Ухвала суду № 80001791, 21.02.2019, Приморський районний суд м. Одеси

Справа № 522/17710/18

Провадження № 2-з/522/131/19

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 лютого 2019 року м. Одеса

Суддя Приморського районного суду м.Одеси Шкамерда К. С., дослідивши матеріали заяви ОСОБА_1 про забезпечення її позову до Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк», треті особи: приватний нотаріус Київського нотаріального округу ОСОБА_2, Головний державний виконавець другого Приморського відділу ДВС м.Одеси ГТУЮ в Одеській області ОСОБА_3, про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню,

встановив:

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовною заявою до Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк», треті особи: приватний нотаріус Київського нотаріального округу ОСОБА_2, Головний державний виконавець другого Приморського відділу ДВС м.Одеси ГТУЮ в Одеській області ОСОБА_3, про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.

Як вбачається із заявлених позовних вимог позивач просить визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис реєстровий номер №4518 виданий 21.03.2018 року, вчинений ПНКМНО ОСОБА_2 про звернення стягнення на квартиру, яка розташована за адресою: Україна, АДРЕСА_1.

Ухвалою Приморського районного суду м.Одеси від 24.10.2018 року відкрито провадження в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк», треті особи: приватний нотаріус Київського нотаріального округу ОСОБА_2, Головний державний виконавець другого Приморського відділу ДВС м.Одеси ГТУЮ в Одеській області ОСОБА_3, про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, та призначено підготовче судове засідання.

18.02.2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою про забезпечення позову шляхом накладення арешту на квартиру №108, загальною площею 77,2 кв.м., що знаходиться за адресою: м.Одеса, вул. Середньофонтанська, 19-В, та шляхом заборони посадовим особам ПАТ «Укрсоцбанк» та його представникам здійснювати будь-які дії по забороні володіння і користування ОСОБА_1 квартирою 108 у будинку 19В по вул. Середньофонтанській в м.Одесі.

Також позивач просить застосувати заходи зустрічного забезпечення шляхом зобов’язання ОСОБА_1 внести протягом 10 днів на депозитний рахунок Територіального управління Державної судової адміністрації в Одеській області грошові кошти сумою одна тисяча грн., в якості забезпечення відшкодування збитків відповідача відповідно до вимог ч. 4 ст. 154 ЦПК України.

В обґрунтування заяви позивач вказує, що на теперішній час триває спір між ОСОБА_1 і банком на момент винесення виконавчого напису. Наявність спору між ОСОБА_4 і банком на момент винесення виконавчого напису підтверджується ухвалою Приморського районного суду м.Одеси від 16.11.2017 року (справа №522/20251/17). Крім того, банк сам підтверджує наявність спору готуючи 26.03.2018 року позовну заяву до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Незважаючи на наявність судового спору між банком та позивачем, посадові особи банку здійснюючи незаконні дії питаються заволодіти об’єктом іпотеки шляхом реєстрації права власності на зазначену квартиру. Так, неодноразово в телефонному режимі заявляли, що ОСОБА_1 буде позбавлена права власності на квартиру будь-яким шляхом. Так, 05.02.2019 року представники банку розклеїли на дверях квартири повідомлення з вимогою терміново вжити заходів щодо добровільної передачі об’єкта іпотеки, а також контактні телефони осіб, які допоможуть в цьому.

Таким чином, є загроза що протиправними діями посадових осіб буде втрачено право власності ОСОБА_1 на квартиру АДРЕСА_2.

Розглянувши заяву про забезпечення позову, дослідивши матеріали справи в межах заявленої заяви, суд прийшов до наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно зі ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ч.ч. 3, 5 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд, зберігаючи об’єктивність і неупередженість: сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов’язків.

Забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог.

Точне і неухильне додержання судами України норм чинного законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову є необхідною умовою здійснення завдань цивільного судочинства, які полягають у справедливому, неупередженому та своєчасному розгляді й вирішенні цивільних справ із метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Для належної реалізації завдань цивільного судочинства слугує, зокрема те, що відповідно до ст.124 Конституції України судові рішення є обов’язковим до виконання на всій території України.

Таким чином, порушене, невизнане, оспорюване право особи буде захищене та відновлене тільки після реального виконання рішення суду, яким спір буде вирішено по суті.

Заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа, не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення відповідача та інших осіб, які беруть участь у справі, відповідно до вимог ст.153 ч.1 ЦПК України.

За змістом ч. 1,2 ст. 149 ЦПК України єдиною підставою для забезпечення позову є заява учасника справи . Забезпечення позову допускається як до пред’явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Згідно з п.п. 1,3 ч. 1 ст. 150 ЦПК України позов забезпечується: накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб, а також забезпечується встановленням обов’язку вчинити певні дії. Види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Відповідно до п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» від 22 грудня 2006 року N 9 розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з’ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Також, відповідно до постанови Пленуму Верховного суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», у якій зазначено, що вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв’язку із застосуванням відповідних заходів.

Заходи забезпечення позову повинні відповідати і бути співмірними заявленим вимогам, а також мають бути безпосередньо пов’язанні з предметом спору, необхідними і достатніми для забезпечення виконання судового рішення.

Як вбачається із позовної заяви позивач звертається до суду із позовом про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню.

При цьому ЦПК України передбачає, що позов може забезпечуватися зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку (п. 6 ч.1 ст. 150 ЦПК) та забороною вчиняти певні дії (п. 2 ч.1 ст. 150 ЦПК).

Проаналізувавши зміст позовних вимог ОСОБА_1, розглянувши заяву про вжиття заходів забезпечення позову, суд вважає за необхідне відмовити у її задоволенні, оскільки в позовній заяві ставиться питання про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, який в свою чергу є виконавчим документом, а тому суд приходить до переконання, що не вірно обраний позивачем вид забезпечення позову.

Крім того, застосування таких заходів забезпечення позову, як накладення арешту на майно позивача за його ж заявою, ЦПК України не передбачає.

На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 2, 5, 149, 151 153, 154, 260 ЦПК України, та постановою Пленуму Верховного Суду України №9 від 22.12.2006 року «Про практику застосування судами цивільного законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», суд,-

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення її позову до Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк», треті особи: приватний нотаріус Київського нотаріального округу ОСОБА_2, Головний державний виконавець другого Приморського відділу ДВС м.Одеси ГТУЮ в Одеській області ОСОБА_3, про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню - відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана до Одеського апеляційного суду через Приморський районний суд м.Одеси протягом п'ятнадцяти днів з дня її складання.

Суддя К.С. Шкамерда