Ухвала суду № 79981425, 20.02.2019, Богодухівський районний суд Харківської області

Справа №613/233/19 Провадження № 1-кс/613/139/19

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 лютого 2019 року м.Богодухів

Слідчий суддя Богодухівського районного суду Харківської області Харченко С.М., за участю секретаря Мізяк М.О., прокурора Мирошниченко Д.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання слідчого СВ Богодухівського відділу поліції ГУНП в Харківській області капітана поліції ОСОБА_1 про накладення арешту на майно у кримінальному провадженні № 42018221280000128 від 10 жовтня 2018 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.190 КК України, -

встановив:

До суду надійшло клопотання слідчого СВ Богодухівського відділу поліції ГУНП в Харківській області про накладення арешту, за яким слідчий просить: накласти арешт (заборону на використання майном, а також заборону на розпорядження таким майном) на земельну ділянку площею 2 га, кадастровий номер 6320810100:03:003:0139 із земель сільськогосподарського призначення державної власності для ведення особистого селянського господарства, розташовану за межами населених пунктів на території Богодухівської міської ради Богодухівського району, Харківської області, що на даний час на праві приватної власності належить ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, мешкає: АДРЕСА_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1, паспорт громадянина України серія та номер: МТ064050, виданий 04.09.2003 року Дзержинським РВ ХМУ ГУМВС України в Харківській області (т.099-480-54-79), яку ОСОБА_3 набув в результаті вчинення кримінального правопорушення, та в подальшому реалізував, уклавши договір купівлі продажу земельної ділянки, серія та номер: 1458, виданий 27.06.2018 року

В обґрунтування клопотання слідчий зазначила, що СВ Богодухівського ВП ГУНП в Харківській області здійснюється досудове розслідування кримінального провадження №42018221280000128 за фактом шахрайства, передбаченого ч.1 ст. 190 КК України.

12.10.2018 року до Богодухівського ВП ГУНП в Харківській області надійшли матеріали кримінального провадження, внесеного до ЄРДР за № 42018221280000128 від «10» жовтня 2018 року за матеріалами перевірки Богодухівського відділу Дергачівської місцевої прокуратури, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 190 КК України, по факту шахрайства.

В ході досудового розслідування встановлено, що на виконання доручення прокуратури області щодо перевірки фактів незаконного повторного використання права на безоплатну приватизацію земель державної власності сільськогосподарського призначення, зокрема, для ведення особистого селянського господарства на території Богодухівського району Харківської області, встановлено, що невстановлена особа шахрайським шляхом отримала земельну ділянку площею 2 га, кадастровий номер 6320810100:03:003:0139 із земель сільськогосподарського призначення державної власності для ведення особистого селянського господарства, розташовану за межами населених пунктів на території Богодухівської міської ради Богодухівського району, Харківської області.

Так, відповідно до ч.1 ст.121 Земельного кодексу України громадяни України, зокрема, мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності в таких розмірах: для ведення особистого селянського господарства – не більше 2 га; для ведення садівництва – не більше 0,12 га.

04.05.2018 року ОСОБА_3 звернувся до Головного управління Держгеокадастру у Харківській області із заявою про отримання безоплатно земельної ділянки. Згідно заяви ОСОБА_3 від 04.05.2018 року, він своїм правом на отримання земельної ділянки безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства у межах норм, визначених ст. 121 Земельного кодексу України, не скористався.

Відповідно до Наказу Головного управління Держгеокадастру у Харківській області № 3255-СГ від 14.05.2018 року «Про затвердження документації із землеустрою та передачу земельної ділянки у власність», ОСОБА_3 передано у власність земельну ділянку площею 1,7030 га кадастровий номер 6322886500:04:000:0988 із земель сільськогосподарського призначення державної власності для ведення особистого селянського господарства, розташованої за межами населених пунктів на території Левківської сільської ради Ізюмського району Харківської області.

Однак, ОСОБА_3, діючи умисно, маючи умисел на отримання шахрайським шляхом земельної ділянки, порушуючи вимоги ч.1 ст.121 Земельного кодексу України про те, що громадяни України, зокрема, мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності в таких розмірах: для ведення особистого селянського господарства – не більше 2 га; для ведення садівництва – не більше 0,12 га, 30.05.2018 року, знову звернувся до Головного управління Держгеокадастру у Харківській області із заявою про отримання безоплатно земельної ділянки. При цьому, згідно заяви ОСОБА_3 від 30.05.2018 року, він своїм правом на отримання земельної ділянки безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства у межах норм, визначених ст.121 Земельного кодексу України, не скористався.

На підставі вищевказаної заяви, відповідно до Наказу Головного управління Держгеокадастру у Харківській області № 4069-СГ від 01.06.2018 року «Про затвердження документації із землеустрою та передачу земельної ділянки у власність», ОСОБА_3 передано у власність земельну ділянку площею 2 га, кадастровий номер 6320810100:03:003:0139 із земель сільськогосподарського призначення державної власності для ведення особистого селянського господарства, розташовану за межами населених пунктів на території Богодухівської міської ради Богодухівського району, Харківської області.

Враховуючи викладене, є підстави вважати, що ОСОБА_3, діючи умисно, шахрайським шляхом заволодів земельною ділянкою площею 2 га, кадастровий номер 6320810100:03:003:0139 із земель сільськогосподарського призначення державної власності для ведення особистого селянського господарства, розташовану за межами населених пунктів на території Богодухівської міської ради Богодухівського району, Харківської області.

Відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав та нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об’єктів нерухомого майна щодо об’єкта нерухомого майна, на даний час земельна ділянка площею 1,7030 га кадастровий номер 6322886500:04:000:0988 із земель сільськогосподарського призначення державної власності для ведення особистого селянського господарства, розташованої за межами населених пунктів на території Левківської сільської ради Ізюмського району Харківської області, знаходиться у приватній власності у ОСОБА_4, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2, паспорт громадянина України серія та номер: МН924423, виданий 28.04.2007 року Чугуївським РВ ХМУ ГУМВС України в Харківській області, проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2. Підстава виникнення права власності – договір купівлі-продажу земельної ділянки, серія та номер: 1076, виданий 17.08.2018 року, укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_4

Відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав та нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об’єктів нерухомого майна щодо об’єкта нерухомого майна, на даний час земельна ділянка площею 2 га, кадастровий номер 6320810100:03:003:0139, знаходиться у приватній власності у ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, мешкає: АДРЕСА_2, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1, паспорт громадянина України серія та номер: МТ064050, виданий 04.09.2003 року Дзержинським РВ ХМУ ГУМВС України в Харківській області. Підстава виникнення права власності – договір купівлі-продажу земельної ділянки, серія та номер: 1458, виданий 27.06.2018 року, укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 В подальшому вказана земельна ділянка передана ОСОБА_2 в оренду ТОВ «АГРОПРОМИСЛОВА ФІРМА «ЗОРЯНЕ», код ЄДРПОУ: 42480929, на підставі договору оренди землі, без номеру, від 24.09.2018 року.

Земельна ділянка кадастровий №6320810100:03:003:0139 є речовим доказом по кримінальному провадженню, який підтверджує факт шахрайства. Реалізація вказаної земельної ділянки, може призвести, згідно клопотання, до знищення доказів у кримінальному провадженні, що в свою чергу унеможливлює органу досудового розслідування всебічного та повного вивчення усіх обставин кримінального провадження.

На підставі вищевикладеного виникла підстава для накладення арешту на вищевказане майно, а саме на земельну ділянку площею 2 га, кадастровий номер 6320810100:03:003:0139 із земель сільськогосподарського призначення державної власності для ведення особистого селянського господарства, розташовану за межами населених пунктів на території Богодухівської міської ради Богодухівського району, Харківської області, так як є достатні дані вважати, що майно набуте в результаті вчинення кримінального правопорушення, згідно з ч. 2 ст. 170 КПК України з посиланням на п. 4 ч. 2 ст. 167 КПК України.

Окрім цього, відповідно до ч. 4 ст. 170 КПК України, заборона на використання майна, а також заборона на розпорядження таким майном можуть бути застосовані лише у випадках, коли їх незастосування може призвести до зникнення, втрати або пошкодження відповідного майна або настання інших наслідків, які можуть перешкодити кримінальному провадженню, застосування яких в даному випадку є доцільним, так як, земельна ділянка площею 2 га, кадастровий номер 6320810100:03:003:0139 може в подальшому бути реалізована.

Право власності ОСОБА_2 на майно, що належить арештувати, підтверджується Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об’єктів нерухомого майна щодо об’єкта нерухомого майна.

У судовому засіданні прокурор клопотання підтримав, наполягав на його задоволенні із казаних в ньому підстав.

Власник земельної ділянки ОСОБА_2 у судове засідання не прибула, причин своєї неявки не надала, була повідомлена про слухання справи належним чином.

Відповідно до ч.1 ст.172 КПК України, клопотання про арешт майна розглядається слідчим суддею за участю слідчого та/або прокурора, цивільного позивача, якщо клопотання подано ним, підозрюваного, обвинуваченого, іншого власника майна, і за наявності - також захисника, законного представника, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження. Неприбуття цих осіб у судове засідання не перешкоджає розгляду клопотання, тому слідчий суддя розглядає клопотання за відсутності власника земельної ділянки.

Слідчий суддя, вислухавши думку прокурора, дослідивши надані документи та матеріали, а також витяг з ЄРДР щодо кримінального провадження, в рамках якого подається клопотання, дійшов висновку про необхідність у відмові в задоволенні клопотання, виходячи з наступного:

З наданих суду матеріалів та документів вбачається, що Богодухівським відділом поліції здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42018221280000128 від 10 жовтня 2018 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.190 КК України.

Відповідно до Наказу Головного управління Держгеокадастру у Харківській області № 4069-СГ від 01.06.2018 року «Про затвердження документації із землеустрою та передачу земельної ділянки у власність», ОСОБА_3 передано у власність земельну ділянку площею 2 га, кадастровий номер 6320810100:03:003:0139 із земель сільськогосподарського призначення державної власності для ведення особистого селянського господарства, розташовану за межами населених пунктів на території Богодухівської міської ради Богодухівського району, Харківської області.

Перед цим аналогічним Наказом від 14.05.2018 року інша земельна ділянка, розташована на території Ізюмського району Харківської області була передана ОСОБА_3

Відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об’єктів нерухомого майна щодо об’єкта нерухомого майна, на даний час земельна ділянка площею 2 га, кадастровий номер 6320810100:03:003:0139, знаходиться у приватній власності у ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, мешкає: АДРЕСА_2, на підставі Договіру купівлі-продажу земельної ділянки, серія та номер: 1458, виданий 27.06.2018 року, укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 В подальшому вказана земельна ділянка передана ОСОБА_2 в оренду ТОВ «АГРОПРОМИСЛОВА ФІРМА «ЗОРЯНЕ», код ЄДРПОУ: 42480929, на підставі договору оренди землі, без номеру, від 24.09.2018 року.

Згідно положень ст.170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальнійконфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження. Арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди. Цей перелік є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає.

Так, у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу, тобто як матеріальний об'єкт є речовим доказом, або знаряддям вчинення кримінального правопорушення . У випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або третьої особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно підлягатиме спеціальній конфіскації у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України. Арешт накладається на майно третьої особи, якщо вона набула його безоплатно або за вищу або нижчу ринкової вартості і знала чи повинна була знати, що таке майно відповідає будь-якій із ознак, зазначених у пунктах 1-4 частини першої статті 96--2 Кримінального кодексу України щодо спеціальної конфіскації.

У випадку, передбаченому пунктом 3 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України, може призначити покарання у виді конфіскації майна або застосувати до юридичної особи захід кримінально-правового характеру у виді конфіскації майна. У випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, фізичної чи юридичної особи, яка в силу закону несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діями (бездіяльністю) підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, а також юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності обґрунтованого розміру цивільного позову у кримінальному провадженні, а так само обґрунтованого розміру неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, щодо якої здійснюється провадження.

При цьому слід зазначити,що відповідно до положень ч. 10,ч.11 ст. 170 КПК України не може бути арештовано майно, якщо воно перебуває у власності добросовісного набувача, крім арешту майна з метою забезпечення збереження речових доказів.

Заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Ісмаїлов проти Росії» від 06.11.2008 р., де зазначено порушення ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, відповідно до якого кожна фізична та юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше, як в інтересах суспільства на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

У відповідності до усталеної практики Європейського Суду з прав людини в контексті вищевказаних положень, володіння майном повинно бути законним (рішення у справі "Іатрідіс проти Греції" [ВП], заява N 31107/96, п. 58, ECHR 1999-II). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (рішення у справі "Антріш проти Франції", від 22 вересня 1994 року, Series А N 296-А, п. 42, та "Кушоглу проти Болгарії", заява N 48191/99, пп. 49 - 62, від 10 травня 2007 року). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити "справедливий баланс" між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (рішення від 23 вересня 1982 року у справі "Спорронг та Льонрот проти Швеції", пп. 69 і 73, Series A N 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (рішення від 21 лютого 1986 року у справі "Джеймс та інші проти Сполученого Королівства", n. 50, Series A N 98).

Тим самим у разі задоволення клопотання, вказаного вище обґрунтованого пропорційного співвідношення досягнуто не буде.

За правилами ст.173 КПК України, слідчий суддя відмовляє у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 цього Кодексу. При вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3,4 ч.2 ст.170 цього Кодексу); 3..1) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу); 4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому п.4 ч.2 ст.170 цього Кодексу); 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

Як вбачається з наданих суду матеріалів та пояснень прокурора, ОСОБА_3 шахрайським шляхом отримав вказану вище земельну ділянку,не маючи на те відповідного права, після чого продав її ОСОБА_2

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно,вказана в клопотанні земельна ділянка на підставі договору купівлі продажу від 27.06.2018 року було придбана ОСОБА_2,та на підставі договору оренди землі від 24.09.2018 року надана в оренду сільськогосподарському товариству.

За таким, слідчий та прокурор не навели належного обґрунтування необхідності накладання арешту на вказану в клопотанні земельну ділянку,яка на даний час перебуває у власності добросовісного набувача ОСОБА_2,оскільки як підтвердив прокурор в судовому засіданні,договір купівлі – продажу цієї ділянки на ім»я ОСОБА_2 ніким не оспорюється і не визнаний у передбачений законом порядок недійсним.

Також слід зазначити,що задоволення клопотання потягне за собою також порушення прав суб»єкта господарювання,який відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав….орендує цю земельну ділянку,користується нею. Жодних даних на підтвердження факту розірвання договору оренди землі, визнання його недійсним,суду також надано не було.

Також судом встановлено,що на даний час жодній особі не повідомлено про підозру,суду не надано жодних відомостей чи даних на підтвердження необхідності збереження вказаної в клопотанні земельної ділянки як речового доказу,та при таких обставинах та на даному етапі вона не є речовим доказом по справі; не підпадає під спеціальну конфіскацію; до неї не може бути застосована конфіскація майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; вона не підпадає під відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення за цивільним позовом, бо такого не існує, за таким відсутні будь-які підстави арешту земельної ділянки у сенсі застосування ч.2 ст.170 КПК України.

Більш того ч.10 ст.170 КПК України прямо забороняє накладання арешту на нерухоме майно, що перебуває у власності добросовісного набувача. Слід зазначити,що наслідком задоволення клопотання стане порушення також прав орендаря,який користується земельною ділянкою на підставі відповідного договору.

Слідчий суддя, дослідивши документи та матеріали, якими слідчий обґрунтовує доводи клопотання, а також витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань щодо кримінального провадження, в рамках якого подається клопотання, та враховуючи, що в наданих суду матеріалах не вбачається наявність достатніх підстав вважати, що вказана земельна ділянка має суттєве значення для встановлення важливих обставин у кримінальному провадженні, вона не є засобом вчинення кримінального правопорушення, і тому неможе призвести до зникнення, втрати або пошкодження майна та відповідних доказів у кримінальному провадженні, настання інших наслідків, а застосування арешту навпаки порушить права добросовісного набувача нерухомого майна та орендаря,в задоволенні клопотання слід відмовити.

Керуючись ст.ст.167,170,171,172,173,175,309,371,372,395 КПК України, слідчий суддя -

УХВАЛИВ:

В задоволенні клопотання слідчого СВ Богодухівського відділу поліції ГУНП в Харківській області капітана поліції ОСОБА_1 про накладення арешту на майно у кримінальному провадженні № 42018221280000128 від 10 жовтня 2018 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.190 КК України – відмовити.

Ухвала може бути оскаржена до Харківсько апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її проголошення, а особою не присутньої в судовому засіданні у той же строк з дня отримання нею копії Ухвали.

Слідчий суддя