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» договір про надання споживчого кредиту укладається між кредитодавцем та споживачем, відповідно до якого кредитодавець надає кошти (споживчий кредит) або бере зобов'язання надати їх споживачеві для придбання продукції у розмірі та на умовах, встановлених договором, а споживач зобов'язується повернути їх разом з нарахованими відсотками.

Згідно ч. 3 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» визначений приблизний (невичерпний) перелік несправедливих умов договору, зокрема, встановлення жорстких обов'язків споживача, тоді як надання послуги обумовлене лише власним розсудом виконавця; установлення обов'язкових для споживача умов, з якими він не мав реальної можливості ознайомитися перед укладенням договору.

Вказаний кредитний договір підписаний обома сторонами, справжність свого підпису на нього позивач не оспорює.

Питання про розірвання кредитного договору позичальником не порушувалось, виконував його умови та сплачував кредитні кошти, тобто визнав умови договору.

Відповідно до статті 217 ЦК України недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини.

Істотна зміна становища щодо виконання боргових зобов'язань за кредитним договором унаслідок підвищення курсу іноземної валюти не є підставою вважати умови кредитного договору несправедливими у розумінні статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» та для визнання спірного договору недійсним, оскільки зазначене стосується обох сторін договору й позичальник мала можливість, виходячи з динаміки зміни курсу валют з моменту введення в обіг національної валюти та її девальвації, передбачити в момент укладення договору можливість зміни курсу гривні до іноземної валюти, а також можливість отримання кредиту в національній валюті.

Враховуючи вищевикладене, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, щодо відмови в задоволенні позову повністю, оскільки суд вважає, що оспорювані договори укладені сторонами з додержанням вимог, встановлених ст. 203 ЦК України, їх зміст відповідає вимогам ст. ст. 1054-1055 ЦК України, а позивач не довів тих обставин , на які посилається в позові, тому позов є безпідставним та необґрунтованим.

Відповідно до ст.13 ЦПК України, суд розглядає справу в межах позовних вимог та на підставі доказів, наданих сторонами.

Згідно ст. ст.134,142 ЦПК України судові витрати залишити по фактичному їх понесенні сторонами.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.203, 215, 1054 ЦК України, Законом України «Про захист прав споживачів», ст. ст.134-142, 265,268 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1, ІПН- НОМЕР_1) до Публічного акціонерного товариства акціонерний банк «УкргазБанк» ( 03087, м. Київ, вул. Єреванська 1, код ЄДРОПУ-23697280) третя особа ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1, ІПН- НОМЕР_2) про захист прав споживачів та визнання недійсним кредитного договору, відмовити повністю.

Судові витрати залишити по фактичному їх понесенні сторонами.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги протягом 30 днів з дня проголошення рішення .

Повний текст рішення виготовлено 21.02.19 року.

Суддя Кіровського А. В. Панфілова

районного суду

м.Кіровограда