Рішення № 80003974, 15.02.2019, Нетішинський міський суд Хмельницької області

Провадження № 2/679/80/2019

Справа № 679/1529/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 лютого 2019 року м. Нетішин

Нетішинський міський суд Хмельницької області в складі:

судді Гавриленко О.М.,

секретар судового засідання Василюк Л.С.,

номер справи 679/1529/18,

учасники справи:

позивач ОСОБА_1,

відповідач ОСОБА_2 підприємство «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі Відокремленого підрозділу «Хмельницька атомна електрична станція» Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом»,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Нетішин за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі Відокремленого підрозділу «Хмельницька атомна електрична станція» Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» про поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу,

за участю представників учасників справи:

представника позивача ОСОБА_3,

представника відповідача ОСОБА_4,

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі Відокремленого підрозділу «Хмельницька атомна електрична станція» Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» (далі ВП ХАЕС ДП НАЕК «Енергоатом») про поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу.

В обґрунтування позову зазначив, що він працював на посаді інженера- дефектоскопіста лабораторії автоматизованих систем контролю відділу контролю металів ВП ХАЕС НАЕК «Енергоатам». Оскільки виконання обов'язків за займаною посадою передбачає виконання робіт на висоті, він у відповідності з вимогами Порядку проведення медичних оглядів працівників певних категорій, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров'я України від 21 травня 2007 року №246 зобов’язаний був проходити обов'язкові періодичні медичні огляди.

21 грудня 2017 року наказом ВП ХАЕС НАЕК «Енергоатам» №2356 «Про проведення періодичного медичного огляду в 2018 році» та графіком проходження медичного огляду по ВКМ він зобов'язаний був пройти обов'язковий медичний огляд 02 березня 2018 року на базі консультативно-діагностичної поліклініки Комунальний мединий заклад Нетішинської міської ради «СМСЧ м. Нетішин» (далі КМЗ НМР «СМСЧ м. Нетішин»), у зв’язку з чим 02 березня 2018 з'явився в КМЗ НМР «СМСЧ м. Нетішин» для проходження чергового щорічного медичного огляду.

Під час медичного огляду він здав усі необхідні амбулаторні аналізи, пройшов усіх лікарів згідно переліку, сформованого та наданого йому відділом охорони здоров'я ВП ХАЕС НАЕК «Енергоатам». Після чого звернувся до лікаря-нарколога КМЗ НМР «СМСЧ м. Нетішин» ОСОБА_5, яка в проведенні огляду у грубій та неетичній формі йому відмовила.

12 грудня 2018 року розпорядженням НВКМ №93 він був відсторонений від виконання обов'язків, пов'язаних з дією небезпечних факторів та шкідливих умов праці.

08 травня 2018 року у ході ініційованої ним зустрічі для вирішення ситуації, що склалася, лікар-нарколог ОСОБА_5 видала йому направлення на консультацію, дообстеження в Хмельницький обласний наркодиспансер з проханням провести дообстеження та видати допуск до роботи на висоті ВП ХАЕС. У направленні не зазначені будь-які дані щодо соматичного та психічного статусу, попереднього діагнозу, а підставою для направлення, як слідує з його змісту, є дані експрес-тесту від 18 травня 2017 року.

14 травня 2018 року ним подано заяву на ім'я генерального директора ВП ХАЕС НАЕК «Енергоатам» з проханням розглянути можливість видання наказу щодо дообстеження в умовах стаціонару згідно направлення від 08 травня 2018 року зі збереженням середньої заробітної плати на період проведення дообстеження, компенсацією проїзду та інших витрат, пов'язаних з дообстеженням. Однак, листом ВП ХАЕС НАЕК «Енергоатам» від 18 травня 2018 року за №05-283 йому повідомлено, що підстав для підготовки наказу щодо збереження заробітної плати на період проходження дообстеження в умовах стаціонару немає.

21 травня 2018 року наказом ВП ХАЕС НАЕК «Енергоатам» №1343-к позивача відсторонено від роботи без збереження заробітної плати до отримання медичного висновку та зобов'язано його до 01 червня 2018 року пройти медогляд з отриманням висновку медичної комісії щодо придатності до роботи за професією, при цьому виконати вимоги лікарів, які проводять медичний огляд.

23 травня 2018 року, у зв'язку з подальшим ігноруванням ОСОБА_5 вимог законодавства та відстороненням позивача від роботи, він пройшов профілактичний наркологічний огляд в НМНКЛ «Соціотерапія», про що отримав сертифікат серії 12ЯЯУ №315350, згідно з яким за результатами огляду ознак наркологічних захворювань не виявлено.

24 травня 2018 року ОСОБА_1 з'явився до КМЗ СМСЧ м. Нетішин до завідувача відділення профілактики ОСОБА_6 (голова медкомісії), який у його присутності підписав медичну довідку про проходження попереднього (періодичного) медичного огляду без встановлення будь-яких обмежень до роботи за посадою, про що також зроблено запис у медичній карті за підписом ОСОБА_6

31 травня 2018 року наказом ВП ХАЕС НАЕК «Енергоатам» №1452-к його було допущено до роботи на посаді інженера-дефектоскопіста, проте, встановлено обмеження щодо виконання робіт на висоті. П. 1.3 наказу відповідних працівників також зобов'язано проаналізувати можливість переведення позивача на іншу роботу в межах підрозділу з врахуванням медичних обмежень до роботи, а у разі неможливості такого - повідомити ВК. Окрім того, начальнику ВК протягом двох тижнів з дня отримання інформації від ВКМ запропонувати працівнику переведення на іншу роботу з врахуванням медичного висновку. В разі відмови працівника від переведення звільнити за п. 2 ст. 40 КЗпП у зв’язку з виявленою невідповідністю працівника займаній посаді внаслідок стану здоров'я.

У зв'язку з неправомірними діями КМЗ НМР «СМСЧ м. Нетішин» ним було подано позовну заяву до Нетішинського міського суду Хмельницької області про стягнення з медичного закладу завданих збитків та моральної шкоди. Наразі справа перебуває у провадженні суду.

21 серпня 2018 року ВП ХАЕС НАЕК «Енергоатам» було видано наказ №2367-к «Про відсторонення від роботи» на підставі листа КМЗ НМР «СМСЧ м. Нетішин» №1151-1 від 17 серпня 2018 року про «відкликання як недійсної «Медичної довідки №1411 від 24 травня 2018 року про проходження періодичного медичного огляду працівника». П. 4 наказу ОСОБА_1 було зобов'язано до 30 серпня 2018 року надати медичну довідку про проходження періодичного медичного огляду працівника з висновком комісії щодо придатності до роботи за професією. Згідно з п. 7 наказу було припинено дію наказу від 31 травня 2018 року №1452-к.

10 вересня 2018 року наказом ВП ХАЕС НАЕК «Енергоатам» №2609-к позивачу оголошено догану за невиконання вимог наказу ВП ХАЕС НАЕК «Енергоатам» від 21 серпня 2018 року №2367-к «Про відсторонення від роботи» та встановлено новий термін для надання позивачем медичної довідки про проходження медичного огляду з висновком комісії щодо придатності до роботи за професією до 14 вересня 2018 року. Продовжено термін відсторонення від роботи до 14 вересня 2018 року без збереження заробітної плати.

14 вересня 2018 року наказом ВП ХАЕС НАЕК «Енергоатам» №2679-к було продовжено дію п. 3-4 наказу від 01 вересня 2018 року №2609-к, а саме продовжено до 28 вересня 2018 року термін його відсторонення від роботи без збереження заробітної плати.

03 жовтня 2018 року наказом ВП ХАЕС НАЕК «Енергоатам» №2817-к ОСОБА_1 було звільнено за п. 4 ст. 40 КЗпП України - за прогул без поважної причини 01 жовтня 2018 року.

Зазначений наказ ВП ХАЕС НАЕК «Енергоатам» № 2817-к від 03 жовтня 2018 року ОСОБА_1 вважає незаконним, оскільки на його думу, ВП ХАЕС НАЕК «Енергоатам» не повинен був врахувати лист КМЗ НМР «СМСЧ м. Нетішин» №1151-1 від 17 серпня 2018 року про «відкликання як недійсної «Медичної довідки №1411 від 24 травня 2018 року про проходження періодичного медичного огляду працівника», внаслідок чого позивача було відсторонено від роботи та у зв'язку з чим він не з'явився на роботі 01 жовтня 2018 року.

ОСОБА_1 вважає, що у нього не виникло обов'язку з'явитися на роботу у ВП «ХАЕС» 01 жовтня 2018 року, оскільки він не одержував нової медичної довідки взамін тієї, що була видана КМЗ НМ «СМСЧ м. Нетішин» 24 травня 2018 року, адже вважав дії КМЗ НМР «СМСЧ м. Нетішин», як щодо встановлення обмежень у медичній довідці щодо роботи на висоті, так і дії щодо її відкликання неправомірними, у зв'язку з чим ним було подано відповідний позов до суду та така справа перебуває наразі у провадженні Нетішинського міського суду.

Оскільки термін відсторонення від роботи, встановлений наказом №2367- к від 21 серпня 2018 року кожного разу продовжувався у зв'язку з ненаданням ним нової медичної довідки, позивач був переконаний, що цей термін буде знову продовженим.

Об’єктивною причиною його відсутності на робочому місці 01 жовтня 2018 року позивач також вважає вилучення у нього відповідного пропуску за допомогою якого він міг потрапити на територію ВП ХАЕС НАЕК «Енергоатам», у зв'язку з відстороненням його від роботи. Інформації щодо відновлення дії пропуску він не отримував.

ОСОБА_1 переконаний, що у даному випадку мав місце не прогул без поважних причин, а вимушений прогул, оскільки відповідачем не було допущено його до роботи, не видано відповідного пропуску та не повідомлено про можливість його отримання у визначеному порядку.

Окрім того, позивач зазначає, що врахування та покладення відповідачем в основу при прийнятті своїх рішень листа КМЗ НМР «СМСЧ м. Нетішин» №1151-1 від 17 серпня 2018 року про відкликання медичної довідки, не давали йому жодних підстав припускати, що його буде допущено до роботи 01 жовтня 2018 року.

При цьому позивач зважав на те, що сам відповідач у своєму листі від 28 вересня 2018 року №05-502/8720 зазначив про неможливість допущення його до роботи, оскільки власники підприємств, установ, організацій або уповноважені ними органи несуть відповідність згідно з чинним законодавством за допуск до роботи працівника без наявності необхідного медичного висновку.

За вказаних обставин, позивач вважає, що його звільнення є неправомірним, а тому просить визнати незаконним та скасувати наказ про його звільнення, поновити його на роботі та виплатити середній заробіток за час вимушеного прогулу.

29 листопада 2018 року відповідач, в особі генерального директора ВП ХАЕС ДП НАЕК «Енергоатом» ОСОБА_7, надав суду відзив на позовну заяву, в якому просив відмовити у задоволенні позову. У відзиві на позовну заяву відповідач зазначає, що предметом доказування у даній справі - є фактичні обставини, які стосуються безпосередньо спірних правовідносин, а саме факту нез’явлення працівника на робоче місце 01 жовтня 2018 року. Отже, обґрунтування позовних вимог у даній справі обмежено часовими рамками обставин, що обґрунтовують відсутність позивача саме 01 жовтня 2018 року.

Водночас вказує на те, що позивач обґрунтовує вимоги про скасування наказу про звільнення обставинами про проходження медичного огляду та відстороненням від роботи, що на його переконання є невірним, оскільки звільнення позивача відбулось не з обставин проходження останнім медогляду та відсторонення від роботи, а за факт не з’явлення на робочому місці за відсутності на це об’єктивних вагомих причин, тобто за прогул без поважних причин.

Тому на підставі наведеного вважає, що усі подані позивачем докази, що стосуються подій до 01 жовтня 2018 року ніяким чином не обґрунтовують позовних вимог, не спростовують факт прогулу, а тому є неналежними, оскільки не належать до предмета доказування у даній справі.

Крім того, відповідач вважає, що позивач, вказавши на відсутність у нього обов’язку з’явитися на робочому місці 01 жовтня 2018 року, оскільки припустив, що його повторно буде відсторонено від роботи, тим самим визнав факт прогулу.

Таким чином, відповідач зауважує на тому, що висновки позивача проте, що його повторно буде відсторонено від роботи, ґрунтуються лише на припущеннях, на яких не може ґрунтуватись доказування.

Також відповідач вказав, що позивач звертаючись до суду з позовом, вимагаючи визнання наказу про звільнення незаконним, не зазначив у ньому у чому полягає його незаконність, не зазначив підстав позовних вимог, тобто обставин, що свідчать про наявність чи відсутність факту порушення, невизнання чи оспорювання прав позивача, що в свою чергу не дає суду визначити, яка правова норма підлягає до застосування із встановлених обставин з метою відновлення порушеного права. Крім того, позивач обираючи такий спосіб захисту, як відновлення становища, що існувало до порушення його прав, не вказав жодну матеріальну норму права, яка порушена виданням даного наказу, що свідчить про безпідставність заявленого ним позову.

На підставі наведеного просив у позові відмовити повністю.

05 грудня 2018 року позивач подав до суду клопотання про збільшення розміру позовних вимог, в якому на обґрунтування вимоги про стягнення з відповідача середнього заробітку за час вимушеного прогулу вказав період за який просить стягнути такий заробіток, а саме з 03 жовтня 2018 року по 05 грудня 2018 року та надав розрахунок середнього заробітку за час вимушеного прогулу за вказаний період, згідно якого і просить такий стягнути у сумі 43 269,30 грн.

12 грудня 2018 року представник позивача подала до суду відповідь на відзив на позовну заяву, в якій зазначила, що вважає непоґрунтованими твердження відповідача про те, що обставини викладені у позовній заяві про події, що відбувалися до 01 жовтня 2018 року не обґрунтовують позовних вимог позивача, оскільки саме дані події вказують на поважність причин відсутності позивача на робочому місці 01 жовтня 2018 року.

Вважає, що відсторонення від роботи без збереження заробітної плати виключає обов’язок працівника появлятись на робочому місці. Звернула увагу на те, що у позивача було вилучено перепустку, яка є необхідною умовою доступу до робочого місця.

Окремо зазначила, що єдиною умовою для допуску позивача до роботи на посаді було отримання медичної довідки, яка була наявна, однак відкликана КМЗ НМР «СМСЧ м. Нетішин», що на переконання позивача є незаконним, про що з цього приводу він звернувся до суду та одночасно звернувся до відповідача про врахування даних обставин, щоб не допустити порушень його трудових прав. На думу представника позивача, відповідач усвідомлював те, що у позивача не було іншої можливості у його допуску на роботу, окрім, як отримання судового рішення про визнання дій КМЗ НМР «СМСЧ м. Нетішин» щодо відкликання медичної довідки неправомірними.

Також представник позивача вважає, що відповідач знав, що ні 10 вересня 2018 року, а ні пізніше медична довідка позивачем не буде надана, оскільки останній повідомив його про відсутність у нього намірів виконувати неправомірні вимоги лікарні та проходити повторно наркологічний огляд, проте, відповідач повторно наказом продовжив термін відсторонення позивача від роботи до 14 вересня 2018 року. 14 вересня 2018 року позивач декілька годин був присутній на території підприємства, проте йому не надали жодних інструкцій щодо його подальших дій, а тим числом продовжили йому термін відсторонення від роботи, про що його повідомили шляхом надіслання наказу про відсторонення поштовою кореспонденцією на його адресу проживання. Вказані обставини, на переконання представника позивача є визначальними при оцінюванні поважності причини відсутності позивача на роботі 01 жовтня 2018 року.

Крім того, звернула увагу також на те, що відповідачем неодноразово ініціювалось питання про звільнення позивача з роботи, однак дані ініціативи не були підтримані юридичним відділом та профспілкою відповідача, у зв’язку з невідповідністю таких вимогам законодавства. Щодо твердження відповідача про безпідставність позову, то зазначила, що у позові чітко зазначено, що відповідач порушив положення п. 4 ст. 40 КЗпПУ, яка передбачає підстави розірвання трудового договору за вказаною нормою, а саме, те, що наказ про звільнення з підстав зазначених в п. 4 ст. 40 КЗпПУ може бути виданий виключно у випадку прогулу без поважних причин, що у даному випадку не мало місце.

11 січня 2019 року позивач подав до суду клопотання про збільшення розміру позовних вимог, де на обґрунтування вимоги про стягнення з відповідача середнього заробітку за час вимушеного прогулу вказав збільшений період за який просить стягнути такий заробіток, а саме з 03 жовтня 2018 року по 11 січня 2019 року та надав відповідний розрахунок середнього заробітку за час вимушеного прогулу за вказаний період, згідно якого і просить такий стягнути в сумі 66 346,26 грн.

Будь-яких інших заяв та клопотань від учасників справи не надходило.

Ухвалою судді Нетішинського міського суду Хмельницької області від 12 листопада 2018 року вказану позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, справу постановлено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження.

Інші процесуальні дії у справі судом не здійснювалися.

В судовому засіданні позивач та його представник підтримали заявлений позов з підстав зазначених у ньому. Додатково позивач пояснив, що не заперечує того, що дійсно 01 жовтня 2018 року він не був на території підриємства, однак свою відсутність пояснює тим, що був переконаний в тому, що наказ про його відсторонення від роботи буде пролонговано, оскільки ще раніше він повідомив відповідача про відсутність у нього намірів проходити повторно медогляд, що було єдиною умовою його допуску до роботи і про те, що він чекає на рішення суду. Крім того, наказ про його відсторонення, що мав місце 14 вересня 2018 року, відповідач йому надіслав поштою, що ним було розцінено, як відповідь на його заяву про надіслання будь-яких рішень щодо нього на адресу за його місця проживання. А тому він був переконаний, що відповідач пролонгує наказ про його відсторонення та недійшле такий йому поштовою кореспонденціє, як це було ним здійснено попереднього разу.

Щодо своєї переконаності про пролонгацію відповідачем наказу про його відсторонення зазначив, що не мав сумніву у такому, оскільки єдина підстава про відсторонення його на роботі станом на 28 вересня 2018 року не відпала.

Своє небажання проходити дообстеження в медичному закладі м. Хмельницька пояснив відсутністю в такому будь-якого обладнання для обстеження, нестерпними умовами перебування та неоплатою такого до обстеження відповідачем, що йому було відомо зі слів знайомого, який проходив таке до обстеження в названому закладі. На запитання представника відповідача проте, те де він був 01 жовтня 2018 року, вказав, що таке повідомляти йому не зобов’язаний.

Представник позивача в судовому засіданні додатково зазначила, що ОСОБА_1 виконував різні види робіт по виконанню обов’язків щодо своєї роботи, не усі з них містили обмеження щодо проходження медогляду саме, що стосується можливості працювати на висоті, однак відповідач повністю відсторонив позивача від роботи без виплати заробітної плати, що вважає неправомірним, оскільки останній не мав іншого джерела існування.

Наголосила на тому, що дійсно позивач 01 жовтня 2018 року був відсутній на роботі, однак з поважних причин, які зазначені у позові та відповіді на відзив на позовну заяву. З цих підстав просила позов задовольнити повністю.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав та просив у позові відмовити з підстав зазначених у відзиві на позовну заяву. Додатково зазначив, що у позивача був обов’язок з’явитись на територію підприємства, звернутись з заявою про видачу йому пропуску та дізнатись про подальше перебування його на роботі, зазначивши про зміну чи не зміну обставин, які стали підставою для його відсторонення від роботи. Зауважив на тому, що ВП ХАЕС ДП НАЕК «Енергоатом» є стратегічним об’єктом зі спеціальним режимом, а тому і вимоги щодо допуску до роботи на такому підприємстві є високі, що в такому випадку є виправданим.

Вказав, що переконаність позивача в тому, що його в подальшому буде відсторонено від роботи, є лише його припущенням. Крім того, звернув увагу не те, що якби позивач з’явився на роботу, то роботодавець мав можливість за даних обставин розглядати також питання про переведення його на іншу роботу, не пов’язану з роботою на висоті, однак своєю відсутністю позивач позбавив роботодавця такої можливості.

Окрім того, представник відповідача вважає, що єдиним належним та допустимим доказом є наказ ВП ХАЕС ДП НАЕК «Енергоатом» №2817-к від 03 жовтня 2018 року про звільнення ОСОБА_1, інші письмові документи, які містяться в матеріалах справи є неналежними доказами, так як не стосуються предмета доказування.

Заслухавши учасників справи, встановивши фактичні обставини справи, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог та заперечень, дослідивши та оцінивши докази, проаналізувавши норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, суд вважає, що в позові слід відмовити повністю зважаючи на таке.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 працював у ВП ХАЕС ДП НАЕК «Енергоатом» інженером – дефектоскопістом лабораторії автоматизованих систем контролю металів.

З наказу ВП ХАЕС ДП НАЕК «Енергоатом» №2367-к від 21 серпня 2018 року встановлено, що ОСОБА_1 відсторонено від роботи до надання ним медичної довідки про проходження періодичного медичного огляду працівника з висновком комісії щодо придатності до роботи за професією та встановлено термін надати таку довідку до 30 серпня 2018 року. З цього ж наказу вбачається, що підставою відсторонення позивача був лист КМЗ НМР «СМСЧ м. Нетішин» №1151-1 від 17 серпня 2018 року про відкликання як недійсної «Медичної довідки про проходження періодичного медичного огляду працівника» №1411 від 24 травня 2018 року (арк. спр. 6).

Наказом ВП ХАЕС ДП НАЕК «Енергоатом» №2609-к від 10 вересня 2018 року ОСОБА_1 оголошено догану за невиконання вимог вищезазначеного наказу №2367-к від 21 серпня 2018 року, встановлено термін надання ОСОБА_1 медичної довідки про проходження ним медичного огляду з висновком комісії щодо придатності до роботи за професією до 14 вересня 2018 року та продовжено термін його відсторонення від роботи з 10 вересня 2018 року до 14 вересня 2018 року (арк.спр.7).

З вказаним наказом ОСОБА_1 ознайомлений 10 вересня 2018 року, про що свідчить його особистий підпис на цьому ж наказі.

Згідно наказу ВП ХАЕС ДП НАЕК «Енергоатом» та №2679-к від 14 вересня 2018 року термін відсторонення від роботи ОСОБА_1, інженера – дефектоскопіста лабораторії автоматизованих систем контролю відділу контролю металів, без збереження заробітної плати, продовжено до 28 вересня 2018 року. З цього ж наказу судом встановлено, що підставою його винесення є ненадання ОСОБА_1 в строк до 14 вересня 2018 року медичної довідки про проходження періодичного медичного огляду працівника з висновком комісії щодо придатності до роботи за професією (арк. спр. 8).

Зазначений наказ згідно даних листа від 17 вересня 2018 року за №51/484-8281 був доведений до відома позивача шляхом його поштового направлення ВП ХАЕС ДП НАЕК «Енергоатом» ОСОБА_1 за адресою місця його проживання (арк. спр. 10).

03 жовтня 2018 року наказом ВП ХАЕС ДП НАЕК «Енергоатом» №2817-к ОСОБА_1 звільнений з роботи інженера – дефектоскопіста лабораторії автоматизованих систем контролю металів за прогул без поважної причини 01 жовтня 2018 року (арк. спр. 9).

Зазначений наказ згідно даних листа від 04 жовтня 2018 року за №51/528-8881 був доведений до відома позивача шляхом його поштового направлення ВП ХАЕС ДП НАЕК «Енергоатом» ОСОБА_1 за адресою місця його проживання. В цьому ж листі останньому запропоновано прибути у відділ кадрів підприємства для отримання трудової книжки (арк. спр. 10).

В судовому засіданні ОСОБА_1 не заперечував своє відсутності 01 жовтня 2018 року на роботі. Проте, таку відсутність останній мотивував наявністю поважних причин, не погодившись тим самим з рішенням відповідача про його звільнення, а саме звільнення за прогул без поважних причин.

ОСОБА_1 вважає, що його звільнили з роботи неправомірно, обрав спосіб захисту свого порушеного права шляхом звернення вимоги про визнання незаконним та скасування наказу про його звільнення, поновлення його на роботі та виплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу, в зв‘язку з чим звернувся до суду за захистом свого порушеного права.

Таким чином, спірні правовідносини, що виникли між сторонами з приводу розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу, регулюються нормами Кодексу законів про працю України.

На підставі пункту 4 частини першої статті 40 КЗпП України власник або уповноважений ним орган має право розірвати трудовий договір у випадку здійснення працівником прогулу без поважних причин. Прогул – це відсутність працівника на роботі без поважних причин більше трьох годин (безперервно чи загалом). Для звільнення працівника на такій підставі власник або уповноважений ним орган повинен мати докази, що підтверджують відсутність працівника на робочому місці більше трьох годин упродовж робочого дня.

Невихід на роботу у зв'язку із самовільним використанням працівником відпустки, відгулів за відпрацьовані раніше дні, залишення роботи без попередження власника чи уповноваженого ним органу визнаються прогулом і можуть бути причиною звільнення працівника.

Виходячи з аналізу наведених норм закону та встановлених обставин – факту відсутності ОСОБА_1 на роботі 01 жовтня 2018 року, суд приходить висновку, про підставність звільнення позивача з роботи, оскільки наведені ним причини відсутності на роботі, на переконання суду, не є поважними.

01 жовтня 2018 року ОСОБА_1 не з’явився на роботу, оскільки припускав, що його вкотре буде відсторонено від роботи, а наказ про його відсторонення йому відповідач надійшле поштовою кореспонденцією, як попередній наказ про його відсторонення.

Згідно з ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доводи позивача, про те, що він не мав доступу до робочого місця, оскільки у нього був відібраний пропуск, висновків суду не спростовують. В даному випадку, суд погоджується з твердженням представника відповідача, проте, що у ОСОБА_1 був обов’язок по закінченню терміну на який його було відсторонено від роботи, з’явитись на роботу. Впевненість позивача у тому, що відповідач вкотре продовжить термін відсторонення його від роботи, судом розцінюється, як припущення позивача та не поважною причиною його відсутності 01 жовтня 2018 року на роботі.

Водночас суд зауважує на тому, що ОСОБА_1 не оскаржував у судовому порядку накази про його відсторонення від роботи та наказ про оголошення йому догани.

Також, суд критично відноситься до тверджень позивача про те, що останній не зобов’язаний пояснювати відповідачу про те, де він знаходився 01 жовтня 2018 року та з таким не погоджується, оскільки при відстороненні від робити позивач продовжував перебувати у трудових відносинах з відповідачем, лише не виконував функціональні обов’язки.

Отже, за встановлених обставин та вимог закону, суд дійшов висновку про те, що ОСОБА_1 самовільно, без погодження з відповідачем не вийшов на роботу 01 жовтня 2018 року, тобто вчинив прогул, у зв’язку із чим його звільнення за пунктом 4 частини першої статті 40 КЗпП України є законним.

Поряд з цим, суд погоджується з твердженням представника відповідача, про те що неналежними у даній справі є надані позивачем такі докази, як наказ ВП ХАЕС ДП НАЕК «Енергоатом» №2367-к від 21 серпня 2018 року про відсторонення від роботи (арк. спр. 85), наказ ВП ХАЕС ДП НАЕК «Енергоатом» №2609-к від 10 вересня 2018 року про притягнення до дисциплінарної відповідальності (арк. спр. 86), наказ ВП ХАЕС ДП НАЕК «Енергоатом» №2679-к від 14 вересня 2018 року про продовження дії п. 3-4 наказу від 10 вересня 2018 року №2609-к (арк. спр. 88), запит ОСОБА_1 до КМЗ НМР «СМСЧ м. Нетішин» на доступ до інформації від 21 серпня 2018 року (арк. спр. 92), лист КМЗ НМР «СМСЧ м. Нетішин» №995-2 від 11 липня 2018 року (арк. спр. 94), медична довідка ОСОБА_1 №1411 від 24 травня 2018 року (арк. спр. 96), сертифікат про проходження профілактичного медичного огляду серії 12ЯЯУ №315350 від 23 травня 2018 року (арк. спр. 97), лист ВП ХАЕС ДП НАЕК «Енергоатом» до ОСОБА_1 №05-502/8720 від 28 вересня 2018 року (арк. спр. 98), лист ОСОБА_1 адресований генеральному директору ВП ХАЕС ДП НАЕК «Енергоатом» від 10 вересня 2018 року (арк. спр. 52), витяг з протоколу №82 засідання профспілкового комітету ХАЕС від 25 вересня 2018 року (арк. спр. 104), заява ОСОБА_1 адресована генеральному директору ВП ХАЕС ДП НАЕК «Енергоатом» від 14 вересня 2018 року (арк. спр. 101), оскільки вони не стосуються предмета доказування, а тому такі відхиляє виходячи з наступного.

Відповідно ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Приписами ч. 1 ст. 76 ЦПК України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

З аналізу вищезазначених норм вбачається, що доказами є дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність певних обставин і які мають значення для вирішення справи, водночас у перелічених вище наданих позивачем доказах відсутні такі, оскільки вони стосуються іншого предмету доказування та виходять за часові межі обставин, які є предметом доказування.

Тому, дані докази визнаються судом неналежними так як вони не пов’язані з предметом доказування та не мають зв’язку з фактами, які входять в предмет доказування.

Окрім того, суд відхиляє, як недопустимі, подані позивачем такі докази, як правовий висновок юридичного відділу ВП ХАЕС №45 від 06 серпня 2018 року (арк. спр. 54) та правовий висновок щодо подання звільнення ОСОБА_1 (арк. спр. 105), оскільки позивач не довів, що він отримав дані документи з дотриманням порядку збирання і представлення доказів, не надав оригінали даних документів для їх безпосереднього огляду в судовому засіданні, а їх достовірність була піддана сумніву стороною відповідача.

При вирішенні питання розподілу судових витрат суд враховує вимоги ст. 141 ЦПК України та, зважаючи на відмову в позові, приходить висновку, що такі слід покласти на позивача.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 141, 263-265, 268, 279 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

В позові ОСОБА_1 до Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом», в особі Відокремленого підрозділу «Хмельницька атомна електрична станція» Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» про поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу відмовити повністю.

Судові витрати покласти на ОСОБА_1.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Хмельницького апеляційного суду або через Нетішинський міський суд Хмельницької області (відповідно до п.п. 15.5. п. 15 ч. 1 Перехідних положень ЦПК України в редакції Закону №2147-VIII від 03 жовтня 2017 року) протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач ОСОБА_1, місце проживання: 30100, АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_1.

Відповідач ОСОБА_2 підприємство «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі Відокремленого підрозділу «Хмельницька атомна електрична станція» Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом», місцезнаходження: 30100, Хмельницька область, м. Нетішин, вул. Енергетиків, 20, ЄРДПОУ 21313677.

Повне судове рішення складено 20 лютого 2019 року.

Суддя О.М.Гавриленко