Рішення № 79995846, 21.02.2019, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

справа№1.380.2019.000410

21 лютого 2019 року

м. Львів, вул. Чоловського, буд. 2

Львівський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Лунь З.І., розглянув у порядку спрощеного позовного провадження провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправним рішення, зобов'язання вчинити дії.

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (місце проживання: 80043, Львівська область, Сокальський район, с.Завишень, вул.Українська, 55) звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області(місцезнаходження: 79016, м.Львів, вул.Митрополита Андрея, 10), в якому просить суд:

-визнати протиправним рішення відповідача від 03.01.2019 за №182/03.29-16 про відмову в призначенні пенсії позивачу;

-зобов’язати відповідача призначити позивачу пенсію за вислугу років з 30.01.2018.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відмова органу Пенсійного фонду у призначенні пенсії є неправомірною, так як позивач має стаж роботи більше, ніж той, який необхідний для призначення пенсії на підставі ст. 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб». Позивач вказує, що його вислуга становить в календарному обчисленні 19років 08місяців 05днів, у пільговому обчисленні 25років 09місяців 03дні, а відтак відповідно до пункту «а» ст. 12, ст.ст. 13 та 23 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» позивач має право на пенсію. Враховуючи, що відповідно до вимог чинного законодавства він має право на призначення пенсії за вислугу років він звернувся із заявою про призначення пенсії за вислугу років та уповноваженим органом підготовлено та направлено на адресу відповідача відповідне подання із додатками. Проте, листом від 05.01.2019 відповідачем відмовлено у призначенні пенсії, оскільки відповідно до розрахунку вислуги років на пенсію від 29.01.2018 вислуга років позивача на день звільнення у календарному обчисленні становила 19років 08місяців 05днів, а тому підстав для призначення пенсії за вислугу років відповідно до п.«а» ст. 12, ст.ст. 13 та 23 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» немає. Позивач вважає, що законодавство не передбачає набуття права на пенсію за вислугою років за наявності виключно календарної вислуги. Отже, дії відповідача щодо відмови у призначенні пенсії за вислугою років, позивач вважає незаконними, тому звернувся до суду з даним позовом.

Відповідачем подано відзив на позов у встановлений ухвалою суду час, в якому відповідач позовні вимоги не визнав та просив в задоволенні адміністративного позову відмовити повністю, аргументуючи свою позицію тим, що календарна вислуга років позивача на день звільнення (29.01.2018) становить 19років 08місяців 05днів, законні підстави для призначення пенсії за вислугу років відповідно до ст.ст.12, 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» відсутні.

Розглянувши справу у спрощеному позовному провадженні без виклику сторін на підставі наявних матеріалів згідно з ч.5 ст.262 КАС України, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 проходив службу в Державній кримінально-виконавчій службі України з 05.11.1999 по 29.01.2018, що підтверджується записом у трудовій книжці яка знаходиться у матеріалах справах(а.с.10).

Наказом начальника Державної установи «Сокальська виправна колонія (№47)» від 29.01.2018 № 10/ОС-18 позивач ОСОБА_1 був звільнений з органів Державної кримінально-виконавчої служби України згідно ст. 77 п.1.п.4 Закону України «Про національну поліцію» через скорочення штатів.

В січні 2018 року позивач звернувся до Західного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції України із заявою, в якій просив оформити та направити до органів Пенсійного фонду матеріали для призначення пенсії за вислугу років з 30.01.2018.

06.12.2018 Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області отримало документи щодо призначення пенсії за вислугу років ОСОБА_1, підготовлені та подані Західним міжрегіональним управлінням з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції України відповідно до пункту 1 постанови правління Пенсійного Фонду України від 30.01.2007 № 3-1 «Про затвердження Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

Головним управлінням Пенсійного фонду України у Львівській області 06.12.2018 прийнято рішення №484/9 про відмову в призначенні пенсії за вислугу років ОСОБА_1

03.01.2019 листом №182 /03.29-16 відповідач повідомив позивача про те, що підстав для призначення чи перерахунку позивачу пенсії за вислугою років відповідно до п. «а» ст.12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» немає, вислуга позивача у календарному обчисленні становить 19років 08місяців 05днів.

Не погоджуючись з відмовою відповідача, викладеною у вказаному листі, позивач звернувся до суду з відповідним позовом.

Даючи правову оцінку обставинам вказаної справи, суд зважає на таке.

У відповідності до вимог ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Закон України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (далі Закон №2262) визначає умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, осіб начальницького і рядового складу Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції чи Державній кримінально-виконавчій службі України, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом.

Відповідно до пункту «а» ст. 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» пенсія за вислугу років призначається: а) особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, іншим особам, зазначеним у пунктах «б»-«д», «ж» статті 1-2 цього Закону (крім осіб, зазначених у частині третій статті 5 цього Закону), незалежно від віку, якщо вони звільнені зі служби:

по 30.09.2011 і на день звільнення мають вислугу 20років і більше;

з 01.10.2011 по 30.09.2012 і на день звільнення мають вислугу 20 календарних років та 6 місяців і більше;

з 01.10.2012 по 30.09.2013 і на день звільнення мають вислугу 21 календарний рік і більше;

з 01.10.2013 по 30.09.2014 і на день звільнення мають вислугу 21 календарний рік та 6 місяців і більше;

з 01.10.2014 по 30.09.2015 і на день звільнення мають вислугу 22 календарних роки і більше;

з 01.10.2015 по 30.09.2016 і на день звільнення мають вислугу 22 календарних роки та 6 місяців і більше;

з 01.10.2016 по 30.09. 2017 і на день звільнення мають вислугу 23 календарних роки і більше;

з 01.10.2017 по 30.09.2018 і на день звільнення мають вислугу 23 календарних роки та 6 місяців і більше;

з 01.10.2018 по 30.09.2019 і на день звільнення мають вислугу 24 календарних роки і більше;

з 01.10.2019 по 30.09.2020 і на день звільнення мають вислугу 24 календарних роки та 6 місяців і більше;

з 01.10.2020 або після цієї дати і на день звільнення мають вислугу 25 календарних років і більше.

До календарної вислуги років зараховується також період, зазначений у ч.2 ст.17 цього Закону.

Частиною 4 ст. 23 Закону України «Про Державну кримінально-виконавчу службу України» від 23.06.2005 №2713-IV передбачено, що особам рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої служби встановлюється пільговий залік вислуги років для призначення пенсії - один місяць служби за сорок днів; особам, які проходять службу у воєнізованих формуваннях і установах виконання покарань, призначених для тримання засуджених до довічного позбавлення волі, - один місяць служби за півтора місяця, а в установах виконання покарань, призначених для тримання і лікування інфекційних та психічно хворих засуджених, - один місяць служби за два місяці за переліком посад і в порядку, що затверджуються Міністерством юстиції України.

Системний аналіз викладених правових норм надає підстави стверджувати, що правовою підставою для набуття особою, яка проходила службу, зокрема в органах Державної кримінально-виконавчої служби, права на призначення пенсії за вислугою років є наявність в неї відповідного стажу роботи, набутого у відповідності до норм законодавства, регулюючих засади трудової діяльності зазначеної категорії осіб та їх соціального забезпечення.

При цьому, законодавством регламентовано пільгове обчислення стажу осіб, які проходять службу в органах Державної кримінально-виконавчої служби, що є гарантією їх соціальних прав на пільгове пенсійне забезпечення.

Водночас, жодною нормою чинного законодавства не передбачено обмежень щодо зарахування вислуги років вказаної категорії осіб у пільговому обчисленні до стажу, який надає право на призначення пенсії за вислугу років.

Частиною 2 ст.17 вказаного Закону передбачено, що до вислуги років поліцейським, особам офіцерського складу, особам середнього, старшого та вищого начальницького складу органів внутрішніх справ, державної пожежної охорони, Державної служби спеціального зв’язку та захисту інформації України, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції чи Державної кримінально-виконавчої служби України при призначенні пенсії на умовах цього Закону додатково зараховується час їхнього навчання (незалежно від форми навчання) у цивільних вищих навчальних закладах, а також в інших навчальних закладах, після закінчення яких присвоюється офіцерське (спеціальне) звання, до вступу на військову службу, службу до органів внутрішніх справ, Національної поліції, державної пожежної охорони, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції чи Державної кримінально-виконавчої служби України або призначення на відповідну посаду в межах до п’яти років із розрахунку один рік навчання за шість місяців служби.

В силу положень ст. 17-1 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб звільнених з військової служби та деяких інших осіб», порядок обчислення вислуги років та визначення пільгових умов призначення пенсій особам, які мають право на пенсію за цим Законом, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до підпункту «г» пункту 3 положень постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 № 393 «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей» до вислуги років для призначення пенсій зараховується на пільгових умовах, зокрема, час проходження служби особами рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби.

З аналізу положень наведеного Порядку від 17.07.1992 № 393 випливає, що пільгова вислуга враховується саме при призначенні пенсій згідно з п. «а» ст.12 Закону України «Про пенсійне забезпечення військовослужбовців та осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ», а не при визначенні розміру такої пенсії.

Аналогічна правова позиція висловлена Вищим адміністративним судом України в ухвалах від 05.11.2015 по справі К/800/46432/14 та від 21.03.2017 по справі № 345/3710/16-а, а також Верховним Судом в постанові від 27.06.2018 у справі № 750/9775/16-а.

Водночас, суд наголошує, що не встановлено набуття права на пенсію за вислугою років від наявності відповідної кількості виключно календарної вислуги, як і не встановлено виключень того, що роки вислуги в пільговому обрахуванні не можуть зараховуватись до вислуги років для призначення особі відповідної пенсії.

Крім цього, суд зазначає, що абз. 2 п.2 Переліку посад службовців Державної кримінально-виконавчої служби України, які в подальшому були переведені в категорію посад, що заміщуються рядовим і начальницьким складом Державної кримінально-виконавчої служби України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 11.09.2012 № 1352/5, встановлює, що особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України до вислуги років зараховується один місяць роботи за один місяць служби в календарному обчисленні з дня призначення на відповідну посаду на умовах за час перебування на посадах службовців у виправно-трудових установах, установах виконання покарань, слідчих ізоляторах, лікувально-трудових профілакторіях, інспекціях виправних робіт, підрозділах кримінально-виконавчої інспекції - особам, які перебувають на службі на день набрання чинності постановою Кабінету Міністрів України від 19.09.1993 №747 «Про внесення змін і доповнень до постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 № 393».

Правовою підставою для набуття особою, яка проходила службу, зокрема в органах Державної кримінально-виконавчої служби, права на призначення пенсії за вислугою років є наявність в неї відповідного стажу роботи, набутого у відповідності до норм законодавства, регулюючих засади трудової діяльності зазначеної категорії осіб та їх соціального забезпечення. Також, законодавством регламентовано пільгове обчислення стажу осіб, які проходять службу в органах Державної кримінально-виконавчої служби, що є гарантією їх соціальних прав на пільгове пенсійне забезпечення, а саме ч.4 ст. 23 Закону України «Про державну кримінально виконавчу службу» особам рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої служби встановлюється пільговий залік вислуги років для призначення пенсії - один місяць служби за сорок днів. Таким чином можна зробити висновок, що пільгова вислуга враховується саме при призначенні пенсії згідно із п. «а» ст.12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

Судом встановлено, що з 05.11.1999 по 29.01.2018 - це час роботи позивача на посадах молодшого начальницького складу безперервно 19років 08місяців 05днів (а.с.11), а у пільговому обчислені це становить 25років 09місяців 03дні, що надає позивачу право для призначення пенсії, відповідно до ст.12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб». Вислуга років зарахована разом із службою в збройних силах.

Таким чином, правовою підставою для набуття особою, яка проходила службу, зокрема в органах Державної кримінально-виконавчої служби, права на призначення пенсії за вислугою років є наявність в неї відповідного стажу роботи, набутого у відповідності до норм законодавства, регулюючих засади трудової діяльності зазначеної категорії осіб та їх соціального забезпечення.

При цьому, законодавством регламентовано пільгове обчислення стажу осіб, які проходять службу в органах Державної кримінально-виконавчої служби, що є гарантією їх соціальних прав на пільгове пенсійне забезпечення. Разом з тим, жодною нормою чинного законодавства не передбачено обмежень щодо врахування вислуги років вказаної категорії осіб у пільговому обчисленні до стажу, який надає право на призначення пенсії за вислугу років.

Верховний Суд України у своїй постанові від 27.06.2018 у справі №750/9775/16-а зазначив, що визначальною підставою у питанні можливості пільгового обчислення періоду проходження військової служби для зарахування його до стажу роботи, який дає право на пенсію за вислугою років, є наявність законодавчого регулювання, яке передбачає включення зазначеного періоду (строку) до стажу роботи працівників певної категорії для реалізації цими особами права на призначення різних видів пенсій, чи інших соціальних виплат. Основним актом, на підставі якого здійснюється таке регулювання є зокрема Закон №2262-ХІІ. Можливість пільгового обчислення періоду проходження військової служби є похідною від визначальної підстави і має пов'язуватися не з категорією працівників, що реалізують право на пенсію за вислугу років, а зі спеціальним статусом, якого особи набули в результаті проходження військової служби в певний, визначений у законодавчому порядку період часу. Така можливість передбачена постановою № 393. Також, суд наголосив, що до актів правового регулювання умов і порядку призначення пенсій за вислугу років належать і ті правові акти, які передбачають пільгове (кратне) обчислення періоду проходження військової служби для зарахування його до стажу роботи, що дає право на призначення й отримання різних видів пенсій та соціального забезпечення.

Відповідно до приписів ч.5 ст.242 КАС України, суди, які розглядають аналогічні спори повинні застосовувати висновки Верховного Суду щодо застосування норм матеріального чи процесуального права.

З огляду на зазначене, беручи до уваги наявність у позивача вислуги більше ніж 25 роки, необхідної для призначення пенсії на підставі ст. 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб», суд дійшов висновку, що у відповідача не було підстав відмовляти позивачу у призначенні пенсії за вислугою років.

Враховуючи встановлені судом обставини у справі, суд вважає, що рішення відповідача від 06.12.2018 №484/9 про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1 є протиправним та таким, що не відповідає критеріям правомірності, передбаченим ч.2 ст.2 КАС України, у зв’язку з чим суд, з урахуванням ст. 9 КАС України вважає необхідним позовні вимоги задовольнити та визнати протиправним оскаржуване рішення та зобов’язати відповідача призначити ОСОБА_1 пенсію за вислугу років згідно п. «а» ст.12 Закону №2262-ХІІ відповідно до поданої заяви про призначення пенсії, а саме з 30.01.2018.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню повністю.

Відповідно до ст.139 КАС України на користь позивача необхідно стягнути з відповідача за рахунок його бюджетних асигнувань сплачений позивачем судовий збір на суму 704,80 грн.

Керуючись ст.ст. 242-246, 250, 257-262 КАС України, суд, -

в и р і ш и в :

адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області від 03.01.2019 за №182/03.29-16 про відмову в призначенні пенсії ОСОБА_1.

Зобов’язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області призначити ОСОБА_1 пенсію за вислугу років з 30.01.2018.

Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (місцезнаходження: 79016, м.Львів, вул.Митрополита Андрея, 10, код ЄДРПОУ 13814885) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 (місце проживання: 80043, Львівська область, Сокальський район, с.Завишень, вул.Українська, 55, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) судовий збір у сумі 768 (сімсот шістдесят вісім) грн. 40 коп.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду із урахуванням п.п.15.5 п.15 Р.VII Перехідні положення КАС України протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя Лунь З.І.