Рішення № 79995859, 14.02.2019, Хмельницький окружний адміністративний суд

Копія

Справа № 560/4295/18

РІШЕННЯ

іменем України

14 лютого 2019 рокум. Хмельницький

Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Тарновецького І.І.

за участю:секретаря судового засідання Бачок О.В. позивача - ОСОБА_1, представника позивача - ОСОБА_2, представника відповідача - ОСОБА_3 розглянувши адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Управління Держпраці у Хмельницькій області про визнання протиправною та скасування постанови,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом до Управління Держпраці у Хмельницькій області, в якому просить визнати протиправною та скасувати постанову відповідача про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами № 22/612 від 27.11.2018.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що не вчиняв порушень трудового законодавства, не допускав працівників до роботи без належного укладення трудового договору. Вказав, що не погоджується з висновками акту перевірки, приписом та постановою про накладення штрафу оскільки відповідачем допущено ряд порушень при проведенні перевірки, а саме: не належним чином повідомлено його про проведення перевірки, а також не повідомлено про його права та обов'язки. Також, позивач зазначив, що протягом 20 років здійснює свою діяльність як ФОП - майстер перукар. 20 січня 2018 року ОСОБА_4 звернулась до позивача з проханням навчити її перукарському мистецтву, про що позивачем з нею було укладено відповідний договір. Після навчання вона мала намір працювати в салоні де здійснює свою підприємницьку діяльність позивач. 16 червня 2018 року такий же самий договір був укладений позивачем із ОСОБА_5. Відібрані інспектором пояснення працівників, на думку позивача, одержані з порушенням порядку, встановленого законом, і є недопустимими. Отже, громадяни ОСОБА_4 та ОСОБА_5 станом на момент відвідування знаходилися на навчанні та не провадили діяльності у місці визначеному в акті перевірки, а тому позивач вважає оскаржувану постанову протиправною та просить її скасувати.

Ухвалою Хмельницького окружного адміністративного суду від 02.01.2019 відкрито провадження та призначено справу до судового розгляду за правилами спрощеного позовного провадження.

Представник відповідача надав відзив на позовну заяву згідно якої заперечує проти задоволення позовних вимог, оскільки оскаржуване рішення є правомірним, законним та винесеним на підставі діючого законодавства у зв'язку з виявленими порушеннями.

Позивач та його представник в судовому засіданні позов підтримали, просили задовольнити в повному обсязі з підстав, зазначених в позовній заяві.

Представник відповідача проти позову заперечував посилаючись на підстави, викладені у відзиві на позовну заяву.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, що 31.10.2018 згідно Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженого Постановою КМУ від 26.04.2017 № 295, яка набрала чинності 16.05.2017, посадовими особами Управління Держпраці у Хмельницькій області прийнято рішення про відвідування фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, що здійснює господарську діяльність за адресою м. Хмельницький, вул. Зарічанська, 38.

Під час відвідування проведеного 31.10.2018 інспекторами праці було встановлено що за вказаною адресою знаходиться перукарня, де здійснює діяльність фізична особа-підприємець ОСОБА_1. В перукарні, на робочих місцях знаходилося шість працівників та ФОП ОСОБА_1

Двоє працівників надали письмові пояснення, в яких пояснили, що проходять стажування у ФОП ОСОБА_1, інші перукарі, що знаходилися в перукарні надали Виписки з Єдиного державного реєстру платників єдиного податку, що здійснюють господарську діяльність самостійно.

05.11.2018 на підставі службової записки головного державного інспектора відділу з питань додержання законодавства про працю, зайнятість та інших нормативно-правових актів ОСОБА_6, головного державного інспектора відділу з питань додержання законодавства про працю, зайнятість та інших нормативно-правових актів ОСОБА_7 від 01.11.2018, начальником Управління Держпраці у Хмельницькій області прийнято наказ № 222 "Про здійснення інспекційних відвідувань посадовими особами Управління", в тому числі фізичної особи-підприємця ОСОБА_1.

Згідно направлення на проведення інспекційного відвідування від 05.11.2018 № 1007/18 перевірка проводилась з питань додержання законодавства про працю в частині оформлення трудових відносин.

Так, у період з 05.11.2018. по 06.11.2018 посадовою особою відповідача на підставі наказу та направлення на проведення інспекційного відвідування від 05.11.2018 було проведено інспекційне відвідування позивача з питань додержання вимог законодавства про працю, зайнятість та інших нормативно-правових актів та законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, за результатами якої був складений акт перевірки № 22-01/3354-ІВ від 06.11.2018, за висновками якого виявлені порушення позивачем статті 24 Кодексу законів про працю України, Постанови КМУ від 17.06.2015 № 413 "Про порядок повідомлення Державній фіскальній службі та її територіальним органам про прийняття працівника на роботу".

Акт підписаний позивачем без заперечень та зауважень до перевірки.

На підставі акту перевірки відповідачем винесено припис від 16.11.2018 за № 22-01/3354-ІВ-841 з вимогою усунути порушення ч. 1 ст. 21, ч.1, ч. 3 ст. 24 Кодексу законів про працю України, Постанови КМУ від 17.06.2015 № 413 "Про порядок повідомлення Державній фіскальній службі та її територіальним органам про прийняття працівника на роботу", які зафіксовані у вказаному акті перевірки.

27.11.2018 першим заступником начальника Управління Держпраці у Хмельницькій області ОСОБА_8 за наслідками розгляду справи про накладення штрафу на підставі вказаного акту перевірки, постановою про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами за № 22/612, за порушення позивачем вимог частини 1, 3 статті 24 КЗпП України, Постанови Кабінету Міністрів України від 17.06.2015 № 413, відповідальність за які передбачено абзацом 2 частини 2 статті 265 КЗпП України, накладено на фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 штраф в розмірі 223380,00 грн.

Не погодившись із вказаною постановою, позивач оскаржив її до суду.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає наступне.

Згідно з ч.1 ст.259 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) передбачено, що державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами-підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 1 Положення про територіальні органи Державної служби України з питань праці, затвердженого Наказом Міністерства соціальної політики України 27.03.2015 № 340, яке зареєстроване в Міністерстві юстиції України 20.04.2015 за №438/26883, Головне управління (Управління) Державної служби України з питань праці в області (далі - Управління Держпраці) є територіальним органом Державної служби України з питань праці, що їй підпорядковується.

Пунктом 2 Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.04.2017 №295 (далі Порядок №295) визначено, що державний контроль за додержанням законодавства про працю здійснюється у формі проведення інспекційних відвідувань та невиїзних інспектувань інспекторами праці, зокрема, Держпраці та її територіальних органів.

Відповідно до абз.1 ч.2 ст.265 КЗпП України визначено, що юридичні та фізичні особи-підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та податків у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення.

Частиною 1 статті 3 КЗпП України передбачено, що законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.

Статтею 4 КЗпП України визначено, що законодавство про працю складається з Кодексу законів про працю та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього.

Згідно з ч.1 ст. 21 КЗпП України, трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Відповідно до ч. 2 ст. 21 КЗпП України працівник має право реалізувати свої здібності до продуктивної і творчої праці шляхом укладення трудового договору на одному або одночасно на декількох підприємствах, в установах, організаціях, якщо інше не передбачене законодавством, колективним договором або угодою сторін.

Частиною 3 статті 21 КЗпП України встановлено, що особливою формою трудового договору є контракт, в якому строк його дії, права, обов'язки і відповідальність сторін (в тому числі матеріальна), умови матеріального забезпечення і організації праці працівника, умови розірвання договору, в тому числі дострокового, можуть встановлюватися угодою сторін. Сфера застосування контракту визначається законами України.

Статтею 24 КЗпП України передбачено, що трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. Додержання письмової форми є обов'язковим: 1) при організованому наборі працівників; 2) при укладенні трудового договору про роботу в районах з особливими природними географічними і геологічними умовами та умовами підвищеного ризику для здоров'я; 3) при укладенні контракту; 4) у випадках, коли працівник наполягає на укладенні трудового договору у письмовій формі; 5) при укладенні трудового договору з неповнолітнім; 6) при укладенні трудового договору з фізичною особою; 7) в інших випадках, передбачених законодавством України.

При укладенні трудового договору громадянин зобов'язаний подати паспорт або інший документ, що посвідчує особу, трудову книжку, а у випадках, передбачених законодавством, - також документ про освіту (спеціальність, кваліфікацію), про стан здоров'я та інші документи.

Працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Натомість, цивільно-правовий договір - це угода між сторонами: громадянином і організацією (підприємством, тощо) на виконання першим певної роботи (а саме: договір підряду, договір про надання послуг тощо), предметом якого є надання певного результату праці.

Відповідно до ст.628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Статтею 837 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Механізм накладення на суб'єктів господарювання та роботодавців штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, передбачених частиною другою статті 265 Кодексу законів про працю України та частинами другою - сьомою статті 53 Закону України "Про зайнятість населення" (далі - штрафи) передбачено Порядком накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2013 р. № 509 (далі-Порядок №509)

Так, пунктом 2 Порядку № 509 визначено, що штрафи накладаються Головою Держпраці, його заступниками, начальниками управлінь і відділів Держпраці та їх заступниками (з питань, що належать до їх компетенції), начальниками територіальних органів Держпраці та їх заступниками, керівниками виконавчих органів міських рад міст обласного значення, сільських, селищних, міських рад об'єднаних територіальних громад та їх заступниками (далі - уповноважені посадові особи).

Як встановлено з матеріалів справи, посадовою особою відповідача у присутності фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 проведено інспекційне відвідування позивача з питань додержання вимог законодавства про працю, зайнятість та інших нормативно-правових актів та законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування. Перевіркою зафіксовано порушення ч.1 ст.21, ч.1, ч. 3 ст. 24 Кодексу законів про працю України та Постанови КМУ від 17.06.2015 № 413.

Представник позивача в судовому засіданні зазначив, що розгляд справи про накладення штрафу на фізичну особу-підприємця ОСОБА_1, за порушення законодавства про працю передбачених абзацом 2 частини 2 статті 265 КЗпП України, відповідачем проведено з порушенням норм чинного законодавства України, оскільки позивача неналежно повідомлено про розгляд справи про накладення штрафу.

Відповідно до п. 6 Порядку №509 визначено, що про розгляд справи уповноважені посадові особи письмово повідомляють суб'єктів господарювання та роботодавців не пізніше ніж за п'ять днів до дати розгляду рекомендованим листом чи телеграмою, телефаксом, телефонограмою або шляхом вручення повідомлення їх представникам, про що на копії повідомлення, яка залишається в уповноваженої посадової особи, що надіслала таке повідомлення, робиться відповідна позначка, засвідчена підписом такого представника.

Пунктом 7 Порядку №509 визначено, що справа розглядається за участю представника суб'єкта господарювання або роботодавця, щодо якого її порушено. Справу може бути розглянуто без участі такого представника у разі, коли його поінформовано відповідно до пункту 6 цього Порядку і від нього не надійшло обґрунтоване клопотання про відкладення її розгляду.

Судом встановлено, що 16.11.2018 Управління Держпраці у Хмельницькій області направило на адресу позивача рекомендованого листа з повідомленням про вручення, в якому зазначило про те, що розгляд справи про накладення штрафу на фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 відбудеться 27 листопада 2018 року о 10:45.

Також, 23.11.2018 позивача про розгляд справи, який відбудеться 27 листопада 2018 року, повідомлено в телефонному порядку, що підтверджується її листом від 26.11.2018 до першого заступника начальника Управління Держпраці у Хмельницькій області, з якого вбачається, що фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 23.11.2018 повідомлено, особисто телефоном, про розгляд справи про накладення штрафу, про що позивач не заперечувала і в судовому засіданні.

Окрім того, з матеріалів справи встановлено, що позивачем 26.11.2018 направлено на адресу відповідача лист із клопотанням про перенесення розгляду справи на іншу дату із повідомленням про наступне слухання належним чином заздалегідь.

26.11.2018 Управлінням Держпраці у Хмельницькій області прийнято рішення про відмову в задоволенні клопотання про продовження строку розгляду справи про накладення штрафу на фізичну особу-підприємця ОСОБА_1, за порушення законодавства про працю передбачених абзацом 2 частини 2 статті 265 КЗпП України, про що також повідомив позивача листом від 26.11.2018 № 5498/18.

В подальшому, 27.11.2018 першим заступником начальника Управління Держпраці у Хмельницькій області постановою № 22/612 від 27.11.2018 накладено штраф на позивача у розмірі 223380,00 грн.

Вказана постанова разом з повідомленням про результати розгляду від 27.11.2018 направлена на адресу позивача у зв'язку з її неприбуттям на розгляд справи.

Виходячи з викладеного суд приходить до висновку, що Управлінням відповідно до п.6 Порядку №509 завчасно повідомлено позивача про розгляд справи про накладення штрафу, у зв'язку з чим позивач вважається повідомленою належним чином та вчасно.

Частиною 5 статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин, суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Згідно висновків Верховного Суду в постанові від 20 червня 2018 року у справі №809/1198/17, фактичне неотримання рішень адресатом не залежать від відправника та не може свідчити про протиправність оскаржуваного рішення.

Стосовно суті встановлених порушень, суд зазначає наступне.

З матеріалів справи вбачається, що в ході проведення інспекційного відвідування встановлено, факт допуску позивачем двох працівників ОСОБА_4 та ОСОБА_5 до роботи без укладення трудового договору, без оформлення наказу чи розпорядження власника або уповноваженого ним органу, без повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу, в порядку встановленому КМУ.

Суд перевіряючи трудові відносини позивача із вищезазначеними фізичними особами - ОСОБА_4, ОСОБА_5 встановив наступне.

Як вбачається із наявних в матеріалах справи письмових пояснень ФОП ОСОБА_1, гр. ОСОБА_4 та гр. ОСОБА_5, наданих 31.10.2018 під час інспекційного відвідування, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 проходили стажування, ОСОБА_4 стажувалася з 20.01.2018, ОСОБА_5 з червня 2018 року. У поясненнях позивача та його працівників від 31.10.2018 зазначено, що трудовий договір та цивільно-правовий договір між позивачем та працівниками не укладався.

Таким чином, ФОП ОСОБА_1 підтвердила факт допуску працівників до роботи та факт виконання працівниками трудових обов'язків на робочому місці.

Суд зазначає, що стажування працівника на робочому місці без оформлення трудових відносин чинним законодавством про працю не передбачене, окрім випадків цільового направлення центрами зайнятості до роботодавців безробітних, які перебувають на обліку для навчання, стажування необхідним роботодавцю посадам з подальшим працевлаштуванням.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 29 Закону України "Про зайнятість населення", студенти вищих та учні професійно-технічних навчальних закладів, що здобули професію (кваліфікацію) за освітньо-кваліфікаційним рівнем «кваліфікований робітник», «молодший спеціаліст», «бакалавр», «спеціаліст» та продовжують навчатися на наступному освітньо-кваліфікаційному рівні, мають право проходити стажування за професією (спеціальністю), па підприємствах, в установах та організаціях незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, на умовах, визначених /договором про стажування у вільний від навчання час. Метою стажування є набуття досвіду з виконання професійних завдань та обов'язків, удосконалення професійних знань, умінь та навичок, вивчення та засвоєння нових технологій, техніки, набуття додаткових компетенцій. Порядок укладення договору про стажування та типову форму договору затверджує Кабінет Міністрів України. Запис про проходження стажування роботодавець вносить до трудової книжки.

Стажування проводиться за індивідуальною програмою під керівництвом працівника підприємства, установи, організації, який має стаж роботи за відповідною професією (спеціальністю) не менш як три роки.

Умови та порядок проходження стажування передбачено постановою Кабінету Міністрів України № 20 від 16.01.2013.

Відповідно до Порядку професійної підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації зареєстрованих безробітних, затвердженого наказом Міністерства соціальної політики України. Міністерства освіти і науки України від 31.05.2013 № 318/655, стажування здійснюється для професійної підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації зареєстрованих безробітних. Згідно п. 5.1 Порядку, стажування безробітних здійснюється на замовлення роботодавців за Індивідуальною програмою, що затверджується роботодавцем і погоджується центром зайнятості.

Центри зайнятості здійснюють контроль за виконанням робочих навчальних планів та робочих навчальних програм, індивідуальних програм стажування, дотриманням строків навчання безробітних, умов навчання та (або) проживання (п. 2.9).

Суд зазначає, що ні під час проведення інспекційного відвідування, ні в процесі розгляду справи про накладення штрафу, ні до суду позивачем не надано належних доказів на підтвердження обставин щодо укладення договору про професійне навчання найманого працівника, наказу про організацію стажування, програму стажування, будь-які інші документи, що підтверджують врегулювання відносин між роботодавцем і стажистом відповідно до Закону України “Про зайнятість населення”.

Також, відсутні докази того, що ОСОБА_4 та ОСОБА_5 є студентами вищого чи учнями професійно-технічного навчального закладу або що вказані особи зареєстровані, як безробітні, як і відсутні індивідуальна програма стажування, робочі навчальні плани і програми. Не видавався також і наказ про стажування зазначених осіб ( ОСОБА_4 та ОСОБА_5В.) із зазначенням місця проходження стажування, спеціальності (кваліфікації) або професії (кваліфікаційного рівня) стажиста, режимом стажування, а також керівника стажування.

Таким чином, суд зазначає, що між позивачем та гр. ОСОБА_4 і ОСОБА_5 станом на дату проведення інспекційного відвідування, були наявні ознаки трудових відносин.

Отже, суд погоджується з доводами відповідача, що фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 допущено працівників ОСОБА_4 та ОСОБА_5, до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування про прийняття працівників на роботу в порядку встановленому Кабінетом Міністрів України.

Стосовно доводів позивача, про наявність трудового договору укладеного 02.11.2018 між нею та гр. ОСОБА_5, а також державної реєстрації підприємницької діяльності гр. ОСОБА_4, суд приймає до уваги пояснення та доводи представника відповідача, що не спростовані позивачем. А саме те, що ні під час проведення інспекційного відвідування, ні під час розгляду справи про накладення штрафу, не зазначалось про наявність трудового договору між позивачем та гр. ОСОБА_5, а також реєстрації фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4. Відповідно до письмових пояснень ОСОБА_5, ОСОБА_4 та фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 працівники проходили стажування, при цьому, також не зазначалось про наявність між ними трудового договору, та витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань про реєстрацію фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4. Тому, суд не приймає до уваги вищезазначені докази.

Щодо тверджень позивача про написання письмових пояснень, що "надиктовували" інспектори праці, суд зазначає, що дане твердження є необґрунтованим, безпідставним та таким, що спростовується матеріалами справи, оскільки позивачем не підтверджено жодним чином здійснення зі сторони інспектора по відношенню до неї чи її працівників психологічного чи фізичного тиску.

Крім того, ФОП ОСОБА_1 підписано акт інспекційного відвідування від 06.11.2018 без зауважень та заперечень.

Відповідно до ч. 1 ст. 21 Кодексу законів про працю України, визначено, трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Частинами 1, 3 ст. 24 Кодексу законів про працю України встановлено, що трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. Додержання такої форми є обов'язковим: при організованому наборі працівників; при укладенні трудового договору про роботу в районах з особливими природними географічними і геологічними умовами та умовами підвищеного ризику для здоров'я; при укладенні контракту; у випадках, коли працівник наполягає на укладенні трудового договору у письмовій формі; при укладенні трудового договору з неповнолітнім (стаття 187 цього Кодексу); при укладенні трудового договору з фізичною особою; в інших випадках, передбачених законодавством України. Працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Згідно з ч. 1 ст. 23 Кодексу законів про працю України, трудовий договір може бути: безстроковим, що укладається на невизначений строк; на визначений строк, встановлений за погодженням сторін; таким, що укладається на час виконання певної роботи.

З огляду на викладене, перед допуском працівників до роботи з ними, з кожним повинен бути укладений трудовий договір, а також повідомлено про прийом ДФС про прийняття працівника на роботу до початку роботи працівника за укладеним трудовим договором, чого не було зроблено позивачем.

В судовому засіданні встановлено факт допуску позивачем до роботи без укладення трудового договору - ОСОБА_4 та ОСОБА_5, а тому висновки посадових осіб відповідача, викладені в акті інспекційного відвідування, щодо порушення позивачем ст.ст. 24,21 КЗпП України є обґрунтованими.

Як встановлено статтею 265 КЗпП України посадові особи органів державної влади та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, винні у порушенні законодавства про працю, несуть відповідальність згідно з чинним законодавством.

Юридичні та фізичні особи-підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та податків - у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення.

Отже, суд зазначає, що оскільки стажування працівника на робочому місці без оформлення трудових відносин законодавством не передбачене, окрім випадків цільового направлення центрами зайнятості до роботодавців безробітних, які перебувають на обліку, це являється порушенням вимог ч.1 ст.21, ч.1, ч.3 ст.24 КЗпП України щодо допущення працівника до роботи після укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу та повідомлення Державної фіскальної служби про прийняття працівника на роботу.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 30.10.2018 у справі №817/2331/16 (№К/9901/28195/18).

Також, суд зазначає, що під час розгляду справи встановлено порушення посадовими особами відповідача заповнення Реєстру інспекційних відвідувань та рішень інспектора праці про відвідування роботодавця, про що також зауважив представник позивача в судовому засіданні.

Оцінюючи встановлену обставину суд зазначає, що дії посадових осіб відповідача, що полягають у порушенні заповнення вказаного вище Реєстру, жодним чином не спростовують наявність виявлених під час заходу контролю порушень позивачем трудового законодавства, та не можуть бути підставою для скасування оскаржуваного рішення.

Згідно статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Вирішуючи даний спір, суд, керуючись ч. 2 статті 2 КАС України, зобов'язаний перевірити рішення суб'єктів владних повноважень, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено), з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія).

Згідно ч. 1 ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд вважає, що відповідачем надані суду належні докази правомірності висновків про порушення позивачем норм чинного законодавства про працю в розумінні зазначеної норми Закону.

З огляду на сукупність встановлених під час судового розгляду справи обставин, суд дійшов висновку, що оскаржувана постанова відповідає вимогам чинного законодавства.

Оскільки під час розгляду справи судом встановлена правомірність дій відповідача щодо проведення інспекційного відвідування та правомірність висновків органу владних повноважень про порушення позивачем норм чинного законодавства про працю, суд вважає позовні вимоги такими, що задоволенню не підлягають.

Відповідно до статті 139 КАС України, судові витрати не підлягають відшкодуванню, оскільки в задоволенні позову було відмовлено.

Керуючись ст.ст. 243-246 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні адміністративного позову фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Управління Держпраці у Хмельницькій області про визнання протиправною та скасування постанови - відмовити.

Судові витрати в порядку ст. 139 КАС України розподілу між сторонами не підлягають.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складене 19 лютого 2019 року

Позивач:Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, 29019 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_1) Відповідач:Управління Держпраці у Хмельницькій області (вул. Кам'янецька, 74, м. Хмельницький, Хмельницька область, 29013 , код ЄДРПОУ - 39793137)

Головуючий суддя /підпис/ ОСОБА_9 "Згідно з оригіналом" Суддя ОСОБА_9