Рішення № 79981006, 13.02.2019, Костопільський районний суд Рівненської області

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 564/3132/18

Рядок статзвіту № 51

13 лютого 2019 року

Костопільський районний суд Рівненської області в складі:

головуючої судді Грипіч Л. А.

з участю секретаря Федас І. О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Костопіль в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа - Служба у справах дітей Костопільської районної державної адміністрації про збільшення розміру аліментів та позбавлення батьківських прав

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2, третя особа – Служба у справах дітей Костопільської районної державної адміністрації про збільшення розміру аліментів та позбавлення батьківських прав.

В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 посилається на те, що між нею та відповідачем 17.07.2015 року було укладено шлюб, від якого вони мають спільну дитину – дочку ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1. Рішенням Костопільського районного суду від 02.08.2018 року шлюб між ними розірвано. Відповідач залишив сім"ю ще до народження дочки, не забрав дитину з пологового будинку, а в подальшому самоусунувся від виконання своїх батьківських обов’язків, проживає окремо. З моменту народження дочки відповідач життям дитини не цікавиться, не виявляє бажання спілкуватися з нею та приймати участь у її фізичному, моральному та духовному вихованні, не надає матеріальної допомоги на утримання дитини, аліменти не сплачує, в зв’язку з чим вона звернулася до суду з позовом про стягнення аліментів на утримання дитини. Рішенням Костопільського районного суду від 24.10.2017 року з відповідача стягуються аліменти на утримання малолітньої дочки в розмірі 500 грн., які відповідач не сплачує, внаслідок чого має заборгованість.

Оскільки відповідач ухиляється від виконання своїх обов’язків по вихованню дитини, просить суд збільшити розмір аліментів, що стягуються на дитину та позбавити відповідача батьківських прав.

В судове засідання позивач ОСОБА_1 не з’явилася, звернулася до суду з письмовою заявою про розгляд справи за її відсутності, позовні вимоги підтримала в повному обсязі. Проти ухвалення заочного рішення не заперечувала.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з’явився, про час і місце розгляду справи повідомлявся судом вчасно та належним чином, шляхом надсилання судових повісток та розміщення оголошення на офіційному веб-порталі судової влади України. Тому згідно з ст. 223 ЦПК України суд вважає, що неявка у судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи по суті.

Представник Служби у справах дітей Костопільської районної державної адміністрації в судове засідання не з’явився, про дату, час і місце розгляду справи повідомлявся судом вчасно та належним чином.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень ЦПК України розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Враховуючи згоду позивача на проведення заочного розгляду справи, суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.

Суд, з’ясувавши обставини справи та дослідивши докази по справі, вважає, що позов підлягає до задоволення.

Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

Матеріалами справи встановлено, що відповідач ОСОБА_2 є батьком малолітньої ОСОБА_3, 16.05.2017 р. н., що підтверджується свідоцтвом про народження серії I-ГЮ №276176, виданим 20.05.2017 року Костопільським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Рівненській області.

Рішенням Костопільського районного суду від 02.08.2018 року шлюб між сторонами розірвано.

Крім того, рішенням Костопільського районного суду Рівненської області від 24.10.2017 року з ОСОБА_2 на користь позивача стягнуто аліменти на утримання дочки ОСОБА_3, 16.05.2017 р. н. у твердій грошовій сумі в розмірі 500 грн. щомісячно і до досягнення дитиною повноліття.

Судом встановлено, що відповідач не проживає разом з позивачем та дитиною, оскільки залишив сім’ю ще до народження дочки і з того часу життям дочки не цікавиться, не виявляє бажання спілкуватися з нею, не приймає участі у її фізичному, моральному та духовному вихованні, не цікавиться її розвитком, станом здоров'я, не надає жодної матеріальної допомоги, ухиляється від сплати аліментів. Малолітня дитина перебуває на повному утриманні матері ОСОБА_1

Відповідно до ч. 2 ст. 141 СК України, розірвання шлюбу між батьками, окреме проживання їх від дитини не впливає на обсяг їхніх прав та не звільняє від обов'язків щодо дитини.

Відповідно до ст. 155 СК України, батьківські права не можуть здійснюватись всупереч інтересам дитини, ухилення батьків від виконання батьківських обов'язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.

Відповідно до ст. 180 СК України, батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Таким чином, обов'язок утримувати дитину є рівною мірою обов'язком як матері, так і батька.

Відповідно до положень ст. 8 Закону України "Про охорону дитинства", кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, що їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Згідно ч. 1 ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства» виховання в сім'ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Враховуючи зміст ст. ст. 181, 192 СК України, розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним. Отже, у зв'язку із значним покращенням матеріального становища платника аліментів матір дитини може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів. Значне погіршення матеріального становища батька може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів.

Як вбачається з матеріалів справи відповідач не сплачує аліменти на утримання дитини призначені за рішенням суду, внаслідок чого має заборгованість, що підтверджується розрахунком заборгованості №10493, виданим 02.08.2018 року державним виконавцем Костопільського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції ОСОБА_4

З урахуванням матеріального становища дитини, дохід якої складається із суми сплачених аліментів та враховуючи прожитковий мінімум на дитину відповідного віку, суд рахує, що малолітня дитина потребує більше коштів на своє утримання.

Таким чином, позовні вимоги про збільшення розміру аліментів згідно ст.192 СК України є обґрунтованими.

Крім того, судом встановлено, що відповідач ухиляється від виконання своїх батьківських обов’язків по вихованню дочки.

Відповідач життям своєї малолітньої дочки не цікавиться, не турбується про її фізичний та духовний розвиток, не надає жодної матеріальної допомоги на її утримання, вихованням дитини не займається.

Питання доцільності позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав стосовно дочки ОСОБА_3 розглядалося на засіданні комісії з питань захисту прав дитини райдержадміністрації 30 серпня 2018 року. Комісією було прийнято рішення про доцільність позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав стосовно малолітньої дочки ОСОБА_3, 16.05.2017 р. н.

Згідно висновку від 03.09.2018 року №2755/01-31/18, орган опіки та піклування Костопільської районної державної адміністрації вважає за доцільне позбавити ОСОБА_2 батьківських прав стосовно малолітньої ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, оскільки він не виконує батьківські обов’язки щодо виховання та утримання дочки, не цікавиться її життям та здоров’ям, духовним та моральним розвитком, аліменти по її утриманню призначені рішенням суду не сплачує.

Зібрані матеріали справи, а саме висновок органу опіки та піклування Костопільської районної державної адміністрації про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 №2755/01-31/18 від 03.09.2018 року, розрахунок заборгованості зі сплати аліментів №10493, виданий 02.08.2018 року державним виконавцем Костопільського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції ОСОБА_4, вказують на те, що відповідач ОСОБА_2 не цікавиться життям та здоров'ям своєї дитини, не приймає участі у її вихованні та утриманні, не сплачує аліменти на її утримання. Неналежне виховання батьком малолітньої ОСОБА_3, 16.05.2017 р. н. є наслідком безвідповідальності батька та нездатність його у вирішенні життєвих труднощів.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що батько не піклується про фізичний і духовний розвиток дочки, зокрема: не забезпечує її матеріально, не цікавиться її духовним та фізичним розвитком, не займається її вихованням, не піклується про її здоров’я. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, суд розцінює як нехтування своїми обов'язками зі сторони батька та самоусунення від виконання батьківських обов’язків.

Відсутність з боку батька піклування про здоров’я, фізичний, духовний, моральний розвиток та виховання дитини, відсутність матеріального забезпечення, судом розцінюється як винна поведінка батька.

Згідно ст.164 Сімейного кодексу України батьки, які ухиляються від виконання своїх обов’язків по вихованню дітей можуть бути позбавленні батьківських прав.

Тому суд вважає, що ухиляння відповідача від належного виконання своїх обов’язків по вихованню дитини, її матеріального забезпечення є підставою для позбавлення його батьківських прав.

Відповідно до ст. 150 СК України батьки зобов'язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім'ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини, піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.

Із урахуванням наведених обставин, суд приходить до висновку про ухилення ОСОБА_2 від виконання своїх батьківських обов'язків щодо виховання та утримання малолітньої дитини ОСОБА_3

Оцінюючи зібрані по справі докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, стороні на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 141, 150, 155, 164, 180-182, 184, 192 СК України, ст.ст. 10, 11, 12, 141, 247, 258, 265, 280 ЦПК України, ст.ст. 8,12 Закону України "Про охорону дитинства" суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа – Служба у справах дітей Костопільської районної державної адміністрації про збільшення розміру аліментів та позбавлення батьківських прав - задовольнити.

Позбавити ОСОБА_2, (09.06.1994 р. н., жителя ІНФОРМАЦІЯ_2) батьківських прав відносно його малолітньої дочки ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1.

Збільшити розмір аліментів, які стягуються з ОСОБА_2, (09.06.1994 р. н., жителя ІНФОРМАЦІЯ_2), відповідно до рішення Костопільського районного суду Рівненської області від 24.10.2017 року на користь ОСОБА_1, (07.03.1995 р. н., жительки м. Костопіль, вул. Степанська, 8, Костопільського району, Рівненської області, паспорт серії МЮ400790, виданий 26.08.2015 року Костопільським РС УДМС України в Рівненській області, ІПН:НОМЕР_1) на утримання малолітньої дочки ОСОБА_3, 16.05.2017 р. н. та визначити їх у твердій грошовій сумі в розмірі 1500 грн., щомісячно, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня набрання рішенням суду законної сили і до досягнення дитиною повноліття.

Стягнути з ОСОБА_2, (09.06.1994 р. н., жителя ІНФОРМАЦІЯ_2) на користь позивача ОСОБА_1, (07.03.1995 р. н., жительки м. Костопіль, вул. Степанська, 8, Костопільського району, Рівненської області, паспорт серії МЮ400790, виданий 26.08.2015 року Костопільським РС УДМС України в Рівненській області, ІПН:НОМЕР_1) судові витрати в сумі 1409 (одна тисяча чотириста дев’ять) грн. 60 коп.

Заочне рішення може бути переглянуте Костопільським районний судом за письмовою заявою відповідача, шляхом подачі заяви про перегляд заочного рішення протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущенного строку на подання заяви про його перегляд – якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в апеляційному порядку до Рівненського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня проголошення рішення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Позивач:

ОСОБА_1 (жителька м.Костопіль, вул.Степанська, 8/2, Костопільський р-н, Рівненська обл.), паспорт серії МЮ400790, виданий 26.08.2015 року Костопільським РС УДМС України в Рівненській області, ІПН:НОМЕР_1.

Відповідач:

ОСОБА_2, (житель ІНФОРМАЦІЯ_3, Рівненська обл.).

Повне рішення складено

20 лютого 2019 року

СуддяОСОБА_5