Постанова № 80009353, 20.02.2019, Апеляційний суд Черкаської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 33/793/196/19 Справа № 465/6365/18 Категорія: ч.1 ст.130 КУпАПГоловуючий у І інстанції Діденко Т. І. Доповідач в апеляційній інстанції Соломка І. А.

ПОСТАНОВА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"20" лютого 2019 р. м. Черкаси

Суддя апеляційного суду Черкаської області Соломка І. А. при секретарі Бєлан О.В., розглянувши матеріали справи про адміністративне правопорушення №465/6365/18 відносно ОСОБА_3, що надійшли з Монастирищенського районного суду Черкаської області за апеляційною скаргою останнього ,-

в с т а н о в и л а:

Постановою Монастирищенського районного суду Черкаської області від 11 січня 2019 року

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний № НОМЕР_1, непрацюючого, проживаючого АДРЕСА_1,

визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП, і на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі шестисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 10200 гривень, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 рік, постановлено стягнути судовий збір на користь держави в сумі 384,20 грн.

Як встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_3 15.10.2018 о 00 год. 44 хв. по вул. Кульпарківська, 133А в м. Львів керував автомобілем Toyta Сamry, реєстраційний номер НОМЕР_2, з ознаками алкогольного сп'яніння (різкий запах алкоголю з порожнини рота, нечітка вимова, поведінка, що не відповідає обстановці, що склалася). Водій відмовився від огляду на стан алкогольного сп'яніння у встановленому законом порядку на місці зупинки та в медичному закладі у присутності двох свідків, чим порушив вимоги п. 2.5 ПДР України, за що передбачена відповідальність ч.1 ст. 130 КУпАП.

Не погоджуючись з постановою місцевого суду, ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу в якій просив її скасувати, а провадження у справі закрити па підставі п.1 ч.1 ст. 247 КУпАП.

В обґрунтування апеляційних вимог апелянт посилається на те, що він в зазначені в постанові дачу та час не керував транспортним засобом, а знаходився в автомобілі в якості пасажира. Крім того, вказує, що протокол про адміністративне правопорушення складений з грубими порушеннями вимог КУпАП та «Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції». Вважає, що місцевим судом належним чином не оцінено покази свідків ОСОБА_4 та ОСОБА_5, які безпосередньо перебували в салоні його автомобіля, та детально показали суду про обставини події.

Заслухавши думку апелянта ОСОБА_3 та його захисника ОСОБА_6, які приймали участь у розгляді справи в режимі відеоконференції з Монастирищенським районним судом, та підтримали подану апеляційну скаргу, просили її задовольнити, перевіривши матеріали справи, які надійшли з Монастирищенського районного суду Черкаської області і, обміркувавши над доводами апеляційної скарги, вважаю, що подана апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Відповідно до ст. 252, 280 КУпАП при розгляді справи про адміністративне правопорушення суд має повно, всебічно та об'єктивно дослідити всі обставини справи в їх сукупності та з'ясувати, чи було скоєно адміністративне правопорушення, чи винна особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Висновок районного суду про наявність складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП, в діях ОСОБА_3 - ґрунтується на зібраних та досліджених в судовому засіданні доказах, яким суд дав належну правову оцінку.

Вина ОСОБА_3 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП, підтверджується:

- протоколом про адміністративне правопорушення серії БЗ № 259056 від 15.10.2018, відповідно до якого ОСОБА_3 15.10.2018 о 00 год. 44 хв. по вул. Кульпарківська, 133А в м. Львів керував автомобілем Toyta Сamry, реєстраційний номер НОМЕР_2, з ознаками алкогольного сп'яніння (різкий запах алкоголю з порожнини рота, нечітка вимова, поведінка, що не відповідає обстановці що склалася). Водій відмовився від огляду на стан алкогольного сп'яніння у встановленому законом порядку на місці зупинки та в медичному закладі у присутності двох свідків, чим порушив вимоги п. 2.5 ПДР України (а.с. 1);

- показаннями свідків ОСОБА_7 та ОСОБА_8 про те, що вони були свідками того, як водій ОСОБА_3 відмовився від проходження огляду на стан сп'яніння на місці зупинки, а також в закладі охорони здоров'я ( а.с. 6,7);

- показаннями інспекторів поліції ОСОБА_9 та ОСОБА_10, які були безпосередньо допитані місцевим судом в якості свідків та показали, що 15.10.2018 ними було зупинено автомобіль Toyta Сamry, у якого не горіла ліва фара, однак вказана несправність була усунута на місці зупинки. Відразу після зупинки автомобіля водій помінявся з пасажиром, який знаходився на задньому сидінні, місцями, у зв'язку з чим їм було зроблено зауваження. В ході спілкування ОСОБА_3 вийшов з автомобіля, і вказав на те, що він є водієм, однак після виявлення в нього ознак алкогольного сп'яніння змінив свою позицію, вказавши, що автомобілем керувала його дівчина. ОСОБА_3 не пред'явив посвідчення водія, та в присутності 2 свідків відмовився пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння, у зв'язку з чим відносно нього було складено протокол про адміністративне правопорушення за ч.1 ст. 130 КУпАП, та винесено постанову про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 126 КУпАП;

- даними відеозапису з нагрудних камер поліцейського, на якому зафіксовано обставини складання протоколу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_3 за ч.1 ст. 130 КУпАП, а також зафіксовано факт відмови останнього від проходження огляду на стан сп'яніння в присутності свідків ОСОБА_7 та ОСОБА_8.

Крім того, на вказаному відеозаписі зафіксовано, як працівники поліції на перших секундах після зупинки транспортного засобу роблять зауваження водію ОСОБА_3, який помінявся місцями з пасажиркою, яка знаходилася на задньому сидінні. ОСОБА_3, знаходячись на задньому сидінні автомобіля, вийшов з нього та повідомив працівникам поліції, що він керував транспортним засобом. Крім того, останній під час усунення несправності лівої фари, повідомив працівникам поліції, що перед тим як він розпочав рух, ніяких технічних несправностей у автомобіля не було.

Зазначені вище докази жодних сумнівів щодо їх достовірності та допустимості не викликають, оскільки вони оформлені у визначеному процесуальним законом порядку.

Крім того, місцевим судом допитано свідків ОСОБА_4 та ОСОБА_11, які пояснили, що за кермом автомобіля перебувала ОСОБА_4, але показання вказаних свідків не узгоджуються з іншими матеріалами справи про адміністративне правопорушення, а саме: показами інспекторів поліції ОСОБА_9, ОСОБА_10, та відеозаписом з нагрудних камер працівників поліції, на якому (файл 20181015082755000061 00:30:37) зафіксовано як ОСОБА_3, вийшовши з автомобіля, повідомив працівникам поліції, що він є водієм. Крім того, на вказаному відеозаписі (файл 20181015082906000070 00:43:23) зафіксовано як ОСОБА_3 вказував на те, що перед тим як розпочинав рух автомобілем передня фара була в справному стані. За таких обставин, покази вказаних свідків не можуть слугувати підставою для скасування постанови місцевого суду та закриття провадження по справі, у зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_3 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП.

В апеляційній скарзі апелянт посилається на те, що під час складання адміністративних матеріалів не встановлено точного часу вчинення адміністративного правопорушення, але вказані доводи є безпідставними, оскільки вони були предметом дослідження місцевим судом, який вірно встановив, що розбіжності в часі відбулися у зв'язку з різними установками часу на мобільному телефоні та відеокамері, з чим погоджується і суд апеляційної інстанції.

Доводи ОСОБА_3 про відсутність в матеріалах справи направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного сп'яніння, що на його думку є підставою для скасування постанови місцевого суду, є безпідставними, оскільки відповідно до вимог «Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», на яку посилається апелянт, таке направлення до медичної установи оформляється лише у разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським. В даному випадку ОСОБА_3 відмовився від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння як на місці зупинки, так і в найближчому закладі охорони здоров'я, у зв'язку з чим працівниками поліції вказане направлення не складалося, оскільки це не передбачено вказаною інструкцією.

Доводи апелянта про те, що він не керував транспортним засобом, є безпідставними, та спростовуються показаннями інспекторів поліції ОСОБА_9, ОСОБА_10, які узгоджуються з відеозаписом з нагрудних камер працівників поліції.

Крім того, в матеріалах справи міститься квитанція про сплату штрафу відповідно до постанови Серії ЕАВ №666130, згідно якої ОСОБА_3 притягнуто до адміністративної відповідальності за те, що він 15.10.2018 о 00.44 год. керував транспортним засобом та не пред'явив для перевірки посвідчення водія відповідної категорії.

Тобто ОСОБА_3 визнав, що 15.10.2018 о 00.44 год. він керував транспортним засобом та не пред'явив для перевірки посвідчення водія відповідної категорії, за що добровільно сплатив штраф в сумі 425 грн.

Доводи апелянта про те, що порушено його право на захист, оскільки не забезпечено його захисником під час складання адміністративних матеріалів є безпідставними, оскільки згідно даних відеозапису ОСОБА_3 просив забезпечити його захисником в момент, коли працівники поліції пропонували йому пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння, а не під час розгляду справи, як про те зазначено в ст. 268 КУпАП. Під час розгляду справи місцевим судом та в апеляційному суді ОСОБА_3 мав захисника ОСОБА_6, а тому вважаю, що право апелянта на захист не порушено.

Апеляційним судом встановлено відсутність порушень вимог «Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України та Міністерства охорони здоров'я України 09.11.2015 № 1452/735, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 11.11.2015 р. за № 1413/27858, «Інструкції з оформлення поліцейським матеріалів про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі», затвердженої наказом МВС України від 07.11.2015 № 1395, зареєстрованої в МЮ України 10.11.2015 № 1408/27853, та вимог КУпАП при складанні протоколу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_3 за ч.1 ст. 130 КУпАП.

Враховуючи вищевикладене, вважаю, що фактичні обставини справи судом першої інстанції з'ясовані повно та об'єктивно. Вина ОСОБА_3 доведена повністю, а його дії за ч.1 ст. 130 КУпАП кваліфіковані вірно.

Адміністративне стягнення, накладене на ОСОБА_3 в межах санкції ч.1 ст. 130 КУпАП у виді штрафу в розмірі шестисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 10200 гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 рік відповідає положенням ст. 33-35 КУпАП щодо загальних правил накладення стягнень за адміністративні правопорушення, є адекватним скоєному і відповідає особі правопорушника.

З врахуванням вищевикладеного, вважаю, що постанова районного суду є законною та обґрунтованою, а підстави для її скасування та закриття провадження, як того просить апелянт, - відсутні.

Керуючись ст. 294 КУпАП,-

п о с т а н о в и л а:

Постанову Монастирищенського районного суду Черкаської області від 11 січня 2019 року про притягнення ОСОБА_3до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 130 КУпАП та накладення на нього адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі шестисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 10200 гривень, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 рік, - залишити без змін, а апеляційну скаргу ОСОБА_3 - залишити без задоволення.

Постанова остаточна й оскарженню не підлягає.

Суддя: І. А. Соломка