Рішення № 79991391, 21.02.2019, Козятинський міськрайонний суд Вінницької області

РІШЕННЯ

Іменем України

Справа № 133/2984/18

21.02.19

КОЗЯТИНСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

В складі головуючого - судді Сороки Д.В.

за участю секретаря судового засідання Бірюкової Т.П.

розглянувши у спрощеному позовному провадженні без виклику сторін цивільну справу за позовом публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України», в особі філії - Вінницьке обласне управління ПАТ «Державний ощадний банк України» до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки за кредитним договором від 11.05.2007,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся в суд з позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки за кредитним договором від 11.05.2007, в якому просить звернути стягнення на предмет іпотеки за договором іпотеки укладеного між ВАТ «Ощадбанк» ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1, (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) та ОСОБА_3, (ідентифікацій номер НОМЕР_2), посвідченого приватним нотаріусом Козятинського районного нотаріального округу Даніловою І.В. та зареєстрованого в реєстрі за №365, а саме: АДРЕСА_1. Вказана квартира має наступні характеристики: прихожа 2-І, туалет 2-2, ванна 2-3. кухня 2-4, кімната 2-5, кімната 2-6. кімната 2-7, загальні площею 65,2 кв.м., житловою -- 42,1 кв.м., згідно відомостей у довідці-характеристики «Вінницьке обласне об'єднання бюро технічної інвентаризації» від 12.04.2007 №2, яка належить іпотекодавцям, з якої по 1/3 частці кожній: ОСОБА_1 на підставі свідоцтва про право власності на житло від 25.05.1995 року, видане представництвом фонду державного майна в Козятинському районі Вінницької області, згідне розпорядженням від 25.05.1995 , за №97, зареєстрованого у КП «Вінницьке обласне об'єднане бюро технічної інвентаризації» 07.06.1995 за реєстровим №32, а також ОСОБА_2, який успадкував частку померлої ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_3: 1/6 частка - на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом, видане Козятинською державною нотаріальною конторою Вінницької області 04.04.2007, за реєстром № 2-525, зареєстрованого у КП «Вінницьке обласне об'єднане бюро технічної інвентаризації» 10.04.2007, за реєстром №32 ; ОСОБА_1: 1/6 частка - на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого Козятинською державою нотаріальною конторою Вінницької області 04.04.2007, за реєстром №2-52,7 зареєстрованого у КП «Вінницьке обласне об'єднане бюро технічної інвентаризації» 10.04.2007, за реєстром №32. Характеристика квартири зазначена у довідці-характеристиці, виданої КП «Вінницьке обласне об'єднане бюро технічної інвентаризації» від 12.04.2007 за №2, згідно якої загальна балансова вартість нерухомого майна становить 32 719 грн., з метою виконання рішення Козятинського міськрайонного суду Вінницької області від 29.10.2012 по справі №209/3209 та повного погашення заборгованості ОСОБА_6 за кредитним договоре №22030854 від 11.05.2007 в сумі 155 240,90 грн.. з яких: прострочений основний борг - 585,66 грн.; прострочені проценти за користування кредитними коштами - 38 567.23 грн.: пеня за простроченими основним боргом та процентами - 15 891.09 грн.: 3% річних - 4 974.95 грн. інфляційні втрати - 20 281,97 грн. на користь публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії - Вінницьке обласне управління публічного акціонерне товариства «Державний ощадний банк України» (21050, м. Вінниця, вул. Соборна, 71, код ЄДРПОУ 09302607), визначивши спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом продажу прилюдних торгах у межах виконавчого провадження та стягнути судовий збір.

Свої вимоги мотивував тим, що 11.05.2007 між ВАТ «Державний ощадний банк України» (назву змінено на публічне акціонерне товариства «Державний ощадний банк України»), та ОСОБА_6. було укладено кредитний договір № 22030854.

Згідно п. п. 1.1, 1.2 кредитного договору позичальнику банком було надано кредит на споживчі потреби в сумі 80 000 грн. зі сплатою 16,5% річних строком на 10 років, з терміном остаточного повернення кредиту не пізніше 10.05.2017.

Відповідно до п. 1.5 зазначеного кредитного договору, позичальник зобов'язався щомісячно до 30 числа кожного місяця, наступного за звітнім здійснювати погашення кредиту та сплачувати нараховані позичальнику проценти ануєтитними платежами в сумі 1366,00 грн., шляхом внесення готівки до каси банку або шляхом безготівкових перерахувань. Останній платіж на рахунок погашення кредиту здійснити не пізніше 10.05.2017.

Згідно п. 4.3.1, 4.3.2 кредитного договору, позичальник зобов'язаний точно в строки обумовлені договором повернути кредит в сумі 80 000 грн., своєчасно сплачувати відсотки за користування кредитом, комісійні винагороди за банківські послуги та належним чином виконувати взяті на себе зобов'язання за цим договором.

Відповідно до п. 4.3.2 кредитного договору, позичальник зобов'язаний відповідати всіма належними йому коштами та майном по всіх зобов'язаннях, що виливають з цього договору.

В забезпечення виконання кредитних зобов'язань між ВАТ «Державний ощадний банк України» та ОСОБА_1 і ОСОБА_3 укладено договір іпотеки, посвідчений приватним нотаріусом Козятинського районного нотаріального округу Даніловою І.В. та зареєстрованого в реєстрі за № 365.

Згідно пункту 1.2. договору іпотеки, предметом іпотеки є - АДРЕСА_1. Вказана квартира має наступні характеристики: прихожа 2-І, туалет 2-2, ванна 2-3, кухня 2-4, кімната 2-5, кімната 2-6, кімната 2-7, загальною площею 65.2 кв.м., житловою - 42.1 кв.м., згідно відомостей у довідці-характеристики КП «Вінницьке обласне об'єднання бюро технічної інвентаризації» від 12.04.2007р. №2.

Заставна вартість предмета іпотеки, погоджена сторонами, відповідає його ринковій вартості та становить 127 575 грн.

Згідно п. 5.1. договору іпотеки, у раз порушення основного зобов'язання або умов цього договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов'язань, вимога про виконання порушеного зобов'язання у не менш тридцяти денний строк. Якщо протягом встановленого строку вимоги іпотекодержателя залишаються без задоволення, іпотекодержатель вправі розпочати звернення стягнення на предмет іпотеки.

Згідно п. 5.5.2. договору іпотеки, реалізація предмету іпотеки, на який звертається стягнення за рішенням суду або за виконавчим написом нотаріуса, проводиться, якщо інше не передбачено рішенням суду, шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження.

Згідно п. 7.1. договору іпотеки, в разі невиконання чи неналежного виконання зобов'язань, передбачених цим договором, винна сторона відшкодовує іншій стороні усі завданні,у зв'язку з цим, збитки. Розмір такого відшкодування визначатиметься у судовому порядку відповідно до чинного законодавства.

Згідно п. 8.3. договору іпотеки, у разі смерті іпотекодавця чи божника або у разі реорганізації іпотекодержателя права та обов'язки за цим договором поширюються на його правонаступників.

Згідно пункту 5.2. кредитного договору, за порушення взятих на себе зобов'язань та поверненню основної суми кредиту та своєчасній сплаті відсотків за користування кредитом Позичальник зобов'язується сплатити на користь банку пеню в розмірі 0.05% на суму платежу за кожний день прострочення. В зв'язку з невиконанням умов кредитного договору виникла прострочена заборгованість.

Тому, 29.10.2012 Козятинський міськрайоний суд Вінницької області в ході розгляду цивільної справи №209/3209/12 за позовом банку до ОСОБА_6 і ОСОБА_1 про стягнення боргу за кредитним договором. Рішення набрало законної сили 20.11.2012. Станом на сьогоднішній день Рішення суду перебуває на примусовому виконанні, однак кошти в погашення боргу не надходять.

Зазначені вище дії боржника щодо невиконання умов кредитного договору та рішення суду є протиправними, оскільки порушують не лише умови цього договору, а й законодавство України про зобов'язання та його виконання. Таке випливає з наступного:

в силу статей 525. 526 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового оборогу або інших вимог, що звичайно ставляться, а згідно із ст.530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

В силу ст. 20 Закону України «Про заставу», заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, якщо в момент настання терміну виконання зобов'язання забезпеченого заставою, воно не буде виконано, якщо інше не передбачено законом чи договором.

Відповідно до ч 1. 2 ст. 590 ІЦК України, звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або законом. Заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, коли зобов'язання не буде виконано у встановлений строк (термін), якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 575 ЦК України, застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи, є іпотекою.

Відповідно до ст. 33 Закону України «Про іпотеку», у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання, іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Відповідно до ст. 39 Закону України «Про іпотеку», в разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки, у рішенні суду, зокрема, зазначається спосіб реалізації предмета іпотеки, пріоритет та розміри вимог інших кредиторів, які підлягають задоволенню з вартості предмета іпотеки та початкова ціна реалізації предметам іпотеки.

Останнє погашення кредиту здійснено 23.04.2015 в сумі 500 грн., що не покрило в повному обсязі заборгованість, яка виникла.

У зв'язку з чим Козятинський міськрайонний суд Вінницької області 29.10.2012 у справі №209/3209/12 ухвалив рішення, яким стягнув з ОСОБА_6 і ОСОБА_1 борг за кредитним договором №22030854 від 11.05.2007 Рішення набрало чинності 20.11.2012.

Рішення суду перебуває на примусовому виконанні, однак кошти в погашення боргу не надходять. Дана обставина підтверджується постановою про відкриття виконавчого провадження від 26.10.2017р. ВП №54996228.

Заборгованість боржника перед банком за кредитним договором станом на 16.10.2018 становить 155 240,90 гри., з яких: 75 585,66 грн. (в т.ч. прострочений основний борг 75 585.66 гри.) заборгованість за основним боргом; 38 567,23 грн. (в т.ч. прострочені 38 567,23 грн.) - заборгованість по процентах з. користування кредитними коштами; 15 831,09 грн. - пеня по прострочених основному боргу та процентах:

Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Крім того, банком боржнику за період з 16.10.2015 по 16.10.2018 нараховано інфляційних втрат в розмірі: 20 281.97 грн. та 3% річних від прострочених сум заборгованості кредитом та відсотками в розмірі : 4 974.95 грн..

Тому, загальна сума заборгованості до стягнення з боржника станом на 16.10.2018 складає 180 497, 82 грн., яка розрахована наступним чином: 75 585.66 + 38 567.23 + 15 831.09 20 281,97 + 4 974-95 = 180 497,95 грн.., що додатково підтверджується розрахунками заборгованості за договором.

03.04.2017 Сокілецька сільська рада Козятинського району Вінницької області повідомила банк листом за вих. № 88 від 29.03.2017, що в сільській раді не зберігається свідоцтво про смерть фізичних осіб, однак в журналі обліку оприбуткування та витрачання бланків свідоцтв про народження та смерть існує запис за номером 14. НОМЕР_3 про смерть ОСОБА_3 від ІНФОРМАЦІЯ_3.

Крім того, 19.03.2018 Сокілецька сільська рада повідомила банк листом за вих. № 83 від 15.03.2018, що у квартирі за АДРЕСА_1, що належить ОСОБА_1 та ОСОБА_3 (померлій а/з 14 від ІНФОРМАЦІЯ_3) зареєстрований син покійної ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2.

На адресу боржника та майнового поручителя банком направлялись вимоги, щодо усунення порушень за кредитним договором та договором іпотеки про повне погашення кредитної заборгованості. Дані вимоги залишилися без задоволення.

Частиною 2 статті 1050 ЦК України передбачено, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилась, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього кодексу..

Банк включив до кола відповідачів сина покійної ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_2), який живе та зареєстрований за предметом іпотеки, тому він вважається таким, що прийняв спадщину.

Ухвалою Козятинського міськрайонного суду Вінницької області від 12.12.2018 провадження по вищевказаній цивільній справі відкрито та розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження, без виклику сторін, яку сторони отримали в установлений законом строк.

Сторони в установлений судом строк не подали заяву із запереченнями проти розгляду справи в порядку спрощеного провадження без виклику сторін.

Відповідачі відзив на позовну заяву у встановлений строк суду не надали.

Відповідно до ч.8 ст. 178 ЦПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

За таких обставин, суд вважає можливим розглянути справу у відсутності учасників справи, за наявними в справі матеріалами.

У зв'язку з розглядом справи за відсутності всіх учасників справи в порядку спрощеного провадження, відповідно до положень ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Згідно ч. 8 ст. 279 ЦПК України, при розгляді справи у порядку спрощеного провадження, суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи. Судові дебати не проводяться.

Дослідивши та оцінивши письмові докази у справі у їх сукупності, суд вважає, що в задоволенні позовних вимог потрібно відмовити.

Частиною 1 ст. 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно з ч.1 ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно зі ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Статтею 76 ЦПК України встановлено, що доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

В силу статті 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Згідно зі ст.78 ЦПК України, суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Статтями 79 та 80 ЦПК України визначено, що достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність бо відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно ст..264 ЦПК України, під час ухвалення рішення суд вирішує питання, зокрема:

- чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються;

- які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин;

- яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин;

Судом встановлено, що 11.05.2007 між ВАТ «Державний ощадний банк України» (назву змінено на публічне акціонерне товариства «Державний ощадний банк України»), та ОСОБА_6 було укладено кредитний договір № 22030854 (а.с.6-8).

Згідно п. п. 1.1, 1.2 кредитного договору позичальнику банком було надано кредит на споживчі потреби в сумі 80 000 грн. зі сплатою 16,5% річних строком на 10 років, з терміном остаточного повернення кредиту не пізніше 10.05.2017.

Відповідно до п. 1.5 зазначеного кредитного договору позичальник зобов'язався щомісячно до 30 числа кожного місяця, наступного за звітнім здійснювати погашення кредиту та сплачувати нараховані позичальнику проценти ануєтитними платежами в сумі 1366,00 грн., шляхом внесення готівки до каси банку або шляхом безготівкових перерахувань. Останній платіж на рахунок погашення кредиту здійснити не пізніше 10.05.2017.

Згідно п. 4.3.1, 4.3.2 кредитного договору, позичальник зобов'язаний точно в строки обумовлені договором повернути кредит в сумі 80 000 грн., своєчасно сплачувати відсотки за користування кредитом, комісійні винагороди за банківські послуги та належним чином виконувати взяті на себе зобов'язання за цим договором (а.с. 6-8).

В забезпечення виконання кредитних зобов'язань між ВАТ «Державний ощадний банк України» та ОСОБА_1 і ОСОБА_3 укладено договір іпотеки, посвідчений приватним нотаріусом Козятинського районного нотаріального округу Даніловою І.В. та зареєстрованого в реєстрі за № 365 (а.с.9-10).

Згідно пункту 1.2. договору іпотеки, предметом іпотеки є - АДРЕСА_1. Вказана квартира має наступні характеристики: прихожа 2-І, туалет 2-2, ванна 2-3, кухня 2-4, кімната 2-5, кімната 2-6, кімната 2-7, загальною площею 65.2 кв.м., житловою - 42.1 кв.м., згідно відомостей у довідці-характеристики КП «Вінницьке обласне об'єднання бюро технічної інвентаризації» від 12.04.2007р. №2. Заставна вартість предмета іпотеки, погоджена сторонами, відповідає його ринковій вартості та становить 127 575 грн. (а.с. 9-13).

Рішенням Козятинського міськрайонного суду Вінницької області від 29.10.2012 у справі №209/3209/12 стягнуто солідарно з ОСОБА_6 і ОСОБА_1 на користь позивача борг за кредитним договором № 22030854 від 11.05.2007 в сумі 130483 грн. 98 коп. Рішення набрало чинності 20.11.2012 (а.с. 16-17).

Зазначене рішення суду перебуває на примусовому виконанні, однак кошти в погашення боргу не надходять. Дана обставина підтверджується постановою про відкриття виконавчого провадження від 26.10.2017р. ВП №54996228 (а.с. 18).

Позивачем боржнику за період з 16.10.2015 по 16.10.2018 нараховано інфляційних втрат в розмірі: 20 281.97 грн. та 3% річних від прострочених сум заборгованості кредитом та відсотками в розмірі : 4 974.95 грн..

Загальна сума заборгованості до стягнення з боржника станом на 16.10.2018 нарахована позивачем 180 497, 82 грн., яка розрахована наступним чином: 75 585.66 + 38 567.23 + 15 831.09 20 281,97 + 4 974-95 = 180 497,95 грн.., що додатково підтверджується розрахунками заборгованості за договором (а.с. 36-40).

ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_3, що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_3 (а.с. 15).

19.03.2018 Сокілецька сільська рада повідомила банк листом за вих. № 83 від 15.03.2018, що у квартирі за АДРЕСА_1, що належить ОСОБА_1 та ОСОБА_3 (померлій а/з 14 від ІНФОРМАЦІЯ_3) зареєстрований син покійної ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2 (ас. 19).

Згідно копій поштових повідомлень про вручення поштового відправлення ОСОБА_1 та ОСОБА_6 отримали вимоги банку, проте вони в зазначений строк, виконані ним не були, що підтверджується їх ксерокопіями (а.с. 26-35). Дані вимоги залишилися без задоволення.

Відповідно до свідоцтва про право власності на житло будинок, виданого 25.05.1995 по АДРЕСА_1, належить ОСОБА_3, померлій ІНФОРМАЦІЯ_3, та ОСОБА_1 по 1/3 частини квартири (а.с.14).

За змістом частини 1 ст. 575 Цивільного кодексу України та ст. 1 Закону України «Про іпотеку», іпотека як різновид застави, предметом якої є нерухоме майно, це вид забезпечення виконання зобов'язання, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника в порядку, передбаченому цим Законом.

Відповідно до статті 589 ЦК України, частини першої статті 33 Закону України «Про іпотеку» в разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель має право задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, установлених статтею 12 цього Закону.

Загальне правило про звернення стягнення на предмет застави (іпотеки) закріплене у статті 590 ЦК України й передбачає можливість такого звернення на підставі рішення суду в примусовому порядку, якщо інше не встановлено договором або законом.

Крім того, правове регулювання звернення стягнення на іпотечне майно передбачене Законом України «Про іпотеку».

Згідно з положеннями ч. 1, 2 ст. 23 Закону України «Про іпотеку», у разі переходу права власності (права господарського відання) на предмет іпотеки від іпотекодавця до іншої особи, у тому числі в порядку спадкування чи правонаступництва, іпотека є дійсною для набувача відповідного нерухомого майна, навіть у тому випадку, якщо до його відома не доведена інформація про обтяження майна іпотекою. Особа, до якої перейшло право власності на предмет іпотеки, набуває статус іпотекодавця і має всі його права і несе всі його обов'язки за іпотечним договором у тому обсязі і на тих умовах, що існували до набуття ним права власності на предмет іпотеки.

Згідно ч.5 ст.1268 ЦК України, незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Частиною 1 ст.1297 ЦК України передбачено, що спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов'язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.

Однак, згідно з положеннями ч. 3 ст.1296 ЦК України, відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.

Спадкові права є майновим об'єктом цивільного права, оскільки вони надають спадкоємцям можливість успадкувати майно (прийняти спадщину), але право розпорядження нею виникає після оформлення успадкованого права власності у встановленому законом порядку.

Банком не надано відповідних відомостей про те, чи успадкував майно ОСОБА_2 після смерті матері ОСОБА_3, а тому позивачем не надано доказів чи є ОСОБА_2 належним відповідачем .

Згідно із частиною 3 статті 33 Закону України «Про іпотеку», звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Звернення стягнення на предмет іпотеки на підставі рішення суду здійснюється відповідно до статті 39 Закону України «Про іпотеку».

Так, згідно із частинами 1, 2 статті 39 цього Закону, в разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки одночасно з рішенням про звернення стягнення на предмет іпотеки суд за заявою іпотекодержателя виносить рішення про виселення мешканців за наявності підстав, передбачених законом, якщо предметом іпотеки є житловий будинок або житлове приміщення.

Частиною 1 статті 40 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення є підставою для виселення всіх мешканців, за винятком наймачів та членів їх сімей. Виселення проводиться у порядку, встановленому законом.

Нормою, яка встановлює порядок виселення із займаного житлового приміщення, є стаття 109 ЖК УРСР, у частині 1 якої передбачені підстави виселення.

Частина 3 статті 109 ЖК УРСР регулює порядок виселення громадян.

За змістом частини 2 статті 40 Закону України «Про іпотеку» та частини 3 статті 109 ЖК УРСР, після прийняття рішення про звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення шляхом позасудового врегулювання на підставі договору всі мешканці зобов'язані на письмову вимогу іпотекодержателя або нового власника добровільно звільнити житловий будинок чи житлове приміщення протягом одного місяця з дня отримання цієї вимоги. Якщо мешканці не звільняють житловий будинок або житлове приміщення у встановлений або інший погоджений сторонами строк добровільно, їх примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду.

Відповідно до частини 2 статті 109 ЖК УРСР, громадянам, яких виселяють із жилих приміщень, одночасно надається інше постійне жиле приміщення, за винятком виселення громадян при зверненні стягнення на жилі приміщення,що були придбані ними за рахунок кредиту (позики) банку чи іншої особи, повернення якого забезпечене іпотекою відповідного жилого приміщення. Постійне жиле приміщення, що надається особі, яку виселяють, повинне бути зазначене в рішенні суду.

Таким чином, частина 2 статті 109 ЖК УРСР установлює загальне правило про неможливість виселення громадян без надання іншого жилого приміщення. Як виняток, допускається виселення громадян без надання іншого жилого приміщення при зверненні стягнення на жиле приміщення, що було придбане громадянином за рахунок кредиту, повернення якого забезпечене іпотекою цього жилого приміщення.

Аналіз зазначених правових норм дає підстави для висновку про те, що під час ухвалення судового рішення про виселення мешканців на підставі частини другої статті 39 Закону України «Про іпотеку» підлягають застосуванню як положення статті 40 цього Закону, так і норма статті 109 ЖК УРСР.

Отже, за змістом цих норм особам, яких виселяють із жилого будинку (жилого приміщення), що є предметом іпотеки, у зв'язку зі зверненням стягнення на предмет іпотеки, інше постійне житло надається тільки в тому разі, коли іпотечне житло було придбане не за рахунок кредиту, забезпеченого іпотекою цього житла.

Постійне жиле приміщення, що надається особі, яку виселяють, повинно бути зазначено в рішенні суду.

Саме до цього зводяться правові висновки, що висловлені Верховним Судом України в постановах від 02.09.2015 року № 6-1049цс15, від 07.10.2015 року № 6-1468цс15, від 11.11.2015 року № 6-1630цс15, які згідно зі статтею 360-7 ЦПК України, є обов'язковими для судів, що зобов'язані привести свою судову практику у відповідність із рішенням Верховного Суду України.

Як виняток, допускається виселення громадян без надання іншого жилого приміщення при зверненні стягнення на предмет іпотеки, якщо іпотечне майно було придбано за рахунок кредиту, повернення якого забезпечене іпотекою відповідного жилого приміщення (частина 2 статті 109 ЖК Української РСР).

Зазначена правова позиція висловлена Верховним Судом України у постановах від 01.07.2015 року № 6-875цс15, від 21.10.2015 року № 6-1033цс15, 21.10.2015 року № 6-1484цс15, від 25.11.2015 року № 6-1061цс15, які, відповідно до ст.360-7ЦПК України, є обов'язковою для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.

Верховний Суд України на засіданні Судової палати у цивільних справах 18 березня 2015 року ухвалив постанову у справі № 6-39цс15, предметом якої був спір про звернення стягнення на предмет іпотеки, виселення та зняття з реєстраційного обліку. Суд зробив правовий висновок про те, що за змістом статей 39, 40 Закону України «Про іпотеку» та статті 109 ЖК Української РСР особам, які виселяються із жилого будинку (жилого приміщення), яке є предметом іпотеки, у зв'язку зі зверненням стягнення на предмет іпотеки, надається інше постійне житло тільки у тому разі, коли іпотечне житло було придбане не за рахунок кредиту, забезпеченого іпотекою цього житла. Постійне жиле приміщення, що надається особі, яку виселяють, повинно бути зазначено в рішенні суду. Як виняток, допускається виселення громадян без надання іншого жилого приміщення при зверненні стягнення на предмет іпотеки, якщо іпотечне майно було придбано за рахунок кредиту, повернення якого забезпечене іпотекою відповідного жилого приміщення (частина 2 статті 109 ЖК Української РСР).

Квартира АДРЕСА_1, який є предметом іпотеки, не був придбаний за рахунок кредиту. Позивач в позові не зазначив іншого жилого приміщення, яке має бути надано відповідачам при виселенні. Отже, виселення відповідачів без одночасного надання їм іншого жилого приміщення для постійного проживання не відповідає порядку, встановленому законом, а тому позовні вимоги ПАТ «Державний ощадний банк України» задоволенню не підлягають.

Позивачем також не надано рішення суду про стягнення заборгованості з відповідачів станом на 16.10.2018, заборгованість яку вони зазначили у позовній заяві.

Відповідно до Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» громадянам України, а також іноземцям та особам без громадянства, які на законних підставах перебувають в Україні, гарантуються свобода пересування та вільний вибір місця проживання на її території, за винятком обмежень, які встановлені законом. Тому проживання ОСОБА_2 за адресою спірної квартири не підтверджує факт прийняття ним спадщини після померлої ОСОБА_3 Керуючись ст.109 ЖК УРСР, Законом України «Про іпотеку», Законом України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», ст.ст.15, 16, 575, 589, 590 ЦК України, ст.ст. 4, 10, 51, 76, 133, 141, 212, 247, 259, 264, 265, 268, 273 ЦПК України, -

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позову публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України», в особі філії - Вінницьке обласне управління ПАТ «Державний ощадний банк України» до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки за кредитним договором за № 22030854 від 11.05.2007 відмовити.

Повний текст рішення складений 21.02.2019.

Рішення може бути оскаржене до Вінницького апеляційного суду через Козятинський міськрайонний суд протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту рішення .

СУДДЯ: підпис

З оригіналом вірно:

СУДДЯ -

СЕКРЕТАР-

Дата документу 21.02.19