Рішення № 79992697, 18.02.2019, Центральний районний суд міста Маріуполя (до 25.04.2025 - Жовтневий районний суд м. Маріуполя)

Провадження № 2/263/224/2019

Справа № 263/9186/18

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 лютого 2019 року Жовтневий районний суд міста Маріуполя Донецької області у складі головуючого судді Васильченко О.Г., при секретарі Соколовій О.Б., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Маріуполі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа: Центральний відділ державної виконавчої служби м. Маріуполя ГТУЮ у Донецькій області, про стягнення пені за прострочення сплати аліментів,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернулася 09.07.2018р. до суду з вказаним позовом до відповідача. Вказала, що відповідач доводиться їй батьком. На теперішній час вона є студенткою 3-го курсу Приазовського державного технічного університету, в зв’язку з чим потребує матеріальної допомоги. Відповідно до рішення суду по справі №265/4054/14-ц відповідач повинен сплачувати аліменти в розмірі ј частини зі всіх видів доходу щомісячно до закінчення навчання, починаючи з 24.06.2014р. Однак відповідач не сплачує належним чином аліменти, в зв’язку з чим станом на 01.03.2018р. утворилась заборгованість в сумі 66374,56 грн., що підтверджується довідкою виданою Центральним ВДВС м. Маріуполя, пеня станом на 01.03.2018р. складає 279 061,23 грн. Тому, просить суд стягнути з відповідача на її користь пеню в сумі 279 061,23 грн.

Позивач в судове засідання не з’явилась, надала заяву про розгляд справи за її відсутності, позовні вимоги підтримала в повному обсязі, не заперечувала проти ухвалення заочного рішення.

Відповідач у судове засідання не з’явився, про причини неявки суд не повідомив, про день, час та місце розгляду справи був повідомлений у встановленому законом порядку.

Від представника третьої особи надійшла заява про розгляд справи без участі представника державної виконавчої служби.

Визнаючи наявні матеріали про права та взаємини сторін достатніми, суд розглянув справу у відсутності відповідача на підставі ст.280 ЦПК України, заочно.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши надані у справі докази, вважає, що позов підлягає частковому задоволенню.

Судом встановлено, що згідно виконавчого листа №265/4054/14-ц від 22.08.2014 року стягнено з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 аліменти в розмірі ј частини з усіх видів доходів щомісячно, до закінчення навчання, починаючи з 24.06.2014р., але не більш ніж до досягнення 23 років.

Згідно довідки виданої ДВНЗ «ПДТУ» від 26.12.2018р. №267, ОСОБА_1 є студенткою 4 курсу ДВНЗ «ПДТУ», енергетичного факультету, форма навчання денна, термін навчання з 01.09.2018р. по 31.01.2019р.

Суду представлена довідка видана державним виконавцем Центрального ВДВС м. Маріуполя від 26.03.2018р. з якої вбачається, що заборгованість відповідача по сплаті аліментів перед позивачем станом на 01.03.2018р. складає 66374,56 грн.

Суду також представлений розрахунок заборгованості зі сплати аліментів, виданий державним виконавцем Центрального ВДВС м. Маріуполя від 26.12.2018р., з якого вбачається, що заборгованість відповідача по сплаті аліментів перед позивачем станом на листопад 2018р. складає 95 403 грн.

Згідно із статтею 196 СК України у разі виникнення заборгованості з вини особи, яка зобов’язана сплачувати аліменти за рішенням суду або за домовленістю між батьками, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка суми несплачених аліментів за кожен день прострочення від дня прострочення сплати аліментів до дня їх повного погашення або до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, але не більше 100 відсотків заборгованості.

Згідно із розясненнями викладеними у пункті 22 постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 від 15.05.2006 року «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», передбачена ст. 196 СК відповідальність платника аліментів за прострочення їх сплати у виді неустойки (пені) настає лише за наявності вини цієї особи. На платника аліментів не можна покладати таку відповідальність, якщо заборгованість утворилася з незалежних від нього причин, зокрема, у зв'язку з несвоєчасною виплатою заробітної плати, затримкою або неправильним перерахуванням аліментів банками. В інших випадках стягується неустойка за весь час прострочення сплати аліментів.

Відповідно до статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Виходячи з аналізу норм глави 49 ЦК України неустойка (пеня) - це спосіб забезпечення виконання зобов'язання. Її завдання - сприяти належному виконанню зобов'язання, стимулювати боржника до належної поведінки.

Оскільки неустойка у виді пені обчислюється у відсотках від суми невиконаних або неналежно виконаних зобов'язань, які виникають у боржника щомісяця, то й пеня має триваючий характер і обчислюється за прострочення кожного зобов'язання окремо.

Верховний Суд України у своїй постанові від 16 березня 2016 року по справі № 6-300цс16. В постанові від 25.04.2018 року по справі №572/1762/15-ц Верховний Суд зазначає, що неустойка (пеня) - це спосіб забезпечення виконання зобов'язання. Її завдання - сприяти належному виконанню зобов'язання, стимулювати боржника до належної поведінки. Однак таку функцію неустойка виконує до моменту порушення зобов'язання боржником. Після порушення боржником свого обов'язку неустойка починає виконувати функцію майнової відповідальності. Це додаткові втрати неналежного боржника, майнове покарання його за невиконання або невчасне виконання обов'язку сплатити аліменти.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що заборгованість зі сплати аліментів у відповідача виникла саме з його вини, оскільки будь-яких доказів в підтвердження поважності несплати аліментів суду не представлено.

Враховуючи те, що відповідно до вимог ст.196 СК України сума пені, яка нараховується на заборгованість зі сплати аліментів не може бути більше 100 відсотків заборгованості, суд стягує з відповідача на користь позивача пеню за прострочення сплати аліментів, в розмірі, що вказаний в останньому розрахунку заборгованості зі сплати аліментів від 26.12.2018р. в сумі 95 403 (дев’яносто п’ять тисяч чотириста три) гривень.

Крім того, у відповідності зі ст. 141 ЦПК України підлягає стягненню з відповідача на користь держави судовий збір в розмірі 768 грн. 40 коп.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 76-81, 141, 263, 264, 265, 280-284,430 ЦПК України, суд ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення пені за прострочення сплати аліментів – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 (адреса: АДРЕСА_1) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1, адреса:Донецька область, АДРЕСА_2) пеню за прострочення сплати аліментів в сумі 95 403 (дев’яносто п’ять тисяч чотириста три) гривень.

В задоволенні іншої частини позову відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 (адреса: АДРЕСА_1) судовий збір на користь держави в сумі 768 грн. 40 коп.

Заочне рішення може бути оскаржене позивачем до Донецького апеляційного суду через Жовтневий районний суд м. Маріуполя протягом 30 днів з дня ухвалення рішення.

Заочне рішення може бути переглянуто Жовтневим районним судом м. Маріуполя за письмовою заявою відповідача, яка може бути подана протягом 30 днів з дня ухвалення рішення.

Суддя О.Г.Васильченко