Рішення № 79985523, 20.02.2019, Оболонський районний суд міста Києва

20.02.2019 Справа № 756/1007/17

Унікальний номер 756/1007/17

Справа № 2/756/343/19

РІШЕННЯ

Іменем України

19 лютого 2019 року Оболонський районний суд м. Києва

в складі головуючого судді Васалатія К.А.

за участі секретаря Бондаренко Н.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві справу за позовом ОСОБА_1 до ТОВ «ФРІНЕТ» про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення коштів за час вимушеного прогулу, -

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2016 р. позивач звернувся до суду з даним позовом. В обґрунтування заявлених позовних вимог зазначив, що з травня 2008 р. він працює на посаді начальника центру обслуговування абонентів ТОВ «ФРІНЕТ». 03.01.2017 р. наказом № 2-к-0102 (розпорядженням) про припинення трудового договору (контракту) за підписом Генерального директора ТОВ «ФРІНЕТ» ОСОБА_2 позивача було звільнено з посади Начальника Дарницького ЦОА на підставі п. 6 ст. 36 КЗпП України (відмова від продовження роботи у зв'язку із зміною істотних умов праці).

Позивач вказує, що такі дії відповідача в дійсності спричинено не зміною в організації виробництва і праці в ТОВ «ФРІНЕТ», а неприязними стосунками, які склалися між ним та Генеральним директором ТОВ «ФРІНЕТ». Тому посилаючись на вищевикладене, позивач просив суд визнати незаконним та скасувати наказ № 2-к-0102 про припинення трудового договору від 03.01.2017 р., поновити позивача на роботі на посаді начальника Дарницького ЦОА, стягнути з ТОВ «ФРІНЕТ» на його користь заробітну плату за час вимушеного прогулу та стягнути з відповідача судові витрати на користь держави.

У судовому засіданні позивач та його представник позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечував надавши письмові заперечення.

Суд, дослідивши письмові докази по справі, встановив обставини, що викладені нижче.

Згідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

При цьому у постанові пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17.10.2014 р. № 11 «Про деякі питання дотримання розумних строків розгляду судами цивільних, кримінальних справ і справ про адміністративні правопорушення» зазначено, що недотримання строків розгляду цивільних, кримінальних справ і справ про адміністративні правопорушення порушує конституційне право на судовий захист, гарантований ст. 55 Конституції України, і негативно впливає на ефективність правосуддя та на авторитет судової влади.

З урахуванням практики Європейського суду з прав людини критеріями розумних строків у цивільних справах є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (рішення у справах «Федіна проти України» від 02.09.2010 року, «Смірнова проти України» від 08.11.2005 р., «Матіка проти Румунії» від 02.11.2006 р., «Літоселітіс проти Греції» від 05.02.2004 р.).

Тому судом з'ясовано, що з травня 2008 р. по січень 2017 р. ОСОБА_1 працював на посаді начальника центру обслуговування абонентів ТОВ «ФРІНЕТ».

При цьому 26.09.2016 р. Розпорядженням ТОВ «ФРІНЕТ» №26/09/16-1 за підписом Генерального директора ОСОБА_2 було визначено робоче місце начальника Дарницького ЦОА ОСОБА_1 в офісі ТОВ «ФРІНЕТ», що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Василя Стуса, буд. 35/37.(а.с. 10).

Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується сторонами, у відповідності до Наказу № 07/10/16-1 від 07.10.2016 р. позивача було притягнуто до дисциплінарної відповідальності на підставі ст. 147-149 КЗпП України та за неналежне виконання посадових обов'язків оголошено догану. Відповідно до Наказу № 11/10/16-1 від 11.10.2016р. позивача було притягнуто до дисциплінарної відповідальності на підставі ст.ст. 147-149 КЗпП України та за неналежне виконання посадових обов'язків оголошено догану. Відповідно до Наказу № 13/10/16-1 від 13.10.2016р. позивача було притягнуто до дисциплінарної відповідальності на підставі ст.ст. 147-149 КЗпП України та за неналежне виконання посадових обов'язків оголошено догану. Відповідно до Наказу № 19/10/16-1 від 19.10.2016р. позивача було притягнуто до дисциплінарної відповідальності на підставі ст.ст. 147-149 КЗпП України та за неналежне виконання посадових обов'язків оголошено догану.

У відповідності до положень ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Як вбачається з ч. 3, 4 ст. 32 КЗпП України у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці допускається зміна істотних умов праці при продовженні роботи за тією ж спеціальністю, кваліфікацією чи посадою. Про зміну істотних умов праці - систем та розмірів оплати праці, пільг, режиму роботи, встановлення або скасування неповного робочого часу, суміщення професій, зміну розрядів і найменування посад та інших - працівник повинен бути повідомлений не пізніше ніж за два місяці. Якщо колишні істотні умови праці не може бути збережено, а працівник не згоден на продовження роботи в нових умовах, то трудовий договір припиняється за пунктом 6 статті 36 цього Кодексу.

Згідно з роз'ясненнями, які викладені в п. 10 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами трудових спорів» від 06.11.1992 року за № 9, «Роз'яснити судам, що припинення трудового договору за п. 6 ст. 36 КЗпП при відмові працівника від продовження роботи зі зміненими істотними умовами праці може бути визнане обґрунтованим, якщо зміна істотних умов праці при провадженні роботи за тією ж спеціальністю, кваліфікацією чи посадою викликана змінами в організації виробництва і праці (раціоналізацією робочих місць, введенням нових форм організації праці, у тому числі перехід на бригадну форму організації праці, і, навпаки, впровадженням передових методів, технологій тощо)».

Крім того, положеннями ст. 64 ГК України встановлено, що підприємство самостійно визначає свою організаційну структуру, встановлює чисельність працівників і штатний розпис.

Так, як встановлено в судовому засіданні, 27 та 28 жовтня 2016 року, на ім'я керівника організації відповідача надійшли службові записки директора центрів обслуговування абонентів м. Києва ОСОБА_3 та начальника відділу кадрів та діловодства ОСОБА_4, де було запропоновано розглянути питання змін в організації виробництва і праці, а саме об'єму навантаження і обсяг роботи начальників Дарницького і Деснянського центрів обслуговування абонентів та виконання посадових обов'язків ними суттєво зменшились, у зв'язку з введенням посади директора центрів обслуговування абонентів м. Києва.

Також було запропоновано змінити посадові оклади начальників Дарницького та Деснянського центрів обслуговування абонентів, встановивши їх у розмірі 3900 грн. на місяць та поступово, у термін до 01.04.2017 р. вивести із штатного розпису посади начальників Дарницького та Деснянського ЦОА, запропонувавши працівникам, які обіймають вказані посади інше місце роботи, відповідно до кваліфікації, професійної придатності та особистих моральних якостей.

Як вбачається з матеріалів справи, наказом № 31/10/16-01 від 31.10.2016 року «Про внесення змін до штатного розпису». Пунктом 1, 3-5 вказаного наказу було зазначено:

«У зв'язку із змінами в організації виробництва і праці - введення нової штатної одиниці - директора центрів обслуговування абонентів м. Києва, з підпорядкуванням та передачею йому посадових обов'язків по керівництву Дарницьким та Деснянським ЦОА, з поступовим виведенням із штатного розпису посад начальників Дарницького та Деснянського ЦОА, з 04.01.2017 року встановити посадові оклади: начальнику Дарницького ЦОА -3900 грн. на місяць; начальнику Деснянського ЦОА - 3900 грн. на місяць. У разі незгоди зі змінами істотних умов праці (зміни системи та розмірів оплати праці) щодо розміру оплати праці, попередити відповідних працівників, зазначених у п. 1 наказу про наступне звільнення їх з роботи за п. 6 ст. 36 КзпП України як таких, що відмовились від продовження роботи, у зв'язку зі змінами істотних умов праці».

Як з'ясував суд, на виконання наказу № 31/10/16 - 01 від 31 жовтня 2016 року та відповідно до ст. 32 КЗпП України, Генеральним директором ОСОБА_2 у присутності працівників підприємства ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 було повідомлено позивача ОСОБА_1 про суттєве зменшення обсягу його посадових обов'язків, про зменшення розміру оплати праці та про те, що із штатного розпису буде виведено посаду начальника Дарницького ЦОА. З цією метою йому було надано на ознайомлення наказ № 31/10/16 - 01 від 31.10.2016 р. та вручено письмове попередження про наступну зміну істотних умов праці.

Як встановив суд та не заперечують сторони, ознайомившись з наданими документами, позивач відмовився засвідчувати власним підписом факт ознайомлення із наданим документом та відмовився повідомляти рішення про свою згоду або не згоду продовжувати роботу в нових умовах. У зв'язку із чим, 31.10.2016 р. об 15 год. 55 хв., було складено Акт про відмову підписувати попередження про наступну зміну істотних умов праці позивачем ОСОБА_1

Також, 08.11.2016 р. керівництвом відповідача було підготовлено для відправки позивачу листа № 869 про зміни істотних умов праці у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці, і 09.11.2016 р. позивач особисто отримав лист та попередження про наступну зміну істотних умов праці, про що поставив особистий підпис на другому примірнику.

Таким чином, оскільки позивач ознайомився з вищенаведеними документами шляхом проставляння свого особистого підпису на них, суд приходить до висновку про дотримання відповідачем процедури щодо належного повідомлення позивача ОСОБА_1 стосовно змін в істотних умовах праці, яка передбачена ч. 3 ст. 32 КЗпП України.

Також суд встановив той факт, що 03.01.2017 р. наказом № 2-к-0102 (розпорядженням) про припинення трудового договору (контракту) за підписом Генерального директора ТОВ «ФРІНЕТ» ОСОБА_2 позивача було звільнено з посади Начальника Дарницького ЦОА на підставі п.6 ст. 36 КЗпП України (відмова від продовження роботи у зв'язку із зміною істотних умов праці).

При цьому 03.01.2017 р. було актуалізовано та затверджено у новій редакції посадові інструкції за посадами начальників Дарницького та Деснянського ЦОА, а з 01.04.2017 р. зазначені посади відповідно до наказу № 31/03/17-01 від 31.03.2017 р. виведені зі штатного розпису Товариства - відповідача по справі.

В цей же день позивачу було видано оформлену трудову книжку та здійснено остаточний розрахунок, проти чого він не заперечував.

В свою чергу, у відповідності до положень ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з вимогами ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

При цьому, ч. 1 ст. 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Отже, з урахуванням цих норм, суд повинен установити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

За таких обставин, враховуючи, що в судовому засіданні, було встановлено факт відмови позивача ОСОБА_1 від продовження трудових відносин з відповідачем, шляхом відмови від підписання наказу від 31.10.2016 р. про зміни в істотних умовах праці, яка передбачена ч. 3 ст. 32 КЗпП України, суд приходить до висновку, що звільнення позивача з займаної посади за п. 6 ст. 36 КЗпП України відбулося з дотриманням вимог трудового законодавства, а отже відсутні правові підстави для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 про визнання та скасування наказу про звільнення незаконним, про поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Тому керуючись ст. 32, 36, ст. 147-149, ст. 232-233 КЗпП України, ст. 64 ГК України, ст. 12, 15, 19, 42, 77, 81, 89, 141, ст. 263, 265, 280-282, 354-355 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

У позові ОСОБА_1 - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Київського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення.

Суддя: К.А. Васалатій