Ухвала суду № 79984874, 19.02.2019, Апеляційний суд Черкаської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 11-кп/793/220/19 Справа № 707/1138/17 Категорія: ч.2 ст. 286 КК УкраїниГоловуючий у І інстанції Смоляр О. А. Доповідач в апеляційній інстанції Соломка І. А.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 лютого 2019 року Колегія суддів судової палати в кримінальних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:

головуючого суддів при секретарі Соломки І. А. Поєдинка І. А., Биби Ю. В. Бєлан О. В.з участю прокурораПротас І.О.,

обвинуваченого ОСОБА_7,

потерпілого ОСОБА_8

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси матеріали кримінального провадження № 12016250270001253 за апеляційною скаргою прокурора відділу прокуратури Черкаської області Протас І.О. на вирок Черкаського районного суду Черкаської області від 30 жовтня 2018 року, яким

ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець та житель АДРЕСА_1, українець, громадянин України, працюючий рибаком на Топилівській риббригаді «СаПтрін», проживаючий в цивільному шлюбі та маючий на утриманні чотирьох малолітніх дітей, раніше не судимий,-

засуджений за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 286 КК України, до 4 років позбавлення волі з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 3 роки.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_7 звільнено від відбування основного покарання з випробуванням з іспитовим строком на 2 роки, з покладанням обов'язків, передбачених п.п. 1,2 ч.1 ст. 76 КК України.

Ухвалено стягнути з ОСОБА_7 на користь держави процесуальні витрати в сумі 1762 грн..

Вирішена доля речових доказів відповідно до вимог ст. 100 КПК України.

в с т а н о в и л а :

Згідно вироку Черкаського районного суду Черкаської області від 30 жовтня 2018 року ОСОБА_7 визнано винуватим та засуджено за те, що він 27.09.2016 року, близько 22 годин 50 хвилин, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, чим порушуючи вимоги підпункт а) пункту 2.9 Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 №1306, зі змінами та доповненнями, керуючи мотоциклом «Днепр 11», реєстраційний номер НОМЕР_1 та рухаючись по вулиці Мічуріна в селі Сагунівка Черкаського району у порушення вимог підпункту б) пункту 2.3 та пункту 12.1 цих же правил, не був уважним, не стежив за дорожньою обстановкою, не вибрав безпечної швидкості руху під час керуванням транспортним засобом, виїхав на ліве узбіччя по напрямку свого руху, де скоїв наїзд на перешкоду у вигляді дерева. Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди пасажир мотоцикла «Днепр 11», реєстраційний номер НОМЕР_1, ОСОБА_8 отримав травму шийного відділу хребта із переломом тіла другого шийного хребця відповідно до висновку експерта №02-01/2289 від 27.12.2016, яка відноситься до тяжких тілесних ушкоджень як такі, що небезпечні для життя. Порушення правил безпеки дорожнього руху водієм ОСОБА_9, знаходяться у причинному зв'язку з виникненням дорожньо-транспортної пригоди та настанням наслідків у вигляді тяжких тілесних ушкоджень ОСОБА_8

В апеляційній скарзі прокурор у кримінальному провадженні Протас І.П., не заперечуючи доведеності вини обвинуваченого, просить вирок суду першої інстанції скасувати через невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого внаслідок м'якості, та ухвалити новий вирок, яким засудити ОСОБА_7 за ч.2 ст. 286 КК України та призначити покарання у виді 3 років позбавлення волі з позбавлення права керування транспортними засобами строком на 3 роки. В решті - вирок суду залишити без змін.

В обгрунтування своїх вимог прокурор посилається на те, що судом не в повній мірі враховано обставини, що істотно впливають на ступінь тяжкості вчиненого злочину та дані про особу обвинуваченого, а саме: вчинення ОСОБА_7 тяжкого злочину перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння.

Заслухавши суддю-доповідача, думку прокурора Протас І.О., яка підтримала апеляційну скаргу, просила її задовольнити, думки обвинуваченого ОСОБА_7 та потерпілого ОСОБА_8, які заперечили проти задоволення апеляційної скарги прокурора, просили вирок суду залишити без змін, дослідивши матеріали кримінального провадження та перевіривши доводи апеляційної скарги прокурора, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга прокурора не підлягає до задоволення, виходячи з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст. 370 КПК України вирок суду повинен бути законним, обгрунтованим і вмотивованим, ухваленим згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених КПК України.

Висновок суду першої інстанції про доведеність винуватості ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, за який він засуджений, відповідає фактичним обставинам справи, ґрунтується на доказах, досліджених судом в порядку ч.3 ст. 349 КПК України, та ніким з учасників кримінального провадження не оспорюється.

Дії ОСОБА_7 за ч. 2 ст. 286 КК України судом першої інстанції кваліфіковані вірно.

Доводи прокурора про неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та м'якість призначеного ОСОБА_7 покарання у зв'язку з безпідставним звільненням останнього відповідно до ст. 75 КК України від відбування покарання з випробуванням, є необгрунтованими.

Загальні засади призначення покарання (стаття 65 КК) наділяють суд правом вибору однієї із форм реалізації кримінальної відповідальності - призначити покарання або звільнити від покарання чи від його відбування, завданням якої є виправлення та попередження нових злочинів. Ця функція за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки потребує врахування та оцінки конкретних обставин справи, ступеня тяжкості вчиненого злочину, особи винного, обставин, що впливають на покарання. Реалізація цієї функції становить правозастосовну інтелектуально-вольову діяльність суду, в рамках якої і приймається рішення про можливість застосування чи незастосування ст. 75 КК України, за змістом якої рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням суд може прийняти лише у випадку, якщо при призначенні покарання певного виду і розміру, враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання.

Визначені в ст. 65 КК України загальні засади призначення покарання є гарантією обрання винній особі необхідного й доцільного заходу примусу, яке б ґрунтувалося на засадах законності, гуманізму, індивідуалізації та сприяло досягненню справедливого балансу між правами і свободами особи та захистом інтересів держави й суспільства.

Відповідно до вказаних засад особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження вчинення нових злочинів. Виходячи з принципу співмірності цей захід примусу за своїм видом та розміром має бути адекватним (відповідним) характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного. При виборі покарання мають значення і повинні братися до уваги обставини, які його пом'якшують і обтяжують.

Дискреційні повноваження суду визнаються і Європейським судом з прав людини, який у своїх рішеннях (справа «Довженко проти України») зазначає лише про необхідність визначення законності, обсягу, способів і меж застосування свободи оцінювання представниками судових органів, виходячи із відповідності таких повноважень суду принципу верховенства права. Це забезпечується, зокрема, відповідним обґрунтуванням обраного рішення в процесуальному документі суду тощо.

При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_7 районний суд достатньо виконав вимоги ст.ст. 50,65,66,67 КК України та правових позицій, викладених у постанові Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24.10.2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання», врахувавши ступінь тяжкості вчиненого ОСОБА_7 кримінального правопорушення, дані про особу обвинуваченого, обставини, що пом'якшують покарання: щире каяття, добровільне відшкодування завданого збитку потерпілому, обтяжуючу покарання обставину: вчинення злочину в стані алкогольного сп'яніння, обґрунтовано призначив ОСОБА_7 покарання в межах санкції ч.2 ст. 286 КК України у виді 4 років позбавлення волі з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 3 роки.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про можливість виправлення обвинуваченого без реального відбування основного покарання у виді позбавлення волі, звільнивши його від відбування покарання з випробуванням згідно ст. 75 КК України з іспитовим строком на 2 роки, з покладенням на нього обов'язків, передбачених ч. 1 ст.76 КК України, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке відноситься до тяжкого злочину, дані про особу винного, який за місцем роботи характеризується позитивно, а також наявність обставин, що пом'якшують покарання, - щире каяття, добровільне відшкодування завданих потерпілому збитків, та позицію потерпілого ОСОБА_8 про відсутність претензій до обвинуваченого та призначення покарання не пов'язаного з позбавленням волі.

Також, обвинувачений ОСОБА_7 упродовж судового провадження давав визнавальні показання щодо обставин вчинення кримінального правопорушення і не оспорював фактичних обставин справи, що дало суду підстави розглядати провадження в порядку, передбаченому ч. 3 ст. 349 КПК, і свідчить про намір засудженого сприяти здійсненню правосуддя.

В ході апеляційного розгляду колегією суддів було встановлено, що у обвинуваченого ОСОБА_7 наявне постійне місце проживання, роботи, сталі соціальні зв'язки, проживає в цивільному шлюбі, має на утриманні 4 неповнолітніх дітей цивільної дружини, з яких, зі слів обвинуваченого, одна дитина - ОСОБА_11 його, однак в свідоцтві про народження записана на матір, позитивно характеризується по місцю проживання, є інвалідом ІІІ групи, раніше не судимий, до кримінальної чи адміністративної відповідальності не притягувався.

Потерпілий ОСОБА_8 під час апеляційного розгляду пояснив, що до ОСОБА_7 не має жодних претензій ні матеріального, ні морального характеру, оскільки останній надавав йому допомогу матеріального характеру з моменту виникнення дорожньо-транспортної пригоди, вони є сусідами та він вибачив його за вчинене. Потерпілий просив не позбавляти ОСОБА_7 волі та залишити вирок суду першої інстанції без змін.

Твердження апелянта про те, що при призначенні обвинуваченому ОСОБА_7 покарання з застосуванням вимог ст. 75 КК України районним судом не в достатній мірі враховано: тяжкість кримінального правопорушення, його рівень суспільної небезпечності, особу обвинуваченого, а також обтяжуючої покарання обставини - вчинення злочину в стані алкогольного сп'яніння є безпідставними, оскільки дані обставини в повній мірі були враховані районним судом при призначенні покарання обвинуваченому.

Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів вважає, що призначене районним судом обвинуваченому ОСОБА_7 покарання з застосуванням вимог ст. 75, 76 КК України, виходячи з принципів законності справедливості, обгрунтованості та індивідуалізації, є співрозмірним протиправному діянню, достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових злочинів і не може вважатися явно несправедливим внаслідок м'якості чи недостатнім для досягнення мети покарання, а тому не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги прокурора.

Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону під час розгляду кримінального провадження районним судом, які б слугували підставою для скасування чи зміни вироку суду, не встановлено.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що постановлений щодо ОСОБА_7 вирок є законним і обґрунтованим, а підстави для його зміни чи скасування - відсутні.

Керуючись ст.ст. 404, 405, 407,418, 419 КПК України, колегія суддів ,-

у х в а л и л а :

Вирок Черкаського районного суду Черкаської області від 30 жовтня 2018 року відносно ОСОБА_7 - залишити без змін, а апеляційну скаргу апеляційну скаргу прокурора відділу прокуратури Черкаської області Протас І.О.- залишити без задоволення.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня проголошення.

Головуючий :

Судді :