Рішення № 79995037, 12.02.2019, Сумський окружний адміністративний суд

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 лютого 2019 р. Справа №480/4614/18

Сумський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Шевченко І.Г.,

за участю секретаря судового засідання - Мельник О.П.,

представника відповідача - ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 до Головного управління Державної фіскальної служби у Сумській області про скасування вимоги,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_2 (далі - позивач, ОСОБА_2В.) звернувся до суду з позовною заявою до Головного управління Державної фіскальної служби у Сумській області (далі - відповідач, ГУ ДФС у Сумській області), в якій просив скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 13.11.2018 №Ф-1987-50, винесену ГУ ДФС у Сумській області.

Свої вимоги мотивував тим, що оскаржувана вимога є незаконною та необґрунтованою, оскільки відповідно до положень ст. 13 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», п. 14.1.226. ст. 14 Податкового кодексу України адвокат, який здійснює свою діяльність колегіально, не є самозайнятою особою. Позивач реалізує своє право на зайняття адвокатською діяльністю колегіально та як найманий працівник, при цьому роботодавець позивача сплачує єдиний внесок за найманого працівника у розмірі 22% від суми нарахованої йому заробітної плати, що, на думку позивача, виключає його обов’язок по сплаті внеску як особою, що має право провадити адвокатську діяльність, зокрема, у періоди, коли він був найманим працівником.

Ухвалою суду від 14.12.2018 вказану позовну заяву було прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження та призначено судове засідання на 17.01.2019.

04.01.2019 від відповідача до суду надійшов відзив на позов (а.с.28-31), в якому представник просив відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі, виходячи з того, що відповідно до Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08 липня 2010 №2464-VI та Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 20 квітня 2015 року №449, позивач є платником єдиного внеску та перебуває на податковому обліку в контролюючому органі.

Відповідно до норм вказаних нормативно-правових актів фізичні особи-підприємці та особи, які провадять незалежну професійну діяльність, та одночасно є найманими працівниками (застрахованими особами), не звільняються від сплати єдиного внеску за себе. Виключенням є тільки фізичні особи-підприємці за умови, що вони отримують пенсію за віком або є особами з інвалідністю або досягли віку, встановленого ст. 26 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2013 №1058-IV, та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу.

Враховуючи, що позивач свій обов’язок платника єдиного внеску не виконував належним чином, та у визначені строки, вважає, що вимога відповідачем винесена у відповідності до норм чинного законодавства, у зв’язку з чим просить відмовити у задоволенні позову.

За клопотанням позивача судове засідання 17.01.2019 було відкладено на 06.02.2019 (а.с.40).

23.01.2019 до суду від позивача надійшла відповідь на відзив (а.с.42-48), в якій позивач, з урахуванням поданих доказів, зазначив, що позовні вимоги є обґрунтованими, а доводи відповідача у відзиві безпідставними та не підтвердженими жодними доказами, тому просив позов задовольнити в повному обсязі. Наголосив, що позивач своє право на заняття адвокатською діяльністю реалізовує не як самозайнята особа, а як найманий працівник. Позивач не тільки не здійснює, але й не має право здійснювати індивідуальну адвокатську діяльність одночасно з колегіальною формою, відповідно до ч.3 ст. 4 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність».

Від представника відповідача 31.01.2019 надійшло до суду заперечення на відповідь на відзив (а.с.54-55), в якому, з посиланням на абзац 3 ч.8 ст.9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 зазначила, що позивач є платником єдиного внеску як особа, яка провадить незалежну професійну діяльність з 15.03.2017 і тому має сплачувати єдиний внесок незалежно від того, чи є така особа одночасно найманим працівником.

В судовому засіданні було оголошено перерву з метою витребування додаткових доказів у відповідача.

В судове засідання 12.02.2019 позивач не з’явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином (а.с.64), надав заяву, в якій просив розгляд справи проводити у його відсутності. При цьому, в судовому засіданні 06.02.2019 позивач підтримував позовні вимоги, з підстав, викладених у позові та відповіді на відзив. Стосовно заяви пояснював, що він не отримував повідомлення про взяття на облік як платника єдиного внеску. Проте, отримавши оскаржувану вимогу, а також відзив на позов під час вже судового розгляду, дізнався про реєстрацію його платником саме з 15.03.2017, та з метою усунення в подальшому судових спорів, подав заяву про зняття його з обліку як платника внеску. Додатково відмітив, що він не заперечує свого обов’язку по сплаті внеску за період березень та квітень 2017р.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечувала проти позовних вимог з підстав, викладених у відзиві та запереченні на відповідь на відзив, та просила відмовити у задоволенні позову.

Заслухавши пояснення позивача, представника відповідача, дослідивши наявні матеріали справи, заяви по суті справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи та об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вбачає необхідним позов задовольнити частково, виходячи з наступного.

В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_2 є адвокатом, що підтверджується копією свідоцтва про право на здійснення адвокатською діяльністю №360 від 08.07.2011, виданим Сумською обласною кваліфікаційно-дисциплінарною комісією адвокатури (а.с.14).

Відповідно до даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 28.10.2016 до Реєстру було внесено запис про державну реєстрацію Адвокатського об’єднання «Корт Райдер», засновником якого виступив в тому числі позивач.

Судом також встановлено, що ОСОБА_2 у період з 03.05.2007 та по теперішній час працює в Адвокатському об’єднанні «Корт Райдер» на посаді керуючого партнера, що підтверджується копією наказу від 26.04.2017 №1, копією трудової книжки (а.с.16,17).

За весь період роботи позивача на посаді керуючого партнера, Адвокатське об’єднання «Корт Райдер» сплачувало за ОСОБА_2 єдиний соціальний внесок на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, як застрахованої особи. Зокрема, за період з травня 2017р. по жовтень 2018р. роботодавець - Адвокатське об’єднання «Корт Райдер», нарахувало та сплатило за ОСОБА_2 єдиний соціальний внесок на загальнообов’язкове державне соціальне страхування в сумі 13992,00грн., що підтверджується довідкою від 06.12.2018 № 1/12 (а.с.18).

15.03.2017 позивач взятий на облік в податковому органі як платник єдиного внеску (а.с.57).

Відповідно до інформаційної бази даних ГУ ДФС у Сумській області було сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 13.11.2018 №Ф-1987-50 в сумі 14411,54грн. (а.с.11), що складається з нарахувань єдиного внеску за період з 15.03.2017 по 30.09.2018 (14 411,54 грн. = 7040,00 грн. + 7371,54 грн. (а.с.30).

Задовольняючи позовні вимоги в частині скасування оскаржуваної вимоги в частині сплати боргу у розмірі 13003,54грн. (період травень 2017р. – вересень 2018р.) та надаючи правову оцінку правовим відносинам, що склались в даному випадку між сторонами, суд виходить з наступного.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначає Закон України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 №2464-VІ (далі - Закон №2464-VІ).

Так, згідно з п. 2 ч. 1 ст. 1 Закону №2464-VІ єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Пунктом 3 ч. 1 ст. 1 Закону №2464-VІ визначено, що застрахована особа - фізична особа, яка відповідно до законодавства підлягає загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню і сплачує (сплачувала) та/або за яку сплачується чи сплачувався у встановленому законом порядку єдиний внесок.

Також, за приписами пп. 14.1.226 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України самозайнята особа - платник податку, який є фізичною особою - підприємцем або провадить незалежну професійну діяльність за умови, що така особа не є працівником в межах такої підприємницької чи незалежної професійної діяльності.

У свою чергу, незалежна професійна діяльність - участь фізичної особи у науковій, літературній, артистичній, художній, освітній або викладацькій діяльності, діяльність лікарів, приватних нотаріусів, приватних виконавців, адвокатів, арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів), аудиторів, бухгалтерів, оцінщиків, інженерів чи архітекторів, особи, зайнятої релігійною (місіонерською) діяльністю, іншою подібною діяльністю за умови, що така особа не є працівником або фізичною особою - підприємцем та використовує найману працю не більш як чотирьох фізичних осіб.

Відповідно до п.5 ч.1 ст. 4 Закону №2464-VІ платниками єдиного внеску є особи, які провадять незалежну професійну діяльність, а саме наукову, літературну, артистичну, художню, освітню або викладацьку, а також медичну, юридичну практику, в тому числі адвокатську, нотаріальну діяльність, або особи, які провадять релігійну (місіонерську) діяльність, іншу подібну діяльність та отримують дохід від цієї діяльності.

Згідно з п.2 ч.1 ст. 7 Закону №2464-VІ єдиний внесок нараховується для платників, зазначених, зокрема, у пункті 5 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць. У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному році або окремому місяці звітного року, такий платник зобов'язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

Крім іншого, відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 4 Закону №2464-VІ платниками єдиного внеску є роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону №2464-VІ єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пунктах 1 (крім абзацу сьомого), частини першої статті 4 цього Закону, - на суму нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України «Про оплату праці», та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами.

Відповідно до положень п. 63.5 статті 63 Податкового кодексу України всі фізичні особи - платники податків та зборів реєструються у контролюючих органах шляхом включення відомостей про них до Державного реєстру фізичних осіб - платників податків у порядку, визначеному цим Кодексом. Фізичні особи - підприємці та особи, які мають намір провадити незалежну професійну діяльність, підлягають взяттю на облік як самозайняті особи у контролюючих органах згідно з цим Кодексом.

В свою чергу правові засади організації діяльності адвокатури та здійснення адвокатської діяльності в Україні визначається Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 05.07.2012 №5076-VІ (далі - Закон України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність») статтею 1 якого визначено, що адвокатською діяльністю визнається незалежна професійна діяльність адвоката із здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Згідно з ст. 13 вказаного Закону, адвокат, який здійснює адвокатську діяльність індивідуально, є самозайнятою особою. Адвокат, який здійснює адвокатську діяльність індивідуально, може відкривати рахунки в банках, мати печатку, штампи, бланки (у тому числі ордера) із зазначенням свого прізвища, імені та по батькові, номера і дати видачі свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю.

Системний аналіз вищевказаних норм свідчить на користь того, що особа, яка провадить незалежну професійну діяльність, зокрема адвокатську, вважається самозайнятою особою і платником єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування лише при умові, що така особа не є найманим працівником в межах такої незалежної професійної діяльності, здійснює свою діяльність індивідуально і що вона отримує дохід саме від такої незалежної професійної діяльності.

В свою чергу, в судовому засіданні встановлено, що з 03.05.2017 позивач здійснює свою діяльність у складі Адвокатського об’єднання «Корт Райдер» на посаді керуючого партнера, тобто не індивідуально. В даному випадку, судом враховано, що відповідно до ч.ч.1,3 ст. 15 Закон України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокатське об'єднання є юридичною особою, створеною шляхом об'єднання двох або більше адвокатів (учасників), і діє на підставі статуту. Адвокатське об'єднання має самостійний баланс, може відкривати рахунки у банках, мати печатку, штампи і бланки із своїм найменуванням.

При цьому за весь час роботи позивача у Адвокатському об’єднанні «Корт Райдер», починаючи з травня 2017р. роботодавець щомісячно сплачував за ОСОБА_2 єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, як за найманого працівника, в розмірі 22% від суми нарахованої йому заробітної плати.

Відповідач не надав суду доказів того, що ОСОБА_2 крім виконання своїх обов'язків як найманого працівника, займається індивідуально адвокатською діяльністю, як самозайнята особа та отримує від такої діяльності дохід.

Посилання податкового органу на право позивача займатися адвокатською діяльністю, як на підставу сплати єдиного внеску як самозайнятої особи, є необґрунтованими, оскільки право на зайняття діяльністю не означає займатися такою діяльністю, тим паче, що позивач здійснює свою діяльність не індивідуально, а у складі Адвокатського об’єднання «Корт Райдер».

Таким чином, в розумінні Закону №2464-VІ позивач є застрахованою особою, і єдиний внесок за нього регулярно нараховує та сплачує роботодавець - Адвокатського об’єднання «Корт Райдер» в розмірі не менше мінімального, що виключає обов'язок по сплаті єдиного внеску позивачем як особою, що має право провадити адвокатську діяльність.

Крім того, варто відмітити, що як вбачається з рішень Європейського суду з прав людини, у разі існування неоднозначності у тлумаченні прав та/чи обов'язків платника податків слід віддавати перевагу найбільш сприятливому тлумаченню національного законодавства та приймати рішення на користь платника податків (справи «Серков проти України» (заява №39766/05), «Щокін проти України» (заяви №23759/03 та №37943/06), які відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» підлягають застосуванню судами як джерела права.

Враховуючи встановлені в судовому засіданні обставини у справі та досліджені докази, суд приходить до висновку, що оскаржувана вимога в цій частині (в частині сплати боргу у розмірі 13003,54грн. (період травень 2017р. – вересень 2018р.) не відповідає критеріям правомірності, визначеним ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому позовні вимоги про скасування вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Разом з тим, щодо скасування вимоги в частині сплати боргу в розмірі 1408грн. (період березень-квітень 2017р.), суд зазначає, що відповідно до ч.1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. При цьому, позивачем не було наведено належних доводів та не надано доказів в обґрунтування позовних вимог в цій частині, більш того, в судовому засіданні ОСОБА_2 не заперечував свого обов’язку по сплаті внеску за цей період, позивач до Адвокатського об’єднання «Корт Райдер» на посаду керуючого партнера був прийнятий лише з травня 2017р. та саме з цього періоду за ОСОБА_2 роботодавець - Адвокатське об’єднання «Корт Райдер», нараховував та сплачував єдиний соціальний внесок на загальнообов’язкове державне соціальне страхування. Приймаючи до уваги, вказане, суд не вбачає підстав для задоволення позову в цій частині.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивачем сплачено судовий збір у розмірі 704,80грн., що підтверджується квитанцією від 07.12.2018 (а.с.3).

Таким чином, судовий збір у розмірі 704,80 грн. підлягає відшкодуванню позивачу за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень Головного управління ДФС у Сумській області.

Керуючись ст.ст. 90, 241, 242, 243, 244, 245, 246, 250, 255, 295, 297, п.15.5 Розділу VІІ Перехідні положення Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву ОСОБА_2 (41600, АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_1) до Головного управління Державної фіскальної служби у Сумській області (40009, Сумська область, м.Суми, вул.Іллінська, буд.13, код ЄДРПОУ 39456414) про скасування вимоги – задовольнити частково.

Скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 13.11.2018 №Ф-1987-50 Головного управління Державної фіскальної служби у Сумській області в частині сплати боргу у розмірі 13003,54грн.

Стягнути з Головного управління Державної фіскальної служби у Сумській області (40009, Сумська область, м.Суми, вул.Іллінська, буд.13, код ЄДРПОУ 39456414) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_2 (41600, АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_1) судовий збір у розмірі 704 (сімсот чотири) грн. 80 коп.

В задоволенні інших позовних вимог - відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду через Сумський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст судового рішення складено 18.02.2019.

Суддя І.Г. Шевченко