Рішення № 80003964, 19.02.2019, Нетішинський міський суд Хмельницької області

Провадження № 2/679/79/2019

Справа № 679/1528/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 лютого 2019 року м. Нетішин

Нетішинський міський суд Хмельницької області в складі:

судді Гавриленко О.М.,

секретар судового засідання Василюк Л.С.,

номер справи 679/1528/18,

учасники справи:

позивач ОСОБА_1 відділення Фонду державного майна України по Хмельницькій області,

відповідач ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засідання за правилами загального позовного провадження в залі суду в м. Нетішин цивільну справу за позовом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Хмельницькій області до ОСОБА_2 про стягнення боргу,

за участю представників учасників справи:

представника позивача ОСОБА_3,

представника відповідача ОСОБА_4,

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2018 року ОСОБА_1 відділення Фонду державного майна України по Хмельницькій області звернулось до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення боргу.

В обґрунтування позовних вимоги зазначено, що між ОСОБА_1 відділенням Фонду державного майна України по Хмельницькій області та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 25 червня 2014 року був укладений договір №1580 оренди індивідуально визначеного (нерухомого) майна, що належить до державної власності – нежитлових приміщень, загальною площею 46,0 кв.м, на другому поверсі будівлі, яка розміщена за адресою: 30100, Хмельницька область, м. Нетішин, просп. Курчатова, 2/1, та перебувала на балансі Хмельницької дирекції УДППЗ «Укрпошта» (правонаступник ПАТ «Укрпошта»). Вказаний договір було укладено строком на 2 роки 11 місяців, тобто такий мав діяти з 25 червня 2014 року по 24 травня 2017 року.

Відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських організацій 27 листопада 2015 року припинено підприємницьку діяльність відповідача, що відповідно до п. 10.6 зазначеного вище договору є підставою для припинення його чинності. Оскільки майно позивачу на день звернення до суду не було повернуте, позивач вказує на обов’язок орендаря сплачувати орендну плату до дня його повернення за актом приймання-передавання включно, що визначено п. 3.11. договору.

Однак, зобов'язання по сплаті орендної плати відповідач, всупереч п.п. 3.1., 3.11., 5.3. договору, належним чином не виконав, внаслідок чого утворилась заборгованість з орендної плати за період листопада 2017 року по вересень 2018 року в розмірі 2974 грн. 23 коп.

У зв'язку з фактичною наявністю у відповідача заборгованості з орендної плати, ОСОБА_1 відділенням в порядку п. 3.7. договору була нарахована пеня за в розмірі 473 грн. 43 коп., штраф згідно з п. 3.8. договору у розмірі 10% від суми заборгованості, тобто 297 грн. 42 коп. та відповідно до п. 10.10 договору неустойка у розмірі подвійної орендної плати за користування майном за час прострочення в розмірі 9254 грн. 98 коп.

Оскільки письмові претензії позивача від 14 вересня 2017 року №18-08-02409 та від 21 лютого 2018 року №18-08-00520 щодо порушення умов договору залишилися без виконання, останній, посилаючись на норми права, які містяться в ст.ст. 525, 526 ЦК України, ст. 193 ГК України, ст.ст. 10, 27 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», просить стягнути з ОСОБА_2 для зарахування до державного бюджету України 12999 грн. 96 коп. та на свою користь витрати на оплату судового збору в розмірі 1762 грн.

Відповідач відзив на позовну заяву, де були б зазначені заперечення щодо наведених позивачем обставин та правових підстав позову, суду не надав.

08 січня 2019 року позивачем подано клопотання про збільшення розміру позовних вимог, в якому останній просить стягнути з відповідача на свою користь для зарахування до Державного бюджету України 3543 грн. 60 коп. боргу по орендній платі за період з листопада 2017 року по листопад 2018 року, 685 грн. 96 коп. пені, 354 грн. 36 коп. штрафу, 10881 грн. 76 коп. неустойки, всього 15465 грн. 68 коп. Збільшення розміру позовних вимог позивач обґрунтував тим, що після його звернення з позовом до суду та відкриття провадження у даній справі відповідачем заборгованість по орендній платі не погашена, орендоване майно балансоутримувачу не повернуте та акт приймання-передавання останнім не надано.

Будь-яких заяв та клопотань від учасників справи не надходило.

Ухвалою судді Нетішинського міського суду Хмельницької області від 14 листопада 2018 року дана позовна заява прийнята до розгляду та відкрите провадження у справі, розгляд якої постановлено здійснювати за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою Нетішинського міського суду Хмельницької області від 11 січня 2019 року підготовче провадження у справі закрито та таку призначено до судового розгляду по суті.

Інші процесуальні дії у справі судом не здійснювалися.

Представник позивача у судовому засіданні позов підтримав частково та просив стягнути 685 грн. 96 коп. пені та 10881 грн. 76 коп. неустойки. Не наполягав на стягненні заборгованості по орендній платі та штрафу за період з листопада 2017 року по жовтень 2018 року, оскільки такі відповідачем були сплачені, а також за листопад 2018 року зважаючи на те, що з 30 жовтня 2018 року позивач не є власником орендованого відповідачем майна.

Відповідач, будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце розгляду справи, в судове засідання не з’явився.

Представник відповідача в судовому засіданні не визнав позов в частині стягнення пені та неустойки. Додатково пояснив, що на момент укладення договору оренди відповідач не мав статусу фізичної особи-підприємця, даний договір не підписував та фактично не користувався орендованим майном, а зобов’язання по сплаті орендної плати від його імені здійснювала інша особа. При цьому зазначив, що погашення заборгованості по орендній платі також від його імені здійснила інша особа.

Щодо стягнення неустойки зазначив, що на момент звернення до суду позивач не був власником орендованого майна, не був орендодавцем, а тому не мав права на звернення з такою вимогою.

При вирішенні питання щодо стягнення пені просив застосувати строк позовної давності в шість місяців, визначений Господарським кодексом України.

Заслухавши представників позивача та відповідача, встановивши фактичні обставини справи, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог та заперечень, дослідивши та оцінивши докази, проаналізувавши норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, суд вважає, що позов належить задовольнити частково зважаючи на таке.

З договору №1580 оренди індивідуально визначеного (нерухомого) майна, що належить до державної власності (далі Договір оренди) від 25 червня 2014 року (арк. спр. 7-9) та акту приймання-передавання від 25 червня 2014 року (арк. спр. 10) судом встановлено, що ОСОБА_1 відділення Фонду державного майна України по Хмельницькій області передало, а фізична особа-підприємець ОСОБА_2 прийняв у строкове платне користування індивідуально визначене (нерухоме) майно – нежитлові приміщення (реєстраційний номер 21560045.2300.АААЖЕК159), загальною площею 46,0 кв.м, на другому поверсі будівлі, яка розміщена за адресою: 30100, Хмельницька область, м. Нетішин, просп. Курчатова, 2/1, та які перебувають на балансі Хмельницької дирекції УДППЗ «Укрпошта» (правонаступник ПАТ «Укрпошта»). Вказаний договір було укладено строком на 2 роки 11 місяців з 25 червня 2014 року по 24 травня 2017 року включно.

Таким чином між сторонами склалися правовідносини пов’язані з передачею в оренду індивідуально визначеного майна, що перебуває у державній власності, а також майнові відносини між орендодавцем та орендарем щодо сплати орендної плати, які регулюються Законом України «Про оренду державного та комунального майна» та Цивільним кодексом України.

Згідно зі статтями 525, 526, 530 ЦК України зобов'язання мають виконуватися належним чином і в термін передбачений договором, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається, боржник не звільняється від відповідальності за виконання грошового зобов'язання.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Статтею 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема у вигляді сплати винною особою неустойки (штрафу, пені).

Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Статтею 638 ЦК України передбачено, що договір вважається укладеним якщо сторони в належній формі та в передбаченому законом порядку досягли згоди з усіх істотних умов.

Положеннями ст. 10 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» визначено, що термін на який укладається договір та виконання зобов’язань є істотними умовами договору оренди державного майна. Статтями 18 та 19 зазначеного закону встановлено, що орендар зобов'язаний вносити орендну плату своєчасно і в повному обсязі незалежно від наслідків господарської діяльності. Зазначені положення продубльовані у п. 5.3. Договору оренди.

Відповідно п. 3.1. зазначеного вище Договору орендна плата визначена на підставі Методики розрахунку орендної плати, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04 жовтня 1995 року №786 зі змінами і доповненнями, та становить без ПДВ за базовий місяць розрахунку – травень 2014 року - 204 грн. 21 коп.

Орендна плата за кожен наступний місяць визначається шляхом корегування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць, що визначено п. 3.3. Договору оренди.

Згідно даних відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, підприємницьку діяльність фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 припинено 27 листопада 2015 року (арк. спр. 24, 25), що є підставою для припинення чинності договору оренди відповідно до п. 10.6. Договору оренди.

Водночас п.п. 10.8., 10.9. Договору оренди визначено, що у разі припинення або розірвання цього договору майно протягом трьох робочих днів повертається орендарем балансоутримувачу та вважається поверненим з моменту підписання акта приймання-передавання, обов’язок щодо складання якого покладається на орендаря.

У разі припинення (розірвання) договору оренди орендар сплачує орендну плату до дня повернення майна за актом приймання-передавання включно. Закінчення строку дії договору оренди не звільняє орендаря від обов’язку сплатити заборгованість за орендною платою, якщо така виникла, у повному обсязі, ураховуючи санкції, до державного бюджету та балансоутримувачу, що обумовлено в п. 3.11. Договору оренди.

Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, акт приймання-передавання нежитлового приміщення сторонами договору оренди не підписувався та відповідно майно орендарем не поверталось ні після припинення ним підприємницької діяльності 27 листопада 2015 року, ні по закінченню строку дії договору оренди 24 травня 2017 року, тому, на переконання суду, відповідач зобов’язаний сплатити заборгованість за орендною платою з врахуванням штрафних санкцій, що відповідатиме умовам Договору оренди та приписам ч. 2 ст. 795 ЦК України.

У відповідності до вказаної норми закону повернення наймачем предмета договору найму оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту договір найму припиняється.

Водночас суд зауважує, що у випадку припинення суб’єкта підприємницької діяльності - фізичної особи (виключення з реєстру суб’єктів підприємницької діяльності) її зобов’язання за укладеними договорами не припиняються, а залишаються за нею як фізичною особою, оскільки фізична особа не перестає існувати. Фізична особа-підприємець відповідає за своїми зобов’язаннями, пов’язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном. До аналогічних висновків прийшов ВСУ, висловивши відповідну правову позицію в постанові від 04 грудня 2013 року у справі №6-125цс13.

Щодо виконання зобов'язань за Договором оренди від 25 червня 2014 року зі сторони відповідача, то останній не виконував у повному обсязі взяті на себе зобов’язання за договором в частині орендної плати, у зв’язку з чим за період з листопада 2017 року по жовтень 2018 року за відповідачем утворилась заборгованість в сумі 3256 грн. 94 коп. (арк. спр. 47).

Позивач з метою врегулювання питання щодо внесення заборгованості з орендної плати звертався до відповідача з претензіями 14 вересня 2017 року за №18-08-02409 та 21 лютого 2018 року за №18-08-00520, в яких повідомив останнього про наявність заборгованості по орендній платі, штрафних санкцій щодо несвоєчасності або не в повному розмірі сплати такої, а також про обов’язок щодо повернення баласноутримувачу орендованого майна та сплати неустойки за несвоєчасність повернення такого майна (арк. спр. 11, 12).

Вказана заборгованість в сумі 3256 грн. 94 коп. ОСОБА_2 погашена 11 лютого 2019 року в сумі 2973 грн. 23 коп. разом з нарахованою відповідно до п. 3.8. Договору оренди сумою штрафу у розмірі 10% від суми заборгованості в розмірі 297 грн. 42 коп., та 18 лютого 2019 року в сумі 282 грн. 71 коп. разом з нарахованою відповідно до п. 3.8. Договору оренди сумою штрафу у розмірі 10% від суми заборгованості в розмірі 28 грн. 27 коп., що підтверджується даними розрахунку за договором оренди від 25 червня 2014 року №1580, наданого позивачем станом на 18 лютого 2019 року (арк. спр. 65), квитанції №118 від 18 лютого 2019 року (арк. спр.66), та не заперечувалось представником останнього в судовому засіданні.

Що стосується нарахованої позивачем орендної плати та штрафу за листопад 2018 року, то такі, на переконання суду, не підлягають до стягнення з відповідача у зв’язку з перереєстрацією 30 жовтня 2018 року права власності на об’єкт оренди за ПАТ «Укрпошта», що підтверджується даними витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 08 листопада 2018 року за №144537465 (арк. спр. 67).

На це ж вказують дані листа від 23 листопада 2018 року за №19-2882 та переліку об’єктів нерухомого майна, яке обліковується на балансі Хмельницької дирекції УДППЗ «Укрпошта» та передається до статутного капіталу ПАТ «Укрпошта» (арк. спр.68-72).

Не заперечував вказаних обставин в судовому засіданні і представник позивача.

Вирішуючи питання щодо стягнення пені, яку відповідач зобов’язаний сплатити до Державного бюджету України відповідно до вимог п. 3.7. договору оренди, суд прийшов наступного висновку.

Згідно наданого позивачем розрахунку пеня за договором оренди №1580 від 25 червня 2014 року нарахована відповідачу за період з 13 грудня 2017 року по 03 січня 2019 року в сумі 685 грн. 96 коп. (арк. спр. 48).

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання (ч. 2 ст. 549 ЦК України). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 ЦК України).

За положеннями ст. 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнутий до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Умовами Договору оренди, а саме п. 3.7. передбачено застосування пені як виду цивільно-правової відповідальності за несвоєчасне або не в повному обсязі виконання зобов’язань щодо сплати оренди у розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості з урахуванням індексації, за кожен день прострочення, включаючи день оплати.

Згідно з п. 3.8. Цього Договору сторонами передбачена сплата штрафу у розмірі 10% від суми заборгованості, як виду цивільно-правової відповідальності у разі, якщо на дату сплати орендної плати заборгованість за нею становить загалом не меншу, ніж три місці.

Враховуючи вищевикладене та відповідно до ст. 549 ЦК України штраф і пеня є одним видом цивільно-правової відповідальності, а тому їх одночасне застосування за одне й те саме порушення - строків виконання грошових зобов'язань за договором оренди свідчить про недотримання положень, закріплених у ст. 61 Конституції України щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме порушення.

Зазначена правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 21 жовтня 2015 року № 6-2003цс15, яка відповідно до ст. 360-7 ЦПК України має враховуватися судами при застосуванні таких норм права.

Виходячи з наведеного та враховуючи сплату відповідачем суми нарахованого штрафу, суд приходить висновку про відсутність підстав для застосування до відповідача ще одного виду цивільно-правової відповідальності у виді пені.

Вирішуючи вимогу позивача щодо стягнення неустойки, суд приходить висновку про доцільність застосування положень ч. 3 ст. 551 ЦК України, згідно яких розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

При цьому суд бере до уваги, що розмір неустойки у сумі 10881 грн. 76 коп., значно перевищує розмір основного боргу у сумі 3256 грн. 94 коп., а також те, що позивач не вжив своєчасних заходів щодо зменшення збитків, оскільки вперше право позивача на позов, в зв’язку з порушенням його прав орендодавця відповідачем, виникло з моменту втрати чинності догорову та спливом трьох робочих днів, визначених п. 10.8. Договору оренди, який встановлює обов’язок орендаря повернути майно у разі припинення або розірвання вказаного договору, в той час, як позивач звернувся з позовом лише 09 листопада 2018 року.

Визначаючи розмір неустойки, що підлягає до сплати, суд враховує погашення відповідачем заборгованості зі сплати орендних платежів та штрафу, що в розумінні названої вище норми закону суд вважає істотною обставиною, а також визначені ст. 3 ЦК України засади справедливості, добросовісності та розумності, та вважає що до стягнення підлягає неустойка в розмірі основного боргу по сплаті орендної плати, який був підставою для звернення до суду.

При цьому, суд відхиляє аргументи представника відповідача про те, що на момент укладення договору оренди останній не мав статусу фізичної особи-підприємця, даний договір не підписував та фактично не користувався орендованим майном, а зобов’язання по сплаті орендної плати від його імені здійснювала інша особа, оскільки такі не підтверджені належними, допустимими та достовірними доказами в розумінні ст.ст. 77-70 ЦПК України.

Суд зауважує, що зазначені аргументи ґрунтуються лише на припущеннях представника відповідача та спростовані зазначеними вище доказами.

Відхиляються судом і аргументи представника відповідача щодо відсутності у позивача права на звернення до суду з вимогою про стягнення з відповідача неустойки за невиконання обов’язку щодо неповернення майна, оскільки на момент звернення до суду позивач не був власником орендованого майна – орендодавцем, так як останнім ставляться вимоги щодо захисту порушеного права в період дії договірних зобов’язань.

За вказаних обставин суд вважає, що порушене право позивача підлягає захисту шляхом часткового задоволення позову.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд вважає, що з відповідача на користь позивача у відповідності до вимог ст. 141 ЦПК України підлягає стягненню судовий збір пропорційно розміру задоволених позовних вимог, що становить 496 грн. 18 коп.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 141, 263-265, 268 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов Регіонального відділення Фонду державного майна України по Хмельницькій області до ОСОБА_2 про стягнення боргу задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Регіонального відділення Фонду державного майна України по Хмельницькій області для зарахування до державного бюджету України (р/р 31117094022004, отримувач УК у м. Нетішин, код банку 899998, банк отримувача: Казначейство України, код отримувача: 37858841) неустойку в сумі 3256 (три тисячі двісті п’ятдесят шість) гривень 94 копійки.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Регіонального відділення Фонду державного майна України по Хмельницькій області (р/р 35210097016420, МФО 820172, код 02898152, банк одержувача: ДКСУ м. Київ) 496 (чотириста дев’яносто шість) гривень 18 копійок судового збору.

В позові Регіонального відділення Фонду державного майна України по Хмельницькій області до ОСОБА_2 про стягнення пені в сумі 685 гривень 96 копійок та неустойки в сумі 7624 гривні 82 копійки – відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Хмельницького апеляційного суду або через Нетішинський міський суд Хмельницької області (відповідно до п.п. 15.5 п. 15 ч. 1 Перехідних положень ЦПК України в редакції Закону №2147-VІІІ від 03 жовтня 2017 року) протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач ОСОБА_1 відділення Фонду державного майна України по Хмельницькій області, місцезнаходження: 29013, м. Хмельницький, вул. Соборна, 75, ЄДРПОУ 02898152.

Відповідач ОСОБА_2, місце проживання: 30100, АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_1.

Повне судове рішення складено 21 лютого 2019 року.

Суддя О.М. Гавриленко